Екскурсії в середній освіті України в 20-ті роки ХХ століття

Narovlyanskiy O.

The article is devoted to the experience of introducing excursions into the educational process of the national secondary school in the twenties of the twentieth century. The practice of using educational excursions during the period of introduction of educational innovations in Ukraine - the integrated system, the Dalton plan - is highlighted. The curricula of this period are analysed and the place of educational excursions in them is revealed. It is determined that the inclusion of excursions in the curriculum as mandatory elements of the educational process was an important factor in the intensification of excursion work in schools.

Key words: secondary education, educational excursions, teaching methods, Dalton Plan.

екскурсія освітній інновація дальтон-план

Сучасна реформа української школи вимагає пошуку ефективних методів організації освітнього процесу. Одним з таких методів можуть бути освітні екскурсії. При цьому доцільним та актуальним є вивчення історичного досвіду використання цього методу у вітчизняних школах.

Питання упровадження екскурсій до освітнього процесу школи та їх методики досліджували. І. Акінфєєв, О. Закс, Б. Райков, С. Русова, М. Сумцов та інші вітчизняні педагоги. Останніми роками цим проблемам було присвячено низку публікацій О. Колотухи, О. Кравченко, О. Романенко, В. Редіної, Є. Копилця та інших. Однак досвід використання екскурсій і школах в 20-30-ті рр. ХХ століття недостатньо вивчений.

Метою статті є аналіз досвіду застосування екскурсій в освітньому процесі вітчизняної середньої школи в 20-ті рр. ХХ століття зокрема в період упровадження в школах різноманітних нововведень (комплексної системи викладання, Дальтон-плану тощо) з метою подальшого використання цього досвіду у сучасній українській школі.

В 20-ті рр. ХХ століття навчальні екскурсії поступово набувають чималого поширення у вітчизняній школі. Важливим поштовхом для цього стало їх введення до навчальних програм. Так, у затверджених влітку 1921 року програмах для єдиної трудової школи I та II ступенів було передбачено широке застосування екскурсій. Екскурсією в них визначається “будь-яке безпосереднє спостереження поза стінами школи”. У пояснювальних записках до програм було визначено принципи та основні вимоги до методики проведення навчальних екскурсій. Вказувалося, що викладач повинен завчасно відвідати намічене для екскурсії місце, визначити матеріал, необхідний для досягнення педагогічних цілей, домовитися про її проведення з адміністрацією об'єкта (за потребою). Екскурсії має передувати підготовча бесіда. Після завершення екскурсії пропонувалося провести заключну бесіду, під час якої з'ясувати значення отриманого матеріалу. Екскурсії не повинні бути надто багатолюдними, мають залишати слід у вигляді малюнків, записів, виготовленням моделей, отриманих на місці для шкільного музею матеріалів. Навчальна робота, пов'язана з екскурсіями, на думку авторів програм, розпадається на дві частини - попередня, яку учні можуть виконати в класі, в лабораторії та остаточну - в лісі, в полі, тощо. Пропонувалося проводити екскурсії в різні пори року - ранньою весною, в середині та кінці травня, восени та взимку. Відзначалося, що “вміння та такт викладача повинні привести до того, щоб учні дивилися на екскурсію не як на розважальну прогулянку, а як на урок, розумову працю - роботу в природі.. .Екскурсія та робота на екскурсії не є самоціль, а лише могутній засіб приучення учнів здійснювати спостереження не в штучній шкільній обстановці, а в природній”. Екскурсії було передбачено програмами з рідної мови, природознавства (включало фізику, ботаніку, зоологію, астрономію). Програма з фізики навіть містила екскурсійний план. Серед пропонованих тем екскурсій в природу - пристосування до оточуючого світу, захисна окраска та мімікрія, сезонні зміни в природі, геологічні екскурсії тощо. Водночас у програмі з географії для другого ступеню та суспільствознавства екскурсії навіть не згадувалися.

У 1923 році починається запровадження в середній освіті України так званої комплексної (або комплексової у багатьох тогочасних публікаціях) системи викладання, яка передбачала “перехід від вивчення, що розподілене за науковими дисциплінами, до вивчення матеріалу за комплексами, створеними навколо цікавих для дітей явищ, предметів тощо”. Одним з основних способів вивчення комплексів вважалася відповідна екскурсія. У програмі для роботи молодших груп за комплексовою системою на весняно-літній триместр 1924 року було передбачено “збудження інтересу...шляхом екскурсій у поле, у культурний сад і т ін.” Програма безпосередньо містила перелік пропонованих екскурсій практично до кожного комплексу [13].

Запровадження комплексової системи призвело до збільшення уваги до екскурсій і появи поняття “екскурсійний метод викладання”. Його основною перевагою вважалася можливість безпосереднього ознайомлення з предметами, коли учні йдуть до них під час екскурсії. Прибічники цього методу вважали, що якщо школа немає можливості безпосередньо ознайомити учня з предметом вивчення, необхідно виходити за межі школи, використовуючи особливу форму наочного методу викладання, а саме екскурсійний метод. Екскурсійний метод, на їх думку, є найбільш досконала форма наочного методу на основі якого можна побудувати систему цілих галузей знання. Саме тому вони пропонували покласти екскурсійний метод в основу навчання шляхом проведення планомірних систематичних екскурсій, а навчання природознавства, історії, батьківщинознавства у класі є лише доповненням до екскурсійного методу. При цьому екскурсійний метод має стати основним методом навчання для дітей перших років навчання, коли переважає конкретне мислення. При застосуванні екскурсійного методу пропонувалося виділяти чотири моменти або ступені, що послідовно розгортаються одна за одною: підготовка, безпосередньо екскурсія, що складається зі спостереження та вивчення на місці об'єктів та накопичення даних та матеріалів, обробка даних та матеріалів, вираження, зображення результатів екскурсії.

У 1926 році для другого концентру трудових шкіл було видано нові програми [9]. У пропонованих цими програмами схемах “проробки комплексів” передбачалася можливість змін в розкладі окремих викладачів та класів для проведення екскурсій, а “для далеких екскурсій. групу на робочий день (один чи декілька) від навчальної праці можна звільняти зовсім” [9, с. 12-15]. У пояснювальній записці до програми з природознавства пропонувалося використовувати “активні методи - трудову, дослідницьку, екскурсійну тощо” [9, с. 63], з фізичної культури було, зокрема, передбачено “гулянки й екскурсії на віддалення від 6 до 10 верст”, “екскурсії на лижвах” [9, с. 166, 173].

У червні 1925 року було надруковано методичний лист “Дослідний метод у масовій школі”, автором якого був видатний український вчений-педагог та практик Я. Чепіга. Автор підкреслює, що “.. .удосконалення уміння спостерігати найкраще можна переводити під час гулянок, екскурсій тощо. Учитель не повинен проминути жодного випадку, коли можна дати змогу спостерігати”. При цьому, екскурсії мають бути організовані “доцільно і педагогічно”. При цьому діти повинні під час екскурсії проводити власні спостереження (за пропонованою вчителем програмою), досліджувати природу, поєднуючи таким чином екскурсію і дослідний метод [14].

У багатьох публікаціях екскурсії розглядаються як одна з нових та ефективних форм навчання, яка свідчить про народження “нової школи”. Так, у роменський газеті “Влада праці” зазначалося, що “одна година подорожі з товаришами-земляками однокласниками, під проводом навчителя, дасть багато більш, ніж десять годин читання, хоч би б хорошого підручника по краєзнавству” [11]. Аналізуючи хід перебудови роботи школи на Черкащині, місцева газета як одну з ознак шкільної перебудови відзначала проведення у школах екскурсій, однак вказувала, що “.екскурсія не щільно входять в життя школи, вони ще виконуються напівсвідомо, без знання цього діла, але робиться. Але таких шкіл одиниці, а вчителів десятки” [6].

Низку таких статей що аналізують та узагальнюють практику проведення освітніх екскурсій протягом 1925 року було надруковано в газеті “Народний учитель”. Донченко М. вказує на те, що екскурсії “як засіб навчання в труді, в школі здобуває собі особливе місце.”, відзначає, що екскурсія є “найкращим живим зв'язком” із суспільством, що визначає її особливу роль в системі соціального виховання [4]. Гук присвятив статтю виробничим екскурсіям. Він вказує, що “екскурсіям, екскурсійній методі в практиці сучасної школи надається велике значіння, бо в цьому вбачають один із засобів викликати активність, самодіяльність учнів, розвинути у них бажання досліджувати [3]. Т. Сонні, розглядаючи методику вивчення суспільствознавства, вказує на важливість краєзнавчого підходу, вважає необхідним, щоб “кожна школа утворювала екскурсії самостійно. Конче потрібно заздалегідь скласти загальний план, як екскурсійно вивчати село, увійти в зносини з місцями й особливо роздобути кошти, щоб в екскурсіях на село брали участь і бідні діти.” [12]. Мостовий також вказує на незаперечну користь “екскурсійного методу” і аналізує особливості його використання в умовах комплексової системи та у весняно-літній період. Зазначалося, що, на відміну від зимового періоду, коли екскурсії не виходили за рамки села, у весняно-літній період екскурсії проводяться на виробництво. Автор заперечує проведення предметних екскурсій (географічних, біологічних, літературно-художніх тощо), пропонує проводити екскурсії як дослідні або ілюстративно-підсумковими, а також використовувати ланкову систему роботи [7]. Детальний опис методики проведення екскурсій (“екскурсійного методу” за термінологією статті) за комплексовою системою було подано на прикладі роботи Пулинської школи Житомирської округи, проведення екскурсій в 5-6 групах в другому триместрі 1924/1925 навчального року. План екскурсій передбачав “практично провести сільськогосподарський ухил й далі, по можливості, вивчити місцеве виробництво” [1].

У другій половині 20-х років в школах УРСР певного поширення набуває робота з використанням так званого Дальтон-плану, що передбачає вільний розподіл навчального часу учнями. При застосуванні цієї форми організації навчального процесу чільне місце займали екскурсії. У процесі запровадження Дальтон-плану було зроблено спробу відводити для екскурсій певний день, однак це прийшло у суперечність з індивідуальними графіками учнів. Тому в подальшому проведення кожної екскурсії погоджувалося з керівниками груп, а також з викладачами старших груп. Екскурсія при цьому розглядалася як один з основних методів навчання. Залежно від змісту навчальної роботи під час екскурсії їх поділяли на три види. Перший передбачав під час екскурсії просте спостереження з записами, малюнками тощо, другий - “обслідування з перевагою моментів активного спостереження, запитань, підрахунків, розглядання таблиць і т.п.”, третій - “дослідження”, коли екскурсія дає матеріал для подальшого вивчення та висновків у процесі аналізу побаченого на екскурсії. Відповідно екскурсії пропонувалося поділяти на пасивно-наочні та активно-дослідчі [2].

В оновлених до 1929/30 навчального року програмних матеріалах до вивчення суспільствознавства в 5-й групі міських шкіл (до складу якого було включено географію) пропонувалося шляхом екскурсії ознайомитися з великим кам'яновугільним та металургійним виробництвом [9, с. 14]. У темі “Фабрично-заводська промисловість та її роля в соціалістичній перебудові сільського господарства” пропонувалося провести екскурсію на фабрики заводи та кустарне виробництво, до електростанції [9, с. 19].

При вивченні природознавства вивчення природних умов сільського господарства в 5-ій групі міських шкіл пропонувалося розпочинати “орієнтовними екскурсіями до господарства для ознайомлення зі складом місцевих культурних рослин, бур'янів та шкідників. Ці екскурсії дадуть вихідний матеріал щодо місцевого сільського господарства і орієнтуватимуть учнів в наступному, більш детальному вивченні рослин та шкідників по весні.” Восени також пропонувалося провести геологічну екскурсію. під час якої ознайомити учнів з місцевими ґрунтами та підґрунтовими шарами, а навесні продовжити екскурсійну роботу, зокрема була прямо передбачена програмою екскурсія в сільське господарство (сад, город, поле та у дику природу (в темі “Природні умови сільського господарства.

У 6-й групі програмою була передбачена екскурсія до пасіки, досвідного садка, садового господарства, в 7-й групі - до геологічного музею, до місцевості, де зустрічаються рештки організмів (в темі “Основи еволюційної теорії”) [9, с. 71-76]. На відміну від вказаних предметів, в програмах з фізики, хімії, географії немає безпосереднього переліку чи рекомендацій щодо тем екскурсій, однак в методичних вказівках до вивчення фізики зазначалося, що “для вивчення питань прикладної техніки слід широко організовувати екскурсії та налагодити зв'язок з виробництвом” [9, c. 102]. В поясненнях до програми з географії 7-ї групи зазначалося, що “велику увагу слід звернути на.. .екскурсійну роботу з загальної географії... Географічні екскурсії навіть довші за краєзнавчі експедиції, повинні обов'язково входити до плану” [9, с. 183].

Закріплення екскурсій в навчальних програмах призвело до досить широкого поширення їх в школі. За даними 1930 р. 30% всіх відвідувачів музеїв України складали учні [8].

Водночас існувала низка проблем при проведенні екскурсій. Це нестача коштів, відсутність в екскурсантів нормального одягу, взуття, проблеми в організації прийому дітей, зокрема в Києві - відсутність постійного місця для проживання екскурсійних груп, відсутність можливості готувати собі їжу в місцях розміщення, дорогі квитки в музеї, театри, кіно,. Вказувалося також на недостатню кількість та низьку кваліфікацію працівників Київської екскурсійної бази, які “не знають ані мови, ані історії Києва”, а також на відмову музею Києво-Печерської Лаври приймати дитячі групи [5].

Таким чином, протягом 20-х рр. ХХ століття у вітчизняній середній школі досить активно здійснювалися заходи по упровадження екскурсій у освітній процес. Не зважаючи на неодноразові зміни пріоритетів (комплексова система навчання, дальтон-план тощо), екскурсії проголошувалися одним з основних методів навчання. Певного поширення у цей період набуває упровадження “екскурсійного методу” навчання, що передбачав основні роль екскурсій у формуванні знань учнів. Важливим чинником розповсюдження екскурсій було їх включення як обов'язкових до навчальних програм з чітким визначенням тем екскурсій. Водночас, перешкодою у впровадженні екскурсій був ряд об'єктивних чинників, зокрема нестача фінансів, методичної літератури, недостатня підготовка педагогів до проведення екскурсій. Негативну роль також відігравала відсутність спеціалізованих освітніх установ, структур, які б відповідали за розвиток освітянського туризму, були організаційно-методичним центром освітянських екскурсій.

Використана література

1. Бородулін. (1925) Наші екскурсії. Народній учитель. 1925. № 30. 28.07.

2. Гофман Фр. Про методи роботи суспільствознавства при Долтон-плані. Радянська освіта. 1927. № 10. С. 33-41.

3. Гук Дослід та екскурсія. Народній учитель. 1925. № 4. 27.01.

4. Донченко М. Школа й екскурсія. Народній учитель. 1925. № 20. 19.05.

5. Дячина Ю. В блокнот 51847 друзів дітей. Пролетарська правда. 1925. № 153. 08.07.

6. Іов. Народна освіта на Черкащині. Шлях революції (Черкаси). 1923. № 193. 07.11.

7. Мостовий. Екскурсійний метод весною і гурткова праця учительства. Народній учитель. 1925. № 13. 31.03.

8. Про місце музеїв у шкільній роботі. Лист сектору науки НКО від 17.12.1931 №710.03. Бюлетень НКО. 1932. № 1. ст. 11. С. 5.

9. Програми другого концентру для сільських і міських трудових шкіл (за комплексовою системою). Київ : Держвидав України, 1926.

10. Програмні матеріали для другого концентру на 1929-1930 н.р. Б.м., б.р. 280 с.

11. С.Г. Нові методи навчання. Влада Праці (Ромни). 1923. № 135. 14.12.

12. Сонні Т. Новий стан шкільного суспільствознавства. Пролетарская правда (Київ). 1925. № 233. 11.10.

13. Чепіга Я. Весняно-літній період в практиці трудового виховання. Радянська освіта. 1924. № 3-4. С. 27-36.

14. Чепіга Я. Дослідний метод у масовій школі (Методичний лист). Народній учитель. 1925. № 25. 23.06.

References

1. Borodulin (1925). Nashi ekskursii [Our excursions]. Narodnii uchytel - People's teacher, 28 lip. (№ 30) [in Ukrainian].

2. Hofman Fr. (1927). Pro metody roboty suspilstvoznavstva pry Dolton-plani [On the methods of social science under the Dolton Plan]. Radianska osvita - Soviet education. (10, 33-41) [in Ukrainian].

3. Huk (1925). Doslid ta ekskursiia [Research and excursion]. Narodnii uchytel - People's teacher, 27 sich. (№ 4) [in Ukrainian].

4. Donchenko M. (1925). Shkola y ekskursiia [School & Excursion]. Narodnii uchytel - People's teacher. 19 tr. (№ 20) [in Ukrainian].

5. Diachyna Yu. (1925) V bloknot 51847 druziv ditei [In notebook 51847 friends of children]. Proletarska pravda - Proletarian Pravda. 08 lip. (№ 153) [in Ukrainian].

6. Iov (1923). Narodna osvita na Cherkashchyni [Public education in Cherkasy region]. Shliakh revoliutsii - The path of revolution. 07 lis. (№ 193) [in Ukrainian].

7. Mostovyi (1925). Ekskursiinyi metod vesnoiu i hurtkova pratsia uchytelstva [Excursion method in spring and еxtracurricular work of teachers]. Narodnii uchytel - People's teacher. 31 ber (№ 13) [in Ukrainian].

8. Pro mistse muzeiv u shkilnii roboti (1932) [About the place of museums in school work]. Lyst sektoru nauky NKO vid 17.12.1931 № 710.03. Biuleten NKO. (1, 5) [in Ukrainian].

9. Prohramy druhoho kontsentru dlia silskykh i miskykh trudovykh shkil (za kompleksovoiu systemoiu) (1926) [Second concentration programs for rural and urban schools (according to the complex system)]. Kyiv: Derzhvydav Ukrainy [in Ukrainian].

10. Prohramni materialy dlia druhoho kontsentru na 1929-1930 n.r [Program materials for the second concentration]. B.m., b.r. [in Ukrainian].

11. S. H (1923). Novi metody navchannia [New teaching methods]. Vlada Pratsi - Labor power. 14 gr. (№ 135) [in Ukrainian].

12. Sonni T. (1925). Novyi stan shkilnoho suspilstvoznavstva [The new position of school social studies]. Proletarskaia pravda - Proletarian Pravda). 11 zov (№ 233) [in Ukrainian].

13. Chepiha Ya. (1924) Vesniano-litnii period v praktytsi trudovoho vykhovannia [Spring-summer period in the practice of labor education]. Radianska osvita - Soviet education. (3-4, 27-36) [in Ukrainian].

14. Chepiha Ya. (1925). Doslidnyi metod u masovii shkoli (Metodychnyi lyst) [Research method in a mass school (methodical letter)]. Narodnii uchytel - People's teacher. 23 cher. (№ 25) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru