Професор металургії Михайло Карлович Циглер: генеалогічна розвідка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професор металургії Михайло Карлович Циглер: генеалогічна розвідка

Журило Дмитро Юрійович кандидат технічних наук,

доцент, Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Кушнарьов Сергій Сергійович кандидат історичних наук,

старший викладач кафедри історії Східної Європи,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна



Анотація

Метою статті є дослідження біографії та генеалогії професора металургії Михайла Карловича Циглера.

Автори приходять до висновку, що аналіз основних етапів професійної діяльності видатних вчених через використання другорядних джерельних комплексів є перспективним дослідницьким напрямком та дає підстави стверджувати, що в сьогоднішніх умовах, при втраті чималої кількості архівних зібрань, є повністю виправданим при відтворенні основних віх родинних зв'язків та професійної діяльності.

Дослідження наукового доробку вченого дозволяє окреслити не лише коло його наукових інтересів, але й визначити співавторів, встановити наукові зв'язки, географію професійної діяльності, оцінити внесок в світову науку.

У статті вперше до наукового обігу було залучено корпус документів особистого походження та діловодної документації відомства Міністерства народної освіти другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Завдяки використанню методики генеалогічного дослідження, зазначені документи дозволили розглянути постать відомого вченого-металурга та педагога у контексті сімейної історії роду Циглерів. Використання просопографічного методу дозволило виявити найближче оточення вченого, дослідити його наукові та дружньо-сімейні зв'язки, встановити вплив соціально-політичних катаклізмів початку ХХ ст. на особисте життя та подальшу наукову роботу.

Залучення до дослідження значної кількості інформаційно-довідкового матеріалу дозволила встановити не лише родинні зв'язки вченого, а й визначити причини його професійної мобільності, окреслити специфічні риси його характеру та основні траєкторії професіональної діяльності, встановити неточності, які було зроблено окремими дослідниками при спробі описати сімейну історію Михайла Циглера.

Ключові слова: генеалогія, метрична книга, діловодна документація, металургія, формулярні списки, Михайло Циглер.



Zhurylo Dmytro Yuriyovych Candidate of Technical Sciences, Associate professor, National Technical Universit «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv,

Kushnarev Sergey Serhiyovych Candidate of Historical Sciences (Ph.D), Senior Lecturer, Department of History, Eastern Europe History V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Professor of metallurgy Mikhail Karlovich Ziegler: genealogical research

Abstract

The purpose of the article is to study the biography and genealogy of Professor of metallurgy Mikhail Karlovich Ziegler.

The authors come to the conclusion that the analysis of the main stages of professional activity of outstanding scientists through the use of secondary source complexes is a promising research direction and gives grounds to assert that in today's conditions, with the loss of a considerable number of archival collections, it is fully justified in reproducing the main milestones of family ties and professional activities.

The study of the scientific heritage of a scientist allows us to outline not only the range of his scientific interests, but also to identify co-authors, establish scientific connections, the geography of professional activity, and assess the contribution to World Science.

In the article, for the first time, a corpus of documents of personal origin and office documentation of the Department of the Ministry of public education of the second half of the XIX - early XX centuries was involved in scientific circulation. thanks to the use of genealogical research methods, these documents allowed us to consider the figure of a well-known metallurgist and teacher in the context of the family history of the Ziegler family.

The use of the prosopographic method made it possible to identify the scientist's immediate environment, study his scientific and friendly-family ties, and establish the influence of socio-political cataclysms of the early twentieth century. personal life and further scientific work.

The involvement of a significant amount of information and reference material in the study made it possible to establish not only the family ties of the scientist, but also to determine the reasons for his professional mobility, to outline specific features of his character and the main trajectories of professional activity, to establish inaccuracies that were made by individual researchers when trying to describe the family history of Mikhail Ziegler.

Keywords: genealogy, clerical documentation, metallurgy, metric books, formula lists, Mikhail Ziegler.



Вступ

Постановка проблеми. Генеалогічні дослідження в сучасній історіографії посідають чільне місце. Якщо протягом XX ст. дослідження родоводів, у більшості випадків, мало описовий характер, то за останнє десятиліття з'являється ціла низка наукових студій, що мають на меті, в першу чергу, використання актуального дослідницького інструментарію та залучення до наукового обігу нових, раніше малопомітних науковцями джерельних комплексів.

Діджиталізація архівних зібрань дозволяє залучати документи, які ще декілька років тому були доступні тільки незначному колу дослідників.

Вивчення біографій представників інтелігенції XIX - початку XX ст. через залучення нових архівних матеріалів дозволяє робити не тільки вузькоспеціальні висновки про походження роду, уточнення окремих дат чи подій, а й реконструювати місце окремих персоналій у становленні вітчизняної науки та освіти. Дослідження персоналій, що становили найближче оточення вченого, дозволить зрозуміти їх вплив на його світогляд та життєвий шлях. Реконструкція цих зв'язків, дослідження генеалогії у широкій ретроспективі має виняткове значення для об'єктивного зображення впливу кожного конкретного роду на суспільно-політичне життя окремого історичного періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постать Михайла Карловича Циглера в наукових студіях досліджувалася лише з точки зору його внеску у розвиток вітчизняної металургії. Питання генеалогії та сімейної історії Циглерів у вітчизняній історіографії відображення не знайшли.

Метою статті є реконструкція історії та генеалогії окремих представників родини Циглерів, відтвореної на основі аналізу особових, наративних та довідково-статистичних джерел ХІХ - початку ХХ ст.



Виклад основного матеріалу

Під час проведення генеалогічних пошуків необхідно виходити з того, що будь-яка подія у житті людини має два виміри: час (хронологічні межі) та географію (географічні рамки). Чітке окреслення заданих орієнтирів допомагає визначитися з джерельною базою дослідження, методами архівної та інтернет-евристики та, власне, методикою проведення генеалогічної розвідки.

Предметом нашого дослідження стане біографія видатного вченого-металурга Михайла Карловича Циглера. Доволі лаконічні біографічні відомості різноманітних сучасних довідкових видань зводяться до того, що постать Михайла Циглера, поряд зі своєю значимістю для вітчизняної науки, є малодослідженою, а пошуки додаткових відомостей про родину вченого та коло його оточення - малоперспективними.

Джерельна база дослідження представлена документами особистого походження, що відклалися у вигляді особової справи студента М. Циглера у фондах Державного архіву Харківської області [2], документами церковного обліку населення (метричні книги лютеранського та православного відомств) [4; 25] та різноманітними офіційними довідковими виданнями, що виходили друком протягом ХІХ - на початку ХХ ст. [8; 9; та ін.]

Головним джерелом інформації щодо біографічних даних та родоводу Михайла Циглера є його особова справа часів навчання та трудової діяльності в ХПТІ. Батько його, згідно копії з формулярного списку, був Карл-Фрідріх Карлович Циглер (Zigler) (1826-1906) - академік архітектури (1855), архітектор двору великого князя Михайла Миколайовича, один із реставраторів будівлі Старого Ермітажу [1, с. 406].

Михайло Карлович народився 19 червня 1864 р. (всі дати подано за старим стилем - Д.Ж., С.К.) в Санкт-Петербурзі в родині дворянина Карла Карловича Циглера та Матильди-Елеонори Єгорівни. Дівоче прізвище Матильди-Елеонори - Стуккей (Stuckey). Рід матері Михайла походив з Шотландії [2, с. 12].

У родині Карла Циглера народилося, окрім Михайла, ще троє дітей: Матильда Карлівна (19 березня 1857 р.), Емілій Карлович (18 вересня 1859 р.), а також Ніна Карлівна (26 квітня 1866 р.) [2, с. 12].

Хрещеними батьками Михайла були великий князь Михайло Миколайович, доктор Едуард Стуккей і вдова Фінляндського губернського архітектора - Амалія Циглер [2, с. 6]. Цікаво, що в метричному записі про народження ім'я Циглера - Михайло-Едуард. Нижче, у формулярному списку батька, зустрічається ім'я Михайло- Едмунд. Яке з них правильне, можна дізнатися з рішення про повернення батькові, Карлу Карловичу Циглеру, з 1891 р. родового прізвища «Циглер фон Шаффхаузен». В документі зазначено: «Ухвалою Сенату, 14 січня 1891 року, відставний Дійсний статський радник Карл Карлів Циглер, з синами: інженером шляхів сполучення колезьким секретарем Емілієм-Корнелієм, студентом Харківського Практичного Технологічного Інституту Михайлом-Едмундом (від першого шлюбу) і Максиміліаном-Джоном-Карлом (від другого шлюбу), визнаний в спадковому дворянстві з правом на внесення в третю частину дворянської родовідної книги, по Всемилостиво дарованому йому, Карлу Карлову Циглеру, в нагороду 35-річної бездоганної служби, 22 вересня 1888 року, ордену Св. Володимира 4 ст. Найвищим велінням 11-го липня 1893 року, згідно з визначенням Урядового Сенату, що відбувся 4 березня того ж року, дозволено дійсному Статському раднику Карлу Карлову Циглеру з потомством його іменуватися надалі родовим прізвищем Циглер фон-Шафгаузен» [3, с. 134].

Мати Михайла Карловича, Матильда-Елеонора Єгорівна Циглер помирає 15 грудня 1867 р. на 31-му році життя [4, арк. 18а]. Батько одружується вдруге на Францисці-Емілії (Фанні) Іванівні Сноу, у шлюбі з якою народжуються діти: Максиміліан Карлович (31 січня 1870 р.) і Ольга Карлівна (15 липня 1875 р.) [2, с. 13]. Ця подія мала певний вплив на долі дітей від першого шлюбу. Наприклад, старша сестра, Матильда Карлівна, вийшла в 1876 р. заміж за Віктора Львовича Кирпичова. Напевно, якби була жива мати, Матильда Карлівна не поспішала б вийти заміж в 19 років.

Не дивлячись на можливість користуватися родовим прізвищем Циглер фон-Шафгаузен, Михайло Карлович жодного разу не підписувався ні таким прізвищем, ні другим (повним) ім'ям - Михайло- Едуард (Михайло-Едмунд), яке він отримав на честь хрещеного батька, великого князя Михайла Миколайовича і дядька, Едуарда Стуккея [2, с. 5]. У виданих йому дипломах, паспортах, а також у його наукових публікаціях фігурує виключно ім'я Михайло і прізвище Циглер. Скоріш за все, він не захотів носити нове прізвище батька, будучи ображеним на нього або на мачуху, або не бажав носити одне прізвище з дітьми, народженими в другому шлюбі батька.

Відкритим залишається питання щодо мотивів переїзду Михайла Карловича зі столиці до Харкова. Скоріш за все, на таке рішення вплинули прохолодні стосунки з новою сім'єю батька. Тому Михайло Карлович прийняв рішення поїхати вчитися в інше місто. Тим більше, що в Харкові в цей час жила його старша сестра, Матильда Карлівна, яка була одружена з першим директором Харківського практичного технологічного інституту (ХПТІ) Віктором Львовичем Кирпичовим [5, арк. 35].

З особової справи студента М. Циглера бачимо, що в 1876 р. він вступає до Санкт-Петербурзького 1-го реального училища, яке й закінчує в червні 1883 р., а в червні 1884 р. - закінчує додатковий клас хіміко-технічного відділення Санкт-Петербурзького першого реального училища, що давало право вступу до вищих технічних навчальних закладів [2, с. 3].

В 1886 р. він успішно вступає до Санкт-Петербурзького технологічного інституту, а потім переводиться в ХПТІ [2, с. 1]. Приїхавши до Харкова, Михайло Карлович з головою занурюється в навчання, завдяки чому він закінчив інститут одним з найкращих. Склад навчального потоку випуску ХПТІ 1891 року був дуже сильним: 43 випускники закінчили інститут з відзнакою і 20 - без відзнаки. [6, арк. 2-3].

Цікавим є дослідження близького кола спілкування Михайла Карловича. Так, вочевидь, він відвідував свою сестру і своїх чотирьох племінників: Віру, Євгенію, Ніну і Михайла Кирпичових. Слід зазначити, що в родині Кирпичових ім'я Михайло носили два майбутніх академіка - Михайло Вікторович Кирпичов і Михайло Олександрович Леонтович, син Віри Вікторівни Кирпичової (в заміжжі - Леонтович). Швидше за все, племінника, Михайла Вікторовича, назвали на честь Михайла Циглера: Матильда Карлівна любила молодшого брата і намагалася всіляко йому допомагати. На чию честь був названий Михайло Олександрович Леонтович, встановити важко. Його могли назвати, як на честь дядька, Михайла Вікторовича, так і двоюрідного діда - Михайла Циглера.

З отриманням диплома про вищу освіту, молодий інженер починає працювати по лінії Міністерства фінансів. На початку 1893 р. виходить наказ №12 з призначенням Михайла Циглера помічником фабричного Інспектора Харківської губернії [7, арк. 45].

У вересні 1893 р. Михайло Карлович отримує чин колезького секретаря [7, арк. 73], а в травні 1894 р. стає фабричним інспектором Харківської губернії. У березні 1895 р. він отримує чин титулярного радника [7, арк. 74].

Подальша його служба була пов'язана з Харківським технологічним інститутом. У 1896 р. Михайло Циглер зарахований лаборантом при хімічній лабораторії ХТІ [7, арк. 2]. Колишнє керівництво не побачило перешкод при переході Михайла Карловича на нове місце служби, тому 26 травня 1896 р. Михайло Карлович отримав лист від директора Інституту, в якому сповіщалося про прийняття його на посаду лаборанта з оплатою 800 рублів на рік [7, арк. 9]. Він поселяється неподалік від ХТІ на Театральній площі, поблизу лютеранської кірхи, в будинку № 10.

У 1898 р. Михайло Циглер отримує чин колезького асесора [7, арк. 17]. У серпні 1898 р. він бере участь у Х з'їзді натуралістів і лікарів, що проходив у Києві з 20 серпня по 1 вересня 1898 р. [7, арк. 80], а вже 1 червня 1899 р. Михайло Карлович зайняв вакантну посаду лаборанта лабораторії мінеральних речовин [7, арк. 21].

21 квітня 1900 р. у товаристві фізико-хімічних наук при Імператорському Харківському університеті Михайло Циглер презентує свою першу наукову роботу з відновлення металів способом Гольдшмідта [7, арк. 22].

Початок XX ст. став для Михайла Циглера плідним не тільки у професійних справах. 20 квітня 1901 р. у Сімферопольському кафедральному Олександро-Невському соборі він одружився з дворянкою Клавдією Олександрівною Риковою (1874 р.н.) [25, арк. 159зв.-160]. На жаль, відомостей про дітей Михайла Карловича та Клавдії Олександрівни ми не маємо.

Кар'єрне зростання та здобутки на науковій ниві не залишилися без уваги. У січні 1904 р. директор Варшавського політехнічного інституту Олександр Євгенович Лагоріо відправляє секретного листа директору Харківського технологічного інституту Миколі Миколайовичу Шиллеру з проханням уточнити «моральні і службові властивості» Михайла Циглера та повідомити про відсутність перешкод до переходу його на нове місце служби і, в разі їх відсутності, надіслати копію послужного списку [7, арк. 59]. Слід зазначити, що Варшавський політехнічний інститут підпорядковувався Міністерству фінансів Російської імперії, а не до Міністерства народної освіти, як Харківський технологічний інститут. Перехід з одного вищого навчального закладу в інший був, фактично, переходом в інше міністерство і, не зважаючи на певні бюрократичні перепони, був новим щаблем кар'єрного зростання.

Директор Харківського технологічного інституту у листі вказав, що «інженер-технолог Циглер добрих моральних та службових властивостей» [7, арк. 60]. Єдиною умовою професора Шиллера було, щоб перехід Михайла Циглера відбувся не раніше червня 1904 р. З 1 липня 1904 р. Михайла Карловича було переведено до Варшавського політехнічного інституту на посаду викладача металургії з виконанням обов'язків екстраординарного професора [7, арк. 65].

Незначні, проте цікаві відомості про варшавський період життя Михайла Карловича можна почерпнути у періодичних довідкових виданнях. У Російській імперії щорічно видавалися списки осіб, службовців по Міністерству народної освіти. Вони містили вичерпні дані про чин, посади, нагородження, віросповідання, сімейний стан, розміри посадових окладів, наявність нерухомості і років народження синів і дочок. Дані наводилися тільки на професорів і ад'юнкт-професорів. Навіть штатні лаборанти в ці списки не потрапляли. На жаль, Варшавський політехнічний інститут не відносився до Міністерства народної освіти, тому, прізвища його співробітників, їх посади, сімейний стан та інші дані не публікувалися у відповідних збірниках. Варшавський політехнічний інститут підпорядковувався спочатку Міністерству фінансів, а згодом - Міністерству торгівлі і промисловості. В інформаційному збірнику «Вся Варшава» за різні роки можна знайти інформацію про його викладачів і співробітників. Наприклад, у збірнику за 1905 р. зазначено, що виконуючим обов'язки екстраординарного професора металургії був інженер-технолог надвірний радник Михайло Карлович Циглер [8, с. 403].

У збірнику «Вся Варшава» за 1906 р. зазначено, що виконуючим обов'язки екстраординарного професора металургії був інженер-технолог надвірний радник Михайло Карлович Циглер, проживав він по вул. Кошикова, 63 [9, с. 278]. У березні 1906 р. він отримує чин колезького радника. Протягом 1907-1912 рр. змін щодо статусу і місця проживання вченого і педагога зазначене видання не фіксує [10, с. 319; 11, с. 241; 12, с. 249, 250; 14, с. 261].

Цікаво, що за адресою вул. Кошикова, 63 проживали й інші викладачі, які виконували обов'язки екстраординарних професорів: Олександр Якович Касьмін, Михайло Іванович Лисянський, Іван Феодосійович Чорба та викладачі: Віктор Адольфович Бернадський, Георгій Йосипович Єрчиковський [14, с. 249].

Михайло Карлович не був кабінетним вченим. Він не лише проводив дослідження в лабораторії, а ще й багато і успішно їздив по самим різним металургійним та машинобудівним заводам Російської імперії - від Уральських (в тому числі і Златоустівського заводу), де він побував в 1910 р., до заводів царства Польського, які він відвідав у червні 1914 р., ще до початку Першої світової війни.

Уральські заводи стали серйозною школою для Циглера. Одне перерахування заводів викликає повагу.

Михайло Карлович відвідав: Кочкарські і Міаські золоті копальні, Надеждинський сталеливарний завод, Нижньотагільський і Луневський заводи, Киштимські гірські заводи, Пермський гарматний завод, консультувався з головним керуючим уральськими гірськими заводами гірським інженером Павлом Петровичем Боклевським, з гірським начальником Златоустівського гірського округу гірським інженером Анатолієм Олександровичем Зеленцовим, гірським начальником Гороблагодатського гірського округу гірським інженером Олександром Степановичем Левитським. Товариськість і дворянське походження Циглера дозволили йому зав'язати корисні зв'язки, отримати велику кількість необхідної інформації [15].

У 1915 р. Михайло Циглер відвідав заводи півночі імперії - Кончезерські та Олонецькі. З кожної поїздки на промислові об'єкти він виносив щось корисне для підвищення свого технічного рівня, для покращення рівня викладання металургії, нові теми для курсового та дипломного проектування студентів. Побувавши в Златоусті, він захопився найвідомішою за всю історію металургії сталлю - булатною. Оперуючи методикою видатного металурга Павла Петровича Аносова (1799-1851 рр.), Михайлу Циглеру в 1911 р. вдалося отримати колінчастий булат.

За результатами досліджень Михайло Карлович видає роботу «Ueber Damast» («Про булати»), опубліковану в журналі «Metallurgie», в 1911 р. Дослідник отримав булат з метою довести, що методика П.П. Аносова, при її ретельному виконанні, дозволяє отримати даний вид сталі будь-якому металургу. 21 травня 1912 р. у гірничому відділенні Варшавського політехнічного інституту Михайло Циглер захистив дисертацію на тему «Дослідження сплавів заліза і явища краснолому сталі», а 31 травня 1912 р. отримав звання ад'юнкта і посаду екстраординарного професора. У травні 1913 р. став ординарним професором в чині статського радника [15]. У збірнику «Вся Варшава» за 1913 р. зазначено, що екстраординарним професором металургії є інженер-технолог, ад'юнкт інституту статський радник Михайло Карлович Циглер, який проживає по вул. Кошикова, 75 [16, с. 250]. Викладачем загальної металургії служив інженер-технолог, надвірний радник Володимир Якович Мостович, який проживав по вул. Польна, 54 [16, с. 251].

Варшавський політехнічний інститут працював у звичайному режимі до серпня 1915 р. Ситуація на фронті змусила його персонал, навчальні матеріали та обладнання евакуювати спочатку до Москви, а потім в Нижній Новгород. Евакуйований інститут став основою для створення місцевої вищої технічної школи. В 1916 р. в збірнику «Весь Петроград» Михайло Карлович зазначений, як «статський радник, який проживав в Царському Селі, по Безіменному провулку, є членом Петроградської Земсько-міської обласної комісії з постачання армії» [17, с. 785]. До кінця Першої світової війни Михайло Циглер повертається в Інститут.

Багато років Михайло Карлович був власником нерухомості в Петербурзі. На Подільській вулиці, спільно з родичами по лінії матері Стуккеями та молодшою сестрою Ніною Карлівною (в заміжжі - Орфеновою, потім - Ломшаковою), йому належав власний будинок [18, с. 1119]. Швидше за все, він дістався Михайлу Карловичу у спадок від матусі.

Після кардинальних соціальних та політичних зрушень внаслідок революційних подій 1917 р., коли новий декан гірничого факультету Д. К. Артем'єв почав займатися переїздом всього факультету з Нижнього Новгороду в Москву, Михайло Карлович його підтримав. Восени 1918 р. декретом Народного комісаріату освіти гірничий факультет колишнього Варшавського політехнічного інституту переводився в Московську гірничу академію. До кінця 1918 р. туди переїхали професори і провідні викладачі факультету, а навесні 1919 р. - матеріальні цінності і численні колекції лабораторій і навчальних кабінетів [19, с. 134].

Михайло Карлович брав участь у заснуванні Московської гірничої академії. До кінця 1919 р. Циглер - декан металургійного факультету, керівник кафедри металографії, загальної металургії та загального курсу металургії заліза. Відсутність можливості забезпечити лабораторії обладнанням, неможливість проведення дослідницьких робіт, в яких Михайло Циглер був знаним фахівцем, привели його до рішення залишити Гірничу академію. Остання згадка про Михайла Карловича в Гірничій академії була 24 вересня 1920 р. на засіданні навчальної секції.

З Москви Михайло Карлович переїжджає до Петрограду, зайнявши посаду професора Петроградського політехнічного інституту. Цей інститут будував його старший брат, Емілій Карлович, а членом будівельного комітету був Віктор Львович Кирпичов, тому Михайлу Карловичу створили оптимальні умови для роботи.

11 квітня 1921 р. Михайло Карлович оглянув колекцію булатних клинків і запропонував співробітникам Ермітажу зайнятися аналізом цієї холодної зброї. 30 травня 1921 р. Радою Ермітажу було прийнято соломонове рішення: «не публікувати, щоб не створювати прецедентів» [20, с. 337]. Так, музейні працівники позбавили людство можливості розкриття таємниць булату - вуглецевої сталі з оригінальними властивостями, лезо з якої не вимагало заточування десятиліттями, навіть, при активній експлуатації.

Михайло Карлович мобілізує своїх учнів і співробітників для закінчення досліджень з визначення міцності сталі в залежності від умов її кристалізації. Під керівництвом професора Михайла Циглера інженерами М. П. Славінським, Н. І. Беркольцевим, Д. Ф. Караваєвим, Н. П. Кириловим, А.А. Москаленко і С. А. Ходковським було проведено комплексні дослідження дифузії домішок у сталі [21]. Даний напрямок досліджень є перспективним і сьогодні.

На жаль, опублікувати результати досліджень Михайло Карлович не встиг. Це зробили його учні [21, 22]. Автори М. В. Агєєв і М. І. Замоторін писали: «М. К. Циглером також ставилися, спільно з учнями, дослідження впливу температури на розвиток дифузії і визначення температури її початку. Дослідження ці були проведені повністю лише для міді і фосфору. Вивчення впливу механічного тиску на дифузію домішок в сталь було намічено Михайлом] Карловичем, зразки заготовлено, але здійснити дослідження йому не вистачило часу» [22, с.188].

За відомостями історика Петербургського політехнічного інституту Бориса Миколайовича Меншуткіна, Михайло Карлович Циглер помер 20 січня 1925 р. [23, с. 358]. В збірниках «Весь Петербург» ім'я Михайла Карловича серед прізвищ професорів політехнічного інституту останній раз згадується в 1922 р., як такого, що проживає на території інституту в квартирі № 11 [24, с. 638]. У збірнику «Весь Петербург» за 1923 р. і в збірниках «Весь Ленінград» за наступні роки ім'я професора Михайла Циглера вже не згадується. Непрямим підтвердженням смерті Михайла Карловича в 1922 р. є відновлення видання журналу металургійного товариства в 1925 р. Головним редактором цього видання був колега Михайла Циглера - професор Михайло Павлов. У 1925 р. журнал публікував кілька некрологів. Але про смерть Михайла Циглера не згадувалося. Таким чином, якщо Михайло Циглер пішов з життя не пізніше 1922 р., то таке ставлення до пам'яті видатного вченого і педагога цілком зрозуміло: некрологи через кілька років не публікують. На момент його смерті технічні журнали по металургії в країні практично не виходили.



Висновки

біографія генеалогія професор циглер

Таким чином, залучення широкого кола документів особистого походження, в першу чергу діловодної документації закладів вищої освіти, документів конфесійного обліку та інформаційно-довідкових видань, дозволяє конструювати основні віхи біографії Михайла Карловича Циглера та заповнити інформаційні лакуни в історії його родини.

Наукові студії з генеалогії абсолютної більшості випускників вищих навчальних закладів або працівників Міністерства народної освіти другої половини XIX - початку XX ст., завдяки залученню нових джерельних комплексів, мають цікаві перспективи.

Перш за все, це стосується персоналій, які не змогли пережити буремні революційні роки та репресивну політику тоталітарних режимів. Вивчення їх родинного оточення, траєкторій кар'єрного зростання та світоглядних позицій дозволяє перетворити вузькоспеціальні дослідження на ґрунтовні праці з генеалогії чи просопографії.

Залишається побажати успіхів дослідникам!



Література

1. Юбилейный справочник Императорской Академии художеств. 1764-1914 / Сост. С.Н. Кондаков. Т. 2. Санкт-Петерб. акад. художеств. - Санкт-Петербург: т-во Р. Голике и А. Вильборг, 1915. - 2 т. 464 с.

2. Державний архів Харківської області (ДАХО). Ф. 770, оп. 2, спр. 2120. Дело канцелярии Харьковского практического технологического института о студенте Михаиле Карловиче Циглере. 1886-1891 рр. 29 арк.

3. Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи. Ч. 15. СПб. 1895. - 290 с.

4. Центральний державний історичний архів (СПб). Ф. 828, оп. 14, спр. 153. Метрическая книга о смерти лютеранской кирхи Иисуса города Санкт-Петербурга за 1867 г. 103 арк.

5. ДАХО. Ф. Р-1682, оп. 2, спр. 141. Виктор Львович Кирпичев. 1885-1898 рр. 201 арк.

6. ДАХО. Ф. Р-1682, оп. 4, спр. 480. Список лиц, которые окончили курс Харьковского технологического института в 1890-1930 гг. 104 л.

7. ГАХО. Ф. Р-1682, оп. 2, спр. 356. Михаил Карлович Циглер. 1893-1904 гг.94 арк.

8. Адрес-календарь города Варшавы на 1905 г. Варшава. Полицейская типография. - 816 с.

9. Адрес-календарь города Варшавы на 1906 г. Варшава. Полицейская типография. - 320 с.

10. Адрес-календарь города Варшавы на 1907 г. Варшава. Полицейская типография. - 596 с.

11. Адрес-календарь города Варшавы на 1909 г. Варшава. Полицейская типография. - 738 с.

12. Адрес-календарь города Варшавы на 1910 г. Варшава. Полицейская типография. - 772 с.

13. Адрес-календарь города Варшавы на 1911 г. Варшава. Полицейская типография. - 752 с.

14. Адрес-календарь города Варшавы на 1912 г. Варшава. Полицейская типография. - 943 с.

15. Блох Ю.И. Судьбы учредителей Московской Горной Академии / Ю.И. Блох, Б.Б. Лебедев, М.Л. Тарбеев. Москва. 2018. 56 с.

16. Адрес-календарь города Варшавы на 1913 г. Варшава. Полицейская типография. - 972 с.

17. Весь Петроград на 1916 г. Адресная и справочная книга г. Петрограда. / под ред. А. П. Шашковского. СПб, Новое дело. 1916. - 1800 с.

18. Адресная книга Санкт-Петербурга на 1898 г. справочная книга г. Петрограда. / под ред. П. О. Яблонского. СПб, Лештуковская паропечатня Яблонского. 1897. - 2500 с.

19. Pыбьев В. Б. Варшавский, ныне Нижегородский политехнический институт / В. Б. Pыбьев, Т. Ю. Полянская. НГТУ, Нижний Новгород, 2007.

20. Журналы заседаний совета Эрмитажа: 1920-1926 годы. Часть II. СПб: Издательство Государственного Эрмитажа. 2009. 877 с.

21. Славинский М.П. Диффузия примесей в сталь по работам М.К. Циглера и его учеников // Отдельный оттиск из журнала Металлург. 1926. № 2. 19 с.

22. Агеев Н.В., Замоторин М.И. Диффузия примесей в сталь и целлюлярная (клеточная) теория старения металлов (по работам проф. М.К. Циглера) // Известия Ленинградского политехнического института. Отдел техники, естествознания и математики. 1928. Т. 31. С. 183-197.

23. Меншуткин Б.Н. История Санкт-Петербургского политехнического института (1899-1930). СПб: Издательство Политехнического университета.

24. Весь Петроград 1922 г. Петроград. Изд. «Петроград», 1921. 490 с.

25. Державний архів АР Крим. Ф. 142. Оп. 1. Спр. 496. Метрична книга Сімферопольського кафедрального собору за 1901 р. 213 арк.

26. Ресурси Інтернету. Історія Харківського технологічного інституту в особах. Режим доступу: http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/PREPODAVATELY.html.

References

1. Kondakov S. N. (1915) Yubilejnyj spravochnik Imperatorskoj Akademii hudozhestv. 1764-1914 [Jubilee Directory of the Imperial Academy of Arts. 1764-1914]. T. 2. Sankt-Peterb. akad. hudozhestv. - Sankt-Peterburg: t-vo R. Golike i A. Vil'borg, 1915. - 2 t. 464 p. [in Russian].

2. Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi oblasti (DAKhO). F. 770. Op. 2. Spr. 2120. Delo kancelyarii Harkovskogo prakticheskogo tekhnologicheskogo instituta o studente Mihaile Karloviche Ciglere. 1886-1891 rr. Ark. 29. [State Archives of Kharkiv region. Fund 770. Description 2. Case 2120. The case of the office of the Kharkiv Practical Technological Institute about the student Mikhail Karlovich Ziegler. 1886-1891 pp.] [in Russian].

3. Obshchij gerbovnik dvoryanskih rodov Vserossijskoj imperii. [General coat of arms of noble families of the All-Russian Empire. Part 15.] Ch. 15. SPb. 1895. - 290 s. [in Russian].

4. Central'nij derzhavnij istorichnij arhiv (SPb). F. 828. Op. 14. Spr. 153. Metricheskaya kniga o smerti lyuteranskoj kirhi Iisusa goroda Sankt-Peterburga za 1867 g. 103 ark. [Tsentralny derzhavny istorichny archiv (St. Petersburg). Fund 828, description 14, case 153. Metrical book about the death of the Lutheran Church of Jesus of St. Petersburg in 1867.] [in Russian].

5. DAKhO. F. 1682. Op. 2. Spr. 141. Delo obshchej kancelyarii HTI o sluzhbe professora Viktor a L'vovicha Kirpicheva. Ark. 201. [State Archives of Kharkiv region. Fund 1682. Description 2. Case 201. Case file of the General Office of KhTI on the service of Professor Viktor Lvovich Kirpichev] [in Russian].

6. DAKhO. F. 1682. Op. 4. Spr. 480. Spisok lic, kotorye okonchili kurs Harkovskogo tekhnologicheskogo instituta v 1890-1930 rr. Ark. 104. [State Archives of Kharkiv region. Fund 1682. Description 4. Case 480. The list of persons who graduated from the course of the Kharkov Institute of Technology in 1890-1930 pp.] [in Russian].

7. DAKhO. F. 1682. Op. 2. Spr. 356. Delo obshchej kancelyarii HTI o sluzhbe Mihaila Karlovicha Ciglera. Ark. 94. [State Archives of Kharkiv region. Fund 1682. Description 2. Case 356. Case file of the General Office of KhTI on the service of Mikhail Karlovich Ziegler. 1893-1904pp.] [in Russian].

8. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1905 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1905 year. (1904).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 816 s. [in Russian].

9. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1906 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1906 year. (1905).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 320 s. [in Russian].

10. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1907 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1907 year. (1906).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 596 s. [in Russian].

11. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1909 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1909 year. (1908).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 738 s. [in Russian].

12. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1910 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1910 year. (1909).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 772 s. [in Russian].

13. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1911 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1911 year. (1910).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 752 s. [in Russian].

14. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1912 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1912 year. (1911).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 943 s. [in Russian].

15. Bloch Yu. I., Lebedev B. B. & Tarbeev M. L. (2018). Sud'by uchreditelej Moskovskoj Gornoj Akademii [The fate of the founders of the Moscow Mining Academy]. Moscow [in Russian].

16. Adres-kalendar' goroda Varshavy na 1913 g. [Address-calendar of the city of Warsaw for 1913 year. (1912).] Varshava. Policejskaya tipografiya. - 972 s. [in Russian].

17.Shashkovsky A. P. (1916) Ves'Petrogradna 1916g. Adresnaya i spravochnaya kniga g. Petrograda. [The whole of Petrograd for 1916. Address and reference book of Petrograd]. SPb, New business [in Russian].

18. Yablonsky P. O. (1897) Address book of St. Petersburg for 1898. [Adresnaya kniga Sankt-Peterburga na 1898 g.]. St. Petersburg, Leshtukovskaya steam printing house of Yablonsky [in Russian].

19. Rybyev V. B. & Polyanskaya T. Yu. (2007). Varshavskij, nyne Nizhegorodskij politekhnicheskij institut [Warsaw, now Nizhny Novgorod Polytechnic Institute]. Nizhny Novgorod [in Russian].

20. Zhurnaly zasedanij soveta Ermitazha: 1920-1926 gody. Chast' II. (2009). [Journals of the Hermitage Council meetings: 1920-1926. Part II.]. St. Petersburg: State Hermitage Publishing House [in Russian].

21. Slavinskij M.P. (1926.). Diffuziya primesej v stal' po rabotam M. K. Ciglera i ego uchenikov. [Diffusion of impurities into steel based on the works of M. K. Ziegler and his students]. A separate print from the journal Metallurgist, 2, 19 [in Russian].

22. Ageev N.V., Zamotorin M.I. (1928). Diffuziya primesej v stal' i cellyulyarnaya (kletochnaya) teoriya stareniya metallov (po rabotam prof. M.K. Ciglera)/ [Diffusion of impurities into steel and the cellularic (cellular) theory of metal aging (according to the works of prof. M. K. Ziegler)]. Izvestiya Leningrad Polytechnic Institute. Department of Engineering, Natural Sciences and Mathematics, 31, 183-197 [in Russian].

23. Menshutkin B.N. (2012.). History of the St. Petersburg Polytechnic Institute (1899-1930). [Istoriya Sankt-Peterburgskogo politekhnicheskogo instituta (1899-1930).]. St. Petersburg: Polytechnic University Publishing House [in Russian].

24. The whole of Petrograd 1922 (1921) Petrograd. Publishing house «Petrograd» [in Russian].

25. Derzhavny archiv AR Crimea. F. 142. Op. 1. Spr. 496. Metrichna kniga Simferopol's'kogo kafedral'nogo soboru za 1901 r. Ark. 231. [State Archives of AR Krim. Fund 142. Description 1. Case 96. The metrical book of the Simferopol Cathedral for 1901 p.]. 213 ark. [in Russian].

26. Sait «Istoriia Kharkivskoho tekhnolohichnoho instytutu v osobakh» [Site «History of Kharkiv Technological Institute in persons»]. Retrieved from http://library.kpi.kharkov.ua/vustavki/PREPODAVATELY.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...