Михайло (Десницький) - Чернігівський архієпископ (1803-1818)

Размещено на http://www.allbest.ru

Михайло (Десницький) - Чернігівський архієпископ (1803-1818)

Тетяна Миколайко

Миколайко Тетяна Анатоліївна - молодший науковий співробітник науково-просвітницького відділу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» (Чернігів, Україна).

Mykolaiko Tetiana A. - junior researcher of the department of Ancient Chernihiv National Architectural and Hictorical reserve (Chernihiv, Ukraine).

MYKHAILO (DESNYTSKYI) - CHERNIHIV ARCHBISHOP (1803-1818)

The article reveals the life vicissitudes of the Chernihiv bishop Mykhailo (Des- nytskyi) (who headed the diocese from 1803 to 1818 ss.), whose residence was located on the territory of the Trinity bishop's house (St. Trinity-Ilyinskyi Monastery). His social origin, level of education, career growth, preaching activity are also outlined. The activity of the bishop on reorganization of the system of spiritual administration, supporting of educational institutions is considered and the contribution of the church figure to the development of the Chernihiv eparchy is emphasized. The purpose of the article is clarification of the biography of one of the famous Chernihiv bishops of the early XIXth century, Mykhailo (Desnytskyi), who headed the diocese for 15 years and introduced new rules in the organization of the diocesan administration. The research methods were selected in accordance with the set purpose and are based on histori- cism and objectivity. The novelty of the work is that biographical data about the church figure Mykhailo (Desnytskyi) were collected and implemented into scientific circulation. Conclusions. Chernihiv eparchy in the early XIXth century was headed by a strong in word and spirit of bishop Mykhailo (Desnitskyi). He was the priest with a good education, because, moreover of spiritual education, had a diploma of the Moscow University, moreover, he was a doctor of theology and a member of the Russian Academy of Sciences (1802s.) and the Holy Synod. The outstanding theologian and preacher tried to sort out all the eparchy affairs and to adjust an effective work in the eparchy. He was a patron during the restorations or repairs of churches, monasteries, local seminary. In addition, he controlled the education of priests. Apparently, it is not in vain that the name of Mykhailo (Desnytskyi) is mentioned next to the famous Chernihiv archbishops - L. Baranovich, F. Uglitskyi and Filaret (Humilevskyi).

Key words: Mykhailo (Desnytskyi), Chernihiv eparchy, bishop, the Right Reverend, St. Trinity cathedral, Yeletskyi Monastery, Trinity bishop's house.

Стаття розкриває життєві перипетії чернігівського архієрея Михайла (Десницъкого) (очолював єпархію з 1803 до 1818 рр.), резиденція якого розташовувалася на території Троїцького архієрейського будинку (Троїцько-Іллінський монастир). Окреслено його соціальне походження, рівень освіти, кар'єрне зростання, проповідницьку діяльність. Розглянуто діяльність архієрея щодо реорганізації системи духовного правління, підтримки освітніх закладів та наголошено на внеску церковного діяча в розвиток Чернігівської єпархії. Метою статті є висвітлення біографії одного з відомих чернігівських архієреїв початку XIX ст. Михайла (Десницького), який 15 років очолював єпархію та вносив нові правила в організацію єпархіального управління. Методи дослідження добирали відповідно до поставленої мети й ґрунтуються на основі історизму та об'єктивності. Новизна роботи полягає в тому, що зібрано біографічні дані про церковного діяча Михайла (Десницького) та запроваджено їх до наукового обігу. Висновки. Чернігівську єпархію на початку XIX ст. очолював сильний словом і духом архієрей Михайло (Десницький) - священнослужитель із гарною освітою, оскільки, окрім духовної освіти, мав диплом Московського університету, був доктором богослов'я та членом Російської академії наук (1802р.) і Святійшого Правлячого Синоду. Видатний богослов і проповідник намагався розібратися в усіх єпархіальних справах та налагодити ефективну роботу в єпархії. Він був меценатом під час відновлення чи ремонтів храмів, монастирів, духовної семінарії, контролював освіченість священників. Мабуть, недаремно ім'я Михайла (Десницького) згадують поруч з відомими чернігівськими архієпископами - Лазарем Баранови- чем, Феодосієм Углицьким та Філаретом (Гумілевським).

Ключові слова: Михайло (Десницький), Чернігівська єпархія, архієрей, преосвященний, Троїцький собор, Єлецький монастир, Троїцький архієрейський будинок. чернігівський архієпископ десницький

11 листопада 1803 р. в Чернігові, у заміському архієрейському бобровиць- кому (від с. Бобровиця) будинку помер Віктор (Садковський), архієпископ Малоросійський та Чернігівський1. Для чернігівців це була велика втрата, бо владику любили за чуйність та добру душу, до нього могли звернутися знать та простолюдини, багаті та жебраки, а особливо його любили «школярики духовної семінарії» Гейда О., Тарасенко О. До біографії архієпископа Малоросійського та Чернігівського Віктора (Сад-ковського) (1796-1803). Сіверянський літопис. 2014. № 4. С. 266. Доброгаев М. Михаил (Десницкий) Митрополит С.-Петербургский и Новгородский, бывший мит-рополит Черниговский. Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. 1893. № 23. С. 913. (ч. неоф.). за доброту та опіку. Поховали владику в склепі під Троїцьким собором Чернігівського архієрейського дому (Троїцько-Іллінський монастир).

Минув місяць після смерті архієпископа Віктора (Садковського) - і 18 грудня 1803 р. волею імператора Олександра I Павловича та з дозволу Святійшого Синоду (далі - Св. Синод) з Новгородської єпархії до Чернігівської було переведено вікарія, єпископа Староруського Михайла (Десницького) Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... С. 913., якого, безсумнівно, можна вважати одним із відомих чернігівських архієреїв.

«Сильний словом і духом, сам у все вникав і про все піклувався» С. К. К. К биографии Преосященного Михаила Десницкого, Архиепископа Черниговского. При-бавление к Черниговским епархиальным известиям. 1904. № 17. С. 583-590. (ч. неоф.)., - так про архіпастиря згадують у публікації, присвяченій 100-річчю з часу призначення його на чернігівську кафедру. Михайло (Десницький) керував Чернігівською єпархією 15 років (1803-1818), працював над благоустроєм єпархії, опікувався та надавав допомогу духовній семінарії, був меценатом під час відновлення монастирів та ремонтів храмів.

Про чернігівських архієпископів та їх внесок у розвиток єпархії можна дізнатися з наукових публікацій О. Тарасенка Тарасенко О. Колективний портрет чернігівських правлячих архієреїв ХІХ - початку ХХ ст. Сіве-рянський літопис. 2015. № 1. С. 78-88; Тарасенко О. Чернігівська духовна дікастерія/консисторія у структурі єпархіального управління. (1802-1917 рр.). Сіверянський літопис. 2014. № 1-3. С. 75-89; Тарасенко О. Керівництво Чернігівської єпархії XIX - початку XX ст.: правлячі та вікарні архієреї. Розумовські зустрічі. 2019. № 6. С. 181-198., у яких чільне місце відведено Михайлові (Десницькому). Згадують ім'я архієрея як ініціатора створення настінного живопису в Спасо-Преображенському соборі в м. Чернігів у публікаціях П. Добровольського Добровольский П. Архив Черниговского кафедрального собора. Труды Черниговской губернской архивной комиссии. Чернигов: Типография губернского правления, 1902. Вып. 4: 1900-1902. Отд. 2. С. 9-19. та А. Гаркуші Гаркуша А. До питання про розміщення сюжетів стінопису (перша чверть ХІХ ст.) Спасо-Пре- ображенського собору в Чернігові. Сіверянський літопис. 2017. № 4. С. 72-79; Гаркуша А. Проблеми збереження олійного стінопису (перша чверть XIX ст.) Спасо-Преображенського собору м. Черніго-ва. Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць. Київ-Глухів, 2008. Вип. 12. С. 23-25..

Матвій Михайлович Десницький народився 19 листопада 1761 р. в с. Топоркове Богородського повіту Московської губернії (сучасне село Топоркове Щолківського району Московської області) та був сином місцевого паламаря. Початкову освіту Матвій отримав удома, під батьківським керівництвом хлопець вивчив абетку церковного друку, часослов, Псалтир, навчився писати й із цими знаннями вступив до Троїцької духовної семінарії. Навчання там було нелегким, але обдарованого хлопця не лякали ні латинські премудрості, ні різки, і згодом він став улюбленцем учителів. Після завершення навчання у семінарії М. Дес- ницького, завдяки його здібностям, рекомендували та зарахували до філологічної семінарії, яку відкрили в 1782 р. в Москві. Під керівництвом професорів навчального закладу хлопець вивчав історію, філософію, географію, математику, красномовство, французьку та німецьку мови, архітектуру, займався перекладами літературних творів. Крім цього, студенти факультету були зараховані до Московської академії й були зобов'язані у визначений час приходити й слухати богословські предмети. Отримавши ґрунтовну освіту, М. Десницький міг розраховувати на блискучу кар'єру, але майбутньому архієпископу в семінарії припали до душі проповіді слова Божого, а дар красномовства він мав, тому й обрав досить скромну посаду московського священника, і в 1785 р. його поставлено до церкви Іоанна Воїна (м. Москва) Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... С. 912-925..

Отець Матвій дуже любив свою справу, багато працював над проповідями та бесідами не лише під час літургії, а й в інший час. За десять років він полюбився своїми проповідями не тільки звичайним москвичам. Приходили його послухати імператор, граф І. Остерман, князь О. Голіцин, багато сенаторів, навіть старовіри збиралися біля дверей церкви. У 1797 р. відбулася коронація імператора Павла І Петровича, після якої монарх деякий час жив у Москві. Одного разу, зі слів генерал-майора Котлубицького, імператор проїздив повз церкву Іоанна Воїна й побачив великий натовп людей. Коли він дізнався, що з приводу храмового свята віряни зібралися послухати проповідь о. Матвія, то й сам пішов до церкви, але не зміг пройти всередину, тому залишився біля входу, на нього ніхто не звернув уваги й ніхто не впізнав. У цей час Десницький за аналоєм читав проповідь про життя Іоанна Воїна й красномовно розповідав про обов'язки воїнів не шкодувати свого життя за царя та Батьківщину, а у відповідь царі повинні любити своїх підданих та цінити їх. Така проповідь вразила імператора і він попросив передати о. Матвію «царське дякую» Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... С. 912-925. та наказав запросити священника з проповіддю до палацу. Доручення виконали, о. Матвія привезли до палацу й під час зустрічі монарх хотів поцілувати його руку, але Матвій Десницький не дав цього зробити. Тоді імператор сказав: «Я твою цілую руку як у служителя вівтаря, а ти мою цілуєш, як помазаника Божого, якщо ти мені не даєш своєї, то і я не дам тобі своєї руки» Там же. Там же. С. 981-989.. Проповідник, збентежений, виконав бажання імператора, а потім повторив проповідь, яку читав у храмі. Після цих подій цар запросив о. Матвія їхати з ним до Санкт-Петербурга й зайняти місце придворного проповідника.

Зарахований до штату придворного духовенства церкви Зимового палацу, о. Матвій до кожного свята готував проповідь, але не часто доводилось її проголошувати, та смиренний священик хотів якось віддячити імператору за доброту і присвятив Павлу І збірку проповідей під назвою «Праця, їжа й спокій духу людського» (1799 р.)11. Цього ж 1799 р. померла дружина о. Матвія, яка мала слабке здоров'я, а петербурзький клімат їй, очевидно, не підійшов. Існує також версія, що його дружина померла при пологах Тарасенко О. Колективний портрет чернігівських правлячих архієреїв... С. 82.. Після такої втрати священник вирішує стати монахом. Місце постригу було обрано не випадково - Гатчина, оскільки там імператор видавав заміж свою доньку Олександру, і туди з'їхалася вся знать та митрополит. О. Матвій розказав йому про свій намір і вмовив провести обряд постригу в Гатчинському палаці, де після всього процесу він отримав чернече ім'я Михайло. Наступного дня монаха Михайла призначено архімандритом у Свято-Юр'ївський монастир Новгородської єпархії, де він отримав від імператора орден Іоанна Ієрусалимського. Згодом Михайла (Десницького) як найкращого проповідника в Петербурзі запросили на освячення храму в домі капітулу У 1797 р. Павло I створив «Капітул російських орденів» - установу, що відала всіма нагородними справами (Словник української мови: в 11 томах. 1973. Т. 4. С 94). ордену Св. Іоанна та Ісааківського собору - це на всіх справило враження й послугувало подальшому його підйому церковною ієрархічною драбиною. 20 липня 1802 р. архімандрит Михайло (Десницький) був висвячений у сан єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії, а за свої літературні праці його визнали членом академії наук Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... № 24. С. 981-989.. Та недовго Михайло (Десницький) був єпископом Староруським: завдяки своїм талантам та літературним здобуткам він набагато випередив багатьох єпископів, і 18 грудня 1803 р. імператор Олександр І призначає його Чернігівським єпископом, а указом Св. Синоду за № 3913 про це була повідомлена Чернігівська Дикастерія Там же..

У місцевій періодиці, зокрема «Чернігівських єпархіальних відомостях» Там же., цікаво описано м. Чернігів, яким воно було на поч. XIX ст., тобто в час приїзду Михайла (Десницького). Тоді місто стає губернським центром, з'являються перші плани реконструкції міста. У Чернігові в той час було дві вулиці для вільного проїзду - Олександрівська (сучасна вул. Кирпоноса) та Гонча (колишня вул. М. Горького), а решта території міста переплетена вуличками та протоптаними стежками. Жвавою й найбільш заселеною була частина міста біля П'ят- ницької церкви, але й тут було багато провулків. Передмістя тодішнього Чернігова характеризували як «страшну глухомань» Там же.. Унизу, біля Катерининської церкви в напрямку до Єлецького монастиря, існувала Московська слобідка, заселена нижчими чинами чернігівської поліції. Унизу, від Єлецького монастиря до церкви пророка Іллі, простяглася Лісковиця, названа так від густих горішників і заселена торговцями, пекарями, булочниками, бубличницями, рибалками, штатними служителями Єлецького монастиря та різними ремісниками. Ковалівка (район сучасної вул. Київської Сапон В. Вулиці старого Чернігова: Історико-краєзнавчі етюди. Чернігів. Деснянська правда, 2007. С. 54.), у ті часи північний квартал міста, була слободою, заселеною ковалями. Декілька кварталів внизу форпосту складали Вовчу слободу, що утворювала хутір, заселений жебраками й усякими асоціальними елементами. Про чернігівські собори зазначалося, що вони були бідні. У Троїцькому соборі відбулися відновлювальні роботи, але бракувало розпису. Воскресенська церква виконувала функції цвинтарної, а інші монастирські храми відчували брак коштів і потребували великих затрат на відновлення Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... № 24. С. 981-989.. Не все гаразд було й у справах єпархії, так як, за словами архієпископа Філарета (Гумілевського), преосвященний Михайло «застав в єпархії безлад, накопичений роками» С. К. К. К биографии Преосвященного...С. 583-590..

Перед своїм приїздом до Чернігова єпископ визначив один із пріоритетів у діяльності єпархії так, що надіслав до Троїцького архієрейського дому 6 томів своїх бесід, під назвою «Праця, їжа і спокій душі людської», де на першому томі зробив напис: «У бібліотеку архієрейського Чернігівського дому від автора Михайла, єпископа Чернігівського 1803 р., грудня 18 дня, - у день призначення на єпархію цю» Доброгаев М. Михаил (Десницкий), митрополит С.-Петербургский и Новгородский, бывший архи-епископ Черниговский. Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. 1894. № 1. С. 1-14. (ч. неоф.).. Цей вчинок указував на спосіб правління єпархією і підкреслював, що священнослужитель - це, перш за все, пастир-учитель, який має акцентувати свою увагу на проповідях церковних. Уже в 1804 р. за підписом Михайла (Десницького) складено список проповідей у Троїцькому соборі. У звичайні дні проповідь читали вчителі духовної семінарії, священики з інших населених пунктів, а по неділях та на свята проповідував сам преосвященний Михайло. Про успіх його проповідей свідчить запис князя О. Куракіна 1805 р., про те, що чернігівське міське суспільство сходиться до собору послухати проповідь Михайла (Десницького) навіть взимку Там же.. Проповідь - це один із засобів пробудження в народі релігійних почуттів, тому єпископ уважав, що головну роль у богослужінні грає виразність та розбірливість мови, а враження можна підсилювати прекрасним хором, який приходили послухати чернігівці. Хор преосвященний Михайло утримував чисельний - до 50 й більше співців. Із хором він поїхав навіть до Санкт-Петербурга, коли його викликали у 1814 р. до Св. Синоду. Спів чернігівського хору був настільки чудовий, що за розпорядженням обер- прокурора Св. Синода князя О. Голіцина йому виділили 814 крб. Доброгаев М. Михаил (Десницкий). № 3. С. 117-136. (ч. неоф.).

Для Михайла (Десницького) священнослужитель - це вчитель, тому церковну проповідь мають читати добре освічені служителі Церкви. Щоб привернути увагу до священнослужіння, він дозволив семінаристам ставати священниками, навіть якщо вони не досягли 30 років, але могли скласти екзамен з письма, читання та знали нотний спів, а на посаду диякона, крім цього, перевірялися здібності до читання повчань та знання катехізису. Деяких священнослужителів архієрей екзаменував особисто, здібних заохочував, а неписьменних міг позбавити посади або віддавав на військову службу. Тому зрозуміло, що преосвященний Михайло цікавився справами семінарії, яка майже не мала коштів на утримання студентів, учителів, не вистачало грошей на опалення, ремонти навчального корпусу та інших споруд. Відповідно, щоб покращити стан навчального закладу, він вирішив звернути увагу меценатів на семінарію, а щоб власним прикладом спонукати інших, пожертвував 1000 крб. із власних коштів. Про потреби навчального закладу Михайло (Десницький) написав Московському митрополи- ту Платону й отримав від нього 100 крб. Крім того, у семінарії архієпископ запропонував влаштовувати врочисті акти (виступи), на які запрошували чиновників і поміщиків не тільки з Чернігова, а й із інших міст, де ті слухали канти, виступи латинською, грецькою, єврейською, німецькою й французькою мовами, диспути й хвалебні промови на честь шанованих гостей. Така робота не проходила безслідно: учні шліфували знання, а навчальний заклад привертав увагу заможних людей, які могли фінансово допомогти. Отже, Михайло (Десницький) не лише покращив побут вихованців, а й завершив почате до його приїзду будівництво бібліотеки та збудував дерев'яний двоповерховий корпус для семінаристів, яких утримували казенним коштом. Окрім цього, єпископ відвідував класи, зважав на методику викладання, давав поради наставникам, для кращих успіхів у вивченні риторики розділив її на два класи, дарував у бібліотеку книги Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... № 1. С. 1-14..

Глибоко розуміючи значення храму Божого для народу, преосвященний Михайло (Десницький) піклувався й підтримував монастирі, слідкував за станом храмів і урочистістю богослужіння. Антонієві печери та Іллінська церква були відновлені ще за часів архієпископа Віктора (Садковського), а на долю Михайла (Десницького) залишилися Троїцький собор і Єлецький монастир. Ще преосвященний Віктор скаржився Св. Синоду, «що Троїцька церква у склепіннях псується і занепадає» Доброгаев М. Михаил (Десницкий. № 2. С. 67-77., і у відповідь у 1800 р. отримав фінансову допомогу на ремонт у розмірі 5000 крб. Іконостас у храмі від високої вологості теж зіпсувався, оскільки Троїцький монастир був закритий у 1786 р., а ченців перевели до Єлецького монастиря, туди ж перенесли й чудотворну ікону Іллінської Богоматері. Єпископ Михайло (Десницький) продовжив справу архієпископа Віктора (Садковського), оскільки за його ініціативи активізувалися ремонтні роботи у Троїцькому монастирі після пожежі 1808 р., внаслідок якої постраждали Троїцький собор та Введенська церква, а саме згоріли бані. Єпископ звернувся по допомогу до Св. Синоду й отримав 12000 крб. на відновлення Троїцького собору. До цієї суми були також додані кошти меценатів. Узагалі за час його правління було зроблено чимало ремонтів у всьому Архієрейському домі. У Троїцькому соборі всі бані покрили залізом, поставили п'ятиярусний іконостас з колонами та капітелями, а стіни й склепіння у соборі розписали священними зображеннями. Наскільки Михайло (Десницький) переймався справами відновлення собору, свідчать розповіді очевидців: «Він не лише вказував, де яке зображення має бути розміщене, але й сам піднімався по риштуванню на гору й слідкував за правильністю та охайністю іконопису» Там же.. Тоді ж на дзвіниці було встановлено великого дводобового годинника.

Не залишив преосвященний Михайло без уваги і Єлецький монастир, де зберігали чудотворну ікону Єлецької Божої Матері. Тоді монастир перебував у напівзруйнованому стані, а його храми потребували відновлення. Крім того, буревій, що стався в ніч з 25 на 26 травня 1815 р., спричинив багато пошкоджень. Тому архієпископ дозволив використати на ремонт Єлецького монастиря частину грошей, конфіскованих у монастирів єпархії за часів Катерини II, потім отримав допомогу від Св. Синода в розмірі 6500 руб., а коли цих коштів не вистачило, то дозволив монастирю взяти кредит у скарбниці в розмірі 8000 крб. за умови, що кожного року буде виплачувати по 500 крб. із окладної суми. За ці кошти зсередини та зовні був оновлений Успенський собор, перекритий дах, на дзвіниці переробили баню, монастирська стіна, яка місцями обвалилася, була відремонтована, наведена покрівля та заново відновлена церква Петра і Павла, у якій Аким Юрінов установив новий іконостас вартістю 1295 крб. Там же.

Приводячи в належний стан монастирі, єпископ не залишив без уваги й міські чернігівські храми. Так, завдяки його клопотанню та за підтримки генерал-губернатора князя О. Куракіна, імператор Олександр I дав дозвіл на виділення 10400 крб. з будівельного капіталу на відновлення Борисоглібського собору, який після закриття однойменного монастиря почав руйнуватися. На ці кошти відремонтували стіни, а відновлення іконостасу та стінопис контролював сам Михайло (Десницький) Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... № 3. С. 117-136.. Із особливою увагою преосвященний займався оновленням Спаського собору, у тому числі разом із кафедральним протоієреєм Іоа- ном (Єлєнєвим) уклав план настінного живопису собору. 14 грудня 1814 р. протоієрей представив план, «як і чим пристойно пофарбувати собор» Там же., отримав схвальну резолюцію та дозвіл на початок роботи, але на їх здійснення бракувало коштів. Іоан (Єлєнєв) почав збирати гроші на собор, шукав меценатів, а єпископ звернувся з клопотанням до Св. Синоду - і на оздоблення Спаського собору було виділено 7144 крб. Оскільки Михайла (Десницького) незабаром було переведено до Санкт-Петербурга, завершував розпочату справу його наступник - архієпископ чернігівський Симеон (Крилов). За Михайла (Десницького) завдяки його турботі надали належного стану Катерининській і П'ятницькій церквам, Вос- кресенський храм став приходським, а кладовище від церкви перенесли до північно-західної частини міста. Проте не лише чернігівськими храмами обмежилась увага архієрея. Завдяки його протекції відновлено і приведено у порядок ніжинський Благовіщинський монастир, Домницький монастир отримав ступінь другокласного, у козелецькому Георгіївському монастирі (сьогодні Данівський жіночий монастир) збудовано монастирську стіну, мурований корпус з теплою церквою та поновлено іконостас, до Крупицького Миколаївського монастиря 1812 р. перенесли образ Миколи Чудотворця Там же..

Окрім ремонтів у монастирях та храмах Чернігова, преосвященний Михайло (Десницький) добився від губернатора, князя О. Куракіна, щоб усі муровані споруди перебували під наглядом. Для цього слід було, на його думку, призначити майстра, який керуватиме будівництвом і ремонтами культових споруд. Настоятелі монастирів та духовне керівництво Чернігівського повіту без відома влади не повинні були починати будівництво споруд із цегли С. К. К. К биографии Преосвященного. С. 583-590..

Перебуваючи на чернігівській кафедрі, єпископ Михайло (Десницький) зміг налагодити роботу Чернігівської духовної дикастерії, хоча цей процес проходив повільно й складно. Часто члени консисторії не погоджувалися з пропозиціями преосвященного, та, незважаючи на це, він зміг організувати систему єпархіального управління й сам розробив форми офіційних паперів для ведення діловодства. Структуру чернігівської дикастері'ї/консисторії, її функції та роль у єпархіальному управлінні дуже інформативно висвітлив О. Тарасенко Тарасенко О. Чернігівська духовна дікастерія/консисторія... С. 75-89. Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... № 3. С. 117-136..

Найкращим методом для налагодження порядків у церковно-єпархіальному житті Михайло (Десницький) вважав щорічний виїзд на перевірку єпархії. Ці виїзди супроводжувалися святковістю та пишністю, і супроводжувало його до 40 осіб. Інколи він об'їздив єпархію за один раз, тому огляд міг тривати декілька місяців .

Так Михайло (Десницький) уважно, поступово, без натиску вводив нові невеликі реформи в управлінні єпархією, і з цього приводу влучно про нього написав архієпископ Філарет (Гумілевський): «Спустя 30 лет после блаженного Михаила, в Черниговской епархии еще жив Михаил: на что ни посмотрите, везде найдете более или менее заметные следы его пастырской деятельности» С. К. К. К биографии Преосвященного. С. 584..

Поховавши свою маму у Чернігові, Михайло (Десницький) прийняв рішення у разі його смерті нікого з сусідніх єпархій не запрошувати, щоб похорон здійснило чернігівське духовенство, і місце поховання обрав біля могили матері. Облачення, у якому його мали поховати, він налаштував сам і брав із собою у поїздки, хоча Чернігів не став останнім місцем служіння преосвященного. У листопаді 1806 р. він був висвячений у сан архієпископа, а на підставі указу Св. Синоду 1814 р. призначений його членом Доброгаев М. Михаил (Десницкий)... № 5. С. 203-216., після чого переїхав до Санкт-Петербургу.

У столиці однією зі справ, яка припала йому до душі, була участь у роботі Російського біблійного товариства з перекладу Біблії, її розділів на різні мови. Російське біблійне товариство засноване 6 грудня 1812 р. й спочатку називалося Петербурзьким. У 1814 р. «за видавництво повчальних проповідей та опіку духовними училищами» Там же. до складу комітету товариства обрано доктора богослов'я Михайла (Десницького) Xитровська Ю. В. Історія виникнення та діяльність «Російського Біблійного товариства». (1812-1826 рр.). URL: http://ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/711/Hitrovska.pdf?sequence=1.. 26 березня 1818 р. чернігівського архієпископа Михайла (Десницького) призначили митрополитом Санкт-Петербурзьким, Ест- ляндським, Фінляндським і архімандритом Свято-Троїцької Олександро-Нев- ської лаври, а тому його тісний зв'язок з Черніговом припинився назавжди. Недовго керував Михайло (Десницький) митрополією - 24 квітня 1821 р. він помирає. За заповітом поховали його ще в неосвяченому храмі Зішестя Святого Духа (м. Санкт-Петербург) у вівтарі перед жертовником Там само.. Після смерті архієпископ залишив 300 надрукованих проповідей, які умовно поділялися на такі теми: християнської віри та моралі, повчальні бесіди про внутрішній духовний та зовнішній тілесний стан людини, проповіді та бесіди у святкові, недільні дні.

Отже, Чернігівську єпархію на початку XIX ст. очолював сильний словом і духом архієрей Михайло (Десницький) - священнослужитель з гарною освітою, оскільки, окрім духовної освіти, мав диплом Московського університету, був доктором богослов'я та членом Російської академії наук (1802 р.) і Святійшого Синоду. Видатний богослов і проповідник намагався розібратися у всіх єпархіальних справах та налагодити ефективну роботу в єпархії. Він був меценатом під час відновлення чи ремонтів храмів, монастирів, духовної семінарії, контролював освіченість священників. Мабуть, недаремно ім'я Михайла (Десницького) згадують поруч із відомими чернігівськими архієпископами - Лазарем Барано- вичем, Феодосієм Углицьким та Філаретом (Гумілевським).

References

Harkusha, A. (2017). Do pytannia pro rozmishchennia siuzhetiv stinopysu (per- sha chvert XIX st.) Spaso-Preobrazhenskoho soboru v Chernihovi [To the question of placing the plots of the frescoes (first quarter of the XIX st.) of the Transfiguration Cathedral in Chernihiv]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 4.

Harkusha, A. (2008). Problemy zberezhennia oliinoho stinopysu (persha chvert XIX st.) Spaso-Preobrazhenskoho soboru m. Chernihova [Problems of preservation of the oil mural (first quarter of the XIX st.) of the Transfiguration Cathedral of Chernihiv]. Sivershchyna v istorii Ukrainy.- Sivershchyna in the history of Ukraine, 12.

Heida, O.,& Tarasenko, O. (2014). Do biohrafii arkhiiepyskopa Malorosiiskoho ta Chernihivskoho Viktora (Sadkovskoho) (1796-1803) [To the biography of the Archbishop of Little Russia and Chernihiv Victor (Sadkovskiy) (1796-1803)]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 4.

Sapon, V. (2007). Vulytsi staroho Chernihova: Istoryko-kraieznavchi etiudy [Streets of old Chernihiv: Historical and local lore sketches]. Chernihiv, Ukraine.

Tarasenko, O. (2015). Kolektyvnyi portret chemihivskykh pravliachykh arkhiie- reiv ХIХ - pochatku ХХ st. [Collective portrait of Chernihiv ruling bishops of XIX - early ХХ c.]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 1.

Tarasenko, O. (2014). Chernihivska dukhovna dikasteriia/konsystoriia u strukturi yeparkhialnoho upravlinnia. (1802-1917 rr) [Chernihiv spiritual dicastery/ consistory in the structure of the diocesan administration (1802-1917)]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 1-3.

Tarasenko, O. ( 2019). Kerivnytstvo Chernihivskoi yeparkhii XIX - pochatku XX st: pravliachi ta vikarni arkhiierei [Leadership of the Chernihiv diocese XIX - early XX c.: ruling and vicar bishops]. Rozumovski zustrichi, - Rozumovsky meetings,

6.

Khytrovska, Yu. (2009). Istoriia vynyknennia ta diialnist «Rosiiskoho Bibliinoho tovarystva» (1812-1826 rr.) [History of the origin and activity of «The Russian Bible Society» (1812-1826)].

Размещено на Allbest.ru