Державні архіви України як суб’єкти політики національної пам’яті
Державні архіви, як складові системи публічного управління. Аналіз процесу їх становлення, формування, еволюції та сучасного стану. Архіви займають важливе місце серед суб’єктів державної політики національної пам’яті, розгляд їх діяльності в даній сфері.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.12.2023 |
| Размер файла | 35,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
ДЕРЖАВНІ АРХІВИ УКРАЇНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ
Власенко Світлана Іванівна
кандидат історичних наук, докторант Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, старший викладач, Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ
Анотація. У статті досліджено формування, еволюцію, сучасний стан системи державних архівів України та їх участь у реалізації державної політики національної пам'яті. Зберігаючи документи Національного архівного фонду з історії та культури українського народу та народів, які проживають в Україні, державні архіви, як складові системи публічного управління, виступають вагомими суб'єктами політики національної пам'яті.
Політика національної пам'яті відіграє важливу роль у формуванні національної ідентичності та консолідації українського суспільства. Державні архіви займають одне із провідних місць серед органів державної влади та місцевого самоврядування, що беруть участь у реалізації даної політики. Вони не лише здійснюють державну політику у сфері архівної справи і діловодства, забезпечують формування Національного архівного фонду, його збереження та використання, а й реалізують державну політику національної пам'яті шляхом участі у вшануванні та увічненні пам'яті, дослідженні та відновленні історичної правди і справедливості, забезпеченні інформаційних заходів держави в Україні та за її межами тощо.
Сучасна державна архівна система України має розгалужену мережу, що формувалася впродовж усього періоду незалежності України. Вона включає центральні, місцеві, галузеві архіви, а також архіви органів державної влади та місцевого самоврядування, державних установ, підприємств, організацій тощо. Управління державними архівами, у тому числі й щодо реалізації політики національної пам'яті, забезпечує Державна архівна служба України та органи державної влади й місцевого самоврядування. Діяльність державних архівів регулюється відповідною законодавчою базою, що охоплює як сферу архівної справи, так і сферу національної пам'яті.
Ключові слова: державне управління, політика національної пам'яті, органи влади, державна архівна система, архів, національна пам'ять.
Vlasenko Svitlana Ivanivna
PhD in History, doctoral student of the Educational and Scientific Institute Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, senior lecturer of the Kyiv National University of Culture and Arts, Kyiv
STATE ARCHIVES OF UKRAINE AS SUBJECTS OF NATIONAL MEMORY POLICY
Abstract: The article explores the formation, evolution, and current state of the system of state archives in Ukraine and their role in implementing the state policy of national memory. Preserving documents related to the history and culture of the Ukrainian people and other ethnic groups residing in Ukraine, state archives, as integral parts of the public administration system, play significant roles as subjects of national memory policy.
National memory policy plays a crucial role in shaping national identity and consolidating Ukrainian society. State archives hold a prominent position among the bodies of state authority and local government involved in implementing this policy. They not only execute the state policy in the field of archival affairs and record management, ensuring the formation and preservation of the National Archival Fund, but also contribute to the implementation of the state policy of national memory through participation in commemorating and perpetuating memory, researching and restoring historical truths and justice, and facilitating information campaigns of the state within Ukraine and abroad.
The contemporary state archival system of Ukraine comprises a vast network that has been developing throughout the period of Ukraine's independence. It includes central, local, and sectoral archives, as well as archives of state authorities and local government, state institutions, enterprises, organizations, etc. The State Archival Service of Ukraine and bodies of state authority and local government are responsible for managing state archives, including the implementation of the national memory policy. The activities of state archives are regulated by relevant legislation covering both the field of archival affairs and the domain of national memory.
Keywords: state administration, national memory policy, authorities, state archival system, archive, national memory.
державні архіви політика національна пам'ять
Постановка проблеми. Багатовікова історія українського народу є однією з основоположних складових національної пам'яті, а історичні події та постаті, які відіграли ключову роль у державотворчих і націєтворчих процесах, суттєво впливають на формування національної ідентичності. Осередками джерел національної пам'яті виступають державні архіви, музеї, бібліотеки, які забезпечують здійснення функцій держави не лише в гуманітарній, а й у безпековій сфері.
Становлення сучасної державної архівної системи України, її формування і розвиток нерозривно пов'язані з державотворчими процесами, з політичними змінами та суспільними тенденціями. В різні періоди архіви відігравали різну роль у державній політиці пам'яті - вони були і сховищами документів з обмеженим доступом, і потужними науково-дослідними інституціями, і дієвими органами влади з широкими управлінськими повноваженнями.
Враховуючи активізацію суспільних процесів, пов'язаних із формуванням національної ідентичності, широкий запит сучасного українського суспільства на реалізацію політики національної пам'яті, а також зважаючи на місце у цих процесах історичної та культурної пам'яті, доцільним є дослідити основні інституції збереження джерел національної пам'яті українського народу - державні архіви України, в яких зосереджені документи Національного архівного фонду, що стосуються історії українського та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання діяльності державних архівів України досліджували В. Берковський [1], І. Довжук [2], Я. Калакура [3], Л. Левченко та А. Хромов [4;5], М. Палієнко [6; 7] та ін. Архіви як інституції національної пам'яті розглядали А. Бернат [8], С. Власенко [9], Л. Дубровіна, А. Киридон, І. Матяш [10; 11] та ін. Однак, в наявних наукових працях питання формування впродовж періоду незалежності та сучасного стану системи державних архівів України як суб'єктів політики національної пам'яті має фрагментарне висвітлення, що потребує подальшого дослідження.
Метою статті є аналіз процесу становлення, формування, еволюції та сучасного стану системи державних архівів України, що займають важливе місце серед суб'єктів державної політики національної пам'яті, а також їх діяльності в даній сфері.
Виклад основного матеріалу. Реалізацію державної політики в архівній галузі забезпечує Державна архівна служба України (далі - Укрдержархів). Укрдержархів є центральним органом виконавчої влади, а його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство юстиції України.
Дана служба за часів незалежності змінювала назву й підпорядкування, а також розширила функціональні повноваження. Зокрема, свій початок вона бере ще з Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів Української РСР, яке було союзно-республіканським органом державної влади і мало подвійне підпорядкування (Кабінету Міністрів УРСР та Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів СРСР). З відновленням незалежності відбулися відповідні зміни, унормування яких було закріплено у Положенні про Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України (Головархів України), затвердженому 21 липня 1992 р. та пізніше - у Положенні про Головне архівне управління (27 жовтня 1999 р.). Згідно з ними, Головархів України мав статус центрального органу виконавчої влади і безпосередньо підпорядковувався Кабінету Міністрів України [12; 13]. 1' грудня 1999 р. на базі Головархіву України було створено Державний комітет архівів України (Держкомархів України), який визначався як «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України» [14]. Остання реорганізація відбулася 9 грудня 2010 р. - було створено Державну архівну службу України (Укрдержархів). Її статус та підпорядкованість не змінювались, однак до основних функцій із забезпечення реалізації державної політики у сфері архівної справи і діловодства додавалось ще управління державною системою страхового фонду документації [1']. Нині Укрдержархів діє відповідно до Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 201' р. із подальшими змінами [16].
В Україні діє розгалужена державна архівна система, що включає в себе архіви та архівні установи, установи страхового фонду документації та науково-дослідні установи у сфері архівної справи і діловодства. Формування цієї системи розпочалось відразу після відновлення незалежності. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України «Про передачу архівів Компартії України у підпорядкування Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України» від 27 серпня 1991 р. компартійні архіви, які діяли як окрема система й підпорядковувались партійним органам (Центральному комітету та обласним комітетам), об'єднувалися з державними архівами і таким чином створювалась сучасна цілісна система державних архівів [17].
Мережа державних архівів України, що зберігають документи Національного архівного фонду й виступають суб'єктами політики національної пам'яті, включає центральні, місцеві та галузеві архіви. До неї також входять архівні відділи та сектори районних державних адміністрацій і міських рад, архівні підрозділи державних установ, підприємств та організацій (зокрема, наукових установа Національної академії наук України, рукописних відділів музеїв і бібліотек тощо). Зосереджені в них документи, які мають культурну цінність, після відповідної експертизи вносяться до Національного архівного фонду та передаються до архівів на державне зберігання. Управління даними архівами здійснює Державна архівна служба України спільно з відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування. Також не варто забувати й про ще одну складову архівної системи України - архіви приватної форми власності (архівні підрозділи громадських організацій та політичних партій, релігійних організацій, приватних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб).
Першу ланку державної архівної системи представляють центральні державні архіви, які належать до сфери управління Укрдержархіву. Їх кількість у період незалежності змінювалась: 6 архівів (з 24 серпня до 24 жовтня 1991 р.), 7 (2' жовтня 1991 р. - 11 травня 2007 р., 28 червня 2022 р. - теперішній час), 9 (12 травня 2007 р.- 27 червня 2022 р.). Формування сучасної системи центральних державних архівів відбувалось кількома шляхами: перейменування та відповідна реорганізація, створення нових на базі існуючих, злиття існуючих, утворення нових (табл. 1).
Найбільш чисельною ланкою в архівній державній системі за кількістю архівів та обсягом зосереджених у них документів є місцеві архіви - 24 державних архіви областей, Державний архів в Автономній Республіці Крим та державні архіви міст Києва і Севастополя. Ці архіви діють як структурні підрозділи обласних, республіканської та міських державних адміністрацій відповідно й підзвітні та підконтрольні не лише голові адміністрації, а й Укрдержархіву. Формування державних архівів на обласному рівні відбувалося шляхом злиття радянських і партійних архівів (відповідно до Указу Президії Верховної Ради України «Про передачу архівів Компартії України у підпорядкування Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України» від 27 серпня 1991 р.). Діяльність місцевих архівів відіграє важливу роль не лише у сфері національної пам'яті, а й у сфері регіональної пам'яті. У фондах цих архівів зберігаються унікальні документи з історії краю. Їх використання та популяризація сприяють формуванню регіональної ідентичності, усвідомленню приналежності до територіальної чи етнічної спільноти, створенню місць пам'яті та увічненню подій і постатей, що відіграли визначальну роль у розвитку регіону. Особливо ці процеси актуалізувались у зв'язку з реформою децентралізації, що розпочалась у 2014 р.
Таблиця 1
Формування сучасної системи центральних державних архівів України
|
Сучасна назва |
Стара назва |
Підстава |
|
|
* перейменовано: |
|||
|
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України)* |
Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління УРСР |
постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 41' |
|
|
Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України) |
Центральний державний історичний архів УРСР |
постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 41' |
|
|
Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України) |
філія Центрального державного історичного архіву УРСР |
постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 41' |
|
|
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) |
Центральний державний архів-музей літератури i мистецтва УРСР |
постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 41' |
|
|
Центральний державний кінофотофоноархів України (ЦДКФФА України) |
Центральний державний архів кінофотофоно-документів УРСР |
постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 41' |
|
|
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного (ЦДКФФА України) |
Центральний державний кінофотофоноархів України |
постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1998 № 2088 |
|
|
Центральний державний науково-технічний архів України (ЦДНТА України) |
Центральний державний архів науково-технічної документації УРСР |
постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 41' |
|
|
* створено на базі існуючого: |
|||
|
Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО України) |
колишній Архів ЦК Компартії України при Інституті політичних досліджень ЦК Компартії України |
постанова Кабінету Міністрів України від 2'.10.1991 № 290 |
|
|
* створено нові: |
|||
|
Центральний державний електронний архів України (ЦДЕА України) |
розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.0'.2007 № 279-р |
||
|
Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) |
розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.0'.2007 № 279-р |
||
|
* об'єднано: |
|||
|
Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки (ЦДАГОУ) |
Центральний державний архіву громадських об'єднань України + Центральний державний архів зарубіжної україніки |
постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 |
|
|
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів (ЦДАЕА) |
Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного + Центральний державний електронний архів України |
постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.2022 № 732 |
Ще одну ланку системи державних архівів складають галузеві державні архіви (ГДА), що створювались як структурні підрозділи центральних органів виконавчої влади відповідної галузі (міністерства, служби, комітету, фонду тощо). Вона формувалась поступово і сьогодні налічує 14 архівів [18]. Галузеві державні архіви підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, а щодо реалізації державної політики у сфері архівної справи є підзвітними і підконтрольними Укрдержархіву. Зважаючи на документи, що зберігаються у даних архівах, найбільш активну позицію у реалізації державної політики національної пам'яті займають ГДА Служби безпеки України та ГДА Міністерства внутрішніх справ України. На особливу увагу заслуговує ГДА Українського інституту національної пам'яті, створений 21 грудня 2016 р. для зберігання документів Національного архівного фонду, що містять архівну інформацію репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр. [19]. Попри те, що документи НАФ так і не були передані до даного архіву, він веде різнопланову діяльність у сфері національної пам яті, а під час повномасштабної війни рф проти України архів особливо активізував заходи з протидії російській пропаганді та інформування українського суспільства й світової спільноти про злочини, вчинені росією на території України.
Діяльність державних архівів регулює відповідна законодавча база, формування якої також відбувалося поступово з урахуванням політичної доцільності та суспільних запитів. Так, у грудні 1993 р. було прийнято Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи». Впродовж 30 років до нього було внесена численні зміни, однак і сьогодні він не втратив свою актуальність, хоча останнім часом все частіше в професійних колах піднімається питання щодо необхідності прийняття нового архівного закону. Зокрема, у 2020 р. Укрдержархів подав до Міністерства юстиції України законопроект «Про Національні архівні інформаційні ресурси, управління документацією та архівами» [20, С. 13].
Діяльність у сфері національної пам'яті регулюють Закони України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та ін.
Одним із важливих напрямів у політиці національної пам'яті є вивчення національної історії та відновлення історичної справедливості. Для реалізації цих завдань в перші роки незалежності необхідно було не лише реорганізувати архівну систему, а й сформувати відповідну нормативно-правову базу, розробити механізми доступу до архівних документів, провести їх розсекречення тощо.
Чи не першим серйозним викликом для українських архівів стали процеси реабілітації жертв комуністичного тоталітарного режиму в 1920- 19'0-х роках. 17 квітня 1991 р. було ухвалено відповідний закон, яким визначались категорії громадян, котрі підлягали реабілітації [21]. Основною доказовою базою для відновлення прав репресованих громадян стали документи з кримінальних справ архіву Комітету державної безпеки України (20 вересня 1991 р. був ліквідований і натомість створено Службу безпеки України). Відповідно до Указу Президії Верховної Ради від 9 вересня 1991 р. ці документи передавалися до державних архівів [22]. Важливо відмітити, що однією з головних умов під час їх приймання-передавання було забезпечення безперервного процесу реабілітації жертв політичних репресій та виконання запитів громадян, що стосувалися відновлення їх прав [23]. Всього впродовж 1990-х років органами Служби безпеки України до центральних та обласних архівів було передано 169 тис. кримінальних справ [24].
Суспільно важливим став масштабний державний проєкт, розпочатий у 1992 р. - підготовка науково-документального видання «Реабілітовані історією» [2']. І знову архіви долучились до цієї роботи, забезпечуючи доступ науковцям до документів і всіляко сприяючи пошуку інформації. На сьогодні опубліковано 2' томів у 133 книгах (по Автономній Республіці Крим і 24-х областях України). Національний банк даних жертв політичних репресій, створений Інститутом історії України НАН України в ході підготовки видання, вміщує відомості про 371 663 особи [26]. Поруч із цим, Державна архівна служба України реалізує власний електронний пошуковий проєкт «Український мартиролог ХХ ст.» із біографічними даними про репресованих громадян України (від 2007 р. з перервами). Станом на 1 серпня 2023 р. проєкт нараховує відомості стосовно 11' 9'9 осіб і продовжує поповнюватись [27].
Велику роботу архіви проводять щодо пошуку доказової бази для надання правової оцінки політиці комуністичного тоталітарного режиму в Україні в 1930-х роках, зокрема Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр. Особливо ці процеси активізувались у другій половині 2000-х років. Так, на виконання Указу Президента України «Про заходи у зв'язку з 7'-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні» від 28 березня 2007 р. архівами за період 2007-2008 рр. на державне зберігання було прийнято 12 311 метричних книг та книг РАГС за 1932-1933 рр., взято на спеціальний облік 221 137 архівних документів (з них 210 `27 виявлено вперше), зібрано 67 002 свідчень, встановлено 601 079 фактів смертей від голоду тощо [28, С. 6-8].
Архівні документи періоду 1932-1933 рр. були також взяті за основу для висунення звинувачення у злочинах проти українського народу, вчинених комуністичним тоталітарним режимом. Зокрема, доказовою базою стало 3 4'6 документів радянських та компартійних органів влади, 3 186 книг реєстрів актів про смерть, 1 730 свідчень свідків та багато інших архівних документів. 13 січня 2010 р. Апеляційний суд міста Києва визнав злочини, вчинені радянським керівництвом різного рівня «шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932-1933 років» як «умисно організований геноцид» [29].
Спектр діяльності архівів у сфері національної пам'яті досить широкий: сприяння дослідженню та популяризації історії України, підготовка документальних виставок, публікація документів та історичних і джерелознавчих розробок, надання документів для зйомок фільмів та телепрограм, формування пошукових баз даних та мартирологів, участь у національних проєктах із вшанування та увічнення пам'яті українського народу, виконання тематичних запитів, інформування суспільства про склад і зміст документів через інтернет-ресурси та оприлюднення копій окремих документів або документальних колекцій і фондів тощо. Тематика також є багатогранною і дозволяє відтворити глибоке коріння державотворчих та націєтворчих процесів на території України.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, розв'язаної російською федерацією проти України, перед архівами стоїть надважливе завдання - зберегти джерела національної пам'яті. Нажаль, воєнні дії вже завдали невиправної шкоди архівній галузі - у 2022 р. втрати Національного архівного фонду склали 1,' % від загальної кількості документів, що зберігалися до початку повномасштабної війни [30, С. 7]. А тому, серед пріоритетних напрямів роботи усіх державних архівів є оцифрування та створення страхового фонду документів. Так, у 2022 р. було оцифровано 271 913 одиниць зберігання, що майже на 33 % більше за показники 2021 р. [30, С. 12; 31]. Намагаючись зберегти пам'ять про війну, архіви проводять збирання свідчень про злочини країни-терориста, вчинені на території України. Крім того, діяльність архівів в умовах війни спрямована на боротьбу проти інформаційної агресії, на розвінчання численних історичних міфів, створених та поширюваних РФ не лише в Україні, але й в усьому світі.
Висновки. Таким чином, в Україні за роки незалежності склалась розгалужена система державних архівів, що забезпечують реалізацію політики держави у сфері архівної справи та діловодства й беруть активну участь у реалізації політики у сфері національної пам'яті. Сьогодні архіви виступають вагомими суб'єктами політики національної пам'яті в Україні. Вони не лише зберігають джерела національної пам'яті - документи й артефакти української історії та культури, а беруть активну участь у вшануванні та увічненні пам'яті, дослідженні та відновленні історичної правди і справедливості, забезпеченні інформаційних заходів держави в Україні та за її межами. Вони, здебільшого виконуючи меморіальні функції, є невід'ємною складовою державотворчих та націєтворчих процесів, що відбуваються в сучасній Україні - архіви долучаються до формування стратегії розвитку держави та національної ідентичності.
Література:
1. Берковський В.Г. Сутність та основні завдання політики держави в архівній сфері. Архіви України. 2012. № ` (281). С. `-16.
2. Довжук І.В. Нормативно-правові засади регулювання архівної справи в Україні доби незалежності. Соціум. Документ. Комунікація: збірник наукови:х статей. 2017. Вип. 3. С.13-2'.
3. Калакура Я.С. Архівний менеджмент в умовах демократизації та децентралізації суспільства. Архіви України. 2016. № `-6 (304-30'). С. 119-13'.
4. Левченко Л.Л., Хромов А.В. Реформування архівної системи України: минуле і майбутнє (архівознавчий, історичним та правовий аспекти). Архгвістика: теорія, методика, практика: матер. Другої міжн. наук.-практ. конференції. Кам'янець-Подільський: Друкарня «Рута», 2021. С. 113-120.
5. Хромов А. Оптимізація системи центральних державних архівів України в умовах війни. Архіви України. 2022. № 1 (330). С. 103-114.
6. Палієнко М. Українські архіви, війна та збереження національної ідентичності. Архіви України. 2022. № 1 (330). С. 12-38.
7. Палієнко М.Г. Образ архіву в сучасному науковому дискурсі: множинність інтерпретацій. Україна. 2016. № `-6 (304-30'). С. 136-1'2.
8. Бернат А. Архіви, бібліотеки, музеї - інститути суспільної пам'яті. Архіве України. 2004. №. 4 (2''). С. 27-43.
9. Власенко С.І. Законодавче регулювання доступу до документів національного архівного фонду як складова державної політики національної пам'яті в Україні. Публічне адміністрування та національна безпека. 2022. № 8 (30). С. 7-1'. https://doi.org/10.2'313/ 2617-'72X-2022-8-8482
10. Дубровіна Л., Киридон А., Матяш І. Архіви, бібліотеки, музеї - джерельна основа національної пам'яті, культурної спадщини України. Бібліотечний вісник: науково-теоретичний та практичний журнал. 2017. Вип. 1. С. 3-10.
11. Матяш І.Б. Архіви як установи пам'яті. Національна та історична пам'ять. 2013. Вип. 8. С. 61-69.
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України» № 41' від 21 липня 1992 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/41'-92-%D0%BF#Text
13. Указ Президента України «Про Положення про Головне архівне управління» № 1400/99 від 27 жовтня 1999 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1400/99#Text
14. Указ Президента України «Про Положення про Державний комітет архівів України» № 486/2000 від 22 березня 2000 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/486/2000#Text
15. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну архівну службу України» № 407/2011 від 6 квітня 2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 407/2011#Text
16. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну архівну службу України» № 870 від 21 жовтня 201' р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/870- 201'-%D0%BF#Text
17. Указ Президії Верховної Ради України «Про передачу архівів Компартії України у підпорядкування Головному архівному управлінню при Кабінеті Міністрів України» № 1441-ХІІ від 27 серпня 1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1441-12#Text
18. Звіт про роботу Укрдержархіву, архівних установ і спеціальних установ страхового фонду документації у 2022 році та пріоритети Укрдержархіви на 2023 рік. URL: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96% D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%97%D0%92%D0%86%D0%A2__2022_%D0% BE%D1%81%D1%8209.02_1.pdf
19. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті» № 1000 від 21 грудня 2016 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1000-2016-%D0%BF#Text
20. Публічний звіт Голови Державної архівної служби України Анатолія Хромова про роботу Укрдержархіву, архівних установ і спеціальних установи страхового фонду документації у 2020 році та пріоритети Укрдержарвхіву на 2021 рік. Архіви України. 2021. № 1. С. 12-80.
21.Закон УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962-ХП від 17 квітня 1991 р. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_12_ 1'/T096200.html
22. Указ Президії Верховної Ради України «Про передачу архівних документів Комітету державної безпеки України до державних архівів республіки» № 1'2'-ХІІ від 9 вересня 1991 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1'2'-12#Text
23. Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки. Ф. 264. Оп. 1. Спр. 23. 109 арк. Арк. 49.
24. Галузевий державний архів СБУ: Путівник / ГДА СБУ. Автори-упоряд.: В.М. Даниленко (відп. упоряд.) та ін. Харків: Права людини, 2009. 136 с.
25. Постанова Президії Верховної Ради України «Про підготовку багатотомного науково-документального видання про жертви репресій на Україні» №2 22'6-ХІІ від 6 квітня 1992 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/22'6-12#Text
26. Головна редакційна колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». URL: https://www.reabit.org.ua/
27. Український мартиролог ХХ ст. URL: https://archives.gov.ua/um.php?fbclid=IwA R299Wp3Zltl4BBhJDu9Njth2xUKGjwI0ckY_HeqMkQdv'7loMMVTGR9dCM
28. Міжвідомче засідання «Внесок архівістів України у відродження історичної пам'яті (до 7'-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні)», dpx/ew 2008. № `-6 (262). С. `-12.
29. Постанова Апеляційного суду міста Києві попереднього розгляду кримінальної справи № 1-33/2010 від 13 січня 2010 р. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/9470003#
30. Хромов А. Вдячний кожному архівісту, який працює в умовах війни! Архіве України. 2023. № 1 (334). С. 7-12.
31. Про роботу Укрдержархіву, архівних установ і спеціальних установ страхового фонду документації у 2021 р. та пріоритети на 2022 рік. URL: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/%D0%97%D0%92%D0%86%D0%A2.pdf
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження джерелознавчого потенціалу публікацій журналу "Архіви України" за 1947—2015 рр. Висвітлення окремих фактів із біографії М. Павлика, інформація про його літературний доробок. Огляд матеріалів, що розкривають суспільно-політичні взаємини діяча.
статья [23,1 K], добавлен 31.08.2017Аналіз особливостей призначення кадрів на державні посади в Україні як складової інкорпораційної політики Російської імперії 1730-1750-х рр. Історія політичних та економічних відносин України з Російською імперією. Обмеження прав українського народу.
статья [19,2 K], добавлен 14.08.2017Історія архівної справи в Україні як складова і невід’ємна частина української історії. Знайомство з процесом становлення і розвитку архівної галузі. Характеристика особливостей архівів Коша Нової Запорозької Січі. Аналіз функцій монастирських архівів.
контрольная работа [22,5 K], добавлен 17.05.2019Огляд інформативних можливостей дослідження державної політики Канади у сфері імміграції та побудови мультикультурного суспільства із середини 70-х рр. ХХ ст. Розгляд офіційних веб-сайтів владних структур Канади на федеральному та провінційному рівнях.
статья [19,3 K], добавлен 11.09.2017Поняття "архів" і "архівний документ". Аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні традиційних форм використання документної інформації в архівах. Специфіка роботи архівів міста. Центральний державний історичний архів Львова.
контрольная работа [69,7 K], добавлен 01.03.2011Земельні відносини за часів Київської Русі в контексті політики, концепцій, ідей князів, що уособлювали в собі державу. Формування адміністративно-територіального утворення Київської Русі. Розвиток системи управління використанням та охороною земель.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 02.03.2012Формування й розвиток Давньоруської держави. Галицько-Волинська держава як новий етап у процесі державотворення на українських землях. Створення Української національної держави Гетьманщини. Відродження національної державності України (1917-1921 рр.).
реферат [24,5 K], добавлен 28.10.2010Розвиток судноплавства на островах Егейського моря: Ідрі, Спецце і Псаррі. Роль російсько-турецької війни і французької революції у піднесенні судноплавства. Архіви громад Ідри, Спецце і Псарри і повідомлення французького консула в Греції Ф. Пукевілля.
реферат [30,7 K], добавлен 20.09.2010Історія становлення держави Боснія і Герцеговина в умовах війни, аналіз їх сучасного суспільно-економічний розвитку та принципи зовнішньої політики. Основні положення Дейтонських угод. Аналіз реформаторської діяльності керівників БІГ за 2001-2002 рр.
реферат [27,3 K], добавлен 23.09.2010Формування національної національної буржуазії у XVIII ст. Зміни внутрішньополітичної ситуації в Україні. Поширення мануфактурного виробництва. Формування ринку робочої сили. Становище селянства, поширення панщини. Зміни в національному складі населення.
реферат [33,5 K], добавлен 21.11.2011Аналіз зовнішньої політики України за часів гетьманщини Б. Хмельницького. Причини початку Руїни. Внутрішньополітичні відносини в суспільстві України того часу. Незадоволення серед соціальних слоїв населення України. Плачевні наслідки періоду Руїни.
реферат [47,4 K], добавлен 29.11.2010Причини, характер й рушійні сили національної революції 1648-1676 рр.. Розвиток боротьби за визволення України. Формування козацької держави. Переяславська Рада. Політичне становище України після смерті Б. Хмельницького. Гетьманування І. Виговського.
реферат [25,0 K], добавлен 27.02.2009Аналіз стану економіки та сільського господарського в Радянській Росії в 1921 р. Передумови, мета та сутність НЕПу. Децентралізація системи управління, введення приватної торгівлі. Проведення політики культурної революції. Розвиток українського мистецтва.
разработка урока [1,4 M], добавлен 06.04.2019Позитивні наслідки підписання Брестського миру для України. Вплив Нової економічної політики на діяльність українських автокефальної та православної церков. Розгляд процесу встановлення міжнародно-правового статуту Східної Галичини у 1919-1923 роках.
контрольная работа [27,5 K], добавлен 13.06.2010Місце Грушевського в системі методології позитивізму. Значення політичної та наукової діяльності історика в процесі становлення української державності. Історична теорія в науковій творчості політика. Формування національних зразків державного управління.
статья [24,8 K], добавлен 18.12.2017Основні пріоритети у творенні міжнародної політики Республіки Польща, особливості її шляху до європейської інтеграції. Дослідження головних умов формування новітньої польської зовнішньої політики в контексті міжнародних глобальних подій після 1989 р.
статья [18,3 K], добавлен 07.08.2017Огляд літописів козацької доби з куту зору українознавства, розробка їх джерельного значення, їх місце у збагаченні знань про Україну, в подальших українознавчих дослідженнях. Роль літописів у з’ясуванні процесу формування української національної ідеї.
статья [14,5 K], добавлен 09.11.2010Друга світова війна як найбільш сфальсифікований період української історії. Проблема німецької освітньої політики у працях вітчизняних істориків, її місце в зарубіжній історіографії. Вивчення нацистської політики в Україні радянськими дослідниками.
реферат [23,0 K], добавлен 20.09.2010Державні кордони володінь монархії Габсбургів, обставини, основні етапи та фактори їх формування. Співвідношення політичних сил, яке склалося у Європі в останній третині ХVІІІ ст., розширення австрійських володінь. Реорганізація апарату управління.
реферат [18,4 K], добавлен 10.05.2011Скасування полково-сотенного устрою Слобідської України та ліквідація Запорізької Січі. Знищення залишків національної державності на Лівобережній Україні. Приєднання Росією Криму, Північного Причорномор'я, Правобережної України й Західної Волині.
реферат [31,0 K], добавлен 15.04.2010
