Військові аспекти союзу між Річчю Посполитою і Кримським ханством у 1654-1657 рр.
Огляд військових, дипломатичних аспектів союзу Кримського ханства з Річчю Посполитою в 1654-1657 рр. Наслідки переходу Гетьманщини під протекторат Російської держави. Дипломатичний талант Б. Хмельницького. Чинники та результати кампанії кримців у 1657 р.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.10.2023 |
| Размер файла | 45,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Кримські хани на конфлікт з Трансільванією повинні були отримати санкцію з боку Османів. І такий дозвіл був отриманий Мехмедом-Гіреєм IV в 1657 р. У 1655 р. Дьордь Ракоці II займав вичікувальну позицію і пропонував полякам своє посередництво на перемовинах з козаками. Поразка поляків у битві під Охматовим зумовила декларацію Дьордя Ракоці про свою ворожість Речі Посполитій. У 1656 р. він вступив у союз зі Швецією і Гетьманщиною проти Речі Посполитої. Участь угорців у війні проти Речі Посполитої на початку 1657 р. не була погоджена зі Стамбулом, тому хан і зміг воювати проти Трансільванії. Необхідно відзначити, що вступ Данії в 1657 р. у війну проти Швеції і російсько-шведська війна змусили перекинути шведів свої війська з Польщі на інші напрями. Війська Дьордя Ракоці II до того були під Краковом і Варшавою та вимушені відступати з Польщі. Трансільванське військо і корпус А. Ждановича були наздогнані С. Чарнецьким під Магеровим 11 липня 1657 р. Українці, не приймаючи бою, втекли, а трансильванців перемогли основні сили поляків, які напали на угорців тоді, коли вони відбили напад польського авангарду на свій табір. Після цієї перемоги загони А. Ждановича залишили трансільванського князя і швидко відступали, а С. Чарнецький з'єднався з військами С. Потоцького та Є. Любомирського. Крім того, на з'єднання з ними йшло кримське військо34.
Шведська і трансільванська дипломатія ще в 1655 р. намагалися розірвати союз Яна Казимира з кримцями, проте нуреддин Адиль-Гірей з'явився під Галичем і, завдяки допомозі татар, поляки утримали Львів. Про зіткнення трансільванців і кримців збереглися відомості у шотландця Патріка Гордона. Він повідомляв, що в 1657 р., коли стало відомо про наближення кримців, то козаки розсіялися по Україні, а трансільванський князь капітулював перед поляками і зобов'язався виплатити контрибуцію полякам за завдані збитки35.
І.Єрліч повідомляв під 1656 р., що татари з Підляшшя, яке спустошили, прийшли у Пруссію, узяли в ясир 100 тис. німців і шведів, а шведський полководець відступив. Під 1657 р. повідомлялося, що біля Чорного Острова козаки відокремилися від трансільванського князя, де його і розбили татари. З усього війська до Сапеги втекло 400 угорців, а Ракоці та Кемень живі залишилися36.
Мустафа Наїма, повідомляючи про події 1656-1657 рр., зазначав, що нечестивець Ракоци захотів зайняти ляські землі і уклав союз з воєводами Богдана (Молдови) та Ефляка (Волощини). Він виступив у похід на чолі 60 тис. і був союзником Швеції. Коли він дізнався, що проти нього вийшов хан з незліченним татарським військом, то став табором і захистився ровами. Тоді хан відправив 100 тис. татар на грабунок Ерделя (Трансільванії), землі Ракоци. Тоді той вирішив захищати свою країну і втік з табору. Військо ж без монарха було розбите татарами. Татари ж у Ерделі знищили багато поселень37.
Самовидець писав, що на угорців Ракоці у 1657 р. від Підгір'я до Меджибожу прийшли татари разом з поляками. Відзначалося, що до того поляки, перебуваючи в складному становищі, попросили хана прийти на допомогу. Через землі Молдавії і регіон Підгір'я (через Галичину і Малопольшу) кримці прийшли на допомогу. Хмельницький відправив свого сина Юрія на допомогу, але той повернув назад, коли дізнався, що Ракоці вже розбитий38.
С. Величко повідомляв, що у битві під Простками поляки і татари під керівництвом Гонсевського перемогли шведів, узявши в полон трьох полководців, а радник шведського короля був убитий татарами. Під Вармією поляки і татари розбили війська брандербузько-прусського курфюрста. Ці успіхи, а також Віленське перемир'я і вступ у війну Данії змусили шведів відступити, пруси усунулися від війни з поляками, шведи перекинули війська проти росіян і почали виводити контингенти з Речі Посполитої. Ці обставини ускладнили положення Дьордя Ракоці, а вторгнення Любомирського і австрійського війська в трансільванські землі стали неприємним сюрпризом. Угорці почали відступати і під Магеровим та Куликовом поляки під керівництвом Чарнецького перемогли їх. Дьордь Ракоці відступав до Зборова, а потім до Чорного Острова. Там на нього напав Чарнецький і Сапеги, і трансільванський князь був вимушений зректися польського престолу, війська ж Ждановича відокремилися від угорців ще перед битвою39.
Повідомлялося, що татари з угорцями мир не укладали, напали на них і військо Дьордя Ракоці втратило 5 тис., а Янош Кемень потрапив у полон до кримчан. Військо Дьордя Ракоці II становило 13 тис. угорців і 6 тис. молдован та волохів. Г Санін висловлювався на користь 20 тис. угорців і 6 тис. волохів і молдован у його війську. Евлія Челебі повідомляв про 60 тис. угорців. Загальну кількість татарських воїнів він вказував у 80 тис. чол. (наведені цифри - це істотне перебільшення). Вказано, що до татар з Гданьська надійшло десять возів гаманців. Турецький хроніст відмічав втечу Дьордя Ракоці II і відмічав, що мужній Янош Кемень обкував ланцюгами табір і захищався. Кримці надали допомогу Речі Посполитій не відразу, оскільки взимку 1656-1657 рр. стався падіж худоби, а також на володіння ханства напали донці. Кримський хан відповів облогою міста Черкеська і лише навесні відправив війська. Незабаром трансільванський князь покинув війська, а військом управляв Янош Кемень40.
П. Гордон повідомляв, що угорців з усіх боків оточили кримці в числі 60 тис. На військо Яноша Кеменя був потужний тиск, але угорці, що обороняються в ваген- бурзі, сміливо відбивали татар за допомогою мушкетів і гармат. Татари ж масовано обстрілювали супротивника з луків. Багато тяглових тварин було перебито, а продовольство закінчилася біля Меджибожа. Найхоробріше у військах трансільванців бились молдовани, але коли татари переодягнулися в турків, прийшли в замішання і повстали. Після цього військо Яноша Кеменя капітулювало, коли кримці пообіцяли їм дати дорогу додому. Проте як тільки угорці розімкнули ряди возів, кримці напали на них41. Угорці билися хоробро, проте були розбиті і 275 знатних осіб потрапили в полон. Їх викупили за 123 тис. золотих. У Трансільванію з цих полонених не повернулися 23 особи. Якщо ж говорити про кількість усіх полонених, то їх було близько 4 тис. Я. Кеменя не зробили князем Трансільванії, оскільки він був полоненим хана, а викупом полонеників зайнявся М. Апафі, який через деякий час став князем42.
Політика Кримського ханства була спрямована на підтримку рівноваги сил в Східній Європі. Стосунки Кримського ханства з Україною (Гетьманщиною) були досить складними. Укладення сепаратного миру з Річчю Посполитою у кінці 1653 р. призвело до розриву з українцями, який проте не був остаточним. У кампанії 1654-1655 рр. кримці не допустили розгрому Б. Хмельницького під Охматовим, який зміг домовитися з Мухаммедом-Гіреєм IV. Навіть оточення українців ханським військом під Озерною не призвело до розгрому українців, а хан і український гетьман вели активні переговори. Хан не уникав можливості домовитися з Б. Хмельницьким. У повну силу кримці воювали проти інших ворогів Речі Посполитої. У битві під Простками кримці допомогли полякам здолати шведів, а рейд на Пруссію змусив місцевого правителя припинити активну війну проти польського короля. Битва з військами Дьордя Ракоці II привела до повного розгрому угорців.
Література
кримське ханство річ посполіта союз
1. Kolodzejczyk D. The Crimean khanate and Poland-Lithuania: international diplomacy on the European periphery (15th -18th century): a study of peace treaties followed by annotated documents. - Leiden-Boston: E.J. Brill, 2011. XXXVI, 1109 p.; Podhorodecki L. Chanat Krymski i jego stosunki s Polska. Warszawa: Ksiazka i wiedza, 1987. 359 s.
2. Санин Г.А. Отношения России и Украины с Крымским ханством в середине XVII в. М., Наука, 1987. 270 с.; Малов А.В. Русско-польская война 1654-1667. М.: Цейхгауз, 2006. 50 с.
3. Федорук Я.О. Посольства Кримського хана Мегмеда Гірея до Швеції, Данії та Австрії у 1655 р. // Український історичний журнал. № 5. К.: Інститут історії України, 2010. С. 37-50; Федорук Я. Українсько- польська війна в політиці Кримського ханства, Росії і Придунайських князівств (кінець 1654 - качан 1655 рр.). // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. Вип. 2. Камянець- Подільський : Кам'янець- Подільський державний університет імені Івана Огієнка, 2011. С. 83-100; Федорук Я. Політика Кримського ханства в Охматівський кампанії 1654-1655 рр. // Чорноморська минувщина. Віп. 2. Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, 2012. C. 3-11; Чухліб Т Козаки та яничари. Україна в християнсько- мусульманських війнах 1500-1700 рр. К.: ВД Киево-Могилянська академія, 2010. 446 с.; Чухліб Т Козаки і татари. Українсько-кримські союзи 1500-1700-х років. К.: Видавничий дім Києво-Могилянська академія, 2017. 274 c.; Смолій В., Степанов В. Українська національна революція XVII ст.(1648-1676). К.: ВД Києво-Могилянська академія, 2009. 447 с.
4. Перналь А.Б. Річ Посполита двох народів і Україна. Дипломатичні відносини 1648-1659 рр. К.: ВД Києво-Могилянська академія, 2013. с. 118-120; Podhorodecki L. Chanat Krymski i jego stosunki s Polska, Warszawa: Ksiazka i wiedza, 1987. s. 182-186; Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К.: Наукова думка, 1992; Грушев- ський М.С. Історія України-Русі. Т 9. Кн.2. К.: Наукова думка, 1997. 776 с. http:// litopys.org.ua/hrushrus/iur9.htm; Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки.
К.: Т-во Знання України, 1992. 192 с. http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm.
5. Kolodzejczyk D. The Crimean khanate and Poland-Lithuania: international diplomacy on the European periphery (15th -18th century): a study of peace treaties followed by annotated documents. - Leiden-Boston: E.J. Brill, 2011. p. 964-973; Перналь А.Б. Річ Посполита двох народів і Україна. Дипломатичні відносини 1648-1659 рр. К.: ВД Києво-Могилянська академія, 2013. с. 129-184; Чухліб Т Козаки та яничари. Україна в християнсько-мусульманських війнах 1500-1700 рр. К.: ВД Києво-Могилянська академія, 2010. С. 196-199; Чухліб Т. Козаки і татари. Українсько-кримські союзи 1500-1700-х років. К.: Видавничий дім Києво-Могилянська академія, 2017. С. 43-46.
6. Мицик Ю.А. Летописец Дворецких - памятник украинского летописания XVII
в.// Хроники и летописи 1984. М., 1984. http://litopys.org.ua/samovyd/sam15.htm.
7. Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К.: Наукова думка, 1992.
8. Черниговская летопись // Южнорусские летописи. К., 1856. http://litopys.org. ua/bilozer/bilz01.htm.
9. Лизогубівський літопис // Сборник летописей относящихся к истории Южной и Западной Руси. К., 1888. http://litopys.org.ua/sborlet/sborlet02.htm.
10. Літопис Самовидця. К., Наукова думка, 1971. 208 с. http://litopys.org.ua/ samovyd/sam.htm.
11. Величко С.В. Літопис. Т.1. К.: Дніпро, 1991.371 с. http://litopys.org.ua/velichko/ vel.htm.
12. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. К.: Т-во Знання України, 1992. 192 с. http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm
13. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. С. 238.
14. Latopisiec albo Kroniczka Joachima Jerlicza. T. 1. Warszawa: W drukarni Wien- hoebera, 1853. S. 167-168, 173-174, 176-178.
15. Краткая история о бунтах Хмельницкого и войне с татарами, шведами и уграми в царствие Владислава и Казимира, в продолжении двенадцати лет, начиная с 1647 г. // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. № 4. М., 1846. http://litopys.org.ua/samovyd/sam12. htm; Historya o buntach Chmielnickiego, o wojnie z Tatarami, ze Szwedami i z W^grami za krola Wladyslawa IV i za Jana Kazimierza przez lat dwanascie, krotko zebrana, ab anno 1647, anno 1648. http://pbc.gda.pl/dlibra/doccontent?id=6295&from=FBC.
16. Kochowski Wespazjan. Historya panowania Jana Kazimerza. T.1. Poznan: Nakladem i Czcinkami N. Kamienskogo i spolki, 1859. S. 187-199, 201-202, 212, 223.
17. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. с. 230-234; Twardowski S. Wojna domowa z Kozaki, Tatary, Moskwa, potym szwedami i z Wegry przez lat dwanascie za panowania Nayjasnieyszego Jana Kazi- mierza Krola Polskiego. - Calissii: Typ. Collegii Callissiensis, 1681. http://books.google. com.ua/books?id=yk0_AAAAcAAJ&printsec=frontcover&hl=uk&source=gbs_ge_sum- mary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false.
18. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. с. 259-263, 268-281, 298-299.
19. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. с. 308-309; Miron Costin. Letopisetul Tarii Moldovei de la Aaron Voda incoace. https://ro.wikisource.org/wiki/Letopise%C8%9Bul_%C8%9A%C4%83r %C3%AEi_Moldovei_de_la_Aaron_Vod%C4%83_%C3%AEncoace.
20. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. с. 14, 25-26, 30-32, 34-35.
21. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. с. 53, 71-72, 78, 95-96, 102, 104-105, 109-110, 113-116, 123, 131-132.
22. Чухліб Т Козаки і татари. Українсько - кримські союзи 1500-1700-х років. К.: Видавничий дім Києво- Могилянська академія, 2017. с. 203-206.
23. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. с. 214, 221, 239-248, 315, 317-335.
24. Чухліб Т. Козаки і татари. Українсько - кримські союзи 1500-1700-х років. К.: Видавничий дім Києво- Могилянська академія, 2017. с. 199-203, 206-210.
25. Мицик Ю.А. Джерела з історії Національно-визвольної війни (1655-1658). Т 4 (1655-1658). К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, 2015. с. 337, 340-343, 345-347, 352-354, 356-358.
26. Gaspard de Tende - Das Bey noch zweiffelhaffter Wahl eines neuen Konigs ganz Verwirrte und Unruhige Polen: Worinnen Zugleich von dieser Republique Starcke und Schwache, Vortheile und Mangel absonderlich von der Eingeschranckten Gewalt Ihrer Konige ... umbstandlich gehandelt wird : Vorhero in Franzosischer Sprache beschrieben, anjetzo ... in das Hochteutsche ubersetzet. 1697. Coln: Pierre Matheau, 1697. 172 s. http:// books.google.com.ua/books?id=6D9NAAAAcAAJ&printsec=frontcover&hl=uk&source =gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false; Шерер Ж.Б. Літопис Малоросії або країни козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії. К., 1994. http:// litopys.org.ua/scherer/sher03.htm.
27. Наїма Мустафа. Гюсейнові городи у витягу історій із заходу та сходу. К.: Вид- во Жупанського, 2016. с. 164-172.
28. Федорук Я. Українсько-польська війна в політиці Кримського ханства, Росії і Придунайських князівств (кінець 1654 - початок 1655 рр.). // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. Вип. 2. Камянець-Подільський: Кам'янець- Подільський державний університет імені Івана Огієнка, 2011. с. 83-86, 91-96; Літо- пис гадяцького полковника Григорія Грабянки. К.: Т-во Знання України, 1992. 192 с. http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm ; Величко С.В. Літопис. Т.1. К.: Дніпро, 1991. 371 с. http://litopys.org.ua/velichko/vel.htm; Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К.: Наукова думка, 1992.; Грушевський М.С. Історія України-Русі. Т 9. Кн.2.
K.: Наукова думка, 1997. 776 с. http://litopys.org.ua/hrushrus/iur9.htm; Podhorodecki
L. Chanat Krymski i jego stosunki s Polska. Warszawa: Ksiazka i wiedza, 1987. s. 190-194.
29. Федорук Я.О. Посольства Кримського хана Мегмеда Гірея до Швеції, Данії та Австрії у 1655 р. // Український історичний журнал. № 5. К.: Інститут історії України, 2010. с. 45-46.
30. Федорук Я.О. Посольства Кримського хана Мегмеда Гірея до Швеції, Данії та Австрії у 1655 р. // Український історичний журнал. № 5. К.: Інститут історії України, 2010. с. 42-44.
31. Федорук Я.О. Посольства Кримського хана Мегмеда Гірея до Швеції, Данії та Австрії у 1655 р. // Український історичний журнал. № 5. К.: Інститут історії України, 2010. с. 38-41.
32. Чухліб Т Козаки та яничари. Україна в християнсько-мусульманських війнах 1500-1700 рр. К.: ВД Київсько-Могилянська Академія, 2010. с. 166-167.
33. Чухліб Т Козаки і татари. Українсько-кримські союзи 1500-1700-х років. К.: Видавничий дім Києво-Могилянська академія, 2017. с. 46-52.
34. Санин Г.А. Россия, Украина, Трансильвания в системе международных отношений середины XVII в. // Государственность, дипломатия, культура в Центральной и Восточной Европе. М., Институт славяноведения РАН, 2005. С. 100-125; Федорук Я. Українсько-польська війна в політиці Кримського ханства, Росії і Придунайських князівств (кінець 1654 - початок 1655 рр.). // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. Вип. 2. Камянець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет імені Івана Огієнка, 2011. С. 90-91; Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. К.: Т-во Знання України, 1992. 192 с. http://litopys.org.ua/grab/hrab. htm ; Величко С.В. Літопис. Т.1. К.: Дніпро, 1991. 371 с. http://litopys.org.ua/velichko/ vel.htm; Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К.: Наукова думка, 1992.
35. Гордон 2001 - Патрик Гордон. Дневник 1635-1659. Т 1. М.: Наука, 2001. 278 с. http://www.vostlit.info/Texts/rus13/Gordon/frametext3.htm.
36. Latopisiec albo Kroniczka Joachima Jerlicza. T 1. Warszawa: W drukarni Wie- nhoebera, 1853. s. 186; Latopisiec albo Kroniczka Joachima Jerlicza. T. 2. Warszawa: W drukarni Wienhoebera, 1853. s. 3-5.
37. Наїма Мустафа. Гюсейнові городи у витягу історій із заходу та сходу. К.: Вид- во Жупанського, 2016. с. 172-174.
38. Літопис Самовидця. К., Наукова думка, 1971. 208 с. http://litopys.org.ua/ samovyd/sam.htm.
39. Величко С.В. Літопис. Т.1. К.: Дніпро, 1991.371 с. http://litopys.org.ua/velichko/ vel.htm.
40. Санин Г.А. Россия, Украина, Трансильвания в системе международных отношений середины XVII в. // Государственность, дипломатия, культура в Центральной и Восточной Европе. М., Институт славяноведения РАН, 2005. С. 100-125; Эвлия Челеби. Книга путешествия (Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века). Вып. 1. Земли Молдавии и Украины. М.: Восточная литература, Наука, 1961. 340 c. http://www.vostlit.info/Texts/rus8/Celebi3/text3.phtml?id=1729.
41. Гордон 2001 - Патрик Гордон. Дневник 1635-1659. Т 1. М.: Наука, 2001. 278 c/ http://www.vostlit.info/Texts/rus13/Gordon/frametext3.htm.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зовнішня політика Хмельницького на початковому етапі війни. Відносини з кримським ханом. Військові походи і дипломатичні стосунки гетьмана з Московією. Переяславська угода 1654 року та "Березневі статті". Особливості української дипломатії 1655-1657 рр.
реферат [49,6 K], добавлен 26.05.2013Ліквідація української автономної державності. Політика І. Виговського (1657-1659 рр.). Зближення України з Річчю Посполитою і підписання Гадяцького договору. Основні напрямки політики Ю. Хмельницького у 1659-1663 рр. Падіння гетьманства П. Дорошенка.
презентация [3,2 M], добавлен 23.12.2013Криза української державності у 1657—1663 рр. Українсько-московська війна. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поділ України на Лівобережну та Правобережну. Боротьба гетьмана П. Дорошенка за незалежність і територіальну цілісність Української держави.
реферат [38,9 K], добавлен 22.08.2008Утворення Кримського ханства і його експансія на українські землі. Геополітичне становище українських земель у першій третині ХVІ ст. Відносини Великого князівства литовського з Кримським ханством. Політика Російської імперії щодо Кримського ханства.
курсовая работа [349,7 K], добавлен 13.06.2010Чорноморський вектор дипломатичної діяльності українських гетьманів у XVII ст. Перебування гетьмана Богдана Хмельницького в Бахчисараї під час правління султана Мехмеда IV, а також укладання союзу між Українською козацькою державою та Кримським ханством.
статья [1,4 M], добавлен 11.09.2017Особливості військово-політичного союзу Війська Запорозького з Кримським ханством та його наслідки для національно-визвольної війни на території України. Аналіз рівня дипломатичної майстерності українського гетьмана та його уряду у відносинах з Кримом.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 26.02.2015Розгляд етапної, визначальної праці в науковому доробку М.С. Грушевського - "Хмельниччина роки 1650-1657", що складає дві половини IX тому "Історії України-Руси". Пошук автором нових ідейних шляхів саме в напрямку державницької народницької ідеології.
статья [24,7 K], добавлен 10.08.2017Початок кар’єри Івана Виговського. Іван Виговський – помічник Богдана Хмельницького. Іван Виговський – гетьман України. Корсунська Рада. Змова і заколот проти Івана Виговського. Розрив союзу з Москвою та унія з Річчу Посполитою. Війна з Московщиною.
реферат [42,9 K], добавлен 08.02.2007Короткий нарис життя та особистісного становлення Івана Богуна як великого полководця, його місце в історії України. Берестецька битва, в якій Іван Богун проявив себе розсудливим полководцем. Гадяцька угода з Річчю Посполитою та війна з Московією.
презентация [459,5 K], добавлен 21.11.2011Б. Хмельницький – фундатор Козацької держави, гетьман, монарх, дипломат; умови формування політичного світогляду. Розвиток державної ідеї на початку Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.: Зборівський договір; Військо Запорізьке; історичні уроки.
курсовая работа [4,5 M], добавлен 15.12.2011Смерть Хмельницького-поворотний моментом в історії Української революції. Ю. Хмельницький та І. Виговський на чолі української держави. Пропольська політика Виговського. Російсько-польське змагання за українські землі. Возз'єднання Української держави.
реферат [28,9 K], добавлен 10.09.2008Зміни в державному устрої українського суспільства у ході всенародного повстання 1648 р. Дипломатичні переговори взимку 1649 р., діяльність Б. Хмельницького. Битва під Зборовом. Поразка під Берестечком та її наслідки. Переяславська рада 1654 року.
контрольная работа [35,9 K], добавлен 30.04.2009Причини національно-визвольних змагань українців під проводом Б. Хмельницького. Початок Визвольної війни. Ліквідація польсько-шляхетського режиму. Військові дії в 1649-1953 рр. Становлення Української держави. Українсько-московський договір 1654 року.
реферат [28,0 K], добавлен 26.08.2014Історичні передумови початку національно-визвольної війни 1648-1657 рр., постать Богдана Хмельницького. Основні події війни: битви під Корсунем, під Пилявцями, під Берестечком. Зборівський та Білоцерківський мирні договори. Історичне значення козацтва.
реферат [219,1 K], добавлен 08.10.2009Загальна характеристика політичного становища України у середині XVII ст. Передумови, причини, результати та наслідки Великого Українського повстання 1648 р. під керівництвом Б. Хмельницького. Основні положення та значення Переяславської угоди (1654 р.).
реферат [31,4 K], добавлен 11.03.2010Створення міфу про Переяславську раду 1654 р. та спроби його спростувати (90-ті рр. ХХ ст.). Дискусії про події в Переяславі 1654 р. в сучасній українській історіографії. Відтворення повної картини дослідження змісту та значення подій в Переяславі 1654 р.
реферат [77,2 K], добавлен 22.06.2014Причини визвольної війни українського народу, її хід та рушійні сили. Військова стратегія і тактика Б. Хмельницького. Внутрішня і зовнішня політика Б. Хмельницького. Переяславська рада 1654 р. та її наслідки. Суспільний розвиток українського народу.
контрольная работа [33,5 K], добавлен 19.10.2012Національно-визвольна війна українського народу. Територія гетьманської держави. Політична організація Гетьманщини. Утримання державного апарату, великої армії, ведення воєнних дій та широких дипломатичних відносин. Стан православного духовенства.
презентация [257,7 K], добавлен 20.11.2013Ознакомление с жизненным путем, военной и политической деятельностью Богдана Хмельницкого - предводителя Освободительной войны 1648-1654 годов и гетмана запорожских казаков. История заключения Переяславского соглашения 1654 г., оценка его последствий.
курсовая работа [73,0 K], добавлен 17.01.2011Аналіз етногенезу кримських татар і етносоціального виміру становлення Кримського ханства в XIII—XV ст. Тенденція відсутності спеціальної історіографічної рефлексії означеного питання. Вплив етнічних чинників на формування держави Кримське ханство.
статья [34,0 K], добавлен 18.08.2017
