Суспільна думка в США щодо СРСР на початковому етапі німецько-радянської війни: релігійний аспект

Размещено на http://allbest.ru

СУСПІЛЬНА ДУМКА В США ЩОДО СРСР НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ: РЕЛІГІЙНИЙ АСПЕКТ

Едуард Ходун,

аспірант кафедри всесвітньої історії, міжнародних відносин та методики навчання історичних дисциплін, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, м. Суми, Україна

Анотація. У статті розглядається ставлення віруючої частини американського суспільства до СРСР та перспектив військово-політичного союзу з ним на початковому етапі німецько-радянської війни. Хронологічні межі дослідження - період від нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року до грудня 1941 року, коли відбулася низка важливих подій: розпочався радянський контрнаступ під Москвою (5 грудня 1941 р.),

Японія атакувала базу Тихоокеанського флоту США у Перл-Гарбор (7 грудня 1941 р.), Німеччина та Італія оголосили війну США (11 грудня 1941 р.).

Метою дослідження є комплексний аналіз релігійного аспекту громадської думки США щодо СРСР та можливості союзу з ним на початку німецько-радянської війни.

Методологія. Для вивчення настроїв релігійної частини американського суспільства у питанні можливості союзу з СРСР у другій половині 1941 р. використано метод аналізу. Також використано методи систематизації та узагальнення.

Наукова новизна дослідження: вперше у вітчизняній історіографії проаналізований вплив релігійного фактору на суспільну думку США щодо можливості союзу з СРСР на початку німецько-радянської війни.

Автор доходить висновку, що релігійна свідомість громадян США суттєво впливала на прийняття важливих політичних рішень, а стосовно питання союзу з СРСР на початку німецько-радянської війни релігійна частина американського суспільства розподілялась на тих, хто відкидав можливість будь-якої підтримки СРСР з боку США та тих, хто підтримував тимчасове співробітництво задля перемоги над спільним ворогом. Прибічники обох стратегій розцінювали СРСР як ідеологічного противника, з яким принципово неможливо будувати тривалі відносини.

Ключові слова: суспільна думка США, СРСР, свобода віросповідання, американсько-радянські відносини, Ф. Д. Рузвельт.

Постановка проблеми. Після 16 років невизнання Радянської держави, у 1933 р. Президент США Франклін Делано Рузвельт встановив дипломатичні відносини з СРСР. Очільник Білого дому не мав жодних ілюзій щодо комуністичної системи загалом та радянського керівництва зокрема, але зацікавленість в економічній співпраці та потреба у нових ринках збуту спонукали його приймати непопулярні політичні рішення, які кидали виклик не лише традиційному ізоляціонізму, а й переконанням більшості громадян.

З початком Другої світової війни загальні тенденції в американському суспільстві щодо необхідності невтручання в європейські справи переважали, а Ф. Д. Рузвельт у 1940 р. отримав чергову перемогу на президентських виборах, обіцяючи зберегти сталим курс нейтралітету у світовій війні. Проте він розумів неминучість участі у ній США, тому прагнув обрати таку форму, за якої країна зазнала б найменшої шкоди. Натомість громадськість США, яка оцінювала ситуацію у світі через призму особистих або корпоративних інтересів, здебільшого розраховувала, що позасоюзний статус їхньої держави та унікальність її географічного положення дадуть можливість зберегти роль спостерігача конфлікту, що розгортався.

Початок німецько-радянської війни викликав складну реакцію в серед американців, бо СРСР опинився у ролі жертви нацистської агресії. Нові реалії розділили американське суспільство у його ставленні до СРСР, бо, з одного боку, всі добре знали про систематичні утиски свободи та масові антирелігійні гоніння, а з іншого, - чинячи опір Німеччині, Радянський Союз долучився до боротьби з нацизмом. Потрібно було вибирати один з двох образів СРСР - переслідувача свободи чи союзника по антигітлерівській боротьбі - і те, якому образу надавалась перевага, й обумовлювало ставлення до СРСР загалом та можливості допомоги йому зокрема.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження, у яких приділяється увага громадській думці США щодо СРСР у роки Другої світової війни, як правило, стосуються її окремих аспектів. Так, Д. Фішер у статті «Становлення американсько-радянських відносин під час Другої світової війни» («Genesis of U.S. - Soviet Relations in World War II») [9] розглядає процес трансформації суспільного ставлення громадян США до СРСР в контексті американсько-радянських відносин у період світового конфлікту. Автор пояснює поступове збільшення прихильності американського суспільства до Радянського Союзу покращенням відносин між керівництвами обох країн та поглибленням союзницької взаємодії. У статті С.О. Буранка та Д.В. Суржика «22 червня 1941: оцінка громадської думки у США та Великої Британії» [1] характеризується суспільна думка у США та Великій Британії стосовно нападу Німеччини на Радянський Союз. У дослідженні з'ясовується ставлення політичного та військового керівництва обох держав та аналізується загальний образ СРСР, що його створювала американська та британська періодика. Ставлення до Й. Сталіна в американському суспільстві дослідив К. Хапп у роботі «Дядько Джо: що американці думали про Йосипа Сталіна напередодні та після закінчення Другої світової війни» [17]. Ця праця важлива з огляду на те, що лідерів тоталітарних режимів у широкому загалі часто ототожнюють з країнами, де вони правлять, а отже репутація диктатора та держави нерідко збігається. Досліджуваної теми частково стосується стаття Б.А. Філіппова «Ф. Рузвельт, Пій XII, Й. Сталін та проблема репутації СРСР в роки Другої світової війни» [6]. Зміст зазначених робіт стосується переважно політичних, правових, військових чи дипломатичних аспектів формування репутації СРСР у суспільній думці США, вплив релігійного фактору наразі є малодослідженим.

Стаття має на меті виявити настрої тієї величезної частини суспільства, яка ґрунтувала своє ставлення до радянської держави на основі власних релігійних переконань. Аби з'ясувати основні тенденції у ставленні до СРСР серед релігійної більшості американського суспільства, ми звернемося до наявних джерел відповідного періоду - конфесійних документів, виступів політиків, заяв релігійних спільнот, публікацій у періодиці, думках окремих громадян, побудувавши його виклад за хронологічним принципом.

Виклад основного матеріалу. На 1941 рік ступінь релігійності американського суспільства був значним. Найчисельнішими були протестантські конфесії, які об'єднували 52% від загальної кількості населення, католики - 28%, юдеї - близько 6%, православних налічувалось не більше 1% [21]. Отже, понад 88% громадян США зараховували себе до однієї з релігійних спільнот, що робило релігійний фактор суттєвим у вирішенні значущих для суспільства питань.

Незважаючи на чисельну перевагу християн протестантських деномінацій серед громадян США, у ставленні до СРСР та можливості союзу з ним активніше за інших свою позицію висловлювала Римо-католицька церква. Будучи найбільшою монолітною релігійною структурою в США, Католицька церква виступала проти будь-якої співпраці з Радянським Союзом. Світоглядним фундаментом таких настроїв слугувала низка енциклік Римських пап, в яких вони, ще починаючи з XIX ст., піддавали комунізм нищівній критиці. У 1937 р. папа Пій ХІ в енцикліці «Divini Redemptoris» застерігав католиків від будь-якої співпраці з комуністами і прямо вказував, що більшовики - «найбільш завзяті вороги Церкви, що Москва веде боротьбу проти християнської цивілізації» [8]. Тож тільки-но з'явилися натяки на можливе союзництво із СРСР після вступу його до збройної боротьби з нацистською Німеччиною, американські католики на всіх рівнях першими почали заявляти про свою незгоду.

Так, вже 26 червня 1941 р. у своїй промові у Палаті представників конгресмен із Нью-Йорка Гамільтон Фіш ІІІ, католик за сповіданням, відзначає вагомий авторитет Католицької церкви в Америці, яка в особі духовенства та вірян навряд чи зголоситься висловити підтримку ленд-лізу на користь СРСР: «Тепер ми пропонуємо без дії Конгресу перетворити законопроект про ленд-ліз на законопроект про ленін-ліз і надіслати наші оборонні видатки Радянській Росії... Цікаво, де стоятиме велика Католицька церква, коли це питання стане очевидним? Цікаво, чи захоче вона допомогти побудувати комунізм, світову революцію та атеїзм не лише в Росії, але й у всьому світі американськими грошима і, можливо, американською кров'ю?» [12, р. 5552-5553].

Із перших днів німецько-радянської війни позицію щодо можливої підтримки СРСР висловили ієрархи різних юрисдикцій Російської православної церкви, котрі звершували своє служіння на території США. Так архієпископ Російської православної церкви за кордоном Віталій (Максименко) направив Президенту Рузвельту лист під назвою «Проти диктатури безбожників у Росії червоній», в якому він особисто та від імені «Російсько-американського Національного Комітету» висловлював побоювання щодо допомоги «червоній диктатурі в особі Сталіна» та сприймав можливу підтримку СРСР як «фатальну помилку для Сполучених Штатів» [3]. 2 липня 1941 р. на мітингу в Медісон Сквер Гарден, що у Нью-Йорку, з приводу початку німецько-радянської війни виступив очільник Московського патріархату в США митрополит Веніамін (Федченков). На відміну від вищезгаданого ієрарха з іншої юрисдикції, митрополит Веніамін був досить стриманим. Перспективам американсько-радянських відносин була присвячена лише одна фраза: «потрібно вітати наміри Президента і інших державних мужів про співробітництво з Росією у найближчий момент і у будь-якій формі» [2].

Особливо активізувались публічні виступи та заяви зі згаданої теми після 30 вересня 1941 р., коли Президент Рузвельт провів прес-конференцію, у ході якої повідомив про існування та повноцінне застосування статті 124 радянської Конституції про гарантії свободи совісті та віросповідання. Не маючи доказів щодо фактичного використання цієї правової норми на території СРСР, Президенту США довелось обійтись лише номінальною інформацією: «Росія дійсно має церкви та дозволяє звершення богослужінь згідно Конституції 1936 року» [19, р. 223]. Ці слова Рузвельта прозвучали як ствердження того, що начебто радянська влада цілком забезпечує право релігійної свободи, подібно до того, як це відбувається в США. Після двох десятиліть масового антирелігійного терору комуністів ця відверто невдала спроба Рузвельта бездоказово запевнити американців у наявності свободи віросповідання на теренах радянської держави, позбавивши тим самим противників військово-економічної допомоги СРСР їх головного аргументу, спричинила інформаційний вибух у владних колах, релігійних спільнотах, пресі.

Політичний опонент Президента Рузвельта Г. Фіш під час свого виступу в Палаті представників 2 жовтня 1941 р. висловив рішучу незгоду із заявою очільника США щодо свободи релігії в СРСР. Реакція була висловлена у саркастичній манері та викликала жваву дискусію серед конгресменів [13, р. 76097610]. Клер Юджин Гофман, представник штату Мічиган, на тому ж засіданні також жорстко критикував Ф.Д. Рузвельта: «Нехай перестане розповідати нам казки про те, що існує свобода віросповідання, релігійна свобода в комуністичній Росії, там, де урядове кредо - заперечення існування Божества» [10, р. 8688].

Того ж дня, 2 жовтня 1941 р., у «Нью-Йорк Таймс» («New York Times») була опублікована редакторська стаття під назвою «Ідеалізація Росії» («Idealizing Russia»). Невелика за обсягом, вона може вважатися одним з кращих прикладів виваженої аналітики тогочасних подій та продуктивних стратегій на майбутнє. У ній відзначалось наступне: «Можна навести вагомі аргументи на користь американської допомоги Росії, але вони не спираються на безглузде уявлення про те, що Росія є демократією. Натомість вони базуються на військових мотивах і виключно таких підставах... Ми просто обдурюватиме себе, якщо виправдовуватимемо допомогу Росії тим, що Радянський Союз поділяє наші демократичні засади. Прикладом цього є відкриття Президента Рузвельта про те, що радянська Конституція у статті 124 гарантує свободу віросповідання в Росії» [18].

Через тиждень, 9 жовтня 1941 р., конгресмен Г. Фіш продовжив відстоювати свою позицію: «Заява Президента Рузвельта про те, що релігійна свобода існувала в Радянській Росії відповідно до статті 124 комуністичної Конституції, є абсолютною оманою, бо суперечить загальновідомим фактам. Ця заява є огидною для мільйонів протестантів і католиків в Америці та в усьому світі, які зберігають віру в Бога і свою релігію. Допомога комуністам по ленд-лізу, якщо вона базується на свободі віросповідання або тому, що Радянська Росія є демократичною державою, є шахрайством і зневажливим обманом... Практично кожен церковний служитель, католик і протестант, різко засудили це. Якщо кошти по ленд-лізу мають бути надані безбожній Радянській Росії, це має бути виключно з військових причин» [14, р. 7790]. На тому ж засіданні член Палати представників К. Гофман зазначав, що «видатні церковні діячі як протестантські, так і католицькі негайно охарактеризували цю заяву як очевидну неправду, лукавство, що вводить в оману. До речі, і середньостатистичний американець знає, що ця заява неправда» [14, р. 7793].

10 жовтня 1941 р. у Конгресі обговорювалось питання можливості надання права Президенту робити військові видатки союзникам за програмою ленд-лізу на 1942 рік. Дискусія щодо майбутньої допомоги Великій Британії стосувалась переважно її обсягів та інших технічних аспектів, по-іншому йшло вирішення військової та матеріальної допомоги СРСР. Загальні антирадянські тенденції у законодавчих колах США яскраво проявились під час засідання Палати представників. Так, Роберт Флемінг Річ, республіканець від Пенсільванії, зайняв вкрай непримириму позицію щодо надання видатків із бюджету США «будь-якій країні, яка практикує комунізм або розпинає своїх громадян, тому що вони ходять до церкви» [11, р. 7820]. Такі заяви спонукало консервативного демократа від Міссісіпі Вільяма Мейерса Колмера опонувати Р. Річу, дорікаючи йому в надмірній релігійності при вирішенні політичних питань. В. Колмеру незрозуміло, чому пропозицію про військову підтримку Радянського Союзу потрібно «критикувати з релігійної точки зору»? Натомість він пропонує використовувати всі наявні засоби для досягнення глобальної мети, хоча відкрито заявляє про свою антипатію до комуністичного режиму через релігійну дискримінацію у СРСР [11, р. 7820].

Суголосним попереднім політикам був Кліфтон Олександр Вудрам, член Палати представників від 6-го округу Вірджинії, який пропонував диференціювати підтримку Радянської влади у спільній війни з Німеччиною та загальну підтримку комунізму. Надання допомоги за ленд-лізом він вбачав можливим з огляду на союзницький статус СРСР в умовах війни, а не через підтримку внутрішньої політики радянського режиму: «...я ненавиджу всіма фібрами свого єства деякі догмати радянщини, деякі практики Радянської Росії - їхнє переслідування церкви, їхні криваві чистки та все інше... Але я сподіваюся, що жоден член цього комітету сьогодні не голосуватиме за цю поправку чи за цей законопроект, виходячи з теорії, що цим він або висловлює схвалення або несхвалення внутрішніх умов у Росії» [11, р. 7823].

23 жовтня 1941 р. на засіданні Сенату Олександр Вайлі, республіканець, представник штату Вісконсін, представив резолюцію з'їзду Братства Американської лютеранської церкви округу Вісконсін, який відбувся 12 жовтня у м. Епплтон. Згідно зі змістом документу, він репрезентував думку 2200 лютеран та стосувався заяви Президента Рузвельта щодо свободи віросповідання в СРСР. Цей місцевий лютеранський конгрес висловив протест проти «позиції голови виконавчої влади та його тлумачення статті 124 радянської Конституції» та відзначив «повну брехливість тверджень, висунутих американському народу нашим головою виконавчої влади, що в Росії є релігійна свобода» [20, р. 8173].

30 жовтня 1941 р. на сторінках «Записів Конгресу» («Congressional Record») була опублікована постанова релігійної спільноти - ради Стародавнього ордену Гіберніан в окрузі Квінс, штату Нью-Йорк. Резолюція була звернена до Комітету закордонних справ та своїм змістом стосувалась вересневої заяви Президента Рузвельта. Члени найстарішого ірландського католицького братства в Америці «вимагають відкликання цієї заяви, яка так бездушно зрівнює нашу благословенну релігійну свободу з антихристом Росії, і рішуче заперечують проти такої недбалої пропаганди, яка поширюється з метою представлення Радянського Союзу як соратника демократії, щоб виправдати перед американським народом допомогу, що надсилається до того ворога християнства» [15, р. 8370].

Окрему позицію займала юдейська спільнота США, яка, на відміну від християн різних конфесій, загалом підтримувала наміри Ф.Д. Рузвельта надавати допомогу країнам антигітлерівської коаліції, СРСР зокрема. Знищення, на межі якого на окупованій нацистами Європі опинились євреї, спонукало американських юдеїв використовувати всі можливості для виживання свого етносу. З огляду на існування антисемітських настроїв, особливо серед прибічників американського ізоляціонізму, лідери юдейства в США, як правило, публічно «утримувались від висловлювань з питання щодо доцільності приєднання країни до антинацистської коаліції» [5].

Важливим періодом, пов'язаним з питанням репутації СРСР в американському суспільстві, стали дні, які передували рішенню про включення Радянського Союзу до списку отримувачів допомоги за ленд-лізом. Так 5 листопада 1941 р. конгресмен Едвард Кокс, член Демократичної партії, представник штату Джорджія, висловив обурення щодо змісту статті Джозефа Едварда Девіса, колишнього посла США в СРСР, відомого своїми прорадянськими поглядами, в якій той намагався популяризувати серед американської громадськості ідеї комунізму, виправдовуючи радянський режим та звеличуючи Й. Сталіна. Особливу увагу Е. Кокс звертає на відсутність свободи віросповідання у Радянському Союзі, згадуючи про «безглузді вбивства священиків та інших осіб, відданих релігійній справі у монастирях», а пролита за наказом Сталіна «кров мільйонів голодуючих чоловіків, жінок і дітей, кров тисяч та тисяч інтелектуалів, священнослужителів» у розумінні спікера має релігійне забарвлення, що й дозволяє йому використати яскравий та разом і моторошний біблійний образ, ототожнивши диктатора з «криваворуким Молохом» [16, р. 8540-8541]. Разом із тим, здоровий прагматизм, а також піклування про національні інтереси та безпеку у світі спонукали політика визнати, що «для нас є частиною здорового глузду та доброї стратегії надавати матеріальну допомогу Сталіну та його радянському деспотизму, поки він бореться з нацистами» [16, р. 8542].

7 листопада 1941 р. Сенат підтримав скасування розділу 6 «Акту про нейтралітет» 1939 р., а СРСР був включений до програми ленд-лізу. Маючи особисту впевненість у необхідності такого кроку від самого початку німецько - радянської війни, Президент США все ж «до 7 листопада офіційно не включив Радянський Союз до числа країн-отримувачів допомоги за ленд-лізом», що «свідчить про його сумніви з приводу того, як поставиться до цього громадська думка» [7, с. 619]. Американцям, які в більшості своїй були релігійними, потрібний був час, аби сприйняти СРСР як можливого союзника і політичне керівництво США рахувалося з позицією вагомої частини суспільства.

Незважаючи на те, що «Президент США отримав сотні листів від католицьких і православних парафій Америки, які застерігали його від допомоги безбожній Росії» [4, с. 342], бажання Ф.Д. Рузвельта було непохитним: краще надавати допомогу СРСР, аніж віддавати життя своїх співгромадян у війні. Так сталося, що цей очевидний принцип тимчасового союзу з меншим супротивником задля перемоги більшого і став основним у взаємодії між США та СРСР до загальної перемоги над спільним ворогом.

Висновки. Початок німецько-радянської війни поставив перед США питання союзних відносин з СРСР, проте американська громадськість не мала на нього одностайної відповіді. Особливо негативно на можливість налагодження американсько-радянських відносин відреагувала віруюча частина суспільства, репрезентована не лише релігійними спільнотами, а й конгресменами, чиновниками, громадськими організаціями.

Ставлення віруючих американців до СРСР та можливості союзних відносин з ним на початковому етапі німецько-радянської війни об'єднувалось у дві основні течії, які автор пропонує називати 1) «абсолютним ізоляціонізмом», тобто безумовним неприйняттям радянської влади як союзника та 2) «поміркованим прагматизмом», прибічники якого не плекали жодних ілюзій щодо комуністичного уряду, але позаяк мали спільного ворога, то воліли надавати потрібну допомогу задля мінімізації власних втрат під час війни.

Також автор доходить висновку, що схильність до однієї з двох стратегій визначалася не конфесійною приналежністю, а особистими переконаннями. У кожній релігійній громаді були прихильники обох варіантів розвитку американсько-радянських відносин. Безумовно, їх усіх об'єднувала впевненість у неправовому та тоталітарному характері радянського режиму, а також сприйняття СРСР як ідеологічного ворога, з яким принципово неможливо будувати сталі відносини, хіба тільки тимчасові.

Особливу позицію щодо можливого союзу з СРСР займали американські юдеї. Загалом вони підтримували наміри Ф.Д. Рузвельта, навіть більше, у їхньому середовищі плекали надії на швидкий вступ США у Другу світову війну. Перемога в ній антигітлерівської коаліції убезпечила б європейських євреїв від знищення, на межу якого вони були поставлені нацистським режимом.

Наступні роки війни використовувались як Вашингтоном, так і Москвою задля створення більш позитивного іміджу Радянського Союзу в очах релігійної частини американського суспільства, а також щоб переконати, або принаймні призвичаїти, його до нового, союзного, статусу СРСР. Вивчення цих трансформацій складають перспективи подальших наукових досліджень.

американська британська періодика ставлення радянська держава релігійні переконання

Список використаних джерел та літератури:

1. Буранок С. О. 22 июня 1941: оценки и мнения общественности США и Великобритании / Буранок С. О., Суржик Д. В. // Былые годы. - 2015. - Т. 36. - № 2. - С. 420-427.

2. Вениамин (Федченков), митрополит. Послание ко всем русским людям в Америке [Электронный ресурс] // Вторая Мировая Война. - б. д. - Режим доступа: http://surl.li/gnowf.

3. Максименко В. Мотивы моей жизни [Электронный ресурс] / Виталий Максименко // Азбука веры. - б.д. - Режим доступа: http://surl.li/fnmfk.

4. Поповский М. Жизнь и житие святителя Луки Войно-Ясенецкого, архиепископа и хирурга / М. Поповский. - СПб: Сатисъ, 2019. - 462 с.

5. Соединённые Штаты Америки. Межвоенный период и Вторая мировая война (1921-1945 гг.) [Электронный ресурс] // Электронная еврейская энциклопедия. - 2008, 16 августа. - Режим доступа: http://surl.li/fnmfu.

6. Филиппов Б. А. Ф. Рузвельт, Пий XII, И. Сталин и проблема репутации СССР в годы Второй мировой войны / Б. А. Филиппов // Вестник ПСТГУ. - 2016. - Т. 71. - № 4. - С. 84-102.

7. Шервуд Р. Рузвельт и Гопкинс глазами очевидцев / Роберт Шервуд. - М.: Изд-во иностр. литры, 1958. - Т. 1. - 670 с.

8. Divini Redemptoris: Encyclica of 19 march 1937 [Electronic resource] // The Holy See. - Mode of access: http://surl.li/gnpfv.

9. Fischer G. Genesis of U.S. - Soviet Relations in World War II / George Fischer // The Review of Politics. - 1950. - Vol. 12. - №. 3. - P. 363-378.

10. House of Representatives. Friday, November 7, 1941. The President and His Four Freedoms [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 8. - Mode to Access: http://surl.li/fnmij.

11. House of Representatives. Friday, October 10, 1941. Second Supplemental National-Defense Appropriation Bill, 1942 Lease-Lend [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 7. - Mode to Access: http://surl.li/fnmhh.

12. House of Representatives. Thursday, June 26, 1941. Extension of Remarks [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 5. - Mode to Access: http://surl.li/fnmgi.

13. House of Representatives. Thursday, October 2, 1941. The Franking Privilege [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 7. - Mode to Access: http://surl.li/fnmgr.

14. House of Representatives. Thursday, October 9, 1941. Second Supplemental Appropriation Bill, 1942 [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 7. - Mode to Access: http://surl.li/fnmhe.

15. House of Representatives. Thursday, October 30, 1941. Petitions, etc. [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 8. - Mode to Access: http://surl.li/fnmhr.

16. House of Representatives. Wednesday, November 5, 1941. Joseph Stalin [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 8. - Mode to Access: http://surl.li/fnmhx.

17. Hupp K. «Uncle Joe»: What Americans Thought of Jos eph Stalin Before and After World War II: The Masters of Liberal Studies Thesis / Hupp Kimberly. - Toledo: University of Toledo, 2009. - 93 p.

18. Idealizing Russia [Electronic resource] // New York Times. - 1941, October 2. - P. 24. - Mode to Access: http://surl.li/fnmkm.

19. Miner S. M. Stalin's Holy War: Religion, Nationalism, and Alliance Politics, 1941-1945 / Steven Merritt Miner. - Chapel Hill: The University of North Carolina Press, 2003. - 488 p.

20. Senate. Thursday, October 23, 1941. Resolution of Brotherhood of Wisconsin District of the American Lutheran Church [Electronic Resource] // Congressional Records. House pages. 79^th Congress, 1^th session. 1941. - Vol. 87. - Part 8. - Mode to Access: http://surl.li/fnmjf.

21. Year Book of American Churches. 1941 Edition / ed. by B. Y. Landis. - New York: Yearbook of American Churches Press, 1941. - 214 p.

Eduard Khodun, Ph. D. student (History), Sumy State Pedagogical University A. S. Makarenko, Sumy, Ukraine

THE U.S. PUBLIC OPINION REGARDING THE USSR AT THE INITIAL STAGE OF THE GERMAN-SOVIET WAR: RELIGION ASPECT

Abstract. The article deals with the attitude of predominantly religious American society to the atheistic USSR and the perspectives of military-political alliance with it at the initial stage of the German-Soviet war.

The chronological boundaries of the study are the period from the German attack on the USSR on June 22, 1941, to the beginning of December 1941, when a number of important events occurred: the Soviet counteroffensive near Moscow, Japan attacked the U.S. Pacific Fleet base in Pearl Harbor, Germany, and Italy declared war on the United States.

The aim of the article is a comprehensive analysis and systematization of the religious aspect of the USSR's reputation in U.S. public opinion at the beginning of the German-Soviet war.

Methodology: the article uses the method of analysis to study various points of view of American society on the possibility of an alliance with the USSR in the second half of 1941. The author also applies methods of systematization and generalization to illustrate the conclusions.

Scientific novelty: for the first time in domestic historiography, the religious factor in U.S. public opinion about the possibility of an alliance with the USSR is analyzed.

The author comes to the conclusion that the religious consciousness of American citizens had a significant impact on the adoption of important political decisions, and on the issue of alliance with the USSR at the beginning of the German-Soviet war, the religious part of American society proposed two possible models of solution: the absolute exclusion of any support for the USSR from the United States and, on the contrary, the establishment of temporary cooperation for early victory over the common enemy. Despite the existence of mutually exclusive strategies, supporters of both of them regarded the USSR as an ideological opponent with whom it is fundamentally impossible to build long-term promising relations.

Key words: public opinion of the United States, USSR, freedom of religion, American- Soviet relations, F. D. Roosevelt.

Размещено на Allbest.ru