Наукова біографія Володимира Гошовського: до 100-ліття від дня народження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова біографія Володимира Гошовського: до 100-ліття від дня народження

Володимир Пасічник

канд. мистецтвознавства, доцент

науковий співробітник

Львівської національної наукової бібліотеки України

імені Василя Стефаника (Львів)

Анотація

гошовський біографія учений

У статті проаналізовано наукову біографію В. Гошовського, що охоплює п'ятдесятирічний період його життєтворчості 1946-1996 рр. Окреслено чинники, що впливали на виховання та формування В. Гошовського як ученого, зокрема домашню атмосферу, навчання в гімназії та університеті, великий обсяг опрацьованої літератури. Значну увагу зосереджено на дослідженнях ученого в галузі етнографії, музичної діалектології, музичного слов'янознавства.

Ключові слова: Володимир Гошовський, етнографія, музична фольклористика, музична діалектологія, музичне слов'янознавство, кібернетична етномузикологія.

Volodymyr Pasichnyk, PhD, Associate Professor, researcher of Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv, Scientific Biography of Volodymyr Hoshovskyi: to the Centenary Jubilee

Abstract

The article deals with the scientific biography of V. Hoshovskyi, mostly concerning the 50-year period of his creative life, spanning the years of 1946-1996. The circumstances of his life, which influenced the upbringing and professional background, among other, his manners and lifestyle, studies in gymnasium and University as well as the vast scientific educational background and erudition are discussed.

The utmost importance is given to his ethnography studies, musical dialectology and Slavic studies.

The biography outline of V. Hoshovskyi spans several distinctive periods. The first, Trans-Carpathian (1946-1960), is concerned whith ethnography, musical aesthetics, regional studies and elaboration of the principles of ethnomusicology, including the music dialectological studies.

The second, Lviv period (1961-1974) pinnacled his elaborate studies in music dialectology and comparative Slavic studies. The important part of this period is the formation in his scientific studies of the basics of cybernetic ethnomusicology.

The third period spans 1975-1996 and can be divided into two sub periods: the Armenian one (1975-1986), which is specifically concerned with elaboration of cybernetic ethnomusicology, and the Lviv one, which spans the last decade in life of the musicologist - 1986-1996 and is concerned with further elaborations in cybernetic ethnomusicology, as well as with public relations and teaching of musicology courses.

It should be stressed that V Hoshovskyi were not only the promoter of up to-the- moment tendencies of European musicology, but also the elaborator and promoter of some innovative studies.

The scientific studies of V. Hoshovskyi become a notable contribution in Ukrainian and European musical culture.

Keywords: Volodymyr Hoshovskyi, ethnography, ethnomusicology, music dialectology, Slavic studies, cybernetic ethnomusicology.

Ім'я Володимира Гошовського як науковця європейського рівня, засновника кібернетичної етномузикології нерозривно пов'язане з відродженням наукової думки в Україні другої половини XX ст. Антологія „Украинские песни Закарпатья” (1968), монографія „У истоков народной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению” (1971), підготовлений, відредагований і фундаментально прокоментований двотомник вибраних праць Климента Квітки (1971, 1973), „Горани: К типологии армянской песни: Опыт исследования с помощью ЭВМ” (1983) - найважливіші праці, якими науковець заповнив прогалину в музичній фольклористиці.

Народився Володимир Гошовський 25 вересня 1922 року в Ужгороді на Закарпатті. У формуванні світогляду майбутнього науковця велике значення мали родина та оточення. Мати, Єлизавета Гошовська (нар. Багатурова, вірменка), піаністка за фахом, опікувалася музичним вихованням дітей (у В. Гошовського було троє братів). Перші уроки гри на фортепіано Володимир отримав у матері, а згодом за музичне виховання хлопців узялася товаришка матері, Віра Ромишовська, яка навчала їх гри на струнних інструментах. Вона ж організувала струнний квартет „братів Гошовських”, який часто виступав на гімназійній сцені. Подальша музична кар'єра В. Гошовського була пов'язана з гітарою. Спершу самоосвіта, а згодом академічна освіта - Ужгородське музичне училище (екстернат 1948-1949 рр.), Львівська державна консерваторія (екстернат 1950-1953 рр.), які заклали хорошу базу для його майбутньої музично-педагогічної діяльності.

Вагомий вплив на виховання В. Гошовського-музиканта мало хорове мистецтво, що було на той час провідним у музичній культурі Закарпаття, і чи не найбільше - хор Музично-драматичного товариства „Боян”, репетиції якого часто відбувалися в їхньому домі.

Неабияке значення у становленні світогляду В. Гошовського також мало навчання в Ужгородській гімназії, особливо зустріч гімназиста з учителем української мови Іваном Панькевичем (1887-1958). Уже у зрілому віці В. Гошовський, згадуючи про вчителя, зазначив: „деякі етапи мого життя формувалися під його безпосереднім - хоча і неусвідомленим на той час впливом [...], у деякі періоди мого життя він був незримо присутній, як ідеальний образ для наслідування, він нібито невидимою рукою вів мене крізь лабіринт життя” [Гошовський 1992б, с. 141].

Значну роль у формуванні В. Гошовського як науковця відіграло культурне середовище Праги, куди родина Гошовських емігрувала в березні 1939 року (причиною еміграції стала окупація Закарпатської України мадярами). Фундаментальні засади науковця В. Гошовський здобув у Карловому університеті (1940-1944) на філософському факультеті, де він студіював слов'янську філологію й етнографію, семіологію, порівняльне мовознавство, вивчав європейські мови, відвідував лекції з музикології. Основи майбутньої етномузикознавчої діяльності В. Гошовського заклали семінари із сербо-хорватського фольклору в німецького славіста, фольклориста, літературознавця, професора Ґергарда Ґеземанна (1888-1948). Особливо вагомими В. Гошовський вважав прослуховування його фонографічних записів слов'янських народних пісень і епосу, а також записів музики народів Сходу, які здійснив німецький етномузиколог Еріх Горнбос- тель (1877-1935) [Гошовський 1985].

Формуванню наукових поглядів В. Гошовського сприяло системне опрацювання різногалузевої літератури, якій дослідник надавав неабиякого значення. Навчаючись в університеті, він багато часу (по 4-6 годин щоденно) проводив у бібліотеці Клементінум. Саме там, за його словами, „прочитав стільки літератури, скільки пізніше вже не вдавалось. Ось там були закладені основи наукової методології, на базі яких я потім виробив ту методику і стратегію дослідження, яка дозволила мені випередити моїх чехословацьких, угорських та німецьких колег, які раніше, ніж я, почали займатися питаннями каталогізації Народних пісень” [Мушинка 2006, с. 31].

Записавшись на лекції зі старослов'янської (староболгарської) мови, які читав професор Едмунд Шнеєвайс Едмунд Шнеєвайс (1886-1964) - німецький спеціаліст в галузі слов'янської філології та фольклору, від 1940 до 1945 року був директором Слов'янського інституту при Празькому Карловому університеті., В. Гошовський одного разу опинився й на його етнографічному семінарі. Про цей доленосний випадок науковець згадав у листі до М. Мушинки: „Він мені запропонував підготувати реферат на тему «Пушкін і народна творчість». Мені незручно було відмовитись і сказати, що я на семінарі помилково, і я взявся за цю тему. Мій реферат йому сподобався і тоді він дав мені другу тему - «Етнографічний аналіз творчості Гоголя», тему, яка стала пізніше і темою моєї докторської дисертації” [Мушинка 2006, с. 35].

Праця над дисертацією „Етнографічний аналіз творчості Гоголя” (Volkskundliche Analyse des Schaffens Gogol's), якою В. Гошовський завершив університетські студії, здобувши ступінь доктора філософії (1944), сформувала міцний фундамент його як дослідника; робота ж над темою зміцнила теоретичні підвалини В. Гошовського як етнографа. Набуті знання знадобилися науковцю вже на початку його практичної діяльності як етнографа на посаді завідувача етнографічного відділу Ужгородського державного історико-краєзнавчого музею (УДІКМ, тепер - Ужгородський краєзнавчий музей), куди він влаштувався, переїхавши 1946 року з родиною до Ужгорода.

У музеї молодий дослідник розпочав активну збирацьку роботу для оформлення постійної етнографічної виставки. Найскладніше було зробити перші практичні кроки у дослідженні етнографії Закарпаття, бракувало порадника в багатьох питаннях. У цьому йому допоміг І. Панькевич [Панькевич 1946], звернувши увагу на десятки різних об'єктів, що мали неабияку етнографічну цінність. Серед них учений виокремив пергаментний рукопис XIV ст., церковні стародруки; платівки закарпатської народної музики, які 1935 року записали чеська Академія наук і радіожурнал; народні весільні костюми, вишиті сорочки; фелони з домашньої тканини XVIII ст.; сокирки бронзової доби; музичні інструменти Гуцульщини (трембіта), гуцульські писанки та чимало інших речей. В. Гошовський скористався порадами І. Панькевича, що засвідчує зміст його польового зошита [Гошовський 1946].

Учений доклав багато зусиль для збагачення музейної колекції. Завдяки йому музей придбав понад дві тисячі томів літератури з колишнього мадярського казино, бібліотеку, картини й архіви з маєтку барона Перені у Виноградові. Дослідник зібрав матеріали для розділу музейної експозиції „Природні багатства, фауна і флора Закарпаття”. Окрім цього, склав тематичний план та оформив експозицію з етнографії Закарпатської області: „Матеріальна культура до 1948 р.” До всіх зазначених експозицій В. Гошовський уклав розгорнуті методичні путівники, у стислий термін закінчив інвентаризацію і технічний опис фонду етнографії. Важливою галуззю музейної роботи ученого була участь в етнографічних експедиціях АН СРСР, а також в археологічних експедиціях і в розкопках, які організовував Ужгородський музей.

Працю в музеї В. Гошовський поєднував із роботою в Ужгородському музичному училищі (викладач домри, гітари та керівник ансамблю народних інструментів), а по звільненні з музею 1949 року повністю присвятив себе діяльності в музичній сфері. До 1961 року В. Гошовський працював на різних посадах: музичного педагога, диригента оркестру народних інструментів у музичній школі й училищі, учителя іноземних мов у середній школі, училищі й університеті, артиста-виконавця (гітарист) на концертній сцені та на радіо, музичного критика й автора музично-освітніх передач на радіо, автора лекційного циклу з естетики та історії музики. Як згодом учений зізнався в листі до чеської етномузикознавиці Олґи Грабалової: „Ця активна педагогічна, організаційна і мистецька діяльність була швидше викликана потребами матеріального забезпечення великої сім'ї, ніж надлишком енергії чи шляхетними намірами. Тому, як тільки життєві умови стали більш менш задовільними [В. Гошовський. - В. П.] посилено зайнявся науковою діяльністю: працював у бібліотеці, музичних архівах, музеї. Перш за все почав займатися історією музичної культури на Закарпатті, а після закінчення консерваторії - музичною естетикою” [Гошовський 2006, с. 8].

Водночас із педагогічною та концертною діяльністю молодий учений провадив активну лекційну роботу в галузі музикознавства та естетики. Ось деякі теми прочитаних лекцій: „Гоголь і музика”, „Бетховен”, „До питання про виникнення музики”, „Особливості трактовки творів західноєвропейських композиторів XVII-XVIII ст.”, „Гітарна музика та історія гітари”, „Про виникнення мистецтва”, „Засоби виразу в мистецтві”, „Правда і краса в мистецтві” та інше. До того ж В. Гошовський систематично виступав на сторінках обласної преси зі статтями та рецензіями [Гошовський 2017].

Прагнення ученого проводити наукові дослідження в галузі естетики засвідчив реферат „Музика як засіб спілкування. Музика та мова”, написаний як обґрунтування до майбутньої кандидатської дисертації. Із цим рефератом науковець звернувся до Інституту філософії Академії наук УРСР, але теми йому не затвердили. Про це В. Гошовський описав у спогадах „Були колись літа” [Гошовський с. 364]. Не бачачи перспектив у цьому напрямі, В. Гошовський „взявся вивчати історію музичної культури на Закарпатті” [Мушинка 2005, с. 35].

Вірогідним порадником у виборі напряму краєзнавчих досліджень можна вважати Іларіона Гриневецького Іларіон Гриневецький (1892-1962) - український диригент, педагог, громадський діяч, перший декан диригентського й теоретико-композиторського факультетів повоєнного періоду у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка.. В одному з листів І. Гриневецького до В. Гошовського читаємо: „Дуже актуальною була б тема, що відносила б ся до любої ділянки музики Закарпаття. Це ж Terra incognita і дуже вдячна для всяких досліджень. Тож у вільних хвилях понишпорите по архівах Ужгорода, а може при цій нагоді сама тема впасти в руки. Маю на увазі щось з історії тамошнього музичного життя, чи фольклору і його досліджень. Таку розв'язку вважаю найбільше реальною” [Пасічник 2007, с. 124]. В. Гошовський цілеспрямовано та наполегливо розшукував матеріали, пов'язані з історією музичної культури Закарпаття. Результати своїх наукових пошуків і досліджень учений представив у низці статей.

Водночас В. Гошовський започаткував новий для себе жанр - сценарії на музичну тематику для радіо й телебачення. Упродовж усієї своєї наукової діяльності дослідник написав понад 100 сценаріїв радіо- й телепередач. Більшість із них стосувалася музичних інструментів та українських народних пісень Закарпаття. Варто додати, що для ілюстрації автор часто використовував власні польові записи пісень.

Від 1955 року В. Гошовський почав систематично записувати народні пісні та публікувати наукові праці¹. І вже першою статтею „До питання про музичні діалекти Закарпаття” він чітко окреслив напрям своїх подальших наукових досліджень, зокрема їх методологію. Як зазначив у листі до І. Гриневецького, „з почуттям великої радості та щирої вдячності надсилаю Вам, шановний Іларіоне Омеляновичу, свою першу невеличку друковану працю з галузі музичного фольклору [...]. Ці друковані чотири сторінки мають для мене велике значення. Почуваю себе тепер як Галілей, коли сказав: “Eppur si muove!” Загалом у 1955-1961 рр. В. Гошовський записав пісні у 46 селах Закарпатської області. Eppur si muove (італ.) - все ж вона рухається., бо, не дивлячись на всі труднощі і перешкоди, що мені життя ставить в дорозі, я завзято працюю і, хоч успіхи мої незначні, я свідомий того, що здобув їх чесною та самовідданою працею і, як кажуть, «в поті лиця свого»” [Пасічник 2007, с. 126].

Новий етап у біографії вченого розпочався з переїздом на працю до Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. Із цим закладом В. Гошовський пов'язував свої наукові перспективи: як зазначив у листі до І. Гриневецького, „через Львівську консерваторію я міг би вийти «на орбіту» науковця” [Пасічник 2007, с. 137]. У консерваторії В. Гошовський працював від 1961 до 1969 рр. спершу на посаді викладача гри на домрі й керівника оркестру, а згодом доцента кафедри теорії музики і композиції. Він читав лекції з музичного фольклору, керував фольклорною практикою і науковою роботою студентів, організовував та проводив експедиції. 1961 року вчений заснував на громадських засадах Фольклорний кабінет (1966 року Кабінет отримав офіційний статус), що мав стати експериментальною лабораторією і центром наукової діяльності студентів і молодих педагогів.

Важливого значення В. Гошовський надавав питанням експедиційної роботи фольклориста. Він стверджував, що фольклористи-дослідники повинні мати практику польової роботи, володіти мовою народу, наскільки можливо, діалектами, розумітися на особливостях матеріальної та духовної культури, знати історію народу. Працюючи у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка, дослідник здійснив чимало експедицій у села Львівської, Івано-Франківської, Волинської, Закарпатської областей та Республіки Польща. Багато експедицій було пов'язано із практичною та науковою роботою студентів.

Як зазначено в листі до М. Мушинки, В. Гошовський у фольклористичній діяльності застосовував музично-діалектологічний аналіз: „Вперше ідея музично-діалектологічного аналізу була сформульована у 1959 році в доповіді на Міжвузівській конференції з питань карпатської діалектології, яка відбулася в Ужгороді Доповідь було надруковано аж 1965 року в американському журналі „Вісті”, без зазначення прізвища автора. Редактор Зиновій Лисько в кінці статті подав: „Автор цієї статті - сучасний музиколог на рідних землях” [Гошовський 1965]..

[<...>]

Вдруге я [В. Гошовський - В. П.] цю ідею повторив в доповіді «К вопросу о некоторых чертах общности музыкального фольклора славян», яка була підготовлена для VIII Міжнародного конгресу антропологічних та етнографічних наук, що відбувся в Москві у 1963 році.

[<...>]

Через рік ця ж сама ідея була повторена у статті «Фольклор и кибернетика» в журналі «Советская музыка»” [Мушинка 2006, с. 27].

Методику діалектологічного дослідження В. Гошовський впроваджував у загальну концепцію збірки-антології „Українські пісні Закарпаття” [Гошовський 1968], що послідовно реалізовано від запису народної музики (вибір регіону, села, інформантів, жанрів, їх музичних особливостей) до її систематизації. Безперечно, цю збірку можна назвати своєрідним підсумком експедиційної та наукової діяльності В. Гошовського за період 1955-1965 рр. У суті речі антологія-монографія В. Гошовського „Українські пісні Закарпаття” стала вершиною його музично-діалектологічних досліджень.

Етномузиколог розвивав тему музичних діалектів і в подальших працях 70-80-х рр., зокрема „Роль мелогеографии в ареально-комплексных исследованиях Карпат” [Гошовский 1976], „Социологический аспект музыкальной этнографии” [Гошовский 1985].

1969 року В. Гошовський полишив працю в консерваторії та перейшов на творчу роботу. Дещо ускладнилося матеріальне становище, що змусило його заробляти на життя принагідними радіо- і телепередачами та рецензіями, здебільшого далекими від етномузикології. Однак він отримав деяку свободу в пересуванні, у виборі наукової тематики, зацікавлень і тем. Як член Бюро фольклорної комісії Спілки композиторів СРСР, мав змогу брати участь у різних конференціях, пленумах і семінарах, організовувати експедиції за власними планами, працювати в бібліотеках та архівах [Гошовський 2006].

Однак В. Гошовський і далі посилено займався наукою. Домінантною темою досліджень цього періоду стає музичне слов'янознавство, результат яких завершився монографічним дослідженням „У истоков народной музыки славян. Очерки по музыкальному славяноведению” [Гошовский 1971]. У праці вчений зосередив увагу на питаннях теорії та методології вивчення народної музики, на загальних питаннях музичного слов'янознавства, на проблемах асиміляції народної музики, на взаємозв'язках фольклору і семіотики, а також працював над кібернетизацією аналітичних методів.

Основу монографії складають три аналітико-порівняльні нариси: 1) слідами однієї весільної пісні слов'ян, 2) типи українських колядок та їх структурно-ритмічні різновиди в інших слов'ян, 3) коломийкова структура в піснях слов'ян і сусідніх народів. Обрамляє ці нариси детальний методологічний вступ, що містить пояснення загальних принципів і термінів, яких дотримується автор, і висновок, у якому подано ґрунтовне дослідження про асиміляцію в музичному фольклорі.

Поява монографії „У истоков народной музыки славян” стала підсумком слов'янознавчих досліджень ученого. Концепція монографії визрівала поступово - від скрупульозного опрацювання народно-музичного матеріалу на конкретній території (фольклорна база) до теоретико-методологічних узагальнень у межах національної культури, а згодом і міжнаціональної.

У 60-х рр. В. Гошовський інтенсивно працював над упорядкуванням, редагуванням та коментуванням наукової спадщини Климента Квітки [Пасічник 2006а]. Зауважмо, що ознайомлення із працями музикознавця вплинуло на деякі напрями та на методологію студій В. Гошовського, зокрема в царині порівняльних досліджень музики слов'ян та ареальної типології. 1980 року на конференції у Львові, присвяченій 100-річчю К. Квітки, В. Гошовський однозначно підтвердив, що, займаючись питанням машинної обробки музичної інформації, основи формалізації брав від К. Квітки, наголосивши водночас на актуальності праць вченого в новому часі. Як і К. Квітка, В. Гошовський застосовував підхід до народної музики як до явища, що безпосередньо пов'язане зі середовищем, де ця пісня живе. Недаремно, вивчаючи народну пісню, дослідник звертав увагу на соціальні та естетичні проблеми, на географічні та історичні чинники, від яких залежить її існування.

1975 року В. Гошовський переїхав до Вірменії, де працював в Інституті мистецтвознавства АН Вірменської РСР на посаді старшого наукового співробітника. Тут етномузиколог закінчив багаторічну працю над створенням першої в історії музикознавства автоматизованої аналітико-синтетичної інформаційної системи - УНСАКАТ (Універсальний структурно-аналітичний каталог музичних текстів). „УНСАКАТ - це система, у назві якої віддзеркалюється спадкоємний зв'язок якісно нової системи з усіма попередніми, що були створені з початку XX ст. для каталогізації, аналізу та систематизації народних пісень. Універсалізм системи полягає не тільки в тому, що вона може обробляти пісні різних народів і музику різних епох, а й у тому, що система увібрала в себе всі діючі і прогресивні методи аналізу, класифікації та дослідження народних пісень, які були створені протягом 70 років нашого століття у країнах Європи та у США” [Гошовський 1993, с. 184].

У Вірменії В. Гошовський організував Перший всесоюзний семінар із машинних аспектів алгоритмічного формалізованого аналізу музичних текстів - МААФАТ'75, провів Перший колоквіум із проблем кавказознавства, історико-порівняльних та ареально-типологічних досліджень музики, присвячений 100-річчю від дня народження Климента Квітки.

Упродовж перших трьох років своєї роботи у Вірменії В. Гошовський налагодив процес збирання народних пісень, здійснивши фольклористичні експедиції до Нагірного Карабаху (1975) та до Краснодарського краю (1976) [Мироненко 2001].

Перебуваючи у Вірменії, В. Гошовський опублікував низку праць, зокрема: „Армянский универсальный структурно-аналитический каталог музыкальных текстов” (1979), „Горани: К типологии армянской песни (Опыт исследования с помощью ЭВМ”) (1983), „Социологический аспект музыкальной этнографии” (1985).

У Єревані він провів понад сімдесят семінарів сучасної музики, що проходили в особливій атмосфері духовного піднесення Детально про вірменський період у біографії В. Гошовського див.: [Пасічник 2006б]..

1986 року вчений повернувся до Львова. Він планував заснувати фольклорний фонограмархів, запустити комп'ютерну систему УНСАКАТ у Львові, Ужгороді, Києві, Вільнюсі. Частково це вдалося здійснити у Львові на базі Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. В Ужгороді В. Гошовський створив „Науковий центр дослідження народної музичної культури Карпат”, основне завдання якого - координувати збирацьку роботу на Закарпатті та організовувати спільно з іншими установами міжобласні та міжнародні симпозіуми з питань дослідження народної музичної культури Карпат.

В останні десять років свого життя В. Гошовський завідував на громадських засадах секцією фольклористики Обласного товариства охорони пам'яток історії та культури. При Львівському фонді культури вчений заснував товариство „Рідна пісня”. Упродовж 1991-1994 рр. працював на кафедрі української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського державного університету ім. І. Франка [Пасічник 2011]. Етномузиколог організував Першу міжнародну школу кібернетичної етномузикології та музичного карпатознавства (Ужгород-Дубриничі, 1993) та семінар „Народна пісня в кібернетичному просторі” (Львів, 1995).

Тоді ж опубліковано декілька статей ученого, серед іншого - „Объект - текст - сообщение” [Гошовский 1989], „Ostkarpathische Arbeitslieder als Semiotisches System” [Hosowskij 1990], „Місце музичного фольклору в діяльності товариства «Просвіта»” [Гошовський 1991], „Музична фольклористика в системі людознавства” [Гошовський 1991а], „Етногенетичні аспекти мелогеографії” [Гошовський 1992а], „Професор Іван Панькевич у моєму житті” [Гошовський 1992б], „Kiberneticka etnomuzikologie: prameny - podstata - perspektivy” [Hosowskij 1992], „Універсальний комп'ютерний каталог народних пісень як основа кібернетичної етномузикології” [Гошовський 1993], „Деякі проблеми збереження та дослідження народної пісні Карпат” [Гошовський 1995].

Помер Володимир Гошовський 30 грудня 1996 року у Львові, поховали його на Личаківському кладовищі.

Отже, наукова біографія В. Гошовського має яскраво окреслені періоди. Перший - закарпатський (1946-1960), що пов'язаний з етнографією, музичною естетикою, краєзнавством та остаточним закріпленням на позиціях музичної фольклористики, зокрема у царині музично-діалектологічних досліджень. Другий - львівський (19611974), що постав вершиною його наукових досліджень у галузі музичної діалектології та порівняльного слов'янознавства. Важливою складовою цього періоду є зародження в науковій діяльності вченого основ кібернетичної етномузикології. Третій період припадає на 1975-1996 рр., що умовно можна поділити на два півперіоди: вірменський - 1975-1986 рр., який максимально пов'язаний із проблематикою в царині кібернетичної етномузикології, та львівський, що у суті речі збігається з останнім десятиліттям життя вченого - 19861996 рр., коли він продовжував працю у галузі кібернетичної етномузикології, а також громадську та педагогічну діяльність.

Можна впевнено ствердити, що В. Гошовський був не тільки промотором найновіших тенденцій європейської музичної фольклористики, а й новатором та основоположником її окремих галузей. Науковий доробок В. Гошовського став помітним внеском у загальноукраїнську та європейську музичну культуру.

Список використаних джерел

1. Гошовський, В. (1946). Польовий зошит. Особистий архів Володимира Пасічника. 13 с. (Рукопис).

2. Гошовський, В. (1985). Лист до Миколи Мушинки. Єреван, 11.06.1985. Особистий архів Володимира Пасічника. 2 с. (Рукопис).

3. Панькевич, І. (1946). Лист до Володимира Гошовського. Прага, 14.04.1946. Особистий архів Володимира Пасічника. 2 с. (Рукопис).

4. Гошовский, В. (1964). Фольклор и кибернетика. Советская музыка. № 11. С. 74-83; № 12. С. 83-89. Москва.

5. Гошовский, В. (1968). Украинские песни Закарпатья. 478 с. Москва. Гошовский, В. (1971). У истоков народной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению. 304 с. Москва.

6. Гошовский, В. (1976). Роль мелогеографии в ареально-комплексных исследованиях Карпат. Карпатский сборник. С. 123-128. Москва.

7. Гошовский, В. (1985). Социологический аспект музыкальной этнографии. Българско музикознание. Год. IX, кн. 4. С. 3-19. София.

8. Гошовский, В. (1989). Объект - текст - сообщение. Традиции и перспективы изучения музыкального фольклора СССР: сборник статей / ред.-сост.: Э. Алексеев, Л. Левин. С. 56-93. Москва.

9. Гошовський, В. (1965). Музичні архаїзми та їх діалектні особливості на Закарпатті. Вісті. Ч 2 (13). С. 13-16. Міннеаполіс.

10. Гошовський, В. (1991а). Музична фольклористика в системі людознавства. Фольклор у духовному житті українського народу: Тези регіональних наукових читань, Львів, 24-25 січ. 1991 р. / редкол.: Т Комаринець (голов. ред.) та ін. С. 12-15. Львів.

11. Гошовський, В. (19916). Місце музичного фольклору в діяльності товариства „Просвіта”. Матеріали установчої конференції по відродженню на Закарпатті крайових товариств „Просвіта” / редкол.: П. Федака, І. Коцур, М. Тиводар. С. 61-67. Ужгород.

12. Гошовський, В. (1992а). Етногенетичні аспекти мелогеографії. Матеріали наукової конференції, присвячені пам'яті Івана Панькевича, 23-24 жовтня 1992р. / редкол.: П. Федака (голова), Б. Галас, М. Мушинка та ін. С. 318-320. Ужгород.

13. Гошовський, В. (19926). Професор Іван Панькевич у моєму житті. Матеріали наукової конференції, присвячені пам'яті Івана Панькевича, 2324 жовтня 1992 р. / редкол. П. Федака (голова), Б. Галас, М. Мушинка та ін. С. 141-145. Ужгород.

14. Гошовський, В. (1993). Універсальний комп'ютерний каталог народних пісень як основа кібернетичної етномузикології. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Том CCXXVI. С. 182-196. Львів.

15. Гошовський, В. (1995). Деякі проблеми збереження та дослідження народної пісні Карпат. Науковий збірник Закарпатського Краєзнавчого музею / упоряд. і наук. ред. П. Федака. Вип. 1. С. 145-150. Ужгород.

16. Гошовський, В. (2005). Були колись літа. Професійна музична культура Закарпаття: етапи становлення / упоряд., підготов. текстів, передм., приміт. Л.М. Мокану. С. 360-413. Ужгород.

17. Гошовський, В. (2006). „...Біографічний етюд...”: лист до О. Грабалової. Пам'яті Володимира Гошовського (1922-1996): збірник статей та матеріалів / упоряд. В. Пасічник. С. 7-18. Львів.

18. Гошовський, В. (2017). Музична культура Закарпаття: вибрані наукові та публіцистичні праці / ред.-упоряд. В. Пасічник. 204 с. Львів.

19. Мироненко, Я. (2001). Экспедиция на Северный Кавказ. Народній пісні я життя своє присвятив: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті видатного українського етномузиколога Володимира Гошовського / ред.-упоряд. В. Пасічник. С. 104-105. Львів.

20. Мушинка, М. (2006). Автобіографія Володимира Гошовського в його листах до мене. Пам'яті Володимира Гошовського (1922-1996): збірник статей та матеріалів / упоряд. В. Пасічник. С. 19-49. Львів.

21. Пасічник, В. (2006а). Біля джерел квіткознавства (про роботу В. Гошовського над виданням праць К. Квітки). Етномузика / упоряд. Б. Луканюк. Чис. 1. С. 33-48. Львів.

22. Пасічник, В. (20066). Вірменський період Володимира Гошовського. Пам'яті Володимира Гошовського (1922-1996): збірник статей та матеріалів / упоряд. В. Пасічник. С. 96-110. Львів.

23. Пасічник, В. (2007). Листування Володимира Гошовського з Іларіоном Гриневецьким. Етномузика / упоряд. Б. Луканюк. Чис. 3. С. 119-142. Львів.

24. Пасічник, В. (2011). Володимир Гошовський на кафедрі української фольклористики. Вісник Львівського університету. Вип. 10. С. 21-43. Львів.

25. Hosowskij, V (1992). Kiberneticka etnomuzikologie: prameny - podstata - perspektivy. Cesky Lid. C. 1. S. 1-6. Praha.

26. Hosowskij, V (1990). Ostkarpathische Arbeitslieder als semiotisches System. Sinn und Bedeutung in der Musik: Texte zur Entwicklung des musiksemiotischen Denkens / Hrsg. von V Karbusicky. S. 120-133. Darmstadt.

References

1. Hoshovskyi, V. (1946). Poliovyi zoshyt [Field notebook] Osobystyi arkhiv Volodymyra Pasichnyka. [Personal Archive of Volodymyr Pasichnyk] 13 p. (Typescript) (in Ukrainian).

2. Hoshovskyi, V. (1985). Lyst do Mykoly Mushynky. Yerevan, 11.06.1985 [Letter to Mykola Mushynka]. Osobystyi arkhiv Volodymyra Pasichnyka [Personal Archive of Volodymyr Pasichnyk]. 2 p. (Typescript) (in Ukrainian).

3. Pankevych, I. (1946). Lyst do Volodymyra Hoshovskoho [Letter to Volodymyr Hoshovskyi]. Praha, 14.04.1946. Osobystyi arkhiv Volodymyra Pasichnyka [Personal Archive of Volodymyr Pasichnyk]. 2 p. (Typescript) (in Ukrainian).

4. Hoshovskij, V. (1964). Folklor i kibernetika [Folklore and Cybernetics]. Sovetskaya muzyka [SovietMusic]. № 11. P. 74-83; № 12. P. 83-89. Moskow (in Russian).

5. Hoshovskij, V. (1968). Ukrainskie pesni Zakarpatja [Ukrainian Songs of Transcarpathia]. 478 p. Moskow (in Russian).

6. Hoshovskij, V. (1971). Uistokov narodnoj muzyki slavjan: Ocherkipo muzykalnomu slavjanovedeniju [In the Origins of Folk Music of the Slavs: Essays on Musical Slavic Studies]. 304 p. Moskow (in Russian).

7. Hoshovskij, V. (1976). Rol melogeografii v arealno-kompleksnyh issledovanijah Karpat [The Role of Melogeography in Areal and Complex Studies of the Carpathians]. Karpatskij sbornik [Carpathian Collection]. P. 123-128. Moskow (in Russian).

8. Hoshovskij, V. (1985). Sociologicheskij aspekt muzykalnoj etnografii [Sociological Aspect of Musical Ethnography]. Blgarsko muzikoznanie [Bulgarian Musicology]. Y. IX, b. 4. P. 3-19. Sofia (in Bulgarian).

9. Hoshovskij, V. (1989). Ob'ekt - tekst - soobshchenye [Object - Text - Message]. Tradicii i perspektivy izuchenija muzykal'nogo fol'klora SSSR: Sbornik statei [Traditions and Perspectives of Studying Musical Folklore of the USSR: a Collection of Articles]. P. 56-93. Moskow (in Russian).

10. Hoshovskyi, V. (1965). Muzychni arkhaizmy ta yikh dialektni osoblyvosti na Zakarpatti [Musical Archaisms and Their Dialectal Features in Transcarpathia]. Visti [Yews]. Iss. 2(13), P. 13-16. Minneapolis (in Ukrainian).

11. Hoshovskyi, V. (1991a). Muzychna folklorystyka v systemi liudoznavstva [Musical Folkloristics in the System of Anthropology]. Folklor u dukhovnomu zhytti ukrainskoho narodu: tezy rehionalnykh naukovykh chytan. Lviv, 24-25 sich. 1991 r. [Folklore in the Spiritual Life of the Ukrainian People: Abstracts of Regional Scientific Readings, Lviv, January 24-25. 1991]. P. 12-15. Lviv (in Ukrainian).

12. Hoshovskyi, V. (1991b). Mistse muzychnoho folkloru v diialnosti tovarystva “Prosvita” [The Place of Musical Folklore in the Activities of the “Prosvita” Society]. Materialy ustanovchoi konferentsii po vidrodzhenniu na Zakarpatti kraiovykh tovarystv “Prosvita” [Materials of the Founding Conference on the Revival of Prosvita Regional Societies in Transcarpathia]. P. 61-67. Uzhhorod (in Ukrainian).

13. Hoshovskyi, V. (1992a). Etnohenetychni aspekty meloheohrafiyi [Ethnogenetic Aspects of Melogeography]. Materialy naukovoi konferentsii, prysviacheni pamiati Ivana Pankevycha, 23-24 zhovt. 1992 r. [Materials of the Scientific Conference Dedicated to the Memory of Ivan Pankevych, October 23-24. 1992]. P. 318-320. Uzhhorod (in Ukrainian).

14. Hoshovskyi, V. (1992b). Profesor Ivan Pankevych u moiemu zhytti [Professor Ivan Pankevych in My Life]. Materialy naukovoyi konferentsii, prysviacheni pamiati Ivana Pankevycha, 23-24 zhovtnya 1992 r [Materials of the Scientific Conference Dedicated to the Memory of Ivan Pankevych, October 23-24, 1992]. P. 141-145. Uzhhorod (in Ukrainian).

15. Hoshovskyi, V. (1993). Universalnyi kompyuternyi kataloh narodnykh pisen yak osnova kibernetychnoi etnomuzykolohii [Universal Computer Catalog of Folk Songs as a Basis of Cybernetic Ethnomusicology]. Zapysky Naukovoho Tovarystva im. Shevchenka. Tom CCXXVI. [Notes of the Shevchenko Scientific Society. Volume CCXXVT]. P. 182-196. Lviv (in Ukrainian).

16. Hoshovskyi, V. (1995). Deiaki problemy zberezhennia ta doslidzhennia narodnoi pisni Karpat [Some Problems of Preserving and Researching the Folk Song of the Carpathians]. Naukovyi zbirnyk Zakarpatskoho Kraieznavchoho muzeiu [Scientific Collection of the Transcarpathian Museum of Local History]. Vol. 1. P. 145-150. Uzhhorod (in Ukrainian).

17. Hoshovskyi, V (2005). Buly kolys lita [Once Upon a Time There Were Years]. Profesiina muzychna kultura Zakarpattya: etapy stanovlennia [ProfessionalMusical Culture of Transcarpathia: Stages of Formation]. P. 360-413. Uzhhorod (in Ukrainian).

18. Hoshovskyi, V. (2006). “...Biohrafichnyi etiud...”: lyst do O. Hrabalovoyi [“...Biographical Sketch...”: Letter to O. Hrabalova]. Pamyati Volodymyra Hoshovskoho (1922-1996): zbirnyk statey ta materialiv [In Memory of Volodymyr Hoshovskyi (1922-1996): a Collection of Articles and Materials]. P. 7-18. Lviv (in Ukrainian).

19. Hoshovskyi, V. (2017). Muzychna kultura Zakarpattia: vybrani naukovi ta publitsystychni pratsi [Musical Culture of Transcarpathia: Selected Scientific and Journalistic Works]. 204 p. Lviv (in Ukrainian).

20. Mushynka, M. (2006). Avtobiohrafiia Volodymyra Hoshovskoho v yoho lystakh do mene [Autobiography of Volodymyr Hoshovskyi in His Letters to Me]. Pamiati Volodymyra Hoshovskoho (1922-1996): zbirnyk statey ta materialiv [In Memory of Volodymyr Hoshovskyi (1922-1996): a Collection of Articles and Materials]. P. 19-49. Lviv (in Ukrainian).

21. Myronenko, Ya. (2001). Ekspedicija na Severnyj Kavkaz [Expedition to the North Caucasus]. Narodnii pisni ya zhyttia svoie prysviatyv: Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoyi konferentsii, prysvyachenoyi pam'iati vydatnoho ukrainskoho etnomuzykoloha Volodymyra Hoshovskoho [I Dedicated My Life to Folk Song: Materials of the International Scientific and Practical Conference Dedicated to the Memory of the Outstanding Ukrainian Ethnomusicologist Volodymyr Hoshovskyi]. P. 104-105. Lviv (in Russian).

22. Pasichnyk, V. (2006a). Bilia dzherel kvitkoznavstva (pro robotu V Hoshovskoho nad vydanniam prats K. Kvitky) [Near the Sources of Kvitka's Studies (About the Work of V. Hoshovskyi on the Edition of K. Kvitka's Recearches)]. Etnomuzyka [Ethnomusic]. N. 1. P. 33-48. Lviv (in Ukrainian).

23. Pasichnyk, V. (2006b). Virmenskyi period Volodymyra Hoshovskoho [The Armenian Period of Volodymyr Hoshovskyi]. Pamiati Volodymyra Hoshovskoho (1922-1996): zbirnyk statey ta materialiv [In Memory of Volodymyr Hoshovskyi (1922-1996): a Collection of Articles and Materials]. P. 96-110. Lviv (in Ukrainian).

24. Pasichnyk, V. (2007). Lystuvannia Volodymyra Hoshovskoho z Ilarionom Hrynevetskym [Correspondence Between Volodymyr Hoshovskyi and Hilarion Hrynevetskyi]. Etnomuzyka [Ethnomusic]. Vol. 3. P. 119-142. Lviv (in Ukrainian).

25. Pasichnyk, V. (2011). Volodymyr Hoshovskyi na kafedri ukrainskoi folklorystyky [Volodymyr Hoshovskyi at the Department of Ukrainian Folkloristict]. VisnykLvivskoho universytetu [Visnyk of the Lviv University]. Vol. 10. P. 21-43. Lviv (in Ukrainian).

26. Hosowskij, V (1992). Kiberneticka etnomuzikologie: prameny - podstata - perspektivy [Cybernetic Ethnomusicology: Sources - Essence - Perspectives]. Cesky Lid. C. 1. S. 1-6. Praha (in Czech).

27. Hosowskij, V. (1990). Ostkarpathische Arbeitslieder als semiotisches System [Eastern Carpathian Work Songs as a Semiotic System]. Sinn und Bedeutung in der Musik: Texte zur Entwicklung des musiksemiotischen Denkens [Sense and Meaning in Music: Texts on the Development of Music and Semiotic Thinking]. P. 120-133. Darmstadt (in German).

Размещено на Allbest.ru