Аграрні відносини в дослідженнях науковців у другій половині ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аграрні відносини в дослідженнях науковців

у другій половині ХХ століття

Каденюк Олександр Степанович

октор історичних наук, професор, професор кафедри права, професійної та соціально-гуманітарної освіти, Заклад вищої освіти «Подільський державний університет», м. Кам'янець-Подільський

Анотація

Реформування відносин в українському суспільстві безпосередньо пов'язано зі змінами економічних відносин, а саме перехід економіки від планової, централізованої, до ринкової і такої, що виступає в світі в якості повноцінної функціонуючої системи, передбачає створення в ній ряду ефективних механізмів суспільного життя громадян. В цьому контексті, найважливішим завданням є вивчення історії суспільно-економічних відносин в Україні. Така діяльність покликана забезпечувати одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Вчені-гуманітарії, в тому числі історики, в основному розробляють фундаментальні наукові дослідження. Наукова теоретична та експериментальна діяльність (соціологічні дослідження, участь у виконанні певних заходів, спрямованих на проведення реформ) дає можливість одержувати нові знання про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку. Ряд вчених- гуманітаріїв, в тому числі істориків, займаються прикладними науковими дослідженнями. Вони спрямовані на одержання і використання знань для практичних цілей як рекомендації з питань соціального розвитку села, вдосконалення освіти, підготовки спеціалістів для роботи в умовах ринкової економіки, політичного, соціально- психологічного і культурного виховання громадян. Зазначено, що при аналізі монографій, наукових збірників, брошур, присвячених суспільно-політичним і соціально-економічним процесам у сільськогосподарському виробництві України у 1953-1998 роках, застосовані нові концептуальні підходи, принципи об'єктивізму, науковості. При цьому враховані положення, які містяться у працях про методологічні та теоретичні проблеми вітчизняної історії, історіографії та джерелознавства.

Ключові слова: аграрна історія, реформа, історіографія, сільське господарство.

Abstract

Kadeniuk Oleksandr Stepanovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Professor of the Department of Law, Professional and Social Sciences and Humanities Education, Higher Education Institution "Podilskyi State University", Kamianets-Podilskyi

AGRARIAN RELATIONS IN THE RESEARCH OF SCIENTISTS IN THE SECOND HALF OF THE TWENTIETH CENTURY

Reforming relations in Ukrainian society is directly related to changes in economic relations, namely, the transition of the economy from a planned, centralised one to a market economy, which is a fully functioning system in the world, involves the creation of a number of effective mechanisms of social life of citizens. In this context, the most important task is to study the history of socio-economic relations in Ukraine. This activity is designed to ensure the acquisition and use of new knowledge. Its main forms are fundamental and applied research. Humanities scholars, including historians, mainly develop basic research. Scientific theoretical and/or experimental activities (sociological research, participation in certain reform activities) make it possible to obtain new knowledge about the laws of development of nature, society, and humans, and their interrelationships. A number of humanities scholars, including historians, are engaged in applied research. They are aimed at obtaining and using knowledge for practical purposes as recommendations on social development of rural areas, improvement of education, training of specialists to work in a market economy, political, socio-psychological and cultural education of citizens. It is noted that in analysing monographs, scientific collections, and brochures on socio-political and socio-economic processes in agricultural production in Ukraine in 1953-1998, the author uses new conceptual approaches, principles of objectivity and scientificity. The provisions contained in the works on methodological and theoretical problems of national history, historiography and source studies are taken into account.

Keywords: agrarian history, reform, historiography, agriculture.

Постановка проблеми

Щорічно сховища бібліотек поповнюються новими працями з історії людства. Не становлять винятку і публікації про минуле і сучасність українського народу, аналіз та історіографічна оцінка доробку вчених сприяє виявленню проблем, які ще не достатньо або зовсім не досліджені і орієнтують дослідників на ті з них, які потребують концептуальної переоцінки, особливо аграрної історії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вчені-історики України користуються широкими можливостями для творчої діяльності, суть і напрями якої визначені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (1 грудня 1998 року).[1] Така діяльність покликана забезпечувати одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Вчені-гуманітарії, в тому числі історики, в основному розробляють фундаментальні наукові дослідження. Наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність (соціологічні дослідження, участь у виконанні певних заходів, спрямованих на проведення реформ) дає можливість одержувати нові знання про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку. Ряд вчених- гуманітаріїв, в тому числі істориків, займаються прикладними науковими дослідженнями. Вони спрямовані на одержання і використання знань для практичних цілей (рекомендації з питань соціального розвитку села, вдосконалення освіти, підготовки спеціалістів для роботи в умовах ринкової економіки, політичного, соціально- психологічного і культурного виховання громадян).

Важливо, що до суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності віднесені вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності. За приблизними підрахунками у вересні 1998 року в вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації працювали 25 докторів і 128 кандидатів історичних наук. 17 працівників кафедр історії України працювали над написанням докторських дисертацій. В аспірантурі навчалося 118 чоловік. Членами Асоціації істориків були понад 400 працівників історичних кафедр вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації.

Науковці-гуманітарії, які працювали у вузах України, досліджували 243 проблеми, в тому числі 217 фундаментального характеру, 65 відсотків тем докторських і кандидатських дисертацій, колективних та індивідуальних монографій, збірників наукових праць, брошур присвячено проблемам сучасності (етапи становлення громадянського суспільства в Україні; формування економічної багатоманітності в сучасній Україні; проблеми державотворення у програмах політичних партій; реформи у агропромисловому комплексі; місце і роль громадських організацій в розбудові громадянського суспільства в Україні та ін.).[2]

Мета статті - аналіз досліджень науковців, зокрема істориків у дослідженні аграрних відносин в українському селі у другій половині XX століття.

Виклад основного матеріалу

сільське господарство криза україна

У 80-х роках в Україні склалося кілька наукових центрів, де досліджуються аграрні проблеми. Важливим центром дослідження аграрно-селянських проблем є Інститут історії України Академії Наук України, де створені групи по розробці проблем розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні у 20-30-х роках XX століття (науковий керівник - С.В. Кульчицький) та аналізу процесів розвитку аграрного сектора України у 70-90-х роках (науковий керівник П.П. Панченко).

Проблеми аграрних відносин в Україні у XX столітті розробляються науковцями історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (науковий керівник A.Г. Слюсаренко). Великий внесок у розробку проблеми зробив Г.І. Сургай. Його концептуальні підходи визначають напрями історичних досліджень з процесів, які відбувалися в українському селі у другій половині XX століття, враховуються при написані дисертацій, наукових праць, читанні лекцій з проблеми.

Один з центрів діє на базі кафедри історії України Національного аграрного університету Тут розробляється комплексна наукова проблема "Історичні та соціальні аспекти розвитку аграрних відносин в Україні” (науковий керівник-доктор історичних наук, професор Л.Ю. Беренштейн).

З допомогою вчених Києва склалися колективи суспільствознавців, які займаються дослідженням процесів у аграрному секторі України в Усіх обласних центрах. У Харкові розробку аграрних проблем у 60-90-х Роках вели доктори історичних наук Є.А. Бондарєв, М.Ф. Дмитроченко, Є Т. Євсєєв, В.В. Калиниченко, І.Г. Тупіков, у Львові - доктори історичних наук П.С. Костик, В.П. Плисюк, B.М. Чуприна, О.В. Семків та інші.

Розробкою важливих аспектів аграрних відносин в Україні у другій половині XX століття займалися доктори історичних наук О.О. Бондарчук (Київ), М.І. Бушин (Черкаси), О.Ю. Гаврилюк (Київ), Л.І. Лавринович (Житомир). Л.І. Марчук, Г.М. Шарлай (Дніпропетровськ), B.І. Марочко, В.Ф. Шевченко (Київ), В.П. Шкварець (Миколаїв), C.М. Тимченко (Запоріжжя), О.С. Каденюк (Кам,янець-Подільський). [3-4]

Серед проблем, які привернули увагу українських істориків місце займають питання розвитку агропромислового комплексу в Україні у другій половині XX століття. Це період, коли ця важлива сфера економіки розвивалася відповідно до рішень трьох пленумів ЦК КПРС - вересневого 1953 року, березневого 1965 року, травневого 1982 року. Вони відображали підходи до визначення завдань розвитку аграрного сектора, як і економіки в цілому, тодішніх лідерів КПРС М.С. Хрущова (1953-1964 Л.І. Брежнєва (1964-1982), М.С. Горбачова (у 1982-1984 рр. член політбю, секретар ЦК КПРС; з березня 1985 по серпень 1991 р.- Генеральний секретар ЦК КПРС). Відповідно рішення вересневого 1953 року діяли одинадцять років, березневого 1965 року - сімнадцять, травневого 1982 року - дев'ять років. У вказані роки українську партійну організацію очолювали О.І. Кириченко, П.Ю. Шелест, В.В. Щербицький.

За приблизними підрахунками з проблем аграрних відносин у другій половині XX століття історики України у 1955-1998 роках захистили 50 докторських і 318 кандидатських дисертацій, опублікували 114 колективних і індивідуальних монографій, 78 збірників наукових праць, 978 брошур, до 5 тисяч статей.

На основі аналізу їх змістовної спрямованості можна умовно виділити чотири групи праць. До першої відносяться дослідження, в яких висвітлюються процеси розвитку сільського господарства у 50-х - першій половині 60-х років, коли зусилля спрямовувалися на виконання аграрної політики, визначеної вересневим (1953 року) і лютнево-березневим (1954 року) пленумами ЦК КПРС. Другу групу становлять праці, присвячені розвитку аграрного сектора відповідно до рішень березневого (1965 року) пленуму ЦК КПРС (друга половина 60-х - 70-ті роки). До третьої групи відносяться праці, в яких розкриваються напрями та шляхи реалізації Продовольчої програми СРСР (80-ті- перша половина 90-х років). Четверту групу становлять праці, в яких досліджуються процеси в сільському господарстві з моменту прийняття Декларації про державний суверенітет (з липня 1990 року і по наш час).

При аналізі праць, присвячених розвитку аграрного сектора в Україні у 50-80-х роках, враховано та критично переосмислено оцінки досліджень історіографічного характеру, опублікованих у вказаний період. Різних аспектів історіографії з аграрно-селянського питання торкались Л.Ю. Беренштейн, В.І. Юрчук, В.В. Горак, А.В. Санцевич, Я.С. Калакура. В О. Котигоренко, В.С. Петренко, П.П. Панченко, А.І. Павлов, В.Л. Плисюк, Г.І. Сургай, В.П. Шеренговий та інші. [5-17] Фундаментальною за кількістю проаналізованих праць та обгрунтованістю оцінок є монографія В П. Михайлюка. Аналізу праць українських істориків з аграрних відносин в Україні у другій половині XX століття у книзі «Аграрні проблеми у працях українських істориків» присвячені розділи «Аграрні відносини в Україні у 50-80-х роках» і «Сучасна аграрна реформа в Україні».[ 18]

У працях історіографічного характеру, опублікованих у другій половині 50-х - першій половині 60-х років, проаналізовані монографії, наукові збірники, брошури, в яких відображена діяльність партійних, радянських, господарських органів по забезпеченню виконання рішень вересневого (1953 року) і лютнево-березневого (1954 року) пленумів ЦК КПРС. У історіографічних працях другої половини 60-х - 70-х років дана оцінка публікацій, присвячених перетворенню вжиття рішень березневого (1965 року) пленуму ЦК КПРС. У монографіях B.П. Михайлюка, А.І. Павлова, дисертації В.П. Шеренгового, навчально-методичному посібнику «Аграрні проблеми у працях українських істориків», які написані на початку 90-х років, аналізуються праці, в яких розглядаються процеси в українському селі після травневого (1982 року) пленуму ЦК КПРС (у плані виконання Продовольчої програми). У монографії В.П. Михайлюка та вказаному навчальному посібнику вже аналізуються завдання з аграрно- селянського питання, які сформульовані у програмах політичних партій, що виникли наприкінці 80-х - на початку 90-х років.

Аналіз історичних праць, в яких відображені процеси в аграрній сфері у другій половині 1990-х роках, проведено у відповідних розділах докторських дисертацій Васюти С.І., Григоренка О.П., Барана В.К., Каденюка О.С., кандидатських дисертацій Н.Б. Гончарук, О.М. Кропивко, C.С. Падалки. Цьому присвячений і відповідний розділ у праці М.М. Вегеша «Історичні монографії та дослідження», опублікованій у 1998 році.[19]

У1999 році видано працю «Історіографія розвитку аграрних відносин в Україні у другій половині XX століття», в якій проаналізовані опубліковані Роботи та дисертації істориків та економістів за 1966-1999 роки. Автори шляхом аналітичного розгляду положень та висновків, що містяться у вивчених працях, і з урахуванням принципів методу співставлення виявили позитивні та негативні моменти у висвітленні певних аспектів проблеми. відповідно з цим сформульовані рекомендації щодо подальшого дослідження аграрних відносин в сучасній Україні.[20]

У історіографічних працях не аналізуються праці економістів, соціологів, в яких розглядаються процеси в українському селі у другій половині XX століття.

При аналізі монографій, наукових збірників, брошур, присвячених суспільно-політичним і соціально-економічним процесам у сільськогосподарському виробництві України у 1953-1998 роках, застосовані нові концептуальні підходи, принципи об'єктивізму, науковості. При цьому враховані положення, які містяться у працях про методологічні та теоретичні проблеми вітчизняної історії, історіографії та джерелознавства.

З урахуванням цього автори висловили своє ставлення до ряду праць монографічного характеру, наукових збірників, дисертацій які аналізувались авторами історіографічних праць 1952-1994 років. Основна увага приділена аналітичному розгляду праць істориків, економістів вчених-аграріїв, які опубліковані у 90-х роках - з моменту прийняття Декларації про державний суверенітет - по 2000 рік.

При аналітичному розгляді праць автори керувалися важливими принципами методологічно-проблематичного характеру. Перш за все визначалося, як дослідники враховували історичний досвід розвитку сільського господарства в Україні. При цьому критеріями стали два моменти. Життя стверджує, що за найкритичнішого ставлення до колективного господарювання, єдино правильно виходити з того, що сформовані в радянські часи сільськогосподарські підприємства, майнові комплекси, системи соціального захисту селян не можна відкидати лише тому, що вони надбання минулого. Все корисне з цього не тільки варте уваги, але й має бути творчо використане в нових умовах. Це вимагає розгляду в дисертаціях, публікаціях не лише негативних, але й позитивних аспектів суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку українського села у другій половині XX століття, розкриття з урахуванням цього і відповідних уроків. Важливо враховувати історично зумовлену своєрідність українського селянства, яке в кількох поколіннях сформувалося в умовах колективного господарювання. За цей час у селян виробилася відповідна тим умовам психологія, недооцінка і тим більше ігнорування якої могли б обернутися для держави та суспільства великими економічними, політичними й соціально-психологічними втратами.

Характерно, що автори даної праці аналізували праці з проблеми відповідно до традиційних принципів історичних досліджень. По- перше, змістовна спрямованість проаналізованих праць оцінювалась з позицій історизму. Адже це принцип науки пізнання, який вимагає розглядати явища суспільне життя в їхньому закономірному історичному розвитку, в зв'язку з конкретно-історичними умовами їхнього існування. По-друге враховувалося, що існує взаємозв'язок історичного і логічного, бо ці філософські категорії відбивають співвідношення реального процесу розвитку і його відображення в теоретичному мисленні. Історичне - об'єктивний процес розвитку певних явищ, подій, своєрідний спосіб відтворення в мисленні Історичного процесу в його хронологічній послідовності. Логічне - відображення історичного процесу в абстрактній І теоретично послідовній формі. Історичне і логічне перебувають у діалектичній єдності. По-третє, встановлювалось чи змістовна спрямованість проаналізованих праць відображає суть історії політичної (від грец. historia - розповідь про минуле, пізнане знання). Адже це невід'ємна складова загальної історії, що вивчає політичні погляди і відповідні їм державні та політичні структури, всю політичну надбудову суспільства як у національних межах, так і у світовому масштабі у процесі їхнього поступального розвитку. Предмет політичної історії становлять конкретно-історичні прояви закономірностей розвитку і функціонування всієї політичної надбудови суспільства. Як наукова дисципліна політична історія особливу увагу надає дослідженню політичних систем та їх структурних компонентів (політичних режимів, партій, громадсько- політичних організацій).

Позитивним є й те, що при аналізі праць з проблемами враховувалося, як відповідні автори дотримувалися принципів демографічної історії, яка є органічною частиною процесу історичного розвитку людства, що відображає зміну динаміки чисельності та відтворення населення у його соціально-історичній зумовленості.

Демографічна історія є об'єктом вивчення історіографічної демографії. Так як вона є частиною усього суспільно-політичного процесу, історична демографія одночасно входить до історичної науки. Пріоритет у визначеності предметної спрямованості історичної демографії належить демографії. Являючись її розділом історична демографія вивчає ті ж процеси і явища, що і демографічна наука в цілому, однак у їх історичній ретроспективі. В цьому практичне значення історико-демографічних досліджень і не тільки для демографи, але й для історії, яка відображає послідовну зміну окремих поколінь.

В історичній демографії виділяються три взаємопов'язаних напрями конкретних досліджень. Перше - вивчення історичної динаміки чисельності населення, змін у його складі, розселення, а також міграції. Другий напрям - всебічний аналіз історичної еволюції цих процесів у їх соціальній зумовленості, дослідження зміни історичних типів витворення населення, яке має безпосереднє значення не тільки для аналізу сучасних демографічних процесів, але й для їх прогнозування, а також розробки Демографічної політики. Третій напрям - пов'язаний з вирішенням завдання розкриття діалектичної єдності історичної зумовленості демографічного Розвитку і ролі демографічних факторів у історії.

Історична демографія пов'язана з демографією політичною - дисципліною, яка вивчає взаємовідносини між розміром та розподілом населення з одного боку і владою та політикою - з іншого. Політико- демографічний аналіз дозволяє встановити ефективність державною управління, соціальної політики існуючої влади, життєвий рівень громадян.

Таким чином, автори проаналізували численні праці істориків та економістів багатопланово. Це по суті перше історіографічне дослідження такого характеру. Заслуговують уваги і рекомендації щодо джерел, які важливо використати при подальшій розробці проблеми. Водночас існує необхідність відродження природного призначення історіографії як науки покликаної неупереджено, з позицій правди і об'єктивності аналізувати проблеми суспільно-політичного і соціально- економічного розвитку окремих країн та людства в цілому. В цьому плані концептуально-практичне значення мають погляди гуманітаріїв (істориків, філософів, соціологів) та політиків різних країн світу.

Заслуговують уваги положення про значимість історії, які містяться у книзі німецького вченого К. Ясперса «Про сенс історії». По-перше люди прагнуть зрозуміти історію як певну цілісність, аби в такий спосіб зрозуміти й самих себе. Історія для людей є спогадом, що даний не лише як знання вони живуть в ньому. «Це, - констатує К. Ясперс, - даний нам грунт, з яким ми, аби не зникнути, зберігаємо зв'язок і якому, відтак, завдячуємо своїм людським існуванням». По-друге, - те, як люди мислять історію, визначає межі їх можливостей, допомагає їм розкрити сенс речей або породжує спокусу, що відвертає людей від дійсності. В історичній свідомості, за всієї її достовірної об'єктивності, аж ніяк не байдужим є її зміст, вона є моментом людського життя. Коли її використовують з метою пропаганди, вона справляє враження сутої брехні про історію. «Це, - акцентує К. Ясперс,- вимагає від нас максимальної відповідальності у розв'язанні завдання осмислення історії як цілісності». По-третє, люди можуть по-різному ставитися до свого історичного фунту: можуть вбачати в ньому велич, таку втішну для їх сердець. У тому, що відбулося, що визначало людське ставлення, що править для людей за взірець, люди черпають сили. Для них не так важливо, коли саме жила велика людина. «Все,- вважає К. Ясперс,- перебуває в одній, позачасовій площині існуючого». За такого бачення історичну минувщину ми сприймаємо як щось наявне в нашому житті». По-четверте, минуле в його величі можна також зрозуміти як часову послідовність історичних явищ. У значимому минулому траплялися злети і падіння. Бувають спокійні епохи, які породжують те, що, здається, існуватиме завжди й несуть на собі відбиток одвічного. Бувають також потворні епохи, які у своїй завершеності начебто зачіпають самісінькі глибини людського існування. Тому, - зробив висновок К. Ясперс, - зі змінами історії змінюється сама історична свідомість». По-п'яте, історичне, навіть зазнаючи руйнації, є непідвладним часові. Примітна риса цього існування полягає в тому, що воно є історією й тому приречене існувати впродовж усіх часів. На відміну від очевидних подій, від того, що виступає лише матеріалом очевидних подій, від того, що виступає лише матеріалом для звичайного повторення спільних форм та законів, історія є таке наявне, що знищує час, вічного.

Емпіричне узагальнення не є ні гіпотезою, ні популяризацією, хоч воно будується не на первинному матеріалі (досвід, спостереження, читання першоджерела), а на вже зібраних і перевірених фактах. Зведення матеріалів у систему і побудова концепцій є середня стадія усвідомлення проблеми, що сприяє філософському узагальненню та формулюванню науково-обгрунтованих висновків. [21]

Принциповим є питання не лише про концептуальні підходи розкриття конкретних історичних подій, але й про основоположні принципи оцінки суспільно-політичних і соціально-економічних процесів, яких дотримуються певні школи істориків. В сучасних умовах найбільш доцільно керуватися принципами та методами досліджень, які застосовують прихильники історико-юридичної та історико-соціологічних шкіл. Важливо застосовувати історико-біографічний метод.

Висновки

З урахуванням нових концептуальних підходів у проведенні історичних досліджень важливо і необхідно переосмислити положення і оцінки щодо публікацій та дисертацій, які публікувалися і захищалися у 70-80-х і на початку 90-х років (до 1992 року, коли розпочалось реформування аграрних відносин в українському селі). Особливої уваги потребує аналіз історіографічних праць, в яких проведено розгляд досліджень з аграрно-селянського питання у 80-90-х роках, коли значно поглибилися кризові явища у сільському господарстві. В цілому слід з вказаної проблеми підготувати колективну монографію. Велику користь принесе читання для студентів сільськогосподарських вузів спецкурсу з історіографії проблем аграрної політики та розкриття форм господарювання на селі.

Література:

1. Про внесення змін до Закону України про “Основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”. Закон України. Урядовий кур'єр. 24 грудня, 1998.

2. Поточний архів Міністерства освіти України. Головне управління вищої школи. Зведені дані про роботу професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів. Вересень 1998.

3. Каденюк О. Аграрна історія України. Курс лекцій. Кам'янець Подільський: Абетка. 2005. 300 с.

4. Каденюк О.С. Аграрна реформа в Україні: кадрове забезпечення. Київ- Кам'янець-Подільський: НАУ, 1996. 144 с.

5. Беренштейн Л.Ю., Юрчук В.І. Історіографія діяльності Комуністичної партії України по відбудові і дальшому розвиткові сільського господарства республіки (1945-1958 pp.)// Наукові праці з історії КПРС. Випуск 26. K., 1968, с 18-27;

6. Горак В.В. До історіографії організаторської роботи партії в галузі пропаганди і впровадження передового досвіду в сільськогосподарському виробництві Україна. // Наукові праці з історії КПРС. Випуск 26. K., 1968, с. 105-114;

7. Санцевич А.В. Трудящі післявоєнного села України в радянській історіографії // Історіографічні дослідження УРСР. Випуск 1. K., 1968, с. 21-25;

8. Калакура Я.С., Петренко B.C. Колхозное крестьянство и сельское хозяйство УССР в украинской советской историографии (1945-1975 гг.) // Вопросьі истории. № 7 1995, с. 86-95;

9. Котигоренко В.А. К историографии вопроса о повьшении роли КПСС в укреплении материально-технической базь сельского хозяйства в десятой пятилетке// Научнье трудь по истории КПСС. Вьпуск 12. К., 1982, с. 118- 125;

10. Петренко B.C. Історія селянства Української PCP 1951-1970 pp. в радянській історіографії. // Український історичний журнал. №3 1971, c.128-134.

11. Калакура Я.С. Комуністична партія України в боротьбі за розв'язання завдань комуністичного будівництва // Історіографічний нарис (виділено розділ, в якому аналізуються праці з аграрно-селянського питання). K., 1976.

12. Плисюк ВЛ. Аграрна політика КПРС в умовах розвинутого соціалізму в радянській історичній літературі // Український історичний журнал. №5 1983, с. 135-143.

13. Панченко П.П. Дослідження тематики історії селянства і розвід^ продуктивних сил сільського господарства // Український історичний журнал. №7 1986, с. 26-33.

14. Сургай ГІ. Продовольча програма СРСР в українській радянській літературі // Український історичний журнал. №1 1986, с.100-109.

15. Беренштейн Л.Ю., Каденюк О.С., Коломієць С.С. Історія Формування української моделі сільського господарства (з найдавніших часів до сьогодення). Київ, 2003. 244 с.

16. Шеренговой В.П. Организаторская и идейно-воспитательная работа КПСС в аграрном секторе. Историография проблеми. 70-80-е годь. Рук. канд. дисс. Киевский университет, 1990.

17. Павлов А.И. Социальнье процессь на селе в 60-80-е годь // Вопрось методологии и историографии. К, 1991.

18. Михайлюк В.П. Історіографія розвитку аграрних відносин в Україні (70-ті - початок 90-х рр.). Київ-Луганськ, 1992.

19. Вегеш М.М. Історичні монографії та дослідження. НАН України, інститут історії України, К.: Колір Прінт, 1998, с. 341-379.

20. Історіографія розвитку аграрних відносин в Україні у другій половині XX століття / За редакцією д.і.н., професора, Заслуженого діяча науки і техніки України С.В. Кульчицького; д.і.н., професора, Заслуженого працівника вищої школи України Л.Ю. Беренштейна. К.: Інститут історії України НАНУ, 1999, с. 76.

21. Чекаль А.А.,Чернїй А.У Філософський практикум. К.: Аграрна наука, 1998, с.159-160.

References:

1. Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy pro Osnovy derzhavnoi polityky u sferi nauky i naukovo-tekhnichnoi diialnosti.[ Zakon Ukrainy. (1998, 24 hrudnia). [Fundamentals of state policy in the field of science and scientific and technical activities. The Law of Ukraine. from 24 December 1998.] Uriadovyi kur^er - Government courier [in Ukrainian].

2. Potochnyi arkhiv Ministerstva osvity Ukrainy. Holo^^^e u^ravl^^nia v;yshchoi shkoly. (1998). Zvedeni dani pro robotu profesorsko-vykladatskoho skladu vyshchykh navchalnykh zakladiv. Veresen [Archive of the Ministry of Education of Ukraine. Mai^ Department of Higher Education. Summary data on the work of the teaching staff of higher education institutions. September] 1998. [in Ukrainian].

3. Kadeniuk, O. (2005). Ahrarna istoriia Ukrainy. Kurs lektsii. [Agrarian history of Ukraine. A course of lectures]. Kamianets - Podilskyi: Abetka. 300 p. [in Ukrainian].

4. Kadeniuk, O.S. (1996). Ahrarna reforma v Ukraini: kadrove zabezpechennia. [Agrarian reform in Ukraine: staffing]. Kyiv - Kamianets-Podilskyi: NAU, 144 p. [in Ukrainian].

5. Berenshtein, L.Iu., & Yurchuk, ^1. (1968). Istoriohrafiia diialnosti Komunistychnoi partii Ukrainy po vidbudovi i dalshomu rozvytkovi silskoho hospodarstva respubliky (1945-1958 pp.) [Historiography of the activities of the Communist Party of Ukraine on the reconstruction and further development of agriculture of the republic (1945-1958)]. Naukovi pratsi z istorii KPRS. Vypusk 26-. Scientific works on the history of the CPSU. Issue 26, 18-27 [in Ukrainian].

6. Horak, V.V. (1968). Do istoriohrafii orhanizatorskoi roboty partii v haluzi propahandy i vprovadzhennia peredovoho dosvidu v silskohospodarskomu vyrobnytstvi Ukraina. [To the historiography of the party's organisational work in the field of propaganda and implementation of best practices in agricultural production in Ukraine]. Naukovi pratsi z istorii KPRS. Vypusk 26 - Scientific works on the history of the CPSU. Issue 26, 105-114 [in Ukrainian].

7. Santsevych, A.V. (1995). Trudiashchi pisliavoiennoho sela Ukrainy v radianskii istoriohrafii [Workers of the Postwar Village of Ukraine in Soviet Historiography] Istoriohrafichni doslidzhennia URSR. Vypusk 1 - Historiographical studies of the Ukrainian SSR. Issue 1, 21-25 [in Ukrainian].

8. Kalakura, Ya.C., & Petrenko, B.C. (1995). Kolkhoznoe krestianstvo y selskoe khoziaistvo USSR v ukraynskoi sovetskoi ystoryohrafyy (1945-1975 hh.) [Kolkhoz peasantry and agriculture of the Ukrainian SSR in Ukrainian Soviet historiography (1945-1975)]. Voprosuystoryy № 7- History Questions, 7, 86-95 [in Russian].

9. Kotyhorenko, V+A. (1982). K ystoryohrafyy voprosa o povbishenyy roly KPSS v ukreplenyy materyalno-tekhnycheskoi bazw selskoho khoziaistva v desiatoi piatyletke [To the historiography of the issue of increasing the role of the CPSU in strengthening the material and technical base of agriculture in the Tenth Five-Year Plan]. Nauchnue t^^udu po ystoryy KPSS. Vupusk 12 - Scientific works on the history of the CPSU. Issue 12, 118- 125 [in Russian].

10. Petrenko, B.C. (1971). Istoriia selianstva Ukrainskoi PCP 1951-1970 pp. v radianskii istoriohrafii. [The History of the Peasantry of the Ukrainian PCP in 1951-1970 in Soviet Historiography]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 3, 128-134. [in Ukrainian].

11. Kalakura ,Ya.S. (1976). Komunistychna partiia Ukrainy v borotbi za rozviazannia zavdan komunistychnoho budivnytstva. /storiohra/ichnyi narys (vydifcno rozdil, v yakomu analizuiutsia pratsi z ahrarno-selianskoho pytannia). [The Communist Party of Ukraine in the Struggle to Solve the Problems of Communist Construction. Historiographical Essay (a section analysing works on the agrarian and peasant question is highlighted]. K.[in Ukrainian]

12. Plysiuk, VL. (1983). Ahrarna polityka KPRS v umovakh rozvynutoho sotsializmu v radianskii istorychnii literaturi. [Agrarian Policy of the CPSU in the Conditions of Developed Socialism in Soviet Historical Literature]. Ukrainskyiistorychnyizhurnal- Ukrainian Historical Journal, 5, 135-143. [in Ukrainian].

13. Panchenko, P.P. (1986). Doslidzhennia tematyky istorii selianstva i rozvidku produktyvnykh syl silskoho hospodarstva. [Research on the History of the Peasantry and the Development of the Productive Forces of Agriculture]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal 7, 26-33. [n Ukrainian].

14. Surha, H.I. (1986). Prodovolcha prohrama SRSR v ukrainskii radianskii literaturi [The USSR Food Programme in Ukrainian Soviet Literature] Ukrainskyi istorychnyi zhurnal- Ukrainian Historical Journal, 1,100-109 [n Ukrainian].

15. Berenshtein, L.Iu.,Kadeniuk, O.S., & Kolomiiets, S.S (2003). Istoriia Formuvannia ukrainskoi modeli silskoho hospodarstva (z naidavnishykh chasiv do sohodennia).[ History of the formation of the Ukrainian agricultural model (from ancient times to the present)]. Kyiv, 244 p. [in Ukrainian].

16. Sherenhovoi, V.P. (1990). Orhanyzatorskaia y ydeino-vospytatelnaia rabota KPSS v ahrarnom sektore. Ystoryohrafyia problembi. 70-80-e hodbi.[Organizational and ideological and educational work of the CPSU in the agrarian sector. Historiography of the problem. 70-80s.]. Extended abstract of candidate s thesis. Kyev: unyversytet. [in Russian].

17. Pavlov, A.Y.(1991). Sotsyalnbie protsessbi na sele v 60-80-e hodbi. [Social Processes in the Village in the 60-80s]. Voprosu metodolohyy y ystoryohrafyy- Issues of Methodology and Historiography, 1. [in Russian].

18. Mykhailiuk, V.P. (1992). /storiohrafiia rozvytku ahrarnykh vidnosyn v Ukraini (70-ti - pochatok 90-kh rr.). [Historiography of the development of agrarian relations in Ukraine (70s - early 90s)]. Kyiv-Luhansk [in Ukrainian].

19. Vehesh, MM. (1998?. /storychni monohrafii ta doslidzhennia / NAN Ukrainy, instytut istorii Ukrainy. [Historical monographs and studies. National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of History of Ukraine]. K.: Kolir Print, pp. 341-379. [in Ukrainian].

20. Kulchytsky, S.V!, & Berenshtein L.Iu. (1999) /sto^iohrafiia roz^tku ahrar^ykh vidnosyn v Ukraini u druhii polovyni XX stolittia.[ Historiography of the Development of Agrarian Relations in Ukraine in the Second Half of the XX Century]. K.: Instytut istorii Ukrainy NANU [in Ukrainian].

21. Chekal, A.A., & Chernii, A.U. (1998). Filosofskyi praktykum. [Philosophical workshop]. K.: Ahrarna nauka, (pp. 159-160) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru