Ідея миру: становлення та історична ґенеза розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

Приватний вищий навчальний заклад

«Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука»

Ідея миру: становлення та історична ґенеза розвитку

Лопацька Наталія Миколаївна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії, завідувач кафедри історії

Анотація

У роботі здійснено спробу комплексного дослідження ідей, практик, теоретичних складових формування і тлумачення ідеї миру в процесі її становлення та історичної ґенези розвитку. У статті проаналізовано основні теорії, обґрунтування і засади філософів, дослідників минулого і сучасного, які присвячували і присвячують свої наукові напрацювання дослідженню ідеї миру, проблемам уникнення конфліктів у світі. Зазначено, що на сьогодні заявлена наукова проблема потребує подальшого детального вивчення. Суперечливість і неоднозначність у підходах щодо розуміння ідеї миру, спонукає до переоцінки та переосмислення «образів», характеристик і змістовного наповнення цього поняття. Адже для різних історичних епох «мир», «ідея миру» виступали своєрідними поняттями, які пояснювались не лише філософськими дефініціями, але й постулювали до конкретних практик у зовнішній політиці, міждержавних стосунках. Наголошується, що мир має різні підходи до його розуміння і трансляції в рамках практики застосування від найдавніших часів до сьогодення. Визначено, що попри усю складність ситуацій, які потенційно можуть спонукати до ескалації військового конфлікту, мир, ідея миру - мають бути головними, щоб уникнути війни. Цивілізовані підходи до розвитку людства і його існування мають однозначно будуватися на ідеї миру і гарантах забезпечення миру у світі. Детальний аналіз філософської спадщини античної доби, теоретичних розробок дослідників епохи Відродження, нового часу і сучасних досліджень у даній статті спрямовані на тлумачення та обґрунтування ідеї миру, її пояснення й розуміння на різних історичних етапах розвитку людства. В дослідженні здійснено спробу реконструкції «ідеї миру» від теоретичної складової її розуміння до реалістичної спроби обґрунтування у сучасних підходах, що генерують проблему миру на Землі.

Ключові слова: мир, ідея вічного миру, розбудова миру, концепт миру, глобалізація, ідентичність. людство цивілізований мир

Lopatska Nataliia Mykolayivna Candidate of historical sciences, associate professor, associate professor of the Department of History, head of the Department of History, Private Higher Education Establishment «Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities»

THE IDEA OF PEACE: ESTABLISHMENT AND HISTORICAL GENESIS OF DEVELOPMENT

Abstract

The work attempts a comprehensive study of ideas, practices, theoretical components of the formation and interpretation of the idea of peace in the process of its formation and historical genesis of development. The article analyzes the main theories, justifications and principles of philosophers, researchers of the past and present, who devoted and devote their scientific work to the study of the idea of peace, problems of avoiding conflicts in the world. It is noted that the stated scientific problem currently requires further detailed study. Contradiction and ambiguity in approaches to understanding the idea of peace, prompts reassessment and rethinking of «images», characteristics and content of this concept. After all, for different historical epochs, «peace» and «the idea of peace» were peculiar concepts that were explained not only by philosophical definitions, but also postulated specific practices in foreign policy and interstate relations. It is emphasized that peace has different approaches to its understanding and translation within the framework of the practice of application from ancient times to the present. It was determined that despite all the complexity of situations that could potentially lead to the escalation of a military conflict, peace, the idea of peace, should be the main thing to avoid war. Civilized approaches to the development of humanity and its existence must be unambiguously based on the idea of peace and the guarantors of ensuring peace in the world. A detailed analysis of the philosophical heritage of antiquity, theoretical developments of researchers of the Renaissance, modern times and modern research in this article is aimed at the interpretation and justification of the idea of peace, its explanation and understanding at various historical stages of human development. The study attempts to reconstruct the «idea of peace» from a theoretical component of its understanding to a realistic attempt to justify it in modern approaches that generate the problem of peace on Earth.

Keywords: peace, the idea of eternal peace, building peace, the concept of peace, globalization, identity.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку Україна переживає надскладний період, що пов'язано із російсько-українською війною (російська збройна агресія проти України) - пряме й опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету і територіальної цілісності України, що бере початок із 20 лютого 2014 р. і триває дотепер [1]. Актуальними на сьогодні є наукові аспекти вивчення та дослідження проблем війни і миру. Війна - складне суспільно-політичне явище, пов'язане із розв'язанням суперечностей між державами, народами, національними групами тощо. Найстрашніше, що головним знаряддям у війні є зброя.

Мир - стан спокою, гармонії, світовий баланс, відсутність війни. Мир у політичному значенні передбачає два трактування, а саме: це відсутність війни або стан політичних відносин, коли війна є неможливою. В історичному концепті мир, на жаль, не завжди ставав пріоритетом для вирішення стосунків між державами, соціальними групами тощо. Частіше війна виступала інструментом для утвердження ідей, переконань, позицій. Проте цивілізовані шляхи до вирішення: політичних суперечок, перерозподілу сфер впливу, ідейних непорозумінь, вочевидь, мають вирішуватись виключно шляхом дипломатії, не використовуючи зброї. У такому підході ключове значення має ідея миру.

Ідея миру має досить глибоке і давнє коріння. Проблема ідеї миру, його існування - генерувалася ще з часів античності і транслюється сьогодні. У сучасності важливо потужно генерувати ідею миру. Концепції миру, які на сьогодні представлені, переважно відображають версію миру, але у короткостроковій перспективі. Надважливо, щоб мир сьогодні став ключовою і основною складовою для існування світу, оскільки саме його панування забезпечуватиме розвиток у різних сферах людського життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історіографічний потенціал наукового вивчення ідеї миру представлено у ряді історичних, історико-філософських, політологічних працях. Ґрунтовні дослідження сформовані зарубіжними науковцями, які, безпосередньо розглядали і розглядають сьогодні проблему ідеї миру, або ж конструюють її з позиції використання і характеристики течій наукових шкіл, сфери політичних та міжнародних відносин, а саме - це праці: Р. Когейна [2, P. 167-175], Й. Гальтунга [3]. Варто зауважити, що українські вчені характеризують і вивчають ідею та проблему миру у своїх працях в розрізі теорії міжнародних відносин, політологічних, соціологічних студій, теорій війни та миру. В такому руслі вивчення проблеми увагу привертають наукові дослідження: Б. Парахонського, Г. Яворської [4], А. Багінського [5, С. 15-19].

Метою статті є дослідження ідеї миру, її становлення та історична ґенеза розвитку.

Виклад основного матеріалу. Людство у своєму еволюційному розвитку постійно переживало і переживає стани війни і миру. Звісно, мир має бути основною складовою у цивілізаційному поступі. Війна ж породжує самі найстрашніші форми людської агресивності - вбивство, тероризм, геноцид. Однак «...повністю відмовитись державам від армії і зброї практично неможливо, оскільки послідовно проведена пацифістська позиція у сучасних умовах є прямою загрозою втрати незалежності та розквіту широкого кримінального розгулу. Отже, подібна діалектичність у розумінні війни зумовлює необхідність вироблення її культури. А це, в свою чергу, можливе завдяки формуванню культури миру, необхідною складовою якої є філософська ідея вічного миру» [6, С. 345].

Ще у працях засновника дидактичного епосу, рапсод - Гесіода - зустрічаються роздуми і ствердження про те, що війни не відбувалися тому, що був достаток. У праці Гесіода «Робота та дні», де описується спонукання людини до праці, правосуддя, справедливості, висвітлюється і міфологічна свідомість тогочасного людства, яка спрямована не на війну, а на мирне існування, коли людина може працювати, відпочивати, забезпечувати нормальний спосіб життя без будь-яких проявів військових дій. Однак автор поеми зауважує, що кожне нове покоління людей, а найпершим було «золоте» [6, С. 346], на жаль, ставало гіршим (срібне, мідне покоління і покоління героїв та людей). Гесіод наголошує, що стан погіршення поколінь викликаний був у часи «... існування «мідного» покоління, яке любило грозну справу Арея» [6, С. 346], мається на увазі військову справу.

Проблема миру, у протиставленні війні - розглядалася не лише філософами античності, а й підіймалась у середньовічну епоху, період Відродження й, звісно, сьогодні - у новітній час. «Що стосується середньовічного розуміння досліджуваної проблематики, то, починаючи від Аврелія Августина, якого вважають «першим великим теоретиком миру» (Отфрід Гьофе), до поняття миру додається предикт «вічний»» [6, С. 347]. А. Августин у праці «Про град Божий» («Про місто Боже»; «Civitate Dei contra paganos») обґрунтовує і трактує такі поняття як: «град земний» та «град Божий», причому мир має місце в обох «градах», але війна, «згідно Августином, - це справа людська й небажана» [6, С. 348], тому остання має місце в «граді земному». А. Августин слушно зауважує, що миру бажають усі, адже «немає нікого, хто не хотів би мати мир», бо благо мира настільки велике, що навіть в умовах життя земного i смертного зазвичай ні про що з більшим задоволенням не слухають, нічого сєрдєчнішє не бажають, та й нічого, зрештою, кращого знайти не можуть» [6, С. 348]. Зважаючи на характеристику і опис А. Августином «граду земного» чи «граду Божого», має різне тлумачення і розуміння того, за яких обставин мир матиме місце. Оскільки на переконання згадуваного християнського теолога, філософа - лише коли припинить своє існування «град земний» буде мати місце «вічний мир», що «є кінцевим блаженством, межею досконалості, що не має вже свого кінця» [6, С. 348]. В подальшому середньовічні мислителі, філософи досить часто у своїх концепціях обґрунтування існування людства, його засад, використовували ідеї А. Августина. Натомість, нові концепції ідеї миру мали продовження у працях представників епохи Відродження.

Пізнавальними є ідеї Е. Роттердамського, Я. Коменського, Ж.-Ж. Руссо. Дійсно, противником війн був Е. Роттердамський. Відомий гуманіст у своїй праці «Скарги світу» (1515 р.) зауважував, що «... в результаті війни «все прекрасне і корисне знищується» [7, С. 475]. Е. Роттердамський закликав «... усі народи і їх правителів до миру і мирного співіснування», акцентуючи увагу, що наш Спаситель Ісус Христос прийшов до людей, щоб «спасти, а не позбавити їх життя, щоб дати й укріпити мир серед людей»» [7, С. 475-476]. Важливо відмітити те, що гуманіст відстоюючи вагомість миру - як найкращої стадії, стану існування людства, звертається не тільки до політиків, впливових осіб у суспільстві, а й до звичайних людей, які мають дбати про те, щоб плекати і захищати мирне існування.

Ян Амос Коменський - відомий чеський теолог, мислитель, педагог, письменник звертав увагу у своїх працях на проблему війни, яку вважав антигуманною, антилюдським аспектом, наголошуючи, що із жорстокістю, яку несе із собою війна - потрібно боротися. Тому, вочевидь, в Я. Коменського ключовим аспектом до існування людства теж утверджувалась ідея виключно мирного його існування.

Новий час засвідчив нову площину наукових, філософських підходів до розуміння і осмислення проблем ідеї миру, розглядаючи часто її у протиставленні проблемі війни. Мислителі Західної Європи: Т. Гоббс, Дж. Локк, Вольтер. Ж.-Ж. Руссо у своїх працях зверталися до зазначених проблем. Наприклад, англійський філософ Т. Гоббс наголошував у своєму трактаті «Левіафан» (1651 р.), що війна є згубною для людини. Дійсно, мир - це найкращий стан існування людства, але мислитель одночасно зауважував, що «... хоча війна і відповідає природі людини, але вона в той самий час є згубною для неї» [7, C. 476].

Родоначальником німецької класичної філософії Іммануїлом Кантом (1724-1804 рр.) було продовжено розгляд, аналіз і систематизація проблеми ідеї миру, яка генералізувалася у його праці «Вічний мир: філософський нарис» (німецькою - «Zum ewigen Frieden. Ein philosophischer Entwurf»), опублікована 1795 р. Праця цінна тим, що автор розглянув теоретичні складові до провадження ідей, які в подальшому розвитку політики, суспільно-політичної, державницької складової асоціювались із поняттям - демократичний мир, комерційний мир та інституційний мир. І. Кант у трактаті «Вічний мир: філософський нарис» стверджує, що війна - це надзвичайний тягар для людства, а наслідки цього суспільно-політичного явища - жахливі, оскільки призводять до загибелі людей і розорення держав, які приймають участь у військових конфліктах. Надзвичайно слушними є твердження філософа щодо проблеми взаємовідносин між державами. І. Кант наголошує, що «... жодна держава не повинна шляхом насильства втручатися в політичне будівництво і управління інших держав» [7, С. 476]. Сьогоднішня реальність щодо повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну (від 24 лютого 2022 р. - третій етап російсько- української війни, розв'язаний Росією 2014 р.) визначає актуальність і справедливість тверджень мислителя. Адже немає жодних виправдань для Російської Федерації щодо її вторгнення до України та окупації українських територій. З першого дня вторгнення на українські території Росія порушує правила ведення війни і масово чинить воєнні злочини. Російська Федерація - країна-агресор - сьогодні порушила суверенітет України, відкрито втрутилась в українське політичне і державне будівництво. І. Кант справедливо оцінює наслідковість війни, її руйнівні складові і зауважує, що «.війна. і застосування засобів, які ведуть до неї, повинні бути безумовно заборонені» [7, С. 476].

Слушність і актуальність тверджень І. Канта доволі перегукуються із сучасною ситуацією у світі. Головним рушієм, аспектом до порозуміння між народами, країнами має бути їхня культурна складова. Дійсно, рівень культури, безумовно, впливає на розвиток не лише особистості, а й національної спільноти в цілому. Філософ розглядає рівень культури як гарант до порозуміння між народами, державами, а саме не за рахунок війни, а - мирного співіснування: «... культури, народи, незалежно від їхньої мови і релігії та інших відмінностей, все більше будуть «прагнути жити у мирі»» [7, С. 476].

У 1781 р. було опубліковано працю І. Канта «Критика чистого розуму» (німецькою - «Kritik der reinen Vernunft»), де об'єктом пізнання філософа були пізнавальні можливості розуму, висвітлено питання простору і часу. Варто зауважити, що в розрізі цих обґрунтувань, філософських реляцій мислителя підіймались питання щодо війни і миру також, але трансльовані через призму розуміння «поля бою» і безкінечних «баталій» між філософами різних шкіл [6, С. 351]. У змісті праці «Критика чистого розуму» І. Кантом висвітлюється ідея, що собою представляє метафізика. Обґрунтовуючи складні філософські феномени мислитель наголошує, що «без критики розум перебуває ніби в природному стані і може відстояти свої твердження й претензії або забезпечити їх не інакше як за допомогою війни. Навпаки, критика [...] створює нам спокій правового стану, при якому слід вести наші суперечки не інакше як у вигляді процесу. У природному стані кінець суперечки кладе перемога, якою хваляться обидві сторони і за якою здебільшого слідує лише неміцний мир [...]; в правовому ж стані справа завершується вироком, який, проникаючи тут в саме джерело суперечок, має забезпечити вічний мир» [6, С. 351-352]. Філософ, дійсно, розуміє складність феномену війни і миру, але найскладніше і не бажаніше, вочевидь, те, на що й звертає увагу І. Кант, - що припинення військових конфліктів - не є гарантією того, аби вони більше не повторилися. Соціальна дійсність, натомість, пояснює суть проблеми війни і миру.

Сучасність диктує все більше звернення сьогодні уваги у науковій площині до проблем щодо витоків, розуміння та трансляції ідеї миру. Світ не має схилятися до вирішення питань соціального, економічного, територіального характеру шляхом війни. Цивілізаційний виток людства має спрямовувати і обирати гуманні способи вирішення конфліктів, але, на жаль, не завжди так відбувається. Варто згадати про напрацювання відомого норвезького соціолога, математика, засновника дисципліни «Дослідження миру та конфліктів» - Йогана Г альтунга, якого називають «батьком дослідження миру».

Йоган Гальтунг - «один із засновників Інституту дослідження миру Осло (The Peace Research Institute Oslo) у 1959 році, який очолював до 1970 р. Також Й. Гальтунг створив журнал дослідження миру (The Journal of Peace Research) в 1964 р. У 1969 р. став очільником першої в світі кафедри Дослідження миру та конфліктів в університеті Осло, звідки пішов у відставку у 1977 р. Після цього продовжував викладати у низці інших університетів. Серед яких Гаванський університет, де був професором протягом 1993-2000 рр. У 1993 р. разом зі своєю дружиною Фуміко Нішімура заснував ТРАНСЕНД, організацію, що займається питаннями трансформації конфліктів мирними засобами» [8].

У працях Йогана Гальтунга: «Теорія конфлікту. Визначення, розміри, заперечення, формації» («Theories of Conflict. Definitions, Dimensions, Negations, Formations») [9], «Теорії миру. Синтетичний підхід до миру» («Theories of Peace. A Synthetic Approach to Peace») [3] обґрунтовано концепції та ідеї щодо понять «негативного» та «позитивного» миру, структурного насильства, теорії щодо конфліктів та шляхів їх вирішення, засади миротворчості тощо.

Й. Гальтунг у дослідженнях аналізує різні шляхи та підходи до подолання конфліктів. У праці «Трансформація конфлікту мирними засобами» дослідник виділяє п'ять шляхів розв'язання конфлікту, а саме: перемога однієї сторони, перемога іншої, уникнення, компроміс і «вихід за межі» (перенесення) або «трансценд». Важливо зауважити, що вчений пропонує твердження щодо того, що чим більше буде існувати альтернатив до вирішення конфлікту, тим менша ймовірність застосування насилля [10]. Й. Гальтунг визначає три вагомих чинники для успішного розв'язання і трансформування конфлікту: співчуття, ненасилля і творчість. «Діалог має бути головною засадою до порозуміння і вирішення конфліктних ситуацій. Співчуття або емпатію науковець тлумачить як здатність до глибокого емоційного та пізнавального розуміння Іншого чи Іншої, логіки. Ненасилля - це здатність опиратися спокусам насиллям і водночас пропонувати конкретні ненасильницькі заходи щодо подолання конфлікту. Творчість - це здатність виходити за рамки уявлень сторін конфлікту, виявляти нові способи осягнення його соціальної природи» [10]. Мир, на думку дослідника, - це можливість справлятися з конфліктами самостійно, творчо, головне - ненасильницьким засобом. Мир - це відсутність деструктивної поведінки та насилля.

Й. Гальтунг, дійсно, є «непересічною особистістю і ключовою фігурою в академічному середовищі фахівців з проблем миру і конфліктів...» [11, С. 36]. Сучасні науковці звертають особливу увагу на дослідження, концепції та ідеї вище згаданого норвезького вченого. Дослідниця І. Г. Паніна наголошує, що Й. Гальтунг «... вважав цілком досяжним ідеалістичний позитивний мир шляхом «мирного мислення» (англ. «peace thinking») і моделі мирної трансформації конфлікту, яка залишається актуальною і може бути застосована для врегулювання конфліктів» [12, С. 101]. Концепція та складові ідейних переконань Й. Гальтунга щодо проблеми миру були створені ще в роки «холодної війни», що й визначало його орієнтир тогочасними реаліями біполярного світу. Варто зауважити, що сьогодні праці вченого не втрачають своєї актуальності. Складність теперішньої ситуації у світі та Україні, зокрема, вимагають досить конструктивних, виважених рішень у площині політичної сфери рішень. Метод - «transcend», розроблений Й. Гальтунгом, є надзвичайно вагомим. Типологія конфліктів і згаданий метод, які обґрунтовані вченим - полягають у розв'язанні того чи іншого конфлікту виключно ненасильницьким шляхом, використовуючи діалог або ж медіації. Безумовно, такі теоретичні підходи, наукові обґрунтування дослідника є необхідними та доцільними для сучасного розуміння і досягнення миру, недопущення або ж подолання конфлікту, практик розбудови процесу миру.

Й. Гальтунг у праці «Теорії миру. Синтетичний підхід до миру» («Theories of Peace. A Synthetic Approach to Peace») [3] розглядає поняття «миролюбне мислення» [3, С. 6]. Вчений детально обґрунтовує його значення, зауважує, що воно «... характеризується трьома елементами- властивостями...», а саме:

«... 1. Воно лише зрідка буває оригінальним, зазвичай раніше з'являється в мисленням попередніх поколінь, навіть, багато століть тому.

Зазвичай воно нечітке, заплутане і суперечливе.

Дуже часто воно спрямоване на те, щоб «мир» виправдовував певні засоби, ніж показати, як ці засоби можуть призвести до миру» [3, С. 6].

У вище згаданій праці дослідник намагається науково пояснити, як держави можуть зберігати між собою мирне існування, позиціонувати мир як гарант і засаду до подальшої співпраці країн та як політична система, яка будується на засадах миру може функціонувати у майбутньому. Теоретичні підходи Й. Гальтунга, безумовно, мають свою актуальність у сьогоденні. Це стосується аспекту щодо мирного існування між країнами, державами, вибудовування і трансляції ідеї миру та миротворчості у сучасному світі. У науковій праці «Теорії миру. Синтетичний підхід до миру» зауважено наступне: «... Якщо тепер великі держави зможуть зберегти мир між собою, співпрацювати в обміні .., тоді ця система може залишатися «мирною» роками, десятиліттями, століттями» [3, С. 13]. Звертаючись до характеристики минулого укладу країн та їх політичної системи (Й. Гальтунг згадує Південну Азію, а на рівні націй - деякі колоніальні імперії), вчений наголошує, що «... колоніальні імперії, які бачив світ, є іншими. Справа в тому, що централізація навколо домінуючої влади, допоки вона є, сприяє співпраці, а шанси уникнути насильства значні тому, що сильній владі це не потрібно, а малі держави не здатні застосовувати насильство через брак ресурсів і досвіду... » [3, С. 13]. Тобто, виходячи із принципів і механізмів соціалізації та суспільного розвитку людини, у цінностях влади «малих держав» формується підхід, який не передбачає бажання до принципових змін у їх структурі (вчений апелює до історичного феномену феодальної системи Європи). Й. Гальтунг, розглядаючи, згаданий аспект щодо особливостей принципів організації політичної системи країн, які не здатні застосовувати насильство, наголошує, чи дійсно це є мир, чи дотримано у такій організації «концепція миру», оскільки вона «... не виключає найменш жорсткі форми нерівності, підневільності та експлуатації. Мир - це щось більше, аніж просто відсутність колективного примусу, мир також містить елемент рівності, відсутність експлуатації» [3, С. 14]. Виходячи із таких принципів до розуміння та усвідомлення мирного існування, вчений пояснює, що може сприяти «позитивним відносинам», коли «негативні відносини» зменшуються до мінімуму (авт. мається на увазі у стосунках соціальних груп, держав). Й. Гальтунг у праці «Теорії миру. Синтетичний підхід до миру» пояснює, що собою являють і які є «позитивні відносини», наводячи такі приклади:

«1. Наявність співпраці

Звільнення від страху

Свобода від потреби

Економічне зростання та розвиток

Відсутність експлуатації

Рівність

Справедливість

Свобода дій

Плюралізм

Динамізм» [3, С. 14].

Зазначені приклади цінностей «позитивних відносин», вчений визначає на рівні внутрішньополітичних відносин та міждержавних стосунків країн. Звернемося до окремих пояснень їх дослідником. Слушним є обґрунтування Й. Гальтунгом того, що перша цінність - «наявність співпраці» - це модель взаємодії між націями, щоб «... між ними відбувався обмін цінностями, товарів, послуг, знань, людей тощо. Це протилежність ізоляції, це - взаємозалежність між націями» [3, С. 14-15]. «Відсутність експлуатації» - це «всі обміни цінностями між окремими людьми, а також між націями, що відбувається приблизно на рівних умовах. Таким чином жодна особа не зможе отримати набагато більше від іншої людини, ніж вона повертає їй... і жодна нація не зможе витягти з іншої нації набагато більше, ніж вона дає цій нації» [3, С. 15].

«Свобода дій» - «.ми маємо на увазі, що всі люди та нації повинні мати широкий спектр можливих дій... мати уяву та засоби для їх реалізації. Але концепція є проблематичною, оскільки передбачає певну незалежність по відношенню до інших осіб або інших націй, що є несумісним зі взаємозалежністю» [3, С. 15].

Визначаючи послідовно і пояснюючи «позитивні відносини» у вище згаданій праці Й. Гальтунг формулює поняття «мислення, присвяченому просуванню миру», фокусує увагу на розумінні «негативного миру» та основах цінностей «позитивного миру» [3, С. 17].

Дійсно, приклади роздумів, наукових обґрунтувань Й. Гальтунга щодо поняття «миру» є слушними у сьогоденні, оскільки вони формують уявлення про «миролюбне мислення», яке стало актуальним ще з часів завершення Другої світової війни, а в сучасних умовах існування людства є надзвичайно важливими.

Висновки

Отже, ідея миру є у своєму становленні як історичного феномену так і еволюційних засад розвитку, проходила і проходить на сьогодні подальший етап свого транслювання, обґрунтування, а головним чином - застосування щодо забезпечення гарантів миру та ненасильництва у світі. Проте, сучасність доводить, що війна, на жаль, не виключена із засобу, який використовується для досягнення певних цілей на міждержавному, локальному, міжрегіональному рівні тощо. Надзвичайно важливо розуміти, доводити і транслювати ідею миру, яка сприятиме уникненню застосування військових шляхів для вирішення різного характеру проблем у світі. Сучасне комплексне розуміння миру, принципи і механізми його розбудови - як найбільш перспективні і аналітично продуктивні можуть бути перенесені із площини дослідження контекстного розуміння миру до практики реалізації цієї ідеї миру як прагматичної складової зовнішньої політики, задля досягнення миру на Землі.

Література

Російсько-українська війна з 2014 // Вікіпедія. Вільна енциклопедія URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D 1%81%D 1%96%D0%B9%D 1%81% D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD% D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0% B0_(% D0%B7_2014) (дата звернення 24.06.2023).

Keohane R. Neoliberal Institutionalism. Security Studies: a reader / Ed. by C. Hughes and L. W. Meng. London, New York: Routledge, 2011. P. 167-175.

Galtung J. Theories of Peace. A Synthetic Approach to Peace. Oslo: International Peace Research Institute, 1967. 251 p. URL: https://www.transcend.org/files/Galtung_ Book_unpub_Theories_of_Peace_-_A_Synthetic_Approach_to_Peace_Thinking_1967.pdf (дата звернення: 25.06.2023).

Парахонський Б. О., Яворська Г. М. Онтологія війни і миру: безпека, стратегія, смисл: монографія. Київ: НІСД, 2019. 560 с.

Багінський А. «Ліберальний мир» як концепція та практика врегулювання конфлікту // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. Київ, 2019. Випуск 3 (43). С.15-19.

Панафідін І. О. Філософська ідея миру: становлення та еволюція // Актуальні проблеми духовності: зб. наук. праць. Кривий Ріг, 2011. Вип. 12. С. 345-355. URL: http://elibrary.kdpu.edu.ua/bitstream/0564/1761/1/zb12_2011_345-355_Panafidin.pdf (дата звернення: 25.06.2023).

Ряшко О., Остапенко Л. Проблеми війни і миру у філософії Канта, Гегеля, Фіхте // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. Львів, 2016. № 855. С. 474-480. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vnulpurn_2016_855_75 (дата звернення: 25.06.2023).

Йоган Гальтунг // Вікіпедія. Вільна енциклопедія URL: https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1% 8C%D1%82%D1%83%D0%BD%D0%B3 (дата звернення 28.07.2023).

Galtung J. Theories of Conflict. Definitions, Dimensions, Negations, Formations. Transcend University Press. 1973. 167 р. URL: https://www.transcend.org/files/Galtung_ Book_Theories_Of_Conflict_single.pdf (дата звернення: 25.06.2023).

Galtung J. Conflict Transformation by Peaceful Means (the Transcend Method). Participants' manual. Trainers' manual. United Nations Disaster Management Training Programme. United Nations. 2000. URL: https://www.transcend.org/pctrcluj2004/ TRANSCEND_manual.pdf (дата звернення: 25.06.2023).

Паніна І. Г. Науковий доробок Й. Гальтунга у викладанні навчальної дисципліни «Розбудова миру» // Матеріали наукової конференції професорсько- викладацького складу, наукових працівників і здобувачів наукового ступеня за підсумками науково-дослідної роботи за період 2019-2020 рр. (квітень-травень 2021 р.). Вінниця: Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2021. C. 36-38. URL: https://jpvs.donnu.edu.ua/article/view/10250 (дата звернення: 28.07.2023).

Паніна І. Г. Дослідження миру: основні теоретичні перспективи // Політичне життя. Вінниця: Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2022. № 1. С. 92-107. URL: https://jpl.donnu.edu.ua/issue/view/419 (дата звернення: 28.07.2023).

References

Rosiisko-ukrainska viina z 2014 [Russian-Ukrainian war since 2014]. Vikipediia. Vilna entsyklopediia - Wikipedia. Free encyclopedia. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0% BE-%D 1%83%D0%BA%D 1%80%D0%B0%D 1%97%D0%BD%D 1%81%D 1%8C%D0% BA%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_(%D0%B7_2014) [in Ukrainian].

Keohane, R. (2011). Neoliberal Institutionalism. Security Studies: a reader. C. Hughes & L. W. Meng. (Ed.), ( pp. 167-175). London, New York: Routledge [in English].

Galtung, J. (1967). Theories of Peace. A Synthetic Approach to Peace. Oslo: International Peace Research Institute. Retrieved from URL: https://www.transcend.org/ files/Galtung_Book_unpub_Theories_of_Peace_-_A_Synthetic_Approach_to_Peace_ Thinking_1967.pdf [in English].

Parakhonskyi, B. O., & Yavorska, H. M., (2019). Ontolohiia viiny i myru: bezpeka, stratehiia, smysl [Ontology of war and peace: security, strategy, meaning]. Kyiv: NISD [in Ukrainian].

Bahinskyi, A. (2019). «Liberalnyi myr» yak kontseptsiia ta praktyka vrehuliuvannia konfliktu [«Liberal peace» as a concept and practice of conflict resolution]. Visnyk NTUU «KPI». Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo - Bulletin of NTUU «KPI». Politology. Sociology. Right, 3(43), 15-19. Kyiv [in Ukrainian].

Panafidin, I. O. (2011). Filosofska ideia myru: stanovlennia ta evoliutsiia [Philosophical idea of peace: formation and evolution]. Ya. V. Shramko (Eds.), Aktualni problemy dukhovnosti: zb. nauk. prats - Actual problems of spirituality: a collection of scientific papers. (Issue 12), (pp. 345-355). Kryvyi Rih. Retrieved from URL: http://elibrary.kdpu.edu.ua/bitstream/0564/1761/1/zb12_2011_345-355_Panafidin.pdf [in Ukrainian].

Riashko, O. & Ostapenko, L. (2016). Problemy viiny i myru u filosofii Kanta, Hegelia, Fikhte [Problems of war and peace in the philosophy of Kant, Hegel, Fichte]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia: Yurydychni nauky - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: Legal Sciences, 855, 474-480. Lviv Retrieved from URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2016_855_75 [in Ukrainian].

Yohan Haltunh [Johann Galtung] // Vikipediia. Vilna entsyklopediia - Wikipedia. Free encyclopedia. Retrieved from URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0% BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1% 83%D0%BD%D0%B3 [in Ukrainian].

Galtung, J. (1973). Theories of Conflict. Definitions, Dimensions, Negations, Formations. Transcend University Press. Retrieved from URL: https://www.transcend.org/ files/Galtung_Book_Theories_Of_Conflict_single.pdf [in English].

Galtung, J. (2000). Conflict Transformation by Peaceful Means (the Transcend Method). Participants' manual. Trainers' manual. United Nations Disaster Management Training Programme. United Nations. Retrieved from URL: https://www.transcend.org/ pctrcluj2004/TRANSCEND_manual.pdf [in English].

Panina, I. H. Naukovyi dorobok Y. Haltunha u vykladanni navchalnoi dystsypliny «Rozbudova myru» [Scientific work of Y. Galtung in the teaching of the educational discipline «Peacebuilding»]. Materialy naukovoi konferentsiiprofesorsko-vykladatskoho skladu, naukovykh pratsivnykiv i zdobuvachiv naukovoho stupenia za pidsumkamy naukovo-doslidnoi roboty za period 2019-2020 rr. (kviten-traven 2021 r.) - Materials of the scientific conference of professors and teaching staff, researchers and degree holders based on the results of research work for the period 2019-2020 (April-May 2021), 36-38 Retrieved from URL: https://jpvs.donnu.edu.ua/article/view/10250 (дата звернення: 28.07.2023) [in Ukrainian].

Panina, I. H. Doslidzhennia myru: osnovni teoretychni perspektyvy [Peace research: main theoretical perspectives]. Politychne zhyttia - Political life, 1, 92-107 Retrieved from URL: https://jpl.donnu.edu.ua/issue/view/419 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru