Спогади про видатного вченого-селекціонера І.М. Єремеєва (1887-1957 рр.): маловідомі сторінки біографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спогади про видатного вченого-селекціонера І.М. Єремеєва

(1887-1957 рр.): маловідомі сторінки біографії

Олексій Гончаренко, Алла Зленко, Валентина Молоткіна

Спогади про видатного вченого-селекціонера І. М. Єремеєва (1887-1957 рр.): маловідомі сторінки біографії

Мета публікації - популяризувати й актуалізувати маловідомі або призабуті сторінки, окремі епізоди життя видатного вченого-селекціонера, професора І.М. Єремеєва.

У статті через спогади дітей та сучасників І.М. Єремеєва подаються важливі відомості, що дають можливість реконструювати біографію відомого вченого, дозволяють уточнити окремі її деталі, розкривають деякі нові маловідомі сторінки його життєвого шляху, збагачують джерельну базу, інформують про найважливіші події життя, внесок у історію аграрної освіти та науки, надають змогу комплексно дослідити його життєпис. Авторами наукової розвідки здійснено спробу доповнити історичний портрет відомого вченого; підкреслено особливі людські риси його характеру; подано коротку характеристику сімейних відносин, яким дослідники не приділяли значної уваги. Стаття є своєрідним вшануванням пам'яті українського вченого та інформативним джерелом для дослідження його життєпису.

Ключові слова: професор І.М. Єремеєв, спогади, життєвий шлях, вчений-селекціонер, наукова діяльність, селекція в рослинництві, сорти озимої пшениці, «Українка 0246».

MEMOIRS ABOUT THE PROMINENT SCIENTIST-BREEDER I.M. YEREMEEV (1887-1957): LESSER-KNOWN PAGES OF BIOGRAPHY

Oleksiy Honcharenko, АІІа Zlenko, Valentyna Molotkina

The objective of this publication is to popularize and revitalize lesser-known or forgotten aspects, as well as individual episodes, of the life of the eminent scientist-breeder and professor, I.M. Yeremeev

The article presents important information through the recollections of children and contempo-raries of I. M. Yeremeev. This information allows for the reconstruction of the renowned scientist's biography, helps to clarify certain details, reveals new lesser-known aspects of his life, enriches the source base, informs about the most significant events in his life, and highlights his contributions to the history of agricultural education and science. It provides an opportunity for a comprehensive study of his life story. The authors of the scientific investigation attempt to complement the historical portrait of the distinguished scientist, emphasizing his special human qualities. They also provide a brief characterization of his family relationships, which researchers previously paid little attention to. The article serves as a tribute to the memory of the Ukrainian scientist and serves as an informative source for studying his life story.

Keywords: Professor I. M. Yeremeev, memoirs, life journey, scientist-breeder, scientific activity, plant breeding, winter wheat varieties, «Ukrainka 0246».

В умовах сьогодення дедалі більше зростає інтерес до історії науки та діяльності вітчиз-няних вчених, які залишили після себе неоціненну спадщину. У цьому контексті видатною є постать Івана Максимовича Єремеєва, відомого українського вченого-селекціонера, доктора сільськогосподарських наук, професора, автора наукових праць із теоретичних основ та методичних питань селекційно-насінницької роботи, який присвятив усе своє життя створенню нових сортів озимої та ярої пшениці, вівса та інших польових культур. Здійснений історіографічний аналіз проблеми засвідчив, що життєвий шлях і творчу спадщину вітчизняного вченого І. М. Єремеєва досліджували: М. Костюк (Костюк 2023, с. 102-121), О. Демидов, В. Гудзенко, Г Кузьмінська (Демидов, Гудзенко, Кузьмінська 2017, с. 225-242), О. Здоровцов, О. Зінченко, Ю. Терещенко (Здоровцов, Зінченко, Терещенко 1987, с. 137-138), Л. Цимбровська (Цимбровська 1987), С. Чернецький (Чернецький 2013) та ін. У своїх працях дослідники розглянули різні аспекти біографії та наукових досягнень відомого вченого-селекціонера, професора І.М. Єремеєва. Однак, незважаючи на значну кількість публікацій, дана тематика досліджень залишається актуальною.

Джерельну базу дослідження склали матеріали архіву Уманського національного університету садівництва (далі - УНУС) та архівні фонди музею історії УНУС, наукові праці І.М. Єремеєва, що дозволи доповнити наукову біографію вченого. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові принципи та методи. Перевага надавалася персоналістично-біографічному методу як основному прийому відтворення персональної та інтелектуальної біографії вченого. Актуальність наукової розвідки зумовлена великим науковим значенням постаті І. М. Єремеєва у селекції рослин.

Останніми роками значна увага надається публікації такого різновиду джерел особового походження як спогади. В архівних фондах музею історії Уманського НУС нами віднайдено оригінальні документи з погляду біографістики - спогади дітей Івана Максимовича - Миколи Івановича Єремеєва та Лідії Іванівни Кремнєвої (Єремеєвої) та директора Миронівської селекційної станції (1926-1932 рр.) І. К. Бобира, які разом із іншими цінними матеріалами про життєвий шлях і наукову діяльність видатного вченого, передав музею доктор сільськогосподарських наук, професор Ю. Ф. Терещенко.

Нижче подаємо короткі фрагменти їх персональних спогадів, якими вони поділилися напередодні сторічного ювілею (1987 р.) свого батька та вчителя - видатного вченого-селекціонера рослин І. М. Єремеєва.

У спогадах сина Івана Максимовича знаходимо коротку інформацію про родину, особливості рис характеру батьків, їх заняття, почуття тощо. «Наші з Лідою батьки - Іван Максимович Єремеєв та Олександра Георгіївна (в дівоцтві - Влайкова) познайомилися у Миронівці. Батько працював старшим спеціалістом і керівником відділу селекції та насінництва озимої пшениці, вівса та цукрового буряка Миронівської дослідно-селекційної станції. Мама була студенткою агрономічного факультету Київського політехнічного інституту та проходила на станції практику у селекційному розпліднику. Вони одружилися в листопаді 19І7 р. В 1918 р. народився мертвим син, а шестимісячна донька (1919 р. н.) померла від стафілококу» (АФМІ УНУС, РП - 532). (Син - Микола - народився у Миронівці (13 травня 1922 р.), а донька - Лідія - в Києві (5 травня 1924 р.) (прим. авт.).

«Батьки жили дуже дружно. В них були спільні взаємні інтереси. В нашій сім'ї та у дідуся (ми жили в 1922-1933 рр. разом із дідом - батьком матері; Іван Максимович втратив батька ще в семирічному віці) був культ матері. Мої бабуся та мама були оточені великою шаною та повагою. Діти та онуки виховувалися в цьому ж дусі. Я міг інколи посперечатися з батьком, але ніколи - з матір'ю. Батьки завжди були разом. Мама не змогла закінчити інститут: діти, сім'я, часто хворіла. До війни вона була завідувачем бібліотеки Чумкінської (Дитяче Село) частини ВІРа, а пізніше завідувала іноземним відділом науково-дослідного інституту цукрової промисловості. Вона досконало володіла німецькою, французькою та англійською мовами, трохи знала іспанську. М. І. Вавілов під час зустрічей в Дитячому Селі з іноземцями, завжди просив маму супроводжувати його для допомоги з перекладом. Не було випадку, щоб йому був потрібен перекладач, але завжди просив допомогти (АФМІ УНУС, РП - 532). Завдячуючи своїм батькам, Микола Іванович Єремеєв був дуже близько знайомим із М. І. Вавіловим. Він зберіг та передав в Уманський сільськогосподарський інститут (1960 р.) листи М. Вавілова до І. Єремеєва, а також їх спільні фотографії.

«Батьки були різними за характерами. Мама - скромна, сором'язлива, дуже вразлива. Батько - рішучий, спокійний, врівноважений, ввічливий, впевнений. Був завжди уважний до сім'ї. В той же час, певною мірою, потайливий, стриманий. Був не байдужим до несправедливості, до брехні, фальшу. Любив допомагати людям. Не завжди висловлював свою думку, якщо знав, що це може не сподобатися оточуючим. Якось він сказав мені, щоб був вимогливим до себе та терпимим до людей. Коли я йому відповів, що він не завжди дотримується цього правила, то він зажадав пояснень. Тоді я сказав, що часто був об'єктом його великої вимогливості, на що отримав відповідь, за яку був дуже йому вдячний: «Я ніколи не робив різниці між собою та тобою» (АФМІ УНУС, РП - 532).

У своїх спогадах колишній учень І. М. Єремеєва, а згодом доктор сільськогосподарських наук, академік ВАСГНІЛ А. В. Пухальський (навчався в Маслівському інституті селекції на насінництва, де спеціальну селекцію озимої пшениці читав Іван Максимович - прим. авт.), зосереджується на людських якостях І. М. Єремеєва, згадує про нього як про просту та скромну у взаєминах людину (Миронівський інститут 2012, с. 554).

Іван Максимович був прикладом для всіх у відношенні до роботи, обов'язку, пристрасті до науки. Донька Лідія згадує: «Найбільше мене вражала працездатність батька. Для нього робота була передусім. З дитинства я звикла бачити його постійно зайнятим роботою: на дослідних ділянках, в лабораторії, також працював вдома допізна. Літніх відпусток у нього не було, це був період дуже напруженої роботи, а метою роботи була не грошова винагорода, а бажання досягти результатів по вдосконаленню сортів пшениці, по просуванню пшениці та інших культур на Північ. Свій ентузіазм в роботі, свою захопленість нею він намагався передати своїм співробітникам і нам, своїм дітям. Коли батьку виповнилося шістдесят років і він міг вийти на пенсію, то він сказав: «Ви пропонуєте мені піти на пенсію, але без роботи я довго не проживу. Піти на пенсію означає для мене померти». Так він і помер, не будучи пенсіонером, хоча в останній рік дуже сильно хворів.

Пам'ятаю як в довоєнні роки, коли ми жили в м. Пушкіні, я часто їздила в ленінградські театри. Поверталася пізно. Батько завжди сидів за письмовим столом, і очікуючи мене, займався своїми справами. Звичайно батько відпочивав. Дуже він любив цікавих співрозмовників і міг довго розмовляти з ними на різні теми. В Пушкіні таким співбесідником у батька був Вотчал Олексій Євгенійович, а в Ленінграді - Клопотов Борис Миколайович (АФМІ УНУС, РП - 531). Його улюбленим відпочинком було читання. У нас була велика бібліотека: книги наукового характеру із сільського господарства, в тому числі із селекції та насінництва, російською, німецькою, французькою, сербською мовами (Іван Максимович вільно володів багатьма іноземними мовами). Значна частина книг були рідкісними виданнями. Книги художнього, публіцистичного, історичного змісту, повні зібрання творів низки російських та зарубіжних авторів, Велика радянська енциклопедія, історичні мемуари, книги із історії мистецтва. Окрім того, була велика нотна бібліотека, низка опер (мати грала на піаніно). Всього бібліотека налічувала приблизно п'ять тисяч томів» (АФМІ УНУС, РП - 24-60; РП - 531). селекціонер єремеєв біографія

Слід зазначити, що особливе місце в життєписі та науковій діяльності Івана Максимовича Єре- меєва відіграла робота на Миронівській дослідно-селекційній станції, куди в березні 1917 р. Департамент Землеробства призначив його старшим спеціалістом і керівником відділу селекції й насінництва озимої пшениці, вівса та цукрового буряка. Саме в Миронівці, за участю Івана Максимовича, була виведена всесвітньо відома пшениця Українка 0246, Ювілейна 0103, вівси № 70 та № 90 (АФМІ УНУС, РП - 575; Єремеєв Б. р.). Зі спогадів Олександри Георгіївни Влай- кової-Єремеєвої у листах своїм дітям дізнаємося, що «станцію постійно грабували німці, білополяки, денікінці, а співробітникам-євреям доводилося ховатися в коморі із зерном. В березні 1919 р. бандити здійснили напад на квартиру завідувача селекційного відділу Казимира Францевича Мурашка, працівника станції Франца Павловича Сененка та пограбували їх. Погрожували й практикантам станції - Людмилі Стравінській та Арону Франкфурту; мали усіх розстріляти й підпалити приміщення» (АФМІ УНУС, РП -531). «Завдяки сміливості Івана Максимовича життя працівників станції, приміщення, селекційні зразки, результати досліджень та інша документація були врятовані. Наступного дня бандити були заарештовані, а награбоване

- повернуте» (АФМІ УНУС, РП - 531; РП - 532). Академік А. В. Пухальський наголошує у своїх спогадах, що «дітище Єремеєва - сорт пшениці Українка - приніс заслужену славу Миронів- ській селекційно-дослідній станції» (Миронівський інститут 2012, с. 554).

Одночасно з роботою на Миронівській селекційній станції, Іван Максимович брав активну участь в організації Маслівського сільськогосподарського технікуму (1921 р.) й реорганізації його в Інститут селекції та насінництва імені К. А. Тімірязєва (1928 р.). У 1929 р. сім'я Єреме- євих переїжджає до Маслівки, де Іван Максимович поєднував викладання курсу селекції та насінництва з навчальною практикою в Миронівці, завідував кафедрою та був обраний професором (Архів УНУС, арк. 176; АФМІ УНУС, РП - 129).

Директор Миронівської станції (1926-1932 рр.) І. К. Бобир, який стажувався у І. М. Єремеєва, у своїх спогадах згадував, що таку теорію й практику з селекції цукрового буряка, яку давав студентам Іван Максимович у Маслівці та Миронівці рідко можна було побачити навіть у най- престижніших інститутах. Він високо оцінив внесок Івана Максимовича у створення та поширення «Українки 0246», завдяки його знанням, досвіду та працелюбству (АФМІ УНУС, РП - 350).

Страшним випробуванням для всієї сім'ї був арешт Івана Максимовича у Маслівці 28 ли-стопада 1930 р. та дев'ять місяців ув'язнення в Лук'янівській в'язниці. І. М. Єремеєв став жертвою донесення щодо підриву радянської економіки, для чого ним ніби зумисно був виведений досконалий сорт пшениці «Українка», який насправді виявився слабосилим. Слідчі вибивали свідчення не даючи спати (застосовували тортури по голові повільними краплями води з-під водопровідного крана), намагалися добитися, щоб Єремеєв себе обмовив. У спогадах доньки знаходимо інформацію про те, що мордування безсонням негативно позначилося на здоров'ї Івана Максимовича: він не міг спати лежачи, а засинав тільки сидячи в кріслі (АФМІ УНУС, РП - 531). І. К. Бобир засвідчив, що всі звинувачення вигадані тому, що на ту пору в дослідах і виробничих посівах загинули сорти пшениці й жита (АФМІ УНУС, РП - 350). У серпні 1931 р. за відсутністю конкретного звинувачення Єремеєв був звільнений (Архів УНУС, арк. 164).

Після звільнення І. М. Єремеєв завідував відділом селекції й насінництва цукрового буряка та зернових культур Українського НДІ цукрової промисловості (1931 - 1933 рр.) (АФМІ УНУС, РП - 129).

Дочка Лідія писала у спогадах: «В Україні вже з осені 1932 р. стало дуже важко з хлібом. Навесні 1933 р. на вулицях Києва помирали голодуючі. Видали картки. Ми отримували спочатку по 200, а потім по 100 та по 50 грамів хліба нарівні з усіма. Випробували голод, черги за гасом, холоднечу у квартирі. Тато їздив у відрядження до Ленінграда та привозив звідти хліб, цукор, маргарин. Все діставати було дуже важко» (АФМІ УНУС, РП - 531).

І.М. Єремеєв в 1934-1937 рр., за запрошенням академіка М. І. Вавілова, працював ученим спеціалістом, завідувачем відділу пшениці та заступником директора з науки у Пушкінському відділенні Всесоюзного інституту рослинництва, а в 1937 р. - був переведений на Ленінградську державну селекційну станцію, де під його керівництвом було виведено й передано державній комісії на випробування сорти пшениці, вівса, ячменю й гороху, районовано озиму пшеницю ДС 2444, ярі - Тулун 3А/32 і Тулун 70В/8 та гречку Альгаузен. На відкритті Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1 серпня 1939 р. він експонував «Українку 0246» та отримав Золоту медаль (Архів УНУС, арк. 176; Єремеєв 1936, с. 27).

На Ленінградській селекційній станції Іван Максимович працював до захоплення Пушкіна німецькими окупантами 17 вересня 1941 р. Напередодні окупації міста, вранці 16 вересня, Єремеєв повернувся у ВІР, щоб зберегти й евакуювати знамениті колекції. Іван Максимович разом із дружиною пішки пішли в Ленінград, який у той час був уже в блокаді.

Нотатки сина та доньки І. М. Єремеєва зафіксували пережиті батьками події тих часів. «У вересні 1941 р. батьки добиралися пішки із Пушкіна в Ленінград. Мама переживала, що батько не витримає. У них майже нічого не було. Сильно голодували. Мама хворіла ендокардитом і не могла нести важкі речі. Вони взяли лише найнеобхідніше. Зокрема, збереглися мої фотографії (М. І. - син, прим. авт.) з раннього дитинства, а шкільного періоду - пропали. Батько отримав декілька іменних викликів - місць на літак, який вилітав із Ленінграда. Двічі він відмовлявся вилітати, звертався з проханням дати два місця. Місце було на конкретне прізвище та ім'я. Питання ухвалювалося на дуже високому рівні. В грудні 1941 р. вони вилетіли із Ленінграда в Омськ. Там був Наркозем. Батько працював в евакуації на Північно-Двінській станції. Я був в армії, а сестра Ліда поїхала після закінчення школи до бабусі в Київ» (АФМІ УНУС, РП - 532).

Наводимо спогади Лідії Максимівни: «Коли почалася війна, батьки не встигли евакуюватися. З наплічниками за спиною, взявши найнеобхідніше, вони пішли в Ленінград. По дорозі лежали вбиті коні, повалені телеграфні стовпи, рвалися міни, було чутно вибухи снарядів. Батько заспокоював маму й вони твердо йшли в Ленінград. Рано-вранці вони дійшли до кінцевої зупинки трамвая, на якому доїхали до центра міста, а вже звідти до сестри батька - Антоніни Максимівни. Там їх застала блокада. Батько працював у ВІРі. В кінці листопада 1942 р. потрапив під скорочення та відправив в Омськ телеграму з проханням про нове призначення на роботу. Із Омська прийшла відповідь: батьку, як доктору сільськогосподарських наук, потрібно було приїхати в Наркомат землеробства. За текстом телеграми, необхідно було вилітати літаком із блокадного Ленінграда. Батьки приїхали на аеродром. Начальник аеродрому сказав татові, що в телеграмі вказане лише одне місце, тому вас я посаджу на літак, а для вашої дружини у мене місця немає. Тоді батько відповів, що якби ви посилали мене на фронт чи ближче до лінії фронту, а дружину залишили б в тилу, то я б поїхав. Натомість, ви пропонуєте мені їхати в тил, залишаючи дружину на фронті; ні, так я не поїду. Тоді начальник аеродрому розпорядився, щоб і мамі дали посадкове місце» (АФМІ УНУС, РП - 531).

Із інших джерел про цей епізод відомо, що питання було вирішене лише через втручання замісника наркома землеробства - Чекменєва та члена Військової Ради - Кузнєцова (АФМІ УНУС, РП - 572).

З 1941 по 1944 рр. професор І. М. Єремеєв займав посаду заступника директора з науки та керівника відділу селекції пшениці Північно-Двінської селекційної станції поблизу м. Котлас Архангельської області, де продовжував працювати над покращенням сортового насіння та випуском якісної еліти (АФМІ УНУС, РП - 129; Єремеєв 1939, с. 17). Спогади доньки інформують про те, що «живучи в евакуації, на Північно-Двінській дослідній станції, батько віддавав багато сил та енергії всьому, що у важкі воєнні роки допомагало підвищувати врожай, щоб додаткові продовольчі ресурси поповнювали продукти, які відправляли на фронт (АФМІ УНУС, РП - 531).

Зі спогадів коротко дізнаємося також і про дослідну діяльність відомого вченого. Питання методики закладання дослідів селекціонер І. М. Єремеєв виконував педантично. Тут не могло бути ніяких найменших відхилень. Син Микола пригадує наступне: «Його вимогливість була високою. Якось на його прохання я здійснив посів досліду. Між повторами зробив виключку тому, що був ярочок. При огляді сходів (я тоді був студентом третього курсу) отримав зауваження, що всі доріжки по 30 см, а з боку виключки -чергове повторення досліду - доріжка 45 см. «Намочи насіння, візьми мотузку, сапу та терміново здійсни посів з боку вирівнювального краю. На запитання: «Для чого?» та «Яке це має значення?», отримав відповідь, що в цієї ділянки збільшена площа живлення, а це не вірно методично. Ще один приклад. Якось при розборі потомства окремих рослин, я, будучи студентом, надавав йому допомогу. На розбірній дошці виділив щуплі зернини, відходи луски та ін. Одна насінина впала на стіл. Я підійняв її та поклав разом із іншими. «Відправ до обезлички». «А можливо - це цінний матеріал?». «Не має значення, ти б ще з підлоги підійняв». «Але я підійняв зі столу, ти бачив як це насіння впало». «Я не бачив, а якби й бачив, то немає значення, відправ до обезлички». Упродовж десяти років Іван Максимович засівав підзимовим посівом Мелянопус 69 та Арнаутку немерчанську. Більшість рослин загинули, деякі перезимували. Нащадки знову засівалися. Ніяк не міг отримати переведення ярих твердих сортів пшениці в озимі м'які. Він говорив, що для того , щоб це сталося, потрібно два фактори. Перший - повірити, що це можливо, закономірно. А другий - мати нечистий посівний матеріал» (АФМІ УНУС, РП - 532).

Важливою для І.М. Єремеєва була повсякденна викладацька робота. Значний педагогічний досвід ученого давав йому змогу читати лекції на високому теоретичному та методичному рівні. До кожної лекції професор Єремеєв старанно готувався. «Якось, перебуваючи в Умані, я (І. М. - син, прим. авт.) спостерігав, як Іван Максимович готується до лекції. Я здивувався, адже курс вже знайомий. У відповідь отримав заперечення, що якщо курс знайомий, то на одну годину лекції необхідно дві години підготовки, а якщо новий, то й три години» (АФМІ УНУС, РП - 532).

Зафіксували спогади дітей й останні дні своїх батьків. В 1956 р. стан здоров'я Івана Максимовича та Олександри Георгіївни значно погіршився. їх доглядали діти та тітка - Єлизавета Георгіївна Влайкова - сестра матері. «Батько вперше важко захворів в 1949 р. В нього був перший інсульт. Всього він пережив 4 інсульти та два інфаркти. Мама також була у важкому стані, а в останні дні - без свідомості. Вони померли майже в один день. Батько помер на чотирнадцять годин раніше мами» (АФМІ УНУС, РП - 531; РП - 532). Подружжя Єремеєвих померли 1 і 2 лютого 1957 р. Поховані в Умані в одній могилі на Софіївському кладовищі. Щороку на могилі студенти та викладачі кафедри рослинництва Уманського національного університету садівництва висівають пшеницю «Українка» як оригінальний пам'ятник великому вченому - селекціонеру рослин.

Отже, опрацьований нами чималий масив архівних матеріалів та наукової літератури дав змогу розкрити невідомі та маловідомі сторінки біографії І. М. Єремеєва, ввести до наукового обігу нез'ясовані відомості з життєпису та діяльності вченого.

Список джерел та літератури

KOSTIUK, M., 2023, Scientific achievements of I. M. Yeremeiev - a significant contribution to the development of the national plant breeding, Society, Document. Communication. Соціум. Документ. Комунікація. зб. наук. праць, 18, 102 - 121.

АРХІВ Уманського національного університету садівництва (Архів УНУС). Личное дело доктора сельскохозяйственных наук, професора Еремеева Ивана Максимовича. Начато: 17 мая 1946 г. Окончено: 27 июня 1959 г., арк. 161-189.

АРХІВНІ фонди музею історії Уманського НУС (далі - АФМІ УНУС). Біографія (Curiculum vitae). РП - 129. АФМІ УНУС. В комиссию по учету ущерба, причиненного гражданскому населению немецкими захватчиками в г. Пушкине. Заявление д. с. х. н. Еремеева И. М. и Еремеевой А. Г. РП - 24-60.

АФМІ УНУС. Воспоминание о моем отце - Еремееве И. М. РП - 531.

АФМІ УНУС. Воспоминание о родителях И. М. и А. Г. Еремеевых. РП - 532.

АФМІ УНУС. Воспоминания бывшего директора Мироновской селекционной станции Бобыря Н. К. об И. М. Еремееве. РП - 350.

АФМІ УНУС. Еремев И. М. Изучение сортов агротехники озимой пшеницы. Автореф. дис. ... канд. с.-х. наук. К., 1963. 26 с. РП - 575.

АФМІ УНУС. Правительственные телеграммы № 58 и № 59 , декабрь 1941 г. РП - 572.

ДЕМИДОВ, О. А., ГУДЗЕНКО, В. М., КУЗЬМІНСЬКА Г. П., 2017, Селекціонер і педагог Іван Максимович Єремеєв та його Українка 0246, Миронівський вісник, 5, 225-242.

ЕРЕМЕЕВ, И., 1936, ДС 2444/2 - новый сорт озимой пшеницы, Московский агрономический журнал, 1,27. ЕРЕМЕЕВ, И., 1939, Жемчужна Советского Севера, Социалистическое земледелие, 4, 17.

ЄРЕМЕЄВ, І., [Б. р.], Пшениця «Українка». Х.: Рад. селянин.

ЗДОРОВЦОВ, А. И., ЗИНЧЕНКО, А. И., ТЕРЕЩЕНКО, Ю. Ф., 1987, К 100-летию со дня рождения профессора Ивана Максимовича Еремеева, Вестник сельскохозяйственной науки, 8, 137-138.

МИРОНІВСЬКИЙ інститут пшениці ім. В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (1912-2012), За ред. В. С. Кочмаровського, 2012, Миронівка.

ЦИМБРОВСЬКА, Л., 1987, Пам'яті вченого, Уманська зоря, 28 січня.

ЧЕРНЕЦЬКИЙ, С., 2013, Життя і наукова спадщина Єремеєва Івана Максимовича (1887-1957), Часопис української історії, 26, 101-103.

References

AFMI UNUS. Biohrafiia (Curiculumvitae). RP - 129. [In Ukrainian].

AFMI UNUS. Pravitelstvennye telegrammy № 58 i № 59 , dekabr 1941 g. [Government Telegrams No. 58 and No. 59, December 1941]. RP - 572. [In Russian].

AFMI UNUS. Vospominania byvshego direktora Mironovskoi selektsionnoi stantsii Bobyria N. K. ob Y. M. Eremeeve [Memories of the former director of the Mironovskaia breeding station Bobyr N. K. about I. M. Eremeev]. RP - 350. [In Russian].

AFMI UNUS. Vospominanie o moem otse - Eremeeve I. M. [Memories of my father - Eremeev I. M.]. RP - 531. [In Russian].

AFMI UNUS. Vospominanie o roditeliakh I. M. i A. H. Eremeevykh [Memories of the parents of I. M. and A. G. Eremeev]. RP - 532. [In Russian].

ARKHIV Umanskoho natsionalnoho universytetu sadivnytstva (Arkhiv UNUS). Lichnoe delo doktora selskokhoziaistvennykh nauk, profesora Eremeeva Ivana Maksimovicha. Nachato: 17 maia 1946 h. Okoncheno: 27 iunia 1959 h. [Personal file of Doctor of Agricultural Sciences, Professor Eremeev Ivan Maksimovich. Started: May 17, 1946 Finished: June 27, 1959]. 161-189. [In Russian].

ARKHIVNI fondy muzeiu istorii Umanskoho NUS (dali - AFMI UNUS). Eremeev Y. M. Izuchenie sortov agrotekhniki ozimoi pshenitsy [The study of varieties of agricultural technology of winter wheat]. Avtoreferat dys. kand. s.-kh. nauk. K., 1963. RP - 575. [In Russian].

CHERNETSKYI, S., 2013, Zhyttia i naukova spadshchyna Yeremeeva Ivana Maksymovycha (1887-1957) [Life and scientific legacy of Ivan Maksymovych Yeremeev]. Chasopys ukrainskoi istorii, 26, 101-103. [In Ukrainian].

DEMYDOV, O. A., HUDZENKO, V. M., KUZMINSKA H. P., 2017, Selektsioner i pedahoh Ivan Maksymovych Yeremeev ta yoho Ukrainka 0246 [Breeder and educator ivan Maksymovych Yeremeev and his «Ukrainka 0246»]. Myronivskyi visnyk, 5, 225-242. [In Ukrainian].

EREMEEV, Y., 1936, DS 2444/2 - novyi sort ozimoi pshenitsy [A new variety of winter wheat]. Moskovskii agronomicheskii zhurnal, 1,27. [In Russian].

EREMEEV, Y., 1939, Zhemchuzhna Sovetskoho Severa [Pearl of the Soviet North]. Sotsialisticheskoe zemledelie, 4, 17. [In Russian].

KOSTIUK, M., 2023, Scientific achievements of I. M. Yeremieiev - a significant contribution to the development of the national plant breeding, Sotsium. Dokument. Komunikatsiia. Zbirka naukovykh prats, 18, 102-121. [In English].

MYRONIVSKYI INSTYTUT pshenytsi im. V. M. Remesla Natsionalnoi akademii ahrarnykh nauk Ukrainy (1912-2012), [Myronivskyi Institute of Wheat named after V. M. Remeslo of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine]. Za red. V. S. Kochmarovskoho, 2012, Myronivka. [In Ukrainian].

TSYMBROVSKA, L., 1987, Pamiati vchenoho [In memory of the scientist]. Umanska zoria, 28 sichnia. [In Ukrainian].

YEREMEEV, I., [B. r.], Pshenytsia «Ukrainka» [Wheat variety «Ukrainka»]. Kh.: Rad. selianyn. [In Ukrainian]. ZDOROVTSOV, A. I., ZYNCHENKO, A. I., TERESHCHENKO, Yu. F., 1987, K 100-letiiu so dnia rozhdeniia professora Ivana Maksimovicha Eremeeva [On the 100th anniversary of the birth of Professor Ivan Maksymovych Yeremeev] Vestnik selskokhoziaistvennoi nauki, 8, 137-138. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru