Церковний напрям благодійництва дворян південноукраїнських губерній на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Церковний напрям благодійництва дворян південноукраїнських губерній на початку ХХ ст.

Наталія Гончарова

кандидат історичних наук, доцент, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

АНОТАЦІЯ

Історія благодійності нерозривно пов'язана з церквою, оскільки релігійно-моральні концепції християнства є ґрунтовним елементом самої ідеї доброчинства. Православна церква в дореволюційній Росії відігравала помітну роль у справі піклування над нужденними представниками різних верств суспільства. Однак варто відзначити й той факт, що нерідко вона сама потребувала підтримки. Урізні історичні періоди церква була об 'єктом благодіянь із боку громадян незалежно від розмірів їхніх фінансів. Значний внесок у благодійну допомогу церквам зробило дворянство. Це підтверджується кількома факторами. Крім багатства та честолюбства, прагнення виділитися серед інших, заслужити милість двору, головним чинником, котрий визначав розмах доброчинства, лишалися внутрішні спонукання жертводавців-дворян, обумовлені насамперед релігійним вихованням і моральними уявленнями про душу. Аналіз новітніх розвідок свідчить, що провідні аспекти доброчинної діяльності дворянства знайшли достатнє висвітлення в науковій літературі. Однак, незважаючи на масив наявної наукової літератури, основні форми дворянської церковної доброчинності залишаються недостатньо дослідженими. Метою статті є висвітлення внеску дворян-благодійників південноукраїнських губерній в оптимізацію діяльності храмових установ регіону на початку ХХ ст. Методологія даного дослідження базується на загальнонаукових засадах (історичність, об'єктивність, науковість) та історико-наукових методах (історико-типологічному, історико-порівняльному, хронологічному), що дозволило об'єктивно виявити основні форми допомоги нобілітету церквам регіону, позначити потенціал для активізації та оптимізації подальших досліджень цього питання. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що південноукраїнське дворянство надавало помітну підтримку церквам регіону. Серед основних напрямів допомоги були зведення церков і церковних прибудов, їхній ремонт, грошові офірування, пожертвування богослужбових речей та літургійних предметів і т.і. Кошти дворян-благодійників не покривали всіх витрат, але разом із пожертвами інших верств населення, безумовно оптимізували функціонування і покращували становище церков.

Ключові слова: пожертвування, дворяни, храм, церковна будівля, церковний інвентар, благословення.

ABSTRACT

CHURCH DIRECTION OF CHARITY OF THE NOBLES OF THE SOUTHERN UKRAINIAN PROVINCES IN THE EARLY ХХ CENTURY

Nataliia Goncharova

PhD of Historical Science, Associate Professor,

Izmail State University of Humanities, Ukraine

The history of charity is inextricably linked to the church, as the religious and moral conceptions of Christianity are a fundamental element of the very idea of charity. The Orthodox Church in pre-revolutionary Russia played a prominent role in caring for the needy of various segments of society. However, it is worth noting that she often needed support. In different historical periods, the church has been the object of philanthropy by citizens, regardless of the size of their finances. The nobility made a significant contribution to charitable assistance to churches. This is confirmed by several factors. In addition to wealth and ambition, the desire to stand out among others, to earn the mercy of the court, the main factor that determined the scope of charity, remained the internal motivations of noble donors, due primarily to religious education and moral ideas about the soul. Analysis of the latest research shows that the leading aspects of the charitable activities of the nobility have found sufficient coverage in the scientific literature. However, despite the array of available scientific literature, the main forms of aristocratic church charity remain insufficiently studied. The purpose of the article is to highlight the contribution of the nobles-philanthropists of the southern Ukrainian provinces in optimizing the activities of temple institutions in the region in the early ХХ century. The methodology of this study is based on general scientific principles (historicity, objectivity, scientific character) and historical and scientific methods (historical-typological, historical-comparative, chronological), which made it possible to objectively identify the main forms of assistance of the nobility to the churches of the region, to identify the potential for enhancing and optimizing further research this question. The analysis suggests that the southern Ukrainian nobility provided significant support to the churches of the region. Among the main areas of assistance were the construction of churches and church outbuildings, their repair, monetary offerings, donations of liturgical items and liturgical items, etc. The funds of the nobles-benefactors did not cover all the expenses, but together with the donations of other segments of the population, they certainly optimized the functioning and improved the situation of the churches.

Key words: donation, nobles, temple, church building, church inventory, blessing.

Постановка проблеми

церковний благодійництво дворяни губернія

Історія благодійності нерозривно пов'язана з церквою, оскільки релігійно-моральні концепції християнства є ґрунтовним елементом самої ідеї доброчинства. Православна церква в дореволюційній Росії відігравала помітну роль у справі піклування над нужденними представниками різних верств суспільства. Однак варто відзначити й той факт, що нерідко вона сама потребувала підтримки. У різні історичні періоди церква була об'єктом благодіянь із боку громадян незалежно від розмірів їхніх фінансів. Значний внесок у благодійну допомогу церквам зробило дворянство. Це підтверджується кількома факторами. Крім багатства та честолюбства, прагнення виділитися серед інших, заслужити милість двору, головним чинником, котрий визначав розмах доброчинства, лишалися внутрішні спонукання жертводавців-дворян, обумовлені насамперед релігійним вихованням і моральними уявленнями про душу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз новітніх розвідок свідчить, що провідні аспекти доброчинної діяльності дворянства знайшли достатнє висвітлення в науковій літературі. Т. Ісса на основі архівних документів висвітлює процес відкриття та функціонування приватних дворянських лазаретів, їх співвідношення з іншими приватними медичними закладами Києва періоду Першої світової війни. Авторка акцентує увагу на питаннях організації медичної допомоги постраждалим військовим через мережу благодійних лазаретів, госпіталів і патронатів для поранених та хворих військовослужбовців в українських губерніях Російської імперії (Ісса, 2014: 18).

Ю. Москальова здійснює джерелознавчий аналіз описово-статистичних джерел і довідкових видань, присвячених проблемам дитячої безпритульності та бездоглядності з другої половини XVIII - до початку ХІХ ст. Дослідниця наголошує, що наукові розробки у цій площині дозволяють збагатити знання щодо розвитку інститутів громадського піклування в зазначений період, виявити їхній джерельний потенціал, доповнити картину загальнодержавної історії філантропії (Москальова, 2017: 7).

В науковій розвідці Т. Тронько відзначається, що РТЧХ стало головним координаційним центром із добровільної допомоги постраждалим воїнам. Реальну ж роботу на місцях проводили відділення Червоного Хреста, на які фактично й лягала головна відповідальність за збір коштів і речей для забезпечення санітарно-медичних закладів на театрі військових дій, евакошпиталів, а згодом і оздоровлення поранених. Їхня діяльність спиралася на небувале піднесення приватної благодійності (Тронько, 2019: 121).

Л. Циганенко, Н. Морошан досліджують благодійну діяльність бессарабських дворян під час військових конфліктів середини ХІХ - початку ХХ ст. Авторки стверджують, на сучасному етапі феномен благодійної справи набуває особливого значення в площині українських реалій (Циганенко, Морошан, 2021: 125). Однак, незважаючи на масив наявної наукової літератури, основні форми дворянської церковної доброчинності залишаються недостатньо дослідженими. Метою статті є висвітлення внеску дворян-благодійників південноукраїнських губерній в оптимізацію діяльності храмових установ регіону на початку ХХ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження

Здійснений аналіз дозволяє стверджувати, що на початку ХХ ст. церковне будівництво стає менш активним, ніж в ХІХ ст. Однак, джерела містять достатньо відомостей щодо заснування дворянством Півдня України храмів у перші роки XX ст. У зазначений період кілька церковних будівель з'явилося в Херсонській губернії. Зокрема, в 1900 р. князем Урусовим збудована дерев'яна Архістратиго-Михайлівська церква в с. Доніно-Кам'янка Олександрійського повіту (Справочная книга Херсонской епархии, 1906: 352). Віктор і Федір Сахно-Устимовичи в 1900 р. звели цегляну з дерев'яною банею Свято-Варварівську церкву в с. Василівка Єлисаветградського повіту (Справочная книга Херсонской епархии, 1906: 464). В 1903 р. в с. Федорівка (Бородкіно) Єлисаветградського повіту запрацювала дерев'яна Свято- Феодосійська церква, значну допомогу в її зведенні місцевим парафіянам надав статський радник С. Соколов-Бородкін (Справочная книга Херсонской епархии, 1906: 408). В 1905 р. зусиллями поміщиків Бракера і Костирка в с. Компаніївка Єлисаветградського повіту з'явився кам'яний Свято-Покровський храм (Справочная книга Херсонской епархии, 1906: 410). Вдова поручика Н. Маковеєва збудувала в 1904 р. кам'яну Свято-Аполлонівську церкву в с. Криничне (Маккавеєве) Єлисаветградського повіту. Зауважимо, що пані Надія отримала від керівництва Херсонської єпархії дозвіл на поховання свого чоловіка, Аполлона Андрійовича, під означеним храмом (Справочная книга Херсонской епархии, 1906: 542).

Не є виключенням в даному контексті Катеринославська губернія. Поміщик М. Плещеєв офірував гроші на зведення дерев'яної Преображенської церкви в 1901 р. в с. Петрове-Красносілля Слов'яносербського повіту (Справочная книга Екатеринославской епархии, 1908: 1062). Свято-Миколаївська церква в с. Вечірній-Кут Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, датована 1902 р., збудована коштом дворянки М. Ростковської (Справочная книга Екатеринославской епархии, 1908: 454). В тому ж 1902 р. у п. Нижньо-Дніпровськ Новомосковського повіту стараннями вдови статського радника Ю. Залюбовської та місцевих парафіян зведено кам'яну Трьохсвятительську церкву на честь Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста (Справочная книга Екатеринославской епархии, 1908: 712). Колезький асесор І. Протопопов у 1904 р. збудував кам'яну Іллінську церкву в с. Тернівка Олександрівського повіту (Справочная книга Екатеринославской епархии, 1908: 174). На зведення церкви в с. Новоселівка Новомосковського повіту та новий іконостас для неї Г. Волоцька офірувала 900 руб. За велике пожертвування ця дворянка в 1907 р. отримала архіпастирське благословення (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1907, № 26: 553).

Поодинокі приклади появи храмів на початку ХХ ст. наявні й в інших південноукраїнських губерніях. Так, в 1903 р. подяку єпархіального начальства було оголошено власникам вотчини Белявинці, Матвію і Петру Другановим, за їхні труди і старанність при будівництві церкви в с. Гіловці Хотинського повіту Бессарабської губернії та особисті пожертвування на оздоблення храму (Кишинёвские епархиальные ведомости, 1903, № 13: 273). Відзначимо, в цей період дворяни знову нерідко звертаються до деревини як будівельного матеріалу для церковних споруд. Насамперед, це було пов'язано із загальними кризовими явищами в соціально-економічній площині й значним погіршенням матеріального становища нобілітету.

Ще одним напрямом допомоги шляхетного стану Півдня України було опікування церковними прибудовами. Завдяки грошовим пожертвуванням дворянина Батюшкова і генерала Озерова в сумі 400 руб. в с. Воскресенка Олександрівського повіту Катеринославської губернії в 1901 р. з'явилися будинок для священика і причтові будівлі (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 26: 372-373). В с. Андріївка Верхньодніпровського повіту в 1901 р. був зведений священицький будинок завдяки пожертвуваним коштам дворян Бурлакова, Волчанського, Волчанської, Гротто- Слепіковського, Кошевського, Лисогорова, Петрова. Загальна офірована сума сягнула 200 руб. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 5: 69). Того ж року В. Беккер надав 500 руб. на облаштування при Ільїнській церкві в с. Наталіївка Олександрівського повіту Катеринославської губернії кам'яного будинку для диякона та глинобитної сторожки для сторожів (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 5: 69). За помітне пожертвування дворянин отримав архіпастирське благословення з видачею пам'ятного свідоцтва. Навколо Архангело-Михайлівської церкви с. Комишуваха Олександрівського повіту в 1901 р. була збудована кам'яна огорожа на кошти, пожертвувані дворянином Д. Кірпотіним (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 6: 91). Отже, дворяни-меценати, переймаючись нормальним функціонуванням церков, не шкодували фінансів для необхідних службових і господарських приміщень.

Активно південноукраїнський шляхетний стан жертвував кошти на ремонт храмів. Для прикладу. В 1901 р. схвалення єпархіального начальства отримав власник с. Непоротове Хотинського повіту Бессарабської губернії П. Статевич за пожертвування 270 руб. на ремонт і оздоблення місцевого храму (Кишинёвские епархиальные ведомости, 1901, № 21: 547). Дворянка В. Павлова оплатила новий іконний живопис Хрестової церкви при Катеринославському архієрейському будинку, зроблений в 1901 р. та оцінений в 1 тис. руб. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 17: 252). Кілька храмів у

Катеринославській губернії в 1902 р. були відремонтовані коштом місцевого дворянства. Зокрема, отримано: від К. Василенко 185 руб. на ремонт Покровської церкви в с. Новогригорівка Олександрівського повіту, від К. Вістенгаузена чималу суму на реставрування Стрітенської церкви в с. Добропілля Бахмутського повіту, від братів Соколових 450 руб. на фарбування Покровської церкви в с. Олександрівка Новомосковського повіту та ін. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 34: 498-499).

У звіті Херсонської єпархії за 1906 р. повідомлялось про пожертвування коштів С. Гіжицьким на розширення Іоанно-Богословської церкви с. Жеребково Ананьївського повіту Херсонської губернії (Справочная книга Херсонской епархии, 1906: 558). В 1910 р. архіпастирське благословення зі свідоцтвом надано церковному старості Свято-Троїцької церкви м. Катеринослава І. Алексєєнку за виділення на ремонт церкви 3 тис. 700 руб., а в 1913 р. - вдові генерал-лейтенанта М. Фромандер за офірування 3 тис. руб. на ремонт Іоанно-Богословської церкви в с. Штерівка Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1910, № 3: 47-48; 1913, №17: 291). Отже, систематичні пожертвування південноукраїнського нобілітету на ремонт храмів засвідчують постійну опіку з їхнього боку щодо утримання церковних будівель у належному стані.

На початку ХХ ст. дворяни продовжували допомагати церквам Півдня України церковним інвентарем, іконами, богослужбовими книгами тощо. Зокрема, в 1901 р. підполковник О. Ізмайлов пожертвував Свято-Миколаївській церкві с. Яковлевський Бахмутського повіту Катеринославської губернії ікону Божої матері в кіоті та срібній ризі на честь заснування в селищі церковнопарафіяльного піклування (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 8: 125). Дворянин О. Новохацький подарував у Захаріє- Єлисаветинську церкву м. Алферівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії ікони та різноманітний церковний інвентар на 1 тис. 100 руб. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 26: 373). В 1902 р. дворянин М. Плещеєв офірував 4 стародавні ікони Преображенській церкві с. Петрове-Красносілля Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 8: 124). Того ж року Свято-Духівська церква с. Колпаківка Новомосковського повіту отримала в дар від дворянина М. Ільяшенка дві металеві хоругви вартістю 120 руб. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 28: 111), а Благовіщенська церква м. Бахмут Катеринославської губернії від інспектора народних училищ Бахмутського повіту, статського радника П. Діомидова - євангеліє і напрестольний хрест вартістю 56 руб. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 34: 499).

В 1 тис. 100 руб. оцінювалися священицьке і дияконське облачення, пожертвувані в 1902 р. князем С. Щербатовим в Олексіївську церкву с. Хороше Павлоградського повіту Катеринославської губернії (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 10: 157). В 1903 р. було оголошено вдячність єпархіального начальства колезькому раднику І. Аріонеско за пожертвування для Кишинівського кафедрального собору шести ікон вартістю 720 руб. (Кишинёвские епархиальные ведомости, 1903, № 5: 97). Подяку єпархіального начальства в тому ж році отримали дворянки Є. Дефто та М. Немітц за офірування в церкву с. Гіловці Хотинського повіту богослужбових речей на суму 270 руб., а також дворянка М. Друганова за пожертвування в ту ж церкву речей на суму 176 руб. 50 коп. (Кишинёвские епархиальные ведомости, 1903, № 13: 273).

Дружина земського начальника А. Бурмейстер офірувала в 1907 р. в Казанську церкву с. Олександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії різьблений дубовий покров над плащаницею ціною в 350 руб. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1907, № 23: 507). Поміщик М. Глевіхієнко в 1907 р. передав у дар соборній Свято-Троїцькій церкві м. Бахмут Катеринославської губернії кілька металевих підсвічників загальною вартістю 100 руб. (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1907, № 31: 638). Отже, долучившись впродовж ХІХ ст. до будівництва храмів, на початку ХХ ст. нобілітет зосередився на прикрашенні інтер'єру вже існуючих церков та всілякій підтримці їхнього функціонування.

Ще однією формою дворянської підтримки храмів південноукраїнських губерній були грошові внески на поточні потреби місцевих церков. У більшості випадків, офіруючи кошти на користь певної церкви, дворянин формулював мету пожертвування досить загально - «на потреби храму». Тим не менше, існували й цільові пожертвування. Переконані, конкретизація мети пожертвування сприяла спрямовуванню грошового ресурсу на невідкладне вирішення нагальних проблем конкретної церкви. Губернські єпархіальні видання містили чималу кількість повідомлень щодо благодійних внесків дворян на користь храмових установ. І хоча не завжди повідомлялося, якому храму та скільки конкретно було офіровано коштів, «удостоєння благословення св. Синоду з видачею встановленої грамоти» вважалося однією зі значущих церковних нагород. Серед удостоєних такої відзнаки було порядно представників нобілітету Півдня України. За менші пожертвування меценати отримували благословення св. Синоду без підтверджувальної грамоти. В переліку нагород від церкви за благодійну діяльність вагоме місце займало архіпастирське благословення. Аналіз змісту повідомлень в єпархіальних відомостях губерній Півдня України засвідчує наступне: архіпастирське благословення отримували аристократи, котрі офірували на користь церкви від 3 до 50 руб.

Підтвердимо прикладами. В 1900 р. за пожертвування на будівництво, оновлення та оздоблення церкви благословення св. Синоду з видачею грамоти встановленого зразка отримала вдова колезького асесора Г. Христєва (Кишинёвские епархиальные ведомости, 1900, № 17: 335). Архіпастирське благословення отримали дворяни Є. Челебідакі, С. Панаіотопуло, М. Марковська та Г. Данко за зроблені ними в 1903 р. пожертвування на оздоблення церкви в с. Казанжик Бендерського повіту (Кишинёвские епархиальные ведомости, 1903, № 5: 98). В 1902 р. дружина генерал-лейтенанта К. Мессарош офірувала Державний безперервно-дохідний квиток на капітал в 2 тис. руб. для утримання причту Свято-Духівської церкви с. Іванівка-Кох Павлоградського повіту Катеринославської губернії (Екатеринославские епархиальные ведомости, 1902, № 26: 373). Варто зауважити, що відсотки з подарованих цінних паперів використовувались для вирішення нагальних проблем храму, обраного дворянином-жертводавцем. У цілому, проаналізовані фактичні дані дозволяють стверджувати, що в досліджуваному регіоні представники шляхетного стану в більшості жертвували на користь місцевих церков не цінні папери, а гроші.

Таким чином, південноукраїнське дворянство надавало помітну підтримку церквам регіону. Серед основних напрямів допомоги були зведення церков і церковних прибудов, їхній ремонт, грошові офірування, пожертвування богослужбових речей та літургійних предметів і т.і. Кошти дворян-благодійників не покривали всіх витрат, але разом із пожертвами інших верств населення, безумовно оптимізували функціонування і покращували становище церков.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Епархиальные известия. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1910. № 3.

Епархиальные известия. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1913. № 17.

Ісса Т. В. (2014). Роль приватних дворянських лазаретів в організації медичної допомоги під час Першої світової війни. Історичні студії суспільного прогресу. Вип. 1. С. 18-22.

Москальова Ю. Р. (2017). Опіка над безпритульними та бездоглядними дітьми на Півдні України (60-ті рр. ХVШ - початок ХХ ст.): аналіз описовостатистичних та довідкових джерел. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. Вип. 123 (8). С. 7-11.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 5.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 6.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 8.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 10.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 17.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 26.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 28.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1902. № 34.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1907. № 23.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1907. № 26.

Распоряжения епархиального начальства. Отдел официальный. Екатеринославские епархиальные ведомости. 1907. № 31.

Распоряжения епархиального епархиальные ведомости. 1900. № 17. начальства. Отдел официальный. Кишинёвские

Распоряжения епархиального епархиальные ведомости. 1901. № 21. начальства. Отдел официальный. Кишинёвские

Распоряжения епархиального епархиальные ведомости. 1903. № 5. начальства. Отдел официальный. Кишинёвские

Распоряжения епархиального епархиальные ведомости. 1903. № 13. начальства. Отдел официальный. Кишинёвские

Справочная книга Екатеринославской епархии (1908). Издание Екатеринославской Духовной Консистории. Екатеринослав: Типография Братства св. Владимира. 1103 с.

Справочная книга Херсонской епархии (1906). Издание Херсонской Духовной Консистории. Одесса: Типография Е. И. Фесенко. 754 с.

Тронько Т. В. (2019). «Людяність у нелюдяний час» благодійництво в роки російсько- японської війни (1904-1905). Людина та людяність у світовій гуманітарній традиції: збірник наукових праць. Полтава: ІВЦ ПНПУ. С. 114-123.

Циганенко Л., Морошан Н. (2021). Благодійна діяльність бессарабських дворян під час військових конфліктів середини ХІХ - початку ХХ ст.: історіографія питання. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: збірник наукових праць. Серія: Історичні науки. Вип. 50. C. 125-137.

REFERENCES

Eparhialnye izvestiya. Otdel oficialnyj [Diocesan news. Official department].

Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1910. № 3. [in Russian].

Eparhialnye izvestiya. Otdel oficialnyj [Diocesan news. Official department].

Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1913. № 17. [in Russian].

Issa T. V. (2014). Rol' pryvatnykh dvoryans'kykh lazaretiv v orhanizatsiyi medychnoyi dopomohy pid chas Pershoyi svitovoyi viyny [The role of private aristocratic hospitals in the organization of medical care during the First World War]. Istorychni studiyi suspil'nohoprohresu [Historical studies of social progress]. Vyp. 1. P. 18-22. [in Ukrainian].

Moskal'ova Yu. R. (2017). Opika nad bezprytul'nymy ta bezdohlyadnymy dit'my na Pivdni Ukrayiny (60-ti rr. XVIII - pochatok XX st.): analiz opysovostatystychnykh ta dovidkovykh dzherel [Care for homeless and neglected children in the South of Ukraine (60s of the XVIII - beginning of the XX century): analysis of descriptive, statistical and reference sources]. Hileya: naukovyy visnyk. Zbirnyk naukovykh prats' [Gilea: scientific journal. Collection of scientific works]. Vyp. 123 (8). P. 7-11. [in Ukrainian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 5. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 6. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 8. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 10. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 17. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 26. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 28. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1902. № 34. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1907. № 23. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1907. № 26. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Ekaterinoslavskie eparhialnye vedomosti [Yekaterinoslav Diocesan Gazette]. 1907. № 31. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Kishinyovskie eparhialnye vedomosti [Chisinau Diocesan Gazette]. 1900. № 17. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Kishinyovskie eparhialnye vedomosti [Chisinau Diocesan Gazette]. 1901. № 21. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Kishinyovskie eparhialnye vedomosti [Chisinau Diocesan Gazette]. 1903. № 5. [in Russian].

Rasporyazheniya eparhialnogo nachalstva. Otdel oficialnyj [Diocesan orders. Official department]. Kishinyovskie eparhialnye vedomosti [Chisinau Diocesan Gazette]. 1903. № 13. [in Russian].

Spravochnaya kniga Ekaterinoslavskoj eparhii (1908) [Reference book of the Yekaterinoslav diocese]. Izdanie Ekaterinoslavskoj Duhovnoj Konsistorii. Ekaterinoslav: Tipografiya Bratstva sv. Vladimira. 1103 p. [in Russian].

Spravochnaya kniga Hersonskoj eparhii (1906) [Reference book of the Kherson diocese]. Izdanie Hersonskoj Duhovnoj Konsistorii. Odessa: Tipografiya E. I. Fesenko. 754 p. [in Russian].

Tron'ko T. V. (2019). «Lyudyanist' u nelyudyanyy chas» blahodiynytstvo v roky rosiys'ko- yapons'koyi viyny (1904-1905) [«Humanity in Inhuman Time» charity during the Russo-Japanese War (1904-1905)]. Lyudyna ta lyudyanist' u svitoviy humanitarniy tradytsiyi: zbirnyk naukovykh prats' [Man and humanity in the world humanitarian tradition: a collection of scientific papers]. Poltava: IVTs PNPU. P. 114-123. [in Ukrainian].

Tsyhanenko L., Moroshan N. (2021). Blahodiyna diyal'nist' bessarabs'kykh dvoryan pid chas viys'kovykh konfliktiv seredyny XIX - pochatku XX st.: istoriohrafiya pytannya [Charitable activities of Bessarabian nobles during the military conflicts of the mid XIX - early XX century: historiography of the issue]. Naukovyy visnyk Izmayil's'koho derzhavnoho humanitarnoho universytetu: zbirnyk naukovykh prats ' [Scientific Bulletin of Izmail State University for the Humanities: a collection of scientific papers]. Seriya: Istorychni nauky. Vyp. 50. P. 125-137. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru