Традиційне житло непривілейованих прошарків корейського суспільства на межі XIX-XX століття (за свідченнями іноземців)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Традиційне житло непривілейованих прошарків корейського суспільства на межі XIX-XX століття (за свідченнями іноземців)

Віталій Петрушко

Vitalii Petrushko, M.A. in History, Faculty of History, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Traditional house of unprivileged stratum of Korean society at the turn of the XIX-XX centuries (according to foreigners)

Abstract

Until the middle of the 19th century, the world of the Far East was almost unknown to Westerners. Travelers, missionaries, diplomats and writers from Europe and America, exploring the world of the Far East, inevitably came across buildings radically different from European views about architecture. Curved tiled and straw roofs, paper walls and high fences forming a labyrinth of city streets - all this greeted foreigners who visited Korea at the turn of the XIX-XX centuries.

On the eve of the annexation of Korea in 1910, states from different parts of the world fought for hegemony over the territory of the peninsula, primarily the Japanese and Russian empires. When the world monarchies fought for influence on the Korean peninsula, elements of Western architecture, such as brick temples, high buildings, asphalt streets, etc., came to Korea. However, the effects of Westernization remained too weak to change the traditional landscape of the Korean city fundamentally in the late Victorian era.

Traditional Korean «hanoks» were widespread on the territory of the Korean peninsula from the rise of the Joseon dynasty (end of the XIV century) to the post-war modernization of Korea in the second half of the XX century. We find many descriptions of this type of housing in the works of Western authors of the late XIX and early XX centuries, such as the American writer Louise Jordan Miln, the British researcher Isabella Bird, the American missionary Homer Hulbert, and the Russian Orientalist Dmitriy Pozdneev.

In this article, we investigated the hetero image of traditional Korean architecture of the underprivileged part of the Korean population in the works of Western authors at the turn of the XIX-XX centuries. Also, we analyzed the image of traditional Korean architecture through the point of view of travelers from Europe and the USA.

Keywords: Korea, Joseon, architecture, ethnology, hanok, choga.

Віталій Петрушко, магістр історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Традиційне житло непривілейованих прошарків корейського суспільства на межі XIX-XX століття (за свідченнями іноземців)

Анотація

архітектура гетерообраз непривілейований населення

До середини XIX століття світ Далекого Сходу був майже невідомий для більшості західних обивателів. Мандрівники, місіонери, дипломати і письменники з Європи та Америки, відкриваючи для себе світ Далекого Сходу, неодмінно зіштовхувалися зі спорудами, кардинально відмінними від європейських уявлень про архітектуру. Вигнуті черепичні і солом'яні дахи, паперові стіни та високі паркани, що утворюють лабіринти міських вулиць - все це зустрічало іноземців, які на межі XІX-XX століть відвідували Корею.

Напередодні анексії Кореї у 1910 році, за гегемонію над територією півострова боролися держави з різних куточків світу, у першу чергу - Японська та Російська імперії. У той час, як світові монархії вели боротьбу за вплив на Корейському півострові, до Кореї почали потрапляти елементи західної архітектури, такі як цегляні храми, багатоповерхові будинки, асфальтовані вулиці тощо. Утім, впливи вестернізації залишалися занадто слабкими, щоб докорінно змінити традиційний ландшафт корейського міста наприкінці Вікторіанської епохи.

Традиційні корейські «ханоки» були широко поширені на території Корейського півострова від зародження династії Чосон наприкінці XIV століття до повоєнної модернізації Кореї у другій половині XX століття. Багато описів цього типу житла ми зустрічаємо у творах західних авторів кінця XIX - початку XX століття, таких як американська письменниця Луїза Джордан Мілн, британська дослідниця Ізабелла Берд, американський місіонер Гомер Гульберт, російський сходознавець Дмитро Позднєєв.

У цій статті ми дослідили гетерообраз традиційної корейської архітектури непривілейованих прошарків населення корейського суспільства у працях західних авторів та проаналізували образ традиційної корейської архітектури через призму творів мандрівників з країн Європи та США.

Ключові слова: Корея, Чосон, архітектура, етнологія, ханок, чхога.

На межі XIX-XX століть мандрівники з Європи та Америки активно відкривали для себе світ Далекого Сходу, залишаючи по собі детальні описи традицій, культури та повсякденного життя місцевого населення. На час відкриття Корейського півострова для відносин з іншими країнами у 1876 році на її території існувала держава Чосон, реорганізована у 1897 році в Корейську імперію та анексована Японією у 1910 (Seth 2010, p. 233-234, 259). У той час найпоширенішим типом житла на території Кореї був «ханок».

Ханок - це збірна назва традиційного житла, яке було широко поширене на території Корейського півострова від зародження династії Чосон наприкінці XIV століття до повоєнної модернізації Кореї у другій половині XX століття. Ця назва походить від двох корейських слів: «хан» (Щ, Ё^) - Корея та «ок» (М, Щ) - будинок. Розмір, форма та будівельні матеріали ханока у традиційному корейському суспільстві варіювалися залежно від заможності родини та соціального класу, до якого вона належала (Park & Fouser 2015, 12).

Будинки непривілейованих прошарків тогочасного корейського суспільства, які становили абсолютну більшість населення півострова - це невеликі ханоки, покриті солом'яною стріхою та оточені високими стінами. Для їх позначення також використовують термін «чхога» (ШШ, 57 ^), що у корейській мові позначає будинок з солом'яною чи очеретяною стріхою.

Питання традиційної корейської архітектури широко представлене у західній науковій та популярній літературі, втім в українській історіографії дослідження на цю тему майже відсутні. Серед українських праць, що містять аналіз традиційного корейського житла у працях іноземців на межі XIX-XX століття варто виділити «Корейські ландшафти у сприйнятті західних письменників ХІХ - початку XX століття» дослідниці Юлії Ковальчук.

У цій статті ми розглянемо чотири іноземні праці кінця XIX - початку XX століття, які містять відомості про традиційну корейську архітектуру:

«Химерна Корея» (1895 рік), авторка - американська письменниця Луїза Джордан Мілн, яка подорожувала Азією у 1890-х роках, залишивши по собі багато вражень про побут та звичаї корейського народу;

«Корея та її сусіди» (1898 рік), авторка - британська дослідниця Ізабелла Берд, яка відвідувала Корею чотири рази з січня 1984 до березня 1897 року, вивчаючи характеристики монголоїдної раси (Bird 1897, p. 5);

«Опис Кореї» (1900 рік), упорядкований у Канцелярії міністра фінансів Російської імперії за ініціативи японіста Дмитра Позднєєва;

«Загибель Кореї» (1906 рік), автор - Гомер Гульберт, американський місіонер та політичний активіст, який боровся за незалежність Кореї (Schmid 2010, p. 15-23).

Серед основних цілей нашого дослідження - проаналізували образ традиційної корейської архітектури з точки зору мандрівників з країн Європи та США, а також відтворити гетерообраз архітектури непривілейованих прошарків традиційного корейського суспільства на межі XIX-XX століть.

Перелічені вище автори відвідали Корею в останні десятиліття її існування як незалежної держави. Як зазначає дослідниця Юлія Ковальчук, корейські міста та села цього періоду привертали увагу іноземців бідністю палітри, безликістю архітектурного стилю: «білий колір одягу переважної більшості населення та чорні капелюхи чоловіків на рудому тлі глиняних стін і парканів. З вершини гори в Сеулі відкривається монотонна коричнева панорама моря очеретяних стріх і черепичних дахів одноповерхових будинків» (Ковальчук 2016, с. 94).

Непривілейовані прошарки населення на межі XIX-XX століття переважно будували одноповерхові житлові споруди невеликої висоти. У середньому вони сягали близько 2 аршинів (1.4 метра) у висоту, через що іноземці, заходячи всередину, ризикували вдаритися головою об стелю (Позднєєв та ін. 1900, с. 413). Ізабелла Берд пов'язує низьку висоту будівель з тим, що корейський етикет забороняв зводити двоповерхові споруди (Bird 1898, p. 40). Найбільші з таких будівель займали близько 30 квадратних аршинів площі (21,3 квадратних метрів), але частіше - не більше 20 (14,2 квадратних метрів) (Позднєєв та ін. 1900, с. 413).

Американський місіонер Гомер Гульберт зазначав: «Крім кількох пагод та інших монументальних будівель ми не знаходимо залишків стародавніх споруд, які викликають захоплення та інтерес у мандрівників з Близького Сходу чи Європи. Можна з достатньою упевненістю сказати, що на Далекому Сході практично немає будівель, призначених для проживання людей, які проіснували протягом трьох століть без такого радикального ремонту, щоб являти собою фактичну перебудову. Ви не пройдете далеко жодною вулицею Сеула чи будь-якого іншого корейського міста, не побачивши будинків, підпертих міцними палицями, боячись, що вони впадуть у канаву» (Hulbert 1906, p. 242).

Описи будинків корейських обивателів рясніють такими епітетами, як «жалюгідні хижини» (Позднєєв та ін. 1900, с. 413), «корейські халупи» (Miln 1895, 163), «нікчемні будівлі» (Hulbert 1906, p. 241). Британська дослідниця Ізабелла Берд зазначала: «Будинки зазвичай є халупами з широкими карнизами та солом'яними дахами, які не виступають на вулицю нічим, окрім глинобитної стіни, іноді з маленьким паперовим віконцем під самим дахом» (Bird 1898, p. 40).

Сусідні будівлі з боку вулиці своїми високими стінами утворювали лабіринт, через який було неможливо зазирнути на чуже подвір'ям чи помилуватися будинком. Такі особливості корейської архітектури пов'язані з сильним впливом конфуціанства у традиційному корейському суспільстві, яке забороняло споглядати заміжніх жінок стороннім чоловікам, які не є членами їх родини. Спостереження за чужим обійстям вважалося серйозним злочином. Навіть якщо власнику будинку було потрібно відремонтувати дах - спочатку він був зобов'язаний повідомити про це всіх сусідів, щоб жінки могли сховатися і уникнути його поля зору (Hulbert 1906, p. 248). Лише в найбідніших корейських будинках могло бракувати високих стін, які б слугували бар'єром між приватним і публічним життям родини (Miln 1895, 179).

Облаштування житлової території могло відрізнятися у різних регіонах Кореї. У містах хижини витягувалися по обидві сторони вулиці впритул одна до одної, а дворик облаштовували посередині чи позаду неї; або ж будівля зводилася посеред двору. Двір такого типу зазвичай мав круглу форму та був огороджений високим (близько 1,5 людського зросту) густим плетеним парканом. Вулиці при подібній забудові дворів були надзвичайно звивисті (Позднєєв та ін. 1900, с. 414).

Вхідна частина корейського будинку зазвичай знаходилася з південного боку, а тильна - з північного. Південь у корейській культурі асоціюється зі світлом і життям, а північ - з темрявою, холодом і смертю. На думку Гульберта корейці запозичили цей світоглядний елемент з китайської традиції (Hulbert 1906, p. 245-246).

Корейські будинки переважно будувалися за єдиною схемою. Місце для майбутньої споруди відмічали шнуром та визначали майбутнє положення наріжних каменів. У кожній з точок копали яму глибиною 4-5 футів (1,2-1,5 метра), поки вона сягала твердого ґрунту. Далі кілька будівельників ставали навколо одного з отворів, тримаючи в руках мотузки, прикріплені до великого каменю чи важкого шматка заліза. Під спів бригадира чоловіки тягли за ці мотузки, піднімаючи камінь чи залізяку в повітря, і опускаючи в яму, щоб утрамбувати місце для фундаменту. У втрамбовані отвори вставляли наріжні стовпові камені «джучутдоль» (0, т-^ = ).

Ці стовпи могли виступати на фут (0,3 метра) або більше над поверхнею землі. Якщо вони були надто малі, щоб при цьому досягти дня ями, туди засипалося дрібне каміння, поки стовпи не досягали потрібного рівня. Джучутдоль завжди розміщували на відстані близько восьми футів один від одного. На них кріпили дерев'яні стовпи, теж вісім футів заввишки. їх нижня частина підтесувалася так, щоб відповідати рельєфу наріжних каменів. У верхній частині дерев'яного стовпа робили глибокий паз або виїмку для встановлення поперечних балок (Hulbert 1906, p. 243-244).

Кам'яний фундамент традиційного корейського будинку зазвичай клали на землю, всіяну гравієм. У будинках бідняків вимощений дрібними камінцями ґрунт міг слугувати підлогою. Іноді при побудові фундаменту всередині будинку виймали землю на глибину від половини (0,35 метра) до двох аршинів (1,4 метра). В утворене заглиблення клали балки, на які стелили підлогу. Якщо будинок мав дерев'яну підлогу, вона покривалася солом'яними матами (Позднєєв та ін. 1900, с. 414).

З підлогою безпосередньо пов'язана система обігріву «ондоль» (й^, ¦&=) в традиційному корейському будинку. При спорудженні фундаменту у ньому з каменю чи цегли формували канали, які обмазували глиною. З одного боку споруди вони поєднувалися з кухонним вогнищем, а з протилежного - з димовим отвором. Таким чином дим з кухні проходив глиняними каналами під підлогою та обігрівав приміщення будинку (Позднєєв та ін. 1900, с. 415). Ізабелла Берд писала, що через таку систему опалення, при приготуванні їжі, кожен провулок Сеула наповнювався ароматним димом (Bird 1898, p. 41).

Гомер Гульберт так описує влаштування системи «ондоль»: «Від рівня землі до рівня підлоги вони роблять з тину та каменю три або чотири рови, які сходяться в один на кожному кінці кімнати. Потім уся підлога вкривається великими кам'яними плитами товщиною близько двох дюймів. Стики ретельно зашпаровуються, щоб в приміщення не проникав дим. Поверх каменів насипають тонкий шар цементу, а потім все покривають щільним промасленим папером, який під ногами незабаром стає гладким, як шовк» (Hulbert 1906, p. 245).

Найбільший недолік цієї системи опалення - це те, що влітку в приміщеннях зберігалася нестерпна спека. У будинках багатих людей були спеціальні літні кімнати, не обладнані системою опалення. Водночас бідняки, за наявності такої системи опалення в будинку, в літню пору переважно ночували на подвір'ї. Ще однією суттєвою незручністю було те, що через необережне чи невміле шпарування каналів, дим через отвори у підлозі міг наповнювати житлові кімнати (Позднєєв та ін. 1900, с. 415).

На думку Гомера Гульберта, дах був головною частиною ханока, навіть важливішою за фундамент (Hulbert 1906, p. 242). Більшість корейських будинків на межі XIX-XX століття були вкриті рисовою чи ячмінною соломою. Черепичні дахи були досить рідкісним явищем у Кореї та переважно свідчили про заможність родини, яка проживає у будинку. Луїза Джордан Мілн зазначає, що спорудження черепичних дахів дозволялося лише окремим прошаркам суспільства, у той час, як селянські будинки були майже завжди покриті виключно соломою чи травою (Miln 1895, 169).

Дах споруджували наступним після фундаменту. На вершину вертикальних дерев'яних стовпів у спеціальні пази чи виїмки монтували поперечні балки: по чотири на кожен стовп, за винятком кутових. Після того, як стовпи та поперечні балки встановлювали на місце, з центрів цих балок зводили важкі стійки, на яких тримався дах (Hulbert 1906, p. 244).

Дах традиційного корейського будинку зазвичай будувався з виступом 3-4 фути (0,9-1,2 метра), який спирався на балки, утворюючи криту веранду. При спорудженні крокви ці виступи будувалися таким чином, щоб сформувати невеликий вигин, характерний для будівель Далекого Сходу. Інколи під дахом облаштовували горище для зберігання продуктів, але частіше дах виконував функції стелі. Солом'яні плетіння даху зсередини обмазували глиною (Позднєєв та ін. 1900, с. 413).

Стіни корейського будинку споруджували після даху. їх будували з каменю, товстих колод чи ліпили з глини та соломи. Зовнішні стіни будинку зазвичай не мали вікон, виняток - невеликі віконця у вигляді квартирок, які слугували для вентиляції. У «Описі Кореї» ми знаходимо інформацію про їх габарити: 2 фути (0,6 метра) висоти та 1,5 (0,46 метра) фута ширини (Позднєєв та ін. 1900, с. 415). їх виготовляли переважно з паперу, адже скляні вікна у той час були майже невідомі в корейській архітектурі (Miln 1895, 176). На передньому фасаді стіни будинку розташовувалися двері. Вони бували кількох видів: дерев'яні, паперові чи плетені з бамбука. Найчастіше двері являли собою дерев'яні решітки з приклеєним всередині намасленим або чистим папером. «Опис Кореї» наводить такі розміри дверей: 3,67 фута (1.12 метра) висоти і 22 дюйми (0,56 метра) ширини (Позднєєв та ін. 1900, с. 415). Крім цього, у традиційних будинках були невеликі квадратні отвори, призначені для домашніх тварин - переважно собак.

Внутрішні стіни будинків обклеювали папером. Луїза Джордан Мілн з цього приводу зазначала: «корейський будинок має паперовий дах, паперову підлогу, стіни з паперу. Стіни відсуваються в сторону, підіймаються, або іншим способом ховаються влітку. Вони є не лише стінами, але й також вікнами та дверима. Папір є головною особливістю кожної звичайної корейської домівки» (Miln 1895, 164).

Усі приміщення всередині корейського ханока мали невеликі розміри: найкращі з них сягали 8 футів (2,4 метра) довжини, 6 футів (1,8 метра) ширини і 5 (1,5 метра) футів висоти. Для середньостатистичної домівки характерна наявність принаймні трьох кімнат. Найкраща з них зазвичай також виконувала функції вітальні «саранбан» (^®М, ^^^) (Позднєєв та ін. 1900, с. 415). На підлозі у саранбані могла лежати м'яка ковдра, покрита шовком на одному з кінців. На ній традиційно сиділи хазяїн будинку та гості, які до нього приходили. Луїза Мілн писала, що у деяких не дуже бідних будинках у одному кінців цієї кімнати стояв комод, буфет, сервант чи подібний елемент меблювання з деревини, прикрашений металевими ручками. Луїза Мілн також зазначала, що особливістю як багатих, так і бідних будинків у Кореї, є майже повна відсутність меблів. Роль килимів та покривал у традиційних корейських будинках часто виконували тигрові шкури. (Miln 1895, 166-167). Більшість ханоків мали дуже скромне меблювання кімнат: стільці, крісла, столи та інші меблі зустрічалися зрідка і виключно у багатих будинках (Позднєєв та ін. 1900, с. 416).

Автори кінця XIX - початку XX століття залишили уявлення про традиційну корейську архітектуру, як про «жалюгідні хижини», «халупи» та «нікчемні будівлі», з'єднані у безбарвні лабіринти та розділені стічними канавами, що виконують функції вулиць. Варто розуміти, що виховані у західній традиції мандрівники з Європи та Америки сприймали корейські міста через призму власного уявлення про архітектуру та містобудування.

Через брак сировини та з огляду на конфуціанський світогляд, корейці підходили до будівництва житла з практичної точки зору. Водночас питання декору для переважної більшості населення тогочасної Кореї залишалося другорядним. З точки зору традиційного корейського суспільства, все що знаходилося за межами будинку, сприймалося як нічийна, нейтральна територія. Саме тому житловий простір для традиційного корейського світогляду був повністю сепарований від міського ландшафту. До того ж домашні побут, як і найкращі зразки корейської архітектури, згідно з конфуціанською традицією були приховані від сторонніх очей за високими мурами житлових будинків.

Список джерел та літератури

1. Ковальчук, Ю., 2016, Корейські ландшафти у сприйнятті західних письменників ХІХ - початку ХХ століття. Дніпро, Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки» 2(12) 94.

2. Позднєєв, Д. та ін.,1900, Описание Кореи (с картой). Канцелярия Министерства финансов. Т 1. Санкт-Петербург: Типография Ю.Н. Эрлих, 413-416.

3. Bird, I.L., 1898, Korea & Her Neighbours. New York: Fleming H. Revell Company, 5, 40.

4. Hulbert, H.B., 1906, The passing of Korea. New York: Doubleday, Page & Company, 241-246, 248.

5. Miln, L.J., 1895, Quaint Korea. London: Osgood, Mcllvaine & Co, 163-164, 166-167, 169, 176, 179.

6. Park N. & Fouser R.J., 2015, Hanok: The Korean House. Tokyo: Tuttle Publishing, 12.

7. Schmid, A., 2010, Two Americans in Seoul: Evaluating an Oriental Empire, 1905-1910, Korean Histories Journal, 2.2, 15-23.

8. Seth, M.J., 2010, A History of Korea: From Antiquity to the Present. Lanham: Rowman & Littlefield Publishers, 233-234, 259.

References

1. Bird, I.L., 1898, Korea & Her Neighbours. New York: Fleming H. Revell Company, 5, 40-41. [In English]. Hulbert, H.B., 1906, The passing of Korea. New York: Doubleday, Page & Company, 241-246, 248. [In English].

2. Kovalchuk, YU., 2016, Koreiski landshafty u spryiniatti zakhidnykh pysmennykiv ХІХ - pochatku ХХ stolittia [Korean landscapes in the perception of Western writers of the ХІХ and early ХХ centuries]. Dnipro: Bulletin of the Alfred Nobel University. Series «Philological Sciences» 2 (12), 94. [In Ukrainian].

3. Miln, L.J., 1895, Quaint Korea. London: Osgood, McIlvaine & Co, 163-164, 166-167, 169, 176, 179. [In English].

4. Park N. & Fouser R.J., 2015, Hanok: The Korean House. Tokyo: Tuttle Publishing, 12. [In English]. POZDNEEV, D. et al., 1900, Opisanie Korei (s kartoi) [Description of Korea (with map)]. Office of the Ministry of Finance. Volume 1. Saint Petersburg: Printing house Yu. N. Ehrlich, 413-416. [In Russian].

5. Seth, M.J., 2010, A History of Korea: From Antiquity to the Present. Lanham: Rowman & Littlefield Publishers, 233-234, 259. [In English].

6. Schmid, A., 2010, Two Americans in Seoul: Evaluating an Oriental Empire, 1905-1910, Korean Histories Journal, 2.2, 15-23. [In English].

Размещено на Allbest.ru