Прийоми та процедури актуалістичного методу як методу праць з лінгвістичної історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра германської та слов'янської філології

Донбаського державного педагогічного університету

Прийоми та процедури актуалістичного методу як методу праць з лінгвістичної історіографії

Глущенко В.А., доктор філологічних наук,

професор, завідувач кафедри

Роман В.В., кандидат філологічних наук, доцент

Руденко М.Ю., кандидат філологічних наук, доцент

Статтю присвячено комплексному дослідженню актуалістичного методу як загальнонаукового методу теоретичного рівня. У статті наведено аналіз поглядів Г. О. Подкоритова, Н. П. Французової, В. А. Глущенка та інших дослідників. Виділено й описано характерні особливості та специфіку лінгвістичного методу як складної логічної одиниці гетерогенного характеру; згідно з цією концепцією, лінгвістичний метод включає в себе три різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний. Розкрито зміст цих компонентів у межах актуалістичного методу. У статті узагальнено науковий матеріал з досліджуваної теми.

На основі наведеного матеріалу акцентовано увагу на тому, що операційний компонент актуалістичного методу в працях з лінгвістичної історіографії може бути представлений як сукупність таких прийомів і процедур: аналіз джерел (лінгвістичних текстів) і синтез одержаних даних, порівняння, абстрагування та логічна історико-наукова реконструкція, що посідає центральне місце серед прийомів і процедур та протистоїть «асиміляції минулого». Підкреслено, що значну роль в лінгвоісторіографічному дослідженні відіграє порівняння, у зв'язку з чим актуалістичний метод іноді називають методом порівняння. З'ясовано, що прийом порівняння широко використовують для реконструкції минулого в дослідженнях з історії мови. Обґрунтовано ідею про те, що порівняння є провідним універсальним прийомом лінгвістичного порівняльно-історичного методу. Однак застосування цього прийому в актуалістичному методі як методі праць лінгвоісторіографічного спрямування має свою специфіку, яка полягає в тому, що порівнюються не факти певної мови (споріднених мов), а наукові інтерпретації певного лінгвіста (якщо спостерігається еволюція його поглядів) та різних мовознавців (і ширше: шкіл, напрямів) того чи іншого періоду. Слід зауважити, що порівняння наукової спадщини різних учених дозволяє розглянути їхню наукову діяльність в контексті розвитку мовознавства, з'ясувати значення наукової творчості кожного з них для сучасної лінгвістичної науки.

Дискусійним залишається питання про опрацювання телеологічного й операційного компонентів актуалістичного методу.

Ключові слова: науковий метод, актуалістичний метод, онтологічний компонент, операційний компонент, телеологічний компонент.

Techniques and procedures of actualistic method as a method of linguistic historiographic aspect

The article is devoted to a comprehensive study of the actualistic method as a general scientific method at the theoretical level. In the article the analysis of views of G. O. Podkorytov, N. P. Frantsuzov, V. A. Glushchenko and other researchers has been done. Specific features and peculiarities of the linguistic method as a complex logical unit of heterogeneous character have been singled out and defined; according to this concept the linguistic method includes three different components: ontological, operational and teleological. The essence of these components within the actualistic method has been disclosed. The paper covers generalized material regarding the investigated problem.

Based on the approach presented in the article, it has been emphasized that the operational component of actualistic method in the works on linguistic historiography can be presented as a combination of methods and procedures, namely, analysis of sources (linguistic texts) and synthesis of obtained facts, comparison, abstraction and logical historical-scientific reconstruction, what in its turn it occupies a central place among the methods and procedures confronting `the assimilation of the past'. It has been pointed that the method of comparison plays a significant role while doing linguistic historiographical research, accordingly actualistic method can be called a method of comparison. In this paper it has been presented that the method mentioned above can be widely used to reconstruct the past in the studies of language history. It has been grounded that the method of comparison is considered to be a principal technique of linguistic comparative-historical method. However, the using of this method in the actualistic method as a method of linguistic historiographic aspect has its own specificity which consists in comparing not only the facts of a definite language (related languages), but scientific interpretations of a definite linguist (if an evolution of his view can be observed) and different linguists (linguistic schools, fields of investigation) of this or that period. It must be mentioned that comparing the scientific heritage of different scientists allows us to take into consideration their scientific accomplishments in the context of the developments of linguistics as well as determine the importance of scientific works important for modern linguistics.

The issue of working out teleological and operational components of the actualistic method remains debatable.

Key words: scientific method, actualistic method, ontological component, operational component, teleological component.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. У практиці студій з лінгвістичної історіографії важливим є визначення методів аналізу досліджуваного матеріалу. Науковий метод взагалі кваліфікується як спосіб організації пізнавальної й дослідницької діяльності науковця з метою студіювання явищ і закономірностей певного об'єкта науки. Метод як спосіб діяльності може бути різним за змістом, з різними структурними компонентами. Науковий метод сприяє виконанню цілеспрямованих пізнавальних дій, дозволяє робити вагомі висновки в дослідницькій роботі.

Важливим компонентом методології пізнання є актуалістичний метод. У низці спеціальних наук актуалізм виступає під різними назвами: актуалізм, метод актуалізму, актуалістичний метод. В останні роки у мовознавстві спостерігається збільшення інтересу до актуалістичного методу. Цей метод широко використовують у наукових дослідженнях спеціальних наук. Вивчення методу актуалізму є важливою потребою у використанні сучасних знань для пізнання явищ дійсності взагалі та, зокрема, у використанні знань про сучасні етапи в розвитку явищ для пізнання майбутніх етапів цих явищ у їхній динаміці. Ми вважаємо, що слід говорити про використання методу актуалізму не тільки в природничих науках, а й у гуманітарних, зокрема в історіографії мовознавства. Ключовим є твердження про те, що без застосування актуалістичного методу неможливе існування історіографії будь-якої науки [7, с. 138]. Безперечно, актуалістичний метод потребує детального аналізу. На нашу думку, метод актуалізму слід вивчати як взагалі, так і конкретно в розвідках з лінгвістичної історіографії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної теми, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття. Питання про актуалістичний метод як загальнонауковий метод теоретичного рівня висвітлено в низці наукових праць (Г. О. Подкоритов [7], Н. П. Французова [12] та ін.). У працях науковців розв'язуються важливі теоретичні проблеми вивчення актуалістичного методу, висвітлюються питання його виникнення, всебічного розвитку та функціонування.

Термін актуалістичний метод уперше застосовано до праць з лінгвістичної історіографії В. А. Глущенком у монографії «Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. XIX ст. - 20-і рр. XX ст.)» [3, с. 6-7]. Учений обґрунтував доцільність використання актуалістичного методу у студіях з історіографії мовознавства та доцільність уживання терміна актуалістичний метод у працях лінгвоісторіографічного спрямування, схарактеризував структуру розглядуваного методу. Дослідник спирається на концепцію лінгвістичного методу як складної логічної одиниці гетерогенного характеру; згідно з цією концепцією, лінгвістичний метод включає в себе три різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний [8, с. 24].

Про значення та необхідність застосування актуалістичного методу у своїх працях з історії лінгвістики писали В. М. Овчаренко, О. Л. Жихарєва, О. М. Абрамічева, О. М. Голуб, К. А. Тищенко, O. В. Холодов, І. М. Рябініна, А. С. Орел, О. О. Клець, Н. В. Холодова, Т. І. Приступа, В. В. Роман, О. В. Піскунов, С. Ю. Пампура, P. М. Ситняк, О. В. Карат, М. Ю. Руденко, В. В. Святченко та ін. На нашу думку, праці цих дослідників переконливо свідчать про правомірність уживання терміна актуалістичний метод у дослідженнях лінгвоісторіографічного спрямування.

Отже, можна говорити про певний теоретичний здобуток різноаспектного дослідження методу актуалізму. Водночас наш аналіз свідчить, що більш поглибленого вивчення потребує питання про зміст компонентів цього методу. Із цим і пов'язана підготовка до друку пропонованої статті.

Формулювання мети статті. Метою статті є вивчення структури актуалістичного методу, його докладна характеристика як складної логічної одиниці гетерогенного характеру з акцентуванням уваги на операційному компоненті, тобто на прийомах і процедурах досліджуваного методу. Ця мета конкретизується в таких завданнях: 1) проаналізувати актуалістичний метод з позицій широкого трактування лінгвістичного методу; 2) схарактеризувати прийоми та процедури актуалістичного методу; 3) довести доцільність використання методу актуалізму в працях із лінгвістичної історіографії; 4) розкрити перспективи подальшого вивчення актуалістичного методу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Актуалістичний метод базується на такому твердженні: об'єкти, які не стали предметом актуальної діяльності та сприйняття, можуть бути вивчені шляхом порівняння їх з подібними об'єктами, що потрапили в поле сприйняття й діяльності суб'єкта. Об'єкти вивчають у часі, у розвитку, у становленні їх як певних систем. Минуле об'єкта досліджується на основі його відбиття в сучасному - саме в цьому полягає сутність актуалістичного методу.

Інакше кажучи, актуалістичний метод (або метод актуалізму) дає можливість за допомогою сучасних знань простежити розвиток об'єкта в минулому та передбачити тенденції майбутнього розвитку об'єкта. З позиції сучасного легше збагнути історичне минуле. Сучасний, розвинений стан предмета дослідникові пізнати легше, ніж його минулий стан. Тому актуалізм є невід'ємною рисою наукового пізнання.

Цілком закономірно виникає питання про те, чому знання, здобуті при вивченні процесів, які відбуваються зараз, можна певною мірою перенести на процеси, що відбувалися в минулому. Правомірність такої операції базується на низці закономірностей у розвитку предметів об'єктивного світу.

Як відзначає Г. О. Подкоритов, на перший план висувається діалектика сучасного й минулого. Будь-який об'єкт, що розвивається, є підсумком його попереднього розвитку. Структура тієї або іншої системи містить у собі в більш або менш трансформованому вигляді свою власну історію [7, с. 133].

Отже, найвищий ступінь розвитку предмета містить у собі його попередні ступені; тому відтворення в мисленні сутності цього найвищого ступеня є водночас і висвітленням його історії. Вивчаючи сучасність, ми частково вивчаємо й минуле.

Проте актуалістичний підхід до дослідження дійсності не означає суто логічної операції перенесення знань з однієї історичної епохи на іншу. Тут доцільно говорити про вивчення одного й того ж об'єкта в часі, аналіз сталої системи, дослідження її становлення та передбачення деяких тенденцій майбутнього розвитку.

Актуалістичний метод використовують під час досліджень у широкому колі наук.

Зокрема, цей метод отримав широке застосування в геології: він передбачає наступність минулого й сучасного, тотожність сучасних геологічних процесів зі стародавніми. За характером сучасних геологічних явищ можна з певним ступенем наближення описати закономірності давніх феноменів. Найефективнішим метод актуалізму виявився в таких галузях геології, як літологія, вулканологія, тектоніка. Зауважимо, що виникнення актуалістичного методу пов'язане з вивченням саме геологічних явищ. Термін актуалізм з'явився в німецькій геологічній літературі у другій половині ХІХ ст.

Значну роль актуалістичний метод відіграє в біологічних дослідженнях. До висновку про те, що рослинність виникла у воді, біологи дійшли завдяки аналізові явищ, які спостерігаються в сучасному рослинному світі.

У палеонтології, що входить до циклу біологічних наук, метод актуалізму заснований на вивченні сучасних організмів і на реконструкції процесів їхнього захоронення [7, с. 132, 133].

Аналогічно досліджуються історичні події. Актуалістичний підхід здійснюється як під час оцінювання історичного матеріалу, що вже існує, так і під час обробки виявленого. Історичні факти усвідомлюються з позиції сучасного знання або за аналогією з тим, що відбувалося в інших країнах, з іншими народами. Це дозволяє глибоко проаналізувати соціальні явища минулого. Структура історичного дослідження має певну схему, згідно з якою виокремлені «сліди минулого» підлягають аналізу й інтерпретації на основі сучасних знань про процеси й закономірності, що керують ними [12, с. 173].

Однак слід уникати так званої «асиміляції минулого», що виявляється в модернізації того, що реконструюється як феномен минулого [6, с. 84].

Ми вважаємо найважливішою тезу Г. О. Подкоритова про те, що без застосування актуалістичного методу неможливе існування історіографії будь-якої науки [7, с. 138].

Видається характерним, що на значущості сучасної оцінки надбань минулого в історіографії науки наголошував В. І. Вернадський: «Будь-яке наукове покоління має критично складати історію науки, і не тільки через те, що змінюються запаси наших знань про минуле, відкриваються документи чи знаходяться нові прийоми відновлення минулого. Ні! Необхідно знов історично йти в минуле, оскільки завдяки розвитку сучасного знання в минулому набуває значення одне й втрачає інше. Кожне покоління наукових дослідників шукає та знаходить в історії відбиття наукових теорій свого часу. Рухаючись уперед, наука не тільки створює нове, а й неминуче переоцінює старе, пережите» [5, с. 112].

З погляду В. А. Глущенка, як належність онтологічного компонента наукового (у тому числі лінгвістичного) методу доцільно розглядати такі засоби пізнання, як принцип і підхід. Операційний компонент методу становить сукупність прийомів і процедур та методика їх застосування. Телеологічний компонент вміщує мету дослідження [1, с. 12].

Моделюючи структуру актуалістичного методу, В. А. Глущенко відзначив, що онтологічний компонент цього методу містить принципи історизму, причиновості й системності як конкретизацію та вияв принципу загального зв'язку явищ. З погляду вченого, ці принципи охоплюють найважливіші загальні твердження теорії пізнання, у межах яких об'єкт постає як система взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, що знаходяться в безперервному розвитку внаслідок безперервності причинових ланцюгів [1, с. 7]. Ці принципи для актуалістичного методу не є специфічними; вони притаманні й лінгвістичному порівняльно-історичному методові [1, с. 7]. У межах онтологічного компонента, як бачимо, відмінностей між зазначеними методами немає.

В. А. Глущенко визначив специфіку актуалістичного методу як методу праць з лінгвістичної історіографії в зіставленні з порівняльно- історичним методом, яка полягає в наявності специфічних об'єкта й предмета, у відмінностях в операційному та телеологічному компонентах [1, с. 7]. Це видається нам дуже важливим.

Операційний компонент актуалістичного методу в працях з лінгвістичної історіографії може бути представлений як сукупність таких прийомів і процедур: аналіз джерел (лінгвістичних текстів) і синтез одержаних даних, порівняння, абстрагування та логічна історико-наукова реконструкція, що посідає центральне місце серед прийомів і процедур та протистоїть «асиміляції минулого» [1, с. 7].

Доцільно схарактеризувати ці прийоми та процедури докладно.

Ідеться про систему конкретних дій, важливе місце серед яких посідає відбір фактів з першоджерел. Цей відбір здійснюється впродовж усього наукового дослідження. Початковий етап пов'язаний з виділенням і збиранням фактів у процесі критики джерела, із зіставленням джерела з іншими авторитетними відомостями. На цьому етапі придатність факту визначається наявністю в ньому інформації, що безпосередньо стосується теми дослідження. Так відбувається аналіз джерел (лінгвістичних текстів).

Щодо відбору фактів на наступному етапі дослідження, то він здійснюється залежно від їхньої цінності й важливості для відтворення цілісної картини об'єкта. Завдання відбору на цій стадії полягає у виділенні таких фактів, які можна включити в систему причинових, функційних, структурних, генетичних зв'язків, при цьому в системі відбивається цілісність дослідження (синтез одержаних даних).

Велику роль в актуалістичному дослідженні відіграє порівняння, у зв'язку з чим актуалістичний метод іноді називають методом порівняння [7, с. 136-137]. Прийом порівняння широко використовують для реконструкції минулого в дослідженнях з історії мови. Відомо, що порівняння є провідним універсальним прийомом лінгвістичного порівняльно-історичного методу [11, с. 11]. Застосування цього прийому в актуалістичному методі як методі праць лінгвоісторіографічного спрямування має свою специфіку. Вона полягає в тому, що порівнюються не факти певної мови (споріднених мов), а наукові інтерпретації певного лінгвіста (якщо спостерігається еволюція його поглядів) та різних мовознавців (і ширше: шкіл, напрямів) того чи іншого періоду [9, с. 9]. Порівняння наукової спадщини різних учених дозволяє розглянути їх наукову діяльність в контексті розвитку мовознавства, з'ясувати значення наукової творчості кожного з них для сучасної лінгвістичної науки [10, с. 7].

Прийом абстрагування полягає у «відволіканні» від певних фактів; цей прийом дає змогу переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку. Він відіграє важливу роль при висвітленні тих чи інших інтерпретацій лінгвістів минулого. Так, певне трактування конкретних фактів мови свідчить про загальний підхід лінгвіста до мовних явищ, а в деяких випадках - і про його світогляд [3, с. 32].

Найважливішим операційним елементом актуалістичного методу є процедура історико-наукової реконструкції. Її специфіка полягає в тому, що мета лінгвоісторіографа - реконструювати сам процес пізнання вченими мовних феноменів. При цьому, усвідомлюючи основи актуалістичного пізнання, необхідно звернути увагу не тільки на спільність поглядів сучасних мовознавців і їхніх попередників, а й на певні відмінності між цими феноменами. У працях з лінгвістичної історіографії загальна оцінка надається залежно від того, що нового внесли лінгвісти в науку порівняно зі своїми попередниками та яке значення мали їхні праці для свого часу (а не з точки зору сучасного рівня знань) [3, с. 117].

Змістом телеологічного компонента виступає мета студій з лінгвістичної історіографії.

Отже, проведений аналіз дозволяє говорити про актуалістичний метод як метод студій з лінгвістичної історіографії.

Варто вказати на специфіку актуалістичного методу в зіставленні з лінгвістичним порівняльно-історичним методом: для методу актуалізму характерні специфічні об'єкт і предмет, а також відмінності в операційному (зокрема, у процедурі реконструкції) і в телеологічному компонентах.

Висновки

актуалістичний лінгвістичний історіографія

1. Доцільність використання актуалістичного методу в працях із лінгвістичної історіографії не викликає сумнівів (В. А. Глущенко). 2. Актуалістичний метод як метод студій з історіографії мовознавства може бути експлікований як складна логічна одиниця гетерогенного характеру, що включає в себе три компоненти: онтологічний, телеологічний і операційний. 3. Специфіка актуалістичного методу в зіставленні з лінгвістичним порівняльно- історичним методом полягає в тому, що для методу актуалізму характерні специфічні об'єкт і предмет, а також відмінності в операційному (зокрема, у процедурі реконструкції) і в телеологічному компонентах. 4. У межах операційного компонента актуалістичного методу доцільно виділяти такі прийоми та процедури, як аналіз джерел (лінгвістичних текстів) і синтез одержаних даних, порівняння, абстрагування та логічна історико-наукова реконструкція, що посідає центральне місце серед прийомів і процедур та протистоїть «асиміляції минулого.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо в поглибленому вивченні телеологічного й онтологічного компонентів актуалістичного методу.

Література

1. Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. - 20-і рр. ХХ ст.): монографія / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; відп. ред О. Б. Ткаченко. Донецьк, 1998. 222 с.

2. Глущенко В. А., Тищенко К. А. Актуалістичний метод у працях з історії українського мовознавства. Наукові праці. Сер.: Філологія. Мовознавство. Вип. 266. Т. 278. 2016. С. 30-34.

3. Глущенко В. А., Тищенко К. А. Про актуалістичний метод у лінгвістичних дослідженнях. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2015. Вип. 14. С. 116-118.

4. Глущенко В. А., Роман В. В., Руденко М. Ю. До питання про актуалістичний метод як метод студій із лінгвістичної історіографії. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2020. № 45. Т. 1. С. 90-93.

5. Вернадский В. И. Очерки и речи. Петроград: Науч. хим.- техн. изд-во, 1922. Вып. 2. 123 с.

6. Кузнецова Н. И. Наука в ее истории (методологические проблемы). М.: Наука, 1982. 127 с.

7. Подкорытов Г. А. О природе научного метода: монография. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1988. 224 с.

8. Постовалова В. И. Историческая фонология и ее основания: опыт логико-методологического анализа: монографія. Москва: Наука, 1978. 203 с.

9. Роман В. В. Адаптація лексичних запозичень у мові-реципієнті (лінгвоісторіографічний аспект): автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.15 / Південноукраїнський нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. Одеса, 2018. 20 с.

10. Руденко М. Ю. Арго, жаргон і сленг у європейському й американському мовознавстві: історія і сучасний стан дослідження: автореф. дис.. канд. філол. наук: 10.02.15 / Південноукраїнський нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. Одеса, 2019. 22 с.

11. Смирницкий А. И. Сравнительно-исторический метод и определение языкового родства: материалы к курсам языкознания. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1955. 58 с.

12. Французова Н. П. Исторический метод в научном познании (вопросы методологии и логики исторического исследования). М.: Мысль, 1972. 303 с.

References

1. Glushchenko V. A. Pryntsypy porivnialno-istorychnoho doslidzhennia v ukrainskomu i rosiiskomu movoznavstvi (70-i rr. ХІХ st. - 20-i rr. ХІХ st.) [Principles of comparative-historical research in Ukrainian and Russian linguistics (70's of the 19th century-20's of the XX century)]: monohrafiia / NAN Ukrainy, In-t movoznavstva im. O. O. Potebni; vidp. red O. B. Tkachenko. Donetsk, 1998. 222 s.

2. Glushchenko V. A., Tyshchenko K. A. Aktualistychnyi metod u pratsiakh z istorii ukrainskoho movoznavstva [The actualist method in the writings of the history of Ukrainian linguistics]. Naukovi pratsi. Ser.: Filolohiia. Movoznavstvo. Vyp. 266. T. 278. 2016. S. 30-34.

3. Glushchenko V. A., Tyshchenko K. A. Pro aktualistychnyi metod u linhvistychnykh doslidzhenniakh [About the actualist method in linguistic studies]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Filolohiia. 2015. Vyp. 14. S. 116-118.

4. Glushchenko V. A., Roman V. V., Rudenko M. Yu. Do pytannia pro aktualistychnyi metod yak metod studii iz linhvistychnoi istoriohrafii [The question of the actualist method as a method of studies on linguistic historiography]. Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Filolohiia. 2020. № 45. T. 1. S. 90-93.

5. Vernadskij V. I. Ocherki i rechi [Essays and speech]. Petrograd: Nauch. him.-tehn. izd-vo, 1922. Vyp. 2. 123 s.

6. Kuznecova N. I. Nauka v ee istorii (metodologicheskie problemy) [Science in its history (methodological problems)]. M.: Nauka, 1982. 127 s.

7. Podkorytov G. A. O prirode nauchnogo metoda [On the nature of the scientific method]: monografija. Leningrad: Izd-vo lGu, 1988. 224 s.

8. Postovalova V. I. Istoricheskaja fonologija i ee osnovanija: opyt logiko-metodologicheskogo analiza [Historical phonology and its foundations: the experience of logical and methodological analysis]: monografija. Moskva: Nauka, 1978. 203 s.

9. Roman V. V. Adaptatsiia leksychnykh zapozychen u movi- retsypiienti (linhvoistoriohrafichnyi aspekt) [Adaptation of lexical borrowings in the recipient language (linguistic historiographic aspect)]: avtoref. dys.... kand. filol. nauk: 10.02.15 / Pivdennoukrainskyi nats. ped. un-t im. K. D. Ushynskoho. Odesa, 2018. 20 s.

10. Rudenko M. Yu. Arho, zharhon i slenh u yevropeiskomu y amerykanskomu movoznavstvi: istoriia i suchasnyi stan doslidzhennia [Argo, jargon and slang in European and American linguistics: history and current state of research]: avtoref. dys.... kand. filol. nauk: 10.02.15 / Pivdennoukrainskyi nats. ped. un-t im. K. D. Ushynskoho. Odesa, 2019. 22 s.

11. Smimickij A. I. Sravnitel'no-istoricheskij metod i opredelenie jazykovogo rodstva [Comparative-historical method and determination of linguistic kinship]: materialy k kursam jazykoznanija. M.: Izd-vo Mosk. un-ta, 1955. 58 s.

12. Francuzova N. P. Istoricheskij metod v nauchnom poznanii (voprosy metodologii i logiki istoricheskogo issledovanija). [Historical Method in Scientific Cognition (Issues of Methodology and Logic of Historical Research)] M.: Mysl', 1972. 303 s.

Размещено на Allbest.ru