Громадсько-політична діяльність Кам’янець-Подільського педінституту у часи хрущовської "відлиги"

Размещено на http://allbest.ru

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ПЕДІНСТИТУТУ У ЧАСИ ХРУЩОВСЬКОЇ «ВІДЛИГИ»

Мельничук Олег Анатолійович

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,

Долинна Анна Сергіївна

кандидат історичних наук, старший викладач кафедри всесвітньої історії, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація. У статті зазначено політику Кам'янець-Подільського педінституту, в контексті чого члени парторганізації періодично збиралися на збори. Поточну роботу в парторганізації Кам'янець-подільського педінституту в період Хрущовської «відлиги» між зборами проводило бюро. Наявні дані уможливлюють простежити зміни в кількісному складі членів партосередку.

Метою статті є обґрунтування громадсько-політична діяльність Кам'янець-Подільського педінституту у часи Хрущовської «відлиги».

Розглядали питання, пов'язані з приходом до влади М. С. Хрущова і засудженням «культу особи». Для підготовки питань залучали членів партбюро, комуністів і безпартійних викладачів. Питання порядку денного активно обговорювали: більшість виступів були конкретними, відображали істотні недоліки роботи, вносили пропозиції з поліпшення діяльності партійної організації, підвищення рівня наукової, навчально-виховної роботи, функціонування студентських громадських організацій. Партійна організація залишалася поза критикою, а її керівництво залишалося в стороні, хоча його було за що критикувати.

У виступах зазначалося, що прикладів антирадянщини в інституті не було. Водночас доповідачі звертали увагу на недоліки в навчальній роботі та в гуртожитках, на погану підготовку першокурсників. Мали місце виступи, які засвідчували, що боротьба за утвердження демократичних принципів у всіх сферах життя, ліквідація спадщини сталінізму, які було оголошено політичним курсом партії, не знайшли свого належного відображення в житті інституту. Промовці, зокрема перші особи міста й інституту, наголосили на необхідності посилення ідеологічної роботи і боротьби проти антирадянщини.

Партбюро інституту зобов'язувало кафедри марксизму-ленінізму, педагогіки та ін. посилити роботу з підвищення ідейно-теоретичного рівня викладацького колективу інституту. Організували серед студентів інституту роз'яснювальну роботу про ідеологічні помилки, допущені їх попердниками.

Ключові слова: Кам'янець-подільський педінститут, громадсько- політична діяльність, Хрущовська «відлига», навчально-виховна робота, діалектичний матеріалізм.

Melnychuk Oleh Anatoliiovych Doctor of historical sciences, professor, head of the department of world history, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University

Dolynna Anna Serhiivna Candidate of historical sciences, senior lecturer of the department of world history, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University

SOCIAL AND POLITICAL ACTIVITIES OF THE KAMIANETS-PODIL PEDICAL INSTITUTE DURING THE TIMES OF THE KHRUSHSHOV "THAW"

хрущовська відлига кам'янець подільський педінститут політична пропагандистська

Постановка проблеми. На партійних організаціях Кам'янець-подільського педінституту, зокрема, їх очільникам, доводилося обговорювати дуже складні справи, пов'язані з аморальною поведінкою науково-педагогічних працівників - членів КПРС (інтимні стосунки зі студентками, колежанками, безвідповідальне ставлення до своїх сімейних обов'язків, пиятики тощо), яким партбюро оголошувало суворі догани. Одночасно траплялося, коли відновлювали у рядах партії колишніх комуністів. На зборах парторганізації йшлося про те, що мали місце випадки вживання спиртних напоїв і серед комсомольців. Тодішня ідеологія педінституту була спрямована на загальну русифікацію населення: для керівництва інституту та й загалом для всієї компартійно-радянської влади було аморальне, коли українці захищали своє право на рідну мову. Відображені приклади, коли в інституті таврували тих науково-педагогічних працівників, які допускали ідеологічні помилки, мали місце ще в попередні роки. Актуальним є обґрунтування чинників історичного ґатунку щодо передумов і причин такої зумовленості крізь роки, в контексті аналізу політики комсомольської організації на засіданнях комітету комсомолу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання роботи комсомольської організації обговорювались на засіданнях партбюро інституту й на партійних зборах, наприклад, у 1953-1954 н.р. - «Про стан роботи партгрупи філологічного відділення», «Про покращення політико-виховної роботи в інституті» тощо.

Метою статті є обґрунтування громадсько-політична діяльність Кам'янець-подільського педінституту у часи Хрущовської «відлиги».

Виклад основного матеріалу. Поточну роботу в парторганізації Кам⁵янець-подільського педінституту в період Хрущовської «відлиги» між зборами проводило бюро. З вересня 1953 р. до вересень 1954 р. до його складу крім І.В. Іваха, який виконував обов'язки секретаря і опікувався роботою комсомольської організації, входили В.М. Голєв (заступник секретаря, надавав допомогу в роботі профспілковій організації), Лебедєв (заступник секретаря, відповідав за проведення агітаційно-пропагандистської роботи), Г. С. Раздимаха (опікувався науковою роботою), І. С. Зеленюк (відповідальний за організацію ідейно-виховної роботи серед науково-педагогічних працівників, організацію роботи стінгазет, радіомовлення), І. Ю. Гнатенко (опікувався навчально-виховну роботу), Бегкузарова (відповідальна за партійне господарство), Степанов (здійснював керівництво добровільними товариствами). 13 вересня 1954 р. до складу партбюро ввели Заганича, П. А. Родіна, Д. Цимбалюка, натомість уже не було Лебедєва і Степанова Заступниками секретаря обрали В.М. Голєва і Д. Цимбалюка. 19 вересня 1955 р. на зборах партійної організації обрали партбюро у складі І.В. Іваха, І.Ю. Гнатенка, І.С. Зеленюка, Д. Цимбалюка, Заганича, Т.М. Твердохлєбова, Лебедєва, К.С. Константинова, Лимара. Секретарем втретє обрали Іваха, а заступниками - Д. Цимбалюка та І. Ю. Гнатенка. 10 вересня 1956 р. партбюро поповнили В. І. Бойко, М.Я. Брицин, Д.Я. Цвіркун. Секретарем знову став І. В. Івах, а заступниками обрали В. І. Бойка і Д. Я. Цвіркуна. 11 жовтня 1957 р. Івана Вікторовича знову обрали членом партбюро, однак він вирішив сконцентруватися на написанні дисертації і відмовився від чергової пропозиції. Секретарем обрали М.Д. Березовчука. І.В. Івах мав допомагати Миколі Даниловичу як його заступник.

Наявні дані уможливлюють простежити зміни в кількісному складі членів партосередку. Станом на вересень 1954 р. на обліку було 56 членів і 2 кандидати в члени КПРС, у 1955 р. - відповідно 53 і 3, у 1956 р. - 47 і 4, у 1957 р.- 47 і 2. Отже, упродовж декількох років кількість членів партосередку зменшилася на 9 осіб, що було пов'язано з об'єктивними динамічними змінами з-поміж студентів-комуністів. У виш вступало значно менше комуністів, аніж випускалося. Про це свідчать такі дані: у вересні 1954 р. серед членів організації було 14 студентів, у вересні 1955 р. - 11, у вересні 1956 р.- 3, у жовтні 1957 р. - також 3 [1].

Періодично члени парторганізації збиралися на збори. З вересня 1953 р. до вересня 1954 р. провели 13 засідань, на яких розглянули 29 питань, із яких:

• 9 питань присвячено прийому в члени і кандидати у члени КПРС;

• 3 питання - запитам компартійної ідеології;

• 4 питання - навчально-виховній і науковій роботі

• 12 питань стосувалися персональних справ, організаційних питань, керівництва роботою комсомолу і профспілок;

• 8 засідань, на яких обговорювали важливі питання роботи інституту, були відкритими.

Для підготовки питань залучали членів партбюро, комуністів і безпартійних викладачів. Питання порядку денного активно обговорювали: з кожного питання виступало 5-10 осіб, більшість виступів були конкретними, відображали істотні недоліки роботи, вносили пропозиції з поліпшення діяльності партійної організації, підвищення рівня наукової, навчально- виховної роботи, функціонування студентських громадських організацій. Водночас у звіті за цей рік зазначено, що недостатньо обговорювали стан і покращення наукової та навчально-виховної роботи. У жовтні 1954 р.- вересні 1955 р. провели 15 зборів (10 з них - відкриті), на яких розглянули 26 питань, у жовтні 1955 р. - вересні 1956 р. - 12 (6) і 26, у жовтні 1956 р. - у жовтні 1957 р. - 12 (7) і 40 [2].

Розглядали питання, пов'язані з приходом до влади М. С. Хрущова і засудженням «культу особи». 10 липня 1953 р., за декілька місяців до того, як І. В. Івах очолив парторганізацію, присутні заслухали доповідь секретаря партбюро Г. С. Раздимахи про постанову пленуму ЦК КПРС «Про злочинні антипартійні і антидержавні дії Берн». Учасники закритого партзібрання одноголосно, що було властиво для того часу, «повністю підтримали своєчасні і рішучі заходи, прийняті пленумом ЦК КПРС для ліквідації злочинних антипартійних і антидержавних дій Берії, підтримали також виключення з партії ганебного ворога, агента міжнародного імперіалізму Берії і постанову Президії Верховної Ради СРСР про передачу його до суду».

16 липня 1956 р. І. В. Івах на відкритих партійних зборах ознайомив присутніх із постановою ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків» від 30 червня того ж року. Після цього розпочали обговорення, під час якого висловлювали різні думки, зокрема йшлося про необхідність ліквідування наслідків культу особи в інституті. Зокрема, про це виступав В. К. Малахов. Він зазначав, що потрібно чуйно ставитися до людей, не кричати й читати нотації, а популяризувати метод переконання.

Завідувач кафедри марксизму-ленінізму Д. Цимбалюк жорстко критикував науково-педагогічних працівників інституту, багатьом із яких властиве владолюбство, капризність, самовладдя. Його цілком підтримав голова місцкому П.А. Цикра. За його словами, викладачі зневажливо ставилися до студентів, називали їх дурнями, свинями, занижували оцінки. Директор інституту І. С. Зеленюк звернув увагу, що питання «культу особи», яке було вперше порушене у виступі М. С. Хрущова у лютому 1956 р. на ХХ з'їзді КПРС, неоднозначно було сприйняте в суспільстві: «Результати культу особистості нанесли велику шкоду і творчій роботі. Масу літератури необхідно використовувати критично. У нас є багато випадків, коли студенти впадають у крайнощі, одні зовсім відкидали роль Сталіна, інші залишилися на попередніх позиціях, деякі зайняли вичікувальну позицію. Розвінчуючи культ особи, необхідно підняти відповідальність кожного за доручену йому справу». Іван Степанович підтримав думку керівників партії, що культ є проявом особистісних недоліків Й. В. Сталіна, а не органічною вадою радянської влади («Нашим викладачам не потрібно забувати, що вони працівники ідеологічного фронту. Їм прийдеться розвінчувати брехню буржуазної преси, яка хотіла звинуватити наш уряд і партію, що вони працювали разом зі Сталіним і вони такі ж. Тому вони повинні самі глибоко вивчити постанову і не допускати помилок з питання культу особи») [3].

Д. Цимбалюк і Ткачук вважали, що не потрібно відмовлятися від усього, пов'язаного зі Сталіним. Перший із них зазначив: «ця постанова дуже цінна, для викриття деяких буржуазних діячів, які вказують, що явища культу особи властиві радянському суспільному устрою. Ця постанова мала неоціненне значення для викладачів суспільних наук. Екзамени з основ марксизму-ленінізму, історії СРСР та інших дисциплін показали, що багато студентів неправильно зрозуміли шкоду культу особистості, багато зовсім відкидали все, що пов'язано зі Сталіним, багато ще все трактують по-старому, це повинні врахувати всі викладачі». Ткачук говорив, що «необхідно ліквідувати всі крайнощі серед студентів, оскільки багато взагалі відкидає роль Сталіна. Це необхідно врахувати у подальшій роботі».

Секретар міськкому КПУ Панасенко підбив підсумки й зазначив, що «збори відбулися в'яло, але активно, мало показано недоліків в роботі інституту, відчувався якийсь застій. Невже у директора, деканів, завідувачів кафедр не було недоліків? В інституті панувала якась добродушність, хоча не все благополучно. Партійна організація залишилася поза критикою, а Івах залишився в стороні, хоча його було за що критикувати. Він у багатьох питаннях був м'якотілий, інколи не принциповий».

24 січня 1957 р. на партійних зборах обговорили лист ЦК КПРС «Про посилення політичної роботи партійних організаціях в масах і припинення вилазок антирадянських, ворожих елементів». У виступах зазначалося, що таких прикладів в інституті не було. Водночас доповідачі звернули увагу на недоліки в навчальній роботі та в гуртожитках, на погану підготовку першокурсників. Мали місце виступи, які засвідчували, що боротьба за утвердження демократичних принципів у всіх сферах життя, ліквідація спадщини сталінізму, які було оголошено політичним курсом партії, не знайшли свого належного відображення в житті інституту. Промовці, зокрема перші особи міста й інституту, наголосили на необхідності посилення ідеологічної роботи і боротьби проти антирадянщини [4].

Завідувач кафедри марксизму-ленінізму Д. Цимбалюк, який виступав практично на всіх зборах, зазначав, що «необхідно особливу увагу звернути на виховання молоді. Потрібно врахувати, що в останній час випущено на свободу дуже багато колишніх політв'язнів, і серед них є такі, які не припиняють своєї контрреволюційної пропаганди. У нашому місті було багато сект різного характеру, і про це завжди потрібно пам'ятати. Не можна бути благодушними і думати, що ми гарантовані від випадків антирадянської і антидержавної агітації. У нас був цілий ряд недоліків у проведені політінформацій. Необхідно підняти рівень ідейно-тематичної підготовки і виховання самих викладачів». Присутній на зборах секретар міськкому КПУ Г.А. Тонкочеєв звернув увагу на те, що «за останній час послаблена ідеологічна робота. США всі сили прикладають, щоби оббрехати нас і країни соціалістичного табору. Внаслідок послаблення ідеологічної роботи в нас почали слухати Бі-бі-сі. Деякі студенти (Векслер) слухали голос Америки і передавали це». Директор інституту І. С. Зеленюк зазначав, що «в інституті були академічні групи, де не все було благополучно. Потрібно вивчити кожного студента і працювати з кожним індивідуально. Вести боротьбу проти всяких антирадянських виступів. Потрібно залучити викладачів до роботи і посилити пропаганду через читання лекційних курсів».

Власне, приклади, коли в інституті таврували тих науково-педагогічних працівників, які допускали ідеологічні помилки, мали місце ще в попередні роки. Наприклад, 26 травня 1955 р. на відкритих партійних зборах педінституту розглянули питання про статтю кандидата педагогічних наук, старшого викладача кафедри педагогіки Є.Ф. Єлінецького «Про матеріальність психіки», яка була надрукована у газеті «Прапор Жовтня» 27 квітня 1955 р. На засіданні йшлося про те, що стаття є хибною, оскільки містить грубі ідеологічні помилки. Зокрема, автор стверджував про матеріальність психіки і тому став прибічником вульгарного матеріалізму. Він не сприймав положення діалектичного матеріалізму.

Учасники зборів ухвалили «засудити статтю як таку, яка виходить з позицій вульгарного матеріалізму та об'єктивного ідеалізму. Доручити партбюро і дирекції інституту вивчити питання можливості в подальшому читання лекцій в інституті Єлінецьким. Зобов'язати партбюро, кафедри марксизму-ленінізму, педагогіки та ін. посилити роботу з підвищення ідейно-теоретичного рівня викладацького колективу інституту. Організувати серед студентів інституту роз'яснювальну роботу про ідеологічні помилки, допущені Єлінецьким. Зобов'язати партбюро, дирекцію інституту організувати науково-теоретичний семінар для викладачів інституту із систематичного висвітлення наукових проблем сучасного природознавства і психології». Отож Євген Феоктисович під тиском парторганізації «зрозумів свої помилки» і пропрацював в інституті ще 18 років, отримав у 1961 р. вчене звання доцента та підготував докторську дисертацію (однак не захистив її, оскільки самокритично визнав, що робота має наукову цінність, але поки що не відповідає усім вимогам докторської дисертації) [5].

12 квітня 1956 р. на закритих партійних зборах розглянули питання про помилки члена КПРС В. М. Калашника, допущені в лекції «Результати ХХ з'їзду КПРС», яку він читав для працівників суду і прокуратури. На думку учасників зібрання, він допустив помилку стосовно аналогії між діяльністю Наполеона як військового керівника і діяльністю Комуністичної партії в керівництві народними масами. Ухвалили: за допущену помилку Калашника попередити і зобов'язати його надалі більш вимогливо ставитися до підготовки й читання публічних лекцій, пов'язаних із віддзеркаленням політики КПРС.

На зборах обговорювали низку інших документів, які мали значний вплив на суспільно-політичне життя. 4 липня 1957 р. обговорили закритий лист ЦК КПРС «Про антипартійну групу Г.М. Маленкова, Л.М. Кагановича, В.М. Молотова», які в червні 1957 р. спробували усунути М. С. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС. У результаті Пленуму ЦК КПРС (червень 1957 р.) учасників групи вивели зі складу Президії ЦК та з ЦК КПРС, звільнили з керівних державних посад. Учасники групи, за окремими винятками, були старими соратниками Й.В. Сталіна. На засіданні виступив І.В. Івах, який зазначив, що «антипартійна група за своїми діями дійшла до створення групи у складі Президії ЦК КПРС, що відступила від ленінської лінії у діяльності нашої партії. Пленум ЦК КПРС суворо засудив антипартійну групу і ці міри ЦК партії наша партійна організація повністю схвалює і підтримує. Я все ж думаю, що дана міра покарання недостатня, подібні гнойники на здоровому тілі партії потрібно відсікати. Партійна організація нашого інституту прийме всі міри до роз'яснення рішення пленуму ЦК КПРС серед колективу інституту, населення міста і області і мобілізує всі свої зусилля і можливості для виконання завдань, що стоять перед нашим колективом». Цю думку підтримали всі учасники зборів [3].

Як уже зазначалося, у період між зборами поточну роботу здійснювало партійне бюро. З вересня 1953 р. до вересня 1954 р. відбулося 22 засідання партійного бюро, на яких розглянули 23 організаційні питання, питання планування роботи, партійних доручень. 9 питань було присвячено прийому в члени і кандидати у члени КПРС, 6 - «ідейно-виховній роботі, підвищенню ідейно-теоретичного рівня комуністів і викладачів», 9 - науковій і навчально- виховній роботі, 3 - керівництву комсомольською і профспілковою організаціями, 8 - масовим політичним кампаніям, 5 - персональним справам. Серед них нашу увагу привернули питання підсумків навчально-виховної роботи інституті в 1952-1953 н.р. і завдання на 1953-1954 н.р., про готовність до зимового періоду навчального корпусу, гуртожитку та їдальні інституту; про підготовку до зимової екзаменаційної сесії та до видання «Наукових записок» на фізико-математичному факультеті; про виконання комуністами планів наукової роботи над дисертаціями; про заходи з покращення навчально-виховної роботи на фізико-математичному факультеті; про стан роботи комітету профспілок; про підготовку до державних екзаменів тощо. З вересня 1954 р. до вересня 1955 р. було проведено 19 засідань партбюро, на яких розглянули 36 питань, з вересня 1955 р. до вересня 1956 р. - відповідно 19 і 40 [4].

«Ахіллесовою п'ятою» організації була сплата членських внесків. Нам вдалося віднайти дані, що в період з вересня 1953 р. до вересня 1954 р. 4 особи мали заборгованість більше ніж два місяці, 14 - менше одного місяця. З вересня 1954 до вересень 1955 р. зафіксовано 64 випадки несвоєчасної сплати внесків.

На факультетах працювали партійні групи, які контролювали роботу комсомольських і профспілкових організацій факультетів. Разом із науково- педагогічними працівниками й студентським активом, вони проводили заходи з підвищення успішності и навчальної дисципліни студентів. На зборах розглядали питання стану ідейно-виховної роботи на факультеті, роботу прикріплених до академгруп науково-педагогічних працівників, проведення політінформацій у групах, діяльності комсомольської та профспілкової організацій факультету, проведення теоретичних конференцій науково- педагогічних працівників, педпрактики, підготовки до проведення екзаменаційних сесій і державних екзаменів, функціонування наукових студентських гуртків, художньої самодіяльності тощо.

У середині 50-х рр. найкраще працювали партгрупи історико- філологічного і фізико-математичного факультетів, на яких підвищилася успішність студентів, якість знань, відвідуваність лекцій і практичних занять. Водночас критикували роботу партійної організації факультету фізичного виховання і спорту. У звіті про роботу парторганізації за вересня 1953 р. до вересня 1954 р. І.В. Івах зазначав, що якщо загальна успішність студентів на цьому факультеті у відсотковому відношенні була вищою, ніж на інших факультетах, то якість знань студентів і практична підготовка значно нижча. Як керівник парторганізації він звернув особливу увагу на викладання основ марксизму-ленінізму. На літній сесії 1953-1954 н.р. цю дисципліну не склали 10 студентів ІІІ курсу. Три студенти, зокрема комуніст Троян, не змогли скласти державний екзамен із цієї дисципліни Низькими були спортивні показники студентів факультету. Тому замість Герасимчука парторгом обрали В.Д. Палигу. Наступного року керівник критикував партгрупи всіх факультетів, оскільки вони збиралися для обговорення різних питань нерегулярно. Партгрупи факультету фізичного виховання і спорту, філологічного відділення проводили по 3 зібрання, фізико-математичного факультету - 4, історичного відділення -5. У звіті за вересень 1955 р.- вересень 1956 р. йшлося про те, що партгрупи працювали неоперативно, обговорювали лише загальні питання, які не відбивали інтереси всього факультету, були осторонь роботи окремої академгрупи, комсомольського бюро групи, результативності роботи кафедр тощо [4].

Цілком природно, що в центрі уваги парторганізації загалом, і його очільника зокрема, була ідеологічна та ідейно-виховна робота, пронизана ідеологемами й риторикою компартійно-радянської влади про будівництво комунізму, виховання молоді в комуністичному дусі. 19 вересня 1955 р. на зборах секретар парторганізації зазначав, що «вся політико-виховна робота було направлена на виховання комуністичного ставлення до праці, соціалістичної власності, свідомої дисципліни, на виховання колективу інституту в дусі пролетарського інтернаціоналізму, дружби народів, відданості великій справі будівництва комунізму, на подальше покращення підготовки вчителів для нашої школи».

Основними формами агітаційно-пропагандистської роботи були лекції, доповіді, теоретичні конференції, політінформації, бесіди в групах, випуск стінгазет, бесіди з тими, хто самостійно вивчав марксистсько-ленінську теорію тощо.

У пропагандистській роботі домінували лекції й доповіді, які здебільшого науково-педагогічні працівниками кафедр марксизму-ленінізму, історії СРСР, загальної історії, російської й української літератури, педагогіки тощо проводили в позанавчальний час двічі на місяць у лекторіях факультетів. У 1953-1954 н.р. прочитали 42 лекції та доповіді. Їхні теми сформульовані цілком у дусі того часу: «Рішення Вересневого пленуму ЦК КПРС», «Радянська демократія - вища форма демократії», «50-річчя КПРС», «Дружба народів - рушійна сила розвитку радянського суспільства», «Народ - творець історії», «Про 300-річчя возз'єднання України з Росією» тощо. У наступному навчальному році провели 22 лекції та доповіді («Про міжнародне становище», «50-річчя Першої російської революції», «Про походження життя на Землі», «Боротьба з релігійними пережитками у свідомості людей», «Моральне обличчя радянської людини», «Використання атомної енергії в мирних цілях» тощо).

Партійна організація проводила теоретичні конференції, які «мали велике значення в ідейному зростанні студентів і науково-педагогічних працівників, а також підвищенні їх ділової кваліфікації». У 1953-1954 н.р. проведено 4 конференції: «50-річчя КПРС» (студентська і викладацька), «300-річчя возз'єднання України з Росією» (студентська і викладацька). На конференціях виступили з доповідями 26 осіб, в обговоренні взяли участь 36 осіб. У 1955-1956 н.р. після ХХ з'їзду КПРС було організовано три теоретичні семінари з вивчення рішень і матеріалів з'їзду, до участі в яких мобілізували практично всіх науково-педагогічних працівників [2].

Викладачі відвідували ці заходи без особливого ентузіазму, інколи під примусом. 24 січня 1957 р. на партійних зборах завідувач кафедри марксизму- ленінізму Д. Цимбалюк із розпачем зазначав: «До цих пір ми не можемо провести теоретичну конференцію, присвячену 100-річчю від дня народження Г. В. Плеханова, оскільки викладачі відмовлялися від виступів. Парторги змушені їх просити». Власне ця теза стосується і зборів, і тематичних вечорів. Багато науково-педагогічних працівників і студентів не вважали за потрібне відвідувати їх. Наприклад, чимало викладачів не відвідали вечір, присвячений І. Франку. 23 лютого 1956 р. з цієї ж причини зірвали збори, присвячені Дню радянської армії та флоту.

Висновки. Таким чином, комуністів і безпартійних науково-педагогічних працівників інституту зобов'язували займатися політичною самоосвітою. У 1953-1954 н.р. самостійно вивчали марксистсько-ленінську теорію 47 осіб, з яких 10 комуністів і 37 безпартійних. У вечірньому університеті марксизму-ленінізму навчалися 17 осіб. На початку навчального року партбюро на своєму засіданні затвердило позаштатними консультантами Цимбалюка, Константинова, Шилохвоста, Калашника, які мали консультувати тих, хто самостійно вивчав теорію, зокрема рішення п'ятої сесії Верховної Ради СРСР, вересневого і лютнево-березневих пленумів ЦК КПРС і основні твори класиків марксизму-ленінізму.

Водночас ця, як і попередня форма пропагандистської роботи, не викликала особливого ентузіазму в науково-педагогічних працівників. У 1954-1955 н.р. жодний із викладачів, що самостійно вивчав марксистсько-ленінську теорію, не відвідував лекції з історії КПРС, політекономії і філософії в міськкому КПУ. Науково-педагогічні працівники, що мали наукові ступені, не відвідували занять, які організовував вечірній університет марксизму- ленінізму. У 1956-1957 н.р. 4 викладачі інституту лише числилися слухачами вечірнього університету марксизму-ленінізму в міськкомі КПУ. Вони пропускали багато занять, не готувалися до семінарів. Перехідні й випускні екзамени не склали троє викладачів. У наступному навчальному році двох науково-педагогічних працівників за систематичні пропуски відрахували з ІІІ курсу університету.

Література:

1. Гаврищук А.П. Євген Феоктистович Єлінецький. Кам'япець-Подідьський державний університет в особах. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. Т. 2. С. 131.

2. Держархів Хмельницької обл., ф. п. 4, оп. 1, спр. 56, арк. 130-131.

3. Держархів Хмельницької обл., ф. п. 4, оп. 1, спр. 56, арк. 205.

4. Держархів Хмельницької обл., ф. п. 4, оп. 1, спр. 56, арк. 83.

5. Держархів Хмельницької обл., ф. п. 4, оп. 1, спр. 57, арк. 101-102.

Размещено на Allbest.ru