Діти в радянських масових святкуваннях 1920-х років в УСРР (на прикладі відзначення річниць "Жовтня")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діти в радянських масових святкуваннях 1920-х років в УСРР (на прикладі відзначення річниць «Жовтня»)

Назарій Масненко

Анотація

З приходом до влади завдяки Жовтневому перевороту в 1917 р., більшовики почали здійснювати власну політику, намагаючись поставити під свій контроль усі галузі життя, зокрема і після встановленням радянської влади в Україні та утворення УСРР. І досить вагому частку в даному процесі займала святкова культура, розробкою та впровадженням якої більшовики зайнялися відразу після приходу до влади. Зокрема, однією з перших реформ, проведеною більшовиками, була календарна реформа у 1918 р., в ході якої було здійснено перехід на григоріанський календар. І з переходом на новий календар більшовики стали активно впроваджувати власну святкову культуру, яка була спрямована на те щоб витіснити та замінити святкову культуру періоду Російської імперії. Це давало змогу повністю контролювати сферу святкової культури, використовуючи її у власних цілях.

Так, святкова культура використовувалася як один із інструментів впливу на населення, в ході якого намагалися прищепити у свідомості ідеологічні та культурні стандарти, вирішення політичних чи економічних завдань. Особливо значна роль приділялася державним святам, які були вихідними днями і святкування яких здійснювалося досить уніфіковано, централізовано по всій території СРСР та УСРР зокрема. Серед таких свят найважливіше місце посідало відзначення річниць «Жовтня», яке символізувало і позиціонувалося як початок радянської держави. Особливо значну роль більшовики в ході підготовки та проведення « «Жовтня» надавали дітям. Адже більшовики потребували опори для майбутнього своєї влади і тому для цієї ролі активно готували молоде покоління, яке не знало минулого і уявлення про нього формувалося лише з більшовицьких міфів та світоглядної картини, яка активно насаджувалася за допомогою святкової культури.

У статті розглядається роль та значення дітей яке відводилося їм більшовиками у відзначенні річниць « «Жовтня» в 1920-х роках; висвітлюються форми залучення до свята та ідейний зміст, який намагалися нав'язати та прищепити дітям в ході святкування.

Ключові слова: радянські масові святкування, діти, відзначення « «Жовтня», уніфікованість, централізованість, ідейний зміст.

Abstract

Children at soviet mass celebrations in the 1920s in Ukrainian SSR (on the example of «October» anniversaries)

Masnenko Nazarii

After coming to power, thanks to the October Revolution in 1917, the Bolsheviks began to implement their own policy, trying to bring all areas of life under their own control, in particular, after the establishment of Soviet power in Ukraine and the formation of the Ukrainian SSR. And a fairly significant share in this process was occupied by festive culture, the development and implementation of which the Bolsheviks began immediately after coming to power. In particular, one of the first reforms carried out by the Bolsheviks was the calendar reform in 1918, during which the transition to the Gregorian calendar was made. And with the transition to the new calendar, the Bolsheviks began to actively introduce their own holiday culture, which was aimed at supplanting and replacing the holiday culture of the period of the Russian Empire. This made it possible to fully control the sphere of festive culture, using it for one's own purposes.

Thus, festive culture was used as one of the tools of influence on the population, during which they tried to inculcate ideological and cultural standards, solutions to political or economic problems. A particularly significant role was given to public holidays, which were days off and the celebration of which was carried out in a fairly unified, centralized manner throughout the territory of the USSR and the Ukrainian SSR in particular. Among such holidays, the most important place was the commemoration of the «October» anniversaries, which symbolized and was positioned as the beginning of the Soviet state. The Bolsheviks played a particularly significant role in the preparation and holding of «October» for children, which for them had a peculiar educational role in terms of inculcating Soviet norms, stereotypes, worldview, values, and models of behavior. After all, the Bolsheviks needed support for the future of their power, and therefore they actively prepared the young generation for this role, who did not know the past and their ideas about it were formed only from Bolshevik myths and worldviews, which were actively planted with the help of festive culture.

The article examines the role and importance of children, which was attributed to them by the Bolsheviks in the celebration of the «October» anniversaries in the 1920s; the forms of involvement in the holiday and the ideological content that they tried to impress and instill in children during the celebration are highlighted.

Keywords: Soviet mass celebrations, children, celebration of «October», uniformity, centralization, ideological content.

Основна частина

Відзначенню радянських масових святкувань на території України присвячено ряд наукових досліджень, які розкривають різноманітні аспекти даного явища. В українській історіографії висвітлені питання державної політики та становлення радянської обрядовості в УСРр/УрСр (Аль-Ані, Кузіна 2012), (Гаєвська 2013), характер впливу на населення, культурні та ідеологічні стандарти, які впроваджувалися за допомогою радянських свят (Тарапон 2016), а також особливості та перебіг радянських масових святкувань в 1930-х роках (Гогохія 2010). Серед зарубіжної історіографії значну увагу приділив німецький вчений М. Рольф (Рольф, 2009) висвітленню процесу формування культури радянських масових святкувань в СРСР Однак в українській історіографії досить побіжно висвітлені питання пов'язані із участю та роллю дітей у відзначенні «Жовтня» в 1920-х роках.

Мета статті - розкриття та характеристика участі та ролі дітей у відзначенні радянських масових святкувань в 1920-х роках в УСРР на прикладі відзначення річниць «Жовтня».

Радянські масові святкування протягом всього періоду існування СРСР були одним із інструментів впливу на населення, адже для більшовиків після приходу до влади потрібно було легітимізувати свою владу перед населенням. А враховуючи той фактор, що більшовики поривали з усім що стосувалося часів Російської імперії, зокрема це стосується святкової культури, пам'ятників, символів періоду династії Романових, то така необхідність зростала в рази. Більшовицькі символи, ідеологія, не були глибоко зрозумілими для населення і тому свято слугувало зручним інструментом для того щоб за допомогою нього пояснити, закріпити у свідомості потрібні для влади бачення щодо сутності та діяльності радянської влади. «Свято завжди було способом залучення населення до традиції, ідей і цінностей соціальної спільноти. Зв'язок свята із світом ідеалів та цінностей використовувався владними групами і партіями з метою самоствердження і нав'язування своєї ідеології та вірувань» (Шаповалов 2013, с. 30). І більшовики не були винятком і активно використовували святкову культуру як інструмент впливу на населення.

Жовтневе свято було одним із найважливіших свят в сРСр та УСРР зокрема. Адже це свято символізувало собою початок радянської держави, точкою відліку творення світу (Куцак 2018, с. 66). Саме тому до цього свята приурочувалися підсумки щодо різних сфер життя, економіки, політики, культури тощо. І відповідно підготовка до такого свята мала особливе значення, проводилася досить ретельно.

Радянські свята характеризувалися уніфікованістю, адже проводилися за єдиним зразком, який пристосовували до певної місцевості. І крім того, характерною рисою була централізація у підготовці до свят, тому що важливим було те щоб донести до населення ідеологічні та культурні стандарти, відповідно все було під суворим контролем більшовиків (Рольф 2009, с. 104). Такий контроль здійснювався спеціальними комісіями, які готували дане свято на всіх адміністративних рівнях і без відома яких нічого не могло відбуватися.

Формування світогляду - одна із основних функцій свят в тоталітарних режимах, зокрема й радянському, адже важливо для влади насадження власної ідеології, норм, цінностей, моделі поведінки, ідеалів, стереотипів і для цього застосовувалися найрізноманітніші засоби, до прикладу демонстрація економічних досягнень, військові паради, святкові демонстрації. Досить влучною є думка А. Куцак щодо сутності радянських масових святкувань: «Суть свята в тоталітарних суспільствах тісно пов'язана з культурними завданнями у відтворенні картини світу, тому свято - це відтворення міфу через ритуал церемонії, парадигмальні жести. Функції «першопочатку» і «першосвята», тієї точки відліку творення світу, до якої свято щораз повертало світ як до належної, в СРСР взяла на себе дата «Жовтневої революції». З 1917 року час вимірювався роковинами революції, святкування яких виявлялося як космогонічна драма поновлення. Святкове вбрання вулиць, транспаранти, прапори, символіка СРСР, «колористичний аскетизм, створюваний використанням червоного, кривавого кольору, без відтінків і півтонів» (Литвинова 2015, с. 47), - могутній комплекс семіотичних засобів було направлено на формування ідеологічних установок і розвиток патріотичних почуттів з потужним апелюванням до сакральних шарів підсвідомого їх учасників» (Куцак 2018, с. 6б).

Значна увага в радянських масових святкуваннях відводилася дітям та молоді. Адже молоде покоління, яке не жило в інший період і не знало іншої влади аніж радянської, було найбільш піддатливими та сприйнятливими до ідей, які намагалися насадити більшовики, в тому числі і за допомогою свят. У керівництві більшовицької партії це досить добре розуміли і тому активно працювали над залученням молоді до святкування, для того аби нав'язати свою ідеологію та світоглядну картину молодому поколінню. «Радянська система була тісно пов'язана з молоддю, тому що для неї минуле, теперішнє і майбутнє не існували, оскільки вони були одним і тим самим. Без фундаментальних знань дореволюційного минулого молодь була готова швидше дорослих відчути, що вони являються частиною революції і прийняти соціалістичний сплав теперішнього і майбутнього. Молодь з ентузіазмом підхоплювала ідеали радянської держави. Використання радянських свят для політичної соціалізації молоді було обумовлено тим, що основні ідеї, пов'язані зі святами, були ясними та зрозумілими. Молоді люди переживали свято, спостерігаючи за демонстрацією, несучи в руках маленький прапорець, - копію революційного знамена. Вони розуміли, що свято Жовтня - день народження країни Рад, 1 травня - свято непорушної дружби робітників всіх народів. День Червоної армії їм нагадував про те, що кожен повинен рости таким же хоробрим, сильним і палко люблячим батьківщину, як радянські воїни. Не дивно, що із самого початку проведення радянських свят до участі в них залучалась молодь» (Шаповалов 2013, с. 31). До того ж залучення молоді і формування у них лояльного, прихильного ставлення до більшовиків, гарантувало радянській владі майбутні кадри, які матимуть вже сформоване у потрібному руслі світобачення і тому для наступних поколінь було б простіше сприймати більшовицьку ідеологію. Таким чином, на жаль, майбутнє, яким являються діти, опинилося на той час в руках більшовиків і вони користувалися цим щоб утвердити і зміцнити свою владу через формування світоглядної картини у молоді крізь призму марксистсько-ленінської ідеології.

Для того, щоб нав'язати дітям власні ідеологічні та культурні цінності, норми та ідеали, більшовики використовували досить різноманітні форми та засоби. Це зокрема проводилося і в школах, де через навчання дітям прищеплювали світогляд крізь призму марксистсько-ленінської ідеології, а також через різноманітні організації, які були створені більшовиками, зокрема жовтенята, комсомольці. Досить влучно про форми залучення дітей до святкувань є думка дослідника С. Шаповалова: «Залучення молоді для участі в святах мало велике значення для радянської політичної системи. Свято слугувало ефективним інструментом для формування моделі політичної соціалізації. В ході підготовки і проведення свят отримали розвиток механізми, форми і соціальні стереотипи, які використовувалися в подальшому процесі цілеспрямованого соціалізованого впливу. Завдяки цьому з часом молодь ставала не тільки повноправним учасником радянських свят, а й носієм соціалістичних ідей, а також активним помічником організаторів святкувань. Переважна більшість представників молодого покоління проходила через організації жовтенят, піонерів, комсомольців, беручи участь з дитинства в різноманітних радянських святах, в складі відповідних загонів, в школі разом з батьками та родичами. Завдяки цьому формувалися когорти, які були піддані політичній соціалізації і які стали провідниками радянських ідеалів, цінностей та поглядів. Школярі, піонери і комсомольці були присутні на мітингах і вчилися співати комуністичні пісні та гімн, а також правильно марширувати під час ходів та демонстрацій. Представники комсомолу допускалися на урочисті засідання (партійних, радянських і громадських органів різних рівнів), які слугували одним із найважливіших елементів будь якого радянського свята. Це демонструвало не лише значущість молодого покоління для радянської політичної системи, а й деяку спадковість в політичній сфері. Молоде покоління повинно було відчути всю важливість моменту свята, оскільки на подібних засіданнях була присутня не лише центральна чи місцева партійна еліта, а й кращі представники основних соціальних груп радянського суспільства, яке виступало в якості певних ідеалів, до яких було варто прагнути» (Шаповалов 2013, с. 32). Таким чином більшовики формували кадри для майбутнього своєї влади та тоталітарного режиму, які мали б повністю бути їй відданими.

Що ж до ідейного змісту, то діти позиціонувалися як опора для майбутнього більшовицької влади, і тому весь спектр ідей, якими було наповнено радянське свято, намагалися прищепити молодому поколінню. В дітей та молоді за допомогою свята намагалися сформувати світоглядний стереотип про те, що вони повинні беззаперечно виконувати всі настанови партійного керівництва. Більшовики позиціонувалися перед молоддю як керівна спрямовуюча сила, а діти як виконавці, які мали все слухняно виконувати. Зокрема значна увага в ході святкування «Жовтня» в 1923 році надавалася опису молоді в пресі, яких завжди виділяли і з них розпочинали опис усіх святкових демонстрацій: «успішно походжає маніфестація молоді, з молодечим захватом буяють вони весело з таким величним почуттям колись йтимуть на численних ворогів революції, безперечно радітимуть після першого заклику туди де їх покличуть провідники революції, чи на штурм капіталістичних фортець чи на виробництво чи на перемогу над ворогом третього фронту народною темнотою» (Вісті 1923, с. 2). Тобто діти позиціонувалися як найкращі виконавці усього спектру питань, які стосувалися як внутрішньої так і зовнішньої політики.

І особливо яскраво це проявлялося в ході святкування, де основні ідеї, які нав'язувалися дітям мали закріплюватися у них на емоційно-чуттєвому рівні. Як зазначає дослідниця Н. Гогохія «…головнішим було те, що за допомогою політичного свята була створена «матриця емоційних стереотипів», що формувалась з дитячого садка і була покликана закріпити на рівні рефлексів почуття захоплення, відданості й радості, не пов'язані з підключенням інтелектуальних центрів людини. Ефективним методом цього процесу було впровадження в масову свідомість стереотипних понять, які народжували такі ж стереотипні емоції» (Гогохія 2010, с. 188). І досить показовим у цьому є дитяча святкова демонстрація, яка відбувалася в тодішній столиці УСрР Харкові 5 листопада 1927 року з нагоди 10-ї річниці «Жовтня», яка яскраво демонструє нам те наскільки важливим були діти для насадження більшовицької ідеології та світогляду. Найяскравішим з цього був момент «настанови» дітям від членів ВУЦВК, зокрема очільника Г Петровського, перед святковою трибуною:

«- 10 років назад ваші батьки та браття скинули владу буржуазії, 10 років вони боролися за діло робітників і селян. До продовження цієї боротьби будьте готові!

- Завжди готові - в один голос відповіли діти.

- У великій боротьбі за волю робітники й селяни йшли за комуністичною партією під керівництвом вождя світового пролетаріату т Леніна. Ви, юні піонери, носите славетне ім'я цього великого вождя соціалістичної революції. Він наказав Вам бути чесними й стійкими, завжди готовими до захисту діла революції.

- Завжди готові - пролунала відповідь.

- Ви повинні напружити всі зусилля, щоб чесно виконувати свої обов'язки, щоб вчитися й вчитися, щоб між вами була солідарність і дружба. У вашому родинному і шкільному житті будьте завжди чесними і стійкими, виконуйте заповіти нашого вождя т Леніна. До цього - будьте готові.

- Завжди готові - запевнили Всеукраїнського старосту діти» (Вісті 1927, с. 5).

В такому дусі і ключі, на жаль, виховували українських дітей, нав'язуючи їм зокрема через святкову культуру більшовицьку світоглядну систему, погляди, цінності, ідеали, які не мали нічого спільного з українським національним державотворенням і були згубними для процесу становлення української державності.

В ході радянських масових святкувань, зокрема при відзначенні річниць «Жовтня», дуже часто зверталися до історичних тем, зокрема до історії встановлення радянської влади на території України. Однак ці звернення до історії здійснювалися для того, щоб обґрунтувати легітимність та закономірність приходу до влади більшовиків. І тому історія міфологізувала - ся, створюючи позитивний образ більшовиків, та негативний образ всіх тих з ким радянська влада воювала. Це, зокрема, стосується і Українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., коли відбувся черговий етап українського національного державотворення, який, на жаль, зазнав поразки. Більшовики у власному тлумаченні створювали негативний образ як окремих діячів, так і загалом Центральної Ради, Унр Гетьманату Павла Скоропадського.

Однак мало того, що такий образ більшовики створювали, його вони ще й активно насаджували у свідомості населення, зокрема у дітей та молоді, формуючи потрібну для них у населення картинку щодо історії встановлення радянської влади, сутності та значення українських національно-визвольних змагань. І для цього активно використовувалися радянські масові святкування, зокрема й жовтневе свято. До прикладу, в Харкові з нагоди 10-ї річниці «Жовтня» ЛКСМУ 6 листопада проводила великий карнавал, розділивши його на дві частини, а саме історичний карнавал що малює дореволюційну Росію та окремі етапи розвитку «Жовтневої революції» та виробничі карнавали, що показували досягнення виробництва за 10 років (ВУЦВК 1927, с. 5). Таким чином у молоді формувалася заангажована більшовицькою ідеологією картина щодо історичного процесу та українського національного державотворення, яке подавалося виключно у негативному світлі.

Ще одним важливим моментом, який говорить про те, що більшовики нехтували навіть здоров'ям дітей, задля їх участі в святкуванні жовтневого свята, є відзначення річниці «Жовтня» у Київському окрузі в 1927 році (ЦДАГО, арк. 63). Річ у тім, що у вказаний період, спахнула епідемія скарлатини серед дітей, а на засіданні Київської округової комісії Санітарно-Епідеміологічна служба рекомендувала взагалі відмінити будь яку участь дітей у святкуваннях. Однак комісія вирішила, що діти все таки мають брати участь у святі і тому все таки вирішили проводити для дітей вистави у кіно та театрах. Це яскраво засвідчує що для більшовиків насадження власної ідеології та світоглядної картинки були в пріоритеті над усім, навіть коли це стосувалося здоров'я дітей.

Отже, радянська святкова культура використовувалася як засіб для донесення та закріплення у свідомості населення культурних та ідеологічних стандартів, формування лояльності до влади, спотворюючи інформацію щодо історії радянської влади на території України, що створювало оманливу картину історії радянської влади в Україні та уявлення про неї.

Досить вагоме місце та роль у радянських масових святкуваннях відводилося дітям, які були найбільш сприйнятливими до насадження марксистсько-ленінської ідеології і яких більшовики намагалися виховати у власному ідеологічному руслі задля того аби підготувати нове покоління для майбутнього власного тоталітарного режиму. Тому дітей активно залучали до святкування, зокрема річниць «Жовтня» у школах, у святкових демонстраціях, через залучення до молодіжних організацій, зокрема комсомолу, влаштовувалися розваги для дітей, у вигляді постанов у театрах та перегляд кінокартин. Також дітям подавалася міфологізована та ідеологічно заангажована історія становлення радянської влади, яка зображалася виключно у позитивному світлі, на противагу процесам українського національного державотворення, які очорнювалися та подавалися виключно у негативному світлі. Це мало згубний вплив на свідомість молодого покоління, яке було позбавлено можливості об'єктивного незаангажованого розуміння процесів українського національного державотворення 1917-1921 рр., що дало можливість більшовикам тривалий час тримати владу в своїх руках, яка все таки була приречена на розвал.

Список джерел та літератури

дитина жовтень свято більшовик

1. АЛЬ-АНІ, А., КУЗІНА, Н.В., 2012, Державна політика по впровадженню радянської обрядовості в Українській РСР Етнічна історія народів Європи. 38. 40-44.

2. В ХАРКОВІ. Напередодні 10-го Жовтня. «Вісті ВУЦВК» (3 листопада) 1927, №2142. C. 5.

3. ГАЄВСЬКА, Т., 2013, Державні радянські свята: історико-культурологічний аспект. Культурологічна думка. 6. 153-159.

4. ГОГОХІЯ, Н.Т., 2010, Культура масових свят та українське суспільство в 1930-х роках. Краєзнавство. 3. 183-189.

5. ЗАКОВИЧ, Н.М. та ін., 1979, Социалистическая обрядность и формирование нового человека. Киев: Политиздат Украины.

6. КЕЛЕМБЕТОВА, В.Ю., 1984, Суспільно-побутові функції радянської обрядовості. Київ: Вид-во «Наукова думка». КОНОВИЧ, А.А., 1990, Театрализованные праздники и обряды в СССР Москва: Вид-во «Высшая школа». КУЦАК, А.С., 2018, Становлення моделі масового свята в тоталітарному суспільстві. Мистецтвознавчі записки. 34. 60-70.

7. ЛИТВИНОВА, М.В., 2015, Массовые праздники и зрелища как манифестация власти. Евразийский союз ученых. 12. 47-49.

8. РОЛЬФ, М., 2009, Советские массовые празники. Москва: Изд-во «Российская политическая энциклопедия Фонда первого президента России Б.Н. Ельцина».

9. СВЯТКУВАННЯ VI роковин Жовтневої революції, 1923, «Вісті ВУЦВК» (9 листопаада). №252. С. 2. ТАРАПОН, О., 2016, Державні свята в Україні 1920-1930-х рр. як засіб формування радянських політичних цінностей. Актуальні питання гуманітарних наук. 15. 96-102.

10. ЦЕНТРАЛЬНИЙ державний архів громадських об'єднань, ф. I, спр. 773, 227 арк.

11. ШАПОВАЛОВ, С.Н., 2013, Советские праздники и политическая социализация молодежи. Общество: политика, экономика, право. 3. 31-34.

12. References

13. AL-ANI, A., KUZINA N.V., 2012, Derzhavna polityka po vprovadzhenniu radianskoi obriadovosti v Ukrainskii RSR [State policy on the implementation of Soviet rituals in the Ukrainian SSR]. Etnichna istoriia narodiv Evropy. 38. 40-44. [In Ukrainian].

14. HAEVSKA, T., 2013, Derzhavni radianski sviata: istoryko-kulturnyi aspect [State Soviet holidays: historical and cultural aspect]. Kulturolohichna dumka. 6. 153-159. [In Ukrainian].

15. HOHOHIIA, N.T., 2010, Kultura masovykh sviat ta ukrainske suspilstvo v 1930-rr [Culture of mass holidays and Ukrainian society in the 1930s]. Kraeznavstvo. 3. 183-189. [In Ukrainaian].

16. KELEMBETOVA, V. Yu., 1984, Suspilno-pobutovi funktsii radianskoi obryadovosti [Society-domestic functions of Soviet ritualism]. Kyiv: Vyd-vo «Naukova dumka». [In Ukrainian].

17. KONOVYCH, A.A., 1990, Teatralizovanye prazdniki i obriady v SSSR [Theatrical holidays and rituals in the USSR]. Moskva: Izd-vo «Vysshaia shkola».

18. KUTSAK, A.S., 2018, Stanovlennia modeli masovoho sviata v totalitarnomu suspilstvi [Formation of a mass holiday model in a totalitarian society]. Mystetstvoznavchi zapysky. 34. 60-70. [In Ukrainian].

19. LITVINOVA, M.V., 2015, Massovye prazdniki i zrelishcha kak manifestatsiia vlasti [Mass holidays and spectacles as a manifestation of power]. Eurasian Union of Scientists. 12. 47-49. [In Russian].

20. ROLF, M., 2009, Sovietskie massovye prazdniki [Soviet mass holidays]. Moskva; Izd-vo «Rossiiskaia politicheskaia entsyklopedia Fonda pervogo prezidenta Rossii B.N. Eltsina». [In Russian].

21. SHAPOVALOV, S.N., 2013, Sovietskie prazdniki i politycheskaia sotsialyzatsiia molodezhy [Soviet holidays and political socialization of youth]. Obshchestvo: politika, ekonomika, pravo. 3. 31-34. [In Russian]. SVIATKUVANNIA VI rokovyn Zhovtnevoi revolutsii [Celebration of the 6th anniversary of the October revolution]. Visti VUTSVK. 252. P 2. [In Ukrainian].

22. TARAPON, O., 2016, Derzhavni sviata v Ukraini 1920-1930-h rr. yak zasib formuvannia radianskykh politychnykh tsinnostei [State holidays in Ukraine in the 1920s and 1930s as a means of shaping Soviet political values]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk. 15. 96-102. [In Ukrainian].

23. TSENTRALNYI derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan, f. I, spr. 773, 227 ark. [In Ukrainian].

24. V KHARKOVI. Naperedodni 10-ho Zhovtnia, 1927, [In Kharkiv. Before 10th October]. Visti VUTSVK. 95. P 5. [In Ukrainian]. ZAKOVYCH, N.M. ta in., 1979, Sotsialistycheskaia obriadnost i formirovanie novoho cheloveka [Socialist ritualism and the formation of a new man]. Kiev: Politizdat Ukrainy. [In Russian].

25. Діти в радянських масових святкуваннях 1920-х років в УСРР (на прикладі відзначення річниць «Жовтня»)

Размещено на Allbest.ru