Створення та перші роки діяльності Будинків вчених у РРФСР у 20-х рр. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра всесвітньої історії та методик навчання

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Створення та перші роки діяльності Будинків вчених у РРФСР у 20-х рр. ХХ ст.

Діденко Катерина -

Анотація

Мета статті - на основі опрацьованої літератури, періодичних видань та архівних джерел дослідити процес створення та перші роки діяльності Будинків вчених у РРФСР в 20-ті р. ХХ століття. Методологія дослідження передбачає використання принципів історизму, наукової об'єктивності, системності та комплексності. Застосовано методи проблемно-хронологічний, описовий, систематизації, евристично-пошуковий. Наукова новизна полягає у тому, що вперше системно проаналізовано процес створення Будинків вчених у РРФСР та труднощі, пов'язані з їх утворенням та діяльністю.

Висновки. Діяльність Будинків вчених 1920-х років була насиченою і цікавою. Організатори цих закладів розробляли ряд заходів, покликаних сприяти організації та діяльності наукових товариств, асоціацій, закликали науковців активно включатися у громадську-політичну діяльність шляхом організації наукових доповідей, лекцій, дискусійних клубів з актуальних наукових і суспільних питань та тем. Будинки вчених стали місцем, де можна було щодня спілкуватись, працювати, проводити наукові збори, лекції, доповіді. Крім того, відповідно до гострих потреб моменту, при них були організовані їдальні та буфети, амбулаторії, різні майстерні, бібліотеки та читальні зали, гуртожитки. Значна увага приділялася організації культурного відпочинку науковців та членів їх родин. У Будинках вчених часто влаштовувалися концерти, музичні, літературно-художні та сімейні вечори, науково-популярні лекції, організовувалися зустрічі з відомими діячами науки та культури, спортивні змагання, кіносеанси, діяли секції за інтересами тощо.

Ключові слова: ЦЕКУБУ, ПетроКУБУ, Будинок вчених, Правління Будинку вчених, наукові співробітники, Секція наукових працівників, наукова інтелігенція.

THE CREATION AND THE FIRST YEARS OF ACTIVITY OF THE HOUSES OF SCIENTISTS IN THE SOVIET UNION IN THE 1920s

Didenko Kateryna - Candidate of Historical Sciences, senior lecturer of the department of world history and teaching methods, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Abstract

The purpose of the article is to investigate the process of the creation and the first years of activity of the Houses of Scientists in the RSFSR in the 20s of the XX century based on the studied literature, periodicals, and archival sources. The research methodology involves the use of the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and comprehensiveness. The problem-chronological, descriptive, systematization, and heuristic-search methods are applied. The scientific novelty lies in the fact that, for the first time, the process of creating the houses of scientists in the RSFSR and the difficulties associated with their formation and activities have been systematically analyzed. Conclusions. The activities of the Houses of Scientists in the 1920s were rich and interesting. The organizers of these institutions developed a number of events designed to promote the organization and activities of scientific societies and associations, calling on scientists to actively participate in public and political activities by organizing scientific reports, lectures, and discussion clubs on current scientific and social issues and topics. The houses of scientists became a place where it was possible to communicate, work, hold scientific meetings, lectures, and reports daily. In addition, per the urgent needs of the moment, dining halls and buffets, dispensaries, various workshops, libraries, reading rooms, and dormitories were organized with them. Considerable attention was paid to the organization of cultural recreation of scientists and members of their families. Concerts, musical, literary, artistic, and family evenings, popular science lectures, meetings with famous figures of science and culture, sports competitions, film screenings, interest sections, etc., were often organized in the Houses of Scientists.

Key words: TSEKUBU (CECILS), PETROKUBU, House of Scientists, Board of the House of Scientists, scientific workers, Section of scientific workers, scientific intelligentsia.

Вступ

Постановка проблеми. Революція 1917-1921 рр. у Російській імперії призвела до зруйнування старих суспільних зв'язків та приходу до влади більшовиків, які намагалися побудувати нове суспільство. Особливе місце у цьому відіграє наукова інтелігенція, яка інтелектуально та ідеологічно прокладає шлях до оновлення суспільства, зберігає культурно-історичну спадковість поколінь, орієнтуючись при цьому на вітчизняний та світовий досвід. Це добре розуміли керівники більшовицького режиму й тому намагалися використати наукову інтелігенцію у своїх цілях. Турботу про науковців радянська влада зробила частиною своєї соціальної політики в період трансформацій у 1920-х - 1930-х рр. та здійснювала спроби покращити становище цієї верстви суспільства, яка в даний період перебувала у досить складному соціальному та матеріальному становищі.

Аналіз джерел та останні дослідження. Одним з напрямків роботи наукової інтелігенції у 1920-1930-х рр. було створення Будинків вчених, які зайняли особливе місце у культурному та науковому житті СРСР, на сьогоднішній день історія яких поки що не знайшла висвітлення в науковій літературі. Серед усіх наукових досліджень зустрічаються лише декілька наукових праць, присвячених даній тематиці, зокрема, дослідження В. Петрицького, А. Ноздрачева висвітлює процес створення першого Будинку вчених в Радянському Союзі (Петрицкий, Ноздрачев, 1995). Правові документи про заснування Будинку вчених в Петрограді та діяльність ПетроКУБУ зібрані у праці «Петроградський Будинок вчених 1920-1921 рр. Історія в документах». О. Колоков, В. Лизунов, А. Соловйов, О. Кутміна, Г. Пономарьова, Л. Філіп- пов проаналізували діяльність Омського Будинку вчених в 20-30-ті рр. ХХ ст. (Колоков, Лизунов, Соловьев, Кутмина, Пономарева, Филиппова, 2008). У доробку В. Шкаровського відображено роботу співробітників, творчих колективів Будинку вчених, успіхи і складнощі, які члени Будинку вчених подолали за час існування Будинку вчених, зібрано фотографії видатних людей які відвідували і читали там лекції.

Джерельну базу дослідження становлять стенограми, календарі та звіти про діяльність Будинків вчених, тогочасні газетні публікації та мемуари. Зазначені документи та матеріали зберігаються у Державному архіві Російської Федерації (ДАРФ).

Також коротку інформаційну довідку про Будинки вчених у конкретних містах можна знайти на офіційних сайтах в Інтернет мережі, де вказується дата створення і місце розташування установи. Тому існування та діяльність Будинків вчених потребує дослідження та висвітлення в науковій та науково-популярній літературі.

Вивчення історії діяльності Будинків вчених у Радянському Союзі дозволить визначити особливості становлення та розвитку науково-освітнього комплексу науковців у 20-х р. ХХ ст.

Мета статті - на основі опрацьованої літератури, періодичних видань та архівних джерел дослідити процес створення та перші роки діяльності Будинків вчених в Радянському Союзі в 20-ті рр. ХХ ст.

будинок вчений

Виклад основного матеріалу

Створення та діяльність Будинків вчених визначалися особливостями тогочасного радянського суспільства. Однією з характерних рис ранньорадянської дійсності, як у центрі, так і на периферії, був пріоритет громадського над приватним, колективного над індивідуальним. Ця тенденція наклала відбиток і на взаємини в колі вчених на різних рівнях - від регіонального до загальносоюзного.

У першій половині ХХ ст. у багатьох містах Радянського Союзу з'являється новий вид кооперації людей певних галузей, переважно творчої діяльності. Серед них: Будинки письменників, Будинки актора, де люди могли займатися в гуртках, клубах та різних творчих об'єднаннях, спілкуватися та вирішувати нагальні матеріальні питання. Наукові співробітники також створили подібне творче об'єднання, яке отримало назву «Будинок вчених».

Перший в РСФРР Будинок вчених за сприяння ЦЕКУБУ (Цетральна комісія з покращення побуту вчених) був відкритий в Петрограді. Офіційне відкриття клубу наукової інтелігенції відбулося 31 січня 1920 р. за адресою: вулиця Палацева набережна, 26. На його урочистому відкритті виступили Максим Горький, Сергій Ольденбург та Олександр Ферсман (Краткий обзор организации ПЕТРОКУБУ, 1923, с. 8).

Будинки вчених у 20-30-х роках ХХ століття посіли особливе місце в науковому та культурному житті міст та регіонів СРСР. Вони створювалися з метою об'єднання потенціалу наукової спільноти на основі тогочасної наукової думки, формування умов для розвитку міжнародного, культурного, ділового і особистого спілкування. Будинки вчених залучали науковців до освітньої, громадської, культурно-масової діяльності, сприяли поширенню та популяризації наукових і науково-технічних знань у суспільстві. На їх базі здійснювалася науково-організаційна, науково-просвітницька та культурно- масова робота. Важливим напрямом діяльності Будинків вчених було налагодження матеріальної допомоги вченим та членам їх родин, створення відповідних умов для проживання та ведення наукової діяльності, забезпечення науковців продуктами харчування тощо.

Різноманітною діяльністю Будинку вчених у Петрограді у перші роки його існування керував колегіальний орган - президія ПетроКУБУ, до якої було обрано М. Горького - голова, М. Новоруського, С. Ольденбурга, А. Пінкевича, В. Тонкова, О. Ферсмана - члени. Виник і такий інститут самоврядування, як рада старшин, яка була обрана на загальних зборах членів Будинку вчених 7 квітня 1921 р. До ради увійшли почесні старшини А. Васильєв, М. Горький, М. Новоруський, С. Ольденбург, М. Пергамент, О. Ферсман, Л. Чугаєв та старшини М. Алтухов, A. Валк-Розенфельд, О. Герасимов, М. Добриніна, М. Жданко, Р. Жуховецький, О. Макаров, К. Меліков, К. Неструх, А. Петровський, А. Рафалович, Д. Руднєв, Н. Яхонтів. У межах ради старшин працювали комісії - художня, господарська, особового складу, ревізійна (Г. Петроград, 1921, с. 36-38).

Кожного вівторка з 1920 р. проходили збори, присвячені організаційним питанням, завданням професійної діяльності вчених.

Станом на листопад 1921 р. чисельність членів Петроградського Будинку вчених досягла 700 чоловік. Науковці були зацікавлені у вступі до Будинку вчених. Оскільки ті вчені, які були його членами, отримували продовольчу та іншу допомогу (паливо, взуття, одяг, дрова). А це в умовах важкої соціально-економічної ситуації післяреволюційної та післявоєнного періоду було для науковців питанням виживання (Организация науки в первые годы советской власти, 1968, с. 350-352)

Будинок вчених став осередком не лише наукового, а й культурного життя наукової інтелігенції. Створена при ньому лекторська комісія налагодила дружні зв'язки із представниками мистецьких кіл міста. Завдяки цьому в клубі вдавалося влаштовувати зустрічі з багатьма видатними людьми того часу. Зокрема, поет М. Гумільов читав есе «Душа поезії», професор консерваторії М. Барінова виступала з лекціями-концертами «Про Шопена», «Про Ліста», свої твори представляв композитор О. Глазунов, давали концерти Ф. Шаляпін та П. Андреєв. Постійно проводилися і громадські диспути на різні теми, наприклад: «Лев Толстой як філософ і мораліст», «Основи етики», «Толстой і Достоєвський», «Етика мистецтва», «Пушкін і Лермонтов».

З 7 лютого 1920 р. щосуботи в Будинку вчених проводилися збори, де бурхливо обговорювалися доповіді різноманітної тематики, наприклад: «Новий закон життя» Л. Берга; «Про значення фантазії у науковій творчості» Ф. Левінсон-Лессінга; «Багатства країни та багатство народу» М. Боголєпова; «Про російську рівнину та її значення у житті російського народу» В. Семеніва-Тян-Шанського; «Смутні часи у новому науковому висвітленні» С. Платонова; «Харчування та розумова праця» Б. Слівцива; «Становище Німеччини після війни (за німецькими даними)» Є. Тарле та інші (Петрицкий, Ноздрачев, 1995, с. 922-930).

30 вересня 1920 р. на запрошення Максима Горького Будинок вчених відвідав відомий англійський письменник-фантаст Герберт Уеллс. Пізніше в книзі «Росія в імлі» він зазначав, що справа допомоги діячам культури, що бідують, «найкраще поставлена в Будинку вчених у Петрограді». (Уэллс, 1964, с. 125).

Протягом 1920-1922 рр. при Будинкові вчених видавався журнал «Наука та її працівники». Всього було випущено 12 номерів журналу, а сам журнал проіснував до 1922 року, коли його було закрито у зв'язку з жорстким курсом, взятим більшовиками стосовно дореволюційної інтелігенції (Петрицкий, Ноздрачев, 1995, с. 922-930).

У 1921 р. продовжувалися заслуховування та обговорення наукових доповідей. Серед тих, хто виступив - В. Вернадський («Дослідження живої речовини на земній кулі»), Л. Чугаєв («Російська наука та її перспективи»), Є. Браудо («Культурна Німеччина в 1920/21 рр.: Наука, література, мистецтво»), А. Петровський («Радіотехніка, її сучасні успіхи та майбутні перспективи»), М. Блох («Творчість у науці та техніці»).

На повну силу працювала бібліотека, яку очолював М. Яхонтів. При бібліотеці засновано Бюро читачів, яке сприяло членам Будинку вчених та постійним гостям у придбанні необхідних книг.

У 1922 р. з ліквідацією ПетроКУБУ було проведено реорганізацію Будинку вчених у Петрограді - його передали РНК Петроградського губернського відділу профспілки працівників освіти. Тоді ж було згорнуто наукове та клубне життя Будинку. Ситуація змінилася лише в 1931 р., коли Комісією зі сприяння вченим при РНК СРСР було розроблено «Положення про Будинки вчених», і тоді вже Ленінградський Дім вчених знову був переданий науковій інтелігенції міста (Петроградский Дом Ученых, 2000, с. 5-7).

Будинок вчених було організовано також у Москві за ініціативи Максима Горького. Для його функціонування було виділено маєток у тихому районі Москви. Офіційне відкриття Московського Будинку вчених відбулося у червні 1922 р.

Основним завданням московського Будинку вчених було всебічне сприяння об'єднанню наукової громадськості для вирішення основних проблем державного будівництва. Відповідно до поставленого завдання для членів Будинку вчених було створено всі необхідні умови для проживання, заняття науковою діяльністю та спілкування між працівниками науки як за своєю спеціальністю, так і за іншими галузями науки і техніки, мистецтва та літератури.

23 червня 1922 р. ЦЕКУБУ затвердила тимчасове положення про Московський Будинок вчених та його Правління. До членів Правління увійшли такі видатні науковці, як: М. Семашко, М. Покровський, П. Лазарєв, а також представники Народного комісаріату просвіти, Московської та Петроградської комісій покращення побуту вчених.

Будинок вчених у Москві з перших днів свого існування став центром наукового життя міста.

У вирішенні перших організаційних завдань, окрім голови правління Будинку вчених Миколи Семашка, брали активну участь академіки М. Зелінський, М. Кулагін, П. Лазарєв, Д. Прянішніков, С. Чаплигін, І. Бардін, A. Григор'єв, Б. Греков, М. Кірпічов, В. Донч, І. Мінц, В. Образцов, Є. Чудаков, член-кореспондент Х. Коштоянц, професори К. Кекчеєв, М. Вовсі, М. Кольцов, М. Дюрнбаум, Є. Шпольський та багато інших. Ідея створення Будинку вчених, що поєднує широкі кола вчених, викликала відгук працівників науки, й тому вони активно допомагали в організації Будинку вчених (Державний архів Російської Федерації, ф. 4737, оп. 1, спр. 4, арк. 56).

Одним з основних завдань Будинку вчених було зближення наукових працівників різних спеціальностей та митців шляхом проведення різних форм культурного спілкування. Для досягнення цього завдання у Будинку Вчених організовували проведення наукових та політичних доповідей, концертів, літературно-мистецьких вечорів, кіно сеансів тощо.

Регулярно двічі на тиждень влаштовувалися концерти, щотижня проводилися наукові доповіді та літературно-мистецькі вечори. Один день на тиждень був присвячений окремим групам науковців та вшановуванню ювілярів. На постійній основі відбувалися засідання наукових товариств протягом усіх тижнів, крім концертних. Іноді влаштовувалися також і вечори інших видів, наприклад, дитячі вечори, демонстрація фільмів (переважно влітку) тощо.

Щороку зростала кількість концертів, які проводилися у Будинку вчених. В організації музичного та вокального життя Будинку вчених найактивнішу участь брали Б. Сібор та О. Богданович. А в перших концертах брали участь В. Барсова, М. Голованов, О. Гольденвейзер, К. Дзержинська, К. Ігум- нов, М. Катульска, З. Мігай, А. Нежданова, С. Нейгауз, Б. Сібор, Л. Собінов, Г. Ерденко та інші визначні артисти та композитори того часу (Державний архів Російської Федерації, ф. 4737, оп. 1, спр. 125, арк. 34).

На літературно-мистецьких вечорах свої твори читали письменники: B. Вересаєв, С. Єсенін, В. Маяковський, О. Толстой, І. Еренбург, Л. Сейфулліна та інші. Часто виступав талановитий читець літературних творів Д. Закушняк. В організації літературних вечорів брали участь літературознавці та критики: П. Сакулін, П. Коган, М. Піксанов, А. Ефрос та інші (Державний архів Російської Федерації, ф. 4737, оп. 1, спр. 125, арк. 110-120).

Ще одним з напрямків діяльності московського Будинку вчених була організація та проведення науково-політичних доповідей. Доповіді влаштовувалися і різними товариствами - Гігієнічним суспільством, Товариством з вивчення Уралу, Сибіру та Далекого Сходу, Товариством любителів російської словесності та різними літературними гуртками. У перші роки такі доповіді читалися часто, щонайменше 50-60 разів на рік.

Доповідачами товариств виступали М. Морозов, М. Новоруський, академіки А. Іоффе, М. Кулагін, П. Лазарєв, М. Марр, С. Ольденбург, О. Ферсман; професори А. Архангельський, Є. Грімм, М. Кольцов, Є. Марциновський, Г. Россолімо, М. Семашко та інші. З доповідями виступали і вчені-іноземці - бактеріолог Етьєн Бюрне, хімік Пауль Ерліх, невропатолог Оскар Фохт (Державний архів Російської Федерації, ф. 4737, оп. 1, спр. 125, арк. 85-96).

30 жовтня 1924 р. ЦЕКУБУ затвердила новий склад Правління Будинку вчених. До нього увійшли: М. Семашко (голова), заступники - М. Кольцов та М. Кулагін (біологи), члени - О. Богданович (співак), В. Бропнер (медик), В. Волгін (історик), К. Кекчеєв (фізіолог), П. Коган, П. Сакулін (літературознавці), П. Лазарєв, М. Лапіров-Скобло, Т. Молодий, Є. Шпольський (фізики), директор Музею революції С. Міцкевич, Б. Сібор (музикант), О. Шмідт (математик), А. Ефрос (мистецтвознавець), Я. Хапалов (управляння справами ЦЕКУБУ) (Пять лет работы, 1927, с. 28-35).

Загалом роботою Будинку вчених керувало Правління у складі 29 осіб, затверджене ЦЕКУБУ у відповідності до Центрального Бюро Секції науковців. Правління зазвичай збиралося два-чотири рази на місяць. За п'ять років діяльності Будинку вчених (з 1 січня 1922 р. по 1 січня 1926 р.) Правління провело 131 засідання (Шкаровський, 2004, с. 18-20).

Протягом 1925-1926 рр. приміщенням Будинку вчених користувалися 28 наукових товариств різних напрямів дослідження: медичне товариство (ендокринологічне, медичне товариство Другого Московського державного Університету, науково-туберкульозний інститут, соціальної експериментальної гігієни); технічне товариство (цивільних інженерів, гірничих інженерів, радіо-інженерів, всеросійська асоціація інженерів, металургійне, електротехнічне); біологічне товариство (бактеріологічне); літературне товариство (аматорів російської словесності імені Чехова, друзів книги); краєзнавче товариство та інші.

Засідання наукових товариств набували дедалі більшого значення в житті Будинку Вчених, про що свідчить збільшення кількості їх засідань: у 1922-1923 рр. відбулося 41 засідання; у 1923-1924 рр. - 87; у 1924-1925 рр. - 116; у 1925-1926 р. - 288 засідань (Державний архів Російської Федерації, ф. 4737, оп. 1, спр. 25, арк. 57).

У порядку самодіяльності при Будинку вчених почали створюватися перші гуртки: шаховий, більярдний, тенісний, фотографічний, музичний, гурток екскурсій.

Московський Будинок вчених вирізнявся серед інших чудово організованою їдальнею з буфетом, яка функціонувала при будинку. Обіди відпускалися за доступною ціною членам Будинку вчених, особам, які мешкали у гуртожитку, та делегатам різних наукових з'їздів та конференцій. У середньому, у перші роки тут щодня обідало 250-300 чоловік. Такі обіди в їдальні Будинку вчених допомагали знайомству та зближенню вчених.

Поступово формувалася бібліотека, читальна зала, книжковий відділ Будинку вчених. Видавалися особливі бюлетені про роботу Будинку вчених та низку популярних книг. Так було випущено: «Введення у соціальну гігієну» М. Семашка, «Чудові досягнення науки» М. Кольцова, «Час і календар» І. Полака та інші.

Щороку збільшувалася кількість науково-періодичної літератури. Так, у 1924 р. до бібліотечного фонду Будинку вчених надійшло 86 журналів, в 1925 р. - 142 журнали, а в 1926 р. - 161 журнал. Більшість журналів мали іноземне походження. Як приклад, зі 161 журналу німецькою мовою був 61 журнал, французькою мовою - 37 журналів, англійською мовою - 59 журналів і російською - 4.

Станом на 1926 р. бібліотека Будинку вчених налічувала понад 5000 примірників книг та журналів, переважно іноземними мовами. На поповнення бібліотеки книгами та журналами відпускалося щорічно 2000 руб.

Тематика журналів, що надходила була досить різноманітною: мистецтво - 13 шт., історія - 5 шт., загальні науки - 8 шт., філософія і психологія - 6 шт., природознавство - 10 шт., математика і астрономія - 12 шт., фізика - 7 шт., хімія - 7 шт., біології - 10 шт., мінералогія - 2 шт., медицина - 22 шт., бібліографія - 7 шт., праці вчених товариств та інститутів - 5 шт., географія - 2 шт., прикладні науки та інші - 45 шт. (Державний архів Російської Федерації, ф. 4737, оп. 1, спр. 65, арк. 112-125).

Важливим науково-просвітницьким центром став саратовський Будинок працівників освіти, відкритий в 1922 р. Спочатку Будинок працівників освіти не мав свого приміщення та розташовувався у житловому будинку. Пізніше його перемістили за адресою: на перехресті вул. Комсомольської та проспекту Леніна (колишні вул. Приютська та вул. Московська). Саратовські вчені, були переконані, що Будинок працівників освіти повинен стати центром культурного та суспільного життя Саратова, тому брали активну участь у його організації та роботі.

Правління Будинку вчених очолив професор Ветеринарного інституту Б. Массіно, блискучий вчений, засновник кафедри паразитології та інвазійних хвороб. Борис Григорович з ентузіазмом взявся до справи. До складу правління Будинку увійшли відомі на той час вчені - зоолог М. Ліванов та майбутній ректор Медичного інституту М. Аксянців. Правління Будинку намагалося надати його роботі широкий культурний, а не ідеологічний напрям.

Професори та викладачі, які відвідували Будинок вчених у Саратові, мали можливість взяти участь у роботі численних гуртків - діалектичного матеріалізму, іноземних мов, крою та шиття та інших (Музалевский, 2012, с. 7-8).

Саратовський Будинок вчених відзначився своєю їдальнею та, навіть, дитячим садочком. Будинок освітян у Саратові був тим місцем, де інтелігенції вдавалося використовувати і реалізовувати колишні ментальні установки у нових реаліях суспільного життя. Просвітницька діяльність, науковий диспут як основи професійної діяльності, проводились у стінах Будинку вчених згідно з етосом науки дореволюційного вченого.

В 1921 р. професор Казанського університету, у майбутньому знаменитий хірург О. Вишневський, висловив пропозицію щодо створення Будинку вчених у Казані. Він пропонував створити такий осередок казанських науковців, який не тільки забезпечить наукове спілкування, але й сприятиме забезпеченню квартирами наукових працівників, які особливо цього потребували. Також планувалося відкрити читальний зал, організувати клуби за інтересами. Пропозицію було підтримано Секцією наукових працівників при Союзі працівників просвіти СРСР. І вже в 1924 році було виділено двохповерхове приміщення за адресою: вулиця Старо-Горщечна (нині вулиця Щапова), будинок 43. Відкриття казанського Будинку вчених запланували на 6 квітня 1924 року, спочатку його відкриття перенесли на осінь, потім - на невизначений термін. Основною причиною зриву відкриття Будинку вчених у Казані виявилися голод та безгрошів'я, характерні для всього СРСР 1920-х років. У звітах секції науковців прямо вказували на важке становище в регіоні, про загрозу голоду та важке матеріальне становище. І лише в 1925 р. внаслідок наполегливої роботи наукових робітників міста Казань Будинок вчених вдалося відкрити. Офіційною датою відкриття Будинку вчених вважається 29 листопада 1925 року, за адресою: вул. Комлева, 22. У новому приміщенні, яке було виділено спеціально під Будинок вчених розташовувалося 4 кімнати, читальня на 20 осіб, зал на 150 осіб, більярдна та буфет (Сборник важнейших приказов, 1945, с. 52).

Казанський Будинок вчених проводив активну культурно-просвітницьку, освітню, наукову діяльність. У Будинку вчених регулярно проводилися концерти за участю самодіяльного оркестру. Очолював оркестр професор О. Кавунів. Відомий математик М. Чеботарьов «... брав активну участь і охоче виступав на вечорах як піаніст», - згадували згодом про нього студенти.

Щотижня для дітей вчених організовували дитячі ігри, проводили сімейні вечори, проходили засідання різних вчених товариств, було організовано школу танців. В одній із кімнат Будинку вчених був встановлений більярд, який не тільки займав вчених у вільний час, але й приносив дохід: на 1927 він склав 860 руб., гроші для Будинку вчених чималі.

У будинку було організовано дитячий садок для дітей вчених - членів секції науковців, спочатку міг приймати трохи більше 20 дітей, однак поступово його можливості було розширено. При Будинку вчених функціонувала їдальня на 500 осіб.

Також було організовано бібліотеку, яка постійно поповнювалася науковою та художньою літературою, періодичними виданнями. Бібліотека на початку 1930-х років налічувала близько 300 томів різних видань, її відвідувачами були 295 науковців.

Активну участь у роботі Казанському Будинку вчених брали багато професорів та викладачів. Велику популярність на той час мали лекції з історії, які читав «червоний» професор історик Михайло Ксаверійович Корбут. У 1920-ті роки він раз на тиждень читав лекції з історії Казанського університету, зокрема на такі теми: «Казанський університет 1850-1860-х рр.», «Казанський університет 1880-х рр..», «Казанський університет 1905 р.».

У Будинку вчених проводилися збори, де активно обговорювалися доповіді різноманітної тематики, організовувалося проведення лекцій на різні теми, наприклад: «Західною Європою», «Берлін, Париж, Лондон», намічено диспут «Який нам потрібен шлюб?» (Сальникова, 2002, с. 149-165).

Влітку 1935 року за клопотанням ректора Казанського університету Г. Камая Будинку вчених було передано будівлю за адресою вулиця Бутлерова, а в листопаді цього ж року відбулося об'єднання Будинку вчених з Будинком інженерів в один заклад - Будинок працівників науки і техніки «Дорніт». Заклад культури, що виник, продовжував вести активну діяльність, започатковану Будинком вчених: проводилися музично-літературні вечори, конкурси художньої самодіяльності за участю викладачів і студентів казанських закладів вищої освіти, з концертами виступали О. Арузов (скрипка), В. Сементовський (рояль), В. Євлампієв (скрипка). При «Дорніті» були створені драмколектив, симфонічний оркестр під керівництвом О. Литвинова. До відкриття міського оперного театру тут йшли репетиції його перших вистав: «Качкин», «Башмагім», «Шурале».

У 1926 р. у місті Томськ організувано тимчасову комісію з організації клубу вчених при окрбюро РНК. До її складу увійшли голова окрбюро РНК В. Шумілов, члени бюро І. Соколов, В. Серебров, В. Макаров, В. Колосунін (викладач Сибірського технологічного інституту) та директор Центральної (Наукової) бібліотеки Томського державного університету В. Наумова-Широких. 7 березня 1926 р. газета «Червоний прапор» повідомила про відкриття секцією науковців клубу вчених. Цього ж року 13 березня відбувся його перший захід - вечір для вчених та їхніх сімей (Г. Тюмень, 1929).

Було обрано правління клубу у складі 14 осіб: В. Шумілов, В. Ревердатто, І. Соколов, В. Колосунін, А. Халецька, В. Наумова-Широких, Л. Омороков, А. Лаврський, В. Кузнєцов, М. Бакай, О. Опокін, М. Попов, С. Цвєтков та М. Слобідської. Для виконання поточної роботи правлінням клубу було обрано президію у складі 5 осіб (Колоколов, 2008, с. 25).

Довгий час залишалося невирішеним питання щодо надання власної будівлі у користування клубу. Оскільки у момент організації клубу поряд з університетським корпусом Томського державного університету (ТДУ) був відсутній придатний будинок, то культкомісією окрбюро РНК було прийнято рішення «організувати клуб у будівлі бібліотеки університету». За договором, укладеним із ТДУ на 3 роки, у розпорядження секції передавалися дві кімнати у будівлі Центральної бібліотеки ТДУ. На ремонт та обладнання для приміщень клубу Радою Народних Комісарів було виділено близько 1600 руб. При клубі діяли буфет і буфетна комісія, читальний зал з достатньою кількістю газет і журналів (радянських та зарубіжних), а також з пересувним фондом усіх видань, що виходили російською мовою та одержувалися Центральною бібліотекою Томського державного університету.

Початок діяльності клубу вчених у Томську, чий статут «був невеликою видозміною статуту клубу Московського Будинку вчених», був пов'язаний в основному з його культурно-розважальною діяльністю та, перш за все, організацією сімейних вечорів для науковців міста. При клубі діяли різноманітні гуртки. Наприклад, гурток з влаштування вечорів сатири та гумору, який отримав жартівливу назву «Кенгуру» і працював приблизно з осені 1926 р. Його неформальним «директором» вважався професор-фізик В. Ковалів (Колоколов, 2008, с. 32).

У програму вечорів входили театралізовані вистави, які в сатиричній, шаржованій формі обіграють ті чи інші події, заходи з життя вузів міста, а також окремих учених.

Вже у перший рік існування (з березня по вересень 1926 р.) клубом вчених було проведено 6 концертів та сімейних вечорів, організовано вечори для делегатів 2-го Всесибірського з'їзду лікарів. У звітній документації РНК при Союзі працівників просвіти кінця 1926 р. зазначається, що відвідуваність клубу достатня (Колоколов, 2008, с. 42).

Члени сімей науковців залучалися до організації заходів. З-поміж них був створений балет «Кенгуру». Музичний супровід вечорів забезпечував хор під керівництвом професора Л. Оморокова. Завершалися вечори зазвичай співом гімну «Кенгуру» (теж жартівливого), написаного професором ТДУ Н. Поповим.

Правління клубу з просвітницькою метою організовувало для всіх бажаючих безкоштовне відвідування музеїв Томського державного університету (етнолого-археологічного, зоологічного, анатомічного, палеонтологічного, патологоанатомічного), що завжди супроводжувалися лекціями-бесідами (Г. Тюмень, 1929, Красное знамя,1 мая).

Варто відзначити і широкий тематичний спектр лекцій та доповідей, які організовувалися під час вечорів: від науково-популярних (лекції про еволюцію клітини професора М'ясоїдова, про гіпноз професора К. Завадовського тощо) до лекцій, присвячених питанням мистецтва («Гармонічний аналіз маршу з «Трьох апельсинів» С. Прокоф'єва» професора Н. Костюкової, «Імпресіонізм у живописі» В. Мізерова, «Деякі здивування в галузі музичної педагогіки» професора Н. Александровой «Принципи влаштування терменвоксу: музичний радіоінструмент» професора І. Соколова і т.д.).

Лекції для профспілкових та робітничих організацій присвячувалися господарським та виробничим, загальнонауковим питанням (наприклад, походження та еволюція людини, Велика французька революція, філософія Канта, діалектичний матеріалізм), а також актуальним антирелігійним та політичним темам (антирелігійна робота науковців, капіталізм та світова революція).

У клубі вчених виступали й приїжджі. Так, 9 травня 1928 р. відбулася доповідь на тему «Сучасний Афганістан» члена московської РНК, професора, К. Соколів-Страхова (Г. Тюмень, 1928). Доповідач поділився зі слухачами особистими враженнями. Він протягом 1926-1927 pp. був військовим аташе при повноважному представництві СРСР в Афганістані.

У розпорядженні клубу була літня садиба, де під час відпусток для вчених та їхніх сімей влаштовувалися спортивні ігри (теніс, стрільба, волейбол).

Висновки

Таким чином, діяльність Будинків вчених 1920-х років була насиченою і цікавою. Організатори цих закладів розробляли ряд заходів, покликаних сприяти організації та діяльності наукових товариств, асоціацій, закликали науковців активно включатися у громадську-політичну діяльність шляхом організації наукових доповідей, лекцій, дискусійних клубів з актуальних наукових і суспільних питань та тем.

Будинки вчених стали місцем, де можна було щодня спілкуватись, працювати, проводити наукові збори, лекції, доповіді. Крім того, відповідно до гострих потреб моменту, при них були організовані їдальні та буфети, амбулаторії, різні майстерні, бібліотеки та читальні зали, гуртожитки.

Значна увага приділялася організації культурного відпочинку науковців та членів їх родин. У Будинках вчених часто влаштовувалися концерти, музичні, літературно-художні та сімейні вечори, науково-популярні лекції, організовувалися зустрічі з відомими діячами науки та культури, спортивні змагання, кіносеанси, діяли секції за інтересами тощо.

Історія заснування та діяльності Будинків вчених у 20-30- ХХ ст. являє собою досвід, перш за все, культурної та громадянської самоорганізації наукового співтовариства.

Письменник К. Паустовський якось написав: «Історія будинків буває часом цікавіша за людське життя. Будинки довговічніші за людей і бувають свідками кількох людських поколінь». Ця цитата якнайкраще підходить для опису історії створення та діяльності Будинку вчених. За своє життя вони пережили безліч важких подій, таких як переїзди, зміна керівництва і навіть назви.

Список використаних джерел і літератури

Г. Петроград. (1921). Наука и ее работники, 1, 36-38.

Г. Тюмень. (1928). Красное знамя, 8 мая, 73.

Г. Тюмень. (1929). Красное знамя, 11 марта, 70.

Г. Тюмень. (1929). Красное знамя, 14 июля, 165.

Г. Тюмень. (1929). Красное знамя, 1 мая, 121.

Державний архів Російської Федерації (ДАРФ).

Колоков, А. А., Лизунов, В. В., Соловьев, А. А., Кутмина, О. А., Пономарева, Г. П. & Филиппова, Л. П. (ред.). (2008). Омский Дом Ученых: встреча через десятилетия (к 70-летию Омского дома ученых). Омск: Полиграфический центр КАН, 68 с.

Краткий обзор организации ПЕТРОКУБУ за трехлетний период. 12 января 1920 г. - 12 января 1923 г. (1923). Петроград: б.и., 15 с.

Музалевский, Е. (2012). Новый ковчег эпохи. Новые времена в Саратове, (28), 7-8.

Организация науки в первые годы советской власти (1917-1925): сб. док. (1968). (Кн.1). Ленинград: Наука, 419 с.

Петрицкий, В. В. & Ноздрачев, А. Д. (1995). Первый в России Дом ученых. Вестник Российской Академии Наук, (65), 922-930.

Петроградский Дом Ученых. 1920-1921. История в документах. (2000). Санкт- Петербург: изд-во «Сударыня», 76 с.

Пять лет работы Центральной комиссии по улучшению быта ученых при Совете Народных Комиссаров РСФСР (ЦеКУБУ). 1921-1926 гг. (1927). Москва: Издание ЦеКУБУ 56 с.

Сальникова, А. А. (2002). Революционные потрясения: 1917-1922 р. Очерки истории Казанского университета. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 149-165.

Сборник важнейших приказов и инструкций по вопросам карточной системы и нормирования снабжения [Наркомторга СССР]. (1945). [Ленинград]: Информ.-изд. бюро отд. торговли Леноблисполкома, 152 с.

Уэллс, Г. Д. (1964). Россия во мгле: собр. соч. (в 15 т., Т.15). Москва: Правда, 464 с. Шкаровський, В. С. (2004). Мой родной Дом ученых, или через призму веков и лет. Москва: изд-во «Техника», 96 с.

References

G. Petrograd [City of Petrograd]. (1921). Nauka i ee rabotniki, 1, 36-38. [in Russian].

G. Tyumen [City of Tyumen]. (1928). Krasnoe znamya, 8 maya, 73. [in Russian].

G. Tyumen [City of Tyumen]. (1929). Krasnoe znamya, 11 marta, 70. [in Russian].

G. Tyumen [City of Tyumen]. (1929). Krasnoe znamya, 14 iyulya, 165. [in Russian].

G. Tyumen [City of Tyumen]. (1929). Krasnoe znamya,1 maya, 121. [in Russian].

Derzhavnyy arkhiv Rosiys'koyi Federatsiyi [The State Archive of the Russian Federation]. [in Russian].

Kolokov, A.A., Lizunov, V.V., Solovev, A.A., Kutmina, O.A., Ponomareva, G.P. & Filippova, L.P. (Ed.). (2008). Omskiy Dom Uchenykh: vstrecha cherez desyatiletiya (k 70-letiyu Omskogo doma uchenykh) [The Omsk House of Scientists: a meeting through decades (to the 70th anniversary of the Omsk House of Scientists)]. Omsk: Poligraficheskiy tsentr KAN, 68 s. [in Russian].

Kratkiy obzor organizatsii PYeTROKUBU za trekhletniy period. 12 yanvarya 1920 g. - 12 yanvarya 1923 g. [A brief overview of the PETROKUBU organization over a three-year period. January 12, 1920 - January 12, 1923]. (1923). Petrograd: b.i., 15 s. [in Russian].

Muzalevskiy, Ye. (2012). Novyy kovcheg epokhi. Novye vremena v Saratove [The new ark of the era. New times in Saratov], (28), 7-8. [in Russian].

Organizatsiya nauki v pervye gody sovetskoy vlasti (1917-1925) [The organization of science in the first years of Soviet power (1917-1925)]: sb. dok. (1968). (Vol.1). Leningrad: Nauka, 419 s. [in Russian].

Petritskiy, V. V. & Nozdrachev, A. D. (1995). Pervyy v Rossii Dom uchenykh. Vestnik Rossiyskoy Akademii Nauk [The first Russian House of Scientists]. Vestnik Rossiyskoy AkademiiNauk, (65), 922-930. [in Russian].

Petrogradskiy Dom Uchenykh. 1920-1921. Istoriya v dokumentakh [Petrograd House of Scientists. 1920-1921. History in documents]. (2000). Sankt-Peterburg: izd-vo «Sudarynya», 76 s. [in Russian].

Pyat let raboty Tsentralnoy komissii po uluchsheniyu byta uchenykh pri Sovete Narodnykh Komissarov RSFSR (TseKUBU). 1921-1926gg. [Five years of work of the Central Commission for the Improvement of Life of Scientists under the Council of People's Commissars of the RSFSR (CECILS). 1921-1926.]. (1927) Moskva: Izdanie TseKUBU, 56 s. [in Russian].

Salnikova, A. A. (2002). Revolyutsionnye potryaseniya: 1917-1922 r. Ocherki istorii Kazanskogo universiteta [Revolutionary upheavals: 1917-1922. Essays on the history of Kazan University]. Kazan: Izd-vo Kazan. un-ta, 149-165. [in Russian].

Sbornik vazhneyshikh prikazov i instruktsiy po voprosam kartochnoy sistemy i normirova- niya snabzheniya [Narkomtorga SSSR] [The collection of the most important orders and instructions on the issues of the card system and rationing of supplies [People's Commissariat of Trade of the USSR]. (1945). [leningrad]: Inform.-izd. byuro otd. torgovli Lenoblispolkoma, 152 s. [in Russian].

Uells, G. D. (1964). Rossiya vo mgle [Russia in haze]: sobr. soch. (Vol.15). Moskva: Pravda, 464 s. [in Russian].

Shkarovskiy, V.S. (2004). Moy rodnoy Dom uchenykh, ili cherez prizmu vekov i let [My native House of scientists, or through the prism of centuries and years]. Moskva: izd-vo «Tekhnika», 96 s. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru