Релігійно-територіальні громади Ізмаїльського та Томаровського цинутів Бессарабії на початку XIX століття

Особливості формування та склад православних релігійно-територіальних громад у придунайських землях Бессарабії. Межі протопопії, церковних округів та РТГ. Визначення років заснування у селищах церковних громад та причин, що спонукали населення до цього.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 27.10.2023
Размер файла 41,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігійно-територіальні громади Ізмаїльського та Томаровського цинутів Бессарабії на початку XIX століття

Ігор Пушков, Аспірант, Одеський національний університет ім. 1.1. Мечникова

Abstract

Religious-territorial communities Izmail and Tomarovsky cynuts of Bessarabia at the beginning of the XIX century

Igor Pushkov postgraduate Odessa National University them. І.І. Mechnikova

The article deals with the issues of church construction on the Danube lands, which became part of the newly formed in Bessarabia diocese of Chisinau and Khotyn. The analysis was carried out on the basis of mass ecclesiastical sources - «Formal statements about the clergy and clergy and male children» stored in the Municipal Institution «Izmail Archive». The author focused his efforts on the study of religious-territorial communities that functioned on the lands of the Izmail city administration and Tomarovsky cynut in the 1810s. The boundaries of protopopia, as well as church districts and the religious-territorial communities that were part of them, were established. The personalities of the dean priests who ruled the church districts and the ruling archpriest are considered. The author pays special attention to the study of the formation of the composition of communities.

The processes of transition of attached villages from one community to another are considered. Settlements have been identified that emerged from the number of assigned settlements and founded their own independent parish community. An attempt has been made to establish the time offoundation of church communities, starting from the date of construction and consecration of rural churches. The reasons that prompted the inhabitants of settlements to establish a separate independent religious-territorial community are considered. The requirements of church authorities to rural society are also indicated.

Information about the communities that existed in the period 1815 and 1818. summarized in separate tables by year. The villages in which the communities existed and their names are indicated, as well as the assigned villages that were part of them, if any. For each village, data are given on the number of farms, as well as on the population living in them, separately male and female. The author comes to the conclusion that the main part of the church-territorial communities that existed in the Danube region in the 1810s. - the legacy of the Pro-Ilava Metropolitan Diocese. A brief description of this church formation is given and its boundaries are indicated.

Key words: Danube region, religious-territorial community, church construction, attached villages.

релігійно-територіальний громада бессарабія

Анотація

У статті розглянуто питання церковного будівництва на придунайських землях, що увійшли до складу новоствореноїу Бессарабії Кишинівської та Хотинської єпархії. Аналіз здійснено на основі масових церковних джерел - «Формулярних відомостях про священно та церковнослужителів та чоловічої статі дітей», що зберігаються в Комунальному закладі «Ізмаїльський архів». Автор зосередив свої зусилля на вивченні релігійно-територіальних громад, що функціонували на землях Ізмаїльського градоначальства та Томарівського цинута у 1810-х рр. Встановлено межі протопопії, а також церковних округів та релігійно-територіальних громад, що входили до їх складу.

Розглянуто персоналії благочинних священиків, які керували церковними округами та правлячого протоієрея. Особливу увагу автор приділяє вивченню формування складу громад. Розглянуто процеси переходу приписних селищ із однієї громади до іншої. Встановлені селища, що вийшли з числа приписних населених пунктів та заснували свою самостійну церковно-територіальну громаду. Зроблено спробу встановити час заснування церковних громад відштовхуючись від дати спорудження та освячення сільських храмів. Розглянуто причини, які спонукали жителів населених пунктів заснувати окрему самостійну релігійно-територіальну громаду. Вказано також вимоги церковної влади до сільського суспільства.

Відомості про громади, що існували у період 1815 та 1818 рр. зведені в окремі за роками таблиці. Вказані селища, в яких існували громади та їх назви, а також приписні селища, що входили до їх складу, якщо вони були. По кожному селище вказані дані про кількість господарств, а також про народонаселення, яке проживало в них, окремо чоловічого та жіночого. Автор приходить до висновку, що основна частина церковно-територіальних громад, що існували в Придунав'ї у 1810-х роках - спадщина Проілавської митрополичої єпархії. Дана коротка характеристика цієї церковної освіти та вказано її межі.

Ключові слова: Придунав'я, релігійно-територіальна громада, Церковне, будівництво, приписні селища.

Постановка проблеми

В останні десятиліття в історії України та Молдови актуалізувалися питання, пов'язані з вивченням історії звільненого від турецького панування Буджака та його подальшого освоєння. При розгляді політичних процесів та економічного розвитку придунайських земель залишаються не вивченими питання церковного будівництва. Духовна сфера, як правило, залишалася за рамками інтересів дослідників, хоча за своєю внутрішньою суттю була важливішою за гучні військові перемоги.

Фанаріотські кола в Дунайських князівствах, орієнтовані на патріархію в Константинополі, всіляко перешкоджали російській військовій адміністрації та церковній владі Молдо-Влахійського екзархату. Після російсько-турецької війни 1806-1812 рр. до складу Російської імперії увійшли придунайські землі Бессарабії. Тут вже були православні церковно-територіальні громади, які раніше входили до складу Проілавської єпархії. Після утворення в Бессарабській області окремої від Яської митрополії Кишинівської єпархії зазначені громади увійшли до її складу. Саме на основі цих первинних церковних осередків єпархіальне начальство проводило реформи і займалося церковним будівництвом, формуючи нове церковне об'єднання за зразком існуючих у Росії єпархій. Вивчення церковно-територіальних громад дозволить глибше зрозуміти процеси, що протікали у Придунайському краї, та розглянути низку малодосліджених питань. Крім цього, вивчення історії розвитку релігійно-територіальних громад Придунав'я дозволить враховувати їх особливості та стан на сучасному етапі, прогнозувати подальший розвиток за умов активізації діяльності Бессарабської митрополії Румунської Православної Церкви.

Мета статті. Вивчити особливості формування православних релігійно-територіальних громад у придунайських землях Бессарабії на початку ХІХ ст. Встановити населені пункти, що входили до складу кожної окремої громади, проаналізувати кількісні показники населення що проживало в них. Розглянути межі протопопії, церковних округів та релігійно-територіальних громад. Визначити роки заснування у селищах церковних громад та причини, що спонукали населення до цього.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

В останні роки в Молдові та південно-західних районах Одеської області України було опубліковано цілу низку краєзнавчих досліджень (Булгар, 2011; Кубей, 2013; Чебан, 2012) та наукових монографій (Руссев, 2017; Червенков, 2013; Червенков, Думиника, 2013; Чийшия, 2003; Чушмелий, 2018), у яких тією чи іншою мірою розглянуто історію створення храмів, наведено життєписи парафіяльного духовенства (Думиника, 2011), розглянуто діяльність церковних громад. Проте, виходячи з цілей та завдань нашого дослідження, найбільш близькі за своєю тематикою роботи молдавського дослідника Н.Д. Руссєва (Руссев, 2012; 2013). При цьому статті останнього зосереджені лише на селищах Ізмаїльського цинуту та деяких болгарських селищах, що виходять за його межі, що відповідно створює небажані пропуски. Дослідження покликане дати характеристику релігійно-територіальних громад, що існували в придунайських землях на початку XIX ст.

Виклад основного матеріалу

На початку ХІХ ст. Росія активно колонізувала землі Придунав'я, приєднані до імперії після російсько-турецької війни 1806-1812 рр. Паралельно з заснуванням нових поселень відбувалося активне формування нових релігійно-територіальних громад новоствореної Кишинівської та Хотинської єпархії. До її складу увійшли існуючі на той момент громади, які раніше перебували в Проілавській єпархії.

Про Проілавську митрополичу єпархію навіть у наш час відомо дуже мало. До цієї теми у 1920-30-х рр. виявляли серйозний інтерес румунські дослідники. Було опубліковано цілу низку робіт І. Манафу (Manafu, 1936; 1939), Ш. Іонеску-Берекета (Berechet, 1924), В. Покитана (Pocitan, 1931), І. Фрацимана (Fratiman, 1923) та ін. До дослідників цього питання можна віднести сучасного молдавського вченого А. Магола. У 2003 р. він опублікував 2 невеликі статті (Magola, 2003-I; 2003-II) у збірнику «Patrimoniul cultural al jude(ul Tighina» («Культурна спадщина Тигінського повіту»). Для російськомовних дослідників, як і раніше, основним джерелом із зазначеного питання є роботи митрополита Арсенія (Арсений, 1904; Стадницкий, 1893-I; 1893-II).

Проілавська митрополія має давнє історичне коріння, найраніші свідчення про неї датуються 1641 роком. Єпархія юридично була незалежною від Молдавської Православної Церкви, оскільки безпосередньо підпорядковувалася Константинопольському патріарху. До її складу, в роки розквіту (XVII - перша половина XVIII ст.), входили міста: «Браїл, Ізмаїл, ... Томаров, Кілія, Аккерман, з усіма селами, що становили татарський Буджак або нинішня південна Бессарабія від Троянова валу до Дунаю та Чорного моря, а також Бендери та Хотин із їхніми округами, ... місто Дубосари разом із округом» (Арсений, 1904: 118-120; Стадницкий, 1893-I: 604-606).

Кордони Проілавської єпархії були рухливі та змінювалися залежно від поширення влади Османської імперії на землях Бессарабії. Під час військових дій діяльність церковного об'єднання припинялася, межі видозмінювалися залежно від результатів домовленостей сторін. Так само було і під час чергової війни 1806-1812 рр. єпархія припинила пастирське спілкування з підлеглими релігійно-територіальними громадами, особливо під час ведення активних бойових дій (1806-1807 рр.). У 1807 р. турецькі війська були розбиті, а залишки степового населення Буджака виселені в Крим і далі на територію Османської імперії. Повністю церковне життя в Придунайському краї змогло відновитися тільки після здачі російським військам фортеці Ізмаїл у 1809 р. На цей час, за свідченням Молдо-Влахійського екзарха митрополита Гавриїла (Банулеску-Бодоні), до складу Проілавської єпархії входило не більше 40 церков на території Бессарабії, включаючи міські храми Бендер, Аккермана, Ізмаїла та Кілії. (Арсений, 1904: с. 121-123).

І. Халіппа, характеризуючи церкви Буджака у 1812-1813 рр., вказує на існування в Ізмаїльському цинуті лише 4-х храмів у фортеці Ізмаїл та м. Тучков. До складу Томаровського цинута входила церква самого міста Томаров та 7 храмів сільських поселень: Бринза, Валени, Колебабча, Волканешти, Фрікацея, Барта та Сатунов (Халиппа, 1907: 292-293).

У 1815 р. становище дещо змінилося, кількість церковно-територіальних громад та храмів у них збільшилася. Однак, перш ніж ми приступимо до аналізу, скажемо декілька слів про репрезентативність джерел. Дослідження виконано на підставі масових церковних джерел, що зберігаються у Комунальному закладі «Ізмаїльський архів». «Формулярні відомості про священно і церковнослужителів та чоловіча статі дітей» написані російською або старомолдавською мовами. Звітний документ оформлявся тією мовою якою володів священик. Більшість бессарабських священиків російською мовою володіли слабо, це питання добре розглянуте у статті Н.Д. Руссєва (Руссев, 2012: 502-503). Тому «Формулярні відомості», як правило, заповнювалися дяком або паламарем, вихідцями з духовного середовища, які добре знали грамоту. Документи містяться у двох справах, що являють собою річні зшивки формулярних відомостей храмів протопопії. Перша з них, що відноситься до 1815 включає 25 документів (КУІА. Ф. 630. Оп. 1. Д. 2), а друга, за 1818 - 26 відомостей (КУІА. Ф. 630. Оп. 1. Д. 5). Архівні справи оформлені ще на початку XIX ст., повнота документів не викликає сумнівів. За нотатками та пізнішими записами у відомостях можна зробити висновок, що вони належать до другої черги церковної документації.

Територіально до числа розглянутих громад у 1815 р. включені Хрестовоздвиженська та Миколаївська громади фортеці Ізмаїл, Миколаївська та Дмитрівська громади м. Тучков. В Ізмаїльський цинут на той момент входили 5 сільських громад: Бабиної, Ердек-Бурне, Кубей, Тараклія та Ташбунар. До Томаровського цинуту відповідно включена міська Предтеченська громада м. Томаров та 15 сільських: Барта, Бринза, Валени, Волконешти, Джуржулешти, Ітулия, Карагач, Картал, Колебабча, Імпуцита, Сатунов, Табак, Фрікацея, Чишмекіой.

На початку ХІХ ст. система православних церковно-територіальних громад була нерозвиненою, межі громад стабільністю не відрізнялися, а кількість населених пунктів, що входили до їхнього складу, постійно змінювалася. Зміни відбувалися через цілу низку причин. Серед них можна відмітити такі: масове переселення з Болгарії 1806-1812 рр. і наступна внутрішня міграція населення, заснування нових поселень, освоєння вільних і зручніших казенних земель, збільшення кількості парафіян у храмі, велика відстань церкви від приписного селища, бажання сільського населення побудувати свій храм у населеному пункті тощо.

Як видно з матеріалів таблиці 1 в 1815 р. в Ізмаїльському і Томаровському цинутах нараховувалося 25 православних церковно-територіальних громад, але не у всіх них були побудовані храми. Так, у селищах Ердек-Бурно, Ітулия та Табак церков не було, а в населених пунктах Тараклія, Ташбунар, Карагач, Хаджи-Абдул вони перебували у процесі будівництва. Однак у всіх зазначених громадах було необхідне на той час духовенство. Рішення про заснування окремої самостійної церковно-територіальної громади приймав у єпархії лише архіпастир, ґрунтуючись на рапортах та уявленнях благочинних священиків. Процес формування громади йшов різними шляхами та залежав від рішення сільського сходу. Якщо сільське суспільство погоджувалося заснувати у своєму поселенні окрему церковну общину і виконувати пов'язані з цим вимоги, то оформлялося письмове рішення сходу села. Воно мало бути підписане старостою села, виборними від товариства та благочинним священиком або його заступником. Рішення обов'язково завірялося печаткою сільського наказу.

Серед вимог церковного начальства, які пред'являлися до мешканців поселень, можна відзначити такі: збір необхідних для будівництва храму грошових сум, матеріалів і саме будівництво церкви, будинків (квартир) для розселення духовенства та їхніх сімей, виділення з сільських орних земель наділів для церковного кліру, забезпечення церкви необхідними для проведення богослужінь предметами, іконами, матеріалами та вбранням для священнослужителів та церковнослужителів... Нові селища були готові йти на подібні великі витрати тільки через декілька десятиліть після заснування населеного пункту. Населення на початку ХІХ ст. відрізнялося великою релігійністю і не уявляло своє існування поза Церквою, постійно потребувало підтримки та спів-переживання, у проведенні церковних треб (хрещення, вінчання, поминання, освячення будівель). Таким чином, формування релігійно-територіальної громади та будівництво храму було не стільки формальною вимогою начальства, як нагальною життєвою необхідністю.

Збір необхідних для будівництва матеріалів: бутового каменю (четверика та восьмерика), вапни, стройового лісу, грошових сум відбувалося протягом багатьох років. Гроші сільська громада отримувала як за допомогою продажу зерна на ринку, так і з використанням Прохальних книг, які видавалися церковним начальством на певний термін.

Формування релігійно-територіальної громади в селищі могло статися як до будівництва храму, так і у процесі будівництва або навіть після нього. Призначення священнослужителів у конкретний храм населеного пункту здійснювалося з благословення архієрея на підставі прохання сільського товариства. Кадрові перестановки та призначення церковнослужителів до вже існуючого храму проводилися Кишинівською духовною дикастерією (консисторією). Більшість громад (56%), заснованих раніше, які пройшли первинний етап формування, включали у собі по одному населеному пункту, інші мали у своєму складі приписні селища (див.: Таблиця 1).

Таблиця 1. Православні церковно-територіальні громади Придунав'я у 1815 р. (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 2)

№ з/п

Найменування громади

Назва населеного пункту, приписного селища

Кількість дворів / господарств

Населення (кількість)

Чол. статі

Жен. статі

Всього

Ізмаїльський цинут

1

Хрестовоздвиженська

Фортеця Ізмаїл

25

100

60

160

Дворянська слобода

40

160

100

260

2

Миколаївська

Фортеця Ізмаїл (монастир)

10

40

30

70

3

Миколаївська

м. Тучков

201

805

531

1336

слобода Саф'яни

20

80

65

145

4

Дмитрівська

м. Тучков

360

1440

1020

2460

5

Миколаївська

Бабель

75

300

246

546

6

Михайлівська

Ердек-Бурно

35

140

124

264

Долокеу

50

200

186

386

7

Успенська

Кубей

64

256

194

450

Саталик-Хаджи

27

108

82

190

8

Георгіївська

Тараклія

147

588

519

1100

Копчак

70

280

190

470

9

Успенська

Ташбунар

40

160

115

275

Томаровський цинут

10

Предтеченська

м. Томаров

100

400

401

801

слобода Падалка

20

80

76

136

слобода Бужорка

30

120

110

230

слобода Миндрешти

25

100

85

185

11

Михайлівська

Барта

56

224

194

418

слобода Балабана

32

128

121

249

12

Михайлівська

Бринза

25

100

89

189

Слободзєя

36

144

140

284

13

Спиридонівська

Валени

20

60

70

130

Сержо

45

180

126

306

Ваду-Боулуй

15

60

50

110

14

Успенська

Волканешт

160

640

500

1140

15

Георгіївська

Джуржулешти

40

160

140

300

16

Успенська

Ітулия

51

204

189

393

17

Миколаївська

Карагач

50

200

164

364

18

Миколаївська

Картал (Зенеї)

60

240

230

470

19

Михайлівська

Колебабча

50

204

186

390

20

Миколаївська

Інпуцита

40

160

103

263

слобода Курчи

30

120

80

200

21

Миколаївська

Сатунов

46

184

156

340

22

Благовіщенська

Табак

75

300

130

430

23

Михайлівська

Фрікацея

40

182

169

351

24

Миколаївська

Хаджи Абдул

50

200

203

403

25

Афанасіївська

Чешма

115

364

347

711

Разом

2375

9411

7521

16932

Найбільшою громадою в Придунав'ї в 1815 р. була Предтеченська м. Томаров, що включала до свого складу територію та населення 3-х поселень. Дещо поступалася їй Спиридонівська громада, селища Валени, що об'єднувала два поселення.

Хрестовоздвиженська громада фортеці Ізмаїл, Миколаївська м. Тучков та громади поселень: Ердек-Бурно, Кубей, Тараклія, Барта та Інпуцита мали по одному приписному населеному пункту. За кількістю населення, яке входило до складу громади, найбільшою була Дмитрівська м. Тучков, котра нараховувала 2460 осіб обох статей (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 10). Міські громади розташовувалися на невеликій території, населення проживало компактно, але вони складалися з великої кількості людей. Так, Миколаївська громада м. Тучков налічувала у своєму складі 1481 осіб обох статей (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: л. 6), а Предтеченська м. Томаров - 1352 (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 22). Втім, були й сільські громади, які за кількістю населення не поступалися міським. Наприклад, Георгіївська громада с. Тараклія налічувала 1570 осіб (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 16), а Успенська, селища Волканешт - 1140 (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 30).

До 1818 р. відбулася низка подій, що внесли відповідні зміни до конфігурації меж громад та протопопії. Так, за ветхість храму виключено зі списку благочиння Миколаївську громаду селища Картал. Громада в сербській колонії Табак припинила своє існування з відходом частини населення - сербських волонтерів на інше місце проживання. Разом зі своїми парафіянами пішло духовенство: протоієрей Михайло Вукитинович та священик Георгій Афанасевич (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 39об.-40). Громада у цьому селищі (болгарської колонії) відновила свою діяльність лише у 1820 р. (КУІА, Ф. 631, оп. 1, д. 8: 7) після побудови Благовіщенського храму. У фортеці Ізмаїл була заснована нова громада при Успенському монастирі. Утворилися нові громади у кількох населених пунктах, що раніше належали до приписних селищ. Так, селище Долукеу, що входило до складу Ердек- Бурно, виділилося в окрему Михайлівську громаду. У червні 1818 р. з Георгіївської громади Тараклії вийшло приписнє селище Татар-Копчак. У цьому селі засновано Успенську громаду, яку очолив священик Михайло Петров, болгарин за походженням (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 15; д. 5: 23об.-24].

Спостерігається активний перехід приписних селищ із однієї громади до іншої. Рішення про перехід приймалося на сході сільської громади у присутності благочинного священика або його помічника з обов'язковим письмовим оформленням рішення сходу та підписами відповідальних осіб. Наприклад, селище Саталик-Хаджи перейшло із громади с. Кубей до Георгіївської громади Тараклії, але також на нетривалий час. У всякому разі, у кліровій відомості за 1820 р. у Георгіївській громаді приписного населеного пункту не рахується (КУІА, Ф. 631, оп. 1, д. 8: 28). У свою чергу, в склад Успенської громади населеного пункту Кубей увійшло приписне селище Кайраклія. Слобода Курчи вийшла із громади сусіднього із нею селища Інпуцита і увійшло до складу Успенської громади Волканешт. У населеному пункті Хаджи-Абдул, де утворилася своя громада і знову будувалася церква, також з'явилося приписне селище Болбока, яка вийшла з громади с. Барта. Були церковні громади, які збільшилися у своєму розмірі завдяки новим приписним селищам. Так, до Михайлівської громади населеного пункту Бринза, яке вже мало приписне селище Слободзея, додалася слобода Кислиця.

Спостерігався і зворотний процес відтоку приписних сіл із вже існуючих громад. Так, Спиридонівська громада селища Валени, звільнилася від селищ Сержо та Ваду-Боулуй.

Таким чином, після всіх змін до кінця 1818 найбільшою за територією продовжувала залишатися Предтеченська громада м. Томаров, що включала в себе три приписні селища. Михайлівська громада населеного пункту Бринза мала два приписні селища. По одному приписному поселенню мали: Хрестовоздвиженська громада фортеці Ізмаїл, Миколаївська м. Тучков та громади поселень: Тараклія, Кубей, Волканешт, Хаджи-Абдул (див.: Таблиця 2). За кількістю населення, очікувано великими, були громади міської місцевості. Так, Миколаївська громада Тучкова налічувала 1818 р. 2608 осіб обох статей (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 5: 2). У свою чергу, Дмитрівська громада зменшилася, але, як і раніше, була однією з найбільших і налічувала 1284 осіб (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 5: 11). Хрестовоздвиженська громада фортеці Ізмаїл складалася з 1240 парафіян (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 6), при цьому більша частина з них, це мешканці приписного селища Дворянська слобода (Броска). У Томарові громада налічувала 1682 особи (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 5: 28). Найбільшими із сільських громад були Волканешт, який налічував 1776 осіб обох статей (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 5: 36), Хаджи-Абдул - 874 (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 5: 55), Тараклія - 873 (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 2: 24), Кубей - 776 (КУІА, Ф. 630, оп. 1, д. 5: 22).

Таблиця 2 Православні церковно-територіальні громади Придунав'я у 1818 г. (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 5)

№ з/п

Найменування громади

Назва населеного пункту, приписного селища

Кількість дворів / господарств

Населення (кількість)

Чол. статі

Жен. статі

Всього

Ізмаїльський цинут

1

Хрестовоздвиженська

Фортеця Ізмаїл

12

369

54

423

Дворянська слобода

118

471

346

817

2

Миколаївська

Фортеця Ізмаїл (монастир)

20

80

30

110

3

Успенська

Фортеця Ізмаїл (монастир)

-

-

-

-

4

Миколаївська

м. Тучков

96

384

298

682

слобода Саф'яни

294

1146

780

1926

5

Дмитрівська

м. Тучков

162

649

638

1284

6

Миколаївська

Бабиної

83

332

244

576

7

Михайлівська

Ердек-Бурно

25

101

91

192

8

Михайлівська

Долокеу

65

258

206

464

9

Успенська

Кубей

88

351

285

636

Кайраклія

20

79

61

140

10

Георгіївська

Тараклія

90

356

313

669

Саталик-Хаджи

28

114

90

204

11

Успенська

Ташбунар

75

299

267

566

Томаровський цинут

12

Предтеченська

м. Томаров

144

576

366

942

слобода Падалка

41

164

136

300

слобода Бужорка

36

144

160

304

слобода Миндрешти

10

39

97

136

13

Михайлівська

Барта

64

264

243

507

14

Михайлівська

Бринза

15

69

57

126

Слободзея

35

139

100

239

Кислиця

14

52

44

96

15

Спиридонівська

Валени

70

283

254

537

16

Успенська

Волканєшт

144

708

639

1347

Курчи

59

236

193

429

17

Георгіївська

Джуржулешти

28

115

98

213

18

Успенська

Ітулия

49

197

158

355

19

Миколаївська

Карагач

74

297

271

568

20

Миколаївська

Картал

57

230

186

416

21

Михайлівська

Колибаші

30

121

101

222

22

Миколаївська

Інпуцита

51

205

183

388

23

Миколаївська

Сатунов

52

208

192

400

24

Михайлівська

Фрікацея

71

285

261

546

25

Миколаївська

Хаджи Абдул

55

220

224

444

Болбока

50

210

220

430

26

Афанасіївська

Чешма

75

300

239

539

Разом

2400

10051

8125

18176

При встановленні року заснування релігійно-територіальної громади хорошим орієнтиром є дата спорудження православного храму в цьому селі. Однак нерідко трапляються випадки, коли датування побудови та освячення храму також викликає труднощі та вимагає проведення додаткових досліджень (Думініка, 2019). Заповнюючи церковний формуляр, парафіяльне духовенство вказувало рік побудови останньої будівлі церкви. При цьому втрачалася історична канва молитовного будинку або церкви, що раніше існували на цьому місці.

У своєму переліку храмів Бессарабії І.М. Халіппа наводить відомості про ранні згадки церков у формулярах. Звичайно, це не точна дата спорудження культової споруди та її включення до списку діючих храмів, але від неї можна відштовхуватися та здійснювати подальший пошук. Так, у згаданому переліку найдавнішими названо Архангело- Михайлівську церкву с. Бринза (1793 р.) та Миколаївську церкву фортеці Ізмаїл (1794 р.). Інші церкви були збудовані вже у XIX ст. Наприклад, 1800 р. згадано храм у селі Барта, 1802 р. - у с. Колебабча, у 1805 р. - у м. Томаров (Рейні), у 1807 р. - у с. Валени, 1810 р. - у с. Фрікацей, Хрестовоздвиженська та Успенська церкви фортеці Ізмаїл, у 1812 р. - у с. Волканешти, Сатунов та Миколаївська церква м. Тучков (Халиппа, 1907: 292-293).

Вивчення архівних документів та аналіз кадрових переміщень духовенства дає змогу доповнити цей перелік. Наприклад, Архангело-Михайлівська церква селища Єдибурно в 1776 р. вже існувала (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 2: 19об.-20). У с. Бабиної Св. Миколаївська церква функціонувала у 1794 р. (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 5: 42об-43). Те саме можна сказати і про Св. Дмитріївський храм м. Тучков. Священик Іоанн Іванов був хіротонісан у диякона і священика до цієї церкви в 1794 р., а в 1809 р. після її руйнування турками перебував у фортеці Ізмаїл при Миколаївському монастирі. Будівля церкви була осквернена і частково зруйнована турками. Знову функціонувати храм почав лише після падіння фортеці Ізмаїл, ремонту та освячення будівлі у 1814 р. (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 2: 9об.-10; спр. 5: 11об.- 12).

Необхідно відмітити незвичайну історичну долю Хрестовоздвиженської церкви фортеці Ізмаїл, пристосованої під православний храм із мечеті. Ця обставина, безсумнівно, цікава, але такий випадок у Бессарабії був не єдиним (Халиппа, 1900). Більш цікавішим, на наш погляд, є припущення священика Симеона Топалова і Ф. Бруна, що будинок спочатку був православним храмом, а згодом перебудований османами під мечеть (Курдиновский, 1907: 1665-1666). Зараз у цьому будинку розміщується діорама музею А.В. Суворова. Працівники музейного комплексу приділяють увагу вивченню історії будівлі, проте розглядають її як пам'ятник османської культури (Панкова, 2001; 2003). Таким чином, появу тут першої релігійно-територіальної громади можна співвідносити із часом побудови храму (XVI ст.).

Подібна ситуація простежується і щодо Св. Миколаївській церкви фортеці Ізмаїл. Найперші згадки про неї містяться в акті Константинопольського патріарха Іоаннікія 1641 р., в якому він зводив зазначений храм у ступінь ставропігії. Митрополит Арсеній (Стадницький) звертав увагу на факт давнини цієї церкви і вказував, що вона перебувала у ветхому стані. (Арсений, 1904: 118-119; Стадницкий, 1893-І: 604-606; Халиппа, 1907: 292). Тобто кам'яна церква була збудована в більш ранні роки, а в 1641 р. знов відбудована. Первинне створення Миколаївської громади в Ізмаїльської фортеці можна також відносити до XVI ст.

Формулярні відомості церков містять у собі матеріали щодо православного народонаселення. Про кількість чоловічого та жіночого населення по кожному селищу можна судити за даними, представленими в таблицях 1 і 2. Як видно з наведених відомостей більшу частину населення становили чоловіки. Наприклад, у 1818 р. у передмісті Тучкова слободі Саф'яни перевищення чоловічого населення над жіночим становило 1,5: 1. У місті Томаров це співвідношення було більшим і дорівнювало 2,1: 1. У Хрестовоздвиженської громаді - постійному пункті дислокації гарнізону фортеці Ізмаїл, показники були найвищими - 6,8: 1. Втім, були селища, де кількість жіночого населення нехай і незначна, але перевищувала чоловіче. До таких населених пунктів належать Болбока, Бужорка, Хаджи-Абдул. Найбільше переважання жіночого населення над чоловічим спостерігалося у слободі Міндрешті, де співвідношення було 2,5: 1 (див. Таблиця 2).

За національним складом православне населення було різноманітним. В більшості населених пунктів, що існували на той момент на території Придунав'я, мешкало молдавське населення. У зв'язку з масовим переселенським рухом у період російсько- турецької війни у багатьох селищах розмістилися болгари. Прикладом таких громад, де спільно проживали болгари з молдаванами, були селища Чешмелі та Кубей, у Волканештах, до зазначених національностей, додавалися греки. У міських поселеннях крім означених національностей мешкали також росіяни та українці. У селі Табак, де оселилися болгарські переселенці, була компактна сербська громада, що складалася з колишніх волонтерів, які проходили службу в лавах російської армії під час війни 1806-1812 рр. Етнодемографічні процеси у Придунав'ї активно розвивалися, масова міграція всередині Буджака та Бесарабії припинилася лише після другої переселенської хвилі через Дунаю до середини 1830-х рр.

В адміністративному відношенні релігійно-територіальні громади придунайських земель Бессарабії перебували у підпорядкуванні старшого благочинного протоієрея Микити Глизяна (Руссев, 2012: 497-498). З матеріалів архівних документів відомо, що він народився в 1778 р. в сім'ї молдавських бояр, які мешкали в Подільській губернії. Освіту здобув у Шаргородській духовній семінарії (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 10: 1об.-2). У 1811 р. за благословенням митрополита та Молдо-Влахійського екзарха Гавриїла (Бенулеску-Бодоні) призначений настоятелем Хрестовоздвиженської церкви фортеці Ізмаїл та благочинним священиком Ізмаїльського та Томаровського цинутів. У листопаді 1814 р. призначений правлячим протоієреєм у Придунав'ї. Поступово, з колонізацією та освоєнням краю, його повноваження розширилися на всю територію Буджака. Протоієрей Микита Глизян керував протопопією понад 25 років. У 1840 р. передав посаду своєму синові протоієрею Йосипу Глизяну продовжив службу у Св. Миколаївській церкві м. Ізмаїл як заштатний священик (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 44: 8об.-9), помер у 1842 р. (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 48: 7об.).

З 1811 по 1816 р. М. Глизян був кліриком Хрестовоздвиженської церкви у фортеці Ізмаїл (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 2: 1об.-2), а у лютому 1816 р. переміщений у Св. Миколаївську церкву ( КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 5: 1об.-2), внаслідок чого відбулася зміна кафедральних храмів. Усі благочинницькі посади у Придунав'ї обіймали вихідці з польської шляхти. В Ізмаїльському цинуті, невеликому за територією, був один церковний округ благочинним священиком якого служив Ісая Сабатовський (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 2: 5об.-6; спр. 5: 1об.-2). Томаровський цинут складався з двох церковних округів, їхні адміністративні центри розташовувалися у місті Томаров та селищі Сатунов. У першому окрузі посаду благочинного виконував рідний брат Ісаї, Іоан Сабатовський (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 2: 21об.-22; спр.5: 27об.-28), а у другому - Микола Заблоцький (КУІА, Ф. 630, оп. 1, спр. 2: 37об.-38; спр. 5: 44об.-45). У 1819 р. внаслідок адміністративної реформи тимчасове утворення Томаровський цинут припинило своє існування, а селища, що входили до нього, відійшли до Ізмаїльського повіта і новостворених Кагульського і Прутського колоністських округів Болгарського водворення в Бессарабії.

Висновки та узагальнення. У повоєнний час релігійно-територіальні громади Придунав'я, які входили до Проілавської єпархії, увійшли до складу новоутвореної в Бессарабії Кишинівської єпархії. Формування нової єпархії відбувалося за російськими лекалами, змінилися вимоги до духовенства, що призвело до труднощів при створенні церковних клірів і, як наслідок, гальмування у формуванні окремих громад. Кордони релігійно-територіальних громад, церковних округів та протопопії рухливі, склад приписних селищ непостійний. Умови утворення окремих церковних громад різні, рішення про утворення конкретної парафії приймалося особисто архієреєм. Рік утворення релігійно- територіальної громади у населеному пункті та рік побудови храму не тотожні поняття. Найдавнішими у Придунав'ї були Миколаївська та Хресто-Воздвиженська православні громади, засновані у XVI ст. до захоплення турками території краю.

Церковні громади в Ізмаїльському та Томарівському цинутах входили до складу благочинницьких округів. У Ізмаїльському цинуті такий був 1, а Томаровском - 2. Ізмаїльська протопопія перебувала у віданні протоієрея Микити Глизяна, вихідця з молдавського болярства, а посади благочинних обіймали священики, що вийшли із середовища польської шляхти. Селища здебільшого були населені молдаванами та болгарськими переселенцями. У містах та передмістях проживали також росіяни, українці та греки. Церковне будівництво з одного боку активізувалося, з іншого -- стримувалося активною внутрішньою міграцією населення, а також відсутністю рішення про національну долю переселенців з Балканського півострова.

Джерела і література

1. Арсений, еписк. Исследования и монографии по истории Молдавской Церкви. СПб.: тип. Ф. Вайсберга и П. Гершунина, 1904. 584 с.

2. Булгар С.С. Виноградовка (Курчи): История села (1811 - 2011 гг.). Одесса: тип. изд. «ВМВ», 2011. 436 с.

3. Думиника И.И. Духовные лица украинского происхождения, служившие в колониях Болгарского водворения в первой половине XIX в. Лукоморье: археология, этнология, история Северо-Западного Причерноморья. Вып. 5. 2011. С. 318-335.

4. Думиника И.И. К уточнению даты постройки Иоанно-Предтеченского собора города Комрат. Bilgildr. Журнал гуманитарных исследований. 2019. № 2 (3). С. 40-42.

5. Комунальний заклад «Ізмаїльський архів» (далі: КУІА).Ф. 630. Оп. 1. Д. 2, 57 л.

6. КУІА. Ф. 630. Оп. 1. Д. 5. 59 л.

7. КУІА. Ф. 630. Оп. 1. Д. 10. 80 л.

8. КУІА. Ф. 630. Оп. 1. Д. 44. 88 л.

9. КУІА. Ф. 630. Оп. 1. Д. 48. 90 л.

10. КУІА. Ф. 631. Оп. 1. Д. 8. 254 л.

11. Кубей: Очерки и материалы истории села Кубей-Червоноармейское в Бессарабии. Одесса: ФОП Петров О.С., 2013. 592 с.

12. Курдиновский В.Г. Список древнейших церквей Бессарабии. Кишиневские епархиальные ведомости. 1907. № 47 (25 нояб.). Отд. неофиц. С. 1662-1667.

13. Руссев Н.Д. Селения Измаильского цинута в 1815 г.: храмы, священники, прихожане. Русин. № 4. 2013. С. 41-52.

14. Руссев Н.Д. «Формулярные ведомости Измаильского протоиерея Никиты Глизяна за 1820-й год» о церквах, священниках и жителях некоторых болгарских колоний. Человек в истории и культуре: Мемориальный сборник материалов и исследований в память лауреата Государственной премии Украины академика РАЕН, профессора Владимира Никифоровича Станко: Вып. II. Одесса: СМИЛ, 2012. С. 497-506.

15. Руссев Н.Д. Шикирлик-Суворово: два века в истории (1815-2015). По документам и рассказам участников событий. Одесса: изд. «Черноморье», 2017. 682 с.

16. Панкова О.П. Измаильская мечеть - памятник средневекового мусульманского зодчества. Суворовские чтения. Вып. 2. Измаил: город. тип., 2001. С. 7-12.

17. Панкова О.П. Измаильская мечеть - памятник средневекового мусульманского зодчества. Суворовские чтения. Вып. 3. Измаил: город. тип., 2003. С. 81-89.

18. Стадницкий А. Проилаво-Измаильская епархия: материалы для истории Бессарабской епархии. КЕВ. 1893. № 19 (1 окт.). С. 602-611.

19. Стадницкий А. Проилаво-Измаильская епархия: материалы для истории Бессарабской епархии. КЕВ. 1893. № 20 (15 окт.). С. 631-639.

20. Халиппа И.Н. Мечети, превращенные в церкви в пределах Бессарабии, 1808-13 гг. Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. Т. 1. Кишинев, 1900. С. 89-96.

21. Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812-13 гг. Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. Т. 3. Кишинев, 1907. С. 231-296. Чебан И.Н. Карагач (Нагорное). Измаил: изд. «СМИЛ», 2012. 140 с.

22. Червенков Н.Н. Петро-Павловская церковь села Чийшия (Городнее). Кишинёв: S§B: Cu drag, 2013. 240 p.

23. Червенков Н., Думиника И. Тараклии - 200 лет: Т. 1 (1813-1940). Chisinau: Cu drag, 2013 (Tipogr. «Bons Offices»). 608 p.

24. Чийшия: очерки истории и этнографии болгарского села Городнее в Бессарабии. Одесса: Астропринт, 2003. 792 с.

25. Чушмелий: история и культура. Одесса: Симэкс-принт, 2018. 516 с.

26. Berechet S. 14 documente noi referitoare la Mitropolia Proilaviei (cu traducere). Spicuitor m ogor vecin. Stiri istorico-literare despre noi si despre vecini, III, Tipografia si Legatoria Eparhiala, Chisinau, 1924.

27. Fratiman I. Studiul contribuitiv la istoricul Mitropoliei Proilavia (Braila). Buletinul Societatii Istorico-Literare din Chisinau. Chisinau, 1923.

28. Magola A. Daniil, al 18-lea mitropolit al Proilaviei. Patrimoniul cultural aljude^ul Tighina. Chisinau, 2003. Vol. I. С. 116-117.

29. Magola Al. Mitropolia Proilaviei: o scurta prezentare. Patrimoniul cultural al judeGului Tighina. Chiuinau, 2003. Vol. I. Р. 96-98.

30. Manafu I. Contributiuni la istoria Mitropoliei Proilaviei. Analele Brailei. An. VIII. №.1. Braila, 1936.

31. Manafu I. Mitropolia Proilaviei. Analele Brailei. An. IX. № 1. Braila, 1939.

32. Pocitan V. Istoria Mitropoliei Proilaviei (Brailei). Biserica Ortodoxa. Seria III. № 5 (mai). 1931.

References

1. Arsenij, episk. (1904). Issledovaniya i monografii po istorii Moldavskoj Cerkvi. [Studies and monographs on the history of the Moldavian Church]. SPb.: tip. F. Vajsberga i P. Gershunina. 584 р. [in Russian].

2. Bulgar S.S. (2011). Vinogradovka (Kurchi): Istoriya sela (1811 - 2011 gg.). [Vinogradovka (Kurchi): The history of the village (1811 - 2011)]. Odessa: tip. izd. «VMV». 436 р. [in Russian].

3. Duminika I.I. (2011). Duhovnye lica ukrainskogo proishozhdeniya, sluzhivshie v koloniyah Bolgarskogo vodvoreniya v pervoj polovine XIX v. [Clergymen of Ukrainian origin who served in the colonies of the Bulgarian settlement in the first half of the 19th century]. Lukomore: arheologiya, etnologiya, istoriya Severo-Zapadnogo Prichernomorya. Vyp. 5. Р. 318-335. [in Russian].

4. Duminika I.I. (2019). K utochneniyu daty postrojki Ioanno- Predtechenskogo sobora goroda Komrat. [To clarify the date of construction of the St. John the Baptist Cathedral in the city of Comrat]. Bilgilar. Zhurnalgumanitarnyh issledovanij. Nr. 2 (3). Р. 40-42. [in Russian].

5. Munitsypalne pidpryiemstvo Izmailskyi arkhiv (dali-MPIA).F. 630. Op. 1. Spr. 2, 57 ага.

6. MPIA. F. 630. Op. 1. Spr.. 5. 59 ага.

7. MPIA. F. 630. Op. 1. Spr. 10. 80 ага.

8. MPIA. F. 630. Op. 1. Spr. 44. 88 ага:.

9. MPIA. F. 630. Op. 1. Spr. 48. 90 ага.

10. MPIA. F. 631. Op. 1. Spr. 8. 254 ага.

11. Kubej. (2013). Kubej: Ocherki i materialy istorii sela Kubej-Chervonoarmejskoe v Bessarabii. [Kubey: Essays and materials on the history of the village of Kubey-Chervonoarmeiskoye in Bessarabia]. Odessa: FOP Petrov O.S. 592 р. [in Russian].

12. Kurdinovskij V.G. (1907). Spisok drevnejshih cerkvej Bessarabii. [List of the most ancient churches of Bessarabia]. Kishinevskie eparhialnye vedomosti. Nr. 47 (25 noyab.). Otd. neofic. Р. 1662-1667. [in Russian].

13. Pankova O.P. (2001). Izmailskaya mechet - pamyatnik srednevekovogo musulmanskogo zodchestva. [Izmail Mosque is a monument of medieval Muslim architecture]. Suvorovskie chteniya. Vyp. 2. Izmail: gorod. tip. Р. 7-12. [in Russian].

14. Pankova O.P. (2003). Izmailskaya mechet - pamyatnik srednevekovogo musulmanskogo zodchestva. [Izmail Mosque is a monument of medieval Muslim architecture]. Suvorovskie chteniya. Vyp. 3. Izmail: gorod. tip. Р. 81-89. [in Russian].

15. Russev N.D. (2013). Seleniya Izmailskogo cinuta v 1815 g.: hramy, svyashenniki, prihozhane. [Villages of the Izmail Tsinut in 1815: churches, priests, parishioners]. Rusin. № 4. Р. 41-52. [in Russian].

16. Russev N.D. (2012). «Formulyarnye vedomosti Izmailskogo protoiereya Nikity Glizyana za 1820-j god» o cerkvah, svyashennikah i zhitelyah nekotoryh bolgarskih kolonij. Chelovek v istorii i kulture: Memorialnyj sbornik materialov i issledovanij v pamyat laureata Gosudarstvennoj premii Ukrainy akademika RAEN, professora Vladimira Nikiforovicha Stanko. [«Formal statements of the Izmail archpriest Nikita Glizyan for the year 1820» about churches, priests and residents of some Bulgarian colonies. Man in history and culture: Memorial collection of materials and research in memory of the winner of the State Prize of Ukraine Academician of the Russian Academy of Natural Sciences, Professor Vladimir Nikiforovich Stanko]: Vyp. II. Odessa: SMIL. Р. 497-506. [in Russian].

17. Russev N.D. (2017). Shikirlik-Suvorovo: dva veka v ystoryy (1815-2015). Po dokumentam i rasskazam uchastnykov sobityi. [Shikirlik-Suvorovo: two centuries in history (1815-2015). According to the documents and stories of the participants in the events]. Odessa: izdatelstvo Chernomore. 682 р. [in Russian]. [in Russian].

18. Stadnickij A. (1893-I). Proilavo-Izmailskaya eparhiya: materialy dlya istorii Bessarabskoj eparhii. [Proyilavo-Izmail diocese: materials for the history of the Bessarabian diocese]. Kishinevskie eparhialnye vedomosti. Nr. 19 (1 okt.). Р. 602-611. [in Russian].

19. Stadnickij A. (1893-II). Proilavo-Izmailskaya eparhiya: materialy dlya istorii Bessarabskoj eparhii. [Proyilavo-Izmail diocese: materials for the history of the Bessarabian diocese]. Kishinevskie eparhialnye vedomosti. 1893. Nr. 20 (15 okt.). Р. 631-639. [in Russian].

20. Halippa I.N. (1900). Mecheti, prevrashennye v cerkvi v predelah Bessarabii, 1808-13 gg. [Mosques converted into churches within Bessarabia, 1808-13]. Trudy Bessarabskoj gubernskoj uchenoj arhivnoj komissii. T. 1. Kishinev. Р. 89-96. [in Russian].

21. Halippa I.N. (1907). Svedeniya o sostoyanii cerkvej Bessarabii v 1812-13 gg. [Information about the state of the churches of Bessarabia in 1812-13]. Trudy Bessarabskoj gubernskoj uchenoj arhivnoj komissii. T. 3. Kishinev. Р. 231-296. [in Russian].

22. Cheban I.N. (2012). Karagach (Nagornoe). [Karagach (Nagornoe)]. Izmail: izd. «SMIL». 140 р. [in Russian].

23. Chervenkov N.N. (2013). Petro-Pavlovskaya cerkov sela Chijshiya (Gorodnee). [Peter and Paul Church in the village of Chiyshiya (Gorodnee)]. Kishinyov: SSB: Cu drag. 240 p. [in Russian].

24. Chervenkov N., Duminika I. (2013). Taraklii - 200 let: T. 1 (1813-1940). [Taraclia - 200 years: T. 1 (1813-1940)]. Chisinau: Cu drag, (Tipogr. «Bons Offices»). 608 p. [in Russian].

25. Chijshiya. (2003) Chijshiya: ocherki istorii i etnografii bolgarskogo sela Gorodnee v Bessarabii. [Chiishia: essays on the history and ethnography of the Bulgarian village of Gorodnee in Bessarabia]. Odessa: Astroprint. 792 p. [in Russian].

26. Chushmelij. (2018). Chushmelij: istoriya i kultura. [Chushmeliya: history and culture]. Odessa: Simeks-print. 516 p. [in Russian].

27. Berechet S. (1924). 14 documente noi referitoare la Mitropolia Proilaviei (cu traducere). [14 new documents regarding the Metropolitanate of Proilavia (with translation)]. Spicuitor in ogor vecin. Stiri istorico-literare despre noi si despre vecini, III, Tipografia si Legatoria Eparhiala, Chisinau. [in Romanian].

28. Fratiman I. (1923). Studiul contribuitiv la istoricul Mitropoliei Proilavia (Braila). [Contributory study to the history of the Metropolitanate of Proilavia (Braila)]. Buletinul Societatii Istorico-Literare din Chisinau. Chisinau. [in Romanian].

29. Magola A. (2003-I). Daniil, al 18-lea mitropolit al Proilaviei. [Daniel, 18th Metropolitan of Proilavia]. Patrimoniul cultural al judeful Tighina. Chisinau. Vol. I. P. 116-117. [in Romanian].

30. Magola Al. (2003-II) Mitropolia Proilaviei: o scurta prezentare. [Metropolitan of Proilavia: a short presentation]. Patrimoniul cultural al judeGului Tighina. Chiuinau. Vol. I. P. 96-98. [in Romanian].

31. Manafu I. (1936). Contributiuni la istoria Mitropoliei Proilaviei. [Contributions to the history of the Metropolitan Church of Proilavia]. Analele Brailei. An. VIII. Nr. 1. Braila. [in Romanian].

32. Manafu I. (1939). Mitropolia Proilaviei. [Mitropolia Proilaviei]. Analele Brailei. An. IX. Nr. 1. Braila. [in Romanian].

33. Pocitan V. (1931). Istoria Mitropoliei Proilaviei (Brailei). [History of the Metropolitanate of Proilavia (Brailei)]. Biserica Ortodoxa. Seria III. Nr. 5 (mai). [in Romanian].

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Аналіз процесів розвитку мистецтва, театру, освіти, літератури, краєзнавства і світогляду мешканців Волинської губернії. Релігійно-культурне життя волинян: діяльність Православної і Української греко-католицьких церков і протестантських громад на Волині.

    дипломная работа [166,4 K], добавлен 12.03.2012

  • Бессарабія у зовнішній політиці Росії на початку ХІХ ст. Внутрішньополітичне положення Туреччини. Бессарабія та російсько-турецька війна 1828-1829 рр. Кримська війна 1853-1856 рр. Наслідки російсько-турецької війни 1877-1878 рр. для Бессарабії.

    дипломная работа [75,7 K], добавлен 03.09.2014

  • Дослідження демографічних аспектів формування єврейських громад південноукраїнського регіону, їх модернізація та виникнення, пов’язаних з цим, соціально-культурних впливів. Характеристика ролі Ф. Блюменфельда у розвитку єврейської громади Херсона.

    статья [22,8 K], добавлен 14.08.2017

  • Селянські громади в Україні. Громадське життя і його форми дозвіллєвої діяльності в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Сутність українських громад у селі. Звичаєві норми спілкування й дозвілля селян. Колективна взаємодопомога і колективне дозвілля.

    курсовая работа [59,5 K], добавлен 27.03.2014

  • Заснування та поширення громад як прояву національно-культурного руху. Мета їх створення. Виникнення "Громади" у Чернігові, напрями її діяльності. Роль громадівців у культурно-освітньому розвитку міста та краю. Значення чернігівського товариства.

    реферат [17,1 K], добавлен 03.06.2011

  • Діяльність братств - релігійно-національних товариств, їх роль в організації національної самооборони і культурного піднесення всього українського населення. Національне та культурно-релігійне життя на початку ХVІІ ст. Реформи П. Могили та їх наслідки.

    контрольная работа [39,6 K], добавлен 30.04.2009

  • Аналіз особливостей періодизації церковно-радянських відносин. Знайомство з пропавшими безвісті храмами Приазов’я. Розгляд причин руйнації церковних споруд в роки радянської влади. Характеристика Благовіщенського жіночого монастиря на Херсонщині.

    курсовая работа [81,0 K], добавлен 12.10.2013

  • Заселення та розвиток Півдня України. Етнічний склад, вірування та населення Бесарабії та Буджака до початку ХІХ століття. Заснування міста Арциз. Руйнування Запорізької Січі. Соціально-економічний розвиток, культурне і духовне життя міста в ХІХ столітті.

    дипломная работа [2,8 M], добавлен 11.03.2011

  • Теоретичні аспекти дослідження традиційної весільної обрядовості Південної Бессарабії. Традиції та ритуали молдавського весільного обряду. Специфіка весільних обрядів і традицій укладання шлюбу на території Буджаку. Болгарське весілля як традиція народу.

    курсовая работа [118,1 K], добавлен 18.02.2023

  • Суть організаційно-правового та економічного забезпечення децентралізації у сфері управління в Україні. Супряга як форма взаємодопомоги в господарській діяльності територіальних громад, особливості їх функцій та актуальність на сучасному етапі.

    реферат [24,1 K], добавлен 12.06.2010

  • Стан української культури та особливості її розвитку на початку XX століття. Рівень письменності населення та загальний стан освіти. Розвиток науки і техніки. Біографія І. Мечникова. Література та її представники. Біографія І. Франка. Театр та мистецтво.

    реферат [22,6 K], добавлен 20.02.2011

  • Руїна як період національного "самогубства" України, період братовбивчих війн i нескінчених зрад та суспільного розбрату. Розгляд територіальних змін на українських землях в період Руїни. Способи поділу Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну.

    реферат [38,3 K], добавлен 25.03.2019

  • Соціально-економічні та політичні умови, що визначили політику влади в другій половині 20-х років ХХ століття. Специфіка хлібозаготівельної кампанії 1929 року. Розкуркулення заможної частини села радянським керівництвом. Завдання масової колективізації.

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 22.02.2015

  • Внутрішнє становище у Радянському Союзі на початку 50-х років. Початок десталінізації суспільства. Реабілітація загиблих у концтаборах. Стан промисловості і сільського господарства. Адміністративно-територіальні зміни. Входження Криму до складу України.

    реферат [17,2 K], добавлен 18.08.2009

  • Місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства України на початку 90-х років ХХ сторіччя. Характеристика напрямів та ліній розміжування суспільно-політичних рухів. Особливості та шляхи формування багатопартійної системи в Україні.

    реферат [26,8 K], добавлен 08.03.2015

  • Корінні зміни в організації життя грецької спільноти Криму в 1917-1920 роки. Умови існування та напрямки діяльності релігійних громад греків радянського Криму в 20-ті роки XX ст. Закриття церков і знищення грецьких етноконфесійних громад в Криму.

    курсовая работа [59,0 K], добавлен 27.03.2011

  • Сутність терміну "репресія" та роль цього явища в історії СРСР. Сутність, масштаби та наслідки політики масових репресій в 30-х роках ХХ століття. Особливості розподілення масових переслідувань українців в роки репресій на території Радянського Союзу.

    презентация [466,2 K], добавлен 23.11.2014

  • Розвиток важкої промисловості у Румунії з початку 50-х років ХХ ст., що відбувався на екстенсивній основі за рахунок переливання коштів із сільського господарства. Початок правління Чаушеску. Українське населення в Румунії. Груднева революція 1989 р.

    презентация [634,0 K], добавлен 28.10.2012

  • Погляди українських дослідників на проблему взаємовідносин держав Антанти та України на межі 1917-1918 років. Актуальність і дискусійність цього питання. Необхідність залучення зарубіжних джерел для остаточного його вирішення.

    статья [18,4 K], добавлен 15.07.2007

  • Політика режиму протекторату, загальна характеристика соціально-економічного та політичного становища Англії цього періоду. Зовнішня та внутрішня політична діяльність Олівера Кромвеля. Шлях просування Кромвеля від члена палати громад до лорда-протектора.

    курсовая работа [64,1 K], добавлен 20.10.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.