Національний склад населення Підкарпатської Русі у 1919-1938 рр.

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ У 1919-1938 рр.

Глінка Богдан - аспірант кафедри Центрально-Східної Європи та спеціальних історичних дисциплін Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Анотація. Мета дослідження - на основі архівних джерел дослідити національний склад населення Підкарпатської Русі у міжвоєнний період та фактори, що впливали на зміну національного складу у 1919-1938 рр. Методологія дослідження. У статті використано загальнонаукові методи, зокрема аналіз та синтез різних джерел, індукція і дедукція. Застосовуються принципи історизму, об'єктивності, всебічності, цілісності і системності. У тексті вжито відповідний термінологічний апарат, за допомогою якого обґрунтовано авторське бачення особливостей національного складу населення Підкарпатської Русі у міжвоєнний період, а також факторів, які впливали на її зміну. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні національного складу населення Підкарпатської Русі на основі архівних джерел по окремим районам та населеним пунктам, подано статистичні та порівняльні дані, щодо змін у національному складі населення регіону у 1920-1930-х рр. на основі вибіркових населених пунктів. Висновки. Було визначено, що край досить сильно постраждав під час війни, зокрема була тотальна розруха, зубожіння населення, негативний приріст населення, що ускладнювало відновлення і без того складного економічного становища після століть перебування у складі Угорського королівства. Крім того, Підкарпатська Русі була регіоном, де був найбільш строкатий національний склад населення, що мав до того ж свої особливості, як наприклад деякі національності - угорці або німці мали свої ареали проживання, які були зумовлені політичними, культурними та економічними факторами. Хоча така нацменшина як євреї не мали певного місця проживання і були «розпорошені» по всьому краї. Окремо досліджуються причини зміни національного складу населення як еміграційні процеси, стан медицини тощо. Значні зміни почали відбуватись наприкінці 20-х на початку 30-хрр. ХХ ст. з покращенням загального добробуту населення. Також для більш повного розуміння національного складу населения Підкарпатської Русі у зазначений період було проведено детальне дослідження переписів населення за 1921 р. та 1930 р.

Ключові слова: нація, Підкарпатська Русь, Чехословаччина, національний склад, еміграційні процеси, міжвоєнний період.

підкарпатська русь національний склад населення архівні джерела

NATIONAL COMPOSITION OF THE POPULATION OF SUBCARPATHIAN RUSSIA IN 1919-1938

HLINKA Bohdan - PhD-student of the Department of Central and Eastern Europe and special historical disciplines Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk, Ivano-Frankivsk

Abstract. The purpose of the study is to investigate the national composition of the population of Subcarpathian Rus in the interwar period and the factors that influenced the change in the national composition in 1919-1938, based on archival sources. Research methodology. The article uses general scientific methods, in particular the analysis and synthesis of various sources, induction and deduction. The principles of historicism, objectivity, comprehensiveness, integrity and systematicity are applied. The text uses the appropriate terminological apparatus, which substantiates the author's vision of the peculiarities of the national composition of the population of Subcarpathian Rus in the interwar period, as well as the factors that influenced its change. The scientific novelty consists in a comprehensive study of the national composition of the population of Subcarpathian Rus based on archival sources for individual districts and settlements, statistical and comparative data on changes in the national composition of the region's population in the 1920s and 1930s based on sample settlements are provided. Сonclusions. In addition, Subcarpathian Rus was a region with the most varied national composition of the population, which also had its own characteristics, for example, some nationalities such as Hungarians or Germans had their own areas of residence, which were determined by political, cultural and economic factors. Although such a national minority as Jews did not have a definite place of residence and were “scattered” throughout the country. The reasons for the change in the national composition of the population, such as emigration processes, the state of medicine, etc., are separately investigated. Significant changes began to take place at the end of the 20s and the beginning of the 30s of the 20th century, with the improvement of the general well-being of the population. One of the main factors that contributed to the improvement of the population's standard of living was the admission to government positions of the native population of Subcarpathian Rus - Ruthenians, although there was also a negative trend of population decline associated with emigration processes, which, however, did not have a significant impact on changes in the national composition population of the region. For a more complete understanding of the national composition of the population of Subcarpathian Rus in the specified period, a detailed study of the population censuses for 1921 and 1930 was conducted.

Key words: nation, Subcarpathian Rus, Czechoslovakia, composition of the population, emigration processes, interwar period.

Постановка проблеми. Після закінчення Першої світової війни з розпадом Австро-Угорщини постало питання про те, що частиною якої країни стане Карпатський край, як важливий стратегічний регіон в економічному і політичному плані. На Паризькій мирній конференції 1919 р. країнами Антанти було вирішено передати регіон до складу новоутвореної Чехословацької республіки, щоб унеможливити її захоплення Угорщиною чи іншими країнами, які були ворогами Антанти. Регіон було передано під владу Чехословаччини після підписання Сен-Жерменського мирного договору 10 жовтня 1919 р. Відповідно до договору Карпатський край визнавався автономною адміністративно-територіальною одиницею Чехословаччини. На останній був обов'язок надати у межах визначених кордонів, повну автономію та забезпечення всіх прав населенню краю.

Основні пункти майбутнього автономного устрою Карпатського краю були викладені в Конституції Чехословаччини, яка була прийнята 29 лютого 1920 р. Стаття 3 Конституції, закріплювала автономію краю у складі новоутвореної держави. Інші статті визначали положення про адміністративний апарат регіону, його діяльність, права місцевого самоврядування в освіті, релігії, мові тощо. Також за Конституцією 1920 р. закріплювалась офіційна назва регіону як «Підкарпатська Русь», яка почала вживатись в усіх офіційних документах. Підкарпатську Русь було поділено на чотири жупи з центрами в Берегові, Ужгороді, Мукачеві, Бичкові (Мацелюх, 2014, с. 6).

Аналіз джерел та останні дослідження. Дослідження проблематики проводилось на широкому колі архівних джерел Державного архіву Запорізької області, зокрема Ф. 849 (Крайова комісія по проведенню першого загального перепису населення Чехословаччини в 1921 році), що дозволяє дослідити не тільки національний склад населення Підкарпатської русі, але і конфесійний склад, мову, професію тощо. Також у дослідженні використано матеріали Національного архіву м. Прага, а саме Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna. 1934. 1934. Dil 1. Praha: Ceskoslovenska statistika, Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna. 1930. 1930. Dil 1. Praha: Ceskoslovenska statistika, Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna. 1938. 1938. Dil 1. Praha: Ceskoslovenska statistika., які які дають вичерпний матеріал для дослідження економічного соціального, національного становища населення в Чехословаччині, зокрема і на території Краю. Щодо наукового дослідження іншими науковцями, то ця проблематика є певною мірою вивченою. Наявні окремі розвідки, щодо проживання окремих національностей на території Підкарпатської Русі, зокрема Шніцер І. «Словаки Закарпаття і 20-х рр. ХХ ст.» (Шніцер, 2002), Макара М. «Німці на Закарпатті (Х-ХХ ст.) (Макара, 1995), а також роботи М. Тиводара, І. Ліхтея, П. Шворца та інших, що дають вичерпний матеріал по проживанню окремих національностей на території Підкарпатської Русі у міжвоєнний період.

Мета дослідження - на основі архівних джерел дослідити національний склад населення Підкарпатської Русі у міжвоєнний період та фактори, які впливали на зміну національного складу впродовж зазначеного періоду.

Виклад основного матеріалу. Після закінчення Першої світової війни регіон знаходився на межі тотальної розрухи спричиненої військовими діями на цій території, призовом до армії Австро-Угорщини, еміграційних процесів тощо. Ці та інші фактори спричинили до уповільнення приросту населення та загальної кількості населення автономного регіону після війни. Зокрема, під час війни у 1915 р., 1917 р., 1918 р. приріст населення перетнув від'ємний показник на рівні від 1,5% до 10%. Тільки у 1916 р. показник приросту населення перетнув плюсову межу у +1,5% (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1934, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 41). Про, що свідчать дані про кількість населення за 1880-1930 рр., за якими впродовж 1920-1921 рр. кількість населення зросла тільки на 9 тис. осіб (з 595 589 до 604 593 осіб), що позначається низьким рівнем народжуваності та втрати через бойові дії (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1934, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 29). Крім того, на приріст населення і тривалість життя населення значний вплив мали санітарні, соціальні, економічні фактори. Адже на початку 1920-х рр. значна кількість населення Підкарпатської Русі потерпала від хвороб, недоїдання, поганих побутових умов проживання, травматизму, епідемій, смертності серед немовлят тощо (Герасимчук, 2016, с. 55).

У 1921 р. уряд Чехословаччини провів перепис населення Підкарпатської Русі. На основі статистичних матеріалів нам відомо, що населення Підкарпатської Русі на 1921 р. складає 604 593 осіб: 19 975 чехословаки, 10 268 - німці, 105 690 - угорці, 375 500 - русини, 315 - поляки, 80 717 - євреї, 11 427 - інші національності (Ceskoslovenska statistika, Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1934, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 46). Перепис населення 1921 р. дозволяє нам детально проглянути специфіку проживання національностей на території регіону та їх віросповідання. Зокрема, буде проглянуто національний склад населення на прикладі декількох населених пунктів по округах. Вибірка даних населених пунктів є цілком випадковою, для неупередженого дослідження. Хоча в деяких випадках, як з округом Тересва, ціленаправлено було вибрано дані села, щоб показати, в чому особливість даного округу (див. таблицю 1).

Таблиця 1.

Національний склад населення Підкарпатської Русі на основі перепису населення 1921 р.

Отже, на початку 1920-х рр. найбільшу кількість населення Підкарпатської Русі складали русини (українці - авт.), які становлять 62,32%, як корінне населення регіону. Такий показник міг бути більшим, однак через політику угорцізації, яка цілеспрямовано проводилась в Підкарпатській Русі впродовж десятиліть, цей показник поступово зменшився із 72% у 1900 р. (Макаренко, 2008, с. 181) до 62% у 1921 р. Крім того, як ми бачимо із перепису населення за 1921 р. в Чехословаччині, як і в попередні періоди визнавалась національність русинів (русини - це етнографічна група українців, як гуцули, лемки, бойки та інші, що проживають на території теперішньої Закарпатської області тодішньої Підкарпатської Русі, і є складовою частиною української нації - авт.). Це було зумовлено тим, що так русини через свою національну незрілість не могли становити загрози австро-угорському, а пізніше чехословацькому уряду. (Макаренко, 2008, с. 177). Загалом русини становили більшість у всіх округах Підкарпатської Русі, крім Берегівського та Косонського округів.

На початку 1920-х рр. найбільшою національною меншиною в Підкарпатській Русі були угорці, які становили 17.35% від загальної кількості населення. Найбільше угорців проживало в Берегівському та Косонському округах, що зумовлено рядом причин, серед яких близькість округів до кордону з Угорщиною не тільки політично, але й історично, а саме перебування регіону майже 800 років під владою Угорського королівства, що зумовило переселення багатьох угорців до цього регіону (поміщики, торговці, поселенці тощо); другою причиною є процес угорцізації, яку проводила Угорщина на всіх підконтрольних їй територіях. Особливо активно вона почала проводитись з 1843 р., коли було проголошено угорську мову державною. Загрозливою ця політика стала з 1868 р., коли було введено шкільний закон, за яким освіта повинна надаватись рідною мовою учнів (згідно із Законом про національності від 1868 р. діти могли навчатись рідною мовою, але за відсутності реальних механізмів впровадження шкіл рідною мовою, це дало можливість угорському уряду здійснювати поступову угорцізацію всіх неугорських народів - авт.). (Макаренко, 2008, с. 178).

Також угорці становили більшість населення в Буштині (Тячівський округ), Фанчиково, Матієво, Неветленфолу (Севлюшський округ), Форнош, Шенборн (Мукачівський округ). Пов'язано це із близькістю цих населених пунктів до Берегівського округу, що полегшувало угорцізацію через освіту, наявність мадярських поселенців тощо.

Другою національною меншиною регіону були євреї, які складали 13,33%. Загалом представники єврейської національності проживали в усіх округах Підкарпатської Русі, й складають частку населення в різних поселеннях від 5% до 50%. Найбільше євреїв проживало в Міжгірському та Іршавському округах.

Четвертими за кількістю населення були чехословаки (чехословаки - це штучно створена нація чеським урядом після стоворення Чехословаччини та закріплена у Конституції 1920-го р. для збільшення чисельності державотворчої нації в країні, хоча насправді це були два різних народи чехи і словаки - авт.), які складали 3,31%. Більшість представників цих національностей проживали в містах. В селах та містечках вони майже відсутні. Найбільше їх було в Ужгородському та Мукачівському округах, також невелика частина присутня й в інших частинах Підкарпатської Русі. Це пов'язано з тим, що на початку 1920-х рр. багато чехословаків починали переїжджати в цей край в пошуках роботи, як інженери для будівництва нових підприємств, держслужбовці для новоприєднаної території, викладачі для підняття професійної кваліфікації населення, яке в основному працювало на полях, для торгівлі тощо. Однак, цей приріст чехословаків зачепив тільки міста як центри торгівлі і підприємництва. (Шніцер, 2002, с. 134). На території краю також є єдине село Гута, яке було засноване словаками ще в середньовіччі і складалось на 100% із словацького населення.

Наступною нацменшиною були німці, які складали 1,73%. Вони були розпорошені майже по всіх населених пунктах, де вони складали від 0,1% до 5% від населення населеного пункту. Найбільше їх було у містах як Ужгород, 106

Мукачево, Нове Село, Софія і Рахів (Макара, 1995, с. 11). Більшість населення німці складали в селах Німецька Мокра і Усть Чорна, які ще називають «австрійським острівком». Чисельна перевага німців в «австрійському острівку» зумовлена тим, що ці поселення були засновані австрійськими і німецькими переселенцями у XVIII ст., які прибули в Карпати для освоєння лісу. Також на території Підкарпатської Русі проживали й інші менш чисельні національності як цигани, румуни, поляки тощо. Румуни були зафіксовані в Міжгірському окрузі, який межував із Румунією.

Визначення національності від часу перепису населення 1930 р. настільки відрізнялося від попереднього перепису, що було прописане інше визначення національності. До перепису населення 1921 р.: «Національність - це розуміння родової належності, основною зовнішньою ознакою якої, як правило, є рідна мова і євреї можуть заявляти про єврейську національність...». Аналогічне положення 1930 р. було сформульоване іншим чином: «Громадянство, відмінне від зазначеної рідної мови, може бути зареєстроване лише у тому випадку, якщо дана особа не розмовляє рідною мовою ні в сім'ї, ні вдома та володіє мовою цієї національності, але євреї завжди можуть заявити про єврейську національність» (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 45).

З 1921 по 1930 рр. відбувається значний приріст населення порівняно із післявоєнними роками з 1,5% до 19,97% у кількісному відношенні населення збільшилось з 604 593 (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 35) до 725 357 осіб (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 33). Серед яких 717 831 особа постійно проживала на території Підкарпатської Русі і 7526 осіб мали тимчасове проживання, станом на 1 грудня 1930 р. (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 32).

У 1921-1930 рр. русинська національність зросла на 19,98% (446 916 осіб), угорська на 5,58% (109 472 особи), чехословацька на 71,74% (33 961 особа), німецька на 28,31% (13 249 осіб), польська зменшилась на 46,64% (до 139 осіб), єврейська на 14,48% (91 255 осіб), представників інших національностей на 23,54% (14 117 осіб) (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 46). В той же час спостерігаються зміни в загальному відсотковому відношенні різних національностей щодо всього населення Підкарпатської Русі. Внутрішнє населення русинської національності збільшилось на 0,7% (63%), угорської зменшилось на 2,1% (15,5%), чехословацька + 1,4% (4,79%), німецька + 0,2% (1,87%), польська зменшилась на 0,03% (0,02%), єврейська зменшилась на 0,4% (12,8%), інших національностей + 0,8% (1,99%). (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934,

Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 47). Ці дані можна побачити на нижче наведеній таблиці, яка показує кількісний стан населення в поселеннях різних частин Підкарпатської Русі (див. таблицю 2).

Таблиця 2.

Національний склад населення Підкарпатської Русі на основі перепису населення 1930 р.

(Перепись населения в Подкарпатской Руси 1930 года, Официальный текст опроса по Закону ЧСР от 14 апреля 1921 года).

На основі вищезазначених таблиць було здійснено порівняння, щодо приросту населення в населених пунктах Підкарпатської русі впродовж 1921-1930-х рр., зокрема:

У Берегівському окрузі спостерігалось незначне збільшення кількості населення в більшості населених пунктів як Нижніх Реметів та інші, крім Бадало (356-1164 осіб), Бене (780-962 осіб) та інших, де населення збільшилось 20-30%. Населення в даних поселеннях збільшувалось загалом за рахунок переважаючої національності русин або угорці, в той же час спостерігалась поява чехословаків (Бене) в поселеннях та збільшення (Бадало, Нижні Ремети) або зменшення (Бене) кількості євреїв.

У Міжгірському окрузі кількість населення збільшувалось у всіх населених пунктах як Лісковець (482-731 осіб) та інших, крім Буковця, де населення скоротилось (з 703 до 668 осіб). Населення збільшилось за рахунок переважаючої національності - русин. Також спостерігалось «зникнення» німців та румун.

В Іршавському окрузі спостерігалось збільшення населення приблизно на 10-15%, а саме у Кам'янську (1199-1500 осіб), Лозі (877-946 осіб) та інших за рахунок домінуючих національностей - русинів і євреїв, водночас в Іршаві відбувалось незначне скорочення населення (з 3117 до 3065 осіб) за рахунок русинів (2314-1700 осіб). В невеликих поселеннях «зникали» угорці та зменшилась «присутність» євреїв, однак у великих містах їх кількість збільшилась (євреї - 731-1065 осіб, чехословаки - 37-155 осіб та інші).

У Косонському окрузі спостерігався незначний приріст населення, загалом за рахунок домінуючої національності - угорці та у незначній кількості за рахунок євреїв та русин, наприклад у Попово (1161-1185 осіб), Баркасово (1275-1630 осіб) та інших. У Косоні населення майже не збільшилось через «відтік» значної кількості угорців (2330-1686 осіб), натомість цей «відтік» був врегульований збільшенням кількості євреїв, русин, чехів та іноземців. Загальна кількість міста Косонь - 2639-2665 осіб.

У Севлюшському окрузі спостерігалось зменшення кількості населення в поселеннях як Олешник 2887-2147 осіб), Фаньчиково (3080-1183 осіб) за рахунок «відтоку» населення домінуючої національності - русинів та угорців відповідно. В той час в невеликих поселеннях як Крива (572-721 осіб) населення зростало.

У Хустському окрузі спостерігалась подібна ситуація як і в Севлюшському окрузі, зокрема у Данилові відбувалось зменшення населення більше ніж на 50% (з 3078 до 1121 осіб), в той же час у таких поселеннях як Кошельово різко зростала кількість населення (з 1441 до 3093 осіб), що спричинена зменшенням кількості русинів в одному поселенні і збільшенні в іншому, а також збільшення кількості євреїв. В інших поселеннях як Іза (2792-3198 осіб) відбувалось поступове збільшення населення за рахунок домінуючої національності - русин та євреїв.

В окрузі Довге спостерігалось збільшення населення за рахунок домінуючої національності - русин, а також чехословаків та євреїв й присутності невеликої кількості іноземців, зокрема у поселеннях Суха (1749-2194 осіб), Лисичово (1484-1895 осіб) та інших.

У Мукачівському окрузі в поселеннях спостерігалось незначне зменшення кількості населення, наприклад в Завидово (1459-1412 осіб), Бистриця (999-807 осіб), крім невеликих поселень та міст, де динаміка народжуваності зворотня. Скорочення населення відбувалось за рахунок зменшення кількості русинів та євреїв.

У Нижнє Воротівському окрузі відбувалось збільшення населення за рахунок збільшення кількості домінуючої національності - русинів та євреїв у незначній кількості в таких поселеннях як Латорка (686-748 осіб), Завадка (740-863 осіб) та інші.

У Русівському окрузі спостерігалась позитивна динаміка збільшення кількості населення однак із особливостями. В однак в поселеннях як Виз- ниця (927-933 осіб) та інших, населення майже не збільшилось. Тут відбувалось взаємне заміщення русинів та євреїв, тобто зменшення кількості одних і збільшення інших відповідно, а саме (русини - 845-786 осіб, євреї - 82133 особи). В той час в інших поселеннях як Лока (618-946 осіб), динаміка збільшення кількості населення не відрізнялась від інших населених пунктів, де населення збільшувалось за рахунок домінуючої національності, в даному випадку - русинами.

У Свалявському окрузі визначалась позитивна динаміка росту населення за рахунок домінуючої національності - русин, як в Сусково (695-828 осіб), Стройне (705-1329 осіб), Росош (818-920 осіб) та інших, водночас спостерігався «відтік» представників інших національностей - німці (Сусково - 110 (1921 р.) - 8 осіб (1930 р.), угорці, поляки (Росош - 17 (1921 р.) - 0 осіб (1930 р.).

У Велико-Бичківському окрузі спостерігалась цікава особливість у динаміці росту населення з поглядом на приріст національностей, зокрема у поселеннях як Лунка (1287-1598 осіб) населення зростало за рахунок русинів, а також меншин як угорці та євреї «в силу» того, що це поселення далеко від кордону, в той час в деяких поселеннях як Біла Церква (1629-1759 осіб) відбувалась «заміна» населення русинського на румунське (русини - 1426 осіб (1921 р.) - 10 осіб (1930 р.); румуни - 0 (1921р.) - 1376 осіб (1930 р.)). Така заміна населення може пояснюватись через безпосередню близькість до румунського кордону.

У Рахівському окрузі спостерігалась позитивна динаміка в прирості населення загалом за рахунок русинів. Однак це перш за все стосується невеликих поселень як Білин (808-867 осіб), де частка інших національностей вкрай мала. Що ж до великих поселень як Рахів (6620-8893 особи), то тут спостерігався незначний приріст серед русинів (5475-5840 осіб) та стрімкий приріст інших національностей як угорці (76-1015 осіб), чехословаків - 113414 осіб), євреїв (541-1081 особа) та зменшення «частки» німців (415-273), та появі інших національностей.

В окрузі Тересва в таких поселеннях як Біловарці (697-760 осіб), де більшість населення складають русини та євреї, збільшення населення визначалась за їх рахунок. В той же час у так званому «австрійському острові» - Усть Чорна (764-1222 осіб) та Німецька Мокра (584-1027 осіб) населення зростало за рахунок німецької національності, яка «в силу» історичних подій складає тут домінуюче населення, а також русинів (25-142 осіб - Німецька Мокра) та євреїв (39-103 осіб - Усть Чорна).

У Тячівському окрузі спостерігалась стала динаміка приросту населення за рахунок двох національностей русинів та євреїв, зокрема у таких поселеннях як Дулово (1142-1240 осіб, де русини (1052-1180 осіб), євреї (90-56 осіб), Кричово (1338-1486 осіб, де русини (1244-1384 осіб), євреї (89-95 осіб) тощо.

У Велико-Березнянському окрузі спостерігалась також позитивна динаміка приросту населення загалом за рахунок домінуючої національності - русин, з «включенням» приросту інших національностей як угорці, німці, євреї, чехословаки, румуни та інші. Зокрема, в таких поселеннях як Тихий (980-1079 осіб) населення «зростало» загалом за рахунок русинів (922-1005) та невеликої кількості євреїв або німці та Заврідь (426-1002 осіб) спостерігалось збільшення населення не тільки за рахунок русинів, але й за рахунок румун (0-83 осіб) й інших національностей (0-119 осіб) та інші.

У Перечинському та Середнянському округах спостерігався також позитивний приріст населення загалом за рахунок русинів - Полянка (9351242 осіб, де русини - 904-1171 осіб), Сімерки (855-998 осіб, де русини - 841988 осіб), Вовкове (601-600 осіб, де русини - (571-570 осіб) з невеликою часткою євреїв. В інших поселеннях як Анталовці (877-1037 осіб) спостерігалось, збільшення населення, крім русинів (607-682 осіб), також й чехословаків (112-212 осіб), німців (20-30 осіб) та зменшення частки угорців (98-20 осіб).

В Ужгородському окрузі спостерігалась деяка особливість у динаміці приросту населення. У відносно більших поселеннях населення збільшувалось за рахунок інших національностей, крім домінуючої, зокрема у Горянах (757-2766 осіб), де русини (649-1140 осіб), угорці (18-308 осіб), чехословаки (46-627 осіб), євреї (33-186 осіб), німці (11-367 осіб) та інших національностей (0-238), що може бути пояснено економічним та культурним розвитком того чи іншого регіону.

Як бачимо, з порівняння приросту населення Підкарпатської Русі на основі переписів населення за 1921 р. та 1930 р. євреї займають особливе становище серед національних меншин Чехословаччини, особливо в Підкарпатській Русі, де вони є другою за кількістю осіб меншиною. Збільшення єврейської національності на 3.4% по всій країні не означає збільшення цієї етнічної спільноти, а лише процес її національної свідомості. Зокрема, у 1920 р. лише 54% з них заявили про свою єврейську національність, тоді як у 1930 р. 57%. Відносно найбільше євреїв проживає в Підкарпатській Русі, що видно з даних перепису населення, де євреї складають 14,5% від усього населення. Також для цієї меншини характерно, що вони не утворюють суцільних районів розселення. Навіть у Підкарпатській Русі, немає жодного округу, де євреї становлять щонайменше 20% населення (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 48).

Щодо угорської національності, то їх значна кількість на території Підкарпатської Русі пояснюється, тим, що крім власне угорців, угорську національність приписували собі також й деякі євреї та цигани, які менше, як інші національності характеризуються за мовною ознакою. В Підкарпатській Русі приріст угорської національності у більшій мірі обумовлювався природнім приростом населення й фактор визнання іншими меншинами угорської національності майже не впливав на кількість осіб угорської національності. Однак, цю особливість, можна побачити проаналізувавши угорську національність по всій Чехословаччині. Зокрема, у 1920 р. населення єврейської національності, яке визнало угорську національність становило 26 640 осіб, а циган 3088 осіб. У 1930 р. їх кількість збільшилась євреїв до 37 210, а циган до 18 363 осіб. Однак, навіть, якщо взяти ці показники, то населення угорської національності все ж залишається незмінним.

Зменшення кількості поляків на 50% зумовлено тим, що з відновленням Польщі після Першої світової війни та її зміцненням у політичному та економічному контексті, частина поляків вирішила повернутися до своєї Батьківщини, а також зумовлено закриттям вугільних шахт і вимушеним поверненням в Галичину (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike cesko- slovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 47.)

Значне зростання русинської національності в Підкарпатській Русі, порівняно вищий, ніж у Чехії та Словаччині загалом, становлячи 20%. Однак русини демонструють не лише значно вищий природній приріст, але й непропорційно меншу еміграцію, ніж словаки та чехи. Щоб краще простежити еміграційні процеси серед чехословацької нації, її було розділено. Дані свідчать, що з 1920 по 1930 рр. відбувається значне збільшення кількості чехів у Словаччині та Підкарпатській Русі та словаків у чеських та моравсько-сілезьких землях. Щодо Підкарпатської Русі, то у зазначений період кількість чехів зросла на 11 300 осіб, а словаків на 3000 осіб, що і підтверджує вище зазначене твердження, щодо специфіки еміграції чехів та словаків всередині Чехословаччини (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 57).

Ще одним фактором, який впливав на кількісний та національний склад населення Підкарпатської Русі були еміграційні процеси. Надзвичайне збільшення кількості іноземців у Словаччині та Підкарпатській Русі спричинене тим фактором, що під час останнього перепису національність була встановлена набагато точніше, ніж у 1921 р., а також економічним фактором, зокрема значний економічний розвиток Підкарпатської Русі, яка на початок ХХ ст. була найвідсталішим регіоном Чехословаччини. У 1930 р. відбувається збільшення загальної кількості іноземців, однак це демонструє лише незначні зміни: вона зросла на 11 010 до 249 971 осіб, так, що середній показник іноземців в Чехословаччині знову становить 1.7% від загального населення. Однак дані по окремим регіонам виявляють тут надзвичайні зрушення. Лише в Чехії кількість іноземців залишилась незмінною. Однак у моравсько-сілезькому регіоні впав на третину (34%), у Словаччині зріс на 79%, у Підкарпатській Русі на 136%. Ця інформація підтверджується тим, що у 1920 р., кількість іноземців становила 6862 особи. У 1930 р. кількість іноземців збільшилась до 16 228 осіб. (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 49). З яких іноземців за статусом проживання: поляки - 4670, австрійці - 152, німці - 78, угорці - 4747, росіяни - 802, румуни - 2965, югослави - 290, італійці - 164, болгари - 129, швейцарці - 9, французи - 8, турки - 10, нідерландці - 2, бельгійці - 7, греки - 3, португальці - 1, латвійці - 12, німці із саарського басейну - 16, американці - 204, канадці - 2, бразильці - 2, аргентинці - 1, громадяни інших країн Латинської Америки - 111, палестинці - 1 (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 50).

У 1923-1930 рр. відбуваються значні еміграційні процеси серед населення Підкарпатської Русі, які відбувалися як легально, так і нелегально. Зокрема впродовж вказаного періоду візу було видано 16 067 особам. В той час закордон виїхало 23 140 осіб. Тобто, нелегально кордон перетнуло 7073 особи або 1/3 від усіх осіб. Що наводить нас на думку, що на кордоні процвітали нелегальні перевезення людей закордон. Значна частка осіб, які покинули Підкарпатську Русь виїхали до країн Середземномор'я, Близького Сходу та за Атлантичний океан. Тільки у 1929 р. та 1930 р. спостерігається значний потік емігрантів до країн Європи (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 34).

У 1932 р. приріст населення Підкарпатської Русі становив +28 847 осіб і становив 747 997 осіб (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna., 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 48). Серед яких чехословаки - +378 осіб, німці - +204 особи, угорці - +1503 особи, русини - +10 278, євреї - +1879 особи, поляки - +7 осіб, інші - +326 осіб (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1930, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 23).

У 1931-1932 рр. закордон виїхало назавжди або на сезонні роботи 892 особи. З яких візи отримала - 481 особа, нелегально перетнули кордон - 411 осіб, або майже 50% (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1934, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 33). Порівняно із попередніми роками нелегальний перетин кордону значно зріс. Що може бути викликано значним ростом безробітності на податковим тягарем. Також слід сказати, що більшість громадян виїжджало до країн Середземномор'я, Близького Сходу та за Атлантичний океан.

У 1933-1936 рр. населення Підкарпатської Русі зросло на 37 018 осіб до 798 313 осіб (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1934, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 34). На 1936 р. приріст населення за національностями виглядав таким чином: чехословаки - 354 особи, русини - 8086 особи, німці - 205 осіб, угорці - 1001 особа, поляки - 2 особи, євреї - 1000 осіб, інші національності - 313 особи (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1934, 1934, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 22). Як бачимо порівняно із 1932 р. природній приріст населення деяких національностей зменшився на 1936 р. Це, зокрема стосується угорців, євреїв та русинів, зменшення приросту яких складає від 500 до 2000 тис. осіб. Це може бути зумовлено трудовою еміграцією, санітарними умовами, смертністю серед новонароджених, складним фінансовим становищем населення (Barnovsky, 1997, s/ 90).

У 1933-1936 рр. спостерігалось зменшення кількості осіб, які перетнули кордон. Зокрема, кордон перетнули 1500 осіб. Більшість громадян прямувало до середземноморських країн й за Атлантичний океан. Зокрема, візи було отримано до таких країн як Франція (5), Югославія (106), Угорщина (1), Бельгія (13), СРСР (4), Палестина (21), США (128), Канада (34), Аргентина (50), Парагвай (43), Австрія (6), інші країни (1089) (Ceskoslovenska statistika. Scitani lidu v Respublike ceskoslovenske ze dne 1 brezna, 1938, 1938, Dil 1, Praha: Ceskoslovenska statistika, 33).

Висновки. Отже, проаналізувавши національний склад населення Підкарпатської Русі у міжвоєнний період можна прийти до таких висновків. Зокрема, впродовж 1920-1930-х рр. національний склад населення суттєво не змінювався. Домінуючою національністю залишались русини, а найбільшими нацменшинами були угорці та євреї. Однак цього не можна сказати у регіональному плані, якщо порівнювати дані переписів населення за 1921 р. та 1930 р., де можна чітко проглянути, що в деяких прикордонних поселеннях спостерігається збільшення кількості представників нацменшин майже на рівні з русинами. В інших спостерігається незначне або значне збільшення населення за рахунок нацменшин, які поступово «заміщають» русинське населення, яке покидає свої домівки або за рахунок русинів, які складають все ж більшість населення у більшості поселень. Ці та інші особливості національної різноманітності на Підкарпатській Русі сприяв ря...