Організація та проведення радянських масових святкувань в Київському окрузі (на прикладі відзначення 10-ї річниці "Жовтня")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра Етнології та краєзнавства історичного факультету

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Організація та проведення радянських масових святкувань в Київському окрузі (на прикладі відзначення 10-ї річниці «Жовтня»)

Масненко Назарій Сергійович, студент

Анотація

Протягом всього періоду панування в Україні, радянська влада приділяла значну роль щодо створення та утвердження власної культури, за допомогою якої насаджувалися радянські ідеологічні та ціннісні орієнтири серед населення, витісняючи все, що було пов'язано з українською національною культурою.

У статті висвітлено основні аспекти організації підготовки та проведення радянських масових святкувань в УСРР, які нав'язувалися та пропагувалися у примусовому порядку, на прикладі відзначення 10-ї річниці «Жовтня» в Київському окрузі. Зазначено, що важливу роль в підготовці до свята відігравали святкові комісії, які мали централізовану систему організації та управління. Так, в підготовці до 10-ї річниці жовтневого свята головною була Центральна комісія з підготовки та проведення святкування 10-ї річниці «Жовтневої революції» в Москві, яка підпорядковувалася президії ЦВК СРСР і яка розробляла методичні матеріали та видавала розпорядження щодо організації святкування на всій території СРСР. Даній комісії підпорядковувалися республіканські комісії, зокрема в УСРР це була Центральна комісія з проведення 10-річчя «Жовтня» в Харкові, якій підпорядковувалися округові комісії, серед яких була і Київська округова комісія. Округові комісії в свою чергу контролювали підготовку та проведення святкування в районних комісіях, які перебували в їхньому підпорядкуванні, а районні контролювали сільські святкові комісії. Констатовано, що така ієрархічна структура дозволяла проводити святкування за єдиним зразком, а контроль за цим процесом здійснювався за допомогою звітів підпорядкованих їм комісій, що свідчить про централізованість та уніфікованість в проведенні святкування.

Визначено, що надзвичайно важливим було ідеологічне обґрунтування свята, за допомогою якого створювалася відповідна світоглядна картина щодо історії радянської влади, її сутності та діяльності, яка була ідеалізованою і відрізнялася від реальності, спотворюючи та міфологізуючи всі національні здобутки українського народу. Для цього використовувалися різноманітні форми святкування, зокрема такі як святкові демонстрації, військові паради, концерти в клубах, урочисті засідання, закладка нових заводів, відкриття меморіальних дошок та ін.

Ключові слова: радянські масові святкування, 10-річниця «Жовтня», Київська округова комісія, організація, уніфікованість, централізованість, ідейний зміст

Masnenko Nazarii Serhiyovych Student of the Department of Ethnology and Local History, Faculty of History, Taras Shevchenko Kyiv National University

ORGANIZATION AND HOLDING SOVIET MASS CELEBRATION IN THE KYIV REGION (ON THE EXAMPLE OF THE CELEBRATION OF THE 10TH ANNIVERSARY OF «OCTOBER»)

Abstract

During the entire period of rule in Ukraine, the Soviet authorities played a significant role in the creation and establishment of their own culture, with the help of which Soviet ideological and value orientations were planted among the population.

The article highlights the main aspects of organizing the preparation and holding of Soviet mass celebrations in the USSR using the example of celebrating the 10th anniversary of «October» in the Kyiv region. It is noted that an important role in the preparation for the holiday was played by holiday commissions, which had a centralized system of organization and management. Thus, in preparation for the 10th anniversary of the October holiday, the central commission for the preparation and celebration of the 10th anniversary of the «October Revolution» in Moscow, which was subordinate to the presidium of the Central Committee of the USSR and which developed methodological materials and issued orders for the organization of the celebration throughout territories of the USSR. This commission was subordinated to republican commissions, in particular, in the USSR it was the Central Commission for the 10th anniversary of «October» in Kharkiv, which was subordinated to district commissions, among which was the Kyiv District Commission. The district commissions, in turn, controlled the preparation and holding of the celebration in the district commissions that were under their command, and the district commissions controlled the village celebration commissions. It was established that such a hierarchical structure made it possible to conduct celebrations according to a single model, and control over this process was carried out with the help of the reports of the commissions subordinate to them, which indicates the centralization and uniformity in conducting the celebrations.

It was determined that the ideological justification of the holiday was extremely important, with the help of which an appropriate holy-viewing picture was created regarding the history of the Soviet government, its essence and activity, which was idealized and differed from reality. Various forms of celebration were used for this purpose, including festive demonstrations, military parades, concerts in clubs, formal meetings, the establishment of new factories, and the opening of memorial plaques.

Keywords: soviet mass holidays, 10th anniversary of «October», Kyiv district commission, organization, unification, centralization, ideological content

Вступ

Постановка проблеми. В умовах повномасштабної військової агресії з боку РФ, надзвичайно важливим є питання української національної ідентичності, яке є наріжним каменем для збереження, функціонування та розвитку України. Однак українські державницькі цінності часто стикаються з радянською ідеологічною системою координат, яка протягом всього періоду існування СРСР насаджувалася радянською владою і яка формувала власну світоглядну систему, цінності серед населення, у якій викорінювалося усе, що пов'язано з українськими національними державотворчими ідеями. І значну роль в даному процесі займали радянські масові святкування, які були важливим інструментом формування радянської ідентичності. І тому для подолання залишків радянського тоталітарного минулого, яке для майбутнього розвитку України є надзвичайно важливим, визначення ролі, особливостей та механізмів функціонування радянських масових святкувань як інструменту впливу на населення є досить актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відзначенню радянських масових святкувань на території України присвячено ряд наукових досліджень, які розкривають різноманітні аспекти даного явища. В українській історіографії висвітлені питання державної політики та становлення радянської обрядовості в УСРР/УРСР [1, 2012], [2, 2013], характер впливу на населення, культурні та ідеологічні стандарти, які впроваджувалися за допомогою радянських свят [3, 2010], [11, 2016]. Серед зарубіжної історіографії значну увагу приділив німецький вчений М. Рольф [10, 2009] висвітленню процесу формування культури радянських масових святкувань в СРСР. Інший німецький дослідник Ш. Плаггенборг детально аналізував процес становлення радянської масової святкової культури в 1920-х рр.[9, 2000]. Однак в українській історіографії досить побіжно висвітлені питання пов'язані із організацією підготовки до радянських свят на місцевому рівні, їх стан та перебіг.

Мета статті. Метою статті є виявлення особливостей підготовки та проведення радянських масових святкувань в Київському окрузі на прикладі відзначення 10-ї річниці «Жовтня».

Виклад основного матеріалу

З приходом до влади більшовиків завдяки Жовтневому перевороту ними було здійснено ряд реформ для утвердження своєї влади. Однією з таких реформ було реорганізація календаря та створення власної святкової культури, яка була покликана витіснити як і святкову систему часів Російської імперії так і українську національну святкову культуру зі встановленням більшовицької влади. Той факт що створення власної святкової культури більшовиками розпочався відразу після приходу до влади свідчить про значущість даних реформ для них.

В той же час коли більшовики прийшли до влади і утворили РСФРР, в Україні проходили власні процеси національного державотворення, які здійснювала УНР. Це стосується зокрема і творенню святкової культури, яку здійснювала УНР і яка була утверджена «Законом про восьмигодинний робочий день» у січні 1918 року. Згідно даного закону вводилося низка християнських свят (6 січня - Хрещення, 25 березня - Благовіщення, 15 серпня - Перша Пречиста, 14 вересня - церковний Новий рік, 25-26 грудня - різдвяні дні тощо - усього 12), так і світські (1 січня - Новий рік), зокрема і українські політичні свята: 27 лютого - день повалення царату (за старим стилем), 1 травня - «робоче свято», або «свято праці»; 7 листопада і 9 січня - «Національне державне свято III і IV Універсалів». Таким чином УНР мала власні, відмінні від більшовиків, свята, які символізували справжні віхи українського державотворення.

Однак через поразку українських національно-визвольних змагань і утворення УСРР під владою більшовиків, всі українські національні свята було примусово скасовано, а замість них було встановлено радянські свята. Це було здійснено тимчасовим положенням «Про восьмигодинний робочий день» від 28 лютого 1919 р, затвердженим Наркоматом праці УСРР, де було сформовано радянський календар вихідних в Україні. До нього входили церковні свята, яких налічувалося 9 з 12-ма вихідними днями, а також власне радянські, яких було 5. Це були такі свята як Новий рік (1 січня), річниця Кривавої неділі 1905 роки (22 січня), день повалення царату (12 березня), день Паризької Комуни (18 березня), День Інтернаціоналу (1 травня) і день Пролетарської революції (7 листопада).

Радянські свята які поширювалися на території України і набували загальнодержавного значення в УСРР насправді ніяк не були пов'язані із історією становленням радянської влади в Україні. З цього приводу слушна думка Оксани Тарапон: «Багато радянських свят були надуманими, не прив'язаними до історичних реалій. Особливо, якщо врахувати специфіку революційних подій і історичного процесу в Україні після 1917 р. Однак, з точки зору політичного впливу на населення це не мало жодного значення. Набагато більше уваги приділялося ідеологічному обґрунтуванню тієї чи іншої події, дати чи ювілею, роз'ясненню цих питань особливими циркулярами та висвітленню в засобах масової інформації» [11, с. 98].

Будь яка святкова культура несе у собі досить різноманітні функції, які здатні задовольнити декілька потреб. «Обряди, свята, звичаї завжди виступали особливою формою спілкування між людьми, виконували пізнавальну, навчально-виховну, емоційно-психологічну та естетичну функції» [11, с.98]. Найбільш значущою функцією свят є творення певного світогляду за допомогою символів, які несуть у собі конкретні цінності. «Найхарактерніші дефініція рису обряду дослідники вбачають у його символізмі оскільки кожен обряд складає систему дій що виступають символами певних соціальних ідей, цінностей, норм»[11, с. 98].

Радянські державні свята, такі як день «Жовтневої революції», завжди в ході святкування мали символи радянської держави. «Серп і молот як нові державні символи, Червона зірка як емблема Червоної армії, новий гімн Інтернаціонал і червоне знамено як державний прапор. Але насамперед річниця «Жовтневої революції» як головне державне свято»[10, с. 70].

Формування світогляду одна із основних функцій свят в тоталітарних режимах, зокрема й радянському, адже важливо для влади насадження власної ідеології, норм, цінностей, моделі поведінки, ідеалів, стереотипів і для цього застосовувалися найрізноманітніші засоби, до прикладу демонстрація економічних досягнень, військові паради, святкові демонстрації. Досить влучною є думка Куцак щодо сутності радянських масових святкувань: «Суть свята в тоталітарних суспільствах тісно пов'язана з культурними завданням у відтворенні картини світу, тому свято - це відтворення міфу через ритуал церемонії, парадигмальні жести. Функції «першопочатку» і «першосвята», тієї точки відліку творення світу, до якої свято щораз повертало світ як до належної, в СРСР взяла на себе дата «Жовтневої революції». З 1917 року час вимірювався роковинами революції, святкування яких виявлялася як космогонічна драма поновлення. Святкове вбрання вулиць, транспаранти, прапори, символіка СРСР, «колористичний аскетизм, створюваний використанням червоного, кривавого кольору, без відтінків і півтонів» [8, с. 47], - могутній комплекс семіотичних засобів було направлено на формування ідеологічних установок і розвиток патріотичних почуттів з потужними апелюванням до сакральних шарів підсвідомого їх учасників» [7, с. 66]. Таким чином, примушуючи до святкування радянських свят, більшовики намагалися нав'язати власне світобачення через вплив на підсвідомість, де все що пов'язано з історією української державності, її діячами та культурою витіснялося зі свідомості населення та подавалося в негативному руслі, що справило згубний вплив на розуміння та уявлення у населення щодо реальної історії та значення власної незалежної національної держави.

Особливої уваги більшовики надали відзначенню свого першого круглого ювілею, 10-ї річниці «Жовтневої революції», яка по розмаху організації та підготовки повинна була перевершити усі святкування попередніх років. «Відразу після скромних святкувань дев'ятої річниці в листопаді 1926 року була утворена Центральна святкова комісія з підготовки «Великого ювілею» - першого десятиріччя молодої радянської влади. Центральна комісія з підготовки і проведення святкування 10-річчя «Жовтневої революції» підпорядковувалася Президії ЦВК СРСР, найвищому державному органу Радянського Союзу»[10, с. 104].

Відзначення свята мало проходити по всій території СРСР за єдиним зразком і відповідно його організація була досить централізованою. Для цього і була створена ціла низка комісій на всіх адміністративних рівнях, які мали займатися організацією та контролем підготовки до свята. «Вони мали ієрархічну структуру зверху донизу на всесоюзному, регіональному і місцевому рівні що забезпечувало централізм в доведенні наказів до виконавців в підпорядкованих ланках і контроль за ними» [10, с.118].

До того ж діяльність святкових комісій контролювалася як партійними так і спеціальними органами. «Так робітничо-селянська інспекція, а в подальшому радянська контрольна комісія, комісія партійного контролю, в обов'язки якої входив контроль за виконанням директив центра на периферії, збирали дані про лояльність регіонів і витрат також і в сфері святкової культури»[10, с. 117].

В обов'язковому порядку комісія звітувала і перед партійними органами. «Домінуюча роль партії ніколи не піддавалася сумніву, комісії регулярно звітували перед регіональними партійними органами, а їх плани отримували благословення в обкомах чи крайкомах» [10, с. 106].

Однак повний контроль над підготовкою та організацією святкування мала Центральна комісія з підготовки і проведення святкування 10-річчя «Жовтневої революції» при Президіумі ЦВК СРСР, яка займалася формулюванням та організацією основних аспектів жовтневого свята, які були обов'язковими для виконання по всій території СРСР і мала власний друкований орган. «Святкування ювілею було оголошено справою державного значення, і керівництво його підготовкою було доручено комісії, створеної при найвищому органі державної влади, Президіумі ЦВК СРСР. Напередодні події, ця комісія випустила три номери бюлетеня. В цьому «Бюлетені Комісії при Президіумі ЦВК СРСР по організації і проведенню 10-річчя Жовтневої революції» публікувалися всі укази і циркуляри, повідомлялося про хід підготовки до святкувань на місцях» [9, с. 312].

В УСРР підготовкою до свята займалася Центральна комісія з проведення 10-ї річниці «Жовтня» в Харкові при ВУЦВК, яка була утворена ще за рік до проведення святкування. Вона підпорядковувалася Центральній комісії з підготовки та проведення святкування 10-ї річниці «Жовтневої революції» в Москві, виконувала її директиви та розпорядження, а також постійно звітувала перед нею про стан підготовки до свята на території УСРР [12 с. 1]. А вже безпосередньо харківській Центральній комісії з проведенню 10-ї річниці «Жовтня» підпорядковувалися всі округові комісії, які звітували перед нею, округовим комісіям підпорядковувалися районні комісії, а районні комісії займалися проведенням святкування у селах. Тобто, сітка святкових комісій була поширена на всіх адміністративних рівнях, що забезпечувало централізм у доведенні до виконання директив від центру до периферії і відповідно інформування про роботу щодо організації святкування на місцях Центральну комісію в Харкові.

У Києві для проведення святкувань щодо відзначення 10-ї річниці «Жовтня» була створена Київська округова комісія при Київському окружному виконавчому комітеті [13, с. 28]. Їй підпорядковувалися усі районні комісії, які не могли без її відома приймати ті чи інші рішення і постійно звітували перед нею. До складу комісії входили досить різноманітні організації, наприклад представники комсомолу, профсоюзів, кооперативів, наукових установ, які також виконували директиви щодо проведення святкування, та звітували про стан та перебіг підготовки перед округовою комісією. У своєму складі округова комісія також мала ряд підкомісій, які займалися певними аспектами святкування. Так, до прикладу, науково- дослідна підкомісія займалася організацією та проведенням заходів щодо підготовки та проведення святкування у науково-дослідних установах Києва. Художньо-агітаційна підкомісія відповідала за художнє оформлення до свята, а також у районних центрах, займалася поширенням агітаційних матеріалів у пресі та формування плакатів. Таким чином, Київська округова комісія мала у своєму розпорядженні досить розгалужену сітку підкомісій та контроль над діяльністю організацій що займалися святкуванням, що забезпечувало централізм у прийнятті рішень та контроль над усіма аспектами підготовки та проведення святкування, а це у свою чергу давало змогу краще контролювати діяльність округової комісії Центральною комісією з проведення 10-ї річниці «Жовтня» в Харкові.

Надзвичайно важливим у підготовці та проведенні святкувань була ідеологічна складова. Адже свято мало бути наповнено ідеями, які мали на меті сформувати бачення у населення як щодо історії радянської держави, діяльності в економічній сфері, культурній, політичній. А найголовнішим із цього було створити враження про єдність влади з народом [9, с. 319]. Адже для більшовиків неймовірно важливим було досягнути лояльності серед населення, позитивне ставлення до їх діяльності, і відповідного створення образу влади, яка нерозривно пов'язана з народом, було одним з першочергових завдань свята.

Основні ідеї свята була чітко сформульовано Центральною комісією з підготовки та проведення святкування 10-ї річниці «Жовтневої революції» в Москві і вона була обов'язковою до виконання також і в УСРР. Завдання святкування були сформульовані наступним чином: «...насамперед показати хід соціалістичного будівництва, вмістити можливо більше політичного змісту і забезпечити найбільш повне відображення підсумків соціалістичного будівництва, як в місцевому масштабі, так і по можливості і всесоюзного» [9, с. 314]. Такі ідеї чітко показують, що важливим для більшовиків була демонстрація не просто економічних досягнень, а й доведення взаємопов'язаності досягнень на місцевому рівні із загальносоюзним, що чітко доводить повну прив'язаність та залежність святкування в УСРР від рішень московської комісії.

Що ж до форм святкування, за допомогою яких вказані ідеї мали насаджуватися серед населення, то вони також були визначені Центральною комісією з підготовки та проведення святкування 10-ї річниці «Жовтневої революції» в Москві. «...Центральна комісія прийняла постанову про проведення політичних масових демонстрацій, інсценування революційних подій, народних ходів, які супроводжувалися показом економічних, політичних і культурних досягнень, досягнень в сфері побуту, масових ходів робітників, а також агітпроцесій, які виключали будь які прояви індивідуалізму: маса святкувала “активно, відкрито, все як одна людина» [9, с.315]. Такі форми та рекомендації до святкувань мали підкреслювати та створювати враження щодо єдності населення та влади, для цього підкреслювалася масовість свята.

Дані рекомендації в обов'язковому порядку стосувалися і Київської округової комісії, що проявлялося в ході підготовки до свята. Так, на всіх заводах, цехах проводили цілий ряд заходів для підготовки до відзначення 10- ї річниці «Жовтня». Це вечори спогадів, лекції, урочисті зібрання, які проводили представники комісії [13, с. 47]. Такі заходи були покликані сформувати відповідно до ідеологічних настанов уявлення про історію радянської влади, підкреслювати значущість свята, тобто передати весь ідейний зміст свята, який був сформований Центральною комісією з підготовки та проведення святкування 10-ї річниці «Жовтневої революції» в Москві. Крім того кожен завод мав завдання представити свої досягнення за період радянської влади, здійснювати художнє оформлення у вигляді червоних кутків, стендів, виставок [13, с. 47].

Однак варто підкреслити, що хоч і створення комісій для підготовки до святкування розпочалося ще за рік до свята у 1926 році, однак фактично підготовка розпочалася лише за декілька місяців до свята. Наприклад, підготовка до святкування на київських заводах і цехах розпочалася лише з 15 жовтня [13, с. 46]. Відповідно постає питання у чому причина такої запізнілої фактичної підготовки до свята і дану причину досить влучно було охарактеризовано Штефаном Плаггенборгом, адже запізнілість була характерною, не лише для Київського округу, а й для СРСР загалом. Він вказує на дві причини такого явища. «По-перше не все виходило із мобілізацією місцевих організацій. Тому врешті решт довелося підключитися партії, яка застосувала налагоджені вертикальні канали поширення директив. Ще гірша була справа з мобілізацією мас. Вони хоч і не ухилялися від участі в підготовці, але й не проявляли в ній особливого інтересу з наближенням червоної дати»[9, с. 313]. Це яскраво демонструє ту тенденцію, що попри те що для більшовиків це свято мало досить велике значення і вони намагалися ретельно заздалегідь його підготувати, однак на місцях серед населення особливого інтересу та зацікавлення до свята не проявлялося. І також це є свідченням того, що для більшості населення радянські свята були чужими і тому не зустрічали серед населення особливого захвату чи підтримки.

Що ж до організації святкувань у селах, то все проводилося під чітким контролем районних святкових комісій, які займалися питаннями художнього оформлення, забезпечення літературою та методичними рекомендаціями щодо проведення святкувань [13, с. 101]. Сама ж підготовка проходила наступним чином. У будівлях Сільрад, Сельбудах, хатах-читальнях, школах проводилися лекції щодо значення жовтневого свята. Цим займалися представники районних комісій, які використовували надіслані їм матеріали, зокрема літературу яка присвячена жовтневому святу, газети, такі як «Радянське село», «Селянська газета». Самі ж сільські комісії також мали готувати доповіді щодо досягнень за 10 років радянської влади, про ліквідацію неписемності, кооперацію. Усі доповіді не повинні були виходити за рамки вказаних методичних рекомендацій, тому сільські комісії постійно звітували про свою роботу перед районними комісіями. Тобто уся діяльність сільських святкових комісій була жорстко поставлена під контроль, через постійні звіти, і досить централізовано керувалося через районні святкові комісії.

Що ж до форм святкувань в Києві, то вони були досить різноманітними. Загалом святкові заходи розпочиналися ще із 2 листопада і проходило у таких формах [13, с. 111-113]. З 2 до 5 листопада відбувалися відкриття виставок на заводах, які були присвячені жовтневому святу, відбувалася закладка та відкриття нових підприємств, а 5 листопада відбувалося святкове засідання ОВК, де говорилося про підсумки за 10 років радянської влади, ввечері відбувалися концерти у робітничих клубах.

Наступного дня, 6 листопада, відбувалася зустріч біля будівлі ОВК селянських делегацій, які зустрічали представники усіх організацій, а саме ОПК, ОВК, ОСПС, КНС, ОВ ЛКСМУ, які разом протягом дня урочисто відкривали меморіальні дошки в Києві. Також в цей день відбувалися кінопокази та виступи для дітей у театрах та клубах і святкове засідання профсоюзів, де вони говорили про підсумки своєї діяльності перед святом. 7 листопада відбувалася святкова демонстрація, в якій брали участь представники усіх заводів, делегації селян, а також солдати ЧА, які окрім того ще проводили святковий парад. До того ж відбувалися радіотрансляції з Москви та Харкова, а ввечері проходили концерти та вистави. У селах святкування проходила у формі доповідей про досягнення за 10 років радянської влади, дитячі концерти, відкриття нових приміщень, радіопередачі. Тобто, форми проведення святкування зводилися до демонстрації єдності селян і робітників, досягнення за 10 років радянської влади, відкриття нових підприємств і різного роду розважальні заходи, як концерти, вистави в кіно і театрах. Варто також і підкреслити, що в Україні на момент відзначення даного свята радянська влада була утверджена менше ніж 10 років і тому підведення підсумків будівництва чи діяльності радянської влади та різних організацій за 10 років є просто святковим ідеологічним конструктом який мав на меті показати єдність СРСР загалом та повну уніфікацію і залежність радянської святкової культури в Україні від Москви.

Ще одним досить показовим моментом, який підкреслює повну залежність від рішень Центральної комісії з підготовки та проведення святкування 10-ї річниці «Жовтневої революції» в Москві у святкуванні та не врахування місцевих умов та специфіки щодо проведення святкування є організація військового параду частин Червоної армії у Києві [13 с. 32- 46]. Київська округова комісія планувала організувати демонстрацію так, що частини Червоної армії мали б у ній брати участь разом з демонстрантами. Однак коли все було вже сплановано, надійшло розпорядження з Москви про те, що необхідно провести окремо парад військ ЧА в Києві. Це мало на меті показати могутність радянської армії. Проте найбільше завдало клопотів Київській округовій комісії те, що парад потрібно було організувати таким чином, щоб його бачила святкова демонстрація, підкреслюючи таким чином єднання ЧА і робітників. Однак основна проблема полягала в наступному, як зауважив один з представників комісії: «В Москві і Ленінграді це легко, там є площі, а в Києві -- набагато гірше. Наші центри не диференціюють, коли вкладають ту чи іншу ідею в свято» [13, с. 45]. Це яскраво доводить те, що даючи вказівки, Центральна комісія в Москві не враховувала специфіку та умови проведення на місцях і тому, це вносило деструктивний вплив на підготовку та проведення святкування. Київській округовій комісії довелось врахувати і провести військовий парад, однак так як зазначалося в директиві про те щоб демонстрація мала можливість спостерігати військовий парад зробити не вийшло, а замість цього вирішили збільшити участь ЧА в святкових демонстраціях по районах [13, с. 46]. Таким чином, організація військового параду в Києві в ході святкування 10-ї річниці «Жовтня» стикнулося з рядом проблем, які пов'язані з неврахуванням Центральною комісією з підготовки та проведення святкування 10-ї річниці «Жовтневої революції» в Москві умов святкування на місцях, запізнілість наказів, що не давало змогу їх виконати у повній мірі.

Висновки

радянський масовий святкування

Підсумовуючи, варто відзначити, що радянські масові святкування з'явилися в Україні зі встановлення радянської влади, насильницьким шляхом витіснивши святкову культуру УНР, яка символізувала справжні віхи українського національного державотворення. Головною метою радянських масових святкувань було насадження ідеологічної та світоглядної картини світу, яка була покликана утверджувати серед населення радянські норми, цінності та ідеали. Це мало надзвичайно згубний вплив на пам'ять та розуміння серед населення значення та історії української державності, яка подавалася виключно в негативному світлі, де образ представників та діячів УЦР, УНР, Гетьманату Скоропадського спотворювався та очорнювався. Особливе місце серед радянської святкової культури посідало відзначення річниць “Жовтня”, особливо їх першого круглого ювілею у 1927 році, яке за своєю сутністю символізувало початок утворення радянської держави і було одним із найголовніших свят в СРСР, яке відіграло досить значну роль у спотворенні історії та образу українського національного державотворення. Основні ідеї свята розроблялися Центральною комісією з підготовки та проведення святкування 10-річчя “Жовтневої революції” в Москві і які були однаковими для всієї території СРСР, і для УСРР зокрема. Для здійснення централізованого контролю за святкуванням “Жовтня” було створено цілу низку святкових комісій на всіх адміністративних рівнях, які контролювали процес організації та підготовки до святкування і були підзвітними перед партійними органами. В Києві та Київському окрузі загалом, організацією та підготовкою до святкування займалася Київська округова комісія при ОВК. Вона у своєму розпорядженні мала цілу низку районних і сільських комісій, за допомогою яких контролювала процес підготовки до свята та в окрузі. Сама ж Київська округова комісія була підпорядкована ОВК і Центральній комісії з проведення 10-річчя “Жовтня” в Харкові. Основні риси підготовки та проведення святкування 10-річчя “Жовтня” були наступними, а саме централізованість, уніфікованість, дотримання усіх методичних рекомендацій, розроблених Центральною комісією з підготовки та проведення святкування десятиріччя “Жовтневої революції” в Москві. Досить часто це доходило до абсурду, адже далеко не всі рекомендації можна було дотримуватися через брак умов і засобів, яскравим прикладом чого була неможливість провести парад Червоної армії в Києві разом із святковою демонстрацією одночасно, через запізнілість наказів і відсутність достатнього простору в місті, що створювало дезорганізацію в підготовці та проведенні святкування.

Таким чином більшовики, утверджуючи власну святкову культуру, витісняли усе, що було пов'язано з українськими національними державотворчими процесами та їх діячами, спотворюючи їх образ у пам'яті населення. Це здійснювалося за допомогою і радянської святкової культури, і зокрема через відзначення річниць «Жовтня», були покликані утверджувати радянські норми, цінності, ідеали та світогляд. Це мало згубний вплив на населення в Україні на цілі покоління, які привчаючись до таких норм та ідеалів, були позбавлені уявлення щодо ролі, та історичної пам'яті та об'єктивного, незаангажованого більшовицькою пропагандою розуміння щодо справжньої історії українського національного державотворення та їх діячів.

Література

1. Аль-Ані А. Державна політика по впровадженню радянської обрядовості в Українській РСР / А. Аль Ані, Н. В. Кузіна // Етнічна історія народів Європи. - 2012, - № 38. - С. 40-44.

2. Гаєвська Т. Державні радянські свята: історико-культурологічний аспект / Т. Гаєвська // Культурологічна думка. - 2013. - № 6. - С. 153- 159.

3. Гогохія Н. Т. Символічний простір тоталітарних масових свят (на прикладі святкування 1-го травня в Радянській Україні у 1929-1939 рр.) / Н. Т. Гогохія // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - 2010. - №23. С. 202-209.

4. Закович Н. М. Социалистическая обрядность и формирование нового человека / Н. М. Закович. - К: Политиздат Украины, 1979. - 351 с.

5. Келембетова В. Ю. Суспільно - побутові функції радянської обрядовості / В. Ю. Келембетова. - К.: Наукова думка, 1984. - 192 с.

6. Конович А. А. Театрализованные праздники и обряды в СССР / А. А Конович. - М: Высшая школа, 1990. - 268 с.

7. Куцак А. С. Становлення моделі масового свята в тоталітарному суспільстві / А. С. Куцак // Мистецтвознавчі записки. - 2018. - № 34. - С. 60-70.

8. Литвинова М.В. Массовые праздники и зрелища как манифестация власти / М. В. Литвинова // Евразийский союз ученых. - 2015. - № 12. - С. 47-49.

9. Плаггенборг Ш. Революция и культура. Культурные ориентиры в период между Октябрьской революцией и эпохой сталинизма / Ш. Плаггенборг; пер. с нем. Ирины Карташевой. - Спб.: Нева, 2000. - 416 с.

10. Рольф М. Советские массовые празники / М. Рольф; Пер. с нем. В.Алтухова. -

М.: Российская политическая энциклопедия Фонда первого президента России Б.Н.Ельцина, 2009. - 440 с.

11. Тарапон О. Державні свята в Україні 1920 - 1930-х рр. як засіб формування радянських політичних цінностей / О. Тарапон // Актуальні питання гуманітарних наук. - 2016. - №15. - С. 96-102.

12. Характер і форми святкування X Жовтня. Вісті ВУЦВК. 1927. 29 квіт. - №95 (1985). - С. 1

13. Центральний державний архів громадських об'єднань, ф. I, спр. 773, 227 арк.

References

1. Al-Ani A., & Kuzina N. V. (2012). Derzavna polityka po vprovadzhenniu radianskoyi obryadovosti v Ukrainskiy RSR [ State policy on the implementation of Soviet rituals in the Ukrainian SSR ]. Etnichna istoriya narodiv Yevropy -- Ethnic history of european nations, 38, 40-44 [in Ukrainian]

2. Hayevska T. (2013). Derzhavni radianski sviata: istoryko-kulturnyi aspect [State Soviet holidays: historical and cultural aspect]. Kulturolohichna dumka -- Cultural thought, 6, 153-159 [in Ukrainian]

3. Hohohiya N. T. (2010), Symvolichyi prostir totalitarnykh masovykh sviat (na prykladi sviatkuvannia 1-ho travnia v Radianskiy Ukraiini u 1929-1939 rr.) [ The symbolic space of totalitarian mass holidays (on the example of the celebration of May 1 in Soviet Ukraine in 1929- 1939)]. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytety imeni Tarasa Shevchenka. Istorychni nayky - Bulletin of Taras Shevchenko Luhansk National University. Historical sciences, 23, 202-209 [in Ukrainaian]

4. Zakovych N. M. (1979), Sotsialystycheskaya obryadnost i formyrovanye novoho cheloveka [Socialist ritualism and the formation of a new man]. Kiev: Politizdat Ukrainy [in Russian].

5. Kelembetova V.Yu. (1984), Suspilno-pobutovi funktsii radianskoyi obryadovosti [Society -- domestic functions of Soviet ritualism]. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian]

6. Konovych A. A. (1990), Teatralyzovanye prazdniki i obryady v SSSR [Theatrical holidays and rituals in the USSR]. Moskva: Vyshya shkola [in Russian].

7. Kutsak A. S. (2018). Stanovlennia modeli modeli masovoho sviata v totalitarnomu suspilstvi [Formation of a mass holiday model in a totalitarian society ], Mystetstvoznavchi zapysky -- Art history notes, 34, 60- 70.[in Ukrainian]

8. Lytvynova M.V. Massovie prazdniki i zrelishcha kak manifestatsiia vlasti [ Mass holidays and spectacles as a manifestation of power ], Yevraziyskyi soyuz uchenykh - Eurasian Union of Scientists, 12, 47-49 [in Russian].

9. Plahenborg Sh. (2000). Revolutsia i kultura. Kulturnie orientiry v period mezhdu Oktiabrskoj revolutsyjej i epohoj stalinizma. [ Revolution and culture. Cultural Landmarks Between the October Revolution and the Stalinist Era ]. (Y. Kartashova, Trans.). Saint Petersburg: Neva [in Russian].

10. Rolf M. (2009). Sovietskie massovie prazdniki [Soviet mass holidays]. (V. Altukhova, Trans.)/ Moskva: Rossiyskaya politicheskaya entsyklopedia Fonda pervoho prezydenta Rossii B.N. Yeltsyna. [in Russian].

11. Tarapon O. (2016), Derzhavni sviata v Ukraiini 1920-1930-h rr. yak zasib formuvannia radianskyh politychnyh tsinnostey [State holidays in Ukraine in the 1920s and 1930s as a means of shaping Soviet political values ]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk - Topical issues of humanitarian sciences, 15, 96-102 [In Ukrainian]

12. Kharakter i formy sviatkuvania X Zhovtnia [ The nature and forms of the X October celebration ]. Visti VUTSVK - NEWS of VUTSVK, 95(1985). - P. 1 [in Ukrainian]

13. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obyednan, f. I, spr. 771, 30 ark. [In Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru