Діти та підлітки в комуністичних пропагандистських кампаніях на Чернігівщині (початок 1930-х рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діти та підлітки в комуністичних пропагандистських кампаніях на Чернігівщині (початок 1930-х рр.)

Костів Михайло Богданович - аспірант кафедри історії України

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Сопронюк Тетяна Михайлівна - провідна редакторка

Національного музею Голодомору-геноциду

Мета статті - охарактеризувати участь дітей та підлітків в агітації та пропаганді ідей комуністичного тоталітарного режиму, а також проаналізувати особливості дитячої пропагандистської літератури й залученість дітей до репресивних заходів режиму. У статті застосовані принципи історизму, об'єктивності, системності, комплексності. У дослідженні використаний мік- роісторичний метод. На основі комплексного аналізу історичних джерел Чернігівщини 1930-х рр. відтворено особливості суспільного розвитку зазначеного періоду, при цьому увага акцентована на регіональних особливостях Чернігівщини. Новизна дослідження полягає у комплексному аналізі проблеми залучення дітей до пропагандистських кампаній комуністичного тоталітарного режиму в досліджуваний період. Висновки. Специфіка «дитячої» пропаганди початку 1930-х рр. на Чернігівщині корелювала із загальними ідеологемами в УСРР, проте мала специфіку у зв'язку з соціально-економічними особливостями регіону. «Дитяча» й «доросла» пропаганда торкалася однакових тем (зокрема, посівна, хлібозаготівлі, укладення в ощадкаси, вибори, антирелігійний рух, боротьба з націоналізмом тощо), і відрізнялася лише стилем. Діти брали участь у політико-господарських кампаніях комуністичного режиму й «на ідеологічному фронті», і власне на колгоспних полях, працювали разом з дорослими. Водночас відбувалася посилена мілітаризація дітей: з одного боку, через військову підготовку до можливої війни в найближчому майбутньому, а з іншого, - через загальну мілітаризацію побуту. Пропагандистську роботу серед молодшого покоління координували організації ТСО «Авіахім» та піонерський рух. Активну ідеологічну роботу проводили також і в школі; щоправда, не всі вчителі були щирими прихильниками більшовицьких гасел. Окремо варто наголосити на формуванні комуністичним тоталітарним режимом культу дітей-піонерів, що стали жертвами розправ «класового ворога».

Kostiv Mykhailo B. - Ph.D. Student of the Department of History of Ukraine of Nizhyn Mykola Gogol State University (Nizhyn, Ukraine).

Soproniuk Tetiana M. - leading editor at the National Museum of the Holodo- mor Genocide (Kyiv, Ukraine).

Children and teenagers in the communist propaganda campaigns in Cherhihiv region (early 1930s)

The purpose of the article is to describe the participation of children and adolescents in the agitation and propaganda of the communist totalitarian regime ideas, as well as to analyze the specific features of the children's propagandists literature and involvement of children in the repressive actions of the. The principles of historicism, objectivity, systematism and complexity were used in the article. The research is based on the micro-historical method. Through the comprehensive analysis of the sources for Chernihiv region history of the 1930s the authors reconstructed the social development of the mentioned period and defined its distinctive characteristics of Chernihiv region. Scientific novelty of the study includes the complex analysis of the problem of children's involvement into the propaganda campaigns of the communist totalitarian regime during the studied period. Conclusions. "Children's" propaganda in the early 1930s in Chernihiv region correlated with the general ideologemes of the Ukrainian SSR, but its specific features were connected with the social and economic development of the region. The propaganda for children and adults touched on the same topics (sowing campaign, grain procurements, investing into savings offices, elections, anti-religious movement, fighting with nationalism, etc.), but their styles were different. Children took part in the political economic campaigns of the communist regime both on the "ideological front"and on the kolkhoz fields, working together with adults. At the same time, children were intensively militarized, on the one hand, through the military preparation for a possible war in the nearest future, and, on the other hand, through the general militarization of everyday life. Organizations of Osoaviakhim (OAH) and pioneers' movement coordinated propagandistic work among the young generation. Active ideological work was also conducted at schools; however, not all teachers sincerely supported Bolshevik mottos. Moreover, communist totalitarian regime shaped the cult of pioneers who became the victims of "class enemies" revenge.

Key words: agitation, propaganda, children, local press, the Holodomor genoci

пропаганда комуністичний тоталітарний

Одним із завдань комуністичного тоталітарного режиму в СРСР було формування «нової людини». Для цього проводили масштабні пропагандистські кампанії, багато з яких орієнтувалися на юнацьку аудиторію. У 1930-ті рр. сформувалося нове покоління дітей, яке виросло в умовах засилля комуністичної пропаганди. Водночас тоталітарний режим використовував неповнолітніх і для агітації та пропаганди серед дорослих, оскільки, у зв'язку з відсутністю достатнього життєвого досвіду та навичок критичного мислення, діти часто безапеляційно вірили у «світле комуністичне майбутнє».

Дитячий досвід в умовах тоталітаризму до сьогодні є недостатньо вивченим питанням. Серед українських дослідників варто виділити Н. Гогохію, яка розглянула особливості дитинства в тоталітарних умовах СРСР¹. Окремо специфіку пропагандистських впливів на дітей у школах Чернігівщини проаналізував О. Топчій Гогохія Н. Праця, навчання та дозвілля у житті дитини в УРСР (1929-1939). Проблеми історії України: факти, судження пошуки. 2011. Вип. 20. С. 255-268; Її ж. Дитинство у тоталітарному суспільстві: «вірні ленінці» радянської України у 1930-х роках. Україна Модерна. URL: https:// uamoderna.com/md/gogokhia-childhood-ussr-1930s. Топчій О. Вчительство як інструмент антирелігійної пропаганди в сільській школі 1920-1930-х ро-ків (на прикладі Чернігівщини). Історико-політичні студії. 2015. № 1. С. 114-121.. Зокрема, дослідник звернув увагу на такі особливості антирелігійної пропаганди в середовищі дітей: формування гуртків «юних безвірників», поширення літератури серед дітей та батьків, організація постановок пропагандистських п'єс тощо. О. Мальцева також досліджувала школу як інструмент впливу на батьків учнів шкіл, зокрема, через батьківські збори, батьківські гуртки при школах, відвідування сімей учителями, так звані «педагогічні консультації» Мальцева О. Робота загальноосвітньої школи України з батьками через посередництво дітей (друга половина 20-х - перша половина 30-хроків ХХ століття). Збірник наукових праць Уманського дер-жавного педагогічного університету імені Павла Тичини. 2006. Вип. 2. С. 195-202; Її ж. Піонерські загони як фактор комуністичного виховання школярів в УРСР (20-30-ті роки ХХ століття). Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2014. № 5 (1). С. 16-24.. Окремою проблемою вивчення дитячого досвіду початку 1930-х рр. є долі дітей та способи виживання під час Г олодомору. Різні аспекти цього питання вивчали Н. Лапчинська Лапчинська Н. Безпритульні як окрема категорія жертв Голодомору (на матеріалах м. Харкова). Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації»: (Київ, 4 жовтня 2016 р.) Київ: О. Філюк, 2017. С. 101-108; Її ж. Масове діто-вбивство як складова злочину геноциду української нації. Матеріали Міжнародної конференції «Штучні голоди в Україні ХХ століття» (Київ, 16 травня 2018 р.) Київ: ВПО «Меморіал» імені Ва-силя Стуса, 2018. C. 182-188., С. Маркова Маркова С. Деякі пролонговані наслідки індоктринації свідомості дітей та молоді в 1920-х - на

початку 1930-х. Інститут дослідження Голодомору. URL: https://holodomorinstitute.org.ua/

transgeneraczijni-naslidky-golodomoru-genoczydu-ta-demografichni-vtraty/., В. Сергійчук Сергійчук В. Українські діти в 1932-1933 роках. Проблема екзистенційного вибору під час Голо- домору-геноциду: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 листопада 2019 р.). Київ: Видавець Мельник М. Ю., 2020. С. 80-108., І. Шугальова Шугальова І. Запорізький будинок немовляти: конвеєр смерті в центрі індустріального міста. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2016. Вип. 46. С. 217-225; Її ж. Динаміка дитячої смертності в роки Голодомору 1932-1933 у закладах державного піклування. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2019. Вип. 52. Том 1. С. 184-196., І. Шульга Шульга І. Діти Голодомору: На архівних матеріалах Поділля. Київ. 1993. № 8. С. 87-90. та ін.

Мета нашого дослідження - з'ясувати способи залучення дітей та підлітків до пропагандистських кампаній комуністичного тоталітарного режиму на початку 1930-х рр.

Перш за все, радянські ідеологи активно створювали пропаганду, орієнтовану на самих дітей. Зокрема, в Україні була поширена дитяча періодика (журнали «Дитячий рух», «Піонерія», «Друг дітей», газета «Піонерська правда» тощо), яка адаптовувала більшовицькі ідеї (наприклад, класової боротьби) для дитячого сприйняття. Важливо вказати, що «дитяча» пропаганда мало відрізнялася від «дорослої» за змістом. Наприклад, у 1933 р. друковані видання для молодшого покоління критикували М. Скрипника, закликали «боротися за врожай» та розповідали про важливість виборів. Від статей у «дорослій» пресі такі публікації відрізняв переважно тільки спрощений стиль, хоча засилля канцеляризмів та високий градус ненависті до ворогів режиму аж ніяк не свідчили про досконалу адаптованість тексту для дитячого сприйняття.

Уже з початкової школи дітей готували до можливої війни. Організацією, що безпосередньо організовувала військову підготовку дітей, було Товариство сприяння обороні «Авіахім», осередки якого були поширені по всьому СРСР і нараховували мільйони членів Никонова О. Осоавиахим как инструмент сталинской социальной мобилизации (1927-1941 гг.). Российская история. 2012. № 1. С. 90-104..

В одному із номерів журналу «Дитячий рух» за 1933 р. наведена розробка гри для дітей «Хімічна атака» Можейко Л. Хімічна атака. Дитячий рух. № 8. С. 5-7. Там само. С. 7., у якій змодельовано бій із використанням хімічної зброї. Автор гри дає рекомендації, як поводитися при авіанальоті, за яких умов використовувати протигази та як облаштувати позиції для «газометів та вогнеметів».

Утім, ключова роль у вихованні майбутнього покоління «будівників комунізму» належала піонерському руху. Для Чернігівщини показовим є вбивство піонера Євгена Сидорка з с. Комарівки Ніжинського району, який став розтиражованою міфологемою комуністичної пропаганди - про нього згадано навіть у російськомовному виданні «Історії міст і сіл Української РСР» Комаровка. История городов и сел Украинской ССР. Черниговская область. / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Тронько (пред.) и др. Киев: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1983. С. 237.. Спершу представники режиму на місцях (у тому числі ДПУ та міліція) не надали вбивству політичного забарвлення, однак, коли про нього дізналися в Ніжинському райпарткомі, у злочині негайно звинуватили «класово ворожі елементи». У своїй постанові райпартком навіть зробив добірку аналогічних нападів на піонерів у селі, які також стали приводом до оголошення кількох доган відповідальним особам, перевірки роботи місцевих органів та посилення пропагандистської роботи Постанова бюро Ніжинського райкому КП(б)У про вбивство піонера Комарівської школи. 6 квітня 1934 р. Настрої та поведінка населення Чернігівщини в умовах сталінської «революції згори». 1928-1938 / Упор. О. Коваленко, Р. Подкур, В. Васильєв, О. Лисенко. Чернігів: Лозовий О. М., 2012. С. 340-341.. Цікаво, що Євгена Сидорка поховали «з релігійними ритуалами» З доповідної записки секретаря райкому КП(б)У Ланька секретарю чернігівського обкому КП(б)У Маркітану від 7 квітня 1934 р. про вбивство учня комарівської школи Сидорка. Настрої та поведінка населення Чернігівщини... С. 342., унаслідок чого секретар райкому стверджував, що «класовий ворог це вбивство ви- користав» Там само.. Утім, як бачимо, однозначних підстав стверджувати про ідеологічне підґрунтя цього злочину немає.

Також важливе місце в поширенні пропаганди серед дітей займали безпосередньо школа та вчителі. Урешті, школа була таким самим способом організації людей, як і, наприклад, колгосп чи завод, і там використовували аналогічні методи впливу («бути як всі» й «рівнятися на кращих»). В одній із статей у борзенській районній газеті школу названо одним із «видів боротьби з куркулем»: «Треба місцевому активу повести найжорстокішу боротьбу з куркулем та його агентурою, якнайширше розгорнути масову політичну роботу, використовуючи всі види її (збори, мітинги, демонстрації, робота хат-читалень, школи, кіно, радіо, гасла, плакати)» Кандидати на чорну дошку по мобілізації коштів. Колгоспник Борзенщини. 1932. 5 травня. С. 1..

Для того, щоб забезпечити якісне політичне виховання дітей, режим суворо контролював учителів, відряджав «політично неблагонадійних» на роботу в населені пункти, «де є пролетарське ядро і міське партійне керівництво». Зокрема, у доповідній записці бахмацького відділу ДПУ наведено цілий список таких осіб. Серед них виділимо двох учителів - Метленка Івана Васильовича, який «під час лекцій тлумачив учням на арифметичних прикладах, що велика площа недосіву по селу тому, що весь хліб забрали на хлібозаготівлю» Доповідна записка начальника Бахмацького районного відділення ДПУ УСРР Британа голові Бах-мацької контрольної комісії РСІ та голові Бахмацького райвиконкому про «політично неблаго-надійних» вчителів. 27 квітня 1932 р. Настрої та поведінка населення Чернігівщини... С. 222., та Ковалевського Тодоса Павловича, що «зв'язаний з куркульською частиною старших груп» Там само.. Ці вчителі не піддавалися тиску системи і тверезіше сприймали політику режиму, поширювали свої погляди серед дітей. Крім того, наведений документ заперечує поширене уявлення про те, що абсолютна більшість педагогів була прихильниками більшовицьких ідей.

З-поміж «дорослих» агіткампаній, до яких режим долучав дітей, варто виділити заклики до школярів укладати свої гроші в ощадкаси та навіть «виклики» одних учнів до інших Хвинницький. Вільні копійки на користь соцбудівництва. Зоря (Шостка). 1933. 12 січня. С. 1. Постанова Бюро РПК про хлібозаготівлі. Колективіст Буринщини. 1932. 17 січня. С. 1.. Цинізм таких гасел полягає в тому, що й так невеликі заробітки учнів могли дати їм можливість врятувати себе та свої родини від голодної смерті, а натомість вони змушені були віддавати «вільні копійки» на користь режиму.

Утім, ключовими для більшовицького режиму кампаніями, особливо на селі, лишалися сільськогосподарські - посівна, прополювання, хлібозаготівлі тощо. Для того, щоб спонукати колгоспників до ударної роботи, режим використовував дитячу працю - діти не тільки читали на полях газети та провадили іншу ідеологічну роботу, а й працювали на рівні з дорослими.

Бюро РПК Буринського району в одній зі своїх постанов у січні 1932 р. наказало залучати до хлібозаготівель школярів: «Зобов'язати уповноважених розгорнути дійсно бойову масову політичну роботу навколо хлібозаготівель, особливо серед одноосібників, організувати в кожному селі від 1 до 5 червоних валок ім. 17 партконференций організувати активну участь школярів в хлібозаготівля».

На «Молоднечій сторінці» кролевецької районної газети вийшла стаття про те, що піонери й учні шкіл у селах Грузьке й Бистрик узяли участь у Сталінському поході преси: «Вони зобов'язалися взяти участь в справі залучення одноосібників до колгоспу, зібрати попел з розрахунку 5 кг. на учня, підготувати насіння, парника і розсаду для колгоспу, провести різні роботи в садках - обкопку, обрізку, оббирання гусені, знищити бур'яни, взяти участь у проведенні свята першої борозни і організації пробного виїзду, розповсюдити серед колгоспників с/г літературу на 100 крб., систематично випускати в наших школах стінгазети, а також допомогти запускати їх у колгоспних бригадах, збільшити кількість юнкорів до стінгазет, щоб шкільним газетам стати колективними кореспондентами районної газети К. С.» Мороз Ф., Загородня О. Піонери й учні Грузького й Бистрика в Сталінському поході. Колгоспне село (Кролевець). 1933. 8 березня. С. 3.. Оскільки Сталінський похід преси організовували редакції газет, то й діяльність учнів у ньому відбувалася під їх егідою, що видно із завдань, покладених на юнаків та дівчат - більшість із них так чи інакше стосувалися преси.

Згодом кущовий зліт піонерів одного з сіл району також ухвалив рішення включитися до Сталінського походу за такими пактами:

«4. Виділити 8 піонерських культбригад для реалізації серед колгоспників і одноосібників ухвал всесоюзного та обласних з'їздів колгоспників-ударників....

6. Організувати 10 піонер-постів з охорони конярства та посівфондів.

7. Організувати агротехнічні пости, які будуть стежити за 100% виконанням агромінімуму по колгоспах та одноосібних господарствах.

8. При кожному колгоспі організувати піонербригади для боротьби з бур'янами.

9. Залучити до колгоспів силами піонерів куща 50 господарств.

10. Організувати при кожному колгоспі червону та чорну дошку» Балабон, Котлярова, Левін, Чайна, Куля. Піонери змагаються. Колгоспне село. 1933. 11 квітня С. 3..

При аналізі цього документа звертаємо увагу на кілька моментів. По-перше, у Чернігівській області навіть у 1933 р. рівень колективізації лишався нижчим, ніж у середньому в Україні, тому в обох рішеннях піонери зобов'язувалися залучати одноосібників до колгоспів. По-друге, школярі брали участь і в потенційно репресивних діях - наприклад, охороняли колгоспне майно та навіть організовували «чорну дошку».

Окрім ідеологічного виховання, залучення школярів до роботи на колгоспних ланах мало суто практичну функцію - у господарствах часто не вистачало «робочих рук», і використання дитячої праці допомагало, наприклад, «ліквідувати відставання у збиранні врожаю». Так, у кролевецькому «Колгоспному селі» читаємо замітку про піонерів, які вийшли на поле збирати врожай: «Сьогодні, 2/Х-33 р. піонерська організація зразкової десятирічної школи вирушила на колгоспні лани допомогти комсомольській організації ліквідувати відставання в збиранні зернових та технічних культур у радгоспі» Ігнатенко. На допомогу комсомольській організації - піонери. Колгоспне село. 1933. 3 жовтня. С. 2..

Водночас у серпні-вересні 1933 р. активізувалася кампанія з охорони колгоспних полів від так званих «парикмахерів», тобто людей, які зрізали колоски, що лишалися на ланах після збирання врожаю. З одного боку, для цього організували «боротьбу із втратами», коли з полів збирали навіть поодинокі залишки. Одна з районних газет так писала про дітей, що виконували цю роботу: «Третє покоління, прекрасне молоде колгоспне плем'я, вишикувалось стрункими лавами і йде допомагати своїм батькам боротись з втратами, збирати колосся.... 54 маленьких, але загартованих в боях постаті зігнулися і стали хутко набивати колоссям рукавці. Вони знали, що за два тижні МЮД, вони хочуть обсипати його золотим колоссям з буйним дорідним зерном. Розгортається бій. Хвиля змагання охопила всіх без винятку.... Колгоспне подвір'я обгорнуло піонерське бадьоре: “ми тільки починаємо жити, але вже жде нас боротьба”» Шматько. На полях піонери. Колгоспне село. 1933. 1 вересня. С. 2.. Як бачимо, колгоспну роботу традиційно для комуністичної риторики подавали як «бій», «боротьбу», «змагання», тобто у мілітаристському дусі.

З іншого боку, дітей активно залучали й до охорони полів. Усеукраїнський журнал «Дитячий рух» у вересні 1933 р. опублікував кілька історій піонерів, які доносили на своїх сусідів та близьких, що збирали колоски Неліпа Д., Галайда Г., Драган Ф. та ін. Кращому другові піонерів та дітей Павлові Петровичу Постишеву піонерський рапорт про наші діла у збиранні та охороні більшовицького врожаю. Дитя-чий рух. 1933. № 12. Вересень. С. 2-11.. Один із них, Микита Сліпко, якого до смерті побили ті, від кого він «захищав» колгоспне збіжжя, став героєм агітаційних листівок та плакатів.

Вистачало в пресі й закликів до ударної, самовідданої (а інколи й небезпечної) дитячої праці: «... бригадою піонерів авіазаводу, яка ввечері, в дощ подалася з поля на село, щоб добути там брезент і вкрити ним хліб коло молотарки. Розшукали, притягли на поле, вкрили зерно і врятували його» Там само. С. 7. Аналогічно, у районній газеті в статті про дитину одного з колгоспників читаємо: «.найменший син Андрійко 11 років, піонер, і він виробив 32 трудодня» Шкамердяка В. Бідняки колгоспники - Шут Микидон і Коваленко Одарка будуть заможними. Кол-госпне село. 1933. 30 вересня. С. 1..

Отже, специфіка «дитячої» пропаганди початку 1930-х рр. на Чернігівщині корелювала із загальними ідеологемами в УСРР, проте мала специфіку у зв'язку з соціально-економічними особливостями регіону. «Дитяча» й «доросла» пропаганда торкалася однакових тем (зокрема, посівна, хлібозаготівлі, вкладення в ощадкаси, вибори, антирелігійний рух, боротьба з націоналізмом тощо), але відрізнялася стилем. Діти брали участь у політико-господарських кампаніях комуністичного режиму і «на ідеологічному фронті», і власне на колгоспних полях, працювали разом з дорослими. Водночас відбувалася посилена мілітаризація дітей: з одного боку, через військову підготовку до можливої війни в найближчому майбутньому, а з іншого, - через загальну мілітаризацію побуту. Пропагандистську роботу серед молодшого покоління координували організації ТСО «Авіахім» та піонерський рух. Активну ідеологічну роботу проводили також і в школі; щоправда, не всі вчителі були щирими прихильниками більшовицьких гасел. Окремо варто наголосити на формуванні комуністичним тоталітарним режимом культу дітей-піонерів, що стали жертвами розправ «класового ворога».

References

Hohohiia, N. (2015). Dytynstvo u totalitamomu suspilstvi: «virni lenintsi» ra- dianskoi Ukrainy u 1930-kh rokakh [Childhood in the totalitarian society: «true Leninists» of Soviet Ukraine in the 1930s]. Ukraine Moderna - Modern Ukraine.

Lapchynska, N. (2017) Bezprytulni yak okrema katehoriia zhertv Holodomoru (na materialakh m. Kharkova) [Homeless as a separate category of the Holodomor victims (on the basis of Kharkiv city materials)]. Materialy Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi konferentsii «Holodomor 1932-1933 rokiv: vtraty ukrainskoi natsii». Kyiv, Ukraine.

Lapchynska, N. (2018). Masove ditovbyvstvo yak skladova zlochynu henotsydu ukrainskoi natsii [Mass childr murder as a component of the crime of genocide of Ukrainian nation]. Materialy Mizhnarodnoi konferentsii «Shtuchni holody v Ukraini XX stolittia». Kyiv, Ukraine.

Maltseva, O. (2014). Pionerski zahony yak faktor komunistychnoho vykhovannia shkoliariv v URSR (20-30-ti roky XX stolittia) [Pioneers' groups as a factor of the communist upbringing of schoolchildren in Ukrainian SSR (1920-30s)]. Visnyk Lu- hanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Pedahohichni nauky, № 5 (1).

Maltseva, O. (2006). Robota zahalnoosvitnoi shkoly Ukrainy z batkamy cherez poserednytstvo ditei (druha polovyna 20-kh - persha polovyna 30-khrokiv XX stolittia) [Work of secondary schools of Ukraine with children through the mediation of children (second half of the 1920s - first half of the 1930s]. Zbirnyk naukovykh prats Umanskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Pavla Tychyny, 2.

Markova, S. (2021). Deiaki prolonhovani naslidky indoktrynatsii svidomosti ditei ta molodi v 1920-kh - na pochatku 1930-kh [Someprlonged effects of the indoctrination of children's and youth's consciousness in the 1920s and early 1930s].

Kovalenko, O., Podkur, R., Vasyliev, V., Lysenko, O. (Eds.). (2012). Nastroi ta povedinka naselennia Chernihivshchyny v umovakh stalinskoi revoliutsii «zghory». 1928-1938 [Attitudes and Behavior of the Population of Chernihiv Region in the Stalinist Revolution «From Above». 1928-1938]. Chernihiv, Ukraine.

Nikonova, O. (2012) Osoaviakhim kak instrument stalinskoy sotsialnoy mobili- zatsii (1927-1941 gg.) [Osoaviakhimas an instrument of Stalinist social mobilization (1927-1941)]. Rossiyskaya istoriya - History of Russia, 1.

Serhiichuk, V. (2020). Ukrainski dity v 1932-1933 rokakh [Ukrainian children in 1932-1933]. Problema ekzystentsiinoho vyboru pid chas Holodomoru-henotsydu: materialy Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii.

Topchii, O. (2015). Vchytelstvo yak instrument antyrelihiinoi propahandy v sil- skii shkoli 1920-1930-kh rokiv (na prykladi Chernihivshchyny) [Teachers as an instrument of anti-religious propaganda in the village schools of the 1920s and 1930s (on the example of Chernihiv region)]. Istoryko-politychni studii - Historical andpoli- tical studies, 1.

Shugalyova, I. (2019). Dynamika dytiachoi smertnosti v roky Holodomoru 19321933 u zakladakh derzhavnoho pikluvannia [Dynamics of children's mortality during the 1932-1933 Holodomor years in the state children care centers]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, issue 52, vol. 1.

Shugalyova, I. (2016). Zaporizkyi budynok nemovliaty: konveier smerti v tsentri industrialnoho mista [Zaporizhzhia "House of newborm": death conveyer in the center of the industrial city]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 46.

Размещено на Allbest.ru