Організація лабораторних дослідів глин та полив у гончарних навчальних закладах Полтавського губернського земства (1894-1916 рр.)

Oleh Belko

Candidate of Historical Sciences, scientific researcher of the Scientific Department of Exhibitions of the National Museum-Reserve of Ukrainian Pottery in Opishne, junior researcher at the Department of Ceramics of the Newest Time at the Institute of Keramology - Department of the Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Head of the Editorial and Publishing Department of Poltava Regional Universal Scientific Library named after Ivan Kotlyarevsky, teacher of the highest category of the Poltava Music School named after Mykola Lysenko (Poltava) навчальний земство глина

THE BEGINNING OF IMPLEMENTATION OF INITIATIVES OF THE LOCAL COUNCIL TO USE CLAY IN RESIDENTIAL CONSTRUCTION IN POLTAVA (1894-1916).

This article is focused on organization of the educational process in pottery educational institutions of the Poltava provincial local council (zemstvo).

Культурні процеси, що відбувалися у пореформений період, зазнавши впливу низки об'єктивних і суб'єктивних чинників, набували нового змісту. Як засвідчують архівні джерела з 34-ох губерній Російської імперії, Полтавське губернське земство в період з 1899 по 1908 роки посідало І місце по розвитку мережі навчальних закладів, В'ятське - ІІ, Катеринославське - ІІІПошивайло Олесь. Етнографія українського гончарства: Лівобережна Україна. К., 1993. С. 182..

Відкриття навчальних закладів гончарного спрямування, за переконанням Полтавської губернської земської управи, сприяло б підвищенню технічного й технологічного рівнів гончарного виробництва.

У сучасній історіографії окремі аспекти діяльності гончарних навчальних закладів досліджували доктор мистецтвознавства Юрій Лащук, доктор історичних наук, керамолог Олесь Пошивайло, доктор історичних наук, керамолог Людмила Овчаренко, але дане питання вивчене ще не повністю, зокрема щодо ролі Полтавського губернського земства у вирішенні комплексу проблем, що стосуються підготовки фахівців з вогнетривкого будівництва. Питання лабораторних дослідів глин, придатних для виготовлення черепиці й цегли, залишалося поза увагою дослідників.

Полтавське губернське земство діяло в рамках державної економічної програми Російської імперії, тому особлива увага приділялася наданню допомоги кустарям, впровадженню протипожежних заходів, а саме глиняного вогнетривкого будівництва. У статті розглядаються питання проведення лабораторних дослідів глин у Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя, навчальних закладах Опішного, Глинська, Поставмуцькій навчально-показовій майстерні.

Для поступової реалізації поставлених завдань губернська управа в 1899 році розглянула питання про відкриття зразкових навчальних майстерень у місцях, де є придатні поклади глин. Обрахувавши їхню вартість, управа запропонувала губернським зборам обмежитися спочатку однією гончарною майстернею, з тим, щоб досягти відчутних результатів в одному місці, а згодом перенести в іншеПолтавское губернское земское собрание ХХХІУ очередного созыва 20 - 30 января 1899 года. Полтава, 1900. С. 336..

Опішненська зразкова гончарна навчальна майстерня розпочала діяльність 1894 року в новозбудованому, за кошти губернського земства, приміщенніОтчет деятельности Полтавской губернской земской управы за 1898 год. Полтава, 1899. С. 21..

З самого початку організації навчального процесу в майстерні проводилися досліди з вогнетривкими глинами. Губернська управа тримала на контролі роботу закладу, про що свідчить доповідь № 7 1897 року Полтавському губернському земському зібранні. У ній мова йшла про те, що в Опішному при майстерні проходить помелення глиняної маси та приготування полив для задоволення потреб кустарів у вогнетривкому матеріалі, майстер зразкової гончарної навчальної майстерні керує роботами гончарів на домуЖурналы Полтавского губернского земского собрания ХХХІІІ очередного созыва, 1897 года. Полтава, 1898. С. 197.. Розмелювання матеріалів з їхнім складом надавало зручностей дрібним виробникам у придбанні сирого матеріалу. Ця послуга оплачувалася кустарями за собівартістю виробництва, що створювало для гончарів переваги у конкуренції з фабричною промисловістюПолтавское губернское земское собрание ХХХІУ очередного созыва 20 - 30 января 1899 года. Полтава, 1900. С. 338.. На основі доповіді ревізійна комісія внесла пропозицію залишити попередню організацію майстерні на 1898 рік та покласти нагляд за її діяльністю на директора Миргородської художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя Сергія МасленніковаЖурналы Полтавского губернского земского собрания ХХХІІІ очередного созыва, 1897 года. Полтава, 1898. С. 197.. 1899 року С. Масленніков поставив завдання перед завідуючим майстернею поновити досліди глин винятково з використанням місцевого матеріалу. Оскільки керував роботою він особисто, то попередній майстер відмовився від своєї посади і на його місце був призначений В. Маркін. Проте, досліди в майстерні продовжувалися недовго, підготовлена маса виявилася придатною для приготування лише напівфаянсових виробівПолтавское губернское земское собрание ХХХІУ очередного созыва 20 - 30 января 1899 года. Полтава, 1900. С. 338..

Після кількох років призупинення навчання в Опішненській майстерні у 1912 році відновилася її діяльність як навчального закладу, а саме гончарного показового пункту. Курс навчання в ньому був розрахований на три роки. Приділялася увага як теоретичним, так і практичним заняттям. У програму, зокрема, входило: приготування глиняної маси, формування виробів, робота на гончарному крузі, приготування поливи, кам'яної масиПошивайло О. З досвіду роботи по підтримці й розвитку гончарства Опішні в другій половині ХІХ - на початку ХХ століть (Методичні рекомендації). Опішня, 1989. С. 39. Лохвицкое уездное земство. Очерк мероприятий по усовершенствованию кустарных промыслов. Лохвица, 1901. С. 17. Жук В.Н. Наш рідний край (з історії освіти Полтавщини в дореволюційний період). Полтава, 1991. С. 56..

Ще 1901 року проведення дослідів з визначенням властивостей глин та їхньої придатності у вогнетривкому будівництві були передбачені у гончарних навчальних закладах Полтавського губернського земства. Так, у навчальний план Поставмуцької гончарної майстерні (Лохвицький повіт) було включено вивчення місцевої глини, розмелювання її, виготовлення поливи, вогнетривкої черепиці й цегли ^{9 10}.

Ініціативи губернської управи не мали бажаних результатів унаслідок відсутності досвідчених керівників-інструкторів. Справа ускладнювалася через неможливість вивчення місцевих глин для усунення технічних недоліків тогочасного виробництва, що знецінювали вироби. Зокрема, це водопроникність та недосконалість полив, які давали сітку тріщин, звужували коло гончарного виробництва, обмежуючи його виготовленням простого посуду й цегли. З їх усуненням число гончарних виробів могло б розширитися як в інтересах виробників, так і в інтересах споживачів. Достатньо вказати на виготовлення внутрішніх та зовнішніх облицювальних плит, пічних кахлів, камінів та ін. Через те, що спеціалістів з відповідною підготовкою до початку ХХ століття не було, управа порушила клопотання перед губернським земським зібранням щодо дозволу продовжувати досліди у пунктах гончарного виробництва, приступити до розвитку гончарного виробництва шляхом певних замовлень кустарям за підтримки інструктора, сформувати новий тип виробів на основі місцевої народної творчостіПолтавскому губернскому земскому собранию 45 очередного созыва Губернской земской.

У серпні 1903 року під час ревізії Глинської навчальної майстерні було відзначено, що учні виготовляють прості горщики, не зважаючи на те, що в наявності є печі для випалення, але якість їх значно гірша ніж у гончарів, які виробляють кустарним способом. Для покращення практичної роботи був запрошений спеціаліст з випалення, полив та емалі, і вже протягом кількох місяців після проведення дослідів на виставках можна було бачити чудові вироби, виготовлені учнямиуправы доклады 1909 года. Полтава, 1909. С. 98-103. Полтавское губернское земское собрание ХХХІХ очередного созыва (30 ноября -10 декабря 1903 года). Полтава, 1904. С. 36..

З 1906 року Глинська гончарна навчальна майстерня Роменського повіту була забезпечена технічно та технологічно для проведення дослідів, кінцева мета яких зводилася до отримання водостійкого черепка й поливи. Випускники ставали надійною кадровою основою для розвитку вогнетривкого будівництва на Полтавщині. Належне оснащення закладу, а саме 3 горни, проведення хімічних дослідів глин у шкільній лабораторії, вишукування шляхів поліпшення якості гончарного виробництва - це ті складові, що впливали на формування фахівців, які могли надавати належну теоретичну й практичну допомогуО пособии Киевской губернской земской управе на развитие кустарного производства// Центральний державний історичний архів у Львові. Ф. 395. Оп.1. Од.зб. 2724. Арк. 72..

Успіхи майстерні дозволили піднести її до вищого рівня. У 1908 році вона була реорганізована в Глинську школу інструкторів гончарного виробництва Міністерства землеробства та землеустрою з трирічним курсом навчання. З погляду художнього виховання найефективнішим періодом для навчального закладу були 1908-1913 роки, коли працював заступником директора випускник Коломийської школи Осип Білоскурський. Упроваджуючи на Полтавщині техніку ритування побіленого черепка, він вивчав місцеву традицію, реалізуючи знання на практиціЛащук Ю. Керамічний осередок у Глинську // Українське гончарство: національний культурологічний щорічник. За роки 1996-1999. Опішне, 1999. Кн. 4. С. 329..

У доповіді Полтавської губернської управи черговому земському зібранню XXXIV скликання йшлося про потреби в гончарній справі, наголошувалося, що кустарі через незнання й технічну недосвідченість часто витрачають глину високої якості на малоцінні вироби. Уміле поєднання глин могло б сприяти досягненню будь-яких комбінацій у виготовленні продукції. Місцеве населення часто, не знаючи властивостей глин, відкидало її, не підозрюючи, що вона є найкращою для іншого роду виробів. Отже, на першому місці губернська управа поставила завдання ознайомити гончарів з якостями місцевих глин, із способами їхньої обробки, приготуванням різних виробів. За цих умов були б досягнуті: розумне використання кожного сорту глин, зменшення витрат матеріалу, покращення якості виробів. Ознайомлення населення з матеріалами вогнетривкого будівництва було можливе з допомогою шкільної підготовки шляхом практичного навчання. Ці завдання були покладені на художньо-промислову школу імені Миколи Гоголя у МиргородіПолтавское губернское земское собрание ХХХІУ очередного созыва 20 - 30 января 1899 года. Полтава, 1900. С. 336..

Ще 1904 року в доповіді, проголошеній на Полтавських губернських земських зборах XV чергового скликання, управа поставила питання про організацію при Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя нижчої керамічної майстерні. Це відділення школи повинно було виконувати функцію невеликого черепичного й керамічного заводу. Різниця між земськими заводами й майстернею була в тому, що остання, окрім розповсюдження серед населення черепиці й цегли, забезпечувала підготовку майстрів з практичними навикамиПолтавскому губернскому земскому собранию LX очередного созыва Губернской земской управы доклады 1904 года. Полтава, 1904. С. 339.. Такі фахівці потрібні були черепичним заводам, а також для розвитку промислу в Опішному, адже опіш- ненські кустарі вже робили спробу виготовлення не лише шамотної й пічної цегли, а й полив'яної черепиці та плит для покриття підлогиТам само. С. 340..

Комісія Полтавського губернського земства зазначала, що у Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя обов'язковим предметом шкільного навчання повинно бути вивчення виробництва цегли, черепиці, а також плиток, ках- лів, дренажних труб та інших гончарних виробів, моделювання, вивчення орнаментики по глині. Виходячи з такого призначення, весь курс повинен мати три відділення: одне - нижчої кераміки та два - вищої кераміки: моделювання та керамічний живопис. При розробці програми вивчався досвід європейських шкіл, в більшості яких був встановлений трирічний курс, лише у Севрській школі, що у Франції, курс чотирирічний. Комісія губернського земства запропонувала залишити п'ятирічний курс, але перший повинен бути підготовчим до наступних чотирьох. На підготовчому курсі вивчалися загальноосвітні предмети відповідно до статуту та загального положення про художні школи навчального відділу Міністерства фінансів. На цьому курсі пропонувалося ввести викладання малювання, креслення та перше ознайомлення з гончарним кругом. Відділ нижчої кераміки передбачалося доповнити пічною майстерністю. Пічна справа визнавалася актуальною для підготовки досвідчених пічників, необхідних не лише для правильного будівництва, а й для постійного нагляду за печами, з метою попередження сільських пожеж, що часто виникали з причини недосконалої будови печі. Вивчаючи програму навчальної пічної майстерні В'ятського губернського земства, тут викладалися: креслення, малювання, фізика, хімія, опалення, вентиляція та пічне будівельне мистецтво. Перші чотири предмети входили до обов'язкового курсу нижчої кераміки, додатковими були вентиляція та опалення, куди входили відомості про облаштування різного роду печей. Ці додаткові предмети комісія Полтавського губернського земства визначила обов'язковими. З досвіду Лаубанської закордонної школи курс нижчої кераміки разом з пічною майстерністю вивчався один рік, але, на думку комісії, на вивчення цього курсу потрібно два рокиЖурналы Полтавского губернского земского собрания ХХХІХ очередного созыва. Полтава,

1903. С. 177-180..

Викладацький колектив Миргородської художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя турбувався як про обдарованих дітей, так і про посередніх, надаючи можливість набувати навички з потрібного їм фаху. Таких учнів переводили у розряд практикантів. Практикантам надавалася можливість вивчати в майстернях школи будь-яку галузь керамічного виробництва. Оскільки вони займалися лише практичною роботою, то по закінченні навчання свідоцтва не отримувалиОтчеты о состоянии профессиональных учебных заведений. Отчет о состоянии Миргородской художественно-промышленной школы имени Н.В. Гоголя за 1909/10 учебный год. Полтава, 1910. С. 4., а знання могли застосовувати в практичній діяльності, отримавши підґрунтя для подальшого розвитку своїх здібностей у керамічному виробництві, зокрема, замішуванні різного роду полив, плавленням і подрібненням їх, нанесенням на палітру та випаленням. З опануванням одних знань приступали до інших - виготовлення металевих люстр. Наступне навчання включало знайомство з поливою, розмальовкою і випалом. Усі практичні роботи здійснювалися учнями. Так, у 1903/1904 навчальному році була вироблена червона глина з поливою без цека, біла полива без цека, здійснена спроба ознайомити учнів з кристалічною поливою (морозом), котра тільки впроваджувалася у тогочасній керамічній промисловостіОтчеты о состоянии профессиональных учебных заведений. Отчет о состоянии Миргородской художественно-промышленной школы имени Н.В. Гоголя за 1903 год. Полтава,

1904. С. 27-28.. Проведені досліди засвідчували, що на колір випаленої глиняної будівельної продукції впливає вміст окисів заліза, які забарвлюють керамічні вироби в червоний колір, при надлишку в газовому середовищі кисню - в темно-коричневий або чорний колір - за браком кисню. Якщо глина містила вапняк в тонкодисперсному стані, то інтенсивність забарвлення виробів зменшувалася.

На придбання матеріалів для лабораторії та майстерні Миргородської художньо- промислової школи імені Миколи Гоголя в кошторисі 1902 року було передбачено 1000 руб.Смета расходов Полтавского губернского земства на 1902 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания ХХХУП очередного созыва, 1901 год. Полтава, 1901. С. 69., а реально було витрачено 1849 руб.Смета расходов Полтавского губернского земства на 1903 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания ХХХУШ очередного созыва, 1902 год. Полтава, 1903. С. 100-103..

Надаючи для розгляду Полтавському губернському земському зібранню кошторис витрат на 1905 рік у сумі 35233 руб. на технічне оснащення майстерні й 7150 руб. на утримання лабораторії та викладацького складу, губернська управа звернулася з проханням підтримати пропозиціюПолтавскому губернскому земскому собранию LX очередного созыва Губернской земской управы доклады 1904 года. Полтава, 1904. С. 348-349..

Полтавським губернським земським зібранням на 1907 рік було збільшене асигнування для хімічної та керамічної лабораторій з метою запрошення досвідченого лаборантаЖурналы Полтавского губернского земского собрания 42 очередного созыва, 1906 года. Полтава, 1907. С. 42..

Так, під час практичних робіт учнями для будівлі Полтавського губернського земства у 1907 році було покрито поливами зеленого й бірюзового кольору 180 тисяч чистих плиток, надісланих з ОпішногоХанко Віталій. Осередок мистецької освіти на Полтавщині // Україна в минулому. Київ- Львів, 1994. Вип. 6. С. 129. Смета расходов Полтавского губернского земства на 1906 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 41 очередного созыва, 1905 года. Полтава, 1906. С. 94-96. ^{Объяснительная записка к смете губернских потребностей Полтавской губернии на 1907 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 42 очередного созыва 1906 года. Полтава, 1907. С. 80-82. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1908 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 43 очередного созыва 1907 года. Полтава, 1908. С. 92-95. Объяснительная записка к смете губернских потребностей Полтавской губернии на 1909 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 44 очередного созыва 1908 года. Полтава, 1909. С. 83-85. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1910 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 45 очередного созыва 1909 года. Полтава, 1910. С. 111-113.}, що в даний час прикрашають вестибюль Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Протягом 1906 - 1910 років утримання лабораторій при Миргородській художньо- промисловій школі імені Миколи Гоголя коштувало земству 2000 руб.^{26 27 28 29 30}. З 1912 року сума щороку збільшувалася і становила на кінець 1912 року 2800 руб.Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1913 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 47 очередного созыва 1912 года. Полтава, 1913. С. 130-132., 1913 - 3000 руб.Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1914 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 49 очередного созыва 1913 года. Полтава, 1914. С. 130-132., 1914 - 3600 руб.Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1915 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 50 очередного созыва 1914 года. Полтава, 1915. С. 127-129., 1915 - 3700 руб.Там само. - С. 130. ^{Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1916 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 51 очередного созыва 1915 года. Полтава, 1916. С. 131-133. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1917 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 52 очередного созыва 1916 года. Полтава, 1917. С. 140-142.}, 1916 і 1917 роки по 4850 руб.^{35 36}.

Таблиця 1.

Утримання нижчої керамічної та пічної майстерні при Миргородській школі ім. Миколи Гоголя (1906-1917 рр.)^{37 38 39 40 41 42 43 44 45 46}

3 грудня 1911 року Полтавське губернське зібрання зобов'язало губернську управу Смета расходов Полтавского губернского земства на 1906 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 41 очередного созыва 1905 года. Полтава, 1906. С. 96. ^{Объяснительная записка к смете губернских потребностей Полтавской губернии на 1907 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 42 очередного созыва 1906 года. Полтава, 1907. С. 82-83. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1908 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 43 очередного созыва 1907 года. Полтава, 1908. С. 92-95. Объяснительная записка к смете губернских потребностей Полтавской губернии на 1909 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 44 очередного созыва 1908 года. Полтава, 1909. С. 85. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1910 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 45 очередного созыва 1909 года. Полтава, 1910. С. 113-114. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1913 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 47 очередного созыва 1912 года. Полтава, 1913. С. 132-133. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1914 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 49 очередного созыва 1913 года. Полтава, 1914. С. 132-133. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1915 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 50 очередного созыва 1914 года. Полтава, 1915. С. 130. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1916 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 51 очередного созыва 1915 года. Полтава, 1916. С. 134. Объяснительная записка к смете губернских земских потребностей Полтавской губернии на 1917 год. Журналы Полтавского губернского земского собрания 52 очередного созыва 1916 года. Полтава, 1917. С. 140-142.}

сприяти продовженню дослідів з виготовлення татарської черепиці в Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя та Мало-Будищанському заводіЖурналы Полтавского губернского земского собрания 47 очередного созыва 1911 года. Полтава, 1912. С. 13-14..

Для з'ясування властивостей матеріалу учні 5 класу обох відділень, крім аналізу порошку, що складався з солей всіх видів металів, проводили і власні експерименти:

У горні "Девіля" - визначали вогнетривкість глин, що застосовувалися у школі ;

на апаратах "Мегера" для розриву - визначення в'язкості всіх глин, що застосовувалися у школі;

визначення лінійної усадки після підсушування на повітрі і випалення у горнах глин;

визначення відмучуванням механічного складу глин приладом "Шульца" і апаратом "Шене" і практично у банці;

визначення об'єму пор обпалених глиняних виробів приладом "Зегера" і "Люд- віга";

визначення протидії подрібненню обпалених цеглин, плиток як полив'яних, так і не полив'яних, облицювальної цегли, черепиці, апаратом "Мартенса";

визначення прибором "Вебера" міцності полив під атмосферним впливом на предметах шкільного виробництва, а також практичне випробування якості полив, для доведення того, що свинець, який використовувався для поливи, не становив хімічного з'єднання, а лише механічне, через те полива діяла шкідливо на організм, оскільки легко розчинялася у слабких кислотах (оцет, кисле молоко)Отчеты о состоянии профессиональных учебных заведений. Отчет о состоянии Миргородской художественно-промышленной школы имени Н.В. Гоголя за 1909/10 учебный год. Полтава, 1910. С. 6..

Привертає увагу той факт, що для проведення практичних робіт у Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя вирішувалися питання забезпечення закладу сировиною з різних регіонів: Полтавського (білий пісок, мергель, попівська, миргородська глини), Чернігівського (глухівська глина), Катеринославського (каолін). Закуповувалися деякі матеріали з-за кордону - фельдшпат і кварцТам само..

З гончарного виробництва був зроблений дослід з відмученої глини Опішного Зіньківського повіту майстрами, що закінчили Миргородську художньо-промислову школу імені Миколи Гоголя. Досліди залишилися незавершеними, а зразки глин, що найбільше використовувалися в Опішному, були відправлені до Глинської школи інструкторів гончарного виробництва Роменського повіту для проведення дослідів задля отримання водонепроникної маси і поливи до неї. Результати дослідів надавали можливість розширити коло виробів місцевих гончарівОтчет Полтавской губернской земской управы за 1910 год. Полтава, 1911. Вып. І. С. 148..

Для усунення існуючих недосконалостей виробництва в приготуванні маси та поливи для виробів у звітному році була спроба домовитися з науковим закладом Росії, що висловив бажання надати допомогу. Але дослід був незакінчений і не дав практичних результатів, оскільки невирішеним залишилося питання з технічного глиноведенняОтчет Полтавской губернской земской управы за 1911 год. Полтава, 1912. Вып. І. С. 155..

Страхова комісія, розглянувши доповідь губернської управи у 1912 році, запропонувала зібранню збільшити асигнування Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя до 200 руб. на проведення дослідів глин. Для систематизації дослідів рекомендовано розміщувати результати у звітах навчального закладу, а зразки пробних виробів зберігати у музеї школи Журналы Полтавского губернского земского собрания 47 очередного созыва 1912 года. Полтава, 1913. С. 161..

Полтавська губернська управа запропонувала губернському зібранню 47 чергового скликання порушити клопотання перед урядом про надання допомоги Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя на проведення дослідів глини для потреб вогнетривкого будівництва сумою у 100 руб. Там само. С. 162..

У ході вдосконалення навчальних програм у школі збільшувалася кількість предметів і урізноманітнювалися спеціалізації з певних видів ремесел. Так, у 1914 році учні художнього відділення вивчали виробництво фарфору, фаянсу, напівфаянсу, майоліки та керамічного посуду і розмальовування виробів керамічними фарбами на поливі і під поливи з перелічених матеріалів. Учні будівельного відділу в останніх двох класах вивчали кладку з модельної цегли, випалювальних печей, що використовувалися у керамічному виробництвіОтчеты о состоянии профессиональных учебных заведений. Отчет о состоянии Миргородской художественно-промышленной школы имени Н.В. Гоголя за 1914 год. Полтава,

1915. С. 4..

Хімічна лабораторія виконувала і платні замовлення, зокрема проведення дослідів щодо властивостей глинОтчеты о состоянии профессиональных учебных заведений. Отчет о состоянии Миргородской художественно-промышленной школы имени Н.В. Гоголя за 1913 год. Полтава, 1914. С. 25.. Протягом 1915 року учнями проводилися аналізи трьох глин і стільки ж піску, котрі були подані Харківською землевпорядною комісією, а на прохання Полтавської губернської управи проведено шість аналізів глин: чотирьох сортів з Гадяцького та двох з Лубенського повітівОтчеты о состоянии профессиональных учебных заведений. Отчет о состоянии Миргородской художественно-промышленной школы имени Н.В. Гоголя за 1915 год. Полтава,

1916. С. 43-44..

У лабораторії забезпечувався показ різних видів палива і проводилися досліди з їх використання. Учні працювали щоденно, крім недільних та святкових днів, із 7-ої години ранку до 4-ої години дня. На практичних заняттях займалися будівництвом печей із звичайної цегли всіх систем: руської, руської вдосконаленої, голландських, що опалювалися дровами, соломою і кам'яним вугіллям. Учням пояснювалися недоліки старих печей і переваги печей з правильною будовою, які рекомендувалися для впровадженняСтроительное отделение. Мероприятия по огнестойкому строительству // Отчет Полтавской губернской земской управы за 1915 год. Полтава, 1916. Вып. ІІ. С. 66-68.. Теоретичні заняття велися під керівництвом викладача керамічної технології і вогнетривкого виробництва О.А. Кирякова, а практичні проходили під наглядом Д. І. МельниковаТам само. С. 36. на території школи, де учні виготовляли цеглу, черепицю, будували вогнетривку сільську хатуТам само. С. 23..

Полтавська губернська управа, виконуючи постанову губернського зібрання 47 чергового скликання й погодивши із землевпорядним відомством, порушила клопотання перед урядом щодо виділення на будівництво при Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя окремого приміщення для майстерень та лабораторії 5335 руб.; на проведення дослідів глини для потреб вогнетривкого будівництва передбачалося 100 руб.Журналы Полтавского губернского земского собрания 47 очередного созыва 1912 года. Полтава, 1913. С. 162..

Навчальна майстерня пічного й черепичного виробництва розпочала роботу 1 вересня 1912 року. Заклад готував спеціалістів, усебічно обізнаних у питаннях вогнетривкого будівництва.

На першому курсі відділення нижчої кераміки вивчалася технологія виробництва цегли й черепиці, проводилися практичні заняття з покриття нею дахів. На другому курсі відділення учні опановували знання з будівництва печей, що використовувалися в домашньому побуті як для обігріву приміщень, так і для випікання хліба.

До пічного відділення зараховували майстрів-пічників як практикантів.

Практичні заняття передбачали ознайомлення учнів з матеріалами, які використовувалися в роботі: глинами різних властивостей, піском, вапном, цементом. У хімічній лабораторії школи курсантів ознайомлювали з процесом отримання газів: кисню, водню, азоту, вуглецю та окису вуглецю, їхніми властивостями, а також пояснювалася їхня роль при згоранніСтроительное отделение. Мероприятия по огнестойкому строительству // Отчет Полтавской губернской земской управы за 1915 год. Полтава, 1916. Вып. ІІ. С. 35..

Досліди проводилися з визначенням пластичності глин. Після переминання і перемішування вона набувала властивість набувати різних форм і зберігати їх після висихання. Досліджувалася зв'язуюча здатність глини з порошкоподібними твердими тілами. Пісок давав однорідне "тісто", також володів пластичністю, проте, чим більше у глині домішок піску або води, тим нижча пластичність суміші.

Глини поділялися на високопластичні "жирні" і малопластичні "худі". Глини з високою пластичністю в замоченому стані при дотику створювали відчуття жирної речовини. Цегла з такої глини при висушуванні й випаленні давала тріщини і щоб їх уникнути, до замісу додавали пісок, малопластичну глину, перепалену цеглу, гончарний бій, тирсу та ін.

Малопластичні глини на дотик жорсткі, з матовою поверхнею і при терті пальцем легко кріпилися. Вони містили багато домішок. Цегла з них була неміцна й розсипчаста.

Важливою властивістю глини є її відношення до випалу, бо при високій температурі відбуваються хімічні процеси. Температура початку плавлення характеризувала вогнетривкість глини, яка неоднакова для різних її сортів. У деяких сортів глини процес випалення проходив при температурі до 2000°С. Знижували температуру оплавлення за рахунок введення домішок окису заліза, вапна. Такі домішки називаються флюсами.

Для детального визначення придатності глини для виготовлення цегли готували пробні цеглини, висушували їх, а потім випалювали. Так визначалася кількість піску, який необхідно домісити до глини, а також ступінь вогнетривкості, колір після випалу і механічні властивості. Пробну цеглу виготовляли з різною кількістю домішок піску.

Зразки цегли позначали. Потім пробні варіанти висушувалися. Ті цеглини, які після висушування покоробилися та дали тріщини, засвідчували, що суміш порівняно "жирна" і вимагає добавки піску. А ті проби, які після просушування розвалилися, вказували на "виснаженість" суміші.

Результати висушування придатних проб знаходилися приблизно посередині між двома варіантами, цегла зберігала правильну форму. Остаточний висновок про необхідну кількість домішок був зроблений лише після пробного випалу, який можна було проводити в руській печі, звичайній кімнатній, на вугіллі й навіть на багатті. Якщо зразок після випалу дав тріщини, це означало, що необхідно додати піску.

Дослідами встановлено, що у складі глини є невеликий відсоток домішку вапна, оптимальним було наступне співвідношення компонентів: кремнезем - 75 %, глинозем - 24 %, вапно - 1 %. Більша кількість вапна шкодила, так як при гасінні воно розширювалося: цегла давала тріщини й руйнувалася.

Під впливом земських навчальних закладів з'явилися деякі нововведення в технології обробки глини, приготуванні поливи (винайдено близько 50 різновидів нових мас, полив, ангобів, фарб). Для визначення рецептів полив Полтавське губернське земство неодноразово зверталося до лабораторії Санкт-Петербурзького технологічного інститутуПошивайло О. Народна технологія гончарного виробництва гончарів містечка Опішне, що на Полтавщині, у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. // Українське гончарство: Національний культурологічний щорічник. За роки 1996-1999. Опішне, 1999. Кн. 4. С. 210-232..

Насиченість програм профілюючими дисциплінами, зокрема в Миргородській художньо-промисловій школі імені Миколи Гоголя, земських гончарних закладах Глинська при технічному і технологічному забезпеченні, позитивно впливала на рівень підготовки учнів, їх виробничу діяльність.

Особливу увагу земство звертало на поєднання теоретичних і практичних занять, задля цього постійно корегувало навчальні плани. Підготовка фахівців забезпечувалася одночасно як для фабричної промисловості, так і для кустарного виробництва.

Результати проведених лабораторних дослідів глин та їхньої придатності для вогнетривкого будівництва органами місцевого самоврядування впроваджувалися у виробництво, підготовчі роботи в керамічній лабораторії сприяли розвитку мережі приватних дрібних майстерень з виготовлення цегли й черепиці.

Вивчення земського досвіду, позитивних і негативних сторін має суттєве значення для реформування й розвитку системи сучасної освіти.

References