Суспільно-історичні та соціально-педагогічні передумови виховання основ патріотизму старших дошкільників у закладах дошкільної освіти (кінець ХХ - початок ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суспільно-історичні та соціально-педагогічні передумови виховання основ патріотизму старших дошкільників у закладах дошкільної освіти (кінець ХХ - початок ХХІ століття)

Лушпай Тетяна Іванівна здобувачка ступеня PhD за напрямом 011 «Освітні, педагогічні науки», Якименко Світлана Іванівна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри початкової та дошкільної освіти, Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Анотація

У статті здійснено ретроспективний аналіз дослідження суспільно-історичних і соціально-педагогічних передумов виховання основ патріотизму у старших дошкільників у закладах дошкільної освіти в кінці ХХ - на початку ХХІ століття. Встановлено, що трансформація змісту патріотичного виховання дітей і молоді в Україні в кінці ХХ - на початку ХХІ століття гальмувалась складною історичною, суспільно-економічною й соціокультурною ситуацією, що негативно впливало на розвиток українського суспільства загалом. Зроблено висновок, що з проголошенням незалежності України в духовно-культурному житті відбувались три суперечливі процеси: по-перше, здійснювалось переосмислення та переоцінка пріоритетних поглядів, орієнтирів, настанов поведінки; по-друге, відновлення традиційних цінностей національної культури, відтворення релігійних та національних форм світосприйняття; проникнення нової системи цінностей, характерної для духовно-культурного життя західної цивілізації та її адаптація на національному рівні.

Зазначено, на стан патріотичного виховання дітей та молоді впливали як зовнішні чинники (ємний ринок праці західних країн, приваблива матеріальна оцінка праці, зростання попиту розвинених країн на працю іноземців), так і внутрішні (нестача робочих місць і безробіття, різниця в оплаті праці на батьківщині та за кордоном, політична і соціально-економічна криза, спад виробництва, поширення корупції, відсутність можливостей для розвитку та самореалізації, загальна нестабільна ситуація в країні). Встановлено, що наприкінці XX ст. стан освіти визначали такі чинники: перехідний період розвитку українського суспільства, який зумовив творення нових форм, методів і засобів навчання; трансформація всієї сфери патріотичного виховання за рахунок внесення до педагогічної системи знань про соціальну реальність; системна криза, що гальмувала розвиток нововведень в освітній галузі. Зроблено висновок, що в умовах пострадянської України та до сьогодення українська національна ідея є виразником головних соціокультурних традицій і менталітету народу, перебуває в стані постійного розвитку, ґрунтується на патріотизмі та набула статусу державної ідеології.

Ключові слова: патріотичне виховання, суспільно-історичні передумови, соціально-педагогічні передумови, заклад дошкільної освіти, старший дошкільник, національна ідея, незалежність, суспільна криза, духовні цінності, трансформація змісту патріотичного виховання.

Abstract

Organizational and pedagogical conditions of educational fundamentals of patriotism in older pre-school students in pre-school education institutions (end of XX - beginning OF XXI century)

Lushpai Tetiana Ivanivna PhD degree holder in the direction 011 «Educational, pedagogical sciences», Yakymenko Svitlana Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Primary and Preschool Education, V. O. Sukhomlynskyi Mykolaiv National University

The article carries out a retrospective analysis of the study of socio-historical and socio-pedagogical prerequisites for the education of the basics of patriotism in older preschoolers in preschool education institutions in the late 20th and early 21st centuries. It was established that the transformation of the content of patriotic education of children and youth in Ukraine at the end of the 20th and the beginning of the 21st century was hampered by a difficult historical, socio-economic and socio-cultural situation, which had a negative impact on the development of Ukrainian society in general. It was concluded that with the declaration of Ukraine's independence, three contradictory processes took place in the spiritual and cultural life: first, there was a rethinking and reassessment of priority views, guidelines, and guidelines for behavior; secondly, restoration of traditional values of national culture, reproduction of religious and national forms of worldview; penetration of a new system of values characteristic of the spiritual and cultural life of Western civilization and its adaptation on the national soil.

It was noted that the state of patriotic upbringing of children and youth was influenced by both external factors (the capacious labor market of Western countries, attractive material evaluation of work, the growth of demand for foreign labor in developed countries), and internal factors (lack of jobs and unemployment, the difference in wages at home and abroad, political and socio-economic crisis, decline in production, spread of corruption, lack of opportunities for development and self-realization, general unstable situation in the country). It was established that at the end of the 20th century the state of education was determined by the following factors: the transition period of the development of Ukrainian society, which led to the creation of new forms, methods and means of education; transformation of the entire sphere of patriotic education due to the introduction of knowledge about social reality into the pedagogical system; a systemic crisis that inhibited the development of innovations in the educational field. It was concluded that in the conditions of post-Soviet Ukraine and until today, the Ukrainian national idea is an expression of the main socio-cultural traditions and mentality of the people, is in a state of constant development, is based on patriotism and has acquired the status of a state ideology.

Keywords: patriotic education, socio-historical prerequisites, socio- pedagogical prerequisites, preschool education institution, senior preschooler, national idea, independence, social crisis, spiritual values, transformation of the content of patriotic education.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку нашої держави освіта України має надавати належної уваги аналізу історичного педагогічного досвіду, розвитку перспективних ідей у теорії і практиці дошкільної освіти з урахуванням національної самобутності українського народу з проблем патріотичного виховання молодого покоління. В умовах сьогодення ідеї вітчизняних учених і педагогів-практиків потребують актуалізації та можуть сприяти розбудові системи національної освіти.

Успішність виховання основ патріотизму у старших дошкільників у закладах дошкільної освіти певним чином залежить від впровадження досвіду минулих років як у контексті збереження традицій, реалізації ефективних форм і методів виховання, так і з метою недопущення педагогічних помилок. Дослідження суспільно-історичних і соціально-педагогічних передумов виховання основ патріотизму у старших дошкільників у закладах дошкільної освіти в кінці ХХ - на початку ХХІ століття дозволить розкрити їх вплив на виховання загалом та на патріотичне, зокрема. Означене вище актуалізує також необхідність здійснення ретроспективного аналізу патріотичного виховання дітей дошкільного віку, оскільки осмислення та систематизація історико-педагогічного досвіду є необхідною умовою розвитку педагогічної науки і практики, особливо в часи реформаційних змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У контексті проблеми дослідження важливими є розробки в історичному аспекті сучасних дослідників щодо засадничих ідей патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку (І. Бех, А. Богуш, Н. Бондаренко, І. Газіна, М. Качур, О. Кисельова, Л. Кокуєва, О. Корнєєва, В. Лаппо, Л. Никонова, О. Стаєнна, В. Степова, Л. Філатова)

Мета статті - визначити суспільно-історичні та соціально-педагогічні передумови виховання основ патріотизму у старших дошкільників у закладах дошкільної освіти в кінці ХХ - на початку ХХІ століття в Україні.

Виклад основного матеріалу

Трансформація змісту патріотичного виховання дітей і молоді в Україні в кінці ХХ - на початку ХХІ століття гальмувалась складною історичною, суспільно-економічною й соціокультурною ситуацією, що негативно впливало на розвиток українського суспільства загалом. О. Лановенко зазначає, що початок 90-х років ХХ с. в ідеологічній сфері українського суспільства характеризувався значними прогалинами. На думку автора «ідеологічна криза лежить в основі кризи будь-яких цивілізацій і суспільних систем, так саме, як і будь-яке суспільне відродження починається з очищення і оновлення суспільних ідеалів, з утвердження нової системи цінностей, тобто з формування нової ідеології» [1].

Розпад Радянського Союзу зламав діючу в той час систему ідеологічного та етичного виховання, однак, замість неї в незалежній Україні практично не було створено цілісної системи патріотичного виховання. Проте, як зазначає І. Дзюба, державно незалежна Україна не змогла відразу позбутися багатьох аспектів колишньої колоніальної залежності - як у сфері економіки та політики, так і особливо у сфері самоусвідомлення та «ментальності». Значна частина населення, попри загальне невдоволення радянською системою, характеризувалася радянською ідентичністю. Майже повністю збереглися «здобутки» напівколоніального становища у сфері культури і мови. Більше того, у дечому вони примножилися. Якщо наприкінці 80-х та на початку 90-х років у атмосфері піднесення національного руху та ейфорії від здобуття державної незалежності відчутно зросло зацікавлення українською мовою навіть з боку російськомовних, вона здобувала престижність, і володіння нею уявлялося перспективним, то невдовзі глибока економічна криза, господарський нелад, політична нестабільність, масове зубожіння населення призвели до компрометації української ідеї, що болісним чином позначилося і на ставленні до української культури та мови як носія національності [2, с. 464]. Соціально-економічні і геополітичні виклики української держави були пов'язані з відсутністю консолідуючої патріотичної ідеології та зміною традиційного суспільного устрою.

Як стверджує О. Бойко, з проголошенням незалежності України в духовно-культурному житті відбувались три суперечливі процеси: по-перше, здійснювалось переосмислення та переоцінка пріоритетних поглядів, орієнтирів, настанов поведінки; по-друге, відновлення традиційних цінностей національної культури, відтворення релігійних та національних форм світосприйняття; проникнення нової системи цінностей, характерної для духовно-культурного життя західної цивілізації та її адаптація на національному ґрунті [3]. Перехід України до капіталістичного устрою економіки та відхід від соціалістичної ідеології вплинули на державницьку філософію, зокрема у суспільстві відбулася зміна ставлення до таких цінностей, як патріотизм, честь, обов'язок. Оскільки в країні нові пріоритети виховання дітей та молоді ще не були визначені, суб'єкти виховного процесу (як держава, так і кожний вихователь) не мали чітких уявлень про мету, завдання, принципи та зміст патріотичного виховання. Після проголошення незалежності України в 1991 р., були прийняті державні законодавчі документи (Закон України «Про освіту» , Закон України «Про загальну середню освіту», Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття»), які визначали роль і значення освіти і виховання особистості в дусі любові до Батьківщини й усвідомлення свого громадянського обов'язку на основі поєднання духовних національних і загальнолюдських цінностей; як стратегічні визначаються завдання з усвідомлення свого громадянського обов'язку, утвердження якостей громадянина-патріота України.

Однак, процес патріотичного виховання дітей та молоді ускладнювався у зв'язку з економічною нестабільністю в Україні, безробіттям і трудовою міграцією. Дослідники В. Даніл'ян та Г. Ковальова виокремлюють зовнішні чинники (ємний ринок праці західних країн, приваблива матеріальна оцінка праці, зростання попиту розвинених країн на працю іноземців) та внутрішні (нестача робочих місць і безробіття, різниця в оплаті праці на батьківщині та за кордоном, політична і соціально-економічна криза, спад виробництва, поширення корупції, відсутність можливостей для розвитку та самореалізації, загальна нестабільна ситуація в країні) чинники трудової міграції з України» [4, с. 237]. Перебуваючи за кордоном українці мали можливість оцінити європейські стандарти життя, що вплинуло на активність трудової міграції.

Так, на загальнодержавній нараді працівників освіти 22 липня 1992 р. міністр освіти України П. Таланчук зазначив, що «у спадщину від тоталітаризму ми отримали глибоку кризу в економіці, пограбовану культуру, викривлену історію, зденаціоналізовану особистість...».

Як стверджує С. Мофа, «в умовах трансформації суспільства виникла певна ідеологічна пустота, що деформувала суспільну етику та мораль, нівелювала патріотичні почуття та почуття громадянської відповідальності, причиною яких стало «імпортування» не найкращих зразків масової західної культури (кінопродукція, література тощо), які пропагували жорстокість, насилля, жадібність, марнославство, вседозволеність …Ў·[ 5, с. 403].

Закон України «Про загальну середню освіту (1999 р.) став важливим нормативним документом, який визначив принципи «патріотизму, гуманізації, демократизації, на яких ґрунтувалось реформування загальної середньої освіти та методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей» [6, с. 5].

Важливим чинником виховання основ патріотизму у дітей та молоді стала зміна статусу української мови, як державної. зокрема в 1994 р. українською мовою розмовляло лише 44 % населення України [7].

Узагальнення досягнень та втрат у сфері освіти України періоду незалежності здійснено в «Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні» (за ред. В.Г. Кременя). У зазначеному документі розкрито зміст здобутків та основних втрат реформування української освіти. Зокрема, до здобутків віднесено: розробка нової методології розвитку української освіти, яка ґрунтувалась на цілях і цінностях демократичного суспільства, спрямованість до європейських та світових освітніх і наукових просторів тощо, що загострило питання патріотичного виховання дітей та молоді; створення нового законодавчого поля функціонування освіти, зокрема прийняття Законів «Про освіту» (1991 р., 1996 р., 2017 р.), «Про дошкільну освіту» (2001р.), «Про вищу освіту» (2002 р., 2014 р.), «Про охорону дитинства» (2001 р.) тощо та низки виховних концепцій звернули увагу педагогів на питання національно-патріотичного виховання; забезпечення безперервності та наступності патріотичного виховання дітей та молоді, єдності вимог до патріотичного виховання дітей та молоді на основі державних стандартів як чинника збереження єдиного освітнього простору в країні; висвітлення проблем патріотичного виховання дітей та молоді у національній педагогічній пресі.

У контексті дослідження проблеми виховання основ патріотизму у старших дошкільників у доповіді визначено такі основні втрати реформування української освіти: «значне послаблення консолідуючої, культуротворчої місії освіти у зв'язку з відсутністю системної науково обґрунтованої ідеології її розвитку; відсутність організованого суспільного виховання, що спричинило прогалини у патріотичному вихованні дошкільників; відсторонення влади від розв'язання проблем дошкілля і, як наслідок, зменшення мережі закладів дошкільної освіти; відсутність прогнозування демографічної ситуації і потреб розвитку освіти в регіонах; нерозробленість правових засад щодо статусу землі та будівель закладів дошкільної освіти, що зумовили неготовність забезпечити дошкільну освіту, передусім для дітей старшого дошкільного віку» [8, с. 11-12].

Пріоритетні напрями виховання були визначені у листопаді 1993 р. прийнятою Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), яка визначила завдання дошкільної ланки освіти, як «спрямовання на практичне оволодіння рідною мовою в сім'ї та дошкільному виховному закладі…виховання …поваги й любові до батьків, родини, батьківщини» [9].

Затверджена у 1999 р. «Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства» була спрямована насамперед на впровадження у суспільну свідомість загальнолюдських цінностей (національні цінності в документі практично не згадуються)» [10]. Однак, варто зазначити, що зміст та шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді у зазначеній вище програмі не були конкретизовані, що спричинило певну невизначеність серед педагогів у питаннях виховання громадянина-патріота. У 2004 році була прийнята «Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні», в якій основою національної системи виховання була задекларована національна ідея як консолідуючий чинник розвитку суспільства і нації в цілому.

Важливо зазначити, що в основі змісту виховання було ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, що проявляється у таких якостях, як: патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків. Патріотизм визначено як прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою» [11]. У 2012 р. було прийнято нову редакцію Базового компонента дошкільної освіти, кожна з освітніх ліній якого передбачала реалізацію завдань щодо патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Важливим у контексті проблеми нашого історико-педагогічного дослідження є визначення особливостей розвитку педагогіки в Україні в другій половині ХХ ст. у дисертаційному дослідженні О. Адаменко «Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950-2000 рр..), зокрема розвиток теорії виховання. Авторка характеризує 90-ті роки як «етап формування гуманістичной демократично спрямованої національної парадигми виховання, зорієнтованої на розробку засад гуманістично орієнтованої, демократичної системи виховання і створення варіативних моделей виховного процесу». Важливо зазначити, що розвиток педагогіки відбувався від обґрунтування авторитарних до розробки засад гуманістично орієнтованих, демократичних освітньо-виховних систем, а в теорії виховання простежувалась поступова відмова від функціонального та перехід на розвиток особистісно орієнтованого підходу до виховання особистості» [12].

У наш час світогляд дітей та молоді, характеризується потенціалом життєдіяльності, відкритістю, налаштованістю на єдність національних і загальнолюдських пріоритетів, особливою відповідальністю за долю незалежної України, що сприяє ефективності патріотичного виховання.

Висновки

Отже, 90-ті роки ХХ ст. стали початком становлення нової гуманістично та демократично орієнтованої національної парадигми виховання, головними векторами якої були визначені як загальнолюдські цінності, так і національні цінності. В умовах пострадянської України та до сьогодення українська національна ідея є виразником головних соціокультурних традицій і менталітету народу, перебуває в стані постійного розвитку, ґрунтується на патріотизмі та набула статусу державної ідеології.

патріотичний виховання діти пострадянський

Література

1. Лановенко О. Будь-яке суспільне відродження починається з формування нової ідеології. Вітче. 2000. №3. С. 3-9.

2. Дзюба І. Русифікація вчора, сьогодні…і завтра? / І. Дзюба // Дзюба І. Нагнітання мороку: від чорносотенців ХХ ст. до українофобів початку ХХІ ст. К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. С. 405-488.

3. Бойко О.Д. Історія України / О.Д. Бойко. К.: Видавничий центр «Академія», 2002. 656 с.

4. Ковальова Г.П., Данілян В.О. Україна у світових і глобалізацій них процесах: виклики і відповіді. Науковий вісник. Серія «Філософія». Харків: ХНПУ, 2015. Вип. 45 (частина І). С. 229-241.

5. Мофа С.О. Національно-патріотичне виховання молоді в сучасних умовах. Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції з питань патріотичного виховання молоді «Соціальний розвиток України та патріотичне виховання громадян» (18-19 жовтня 2012 року, м. Запоріжжя, друкарня «Акцент» (ФОП Систеров В.М)).

6. Закон України «Про загальну середню освіту». Освіта України. 1999. № 25. С. 5.

7. Становище української мови в Україні у 2012 році. Аналітичний огляд.

8. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук України; [редкол.: В.Г. Кремень (голова), В.І. Луговий (заст. голови), А.М. Гуржій (заст. голови), О.Я. Савченко (заст. голови)]; за заг. ред. В.Г. Кременя. Київ: Педагогічна думка, 2016. 448 с. (До 25-річчя незалежності України). C. 11-12.

9. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р., №896).

10. Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства.

11. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні.

12. Адаменко О.В. Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950-2000 рр..): дис. ...доктора пед. наук: 13.00.01 / Луганський національний педагогічний університет ім. Т. Шевченка. Луганськ, 2006. 613 с.

References

1. Lanovenko O. (2000). Budj-jake suspiljne vidrodzhennja pochynajetjsja z formuvannja novoji ideologhiji [Any social revival begins with the formation of a new ideology]. Viche, 3, 3 -9 [in Ukrainian].

2. Dzjuba I. (2011). Rusyfikacija vchora, sjoghodni…i zavtra? / I. Dzjuba // Dzjuba I. Naghnitannja moroku: vid chornosotenciv KhKh st. do ukrajinofobiv pochatku KhKhI st. K.: Vydavnychyj dim «Kyjevo-Moghyljansjka akademija», 405-488 [in Ukrainian].

3. Bojko O.D. (2022). Istorija Ukrajiny [History of Ukraine] / O.D. Bojko. K.: Vydavnychyj centr «Akademija» [in Ukrainian].

4. Kovaljova Gh.P., Danil'jan V.O. (2015). Ukrajina u svitovykh i ghlobalizacij nykh procesakh: vyklyky i vidpovidi. Naukoj visnyk. Serija «F-ilosofija» - Scieic Bulletin. Series "Philosophy", Kharkiv: KhNPU, 45 (I), 229-241 [in Ukrainian].

5. Mofa S.O. (2012). Nacionaljno-patriotychne vykhovannja molodi v suchasnykh umovakh [National-patriotic education of youth in modern conditions]. Materialy VI Mizhnarodnoji naukovo-praktychnoji konferenciji z pytanj patriotychnogho vykhovannja molodi «Socialjnyj rozvytok Ukrajiny ta patriotychne vykhovannja ghromadjan» (18-19 zhovtnja 2012 roku, m. Zaporizhzhja, drukarnja «Akcent» (FOP Systerov V.M)) [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrajiny «Pro zaghaljnu serednju osvitu» [Law of Ukraine "On general secondary education"]. Osvita Ukrajiny. 1999. № 25. S. 5 [in Ukrainian].

7. Stanovyshhe ukrajinsjkoji movy v Ukrajini u 2012 roci [The position of the Ukrainian language in Ukraine in 2012]. Analitychnyj oghljad. [in Ukrainian].

8. Nacionaljna dopovidj pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukrajini / Nac. akad. ped. nauk Ukrajiny; [redkol.: V.Gh. Kremenj (gholova), V.I. Lughovyj (zast. gholovy), A.M. Ghurzhij (zast. gholovy), O.Ja. Savchenko (zast. gholovy)]; za zagh. red. V.Gh. Kremenja. Kyjiv: Pedaghoghichna dumka, 2016. 448 s. (Do 25-richchja nezalezhnosti Ukrajiny), 11-12 [in Ukrainian].

9. Derzhavna nacionaljna proghrama «Osvita» («Ukrajina KhKhI stolittja») (Zatverdzheno postanovoju Kabinetu Ministriv Ukrajiny vid 3 lystopada 1993 r., №896) [State national program "Education" ("Ukraine of the 21st century") (Approved by the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated November 3, 1993, № 896)]. [in Ukrainian].

10. Nacionaljna proghrama patriotychnogho vykhovannja ghromadjan, formuvannja zdorovogho sposobu zhyttja, rozvytku dukhovnosti ta zmicnennja moraljnykh zasad suspiljstva [National program of patriotic education of citizens, formation of a healthy lifestyle, development of spirituality and strengthening of the moral foundations of society]. [in Ukrainian].

11. Nacionaljna proghrama vykhovannja ditej ta uchnivsjkoji molodi v Ukrajini [National program of education of children and student youth in Ukraine]. [in Ukrainian].

12. Adamenko O.V. (2006). Rozvytok pedaghoghichnoji nauky v Ukrajini v drughij polovyni KhKh stolittja (1950-2000 rr..): dys. ...doktora ped. nauk: 13.00.01 [Development of pedagogical science in Ukraine in the second half of the 20th century (1950-2000): diss. ...doctor of pedagogy Sciences: 13.00.01] / Lughansjkyj nacionaljnyj pedaghoghichnyj universytet im. T. Shevchenka. Lughansjk [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru