Відображення трагедії Бабиного Яру у вітчизняній історіографії та опублікованих джерелах (1991-2022 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відображення трагедії Бабиного Яру у вітчизняній історіографії та опублікованих джерелах (1991-2022 рр.)

Михайлюк Марина, кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу пам'яток української культури, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.C. Грушевського НАН України

Анотація

Мета дослідження полягає у висвітленні та аналізі джерельної бази, наукових праць вітчизняних істориків, опублікованих у період незалежності України (1991- 2022). Методологія дослідження базується на принципах науковості, об'єктивності, історизму. Застосовані проблемно-хронологічний, пошуковий, аналітичний методи, а також метод узагальнення та систематизації матеріалу. Наукова новизна статті полягає в аналізі напрацювань вітчизняних дослідників, які займаються вивченням історії Бабиного Яру. Висновки. Короткий історіографічний огляд, який не претендує на абсолютно вичерпну добірку праць, демонструє основні напрями наукового пошуку: краєзнавчий (вивчення історії місцевості і місць розстрілів), архівний (публікація німецьких і радянських архівних документів), усно-історичний (аналіз і публікація інтерв'ю), его-документальний (публікація спогадів), статистичний (підрахунок жертв), комеморативний (меморіалізація Голокосту). Усі напрями продовжують розвиватися, тому крапку в дослідженнях історії Бабиного Яру ще ставити зарано. Найбільшим «каменем спотикання» залишаються статистичний та комеморативний, оскільки до нині серед українських дослідників Голокосту та Другої світової війни точаться дискусії щодо кількості єврейських жертв Бабиного Яру, політики вшанування пам'яті. Колишнє урочище «Бабин Яр» залишається «полем битви» між прихильниками державної та приватної концепції меморіалізації Голокосту. Серед перспектив подальших досліджень, які поки що не знайшли серйозної наукової реалізації у вигляді окремо виданих книжок, можна виділити аналіз спогадів та показів колишніх представників окупаційних структур про розстріли та спалення трупів у Бабиному Яру; матеріали післявоєнних судових процесів у справі нацистських злочинців, особливо тих з них, хто був безпосередньо учасником «зондеракцій» в окупованому Києві.

Ключові слова: історіографія, джерела, література, огляд, аналіз праць.

Abstract

Representation of the tragedy of Babyn Yar in nationwide historiography and published sources (1991-2022)

Mykhailiuk Maryna, Candidate of Historical Sciences, researcher, department of monuments of Ukrainian culture, M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies NAS of Ukraine

The purpose of the research is to highlight and analyze the source base, scientific works of domestic historians published during the period of independence of Ukraine (1991- 2022). The research methodology is based on the principles of scientificity, objectivity, and his- toricism. Problem-chronological, search, analytical methods, as well as the method of generalization and systematization of the material are applied. The scientific novelty of the article lies in the analysis of the work of domestic researchers studying the history of Babi Yar. Conclusions. A brief historiographic review, which does not pretend to be an absolutely exhaustive selection of works, demonstrates the main directions of scientific research: local history (study of the history of the area and places of executions), archival (publication of German and Soviet archival documents), oral history (analysis and publication of interviews), ego-documentary (publication of memoirs), statistical (counting victims), commemorative (commemoration of the Holocaust). All directions continue to develop, therefore it is too early to put an end to the research of the history of Babi Yar.

The biggest «stumbling block» remains the statistical and commemorative areas, as there are still discussions among Ukrainian Holocaust and World War II researchers about the number of Jewish victims of Babi Yar, the politics of commemoration. The former «Babi Yar» tract remains a «battlefield» between supporters of the state and private concept of Holocaust memorialization. Among the prospects for further research, which have not yet found serious scientific implementation in the form of separately published books, it is possible to single out the analysis of the memories and testimonies of former representatives of the occupation structures about the shootings and burning of corpses in Babi Yar; materials of post-war trials in the case of Nazi criminals, especially those of them who were directly involved in destruction actions in occupied Kyiv.

Key words: Historiography, Babi Yar, sources, literature, review and analysis of works.

Постановка проблеми

Бабин Яр давно став в українському інтелектуальному середовищі не лише об'єктом пам'яті, але й предметом роздумів, спогадів, наукових досліджень. Місце масового знищення київських євреїв відоме було ще в роки Другої світової війни. Перші відомості про жертви з'явилися у радянській пресі в листопаді 1941 р. Тоді мова йшла про понад 50 тис. вбитих. У 1943, 1945 рр. у Пензі, Москві та Києві видали праці історика К. Дубіни про німецькі злочини в Києві. Саме тоді вперше на науковому рівні розглядалася тема розстрілів у Бабиному Яру з покликаннями на покази свідків. У 1944, 1946 рр. в опублікованих матеріалах Надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їхніх посібників (НДК) значилася загальна кількість жертв в окуповаму Києві - понад 195 тис. вбитих «радянських громадян», з них у Бабиному Яру - понад 100 тис. осіб. Кількість знищених євреїв окремо не виділялося.

У світі про місцевість дізналися у післявоєнний період. Цьому сприяли покази киян на Київському процесі (1946); зібрані матеріали і проза письменника, публіциста, фронтового кореспондента І. Еренбурга, частина з яких увійшла у «Чорну книгу», що не раз перевидавалася, наприклад у Києві (Чорна книга, 2020); матеріали НДК, озвучені на Нюрнберзькому процесі (1945-1946). У 1960-ті рр. тема Бабиного Яру була піднята в поезії Є. Євтушенко («Бабий Яр», 1961), вірші котрого поклав на музику Д. Шостакович (13-та симфонія, 1962); в документальній повісті свідка подій А. Кузнєцова («Бабий Яр», 1966), котра неодноразово перевидавалася, в тому числі в Києві 1991 р. (Кузнецов, 1991). Свої покази та інтерв'ю часто давала київська артистка Діна Пронічева (у дівоцтві - Мстиславська), яка вижила у вересневій розстрільній акції 1941 р., зокрема на судовому процесі в ФРН (1967) і на українському радіо.

До кінця 1980-х рр. єврейська трагедія замовчувалася. Радянські історики займалися підрахунком загальної кількості загиблих «мирних громадян», а «єврейське питання» довгі роки ігнорувалося фундаментальною наукою, на державному рівні. Лише напередодні розвалу СРСР історики, журналісти, суспільні діячі, особливо єврейського походження, отримали можливість «голосно» заявити про трагедію співгромадян у роки нацистської окупації. У 1990 р. виходить книжка колишнього військового прокурора Ю. Шульмейстера, де вказувалося, що Бабин Яр - колишнє військове стрільбище з глибокими ровами - був обраний німцями не випадково, оскільки зміг вмістити сотні тисяч трупів. 29-30 вересня 1941 р. окупанти знищили близько 35 тис. осіб. Усього в Яру загинуло 150 тис. євреїв (Шульмейстер, 1990, с. 133-135). Згодом цифри непрофесійного історика були дещо відкориговані професійними дослідженнями. На сьогодні кількість єврейських жертв Бабиного Яру коливається від 39-45 до 70 тис. осіб. Розрив у цифрах обумовлений різними методологічними підходами у підрахунках, переважно базується на окремих «акціях» 1941 р., або заснований на показах свідків.

Аналіз джерел та останні дослідження

Темі історіографічного аналізу розстрілів євреїв у Бабиному Яру присвячено не так багато публікацій. Переважно збором, обробкою та аналізом бібліографії займаються київські історики А. Подольський, В. Нахманович, Ф. Левітас. Зокрема, громадський комітет для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру (Київ) (відповідальний секретар - В. Нахманович) зосереджує увагу на стратегії розвитку території урочища «Бабин Яр», публікує полемічні матеріали щодо забудови заповідника та прилеглих територій (Громадський комітет). Ґрунтовну наукову роботу проводить Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (Київ), в онлайн- архіві якого зібрані тисячі оцифрованих документів за ХХ ст., у тому числі щодо подій в окупованому Києві (Бабин Яр. Архів).

Кілька спеціалізованих статей з цього питання, зокрема в Києві, опублікувала М. Михайлюк (Михайлюк, 2016). Серед українських науковців, яких продовжує цікавити трагічна історія Бабиного Яру та увіковічення пам'яті, можна назвати статті Ю. Радченко (Radchenko, 2016, рр. 160-171), М. Боровика (Боровик, 2018, с. 5-8), В. Гриневича (Hrynevyи, 2021, р. 63). З іноземних дослідників, які вивчали різноманітні аспекти історичних, культурологічних, ідеологічних нашарувань навколо пам'яті про Бабин Яр виділяються публікації Дж. Манкоф (Mankoff, 2004, рр. 393-415), Е. Кловс (Clowes, 2005, рр. 153-182), В. Лауер (Lower, 2007), Дж. Петерсон (Peterson, 2011, рр. 585-598), К. Беркгофа (Беркгоф, 2011, 2012, 2015); Г. Гаусмана (Hausmann, 2016), Н. Ноймарка (Naimark, 2017, р. 176), Б. Мартін (Martin, 2018, рр. 67-79), Ф. Девіс (Davies, 2021, р. 23), Й. Петровського-Штерна (Petrovsky-Shtern, 2021, р. 87), Г. Альтарі (Altares, 2022, рр. 68-69) та ін.

Мета статті полягає у висвітленні та аналізі джерельної бази, наукових праць вітчизняних істориків, опублікованих у період незалежності України (1991-2022 рр.).

Виклад основного матеріалу

Усі відомі докази злочинів у Бабиному Яру умовно можна поділити на декілька видів: 1) матеріали судових процесів; 2) збірники німецьких документів і матеріалів про події в Україні, в тому числі й у Бабиному Яру; 3) звіти представників радянських органів держбезпеки про ситуацію в окупованому Києві; 4) протоколи допитів виживших жертв розстрільних акцій, свідків знищення євреїв, учасників спалення трупів; 5) збірники спогадів осіб, які пережили нацистську окупацію в Києві.

Розповіді свідків стали записуватися відразу після деокупації столиці УРСР. Перші матеріали опублікувала радянська преса. На початку 1990-х рр. спеціалізовані статті стали з'являтися в газетах і журналах, таких як «Еврейские вести», «Київ». За час незалежності України історіографія Бабиного Яру суттєво поповнилася документами періодів націонал-соціалізму і радянської системи управління, а також збірниками спогадів. В Україні перші збірники радянських документів і спогадів киян почали виходити в період з 1995 до 2001 рр.: укладачі Л. Абраменко (Київський процес, 1995), І. Левітас (Память Бабьего Яра, 2001). За ними прослідували публікації документів істориків-краєзнавців В. Нахмановича та Т. Євстаф'євої (Бабий Яр, 2004). Важливу, кропітку, потрібну роботу зі збору, обробки і публікації німецьких документів періоду націонал-соціалізму провів харківський дослідник О. Круглов. Історик та філософ випустив декілька збірників документів, котрі на даний час є одними з основних джерел з вивчення розстрілів євреїв у Бабиному Яру (Сборник документов и материалов, 2002; Трагедия Бабьего Яра в немецких документах, 2011; Бабий Яр: жертвы, спасители, палачи, 2019).

З мемуарів можна виділити працю А. Кравчука (уривок з книжки «Спогади Кравчука»). В невеличкій брошурці його дід, який у роки війни мешкав неподалік Яру, розповідав про долю деяких євреїв Києва і Проскурова (тепер м. Хмельницький) (Кравчук, 2004). В цілому окремо виданих спогадів про розстріли євреїв у Бабиному Яру не так багато.

У 2012 р. побачила світ книжка журналістки єврейського походження О. Рибіної-Косової, котрій в 1941 р. виповнилося близько 9 років. Вона з батьками мешкала у центрі Києва, однак з наступом німецьких військ евакуювалася у Куйбишев (нині Самара). Після звільнення столиці України повернулася додому. У 1975 р. їй було доручено написати нарис про єврейську трагедію в рідному місті. О. Рибіна розшукала виживших після розстрілів київських євреїв і уцілілих в'язнів Сирецького табору, взяла в них інтерв'ю. У виданні розміщені уривки з книжки К. Дубіни «В роки важких випробувань», наведені спогади Д. Пронічевої та її сина, інші свідчення (Рыбина-Косова, 2012). У 2015 р. вийшло друге видання, доповнене власними спогадами киянки в нарисі «Нас усіх могло не бути» (Рыбина-Косова, 2015).

Довгі роки зібранням свідчень про Голокост в Україні займається історик Б. Забарко. Під його редакцією вийшло кілька збірників спогадів євреїв та неєвреїв. Серед опублікованих історій порятунку є й ті, що відносяться до окупованого Києва. Перед цим частина спогадів вже публікувалася в єврейських та інших газетах, після чого увійшли в перші збірки (Забарко, 1999- 2000, 2006-2007, 2013-2014).

Окремим напрямом досліджень залишається усна історія. Харківський історик Г. Грінченко проаналізувала деякі спогади сучасників довоєнного та воєнного Києва, котрі зберігаються в різноманітних відеофондах США. Серед них інтерв'ю В. Березина і В. Сукало про чутки, які повзли містом про розстріли у Бабиному Яру (Грінченко, 2016, с. 83-91), покази виживших євреїв: К. Мирошника, Г. Баташової, М. Грінберг (Пальти), Р. Штейна, М. Ситка (Грінченко, 2016, с. 191-216). З останніх опублікованих джерел можна вказати книжку історика С. Кота, котрий зібрав і опублікував декілька спогадів киян про розстріли у Бабиному Яру (Київ 1941. Бабин Яр, 2019).

Розпад СРСР і поступовий відхід від партійно-номенклатурного впливу на методологію і тематику наукових досліджень сприяли тому, що Бабин Яр став місцем постійної уваги з боку наукових співробітників, релігійних і суспільних організацій. Наукові публікації, що з'явилися після 1991 р., відкрили нові горизонти для подальшого вивчення теми. Вийшли перші книжки з питань комеморації Голокосту, стали вивчатися місця розстрілів, вестись підрахунки кількості жертв.

Про проєкт членів Спілки художників УРСР А. Рибачук і В. Мельниченко (працювали в жанрі скульптури, живопису, графіки, архітектури) було відомо ще з 1965 р. Через 25 років після трагедії планувалося створити пам'ятник «Жертвам фашизму у Шевченківському районі Києва» (Бабин Яр: книга-реквієм - книга-пам'ятник, 1991). Натомість у 1976 р. перший всесвітньо відомий монумент «Пам'ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру» з'явився не завдяки результатам конкурсу, а за замовним проєктом.

Навколо встановлених в урочищі «Бабин Яр» понад 30 пам'ятників, з котрих 5-6 відносяться безпосередньо до теми знищення євреїв (останніми стали «Кришталева стіна плачу», «Символічна синагога» біля Менори, не враховуючи встановлені пам'ятні знаки поза межами заповідника), незаконної й хаотичної забудови території колишніх кладовищ у Бабиному Яру в останні декілька років йшли дебати серед учених, релігійних, державних, суспільних діячів. Найбільш нейтрально ситуація про українську політику пам'яті Голокосту, в тому числі на прикладі Бабиного Яру, відображена у статтях Я. Примаченко (Примаченко, 2018, с. 280-297; Prymachenko, 2021, р. 27).

З останніх опублікованих праць можна виділити концепцію меморіалізації ландшафтного простору в Бабиному Яру, підготовлену Інститутом історії України НАН України у співпраці з різними київськими дослідниками Голокосту. У Концепції представлено цілісне бачення меморіалізації Бабиного Яру, як особливого місця пам'яті. Запропоновано створення меморіального парку та музейного комплексу, який складатиметься з Меморіального музею Бабиного Яру та Українського музею Голокосту. Викладено пропозиції щодо розв'язання юридично-правових, адміністративно-фінансових та містобудівних проблем. Подано пропозиції щодо тематичної структури майбутніх музейних експозицій, тематичні карти меморіального простору Бабиного Яру та роз'яснення ключових термінів (Концепція комплексного розвитку, 2021).

З професійних українських істориків одним з перших про київську трагедію став писати Ф. Левітас. З-під його пера вийшло декілька книжок і статей, присвячених місцям розстрілів, підрахунку кількості єврейських жертв (Левітас, 1991, 1997, 1999, с. 88-117). Остання велика праця автора заснована на матеріалах з сімейного архіву, спогадах близьких родичів (батька, тітки, власних), документах з архіву Ради національних об'єднань України і Музею історії Нюрнберзького процесу. Також у виданні використані фрагменти з авторських та співавторських робіт «Бабин Яр. Сторінки трагедії», «Євреї України в роки Другої світової війни», «Історія Голокосту» (Левитас, 2016).

У 2022 р. вийшла нова стаття Ф. Левітаса (у співавторстві) про радянську державну політику пам'яті, що характеризувалася забороною висвітлення подій Голокосту. В ній зосереджена увага на боротьбі сталінської системи зі спогадами людей, пам'яттю суспільства, яку тоталітарна влада намагалася викривити за допомогою замовчування, творення ідеологічних шаблонів та стереотипів. Лише з проголошенням незалежності України стали можливими об'єктивні наукові розвідки з історії Голокосту, злочинів тоталітаризму, нацизму в Бабиному Яру (Рамазанов, Левітас, 2022, с. 113).

Темі розстрілів у Бабиному Яру та замовчуванні єврейської трагедії присвятив ряд спеціалізованих статей історик М. Коваль (Коваль, 1991, 9, с. 80-86; 12, с. 53-62; 1998, 2001, с. 25-35).

До кінця 1980-х рр. зібрав значний матеріал про події у Бабиному Яру єврейський публіцист і кінорежисер, член Міжнародного антифашистського комітету О. Шлаєн. Дослідник вивчив покази виживших євреїв. Проте його праця побачила світ лише у 1995 р. В цей же час під його редакцією вийшов один з мартирологів жертв нацистського геноциду (Шлаен, 1995; Шлаен А., Малицкая А, 1995).

Значний внесок у розвиток історіографії Бабиного Яру зробили І. Левітас, В. Нахманович, Т. Євстаф'єва, Д. Малаков, Н. Берник, С. Карамаш та інші київські історики, архівісти, краєзнавці. Праці більшості з них (публіцистичного, наукового, краєзнавчого, історико-архівного змісту) об'єднує цілеспрямоване вивчення місцевості, як місця єврейської трагедії часів окупації, комеморативні практики.

Колишній президент Єврейської ради України і голова Фонду «Пам'ять Бабиного Яру» філолог-краєзнавець І. Левітас присвятив цій темі значну частину свого життя, адже проводив громадську, науково-публіцистичну і просвітницьку роботу. Очолюваний ним Фонд, у співпраці з різноманітними організаціями, видав велику кількість узагальнених матеріалів, пов'язаних з цими подіями. Будучі школярем, І. Левітас почав збирати речі знищених євреїв. З часом зібрана ним колекція лягла в основу створеного музею «Бабин Яр» при Єврейській раді України. Частина експонатів була передана в «Музей історії України в роки Другої світової війни» та інші установи.

Окремо можна виділити книжки пам'яті про загиблих у Бабиному Яру, що вийшли під редакцією І. Левітаса. Фондом встановлено прізвища понад 23 тис. жертв геноциду. Крім того, Фонд опублікував багато зібраних матеріалів про врятованих євреїв та їх рятівників. Кількість «Праведників Бабиного Яру» (звання з 1989 р. присуджує Єврейська рада України) складає понад 600 осіб. У 2007 р. засновано ще одне звання «Діти Праведників», для осіб, які народилися до 1943 р. і теж підлягали ризику бути знищеними (Левитас, 1999, 2001, 2005, 2008, 2011). Ще у 1991 р. вийшла збірка пам'яті під редакцією І. Заславського, заснована на матеріалах І. Левітаса (Книга памяти, 1991).

О. Круглов на основі німецьких документів декілька разів проводив реконструкцію подій і підрахунок кількості єврейських жертв в Києві (Круглов, 2001, с. 36-42). За його останніми даними, у столиці УРСР наприкінці вересня - початку жовтня 1941 р. загинуло 37-38 тис. євреїв, а за весь період окупації - 39-40 тисяч. Решту відомих цифр (від 50-55 до 150 тис. осіб) дослідник вважає завищеними і нереальними.

Велика кількість публікацій з історії Бабиного Яру належить науковим співробітникам Музею історії Києва. Краєзнавець Д. Малаков неодноразово описував роботу німецьких, радянських, американських і британських кореспондентів у Києві часів війни (Малаков, 2004, с. 164-170; 2007, с. 279-283), опублікувавши частину їхніх матеріалів. Т. Євстаф'єва, на основі архівних матеріалів, довгі роки вивчає історію місцевості, єврейську трагедію. Результатом цього став ряд статей (Євстаф'єва, 2004, с. 354-386; 2007, с. 263-278; 2011, с. 137-158). В. Нахманович постійно аналізує військові події, скрупульозно досліджує історію місцевості, місця розстрілів, біографію учасників і очевидців, підраховує кількість жертв, порівнює покази свідків, надані в різні роки, ініціює проєкти з увіковічення пам'яті жертв Голокосту (Нахманович, 2004, с. 21-65; 2004, с. 84-163; 2007, с. 227-262; 2007 (3), с. 76-97; 2011, с. 105-121; 2017; 2021, с. 223-228).

Місце розстрілів, комеморативні практики стали «каменем спотикання» в публікаціях Л. Дроб'язко. Дослідник запропонував створити загально-національний меморіал в Бабиному Яру, при цьому стверджуючи, що місце розташування Сирецького табору, і відповідно, місце розстрілів і поховань євреїв визначено невірно. Розкритикував О. Шлаєна за створення міфу про розстріли на Єврейському цвинтарі, а І. Левітаса - за неправдивість розташування урочища Бабин Яр (Дроб'язко, 2009).

У 2012 р. до 70-ї річниці розстрілів побачив світ збірник матеріалів міжнародної конференції, організованої київським центром вивчення історії Голокосту (УЦВІГ). У нього увійшли статті відомих українських вчених: Т. Євстаф'євої, С. Кота, О. Круглова, Д. Малакова. Усі опубліковані матеріали так чи інакше пов'язані з історією Бабиного Яру. Лише декілька статей присвячені відображенню єврейської трагедії в літературі (Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього, 2012). У 2017 г. Центр перевидав матеріали конференції, доповнивши їх публікаціями В. Нахмановича (Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього, 2017, с. 221-244, 245-280).

У 2013 р. вийшла книжка Н. Берник про Київ в роки війни, в котрій один з розділів присвячено масовому знищенню євреїв у Бабиному Яру. Там автор називає імена тих представників окупаційних структур, які були причетні до «зондеракцій» в Києві (Берник, 2013). Паралельно була опублікована праця (перевидана у 2017 р.) відомого українського вченого Ю. Шаповала під назвою «Торкнутись історії». Робота написана в науково-публіцистичному стилі і охоплює різноманітні аспекти української історії XX ст. Один з її розділів присвячено Бабиному Яру, проблемі замовчування Голокосту в радянський період, витісненню спогадів про єврейські жертви на маргінес суспільної свідомості, а також колективної пам'яті про трагедію. У роботі аналізується практика роздільної пам'яті, її розрізненості, що призвело до «змагання жертв», конкуренції «пам'ятей» і пам'ятників (Шаповал, 2013, с. 13-17; 2017, с. 13-24). Аналогічний матеріал на тему комеморації Голокосту містить стаття О. Колесник (Колесник, 2014, с. 146-167).

Краєзнавець С. Карамаш у своїй роботі називає загальну цифру - 39-40 тис. вбитих євреїв, покликаючись на радянські архівні документи та опубліковані німецькі дані. Описує ліквідацію євреїв в різних місцях Києва, при цьому вважає усіх вбитих жертвами Бабиного Яру. Автор розповідає історію встановлення усіх існуючих пам'ятників жертвам нацистського терору (Карамаш, 2014).

29-30 вересня 2016 р. Україна на державному рівні відзначила 75-ті роковини масових розстрілів у Бабиному Яру. До цієї дати в Києві вийшли публікації, присвячені єврейській трагедії. Одна з книжок «Бабин Яр: історія і пам'ять» видана у вигляді колективної монографії українською та англійською мовою, хоча більше нагадує збірник статей, об'єднаних однією темою. В написанні монографії взяли участь не лише дослідники з України, але й закордону. У науковій роботі прослідковується історія Бабиного Яру від найдавніших часів до сучасності, особливості державної політики пам'яті в радянський і пострадянський періоди. Серед усіх статей найбільший науковий інтерес представляють матеріали В. Нахмановича («Бабин Яр як символ Голокосту та інших трагедій часів Другої світової війни», «Бабин Яр: місце пам'яті у пошуках майбутнього») (Бабин Яр: історія і пам'ять, 2016).

Декілька статей, присвячених єврейській трагедії і проблемі збереження пам'яті про Бабин Яр, опублікував директор Інституту Голокосту «Ткума» І. Щупак. Історик відмітив, що державна політика пам'яті про геноцид євреїв пройшла серйозну перевірку на усвідомлення: від замовчування теми і термінології «Голокост» до відкритої дискусії про покаяння (Щупак, 2016, 4, с. 152-172; 5, с. 176-201). Подібна еволюція пам'яті аналізується в дисертації А. Медведовської, де автор стверджує, що відображення єврейської трагедії радянською творчою інтелігенцією в літературі, музиці, кінематографі, більше діяло на західну аудиторію, адже там відкрито обговорювалося, а не заборонялося чи підлягало цензурі (Медведовська, 2016).

З 2022 р. Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (Київ) став випускати електронний англомовний журнал «Eastern European Holocaust Studies», в якому тема Бабиного Яру займає особливе місце. Поки що в журналі публікуються статті та рецензії іноземних вчених, дослідження яких пов'язані з Україною у воєнний та післявоєнний періоди.

бабий яр нацистський злочинець

Висновки

Короткий джерелознавчий та історіографічний огляд, демонструє основні напрями наукового пошуку: краєзнавчий (вивчення історії місцевості і місць розстрілів), архівний (публікація німецьких і радянських архівних документів), усно-історичний (аналіз і публікація інтерв'ю), его-документальний (публікація спогадів), статистичний (підрахунок єврейських жертв), комеморативний (меморіалізація Голокосту). Усі напрямки продовжують розвиватися, тому крапку в дослідженнях історії Бабиного Яру ще ставити зарано. Найбільшим «каменем спотикання» залишаються статистичний та комеморативний напрями, оскільки до нині серед українських дослідників Голокосту та Другої світової війни точаться дискусії щодо кількості єврейських жертв Бабиного Яру, політики вшанування пам'яті. Колишнє урочище «Бабин Яр» довгий час залишалося «полем битви» між прихильниками державної та приватної концепції меморіалізації Голокосту.

Серед перспектив подальших досліджень, які поки що не знайшли серйозної наукової реалізації у вигляді окремо виданих книжок, можна виділити аналіз спогадів та показів колишніх представників окупаційних структур про розстріли та спалення трупів у Бабиному Яру; матеріали післявоєнних судових процесів у справі нацистських злочинців, особливо тих з них, хто був безпосередньо учасником «зондеракцій» в окупованому Києві.

Список використаних джерел і літератури

1. Абраменко Л. (Упорядн.). (1995). Київський процес. Документи і матеріали. Київ: Либідь, 208 с.

2. Бабин Яр. Архів.

3. Беркгоф К. (2011). Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. Київ: Критика, 455 с.

4. Беркгоф К. (2012). Голокост в Україні. Сучасні дискусії про Другу світову війну: зб. наук. пр. та виступів українських і зарубіжних істориків. Львів: ЗУКЦ, 66-81.

5. Беркгоф К. (2012). Бабин Яр у західній кінематографії. Матеріали міжнародної конференції «Злочини тоталітарних режимів в Україні: Науковий та освітній погляд» (Вінниця, 21-22 листопада 2009 р.). Київ: УЦВІГ, 101-106.

6. Беркгоф К. (2012). Бабин Яр: місце наймасштабнішого розстрілу євреїв нацистами в Радянському Союзі. Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього: матеріали міжнарод. наук. конф. (Київ, 24-25 жовтня 2011 р.). Київ: УЦВІГ, 8-20.

7. Беркгоф К. (2015). Історія Діни Пронічевої, яка пережила Бабин Яр: німецькі, єврейські, радянські, російські та українські документи. Шоа в Україні: історія, свідчення, увічнення. Київ: Дух і Літера, 397-432.

8. Берник Н. (2013). Київ у Великій Вітчизняній війні. Київ: Всесвіт, 800 с.

9. Боровик М. (2018). «Наша Голгофа»: Трагедія Бабиного Яру у «київських записках» Ірини Хорошунової. Вісник КНУ, серія: Історія, (137), 5-8.

10. Боряк Г., Лисенко О., Нахманович В., Подольський А. (Упорядн.). (2021). Концепція комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». Київ: Інститут історії України, 200 с.

11. Грінченко, Г. (2016). Усні історії про Голокост в Україні та особливості їхніх інтерпретацій. Усна історія (не) подоланого минулого: подія - наратив - інтерпретація: матеріали міжнародної наукової конференції (Одеса, 8-11 жовтня 2015 р.). Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 83-91.

12. Грінченко Г. (2016). Бабин Яр в усній історії. Бабин Яр: історія і пам'ять / за ред. В. Гриневича, П.-Р. Магочія. Київ: Дух і Літера, 191-216.

13. Гриневич В., Магочій, П.-Р. (Ред.). (2016). Бабин Яр: історія і пам'ять. Київ: Дух і Літера, 352 с.

14. Громадський комітет для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру.

15. Гросман В., Еренбург І. (Ред.). (2020). Чорна книга: про злочинне повсюдне знищення євреїв німецько-фашистськими загарбниками в тимчасово окупованих районах Радянського Союзу та таборах знищення в Польщі під час війни 1941-1945 років. Київ: Дух і Літера, 520 с.

16. Дроб'язко Л. (2009). Бабин Яр. Що? Де? Коли? Київ: Кий, 55 с.

17. Забарко Б. (Сост.) (1999-2000). Живыми остались только мы…: Свидетельства и документы. Киев: Задруга, 578 с.

18. Забарко Б. (Сост.) (2006-2007). Жизнь и смерть в эпоху Холокоста. Свидетельства и документы: в 3-х кн. Киев: Дух и Литера. Кн. 1, 523 с.; Кн. 2, 539 с.; Кн. 3, 699 с.

19. Забарко Б. (Сост.) (2013-2014). Мы хотели жить. Свидетельства и документы: в 2-х кн. Киев: Дух и Литера, 592 с.; Кн. 2, 792 с.

20. Заславский И. (Сост.) (1991). Книга памяти. Посвящается жертвам Бабьего Яра. Киев: Обериг, 226 с.

21. Евстафьева Т. (2007). Трагедия Бабьего Яра (1941-1945). Друга світова війна і доля народів України: матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції (Київ, 30-31 жовтня 2006). Київ: Зовнішторгвидав, 263-278.

22. Евстафьева Т., Нахманович В. (Сост.). (2004). Бабий Яр: человек, власть, история: Документы и материалы (Кн.1: Историческая топография. Хроника событий). Киев: Внешторгиздат, 597 с.

23. Євстаф'єва Т. (2004). Трагедія Бабиного Яру у 1941-1943 рр. (за документами Галузевого державного архіву СБУ). З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, 1/2 (22/23), 354-386.

24. Євстаф'єва Т. (2011). Трагедія Бабиного Яру крізь призму архівних документів Служби безпеки України. Архіви України, (5), 137-158.

25. Карамаш С. (2014). Бабин Яр - у трагічних подіях 1941-1943 років. Історія і сучасність: історико-архівне дослідження. Київ: КММ, 256 с.

26. Коваль М. (1991). Бабин Яр (вересень 1941 - вересень 1943). Укр. іст. журн., 9, 80-86; 12, 53-62.

27. Коваль М. (1998). Трагедия Бабьего Яра: история и современность. Новая и новейшая история, 4.

28. Коваль М. (2001). Боль не утихает. Память Бабьего Яра: Воспоминания, документы. Киев: Еврейский совет Украины, Фонд «Память Бабьего Яра», 25-35.

29. Колесник О. (2014). Бабин Яр як місце пам'яті: огляд комеморативних практик і пам'ятних знаків. Acta studiosa historica: зб. наук. пр. (Ч.4). Львів: Український католицький університет, 146-167.

30. Кот С. (Упорядн.). (2019). Київ 1941 р. Бабин Яр: Спогади сучасників. Київ: Інститут історії України, 53 с.

31. Кравчук А. (2004). Бабий Яр. Киев: Вета-кописервис, 38 с.

32. Круглов А. (2001). Энциклопедия Холокоста. Киев. Память Бабьего Яра: Воспоминания, документы. Киев: Еврейский совет Украины, 36-42.

33. Круглов А. (2011). Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. Днепропетровск: Ткума, 140 с.

34. Круглов А. (Сост.) (2002). Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1944 гг. Киев: Институт иудаики, 486 с.

35. Круглов А., Уманский А. (2019). Бабий Яр: жертвы, спасители, палачи. Днипро: Ткума; Лира ЛТД, 280 с.

36. Кузнецов А. (1991). Бабин Яр: Роман-документ. Київ: Радянський письменник, 352 с.

37. Левитас И. (Сост.). (1999). Книга памяти. Бабий Яр. Киев: Еврейский совет Украины, Фонд «Память Бабьего Яра», 300 с.

38. Левитас И. (Сост). (2001). Память Бабьего Яра: Воспоминания, документы. Киев: Еврейский совет Украины, 256 с.

39. Левитас И. (Сост.). (2001). Праведники Бабьего Яра. Киев: Еврейский совет Украины, 256 с.

40. Левитас И. (Сост.). (2005). Бабий Яр. Книга памяти. Киев: Сталь, 570 с.

41. Левитас И. (Сост.). (2005). Бабий Яр. Спасители и спасенные. Киев: Сталь, 576 с.

42. Левитас И. (Упорядн.). (2008). Праведники Бабиного Яру. Київ: Етнос, 368 с.

43. Левитас И. (Сост.). (2008). Дети Бабьего Яра. Киев: Еврейский совет Украины, Фонд «Память Бабьего Яра», 67 с.

44. Левитас И. (Сост). (2011). Бабий Яр: Трагедия, история, память (1941-2011). Киев: Национальный историко-мемориальный заповедник «Бабий Яр», 617 с.

45. Левитас Ф., Шимановский М. (1991). Бабий Яр: страницы трагедии. Киев: След, 54 с.

46. Левитас Ф. (2016). Бабий Яр. Судьбы и память. Киев: Наш час, 144 с.

47. Левітас Ф. (1999). Бабин Яр (1941-1943). Катастрофа та опір українського єврейства (1941-1944): Нариси з історії Голокосту і Опору в Україні. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 88-117.

48. Левітас Ф. (1997). Євреї України в роки Другої світової війни. Київ: Вирій, 272 с.

49. Малаков Д. (2004). Киев и Бабий Яр на немецкой фотопленке осени 1941 г. Бабий Яр: человек, власть, история: Документы и материалы (Кн. 1: Историческая топография. Хроника событий). Киев: Внешторгиздат, 164-170

50. Малаков Д. (2007). Ще раз про Бабин Яр на фотознімках. Друга світова війна і доля народів України: матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції (Київ, 30-31 жовтня 2006). Київ: Зовнішторгвидав, 279-283.

51. Медведовська А. (2016). Голокост в Україні в суспільній думці кінця XX - початку XXI ст. (автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 - Історія України). Дніпро, 20 с.

52. Михайлюк, М. (2016). Бабин Яр як мемуарно-дослідницьке поле західної історіографії (до 75-ї річниці єврейської трагедії). Військово-історичний меридіан: елект- ронний науковий журнал, 3 (13)

53. Нахманович В. (2011). Бабин Яр: Історія, сучасність, майбутнє? (роздуми до 70-річчя київської масакри 29-30 вересня 1941 р.). Укр. іст. журн., 6, 105-121.

54. Нахманович В. (2016). Бабин Яр: місце пам'яті у пошуках майбутнього. Бабин Яр: історія і пам'ять. Київ: Дух і Літера, 313-335.

55. Нахманович В. (2021). Бабин Яр: проблеми формування міського простору. Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції, (Вип. 13). Київ: Інститут історії України НАН України, 223-228.

56. Нахманович В. (2016). Бабин Яр як символ Голокосту та інших трагедій часів Другої світової війни. Бабин Яр: історія і пам'ять. Київ: Дух і Літера, 67-108.

57. Нахманович В. (2007). Буковинський курінь і масові розстріли євреїв Києва восени 1941 р. Укр. іст. журн., 3, 76-97.

58. Нахманович В. (2007). До питання про склад учасників каральних акцій в окупованому Києві (1941-1943). Друга світова війна і доля народів України: матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції (Київ, 30-31 жовтня 2006 р.). Київ: Зовнішторгвидав, 227-262.

59. Нахманович В. (2017). Історія. Сучасність. Майбутнє? (роздуми до 70-річчя київської масакри 29-30 вересня 1941 р.). Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього: матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 24-25 жовтня 2011 р.). Київ: УЦВІГ, Громад. к-т для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру, 221-244.

60. Нахманович В. (2017). Каталог охоронних та інформаційних дощок, пам'ятників і пам'ятних знаків, пов'язаних з історією Бабиного Яру (станом на 1 червня 2017 р.). Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього: матеріали міжнародної наукової кон- ференції (Київ, 24-25 жовтня 2011 р). Київ: УЦВІГ, Громад. к-т для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру, 245-280.

61. Нахманович В. (2004). Источники и литература. Проблемы систематизации и особенности изучения. Бабий Яр: человек, власть, история: Документы и материалы (Кн. 1: Историческая топография. Хроника событий). Киев: Внешторгиздат, 21-65.

62. Нахманович В. (2004). Расстрелы и захоронения в районе Бабьего Яра во время немецкой оккупации Киева 1941-1943 гг. Проблемы хронологи и топографи. Бабий Яр: человек, власть, история: Документы и материалы (Кн. 1: Историческая топография. Хроника событий). Киев: Внешторгиздат, 84-163.

63. Нахманович В. (Сост.). (2017). Бабин Яр: пам'ять на тлі історії. Альбом-каталог мультимедійної виставки до 75-річчя трагедії Бабиного Яру. Київ: Laurus, 252 с.

64. Подольський А., Тяглий М. (Упорядн.). (2012). Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього: матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 24-25 жовтня 2011 р.). Київ: УЦВІГ, Громад. к-т для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру, 256 с.

65. Подольський А., Тяглий М., Нахманович В. (Упорядн.). (2017). Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього: матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 24-25 жовтня 2011 р.) (2-ге вид.). Київ: УЦВІГ, Громад. к-т для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру, 288 c.

66. Примаченко Я. (2018). Украинская историческая политика и Холокост: проблемы исторического осмысления. Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры (Русское издание), (1-2), 280-297.

67. Рамазанов, Ш. & Левітас, Ф. (2022). Бабин Яр. Голокост - табуйовані теми радянської історіографії. Сторінки історії, 53, 113-130.

68. Рибачук А., Мельниченко В. (Ред.). (1991). Бабин Яр: книга-реквієм - книга-пам'ятник (до 50-річчя трагедії). Київ, 79 с.

69. Рыбина-Косова Е. (2012). Нас всех могло не быть! Бабий Яр. Очерк. Свидетельства очевидцев. Документы. Киев: Поэзия, 112 с.

70. Рыбина-Косова Е. (2015). Нас всех могло не быть! Бабий Яр: очерк, свидетельства очевидцев, документы (2-е изд.). Киев: Поэзия, 2015. 127 с.

71. Шаповал Ю. (2013). Бабин Яр: життя і смерть поруч. Торкнутись історії. Київ-Дніпропетровськ: Парламентське видавництво, Ліра, Ткума, 13-17.

72. Шаповал Ю. (2017). Бабин Яр: життя і смерть поруч. Торкнутись історії (2-е вид.). Київ, 13-24.

73. Шлаен А. (1995). Бабий Яр: Художественная публицистика. Киев: Абрикос, 414 с.

74. Шлаен А., Малицкая А. (1995). Навеки в памяти: Мартиролог жертв нацистского геноцида в Бабьем Яру. Киев: Абрикос, 168 с.

75. Шульмейстер, Ю. (1990). Гитлеризм в истории евреев. Киев: Политиздат, 133-135.

76. Щупак І. (2016). Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру). Укр. іст. журн., 4, 152-172; 5, 176-201.

77. Altares G. (2022). La matanza de Babi Yar, el momento en que el Holocausto avanzу hacia el exterminio total. Raнces: revista judнa de cultura, (131), 68-69.

78. Clowes E. (2005). Constructing the Memory of the Holocaust: The Ambiguous Treatment of Babii Yar in Soviet Literature. Partial Answers, 3(2), 153-182.

79. Davies F. (2021). Babi Yar in court: A legal perspective in the USSR and Germany. Osteuropa (Stuttgart), 1(2), 23.

80. Hausmann G. (2016). 75 Jahre Babyn Jar: Sowjetische und postsowjetische Kontroversen um einen Gedenkort in Kiew von 1945 bis heute. Erinnerungskulturen: Erinnerung und Geschichtspolitik im цstlichen und sьdцstlichen Europa.

81. Hrynevyи V. (2021). Umkдmpftes Geschichtsgelдnde: Babyn Jar als ukrainischer Erinnerungsort. Babi Yar as a Ukrainian memorial landscape. Osteuropa (Stuttgart), 1(2), 63.

82. Lower, W. (2007). From Berlin to Babi Yar: The Nazi War against the Jews, 1941-1944. Journal of religion & society, (Vol. 9).

83. Mankoff J. (2004). Babi Yar and the Struggle for Memory, 1944-2004. Ab imperio, (Vol. 2), 393-415.

84. Martin B. (2018). Babi Yar. Emulations (Imprimй), (12), 67-79.

85. Naimark N. (2017). The many lives of Babi Yar: one of the blackest chapters of World War II: the German massacre of Kyiv's Jews. The horror of Babi Yar, suppressed in the Soviet era, may be finding its proper place in European memory at last. Hoover digest, 176.

86. Peterson J. (2011). Literations of Babi Yar. Journal of Ecumenical Studies, 46(4), 585-598.

87. Petrovsky-Shtern Y. (2021). Ein Tag, der die Welt verдnderte: Ukrainer, Juden und der 25. Jahrestag von Babyn Jar. Ukrainians, Jews and the 25th anniversary of Babi Yar. Osteuropa (Stuttgart), 1(2), 87.

88. Prymachenko Y. (2021). Babyn Yar Holocaust Memorial between third memory boom and hybrid war. Baltic Rim Economies Review, (2), 27.

89. Radchenko Iu. (2016). Babyn Yar: a site of massacres, (dis)remembrance and instrumentalisation. New Eastern Europe, (1), 160-171.

References

1. Abramenko L. (Comps.). (1995). Kyivskyi proses. Dokumenty i materialy [The Kyiv process. Documents and materials]. Kyiv: Lybid, 208 s. [in Ukrainian].

2. Babyn Yar. Archive [Babin Yar. Archive]. [in Ukrainian].

3. Berkhoff K. (2011). Zhnyva rozpachu. Zhyttya i smert v Ukraini pid natsystskou vladou [Harvest of despair. Life and death in Ukraine under Nazi rule]. Kyiv: Kritika, 455 p. [in Ukrainian].

4. Berkhoff K. (2012). Holokost v Ukraini [The Holocaust in Ukraine]. Modern discussions about the Second World War: a collection of scientific works and speeches of Ukrainian and foreign historians. Lviv: ZUKTS, 66-81. [in Ukrainian].

5. Berkhoff K. (2012). Babyn Yar u zakhidniy kinematohrafii [Babin Yar in Western cinematography]. Materials of the international conference «Crimes of totalitarian regimes in Ukraine: Scientific and educational perspective» (Vinnytsia, November 21-22, 2009). Kyiv: UCVIG, 101-106. [in Ukrainian].

6. Berkhoff K. (2012). Babyn Yar: mistse naymasshtabnishoho rozstrilu evreiv natsystamy v Radyanskomu Soyuzi [Babin Yar: the site of the largest mass shooting of Jews by the Nazis in the Soviet Union]. Babyn Yar: mass murder and its memory: materials of the international scientific conference (Kyiv, October 24-25, 2011). Kyiv: UCVIG, 8-20. [in Ukrainian].

7. Berkhoff K. (2015). Istoria Diny Pronichevoi, yaka perezhyla Babyn Yar: nimetski, evreyski, radyanski, rosiyski ta ukrayinski dokumenty [The story of Dina Pronicheva, who survived Babyn Yar: German, Jewish, Soviet, Russian and Ukrainian documents]. The Shoah in Ukraine: history, testimony, perpetuation. Kyiv: Dukh i Litera, 397-432. [in Ukrainian].

8. Bernyk N. (2013). Kyiv u Velykiy Vitchyznyaniy viyni [Kyiv in the Great Patriotic War]. Kyiv: Universe, 800 s. [in Ukrainian].

9. Borovyk M. (2018). «Nasha Holhofa»: Trahedia Babynoho Yaru u «kyivskyh zapyskah» Iryny Khoroshunovoi [«Our Golgotha»: The tragedy of Babi Yar in the «Kyiv notes» of Iryna Khoroshunova]. Bulletin of KNU, series: History, (137), 5-8. [in Ukrainian].

10. Boryak G., Lysenko O., Nahmanovych V., Podolsky A. (Comps.). (2021). Kontseptsia kompleksnoho rozvytku (memorializatsii) Babynoho Yaru z rozshyrennyam mezh Natsionalnoho istoryko-memorialnoho zapovidnyka «Babyn Yar» [The concept of comprehensive development (memorialization) of Babi Yar with the expansion of the boundaries of the National Historical and Memorial Reserve «Babyn Yar»]. Kyiv: Institute of History of Ukraine, 200 s. [in Ukrainian]

11. Grinchenko G. (2016). Usni istorii pro Holokost v Ukraini ta osoblyvosti ysnih interpretatsiy [Oral stories about the Holocaust in Ukraine and peculiarities of their interpretations]. Oral history of the (un)overcome past: event - narrative - interpretation: proceedings of the international scientific conference (Odesa, October 8-11, 2015). Kharkiv: KhNU named after V. N. Karazina, 83-91. [in Ukrainian].

12. Grinchenko G. (2016). Babyn Yar v usnii istorii [Babi Yar in oral history]. Babyn Yar: history and memory; V. Hrynievych, Magochii P-R (Ed.). Kyiv: Spirit and Letter, 191-216. [in Ukrainian].

13. Hrynevych V., Magochi P.-R. (Ed.). (2016). Babyn Yar: istoria i pamyat [Babi Yar: history and memory]. Kyiv: Spirit and Letter, 352 s. [in Ukrainian].

14. Hromads?kyy komitet dlya vshanuvannya pam'yati zhertv Babynoho Yaru [Public committee to honor the memory of the victims of Babyny Yar]. [in Ukrainian].

15. Grossman V., Erenburg, I. (Ed.). (2020). Chorna knyha: pro zlochynne povsyudne znyshchennya evreiv nimetsko-fashystskymy zaharbnykamy v tymchasovo okupovanyh rayonah Radyanskoho Souzu ta taborah znyshchennya v Polshchi pid chas viyny 1941-1945 rokiv [The Black Book: About the Criminal Mass Extermination of Jews by German-Fascist Invaders in the Temporarily Occupied Areas of the Soviet Union and Extermination Camps in Poland During the War of 1941-1945]. Kyiv: Spirit and Letter, 520 s. [in Ukrainian].

16. Drobyazko L. (2009). Babyn Yar. Shcho? De? Koly? [Babin Yar. What? Where? When?]. Kyiv: Kiy, 55 s. [in Ukrainian].

17. Zabarko B. (Comps.). (1999-2000). Zhivymi ostalis tolko my…: Svidetelstva i dokumenty [Only we remained alive…: Evidence and documents]. Kyiv: Zadruga, 578 s.; 2nd ed., 578 s. [in Russian].

18. Zabarko B. (Comps.). (2006-2007). Zhizn i smert v epokhu Kholokosta. Svidetelstva i dokumenty [Life and Death in the Age of the Holocaust. Certificates and documents]. In 3 books. Kyiv: Spirit and Litera. Book 1, 523 s.; Book 2, 539 s.; Book. 3, 699 s. [in Russian].

19. Zabarko B. (Comps.). (2013-2014). My khoteli zhit. Svidetelstva i dokumenty [We wanted to live. Certificates and documents]. In 2 books. Kyiv: Spirit and Litera, 592 s.; Book 2, 792 s. [in Russian].

20. Zaslavsky I. (Comps.). (1991). Kniga pamyati. Posvyashchayetsya zhertvam Babyego Yara [Memory book. Dedicated to the victims of Babi Yar]. Kyiv: Oberig, 226 s. [in Russian]. Evstafieva, T. (2007). Trahedya Babieho Yara [The tragedy of Babi Yar (1941-1945)].

21. The Second World War and the Fate of the Peoples of Ukraine: materials of the Second All- Ukrainian Scientific Conference (Kyiv, October 30-31, 2006). Kyiv: Zovnishtorgvydav, 263-278. [in Russian].

22. Evstafieva T., Nahmanovich V. (Comp.). (2004). Babiy Yar: chelovek, vlast, istoriya: Dokumenty i materialy (Kn. 1: Istoricheskaya topografiya. Khronika sobytiy) [Babi Yar: man, power, history: Documents and materials. Book 1: Historical topography. Chronicle of events]. Kyiv: Vneshtorgizdat, 597 s. [in Russian].

23. Evstafieva T. (2004). Trahediya Babynoho Yaru u 1941-1943 rr. (za dokumentamy Haluzevoho derzhavnoho arkhivu SBU) [The tragedy of Babi Yar in 1941-1943 (according to the documents of the Branch State Archive of the SBU)]. From the archives of the VUCHK- GPU-NKVD-KGB, 1/2 (22/23), 354-386. [in Ukrainian].

24. Evstafieva T. (2011). Trahediya Babynoho Yaru kriz pryzmu arhivnyh dokumentiv Sluzhby bezpeky Ukrainy [The tragedy of Babi Yar through the prism of archival documents of the Security Service of Ukraine]. Archives of Ukraine, (5), 137-158. [in Ukrainian].

25. Karamash S. (2014). Babyn Yar - u trahichnyh podiyah 1941-1943 rokiv. Istoria i suchasnist: istoryko-arkhivne doslidzhennya [Babi Yar - in the tragic events of 1941-1943. History and modernity: historical and archival research]. Kyiv: KMM, 256 s. [in Ukrainian].

26. Koval M. (1991). Babyn Yar (veresen 1941 - veresen 1943) [Babi Yar (September 1941 - September 1943)]. Ukrainian Historical Journal, 9, 80-86; 12, 53-62. [in Ukrainian].

27. Koval M. (1998). Tragedia Babyego Yara: istoriya i sovremennost [The tragedy of Babi Yar: history and modernity]. New and Recent History, 4. [in Russian].

28. Koval M. (2001). Bol ne utikhaet. Pamyat Babyego Yara: Vospominaniya, dokumenty [The pain doesnt subside. Memory of Babi Yar: Memoirs, Documents]. Kyiv: Jewish Council of Ukraine, Babi Yar Memory Foundation, 25-35. [in Russian].

29. Kolesnyk O. (2014). Babyn Yar yak mistse pamyati: ohlyad komemoratyvnyh praktyk i pamyatnyh znakiv [Babi Yar as a place of remembrance: an overview of commemorative practices and memorials]. Acta studiosa historica: collection of scientific works (Part 4). Lviv: Ukrainian Catholic University, 146-167. [in Ukrainian].

30. Kot S. (Comps.). (2019). Kyiv 1941 r. Babyn Yar: Spohady suchasnykiv [Kyiv, 1941. Babi Yar: Memories of contemporaries]. Kyiv: Institute of History of Ukraine, 53 s. [in Ukrainian].

31. Kravchuk A. (2004). Babiy Yar [Babi Yar]. Kyiv: Veta-copyservice, 38 s. [in Russian].

32. Kruglov A. (2001). Entsiklopediya Holokosta. Kyev [Encyclopedia of the Holocaust. Kyiv]. Memory of Babi Yar: Memoirs, Documents. Kyiv: Jewish Council of Ukraine, 36-42. [in Russian].

33. Kruglov A. (2011). Tragedia Babyego Yara v nemetskih dokumentah [The tragedy of Babi Yar in German documents]. Dnepropetrovsk: Tkuma, 140 s. [in Russian].

34. Kruglov A. (Comps.) (2002). Sbornik dokumentov i materialov ob unichtozhenii natsistami evreev Ukrainy v 1941-1944 gg. [Collection of documents and materials about the de- struction of the Jews of Ukraine by the Nazis in 1941-1944]. Kyiv: Institute of Jewish Studies, 486 s. [in Russian].

35. Kruglov A., Umansky A. (2019). Babiy Yar: zhertvy, spasiteli, palachi [Babi Yar: Victims, Saviors, Executioners]. Dnipro: Tkuma; Lira LTD, 280 s. [in Russian].

36. Kuznetsov A. (1991). Babyn Yar: Roman-dokument [Babyn Yar: Novel-document]. Kyiv: Soviet Writer, 352 s. [in Ukrainian].

37. Levitas I. (Comps.) (1999). Kniga pamyati. Babiy Yar [Memory book. Babi Yar]. Kyiv: Jewish Council of Ukraine, Babi Yar Memory Foundation, 300 s. [in Russian].

38. Levitas I. (Comps.). (2001). Pamyat Babyego Yara: Vospominaniya, dokumenty [Memory of Babi Yar: Memoirs, Documents]. Kyiv: Jewish Council of Ukraine, 256 s. [in Russian].

39. Levitas I. (Comps.). (2001). Pravedniki Babyego Yara [The Righteous of Babi Yar]. Kyiv: Jewish Council of Ukraine, 256 s. [in Russian].

40. Levitas I. (Comps.). (2005). Babiy Yar. Kniga pamyati [Babi Yar. Memory book]. Kyiv: Steel, 570 s. [in Russian].

41. Levitas I. (Comps.). (2005). Babiy Yar. Spasiteli i spasennye [Babi Yar. Saviors and salvation]. Kyiv: Steel, 576 s. [in Russian].

42. Levitas I. (Comps.). (2008). Pravedniki Babinogo Yaru [The Righteous of Babi Yar]. Kyev: Ethnos, 368 s. [in Ukrainian].

43. Levitas I. (Comps.). (2008). Deti Babyego Yara [Children of Babi Yar]. Kyiv: Jewish Council of Ukraine, Babi Yar Memory Foundation, 67 s. [in Russian].

44. Levitas I. (Comps.). (2011). Babiy Yar: Tragediya, istoriya, pamyat [Babi Yar: Tragedy, History, Memory (1941-2011)]. Kyiv: National Historical and Memorial Reserve «Babi Yar», 617 s. [in Russian].

45. Levitas F., Shimanovsky M. (1991). Babiy Yar: stranitsy tragedii [Babi Yar: pages of tragedy]. Kyiv: Sled, 54 s. [in Russian].

46. Levitas F. (2016). Babiy Yar. Sudby i pamyat [Babi Yar. Fate and memory]. Kyiv: Our hour, 144 s. [in Russian].

47. Levitas F. (1999). Babyn Yar [Babi Yar (1941-1943)]. The Catastrophe and Resistance of Ukrainian Jewry (1941-1944): Essays on the History of the Holocaust and Resistance in Ukraine. Kyiv: Institute of Political and Ethnonational Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, 88-117. [in Ukrainian].

...