Подєбрадське повсякдення Євгена Чикаленка (1925-1929)

Критичний розгляд побутового життя Є.Х. Чикаленка впродовж 1925-1929 рр, як основи розуміння його внутрішнього світу та потреб на еміграції. Зв’язки із зовнішнім соціальним й культурним оточенням, максимальне дистанціювання від ідеологічних оцінок.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.10.2023
Размер файла 34,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра всесвітньої історії та археології

Донецького національного університету ім. В. Стуса

Факультет історії та міжнародних відносин

Подєбрадське повсякдення Євгена Чикаленка (1925-1929)

Зубко Ольга Євгеніївна -

кандидат історичних наук, старший лаборант

Метою цього наукового дослідження є критичний розгляд побутового життя Євгена Харламовича Чикаленка впродовж 1925-1929 рр, як основи розуміння його внутрішнього світу та потреб на еміграції, його зв'язків із зовнішнім соціальним й культурним оточенням, з максимальним дистанціюванням від ідеологічних оцінок. Методологія дослідження спирається на принципи конкретно-історичного, проблемно-хронологічного підходів, об'єктивності та цілісності, а також на використання методів аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у відображені «іншого» повсякденного життя українського емігранта, яке проходило поза політичними, національними, економічними та культурними подіями.

Подєбрадський період життя Євгена Чикаленка складає всього чотири роки, впродовж яких він болісно вирішує питання соціально-професійної адаптації, а заодно й житлове питання, питання харчування, одягу, взуття. Якось намагається зберегти здоров'я. Та головне: усі свої «подєбрадські» поневіряння ретельно занотовує в «Щоденник». Тому, саморефлексії Чикаленка щодо зниження його суспільно-соціальної вагомості в еміграційному колі та елементарного задоволення щоденних потреб (забезпеченість їжею, одягом і житлом, спілкуванням) вимальовували оригінальний візерунок останніх років його життя, де переважали ті або інші кольори й напівкольори.

Ключові слова: Євген Чикаленко, міжвоєнна Чехословаччина, історія повсякденності, українська еміграція, щоденник.

Zubko Olha candidate of historical sciences, senior laboratory assistant of the department of world history and archeology of the V. Stus Donetsk National University, faculty of history and international relations Vinnytsia

The daily life of Yevhen Chikalenko in Podebrady

побутове життя чикаленко еміграція

The purpose of this research is a critical examination of Yevhen Kharlamovych Chikalenko's everyday life during 1925-1929, as a basis for understanding his inner world and needs for emigration, his connections with the external social and cultural environment, with maximum distancing from ideological assessments.

The research methodology is based on the principles of specifically-historical, problematically-chronological approaches, objectivity and integrity, as well as the use of methods of analysis and synthesis. The scientific novelty lies in the reflected «other» the everyday life of a Ukrainian emigrant, which took place outside of political, national, economic and cultural events.

The Podebrad period of Yevhen Chikalenko's life is only four years, during which he painfully solves the issue of social and professional adaptation, and with it the issue of housing, food, clothing, and footwear. Somehow he is trying to keep his health. But the main thing: he carefully notes all his «podebrad» wanderings in the «Diary».

Therefore, Chikalenko's self-reflections regarding his social inferiority during emigration and elementary satisfaction of daily needs (food, clothing and shelter, communication) outlined the original pattern of the last years of his life, with a preference for certain colors and semi-colors.

Key words: Yevhen Chikalenko, interwar Czechoslovachchyna, history of everyday life, Ukrainian emigration, diary.

Про життя та діяльність Євгена Харламовича Чикаленка (1861-1929) визначного громадського діяча, благодійника, мецената української культури, агронома, землевласника, видавця й публіциста написано чимало. Тоді як поза увагою українських дослідників залишається «інше» його життя, те, яке проходило поза контекстом українських і світових політичних, національних, економічних та культурних подій. Увага до празького повсякдення Чикаленка-емігранта зумовлена насамперед тим, що Чикаленко як носій національної ідентичності та освіченості, опинившись в нових життєвих реаліях, виявився певним чином причетним до вироблення й адаптації інших життєвих правил, норм, стандартів й приписів повсякденного життя.

Відповідно, мета публікації критичний розгляд побутового життя визначного українця впродовж 1925-1929 рр. як основи розуміння його внутрішнього світу та потреб на еміграції, його зв'язків із зовнішнім соціальним й культурним оточенням, з максимальним дистанціюванням від ідеологічних оцінок.

В основі публікації відомості про еміграційне повсякдення із «Щоденника» Чикаленка, який він вів впродовж 1925-1929 рр., з розгорнутим уточненням інформації з інших джерел, бо як слушно зазначає українська дослідниця Ольга Коляструк: «Повсякдення наче й не залишає документів: воно не карбується у спеціальних указах чи законах, не фіксується у програмах і промовах, як політична й державна історія; не кристалізується матеріальними здобутками в економіці та культурними пам'ятниками. Воно існує завжди, як повітря, воно непомітно триває, як час. Натомість, за законами історичної науки повсякденність може бути відтворюваною лише на документальних підставах» Коляструк О.А. Інтелігенція УСРР у 1920-ті рр.: повсякденне життя. Друге видання. Харків: Раритети України, 2015. С. 18.. У цитатах із «Щоденника» збережено оригінальну стилістику та правопис.

Виїзд за кордон Є. Чикаленка був спричинений насамперед поразкою національновизвольних змагань 1917-1921 рр. Шлях за кордон «відкрився» в січні 1919 р. Євген Харламович виїхав до Галичини, де невдовзі був інтернований. Від 1920 р. він уже проживав у австрійському Рабенштайні. І тільки в 1925 р. разом із другою дружиною йому вдалося переїхати до Чехословаччини. Відзначимо, попри те, що його вважали меценатом революційних подій в Україні, на еміграції він жив дуже бідно. Українська газета «Свобода» у США навіть оголошувала збір коштів на його лікування. Тому «подєбрадьскі записи» яскраве свідчення непростого злиденного повсякдення й трансформації життя в цілому цієї непересічної особистості.

1925 рік. У середині 1925 р. Євген Харламович Чикаленко разом із дружиною Юлією Миколаївною переїжджає з Австрії до Чехословаччини, бо йому страшенно бракує спілкування з українцями. Обтяжували Чикаленка на той час й думки про непевні перспективи майбутнього, адже після ліквідації українських еміграційних установ та організацій в міжвоєнній Чехословаччині (ліквідація «Руської допомогової акції») керівництво країни прийняло рішення про видачу матеріальної допомоги лише тим українцям, які проживали на території держави. Цей факт остаточно вплинув на рішення Є. Чикаленка, який отримував стипендію від Українського громадського комітету в Празі, переїхати до Чехословаччини.

«19 6/ІІІ 1925 р. Відень. Нарешті сьогодні довідався в Чешськім Консуляті, що мені є віза, але з умовою не жити в Празі і не домагатися від уряду допомоги. Думаємо виїхати після Великодня, т. є. в кінці квітня, коли вже розвесниться. А поки що розпитуюся чи є надія на обіцяну Дорошенкові Шаповалом посаду мені бібліотекаря Інституту Громадознавства і в якій околиці Праги можна знайти кімнатку з правом варити їжу? Пишу Д.І. Дорошенкові та В.К. Корольову, що коли не буде мені посади, то нехай вистарають мені місце в богодільні, тільки не в такій як Дехтярівська, де Нечуй-Левицький помер з голоду та холоду. Мені якби тепла хатинка та якась “зупа”, щоб я міг докінчити ІІІ том своїх споминів, а там хоч помірати, бо все одно ліпших часів я вже не діждусь» Чикаленко Є. Щоденник (1925-1929) / Упоряд., передмова та коментарі І. Старовойтенко. Київ: Темпора, 2016. С. 70-71..

Справою переїзду Чикаленків зайнялися їх давні знайомі, що вже проживали в ЧСР, зокрема, В. Королів (Старий) (1879-1941), Д. Дорошенко (1882--195і), М. Садовський (1856-1933). Так, В. Королів радив Євгену Харламовичу оселятися в Чорношицях, що були від Праги «за 30-40 хвилин при добрій комунікації» (мається на увазі залізничне сполучення), бо «ця місцина характеру Пущі-Водиці тільки з'європеїзованої», з великою кількістю земляків. «Звичайно, таке помешкання, писав В. Королів, коштує тут біля 200 kr (може й менче)» Там само. С. 73.

Королів (Старий) Василь Костянтинович - член ТУПу (фактично сенатор), один із засновників Української Центральної Ради. На еміграцію до ЧСР потрапив 1919 р., коли був відряджений з Дипломатичною місією УНР до Праги.

Дорошенко Дмитро Іванович - член УПСФ, Центральної Ради, Чернігівський губернський комісар (губерна-тор) за часів Тимчасового уряду Росії та Центральної Ради, міністр закордонних справ Української Держави. В еміграції - організатор і співробітник українських наукових установ.

Садовський Микола Карпович - український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побу-тового театру. В добу Визвольних змагань - головний уповноважений у справах театрів. Повернувся до УРСР в 1926 р.. Агітував Чикаленка щодо Чорношиць й Дорошенко, пояснюючи, що «в Добржіховичах, де він мешкає, житло дорожче, бо тут дачна місцевість, як Боярка, і сюди на літо приїздить багато людей з Праги»; зазначаючи водночас, що сам він не може «знайти в Добржіховичах кімнати з кухнею» Чикаленко Є. Щоденник. С. 74.. А М. Садовський і поготів писав: «Про те, що без права проживати в Празі, не турбуйтесь, бо це і краще. В Празі Ви все одно не жили б, як і рідко хто з наших українців там живе. Одно те, що страшенно дорого помешканя, а в друге там так сила сажі від фабрик, що як подихати тим повітрям вдень, вночи відхаркуєш кусками болото. Всі тут живуть побіля Праги в пригороді або в селах бо повітря чистіше і потягів на Прагу і з Праги сила, так що коли хочеш, то поїдеш. Я живу в Чорношицях, тут живе і Ваш Левко, і багато декого, приміром Лотоцький, ви напевне єго знаєте. З відціля до Праги треба їхати хвилин 15-20. Думаю, що можна знайти кімнатку таку, як то ви бажаєте, щоб мовляв і варить. Тут всі варять, бо часто в хатах маюця і невеличкі плити, де й варять, а то й на спірту... Коли не в самих Горніх Чорношицях, то поблизу в другіх місцях десь недалечко.... Помешкання тут можна нанять корон 250 на місяць.» Чикаленко Є. Щоденник. С. 80.

Житлове питання, справді, було одним із болючих для українських вихідців у міжвоєнній ЧСР. Спершу, на початку 1920-х, празьке міське керівництво виділило для українських емігрантів декілька, так званих, гуртожитків. Це були колишні військові дерев'яні бараки та казарми, які під час Першої світової війни займала австро-угорська армія. Найпершим таким українським гуртожитком-бараком-казармою була «Переходова станція» або гуртожиток на Погожельській вулиці (нині не зберігся О.З.) на 100-110 ліжок, юридично закріплений за Українським Громадським комітетом ще в 1921 р. Крім гуртожитку «на Погожельці» існував ще один, площею 22 га, у празькому кадастровому кварталі Сміхов за пейзажним парком Кінського. Його називали «на Сліпінці» (від «Сліпенця» школи сліпих, яка свого часу розміщувалася поруч на Шведській вулиці). Тут була ще більша кількість ліжок та завжди людно. Обидва гуртожитки вважалися впорядкованими, оскільки мали електрику та централізоване опалення (дровами, міжвоєнна Чехословаччина гасу ще не знала). У гуртожитку «на Сліпінці» була навіть окрема кімната, де «можна було вчитися». До того ж вони були облаштовані спиртівками, примусами та декількома ванними кімнатами з вбиральнями Сімянців В. Студентські часи. (Спогади). Чехо-Словаччина. Роки 1923-1929. Вашингтон. Д.К. 1973. 191 с..

Зрозуміло, що таке житло було найбільш придатним, якщо можна застосувати це слово, для несімейних їх мешканців, хоча в гуртожитку «на Погожельці», наприклад, була навіть дитяча кімната з двома вихователями. Проте, це тимчасове помешкання для всіх без винятку вихідців із України аж ніяк не надавало еміграційному перебуванню відчуття родинності та затишку. Тому за першої нагоди «українські пражани» перебиралися на квартири чи в кімнати: спочатку в самій Празі, а згодом, через дорожнечу оренди житла, в празьке передмістя. Довготривало у Празі орендували житло Софія Русова (18561940) та Микола Лорченко (1865(1875)-1953). Вони жили з родинами, але не наймали обслугу. Орендовані ними помешкання були в районі Нусле, всього в 9-10 км від центру міста. Однак, якщо Софія Русова винаймала кімнати, то Микола Лорченко цілий будинок Русова С. Мемуари. Щоденники. Київ: Поліграфкнига, 2004. 544 с.

Русова Софія Федорівна - український педагог, письменник, літературознавець, громадська діячка.

Лорченко Микола Іванович - полковник Армії УНР, за фахом - викладач математики та фізики, професор ма-тематики в Українській Господарській академії в Подєбрадах (1922-1939).

Білецький Леонід Тимофійович - український літературознавець, професор та ректор УВПІ ім. М. Драгомано- ва в Празі (1923-1933).

Аркас Микола Миколайович (третій) - командир полку Дієвої армії УНР, емігрував до ЧСР в 1920 р., навчався в Українському вільному університеті в Празі, доктор та професор філософії. Член ОУН..

У празькому передмісті (в містечках Подєбради, Чорнишиці, Ржневниці та Модржани) українська еміграційна спільнота гуртожитків не мала. Тут, здебільшого, винаймалося житло. Хоча дехто з українських вигнанців, вочевидь, завдяки заощадженим раніше коштам, все ж зумів придбати нерухомість. Так, відомо, що власниками будинків у 1920-х стали Леонід Білецький ((1882-1955) в Модржанах 50 км); Василь Королів ((1879-1943) у Мельнику 30 км) та Микола Аркас (третій) ((1898-1980) у Ржевницях 25 км). Вартість будинків у празькому передмісті була суттєво нижчою, ніж їх вартість у самій Празі. Добротний будиночок у передмісті коштував 80 000-90 000 крон, тоді як однокімнатну квартиру у Празі можна було придбати за 58 000 крон; двокімнатну за 63 00070 000 крон; трикімнатну за 71 000-75 000 крон Ковалев М.В. Повседневная жизнь российской эмиграции в Праге в 1920-1930 гг. Исторические очерки. Сара-тов: Сарат. гос. тех. ун-т им. Ю.А. Гагарина, 2014. С. 79-80..

Потрібно зазначити, що витрати на оренду квартири або кімнати становили 1/61/7 частину родинного еміграційного бюджету: 200-400 крон. У 1923 р. відбулося становлення та зміцнення національної чехословацької валюти, бо ще до 1925 р. в обігу перебували австрійські крони; курс чехословацької крони до австрійської становив на той час 1:60. Тоді як співвідношення чехословацької крони (до 1929 р. не мала золотого стандарту, тому «прирівнювалася» до швейцарського франку або американського долару О. З.) до американського долара в 1923-1933 рр. складало 2,96:100 або 3:100 (три долари коштували сто крон) Зубко О.Є. Створення та діяльність Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі (1923-1933 рр.): дис.... канд. іст. наук. 09.00.12. Київ: кНу ім. Т. Шевченка, 2010. С. 85-86.. Тобто, щомісячна оренда квартири / кімнати коливалася в доларовому еквіваленті в межах 6-10 доларів, за умови того, що для більшості українських вихідців прожитковий місячний мінімум стано-вив в цілому 29 доларів 60 центів (30 доларів) або 1 000-1 200 чехословацьких крон (на двох осіб з доплатами на дітей чи професійними).

Вартість оренди квартири або кімнати залежала не тільки від місця розташування. На неї впливав і технічно-конструкторський стан квартири / кімнати (наявність або відсутність централізованого опалення, печі, каміну, окремої кухні тощо). Ще одним критерієм вартості оренди було те, на якому рівні розміщувалася квартира або кімната: партер або гарсон'єр (вищі або нижчі поверхи), а також наявність вбудованої на нижньому або верхньому поверсі окремої вбиральні. Стосовно меблювання, то, зазвичай, квартири або кімнати здавалися практично з меблями, необхідною постільною білизною, перинами, килимами, посудом та іншими речами. Переселенці лише в дрібних деталях впорядковувала наданий їм в оренду чеський інтер'єр.

Оренда будинків і квартир серед української міжвоєнної еміграційної спільноти умовно розподілялася також на «оренду з обслугою» та «оренду без обслуги». Першу собі дозволяла професура або професійні політики, «українська визвольна еліта», котрі перебували в пошуках заробітків та не бажали й не мали часу займатися хатніми клопотами. Другу практикувало студентство й некваліфікована робоча сила.

Євген Харламович вирішив оселитися в Подєбрадах, бо саме тут в Українській Господарській академії для нього знайшлася посада голови Термінологічної комісії з початковим окладом в сумі 700 чехословацьких крон. Пізнього вечора 1 травня 1925 р. він та Юлія Миколаївна ступили на подєбрадський перон. На жаль, ніхто з приятелів та просто знайомих не спромігся зустріти їх на вокзалі, хоча багато хто знав про час їх прибуття. Тому Чикаленку самому вночі в незнайомому місті довелося шукати готель. Наступного дня за допомогою Модеста Левицького (1866-1932) Чикаленки знайшли простору, світлу, суху й теплу кімнату з меблями, «без обслуги», з оплатою 300 крон на місяць. І хоча в цій кімнаті Чикаленки прожили усі свої чотири «подєбрадських» роки, її мініатюрні розміри сам Євген Харламович постійно порівнював із «денником» (стійлом) для коней у своєму колишньому маєтку в Перешорах на Полтавщині. «Настрій припаскудний! зафіксував він свої перші враження від Подєбрад. Остогидло мені вже жити, але поки що нема духу покінчити з оцим собачим життєм»11.

У 1925 р. Чикаленка окрім житлового питання цікавило ще й неформальне спілкування із земляками (питання їжі та одягу відсунуться на пізніші 1926-1927 рр.). У його «подєбрадському» колі приятелів та друзів були В. Королів (Старий), Д. Дорошенко, М. Садовський, М. Славінський (1868-1945), Є. Вировий (1889-1945), Б. Матюшенко (1883 1944), Н. Григоріїв (1883-1953), М. Галаган (1882-1946), О. Лотоцький (1870-1939) та О. Олесь (1878-1944). Кожного з них він характеризував та, з жалем, зазначав, як еміграційні реалії змінюють людей не в кращий бік. Особливо болючими виявилися для Євгена Харламовича стосунки з Б. Матюшенком та О. Олесем. Так, про Олеся Євген Харламович писав: «Якщо Садовський зовсім не змінився, не постарів, а навіть після тифу омолодився, то Олесь робить страшне вражіння це просто пивна бочка; здається, якби його проткнув, то так би й бризнуло пиво: обрезклий, опухлий, сопе наче ковальський міх і ледві, ледві ходить. Пропав чоловік! Не дасть він вже нічого, ніякої творчости від нього вже сподіватися не можна. Думалось, що коли приїде з Київа його жінка та хлопець, то він перестане пити, аж показалось, що ніщо вже не може втримати його від пиятики...» Чикаленко Є. Щоденник. С. 86.

Левицький Модест Пилипович - письменник, культурний діяч, педагог, лікар і дипломат. Чикаленко Є. Щоденник. С. 89.

Славінський Максим Антонович - український громадський діяч, дипломат, публіцист, викладач новітньої єв-ропейської історії в УГА в Подєбрадах.

Вировий Євген Семенович - український громадський діяч, видавець.

Матюшенко Борис Павлович - український громадський і політичний діяч, лікар-гігієніст-євгеніст, один із фундаторів УГА та викладач УВУ.

Григоріїв Никифор Якович - український громадський діяч, публіцист, педагог, журналіст.

Галаган Микола Михайлович - член Центральної Ради, посол УНР в Румунії та Угорщині, в ЧСР з 1922 р., де працює в різних громадських організаціях.

Лотоцький Олександр Гнатович - український громадсько-політичний діяч, письменник, науковець.

Кандиба Олександр Іванович - український поет, батько Олега Ольжича. Чикаленко Є. Щоденник. С. 90. Про Матюшенка сказано ще відвертіше: «В нашому дрібному емігрантському житті трапився вчора факт, який треба занотувати, у нас перервалися відносини з Матюшенками, з якими ми тут найбільше приятелювали. Марія Григоровна взагалі має репутацію “дами строгої”, нетерпимої, і я завжде боявся і сподівався, що колись наші приятельські відносини раптом обірвуться. Так і сталося вчора. (19 20/ХІІ 25). Цими днями з'явилася хвалебна рецензія Григорьєва на мої “Спогади”. На це Матюшенки наперебій почали гостро доводити, що Шаповал і К очевидно мають на мене якісь “види”, бо спочатку один з них зробив мені візі та і оце написав до небес хвалебну рецензію, а далі, певне, зроблять мені якусь вигідну для них пропозицію, бо це люде без совісті, без чести і т. д., з якими водити знайомство це ганьба і т. д. Я на се відповів, що діяльність тої компанії показується ганебною тільки тим, хто оселився тут давніше і мав з нею всякі неприємності, а люде, що приїхали сюди недавно, ставлять до них об'єктивніше. На це Марія Григоровна вигукнула: “Коли Ви Григорьєва вважаєте порядною людиною, то я останній раз в Вашій хаті”. З цими словами встала, а за нею й Борис Павлович, і пішли додому.» Там само. С. 113-114.. Чикаленко бідкався, що коли йому потрібна була віза до ЧСР, то Матюшенки (які мали добрі зв'язки з Вацлавом Гірсою (1875-1954) чеським лікарем і дипломатом, заступником міністра закордонних справ ЧСР у 1921-1927 рр., родом із Шепетівки) не допомогли йому, натомість допомогли саме «шаповалівці».

1926 рік. У 1926 р. у повсякденному житті Чикаленка на передній план виступили вже питання фінансів, їжі, одягу та оздоровлення. «Життя в Подєбрадах таке одноманітне, що день від дня нічим не різниться, хіба тільки тим чи далеко до получки-платні, чи близько. Тут я тільки й живу думками якби дожити місяця, чим би заробити на недохвату, яку терплю під кінець кожного місяця. Не то, що записувати в щоденник, а й жити не хочеться, так мені остогидли оті турботи за корону. Всі тутешні люде, принаймні з лєкторського персоналу, здавна звикли жити заслуженою платнею, і дома вони так само жили двадцятим числом (днем отримання заробітної платні О.З.), як і тут. А я “вродився буржуєм” і того 20-го числа не знав і ніколи не думав чим я доживу місяця; я думав про гроші хіба тільки тоді, коли бачив потребу в їх для якоїсь громадської справи. А от тепер на старості літ доводиться і мені жити думкою чим дожити до кінця місяця; ввесь вік я давав людям аванси, а тепер доводиться їх самому просити» Там само. С. 148..

Того ж 1926 р. Євген Харламович отримував 1 200 крон заробітної платні за роботу в Термінологічній комісії УГА та 300 крон щомісячно від Товариства техніків сільського господарства. Із цих 1 500 крон 300 йшло на оплату оренди кімнати, 155 за щоденні обіди в їдальні подєбрадського кооперативу «Україна», створеного на базі УГА (вартість одного обіду тут становила 5 крон), тоді як 1 045 крон потрібно було розділити на харчі для сніданку й вечері, одяг, ліки, розваги та поточні потреби.

Потрібно зазначити, що харчування в їдальні було аж ніяк не примхою Чикаленка чи не бажанням Юлії Миколаївни готувати їжу. Усе пояснювалося відсутністю сталих фінансів та високою вартістю продуктів харчування; непристосованістю кімнати (не було кухні) й, врешті-решт, давався взнаки брак часу й стан здоров'я. (Сам Євген Харламович мав, на жаль, виразку шлунка, а Юлія Миколаївна слабкі легені).

Про необхідність вирішення харчового питання писав Євгену Харламовичу син Левко, котрий проживав в сусідніх Горніх Чорношицях, ще в 1925 р: «Мусиш знати, що їжу треба будде возити з Праги, бо на дачних місцях коло Праги все в півтора-два рази дорожче...» Там само. С. 81.

Кооперативна їдальня Їдальня кооперативу «Україна» - споживчого товариства, заснованого в 1922 р. у Подєбрадах у складі 77 осіб з пайовим капіталом 2400 чехословацьких крон; у 1926 р. споживче товариство із 360 членів; членами коопе- пропонувала «подєбрадцям» переважно страви національної кухні: борщ (із м'ясом та без м'яса), гречану кашу, паніровані в сухарях котлети, вареники, голубці, смажену (мариновану) річкову рибу, варену картоплю-пюре, тушковане м'ясо в сметані, пиріжки з різною начинкою тощо. Із напоїв чай, молоко, компот. На той час мелена кава була напрочуд дорогою, а розчинна Nescafe, що з'явилася тільки в 1938 р., й поготів була делікатесом разом із молочним шоколадом та згущеним молоком. За нагоди подавалися тут горілка та пиво. Подекуди готувалися й страви чеської та словацької кухні, іноді інших (білоруської, грузинської, вірменської): кнедлі, смажені ковбаски, vepro knedlo zelo тушкована свинина з капустою, nzek шніцель, bramborovy salat картопляний салат, деруни, крупеня (грибний суп з перловкою), лобіані (пиріжки-хачапурі з квасолею), суп харчо (часниковий суп), сациві (варена курка в соусі), толма/долма (голубці у виноградному листі), кюфту (маленькі м'ясні добре відбиті кульки).

Цікавий факт: чеську міжвоєнну кухню характеризувала наявність різноманітних соусів (огіркового, томатного, з хрону, цибулі, кропового, часникового). Чехи щедро ділилися рецептами їх приготування, тоді як українці залюблювали чехів у свіжі огірки, томати, цибулю, часник й кавуни (останні надходили із Закарпаття), що їх вживали як окремо, так і у доповненні до страв чи просто у прикуску з хлібомі Євген Харлампійович з дружиною.

Їжа в житті української еміграції в Чехословацькій Республіці. Izhakultura. URL: https://yizhakultura. com/material/20201105_0012..

Щодо одягу, то частково це питання вирішувалося за допомогою окремих громадських фондів, а частково самотужки, в залежності від власних смаків та вподобань. У «Щоденнику» Євгена Харламовича за 1925-1929 рр. про це не йдеться.

1927 рік. 1927-й приніс у повсякденне життя Є. Чикаленка ті само клопоти, що й попередні роки. Єдиною відмінністю було лише те, що 1927-й став останнім роком «поворотництва» й другим роком згортання «Руської допомогової акції», тому питання неформального спілкування серед звичних уже клопотів про гроші та їжу постає ще гостріше.

У серпні 1927-го Є. Харламович писав: «19 24/VIII 27. Вчора випровадили ми М.П. Левицького в Луцьк на Волині, де він дістав посаду учителя української мови в тамошній гімназії. Випровадили ми Модеста Пилиповича не на відпочинок, а знов таки на тяжку працю.» Чикаленко Є. Щоденник. С. 245-249.

Усе частіше Євген Хармламович і сам подумує про повернення: «Коли настав початок ліквідації еміграції, то я серйозно думав, що доведеться напхати в кишені камінців, кинутися в Лабу з мосту у вир... Аж Ганя Ганна Євгенівна Чикаленко-Келлер (1884-1964) - донька Євгена Харламовича, українська журналістка, пере-кладачка, дружина німецького лінгвіста Келлера, проживала на той час в Німеччині. потішила мене, прохаючи переїхати мене на житло до неї. Довідавшись про це і Петрусь Син Євгена Харламовича, лишився в Радянській Україні, працював у різних видавництвах, зокрема в 1925 р. завідував українським відділом Держвидаву в Одесі, з часом був репресований; знав 5 мов, був помічником В. Винниченка та секретарем Українського посольства в Стамбулі. став кликати вертатися додому. А тепер і Греголінський пише, що у Львові обмірковують, якби мене вмостити квартирі в Академічному домі... Я відповів Греголінському (?), що охоче, по ліквідації Академії переїхав би до Львова, але не знаю яке б заняття я там міг мати» Там само. С. 221..

«Нашій Академії зменшено удержання на третину, а Товариству сільськогосподарських техніків зовсім перестали давати, тому й воно вже не має чим мені підсобляти, як це воно робило вже стільки років, видаючи мені по 300 чеських корон. Від академії я одержував 1 200 і таким чином на 1 500 чеських корон сяк-так жилося, хоч на ремонт одежі, обув'я та зубів і т. д. не ставало, а тепер не знаю вже як буду жить.» Там само. С. 206.

«Кооператив “Україна”, в якому ми обідаємо, зараз оголосив, що як і минулими роками, буде влаштовувати гуртовий Свят-вечір, але під враженням чуток про зменшення удержання рідко хто зважився витратити 10 чеських корон (60 копійок) на вечерю. А тому вона й не склалася, як і стріча Нового року. Ми з жінкою на новий рік випили в 12 годин вдвох по чарочці домашньої вишнівки, повітали одно одного й полягали спати. Так само у нас відбувся і Свят-вечір: з'їли ми оселедця за корону (колишніх 6 копійок) та й тим обмежилися.» Там само.

Плітас Олександр Савич - військовий, лікар, санітарний сотник Армії УНР, лицар Залізного Хреста УНР і Хреста Симона Петлюри.

Тут потрібно зазначити, що оселедець впродовж міжвоєнного часу 1921-1939 рр. був не лише одним із найдешевших продуктів на чехословацькому ринку, а й найдешевшим для українських вихідців продуктом поготів. Вживати нордичні оселедці (як джерело білків, вітаміну Д та ненасичених жирних кислот), разом із часником та цибулею, рекомендували й українські лікарі (Спілка українських лікарів в ЧСР, м. Прага (1922-1940)). Тільки якщо на початку 1920-х нордичний оселедець коштував всього кілька гелерів (100 гелерів дорівнювали 1 кроні), то в 1927-му оселедець коштував уже 1-3 крони.

1928 рік. У 1928 р. і в самого Є. Харламовича, і в його дружини погіршилося здоров'я. Спершу захворіла Юлія Миколаївна. Чикаленко через це виправдовувався, що не мав часу сісти за щоденник, «бо двічі в Празькій клініці помирала дружина “на печінку”» Чикаленко Є. Щоденник. С. 207., отож він щодня їздив до Праги і там же в клініці ночував. А влітку захворів і Євген Харламович заворот кишок, тому його було прооперовано: «Рівно чотири місяці вилежав я в шпиталі. Почалася хвороба моя з коліту, потім зробився з лівого боку в кишці нарив. А через нього і непрохідність кишкового тракту. Коли наш лікар доктор Плітас (Олександр Савич Плітас (1896-1958) О.З.), дуже мила людина, привіз мене до шпиталю, то там зразу же зробили мені розріз з правого боку і цілий місяць полоскали кишки через цей розріз знизу. А коли кишки очистилися, то розрізали з лівого боку живіт, викинули шматок кишки, що звузилася від нариву і зашили цей другий розріз, а знов через місяць зашили і перший розріз. Операція тяжка і складна настільки, що мене мають демонструвати в Товаристві лікарів (Спілка українських лікарів в ЧСР, м. Прага. О.З.). З зовнішнього боку вона цікава тим, що нові шрами зі старими разом складають на моїм животі фігуру тризуба. Але що мені коштував цей тризуб!!!!» Чикаленко Є. Щоденник. С. 308.

До проблем із кішківником в Євгена Харламовича додалося й запалення сечового міхура: «Запалення сечника (мочового міхура) не дає мені змоги ходити; через кожних пів години я мушу мочитися. Але ця хвороба не заважає мені набіратися сил і я помітно кріпшаю і набіраюся тіла. Господиня дає мені добрий обід (мається на увазі чеська господиня, в якої Чикаленки винаймали кімнату. О.З.), а сусіда мій студент Володимир Шевченко з Харківщини піклується мною, як рідний син. Таку ж сердечність виявив і В.О. Біднов (Василь Олексійович Біднов (1874-1935) О.З.), який щодня навідував мене в клініці, приносив все, що треба було, щоб підгодувати мене. Очевидно світ не без добрих серцем і безкорисних людей.» Там само. С. 312.

Біднов Василь Олексійович - український історик Церкви, громадський і культурний діяч.

1929 рік. А ось 1929 р. виявився трагічним для Євгена Харламовича. Відчутним ударом стає смерть Юлії Миколаївни. А звістка про арешт молодшого сина Петра на початку березня спричиняє відкриття виразки шлунка, отож Чикаленко вчергове потрапляє до госпіталю. 20 червня 1929 р. його не стало. П'ять днів по тому, 25 червня 1929 р. його тіло, як він і заповідав, було кремовано. Помираючи, Є. Чикаленко просив, щоб попіл його вивезли на Україну після її визволення і там розсипали по полю. Урна з попелом вціліла і, за свідченням онука Євгена Івановича Чикаленка, зберігається й нині десь в Подєбрадах.

Отже, саморефлексії Чикаленка щодо зниження його суспільно-соціальної вагомості в еміграційному колі та елементарного задоволення щоденних потреб (забезпеченість їжею, одягом і житлом, спілкуванням) вималювали оригінальний візерунок останніх років його життя, де переважали ті або інші кольори й напівкольори.

References

Koliastruk, O. (2015). Intelihentsiia USRR u 1920-ti r.: povsiakdenne zhyttia [The intelligentsia of the USSR in the 1920s: everyday life]. (Struktury povsiakdennosti). Harkiv, Ukraine.

Kovalev, M. (2014). Povsednevnaja zhizn rossijskoj jemigracii v Prage v 1920-1930 g. Istoricheskie ocherki. [Everyday life of the Russian emigration in Prague in the 1920s-1930s. Historical sketches]. Saratov, Russia.

Starovoytenko, I. (2016). (Comments). Chykalenko, Ye. Shchodennyk (1925-1929) [Diary (1925-- 1929)]. Kyiv, Ukraine.

Zubko, O. (2020). Yizha v zhytti ukrayinskoyi emihratsiyi v Chekhoslovatskiy Respublitsi [Food in the life of Ukrainian emigration in the Czechoslovak Republic]. Kyiv, Ukraine.

Zubko, O.Ye. (2010). Stvorennya ta diyalnist Ukrayinskoho vyshchoho pedahohichnoho instytutu im. M. Drahomanova v Prazi (1923-1933 rr.) [Establishment and activity of the M. Drahomanov Ukrainian Higher Pedagogical Institute in Prague (1923-1933)]. Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Направления британской конституционной политики в Индии в 1929-1935 годах. Декларация лорда Ирвина 1929 года. Разногласия консерваторов по индийскому вопросу в 1929-1931 гг. Причины сопротивления Черчилля правительственному курсу в Индии в 1929-1935 гг.

    дипломная работа [95,0 K], добавлен 08.03.2011

  • Аналіз палітычнай і грамадскай дзейнасці Надзвычайнай місіі Беларускай Народнай Рэспублікі (БНР) ў Германіі у (1919-1925 гг.). Дакументы Надзвычайнай місіі БНР у Германіі як гістарычная крыніца па гісторыі беларускай эміграцыі ў 1919-1925 гг. у Германіі.

    курсовая работа [56,6 K], добавлен 20.06.2012

  • Синьхайская революция: назревание революционных событий, создание республики и политическая борьба 1916-1925 гг. Национальная революция 1925-1927 гг. Культурная революция. Политическая обстановка в Китае после 1949 г. Реформы в Китае конца 1970-х гг.

    дипломная работа [130,5 K], добавлен 24.09.2012

  • Описание положения Китая после Синьхайской революции. Предусловия создания революционной базы в Гуандуне и развития коммунистического движения. Причини и ход революции 1925-1927 годов. Анализ внутренней и внешней политики правительства Чан Кайши.

    дипломная работа [111,0 K], добавлен 20.10.2010

  • Объединение казахских земель в 1920-1929 гг., образование национальной автономии. Новая экономическая политика; голод 1921-22 гг. Индустриализация и насильственная коллективизация в 1929-1940 гг. Развитие культуры, искусства, образования в 20-30 годы.

    презентация [2,7 M], добавлен 21.10.2015

  • Понятие и причины Великой депрессии в США как мирового экономического коллапса, начавшегося в 1929 г. и продолжавшегося до 1939 г. Последствия данного экономического явления для Америки и мира. Новый курс президента Рузвельта. Борьба с безработицей.

    презентация [1,1 M], добавлен 23.03.2014

  • Военные кампании гоминьдановской армии в 1925 г. и рост авторитета "начальника школы" и его окружения. Реформа вооруженных сил Гоминьдана и попытка руководства советской советнической группы ограничить влияние Чан Кайши. Демарш и тактическая победа Чана.

    контрольная работа [45,6 K], добавлен 13.01.2017

  • Основные проблемы во взаимоотношениях Японии и России в период 1900-1925 гг. Русско-японская война 1904–1905 гг. и ее результаты. Интервенция Японии на Дальнем Востоке России и ее последствия 1920–1925 гг. Дипломатические ноты между Японией, ДВР и РСФСР.

    дипломная работа [723,7 K], добавлен 10.07.2017

  • Причины мирового экономического кризиса 1929-1933 гг., кейнсианское объяснение, монетаризм, "биржевой пузырь". Экономические взаимоотношения различных стран в годы великой депрессии, последствия. Обострение политического положения капиталистических стран.

    реферат [18,6 K], добавлен 10.12.2011

  • Государственная и общественная инициатива в ликвидации детской беспризорности в 1929-1941 годы. Деятельность детских домов, колоний и коммун в решении проблемы беспризорности. Создание исправительных учреждений для несовершеннолетних правонарушителей.

    дипломная работа [126,1 K], добавлен 06.06.2017

  • Укрепление Советской власти в Казахстане, новая экономическая политика переходного периода (1921-1929). Политические и экономические причины перехода к НЭПу. Декрет о возврате казахам земель Сибирского и Уральского казачества, земельно-водная реформа.

    презентация [112,0 K], добавлен 16.01.2014

  • Характеристика исследования М.Б. Мирского, которое посвящено анализу процессов "врачей-убийц" за время правления И.В. Сталина в 1929-1953 годах. Анализ представленных обвинений против медицинской интеллигенции с точки зрения доктора медицинских наук.

    научная работа [23,2 K], добавлен 23.11.2010

  • Проблема Китайско-Восточной железной дороги (КВЖД) в советско-китайских отношениях в 1917-1924 г. Советско-китайские соглашения по КВЖД и их реализация. Конфликты в совместном управлении КВЖД. Советско-китайский конфликт 1929 г. и его последствия.

    реферат [36,3 K], добавлен 03.08.2010

  • Клемент Готвальд - одна из ярких фигур межвоенного периода в Чехословакии. Его роль в борьбе за коммунистические идеалы, за строительство справедливого государства. Причины внутрипартийного кризиса компартии Чехословакии. Изменение программы КПЧ в 1929 г.

    реферат [25,7 K], добавлен 04.06.2010

  • Предпосылки формирования интеллигенции в Туве (1921-1929 гг.). Формы, тенденции и результаты ее развития (1929-1944 гг.). Подготовка специалистов в учебных заведениях ТНР и СССР. Формирование отдельных профессиональных групп тувинской интеллигенции.

    дипломная работа [171,4 K], добавлен 21.11.2013

  • Ознайомлення із біографією Рибейра - славетного художника епохи бароко. Розповідь про життя митця у Неаполі. Зображення в його роботах драматичних сцен людських страждань. Розгляд відомих картин - "Мучеництво святого Філіпа", "Хромоніжка", П'яний Сілен".

    реферат [1,5 M], добавлен 27.10.2011

  • Біорафія Євгена Коновальця. Курінь Січових Стрільців. Осадчий корпус отамана Коновальця. Створення Української Військової Організації. Організація Українських Націоналістів (ОУН).

    реферат [54,8 K], добавлен 08.09.2007

  • Общественно-социальное и политическое положение в Советском Союзе после окончания Первой мировой войны, оценка людских и экономических потерь государства. Анализ необходимости и основные этапы реформирования Красной армии в различных ее отраслях.

    курсовая работа [187,1 K], добавлен 24.03.2013

  • Розгляд твору Тіта Лівія "Римської історії від заснування міста", його основні погляди та концепції. Біографія історика та епоха його життя. Особливості мови та викладення матеріалу. Відношення Лівія до релігії, влади та зовнішньої політики Риму.

    реферат [31,2 K], добавлен 12.02.2015

  • Установление советской власти в городах Кузбасса. Особенности советской системы государственного и муниципального управления. Социально-культурный облик городов Кузбасса в 1917-1925 годах. Возникновение города Кузнецка, дальнейшее изменение его облика.

    реферат [45,9 K], добавлен 17.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.