Воєнні конфлікти та їх вплив на політичну та соціальну історію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Воєнні конфлікти та їх вплив на політичну та соціальну історію

Куцька Олеся Миколаївна доктор історичних наук, професор, кафедра воєнної історії, Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів

Плазова Тетяна Іванівна кандидат історичних наук, доцент, кафедра воєнної історії, Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів

Казан Емілія Мар`янівна кандидат історичних наук, доцент, кафедра Воєнної історії, Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів

Анотація

У дослідженні з'ясовується поняття конфлікту як специфічної взаємодії, яка заснована на суперечливих інтересах суб'єктів суспільних відносин і є об'єктивною умовою розвитку цивілізації. Висвітлено глобальний вплив конфліктів на долю світових цивілізацій та їх розвиток в історичній ретроспективі. Воєнні конфлікти переслідують людство впродовж усієї історії і знаходять відображення в літературі та мистецтві різних країн і народів.

У результатах дослідження з'ясовано, що в основі виникнення та розвитку всіх соціальних суперечностей лежать як об'єктивні суперечності між протиборчими силами, що виникають у конкретних умовах, так і суб'єктивні обставини, тобто особистісні характеристики сторін, що спонукають їх вступати в конфліктну взаємодію та обирати ту чи іншу форму конфлікту. Важливу роль у цих процесах відіграють психічні характеристики. воєнний конфлікт історія

Під соціальним конфліктом треба розуміти взаємодію, зумовлену суперечливими цінностями і сформованими нормами поведінки сторін. Вищою формою конфлікту і засобом остаточного й кардинального розв язання конфліктних ситуацій, як і раніше, залишається війна.

Війна - це історичний феномен, одна з найжорстокіших, найбрутальніших і наймасштабніших форм конфлікту, яка впродовж історії зазнала безлічі трансформацій.

У висновках зазначено, що ефективним підходом до відновлення довіри, що ґрунтується на взаєморозумінні, відповідальності, недопущенні насильства, верховенстві закону та турботі про майбутнє, є діалог - діалог цивілізацій. Його основою і метою є взаєморозуміння в усіх аспектах сучасного життя. Діалог цивілізацій - це взаємоповага, взаємовплив явищ і тенденцій різних цивілізацій та конструктивна взаємодія на благо людства.

Ключові слова: виникнення воєнних конфліктів, історичний погляд, соціально-політичні аспекти, сучасні виклики, механізми регулювання.

Kutska Olesya Mykolaivna Doctor of Sciences in History, Professor, Head of the Department of History of Wars, Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy, Lviv,

Plazova Tetyana Ivanivna Candidate of Historical Sciences Associate Professor of Department of Military History, Hetman Petro Sahaidachny National Army Academy, Lviv

Kazan Emiliia Marianivna Candidate of Historical Sciences Associate Professor of Department of Military History, Hetman Petro Sahaidachny National Army Academy, Lviv

MILITARY CONFLICTS AND THEIR IMPACT ON POLITICAL

AND SOCIAL HISTORY

Abstract

The study elucidates the concept of conflict and its global impact as a specific interaction consisting of conflicting interests of subjects of social relations, which is an objective condition for the development of civilization. Military conflicts haunt humanity throughout history and are reflected in the literature and works of art of various countries and peoples.

The results of the study revealed that the origin and development of all social contradictions are based on objective contradictions between opposing forces. This work examines the role of the military in military conflicts in

In particular, one of the most common definitions of a military conflict is the interpretation according to which it is the form of conflict resolution that most exacerbates contradictions between the subjects of military-strategic relations and at the same time is the form of conflict resolution that most exacerbates contradictions between subjects of military-strategic relations.

One of the most common is the interpretation according to which it is a form of conflict resolution that most exacerbates the contradictions between the subjects of military-strategic relations and at the same time uses the limited scale of the armed forces (military organizations).

In this case, we are talking about a form of conflict resolution using a limited scale of the army (military organization). There are three formal manifestations of war. War is a historical phenomenon, one of the cruelest, most brutal and largest forms of conflict, which has undergone many transformations throughout history.

The conclusions state that an effective approach to restoring trust, based on mutual understanding, responsibility, non-violence, the rule of law and concern for the future, is a dialogue - a dialogue of civilizations. The basis and goal of the dialogue of civilizations is mutual understanding in all aspects of modern life. The dialogue of civilizations is mutual respect, mutual influence of phenomena and trends of different civilizations, and constructive interaction for the benefit of humanity.

Keywords: emergence of military conflicts, historical perspective, socio-political aspects, modern challenges, regulatory mechanisms.

Постановка проблеми. Трансформація всіх сфер суспільного життя призвела до кризи традиційних норм, цінностей і моральних орієнтирів і загалом до втрати людьми орієнтирів у мінливому світі. На перший погляд здається, що відійшли в минуле класова боротьба, конфлікти між народами та боротьба за ресурси, які були причиною історичних конфліктів. Однак людство є заручником своєї власної еволюції. Нові можливості поєднуються з традиційними, інтенсивні шляхи розвитку - з екстенсивними. А нові можливості в поєднанні з традиційним, експансивним і самодостатнім мисленням ведуть до глобальної системної кризи цивілізації. (під цивілізацією ми розуміємо більш складну структуру, ніж суспільства й держави).

Криза передує конфлікту, а конфлікт - війні. Війни породжують нові конфлікти й кризи, які в кінцевому підсумку призводять до нових воєн.

Конфлікт супроводжує людство впродовж усієї його історії і знаходить відображення в літературі та мистецтві різних країн і народів.

Під соціальним конфліктом треба розуміти будь-яку взаємодію, викликану суперечливими цінностями й усталеними нормами поведінки сторін. Можна з упевненістю сказати, що війна є наймасштабнішою формою соціально-політичної взаємодії в історії людства. Хоча реальні конфлікти, безпосередньо пов'язані з часовою, просторовою і соціальною парадигмами, є формою соціальної взаємодії, спрямованої на розв'язання суперечностей, війна не є інструментом діалогу і не може бути формою розв'язання конфлікту. Концепція політичного і міжнародного конфлікту дедалі більше виходить за ті межі, у яких мислився міжнародний конфлікт іще в XIX столітті, у часи формування відповідної термінології.

На жаль, воєнні конфлікти залишаються вищою формою конфлікту та основним і остаточним засобом розв'язання конфліктних ситуацій.

Зміна цінностей, форм і методів спілкування, зміна поглядів у відповідь на виклики часу призводять до переосмислення війни як форми конфлікту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Комплексне дослідження воєнних конфліктів та їх впливу на політичну й соціальну історію провели як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Зокрема,О. Мілославська та Б. Бернадський акцентують на осмисленні воєнного конфлікту та його наслідках у розрізі історичного розвитку і політичної думки [4].

І. Пиголенко, Ю. Пиголенко та К. Кукса зазначають відмінні ознаки між війною та воєнним конфліктом, вказують на те, що війна характеризується політико-соціальним та стратегічним змістом, проте незалежно від її типу війна завжди є воєнним конфліктом [5].

Таку позицію підтримують Л. Приполова та Д. Риндич, котрі вважають очевидним, що сучасна політико-правова думка та міжнародне гуманітарне право порушують низку складних питань, пов'язаних із юридичним визначенням природи збройного конфлікту, для якого властиві так звані «гібридні війни». Саме цей тип конфлікту став характерним для конфліктних ситуацій ХХІ століття, породивши нові складні та нестабільні відносини у міжнародному співтоваристві. Наведено найпоширеніші приклади конфліктних ситуацій у

міжнародному співтоваристві [7].

О. Рішняк наголошує, що під час воєнних конфліктів культурна спадщина має бути надійно захищена, бо її руйнування може вплинути на всі сфери існування держави та історію загалом [8].

В. Тєнєшев доводить, що важливо під час воєнних конфліктів дотримувати міжнародних договорів, а після них - врегульовувати спірні питання чи вдосконалювати певні законодавчі норми [10]. В. Тюріна та Л. Солохіна запевняють, що воєнні конфлікти завдають значної шкоди не лише економіці та іншим сферам життєдіяльності держави, а й психічному здоров'ю людини, що врешті-решт впливає на соціальну та кримінальну ситуацію в суспільстві [11].

Г. Хлистун у своєму дослідженні визначає важливий аспект: у період активного розвитку конфлікту і навіть після його завершення ЗМІ відіграють важливу роль у формуванні думки респондентів про це явище та його наслідки. ЗМІ маніпулюють думкою людей, стимулюють їхню реакцію, пропагуючи певні ідеали, які надалі впливають на перебіг розвитку конфліктної ситуації [14]. Л. Чупрій наводить у статті одне з найпоширеніших визначень збройного конфлікту, згідно з яким це форма конфлікту між суб'єктами воєнно-стратегічних відносин, що загострюється до найвищого рівня та при цьому розв'язується через застосування сили (воєнної організації) в обмежених засобах ведення війни [14].

Мета статті - дослідження особливостей та механізмів воєнного конфлікту в Україні з погляду історичної ретроспективи та соціального значення.

Виклад основного матеріалу. Нині тема конфлікту як соціального явища актуальна як ніколи. Рушійною силою дискусії є багатофакторна природа конфлікту та його вплив на соціальні процеси. Особливості світової дійсності, спрямованість суспільного і національного розвитку, новизна і складність викликів, що постали перед сучасним суспільством, потребують системного розгляду природи соціального конфлікту. Знання й використання ефективних прийомів запобігання виникненню конфліктних ситуацій та нейтралізації конфліктогенів стає важливою проблемою на всіх рівнях відносин [2].

Як уже зазначалося, вищою формою конфлікту та основним і остаточним засобом розв'язання конфліктних ситуацій є воєнний конфлікт. У Кримінальному кодексі України воєнний конфлікт визначається як форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей шляхом двостороннього застосування військової сили; основними видами воєнного конфлікту є війна. У цьому визначенні воєнний конфлікт розуміється як форма розв'язання суперечностей, що характеризується переважно застосуванням військової сили між двома державами. Якщо він є формою розв'язання суперечності, то з цього визначення випливає, що його матеріальним змістом є суперечність, а процесуальним - її розв'язання шляхом застосування військової сили. Очевидно, що поняття «воєнний конфлікт» є загальним по відношенню до понять «збройний конфлікт» і «війна».

Основними характеристиками воєнного конфлікту є такі:

наявність конфлікту між державами або всередині них;

застосування військової сили між двома державами;

достатня контрольованість;

перехід від мирного до військового способу життя [6]. Класифікація воєнних конфліктів і їх особливості наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості воєнних конфліктів

Джерело: власна розробка автора

Виникнення деструктивних наслідків воєнних конфліктів пов язане з порушенням порядку в тій чи іншій сфері. У свідомості багатьох конфлікт - це негативне явище, що загрожує людським відносинам, порядку, міжнаціональним відносинам; синонім протистояння, хаосу, безладу, війни. Водночас той факт, що наслідки конфлікту зачіпають як сторони, які беруть у ньому участь, так і людство загалом, є приводом для дискусій.

одного боку, конфлікт може сприяти ідеологічній єдності, посиленню соціального контролю і концентрації ухвалення рішень кожною зі сторін. З іншого - конфлікт може зміцнювати рівновагу на різних рівнях і сприяти створенню коаліцій. Якщо в соціологічному та психологічному контекстах ця позиція знаходить підтримку, то в політологічному й дипломатичному акцент на позитивній ролі конфлікту може призвести до ідеологічних суперечностей і помилок.

Витоки та зміст соціального конфлікту можна визначити, проаналізувавши те спільне, що є у всіх типів соціальних конфліктів. Усі воєнні конфлікти (політичні, економічні, духовні та культурні) пов язані з реалізацією прагнень, потреб, інтересів і цінностей. Незалежно від цілей, масштабів і складу учасників, усі воєнні конфлікти зрештою є продовженням політичного конфлікту військовими засобами. Воєнний конфлікт, маючи ту саму природу, що й війна, відрізняється від неї тим, що, як зазначає Н. Фурсіна, він у принципі не є непримиренним, бо його учасники переслідують обмежені й навряд чи крайні цілі [12]. Він відбувається в локальному просторі та обмежений засобами, що не потребують мобілізації всієї могутності сторін.

Воєнний конфлікт зазнав значних змін у своєму соціально- політичному змісті, військово-технічних характеристиках, масштабах та руйнівній силі.

Зміст воєнного конфлікту розширюється. Якщо понад століття тому основний зміст повністю зводився до збройної боротьби, то тепер він не є лише збройною боротьбою. До неї додалися дипломатична, економічна, інформаційна, психологічна, розвідувальна, диверсійна, терористична та інші форми боротьби, що служать єдиній меті і розгортаються не тільки на території воюючих сторін, а й у глобальному геополітичному просторі. У сучасну епоху широко розповсюджений термін «державний тероризм», що означає широкомасштабні терористичні акти одних держав проти інших.

У поширених нині визначеннях поняття «війна» не враховуються відносно нові за стратегічним значенням явища, такі як «інформаційна війна» або «кібервійна». Ці терміни, на перший погляд, дещо «екзотичні», і їх використання представниками ЗМІ часто має метафоричний відтінок. Водночас у центрі уваги часто опиняються методи ведення війни, а не її сутність.

Використання подібної термінології може призвести до зайвої конкретизації та затушовування фактів, головною ознакою яких залишається збройна боротьба та ведення бойових дій із масовими вбивствами. Крім того, такі варіанти тлумачення інколи подаються як опис нових стратегій і вельми витончених засобів, а не самого феномена війни, засобів досягнення політичних цілей без застосування війни.

Водночас було б помилкою недооцінювати важливість розуміння значення успішних визвольних воєн в новітній історії людства, з погляду як способів їх ведення, так і їхнього сенсу.

На нашу думку, більшість неясностей виникає при типізації форм збройної боротьби в соціально-політичних і геополітичних цілях.

Насамперед, давно прийнято поділ воєн на чотири основні типи. Сучасна геополітична класифікація включає глобальні, регіональні, субрегіональні та локальні війни. Останніми роками регіональні війни зазвичай виокремлюються в самостійний тип і перетворюються на локальні війни. Здійснювалися також спроби виокремити «нові типи війни» - глобалізаціину і міжцивілізаціину, всепроникну, між бідними і багатими країнами, за природні ресурси, справедливу демократію тощо. У міру наростання сучасних викликів значного поширення також набули такі терміни, як «асиметрична війна», «інформаційна війна», «кібервійна», «пігмейська війна».

Подібні класифікації лише систематизують різні прояви збройного опору і значно відстають від розвитку подій у сучасному світі.

Узагальнюючи вищезазначене, можна запропонувати найпоширеніше і найвідповідніше визначення воєнного конфлікту як вищого ступеня напруженості між суб'єктами воєнно-стратегічних відносин, форма розв'язання якого передбачає застосування сили (військової організації) в умовах обмеженого воєнного оточення, а також стратегічних відносин.

Якщо визначити учасників політичного конфлікту, їхні політичні інтереси та амбіції, прослідкувати закономірність історичних процесів, то виникає запитання, чи не є війна формою політичних відносин. Людство опиняється перед подальшим вибором. Мають змінитися цілі розвитку та форми їх досягнення. Забезпечення стійкості суспільства до глобальних соціальних конфліктів має стати керівним принципом формування нової реальності.

Сучасна ситуація з воєнними конфліктами, їхня багатоаспектність зумовлюють пошук шляхів і форм та перегляд самої системи розв'язання конфліктів. Незалежно від умов, у яких виникає конфлікт, методи його розв'язання однакові. У концептуальному плані система розв'язання воєнних конфліктів являє собою, зокрема, сукупність ієрархічно взаємопов'язаних організаційних і процедурних елементів. У рамках цієї системи можна виокремити дві функціональні підсистеми: систему юрисдикції, що ґрунтується на принципі примусового розв'язання політичних конфліктів, і систему альтернативного розв'язання, що ґрунтується на принципі компромісу.

Важливо розуміти, що розв'язання конфліктів і досягнення миру за допомогою авторитарних засобів на будь-якому рівні та в будь-якій сфері не є ефективним і не гарантує примирення [1]. До реальних альтернативних форм розв'язання політичних конфліктів належать діалог і міжнародне посередництво (медіація). Посередництво - це розгляд спорів із залученням нейтрального посередника, який допомагає сторонам дійти згоди. Діалог - це ефективний підхід до відновлення довіри, що ґрунтується на взаєморозумінні, відповідальності, відмові від насильства, верховенстві закону та турботі про майбутнє - діалог цивілізацій. Під діалогом дослідники розуміють взаємодію комунікацій, що сприяє розв язанню спільних проблем (наприклад, у сферах безпеки, економіки, екології) на основі принципів толерантності та збереження світового культурного розмаїття.

Концепція діалогу цивілізацій відображена в резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 53/22 від 04.11.1998 року. Згідно з цим документом, діалог цивілізацій - це рівноправна взаємодія економік, політичних систем і культур, заснована на взаєморозумінні. Основою і метою діалогу цивілізацій є взаєморозуміння в усіх аспектах сучасного життя. Діалог цивілізацій - це взаємоповага, взаємовплив явищ і тенденцій різних цивілізацій та конструктивна взаємодія на благо людства.

Висновки

Отже, дослідження показало, що конфлікт як специфічна взаємодія, заснована на суперечливих інтересах суб'єктів суспільних відносин, є об'єктивним соціальним явищем. До певної міри конфлікт привертає увагу до загострення суперечностей, в основі виникнення та розвитку яких лежить поєднання об'єктивних причин, що виникають у сторін конфлікту в конкретних умовах, і суб'єктивних обставини, що спонукають їх вступати в конфліктну взаємодію та обирати ту чи іншу форму конфлікту.

Доведено, що вищою формою конфлікту і засобом остаточного й кардинального розв язання конфліктних ситуацій є війна - одна з найжорстокіших, найбрутальніших і наймасштабніших форм конфлікту. Воєнний конфлікт виникає як апогей напруженості між суб'єктами воєнно-стратегічних відносин, форма його розв'язання пов'язана із застосуванням сили (військової організації) в умовах обмеженого воєнного оточення, а також стратегічних відносин.

Визначено, що ефективним способом розв'язання конфліктних ситуацій може бути альтернативна консенсуальна взаємодія, яка сприяє відновленню довіри та взаєморозуміння і веде врешті-решт до діалогу цивілізацій. Основною метою діалогу цивілізацій є взаємоповага, відповідальність, недопущення насильства, верховенство права та конструктивна взаємодія на благо людства в усіх аспектах сучасного життя.

Література

Балтаджи, П. & М. Матвєєва, Л. Г. (2022). Війна як форма соціального конфлікту. Південноукраїнський п^равн^^^'й часо^^с. Серія: проблеми становлення правової демократичної держави, 1 (2) 10-14. https://doi.Org/10.32850/sulj.2022.l-2.2

Бочарніков, В. П. & Свєшніков, С. В. (2018). Національна і глобальна безпека. Наука і оборона, 1, 3-8. http://nio.nuou.org.ua/article/download/157763/157044

Кримінальний кодекс України: Закон України № 716-VIII від 06.10.2015 від 06. 10. 2015. http://surl.li/lkzqc [дата звернення 24. 09. 2023].

Мілославська, О. М. & Бернадський, Б. В. (2021). Сутність і природа міжнародного конфлікту та політичним компроміс: історичним погляд. ДерЃFжав^не управління:удосконалення тарозвиток, 8, 1-7. https://doi.Org/10.32702/2307-2156-2021.8.72

Пиголенко, І. В., Пиголенко, Ю. А., Кукса, К. М. (2023). Вплив воєнного конфлікту на психічне здоров'я українців. Габітус, 45, 243-248. https://doi.org/ 10.32782/2663-5208.2023.45.40

Пилипенко, Я. С. (2017). Демаркація понять «воєнний конфлікт», «збройний конфлікт» та «війна». Вісник НТУУ«КПІ». Політологія Соціологія Право, 1 (34), 143-146. http://www.socio-journal.kpi.kiev.ua/archive/2017/1-2/26.pdf

Приполова, Л. І. & Риндич Д. С. (2019). Збройний конфлікт в Україні:

доктринальний аспект і гібридні ознаки. Право і суспільство, 3, 57-63.

https://doi.org/10.32842/2078-3736-2019-3-1-10

Рішняк, О. (2022). Культурна спадщина у воєнному конфлікті: міжнародний досвід другої половини ХХ - початку ХХІ ст. та українська діяльність. Український історичний журнал, 4, 160-173. https://doi.org/10.15407/uhj2022.04.159

Словник української мови: у 11 т. / ред. колег. І. К. Білодід та ін. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т. 1: А - В / ред. П. Й. Горецький, А. А. Бурячок, г. М. Гнатюк, Н. І. Швидка. 1970. 799 с. https://archive.org/details/bilodid_slovnyk/ Білодід%20І.К.%2С%20Бурячок%20А.А.%20та%20ін.%20Словник%20української% 20мови.%20В%2011%20томах.%20Том%2001/

Тєнєшев, В. Ф. (2020). Вплив збройних конфліктів на дію міжнародних договорів. Часопис Київського університету права, 1, 1-5. https://doi.org/10.36695/2219- 5521.1.2020.

Тюріна, В. О. & Солохіна, Л. О. (2022). Вплив військових конфліктів на психічне здоров'я людини: короткий огляд зарубіжних дослідників. Особистість. Суспільство. Війни, 1, 116-121. https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/ 0450d416-8be2-41e6-badd-1b4c917d7e3a/content

Фурсіна, Н.А. (2018). Теорія виникнення військових конфліктів, воєн. Економічна наука. Серія: Економіка та держава, 12, 81-88. https://doi.org/10.32702/ 2306-6806.2018.12.81

Хлистун, Г. (2019). Вплив мас-медіа на військові кампанії: теорія та історія. Вісник КНУ. Серія: міжнародні відносини, 2 (50), 53-56. http://journals.iir.kiev.ua/ index.php/knu/article/download/3948/3600

Чупрій, Л. В. (2018). Теоретико-методологічні підходи до дослідження воєнних конфліктів в сучасних глобалізайних реаліях. Вісник Донецького національного університету. Серія: політичні науки, 1, 10-15. 10.31558/2617-0248.2018.3.2

References

Baltadzhy, P. & M. Matvyeyeva, L. H. (2022). Viyna yak forma sotsial'noho konfliktu. Pivdennoukrayins'kyy pravnychyy chasopys [War as a form of social conflict]. Seriya: problemy stanovlennya pravovoyi demokratychnoyi derzhavy, 1 (2). 10-14 [in Ukrainian].

Bocharnikov, V. P. & Svyeshnikov, S. V. (2018). Natsional'na i hlobal'na bezpeka [National and global security]. Nauka i oborona, 1. 3-8 [in Ukrainian].

Kryminal'nyy kodeks Ukrayiny: Zakon Ukrayiny № 716-VIII vid 06.10.2015 vid 06. 10. 2015. http://surl.li/lkzqc [data zvernennya 24. 09. 2023].

Miloslavs'ka, O. M. & Bernads'kyy, B. V. (2021). Sutnist' i pryroda mizhnarodnoho konfliktu ta politychnyy kompromis: istorychnyy pohlyad [The essence and nature of international conflict and political compromise: a historical perspective]. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok, 8. 1-7 [in Ukrainian].

Pyholenko, I. V., Pyholenko, YU. A., Kuksa, K. M. (2023). Vplyv voyennoho konfliktu na psykhichne zdorov,ya ukrayintsiv [The influence of the military conflict on the mental health of Ukrainians.]. Habitus, 45. 243-248 [in Ukrainian].

Pylypenko, YA. S. (2017). Demarkatsiya ponyat' «voyennyy konflikt», «zbroynyy konflikt» ta «viyna» [Demarcation of the concepts of "military conflict", "armed conflict" and "war”]. Visnyk NTUU «KPI». Politolohiya. Sotsiolohiya. Pravo, 1 (34).143-146.

Prypolova, L. I. & Ryndych D. S. (2019). Zbroynyy konflikt v Ukrayini: doktrynal'nyy aspekt i hibrydni oznaky [Armed conflict in Ukraine: doctrinal aspect and hybrid features]. Pravo i suspil'stvo, 3. 57-63 [in Ukrainian].

Rishnyak, O. (2022). Kul'turna spadshchyna u voyennomu konflikti: mizhnarodnyy dosvid druhoyi polovyny KHKH - pochatku KHKHI st. ta ukrayins'ka diyal'nist' [Cultural heritage in military conflict: international experience of the second half of the 20th - beginning of the 21st century. and Ukrainian activity]. Ukrayins'kyy istorychnyy zhurnal, 4. 160-173 [in Ukrainian].

Slovnyk ukrayins'koyi movy: u 11 t. / red. koleh. I. K. Bilodid ta in. Kyyiv: Naukova dumka, 1970-1980. T. 1: A - V / red. P. Y. Horets'kyy, A. A. Buryachok, h. M. Hnatyuk, N. I. Shvydka. 1970. 799 s.

Tyenyeshev, V. F. (2020). Vplyv zbroynykh konfliktiv na diyu mizhnarodnykh dohovoriv [The influence of armed conflicts on the operation of international treaties.]. Chasopys Kyyivs'koho universytetu prava, 1. 1-5 [in Ukrainian].

Tyurina, V. O. & Solokhina, L. O. (2022). Vplyv viys'kovykh konfliktiv na psykhichne zdorov'ya lyudyny: korotkyy ohlyad zarubizhnykh doslidnykiv [The impact of military conflicts on human mental health: a brief review of foreign researchers.]. Osobystist'. Suspil'stvo. Viyny, 1. 116-121 [in Ukrainian].

Fursina, N.A. (2018). Teoriya vynyknennya viys'kovykh konfliktiv, voyen [Theory of emergence of military conflicts, wars]. Ekonomichna nauka. Seriya: Ekonomika ta derzhava, 12. 81-88 [in Ukrainian].

Khlystun, H. (2019). Vplyv mas-media na viys'kovi kampaniyi: teoriya ta istoriya [The influence of mass media on military campaigns: theory and history]. Visnyk KNU. Seriya: mizhnarodni vidnosyny, 2 (50). 53-56 [in Ukrainian].

Chupriy, L. V. (2018). Teoretyko-metodolohichni pidkhody do doslidzhennya voyennykh konfliktiv v suchasnykh hlobalizaynykh realiyakh [Theoretical and methodological approaches to the study of military conflicts in modern globalized realities]. Visnyk Donets'koho natsional'noho universytetu. Seriya: politychni nauky, 1. 10-15 [in Ukrainian].

УДК 001.82:2-762:27-789.5Товарист BЃZIcyca(477.83/.86)“XVIII/XIX,

Размещено на Allbest.Ru/