До 175-річчя з дня народження ректора ХТІ, професора Івана Михайловича Пономарьова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків

До 175-річчя з дня народження ректора ХТІ, професора Івана Михайловича Пономарьова

Журило Дмитро Юрійович

кандидат технічних наук, доцент

Кабачек Володимир Вікторович

кандидат історичних наук, доцент

Світлої пам'яті Алли Журило - педагога, науковця, дослідниці діяльності викладачів ХТІ присвячується.

Анотація

фундатор технічний освіта пономарьов

Метою статті є необхідність висвітлити основні життєві віхи та творчий шлях, узагальнити пріоритетні наукові здобутки талановитого хіміка та викладача, фундатора вищої технічної освіти в Україні та четвертого директора Харківського Технологічного інститута Імператора Олександра ІІІ, першого професора хімії вказаного вишу - Івана Михайловича Пономарьова. Аналіз основних етапів професійної діяльності видатного ученого та педагога дав підстави стверджувати, що він був одним з фундаторів освіти у хімії, декілька років був фактичнім керівником Харківського технологічного інституту Імператора Олександра ІІІ, тривалий час працював Помічником директора вишу та Секретарем Учбового комітету, а, згодом, і його четвертим директором. Його професійна діяльність призвела до появи в інституті нових навчальних предметів, насамперед, органічної хімії, двигунів внутрішнього згоряння, електротехніки, тощо. Під керівництвом Івана Михайловича та за активної участі іншого видатного хіміка та викладача Миколи Олександровича Черная було створено хімічну лабораторію ХТІ. Лабораторія стала першим місцем роботи для молодих науковців.

25 лютого 1905 Іван Михайлович Пономарьов був призначений директором Інституту. Під час всієї педагогічної діяльності І.М. Пономарьов відзначався цілеспрямованістю і енергійністю, терпінням і тактовністю.

У ХТІ, вперше в його історії, в 1905 р. не було випуску студентів. Тільки листування з приводу відновлення навчальних занять в Інституті зайняло 10 місяців. Цей конфлікт отримав назву «шилерівська історія», наслідки якої довелося усувати саме І.М. Пономарьову.

Він встиг зробити перші кроки по відновленню призупинених занять, по поверненню в ХТІ висококваліфікованих викладачів і лаборантів. Але, вже 24 серпня 1905 р. Іван Михайлович пішов з життя, залишивши по себе виключно добру пам'ять. Попри закриття інституту та скасування занять студенти на руках несли труну з тілом директора ХТІ у останній шлях.

Ключові слова: органічна хімія, ХТІ, педагог, неорганічна хімія, шилерівська історія, студенти, І.М. Пономарьов.

Zhurylo Dmytro Yuriyovych Candidate of Technical Sciences, Associate professor of the National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv

Kabachek Volodymyr Viktorovych Candidate of Historical sciences, Associate professor of the National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv

To the 175-th anniversary of the birth of the rector of KhTI, professor Ivan Mikhailovich Ponomarev

In memory of Alla Zhurylo - teacher, scientist, is dedicated to researching the activities of teachers of the Kharkiv Institute of Technology.

Abstract

The purpose of the article is the need to highlight the main life milestones and creative path, to summarize the priority scientific achievements of a talented chemist and teacher, the founder of higher technical education in Ukraine and the fourth director of the Kharkiv Institute of Technology of Emperor Alexander III, the first professor of chemistry of the specified university - Ivan Mykhailovych Ponomarev. The analysis of the main stages of the professional activity of the outstanding scientist and teacher gave reasons to claim that he was one of the founders of education in chemistry, for several years he was the actual head of the KhTI of Emperor Alexander III, for a long time he worked as an assistant to the director of the university and the Secretary of the Study Committee, and, later, and its fourth director. His professional activity led to the emergence of new educational subjects at the institute, primarily organic chemistry, internal combustion engines, electrical engineering, etc. Under the leadership of I.M. Ponomariov and with the active participation of another outstanding chemist and teacher, Mykola Oleksandrovych Chernai, the chemical laboratory of KhTI was created. The laboratory became the first place of work for young scientists.

On February 25, 1905, Ivan Mykhailovych Ponomaryov was appointed director of the Institute. During his entire teaching career, I.M. Ponomaryev was noted for his determination and energy, patience and tact. In 1905, for the first time in its history, there was no graduation of students at KhTI. Only the correspondence regarding the resumption of classes at the Institute took 10 months. This conflict was called "Schillerian history". It was I.M. Ponomariov who had to eliminate the consequences of "Schiller's history". He managed to take the first steps to resume suspended classes, to return highly qualified teachers and laboratory assistants to KhTI.

Unfortunately, already on August 24, 1905, Ivan Mykhailovych passed away, leaving behind only a good memory. Despite the closure of the institute and the cancellation of classes, the students carried the coffin with the body of the head of the Institute of Technology in their arms for the final journey.

Keywords: organic chemistry, KhTI, teacher, inorganic chemistry, Schiller's history, students, I.M. Ponomarev.

Постановка проблеми

З відкриттям Харківського технологічного інституту в місті з'явився ще один центр науки, культури і дозвілля студентів. Одним з видатних професорів цього навчального закладу наприкінці ХІХ - на початку ХХ сторіччя був Іван Михайлович Пономарьов. Творча і педагогічна спадщина цього чудового вченого і педагога, на жаль, не отримала гідного відображення в роботах з історії техніки і педагогіки. За іронією долі не збереглися особові справи Івана Михайловича ні в Імператорському Харківському університеті, ні в ХТІ, що значно ускладнило дослідження творчої спадщини видатного вченого і педагога. Шляхом багаторічних досліджень непрямих документів, аналізу відкритих джерел, вдалося зібрати по крихтах біографію І.М. Пономарьова.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проведений історіографічний аналіз свідчить про відсутність комплексного дослідження, спрямованого на відтворення наукової біографії видатного вченого. За винятком спогадів його сучасника, Миколи Черная [1], монографії [2] та конспекту лекцій [3] з історії ХТІ, а також окремих тез доповідей на наукових конференціях [див., напр. 4] його діяльність, практично, не отримала висвітлення.

Актуальність роботи

В історії науки і техніки недостатньо досліджено внесок винахідників, новаторів, науковців у розвиток вітчизняної вищої освіти. Аналіз досліджень і публікацій з історії вітчизняної науки і техніки свідчить, що на сучасному етапі розвитку відбувається виявлення не лише нових імен видатних вчених, а й їхніх робіт, які маловідомі широкому загалу. Але у наукових дослідженнях за невеликими виключеннями практично відсутні історичні відомості щодо становлення вітчизняної вищої освіти. Досягнення ж лише за останні 130 років, були навіть не значущі, а грандіозні. Тому є логічним визначення результатів професіональної та громадянської діяльності Івана Михайловича Пономарьова та вшанування його пам'яті у рік його ювілею. Це є важливим тим більше, що відомості щодо його діяльності або взагалі відсутні, або не зовсім відповідають дійсності.

Мета статті

Метою даної роботи є проведення комплексного історико-біографічного дослідження основних етапів життя і творчості видатного вітчизняного вченого, професора Івана Михайловича Пономарьова, спробою зробити об'єктивну оцінку творчої та наукової спадщини видатного вченого, дослідника і педагога в галузі хімії. Авторами застосовано спеціальні методи: історико-біографічний, історико-хронологічний, ретроспективний та методи джерелознавчого аналізу, насамперед, генеалогічного пошуку з використанням відкритих джерел офіційного характеру. Джерельну базу дослідження склали матеріали фондів Державного архіву Харківської області: ф. 770 та Р-1682 (Харківський технологічний інститут), ф. 40 (Харківська духовна консисторія).

Виклад основного матеріалу

Іван Михайлович Пономарьов народився в Іркутську в родині місцевого купця і багаторічного міського Голови [1, с. 1]. За одними даними він народився 10 січня 1848 р., за іншими - наприкінці 1847 р. [1, с. 1]. Доходи батька дозволили йому закінчити Комерційну академію в Москві, а потім вступити до Санкт-Петербурзького технологічного інституту на хімічне відділення. Але через студентські заворушення, що почалися у цей момент, заняття було зупинено, і Іван Михайлович через два роки навчання був вимушений продовжити освіту за кордоном. Він навчався в Цюріху і Парижі, Бонні і Геттінгені. Ступінь доктора хімії І.М. Пономарьов отримав у Геттінгенському університеті. Після повернення до столиці невдовзі він за станом здоров'я переїхав до Одеси, де отримав посаду приват-доцента Новоросійського університету. З 1876 р. І.М. Пономарьов завідував хімічною лабораторією вказаного університету, тут же він захистив дві дисертації - на ступінь магістра (у 1878 р. «До історії похідних груп сечової кислоти») і на ступінь доктора хімії (1885 р. - «Про будову ціанурової кислоти» [5, с. 528].) Пізніше Іван Михайлович отримав призначення в Імператорський Харківський університет, а звідти, через півроку, перейшов до Харківського технологічного інституту, в якому викладав хімію до кінця життя [1, с. 7]. У ХТІ він переводиться в 1887 р., після звільнення через хворобу з Інституту ад'юнкт-професора О.П. Ельтекова і переведення в столицю М.М. Бекетова, який став академіком Імператорської Академії наук. Дійсно, при відкритті в 1885 р. Харківського технологічного інституту, передбачалося, що хімію тут викладатиме талановитий вчений Олександр Павлович Ельтеков. Однак, попри його молодий вік, стан його здоров'я не дозволив працювати в повну силу. Вже за рік він змушений був вийти у відставку і переїхати в місцевість з більш м'яким кліматом. Помер Олександр Павлович, не доживши і до 50 років.

Олександра Павловича підмінили талановиті вчені та педагоги - заслужений професор Микола Миколайович Бекетов, який з 23 вересня 1886 по 1 липня 1887 року читав хімію першокурсникам ХТІ [6, с. 2] та Микола Олександрович Чернай, магістр хімії, згодом, професор. [7, с. 2]. Микола Миколайович проводив і четверту частину репетиційних занять. Решту занять проводив його лаборант (згодом - професор, майбутній ректор КПІ) чудовий хімік та викладач Іван Діомидович Жуков [6, с. 5].

Микола Миколайович Бекетов працював у ХТІ за сумісництвом, а з обранням до Академії наук (у 1866 р.), він і зовсім переїхав з Харкова до Петербургу. Але ректор ХТІ проф. В.Л. Кирпичов, незважаючи на вдалу роботу в Інституті маститого професора М.М. Бекетова, шукав штатного викладача хімії. І в 1886 р. в ХТІ було запрошено на посаду ад'юнкт-професора І.М. Пономарьова. На жаль, талановитий педагог М.О. Чернай, отримав звання ад'юнкт-професора хімії лише в 1904 р. [7, с. 173], а звання професора хімії - в 1908 р. [7, с. 175]. Статут Інституту вимагав від лектора звання професора або наукового ступеня доктора хімії. Тому, Миколі Олександровичу, незважаючи на його неординарні педагогічні дані, довго не дозволяли читати лекції. Вести інші заняття, підміняти основного лектора йому не заборонялося. А його колишні студенти згадували про нього та його педагогічну діяльність з вдячністю.

Творчий тандем Іван Пономарьов - Микола Чернай взяв найактивнішу участь у створенні хімічної лабораторії ХТІ. Лабораторія стала фундаментом для досліджень самого різного призначення. У ній успішно починали свою трудову діяльність лаборанти: Іван Діомидович Жуков, Дмитро Павлович Турбаба, Микола Петрович Лазаревський, Василь Павлович Пашков, Костянтин Матвійович Соловйов, Михайло Петрович Рибалкін, Михайло Карлович Циглер, Павло-Костянтин Леонардович Вейман, Сергій Олексійович Фокін та Олександр Іванович Шелехов [2, с. 110]. Більшість з них стали професорами.

Дані про кар'єру Івана Михайловича суперечливі. Наприклад, у спогадах М.О. Черная [1, с. 7] зазначено, що «Іван Михайлович Пономарьов став в 1893 р. першим професором хімії в ХТІ». Він читав курси лекцій з неорганічної та органічної хімії, завідував хімічною лабораторією. Був членом Російського фізико-технічного, Німецького фізичного товариств, комітету Південноросійського товариства технологів.

На противагу цим даним, у Звіті про стан Інституту за 1889 р. [8, арк. 2] зазначено: «Хімію при трьох лекціях на тиждень і чотирьох годинах репетицій викладав професор Інституту І.М. Пономарьов». І нижче: «Професор хімії, що знаходиться в V класі Іван Михайлович Пономарьов, він же секретар Навчального комітету. Православний. Доктор хімії». Тобто, у цьому році він вже був професором хімії. Проте в Російській імперії видавався щорічний «Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения». Аналіз цих джерел дозволяє уточнити не лише цю, а й інші сторінки біографії Івана Михайловича. І якщо в збірнику за 1886/87 навч. рік Іван Міхайлович взагалі не згадується, то вже в збірнику за 1887/88 навч. рік, [9, с. 348], вказано: «Професор хімії. Доктор хімії Пономарьов. На посаді з 24 квітня 1887 р.» У збірнику за 1889/90 навч. рік [10, с. 354] зазначено: «Професор хімії. Доктор хімії. Іван Михайлович Пономарьов. (Він же секретар Навчального комітету Інституту)». У збірнику за 1890/91 навч. рік [11, с. 461] вказано: «Професор хімії. Доктор хімії. Статський радник Іван Михайлович Пономарьов. (Він же секретар Навчального комітету Інституту)». Відзначено, що 22 грудня 1889 р. йому був наданий орден святої Анни ІІІ ступеня. Натомість у збірнику за 1891/92 навч. рік, [12, с. 449], зазначено: «Професор хімії. Доктор хімії. Статський радник Іван Михайлович Пономарьов. Помічник директора з 1 жовтня 1891 р.» А у збірниках за 1893/94 [13, с. 466] за 1894/95 [14, с. 467] навч. роки, а також за 1897 рік [15, с. 502], відзначено, що Івана Михайловича 1 січня 1890 р. було нагороджено орденом Святого Володимира IV ступеня, 1 січня 1893 - орденом Святого Станіслава ІІ ступеня, а 1 січня 1893 р. - орденом святої Анни ІІ ступеня та медаллю в пам'ять царювання імператора Олександра ІІІ.

У збірнику за 1899 рік, [16, с. 524], зазначено, що Івану Михайловичу 1 січня 1899 р. було надано звання дійсного статського радника (звання дорівнювало званню генерал-майора в імператорській армії). Цікаво, що в 1899 р. Іван Михайлович, виконуючи обов'язки помічника директора інституту, мав чин дійсного статського радника (до нього зверталися «Ваше превосходительство») і був за чином вище тогочасного директора ХТІ Дмитра Степановича Зернова, який був статським радником (до нього зверталися «Ваше високородіє»). Таке становище зберіглося і в 1901 і в 1902 рр. У збірнику за 1901 рік, [17, с. 548], зазначено, що з 18 вересня 1900 р. помічником директора став професор Олексій Іванович Предтеченський. Тобто, з 1887 р. І.М. Пономарьов виконував обов'язки секретаря Навчального комітету. Водночас, у 1891-1905 рр., з перервою на 1900-1904 рр. Іван Михайлович був помічником директора інституту [1, с. 7].

Збірка за 1902 рік, [18, с. 551] повідомляє, що Іван Михайлович одружений, а його дружина - православного віросповідання, дітей у шлюбі немає. Нарешті, у збірнику за 1905 рік, [19, с. 735], вказано, що Іван Михайлович - директор ХТІ. 1 січня 1905 р. він був нагороджений орденом Святого Володимира ІІІ ступеня.

Сучасники, наприклад, М.О. Чернай [1], одностайно відзначали виключно поступливий характер Івана Михайловича, його невтомну схильність створювати і творити благо. Він допомагав усім, кому міг: влаштовував долі малознайомих людей за кордоном, допомагав їм порадою і матеріально, клопотав, пояснював і ніколи не вважав негожим допомогти зняти житло або знайти репетитора для успішного вступу малознайомої людини до вишу. Єдине, що він собі іноді дозволяв, так це добродушно пожартувати над наївністю питань, які нерідко йому задавали.

Ще у студентські роки Іван Михайлович не шкодував часу для того, щоб знайти хоч невелику, але оплачувану роботу або приватні заняття для своїх однокашників, яких не могли матеріально підтримати з дому. Мало, що змінилося, коли Іван Михайлович став професором ХПТІ і ХТІ. Студенти частенько приходили до нього за порадою або за допомогою. І ніхто не йшов від нього ображеним. Нерідко професор допомагав «своїм дітям» (як він називав студентів) з власних коштів. Цікаво, що студенти, знаючи про таку звичку Івана Михайловича, намагалися звертатися до нього з матеріальними питаннями рідше.

(Своїх дітей у Івана Михайловича, на жаль, не було і всю невиражену батьківську любов він без залишку дарував студентам.)

Іван Михайлович володів феноменальною пам'яттю і знав всіх студентів інституту (а їх було близько тисячі) в обличчя, пам'ятав всі недоробки студентів з кожного предмету і по-батьківськи критикував неуспішних. Після зауваження директора неуспішному студенту: «що ж Ви, голубчик, підводите мене і ганьбите інститут?» навіть самі недбайливі студенти намагалися виправити свої оцінки [1, с. 2-3].

Як принциповий шанувальник репетиційної системи навчання студентів та палкий прихильник принципу «повторення - мати навчання», Іван Михайлович задовго до іспитів вказував студентам на необхідність серйозної підготовки для їх успішної здачі. Можна сперечатися про прогресивність репетиційної системи навчання студентів або доводити її регресивність і непотрібність, але факти свідчать про те, що найбільш сильні і розумні інженери-випускники ХПТІ-ХТІ, навчалися, саме за репетиційній системі навчання [2, с. 55]...

Іван Михайлович, безсумнівно, володів винятковим педагогічним талантом: він умів відчитати недбайливого студента, не підвищуючи голосу, не принижуючи співрозмовника, без погроз і умовлянь. В процесі педагогічної діяльності І.М. Пономарьову не змінювала цілеспрямованість і енергійність, терпіння і тактовність. Займаючи посади помічника директора Інституту, а згодом - і директора, Іван Михайлович приймав сотні студентів з найрізноманітніших питань. Він був досить суворим керівником, але властивий йому такт і інтелігентність завжди приводили до того, що при виконанні службових обов'язків, І.М. Пономарьов не ображав навіть винного студента або співробітника. Втім, так само він ставився і до себе [2, с. 57]. Залишається тільки дивуватися, як Іван Михайлович управлявся не тільки з навчальною роботою, а й зі студентськими сходками і страйками, активною роботою в Господарському комітеті інституту, участю в будівництві корпусів інституту - листуванні з організаціями, спілкуванні з підрядниками, постачання матеріалів, прийомними роботами, усуненням недоліків та іншої малопомітної, але потрібної роботи. Одне листування про відкриття кредиту на добудову та облаштування хіміко-технічної та інженерно-механічної лабораторій чого коштувало! Необхідно було оперувати знаннями економіки, будівельної справи, юриспруденції, щоб вирішувати ці питання [2, с. 57-58]. Він брав участь в обговоренні Статуту Київського політехнічного інституту, керував науковим гуртком студентів. Саме під його керівництвом будувалася лабораторія для інженерів-механіків. Щоправда, довести будівництво до кінця Іван Михайлович не встиг.

Але ж була ще й викладацька діяльність. І.М. Пономарьов викладав студентам першого курсу неорганічну хімію (у той час вона називалася «мінеральною») та органічну хімію студентам другого курсу. Був він спочатку членом, а потім і головою «екзаменаційних комісій для випробувань студентів 5 курсу» (аналог сучасної Державної екзаменаційної комісії).

Вільного часу у Івана Михайловича майже не було. Незважаючи на це, йому вдалося написати і опублікувати фундаментальну роботу «Про нову хімічну номенклатуру» та лекції «Курс органічної хімії». Його перу належать і інші роботи, більшою частиною, присвячені органічної хімії: «Отношение йодистого ацетила к серебру и меди» (Берлин, 1871); «К истории производных группы мочевой кислоты» (Одесса, 1878); «Ueber Cyan und Cyanursaureaether» (Berlin, 1882), «О строении циануровой кислоты» (Одесса, 1885); «Курс органической химии» (Харьков, 1891), «Исторический очерк химической лаборатории Харьковского технологического института» (Харьков, 1901) та інші.

Щорічно для хімічної лабораторії, якою завідував Іван Михайлович, закупалися реактиви та обладнання. Наприклад, у 1894 р. на лабораторію було витрачено 1214 карб. [21, с. 79], у 1903 р. було закуплено платиновий посуд, акумулятори, дубові меблі, електроди для аналізів, тощо [22, с. 54]. Навіть, у буремному 1905 р. при лабораторії було відкрито електрохімічне відділення [23, с. 24]. На це було витрачено 1225 карбованців [23, с. 22].

Сучасники відзначали принциповість І. М. Пономарьова у викладанні хімії. Він вимагав від студентів чіткого знання основних законів хімії, розуміння основних хімічних теорій і був суворим викладачем. Інший видатний хімік, проф. М.О. Чернай писав: «я часто бачив, як студент, який вивчив його записки або керівництво і використавши на репетиціях всю дошку під формули, був Іваном Михайловичем атестований, як недостатній, за те, що хоча формули і було написано, але закони, на яких засновані ці формули, студентом не були засвоєні і висновки з хімічних законів він не міг зробити» [1, с. 4].

Викладав же Іван Михайлович віртуозно. Він охоче ілюстрував дослідами свій виклад предмета і не зрозуміти його було досить складно. Були видані курси лекцій проф. І.М. Пономарьова, якими залюбки і користувалися студенти. У 1902 р. керівництво Ветеринарного інституту запросило проф. І.М. Пономарьова читати лекції з неорганічної хімії і проводити практичні заняття з аналітичної хімії. За наявності в Харкові Імператорського університету з чималою кількістю хіміків, така довіра ще раз доводила найвищий рівень Івана Михайловича, як викладача [2, с. 115].

Учнями Івана Михайловича, які самі згодом реалізувалися як неординарні викладачі були М.Д. Зуєв, С.О. Фокін, О.І. Шеліхов, О.В. Терещенко, П.Є. Попов, Є.Є. Фарафонов, медик М.В. Країнський та інші [2, с. 116].

Йшов час, директора ХТІ Віктора Львовича Кирпичова змінив Дмитро Степанович Зернов. Незважаючи на зростання напруги в суспільстві, виш залишався Палацом знань. Але з від'їздом Д.С. Зернова у столицю, ХТІ очолив Микола Миколайович Шиллер.

2-го березня 1904 р. в Інституті відбулася студентська сходка, в якій брало участь близько 350 осіб. На сходці обговорювалися питання, пов'язані зі звільненням викладача Імператорського університету Леоніда Миколайовича Яснопольського, який критикував владу і за це був звільнений, а так само з подіями, що відбувалися в країні.

М.М. Шиллер, не вживаючи ніяких педагогічних заходів щодо сходки, викликав наряд поліцейських. Сходка була припинена, і на вимогу інспекції всі приміщення інституту були очищені від присутності, як студентів, так і викладачів. У своїх рішучих діях М.М. Шиллер ревно керувався прямими вказівками імператора, який вимагав швидкої і нещадної розправи з учасниками студентських рухів.

В результаті цих подій в інституті (так званої «шиллерівської історії», що супроводжувалася масовими звільненнями студентів і викладачів), на знак протесту пішов з ХТІ єдиний викладач електротехніки - П.П. Копняєв, механік О.П. Комаров, професор І.А. Красуський та інші, загалом - 22 особи, які не бажали працювати з М.М. Шиллером.

Харківська преса негайно відреагувала, називаючи викладачів, що подали у відставку, «кращими професорами», «кращими науковими силами інституту», «що створили його славу» [2, с. 48]. Звичайно, це не могло не позначитися на якості навчання і на дисципліні студентів. Міністр народної освіти був змушений прибрати М.М. Шиллера. Він був переведений в члени Ради Міністерства народної освіти. Викладачам, які звільнилися з ХТІ, було запропоновано повернутися в Інститут тільки в 1907 р.

Про «шиллерівську історію» було чимало різних думок. Одні вважали, що директор ХТІ М.М. Шиллер сильною рукою навів порядок у своєму навчальному закладі і тільки несвідомі студенти і «занадто» інтелігентні співробітники вишу зіпсували весь позитивний ефект від нововведень. Інші ж вважали, що директор ХТІ М.М. Шиллер обезголовив інститут, надмірно жорсткий стиль його керівництва призвів до звільнення кваліфікованих викладачів та до відрахування студентів, частина з яких так і не повернулася в інститут [2, с. 49].

Так, чи інакше, а порядок в ХТІ довелося наводити проф. І. М. Пономарьову. У ХТІ, вперше в його історії, в 1905 р. не було випуску студентів. Листування з приводу відновлення навчальних занять в Інституті зайняло 10 місяців. Всі викладачі та професори Інституту письмово підтвердили свою готовність розпочати навчальний процес.

Лише листування про зняття охорони будівель інституту військовим караулом зайняла більше тижня. Відновлення занять супроводжувалося великою кількістю засідань викладачів і співробітників ХТІ, які не тільки пропонували максимально прискорити відновлення занять, а й активно брали обговорення в проекті нового Статуту ХТІ.

У доповідній записці міністру народної освіти вони писали: «... вся система управління проф. Шиллера, однаково образлива, як для викладачів, так і для студентів, накопичила чималу частку роздратування у студентства до Навчального комітету і зробила надзвичайно важким становище кожного, що перебуває нині на службі в Інституті і щиро бажає бути йому корисним» [2, с. 48-50].

Після закінчення «шиллерівскої історії», 25 лютого 1905 помічник директора ХТІ Іван Михайлович Пономарьов був призначений директором Інституту, але вже 24 серпня 1905 р. він пішов з життя [20, с. 52]. Відспівував його колега по ХТІ - викладач Закону Божого отець Василь Миколайович Добровольський. Причиною смерті було вказано параліч серця.

Поховали викладача та науковця на Міському кладовищі. За заповітом бібліотеку ректора було передано до ХТІ.

На жаль, як директор ХТІ Іван Михайлович не встиг себе проявити повною мірою. Безумовно, рубець на шляхетному серці цього видатного вченого і педагога залишило закриття Інституту, внаслідок заворушень, у березні 1905 р. Він, звичайно, не міг не розуміти, до чого це може призвести. Безперечно, це прискорило відхід з життя четвертого директора ХТІ, який залишив після себе виключно добру пам'ять. Зла доля дозволила йому керувати ХТІ рівно півроку...

Саме І.М. Пономарьову довелося усувати наслідки «шиллерівської історії». Він встиг зробити перші кроки з відновлення призупинених занять, з повернення в ХТІ висококваліфікованих викладачів і лаборантів.

Незважаючи на закриття інституту, на скасування занять, студенти на руках несли труну з тілом директора ХТІ у останній шлях.

Висновки

Іван Михайлович Пономарьов - незаслужено забутий видатний організатор вищої освіти в Україні, вчений та педагог. Попри те, що особиста справа професора Івана Михайловича Пономарьова про його службу в Харківському технологічному інституті втрачена, авторам, завдяки кропіткої багаторічної праці та великому досвіду генеалогічних досліджень, використовуючи відкриті публікації різних видань, вдалося відновити основні віхі його біографії, пригадати його основні роботи та результати його благородної праці на ниві вищої освіти.

Роботи Івана Михайловича з органічної хімії стали класичними вже для кількох поколінь хіміків та дослідників.

Іван Пономарьов став першим професором хімії Харківського технологічного інституту. Це звання він отримав 24 квітня 1887 р. Під його керівництвом та за активної участі іншого видатного хіміка та викладача - Миколи Олександровича Черная - було створено хімічну лабораторію ХТІ, яка стала першим місцем роботи для молодих науковців, більшість яких, згодом, стали професорами та науковцями: Івана Діомидовича Жукова, Дмитра Павловича Турбаби, Миколи Петровича Лазаревського, Василя Павловича Пашкова, Костянтина Матвійовича Соловйова, Михайла Петровича Рибалкіна, Михайла Карловича Циглера, Павла-Костянтина Леонардовича Веймана, Сергія Олексійовича Фокіна, Олександра Івановича Шелехова та тисяч інших хіміків, технологів, аспірантів, які починали та продовжували там свої наукові дослідження за строк, більш, ніж 120 років [24].

Професійна та організаційна діяльність Івана Михайловича була пов'язана з ХТІ, де він виконував обов'язки Секретаря Навчального комітету Інституту, потім - Помічника директора, а, згодом, і четвертого директора Інституту.

За плідну наукову, педагогічну та адміністративну працю Івана Михайловича Пономарьова було відзначено орденами Святої Анни, Святого Володимира, Святого Станіслава.

25 лютого 1905 р. професор Пономарьов був призначений директором ХТІ, але вже 24 серпня 1905 р. він пішов з життя, залишивши по собі добру пам'ять.

Література

1. Чернай А.Н. Биография Ивана Михайловича Пономарева. // Журнал Русского Химического общества. Т. 44. - 1912. - № 1. - С. 1-8.

2. Журило Д.Ю. Становление и развитие Харьковского Технологического института в конце XIX -- начале ХХ века / Д.Ю. Журило. Харків: Підручник НТУ «ХПІ», 2016. -- 264 с.

3. Журило А.Г. Нариси історії Харківського політехнічного інституту. Конспект лекцій / Журило А.Г., Журило Д.Ю. Х.: ФОП Панов А.М., 2021. - 216 с.

4. Кабачек В.В. До 170-річчя з дня народження професора І.М. Пономарьова. / В.В. Кабачек, В.І. Бєлєвцов // Матеріали ХVП Всеукраїнської наукової конференції «Історія освіти, науки і техніки в Україні». Київ. ННСГБ. Вінниця: ТВОРИ, 2022. 432 с. C. 205-207.

5. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. Т. 24А СПб. Типо-литография. Ефрона. 1898. - 960 с. Статья - И.М. Пономарев.

6. Державний архів Харківської області (ДАХО). Ф.1682, оп. 2, спр. 22. Дело общей канцелярии ХТИ о преподавателе химии, заслуженном профессоре, Харьковского университета, Действительном статском советнике Николае Николаевиче Бекетове. - 10 арк.

7. ДАХО. Ф. 1682, оп. 2, спр. 358. Дело общей канцелярии ХТИ о службе профессора Николая Александровича Черная. - 227 арк.

8. ДАХО. Ф. 770, оп. 1. Д. 110. Отчет о состоянии Института за 1889 г. - 32 с.

9. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1887/88 уч. год. СПб, 1887. - 726 с.

10. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1889/90 уч. год. СПб, 1889. - 731 с.

11. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1890/91 уч. год. СПб, 1890. - 770 с.

12. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1891/92 уч. год. СПб, 1891. - 764 с.

13. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1893/94 уч. год. СПб, 1893. - 785 с.

14. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1894/95 уч. год. СПб, 1894. - 785 с.

15. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1897 год. СПб, 1896. - 809 с.

16. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1899 год. СПб, 1899. - 851 с.

17. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1901 год. СПб, 1901. - 915 с.

18. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1902 год. СПб, 1902. - 937 с.

19. Список лицам, служащим по ведомству Народного просвещения 1905 год. СПб, 1905. - 1208 с.

20. ДАХО. Ф. 40, оп. 121, спр. 200. Метрическая книга записи актов рождения, браков, смерти Каплуновской (Рождества Богородицы) церкви за 1905-1910 гг. - 385 с.

21. ДАХО, ф. 770, оп. 1. Спр. 215. Отчет о состоянии Харьковского технологического Института за 1894 г. - 97 с.

22. Отчет о состоянии Харьковского технологического института Императора Александра ІІІ за 1903 г. Харьков, 1903. Типография Зильберберга.- 62 с.

23. Отчет о состоянии Харьковского технологического института Императора Александра ІІІ за 1905 г. Харьков, 1905. Типография Зильберберга. - 62 с.

24. Ресурси Інтернету. Історія Харківського технологічного інституту в особах. Режим доступу: http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/PREPODAVATELY.html.

References

1. Chernaj A.N. (1912). Biografiya Ivana Mihajlovicha Ponomareva [Biography of Ivan Mikhailovich Ponomarev]. Zhurnal Russkogo Himicheskogo obshchestva - Journal of the Russian Chemical Society, T. 44, 1, 1-8. [in Russian].

2. Zhurilo D.Yu. (2016). Stanovlenie i razvitie Har'kovskogo Tekhnologicheskogo instituta v konce XIX -- nachale XX veka [Formation and development of the Kharkiv Technological Institute in the late XIX - early XX centuries] Kharkiv: РЫтЛшк NTU «HPb> [in Russian].

3. Zhurilo A.G. & Zhurilo D.Yu. (2021)/ Narysy istorii Kharkivskoho politekhnichnoho instytutu. Konspekt lektsii [Essays on the history of Kharkiv Polytechnic Institute. Synopsis of lectures] Kharkiv: FOP Panov A.M. [in Ukrainian].

4. Kabachek V.V. & Bielievtsov V.I. (2022). Do 170-richchia z dnia narodzhennia profesora I.M. Ponomarova [To the 170 th anniversary of the birth of Professor I.M. Ponomarev]. Materialy KhVII Vseukrainskoi naukovoi konferentsii «Istoriia osvity, nauky i tekhniky v Ukraini» (pp. 205-207). Materials of the 17th All- Ukrainian Scientific Conference "History of Education, Science and Technology in Ukraine". Kyiv, Vinnytsia: TVORY. [in Ukrainian].

5. Brockhaus F.A. & Efron I.A. (1898) Enciklopedicheskij slovar'. (Vols. 24А). I. M. Ponomarev [I.M. Ponomarev]. St. Petersburg. Type-lithography of Efron [in Russian].

6. Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi oblasti (DAKhO). F. 1682. Op. 2. Spr. 22. Delo obshchej kancelyarii HTI o prepodavatele himii, zasluzhennom professore, Har'kovskogo universiteta, Dejstvitel'nom statskom sovetnike Nikolae Nikolaeviche Beketove. Ark. 10. [State Archives of Kharkiv region. Fund 1682, description 2, case 22. The case of the general office of KhTI about the teacher of chemistry, honored professor, Kharkiv University, State Councilor Nikolai Nikolaevich Beketov] [In Russian].

7. DAKhO. F. 1682. Op. 2. Spr. 358. Delo obshchej kancelyarii HTI o sluzhbe professora Nikolaya Aleksandrovicha Chernaya. Ark. 227. [State Archives of Kharkiv region. Fund 1682, description 2, case 227. Case file of the General Office of KhTI on the service of Professor Nikolai Aleksandrovich Chernaya] [In Russian].

8. DAKhO. F. 770. Op. 1. Spr. 110. Otchet o sostoyanii Instituta za 1889 g. Ark. 32. [State Archives of Kharkiv region. Fund 770, description 1, case 110. 1889 Status Report of the Institute] [In Russian].

9. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1887/88 uch. god (1877) [List of persons serving in the Department of Public Education 1887/88 account. year]. St. Petersburg [in Russian].

10. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1889/90 uch. god (1889) [List of persons serving in the Department of Public Education 1889/90 account. year]. St. Petersburg [in Russian].

11. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1890/91 uch. god (1890) [List of persons serving in the Department of Public Education 1890/91 account. year]. St. Petersburg [in Russian].

12. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1891/92 uch. god (1891) [List of persons serving in the Department of Public Education 1891/92 account. year]. St. Petersburg [in Russian].

13. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1893/94 uch. god (1893) [List ofpersons serving in the Department of Public Education 1893/94 account. year]. St. Petersburg [in Russian].

14. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1894/95 uch. god (1894) [List ofpersons serving in the Department of Public Education 1894/95 account. year]. St. Petersburg [in Russian].

15. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1897 god (1896) [List of persons serving in the Department of Public Education 1896 year]. St. Petersburg [in Russian].

16. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1899 god (1899) [List of persons serving in the Department of Public Education 1899 year]. St. Petersburg [in Russian].

17. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1901 god (1901) [List of persons serving in the Department of Public Education 1901 year]. St. Petersburg [in Russian].

18. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1902 god (1902) [List of persons serving in the Department of Public Education 1902 year]. St. Petersburg [in Russian].

19. Spisok licam, sluzhashchim po vedomstvu Narodnogo prosveshcheniya 1905 god (1905) [List of persons serving in the Department of Public Education 1905 year]. St. Petersburg [in Russian].

20. DAKhO. F. 40. Op. 121. Spr. 200. Metricheskaya kniga zapisi aktov rozhdeniya, brakov, smerti Kaplunovskoj (Rozhdestva Bogorodicy) cerkvi za 1905-1910 gg. Ark. 385. [State Archives of Kharkiv region. Fund 40, description 121, case 200. Metric book of records of acts of birth, marriages, death of the Kaplunovskaya (Nativity of the Virgin) church for 1905-1910.] [In Russian].

21. DAKhO. F. 770. Op. 1. Spr. 215. Otchet o sostoyanii Instituta za 1894 g. Ark. 97. [State Archives of Kharkiv region. Fund 770, description 1, case 215. 1894 Status Report of the Institute] [in Russian].

22. Otchet o sostoyanii Har'kovskogo tekhnologicheskogo instituta Imperatora Aleksandra ІІІ za 1903 g. (1903) [Report on the state of the Kharkov Technological Institute of Emperor Alexander III for 1903.] Kharkov. Printing house of Zilberberg [in Russian].

23. Otchet o sostoyanii Har'kovskogo tekhnologicheskogo instituta Imperatora Aleksandra Ш za 1905 g. (1905) [Report on the state of the Kharkov Technological Institute of Emperor Alexander III for 1905.] Kharkov. Printing house of Zilberberg [in Russian].

24. Sait «Istoriia Kharkivskoho tekhnolohichnoho instytutu v osobakh» [Site «History of Kharkiv Technological Institute in persons»]. Retrieved from http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/PREPODAVATELY.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru