Олександр Михайлович Шумлянський (1748-1795): історіографія

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеський національний медичний університет

Олександр Михайлович Шумлянський (1748-1795): історіографія

Ю.К. Васильєв, к.і.н., доцент

К.К. Васильєв, д.і.н., професор

Анотація

У роботі вперше проведено критичний аналіз публікацій про професора О.М. Шумлянського за понад два століття. Виявлено хибні твердження та помилки; підлягають дослідженню вказані прогалини у біографії професора. Запропоновано періодизацію історіографії.

1) Дорадянський період. У 1812 р. була опублікована перша стаття про професора. Показано, що вона має характер першоджерела, який послугував основою для його подальших життєписів.

2) Радянський період. У цей час побачили світ фундаментальні дослідження С.Л. Соболя. Він ввів у науковий обіг та опублікував ряд матеріалів домашнього архіву О.М. Шумлянського. Детально описав його внесок у науку. У зв'язку з чим опублікував переклад російською мовою другої частин латинської дисертації лікаря Шумлянського.

3) Пострадянський період. З одного боку з'явилося дослідження, що підтверджує пріоритет проф. Шумлянського, а з іншого було зроблено акцент на соціальну історію у вивченні його біографії.

Ключові слова: історія медицини, історіографія, Полтавщина, Україна, XVIII століття, О.М. Шумлянський.

Annotation

Yu. Vasyliev, K. Vasyliev. Alexander Mikhailovich Shumlyansky (1748-1795): historiography

For the first time, a critical analysis of publications about Professor A.M. Shumlyansky was carried out for more than two centuries. Erroneous statements and errors are revealed; the gaps in Professor's biography, which were subject to research, are indicated.

The periodization of historiography is proposed.

1) Pre-Soviet period. In 1812 the first article about Professor was published. It is shown that the article has the character of a primary source, serving as the basis for the presentation of his subsequent biographies.

2) The Soviet period. During this period S.L. Sobol's fundamental research saw the light. He introduced into scientific circulation and published a number of materials from the home archive of A.M. Shumlyansky. He described in detail his contribution to science. In this connection, he published a translation into Russian the second part of the Latin dissertation of Dr. Shumlyansky.

3) Post-Soviet period. On the one hand, a study appeared confirming the priority of Professor Shumlyansky, and on the other hand, an emphasis was placed on social history in the study of his biography.

Key words: History of medicine, historiography, Poltava region, Ukraine, XVIII century, A.M. Shumlyansky.

За два століття про проф. Шумлянського опубліковано безліч робіт, його ім'я увійшло до численних енциклопедій та біографічних довідників. Водночас, за ці роки, наші знання про життя та діяльність Олександра Шумлянського не лише поглибилися, стали більш детальними, але й поширився процес тиражування невірних тверджень та друкарських помилок.

Все це обумовлює актуальність вивчення історіографії, виявлення помилкових тверджень та помилок, що досі не було зроблено. Крім того, такий огляд дасть змогу виявити проблемні теми у біографії проф. Шумлянського, позначити подальші шляхи дослідження його життя та діяльності.

Таким чином, мета нашої роботи полягає у критичному аналізі публікацій про О.М. Шумлянського. Нерідко в наукових працях, як доказ того чи іншого твердження наводяться витяги з історичних джерел, що є дуже важливим. Необхідно, на наш погляд, і дати можливість читачеві самостійно оцінити інформацію шляхом публікації історичного джерела мовою оригіналу, що ми робитимемо нижче.

Перша біографія Олександра Шумлянського була опублікована у 1812 р., тобто через 17 років після його смерті. Тоді ще були живі його сучасники, колеги, а також його рідний брат хірург, професор Харківського університету Павло Михайлович Шумлянський. Біографія 1812 р. без підпису з'явилася на сторінках «Всеобщего журнала врачебной науки». Ця стаття не лише малодоступна, але, як ми з'ясували, має характер першоджерела, і її ми повинні взяти за основу нашого історіографічного аналізу. Перед цитатами з цієї статті ми, для стислості, будемо вказувати 1812 р.

У статті 1812 р. вказано рік народження Олександра Шумлянського 1848 р. У всіх наступних публікаціях цей рік залишається без змін, але досі невідома число та місяць його народження. У цьому життєписі стверджується, що народився він у селі «Малых Будищах» (sic!) поряд із Полтавою. Тут ми маємо послатися на Миколу Калениковича Бородія (1984), який, ґрунтуючись на архівних матеріалах, довів, що народився професор не в селі Малі Будища, а в селі Яківці Полтавської сотні, де у 1904 р. був похований М.В. Скліфосовський, а нині це село, як і с. Малі Будищі (тоді за 6 верст від Полтави) увійшли до межі міста Полтави [2]. Проте, досі більшість публікацій про О.М. Шумлянського вказується не вірне місце його народження, тобто с. Малі Будищі.

Перший, хто встановив, що Михайло Шумлянський (батько) був не рядовий козак, а значковий товариш був проф. Я.О. Чистович (1883) [25]. Після нього про це писав Л.Ф. Зміїв (1886) [8]. Від них ця інформація потрапила до «Русского биографического словаря» (1911) [23], біографічного словника Полтавщини [14] і з того часу міцно утвердилася в літературі про проф. Шумлянського.

Про маму Олександра Шумлянського в дорадянській літературі не було жодних даних. Ми вже дали посилання на біографічні довідки, які було опубліковано у дорадянський період. Потрібно ще вказати на біографію проф. Шумлянського в книзі О.М. Нікітіна (1855), джерелом для якої була, судячи з її змісту, лише стаття 1812 р. [12], а також на коротку публікацію без підпису в «Энциклопедическим словаре Брокгауза и Ефрона» (1904), яку вже давно викладено в Інтернеті. І, нарешті, ще у 1887 р. біографія проф. Шумлянського була розміщена в німецькомовному фундаментальному лексиконі про видатних лікарів усіх часів і народівSchumlansky, Alexander // Biographisches Lexikon der hervorragenden Aerzte aller Zeiten und aller Lander. - Wien; Leipzig, 1887. - Bd. 5. - S.311., який у XX столітті кілька разів перевидавався.

Поміж тим, з єдиної статті, опублікованої до 1917 р. та присвяченої О.М. Шумлянському, а це його життєпис 1812 року, ми дізнаємося, що його рідним дядьком по материнській лінії був Київський митрополит Арсеній (1704/1711-1770). Митрополиту присвячено монографічне дослідження священика М.А. Шпачинського (1907) [26], з якого випливає, що батьком його (митрополита) був дехто Попович, уродженець містечка Голтви (нині Говтва) нині у Полтавському районі Полтавської області; а мамою Ірина Федорівна Попович, у дівоцтві Могила. Батько останньої священик церкви Успіння Пресвятої Богородиці, що у містечку Решетилівка Полтавського полку (нині у Полтавському районі Полтавської області). Федор Симеонович Могила у свою чергу був сином Симеона Тимофійовича Могили, який був священиком тієї ж церкви Успіння Пресвятої Богородиці та був відомий, як духовний письменник йому належить збірка проповідей українською мовою.

Повертаємось до батьків майбутнього митрополита. У сім'ї, пише священик Шпачинський, були сини: Олексій, Євстафій, Василь та дочка Ганна. Старший з дітей Олексій Попович (після постригу Арсеній) виховувався у свого діда з боку матері Федора Симеоновича Могили, а під час здобуття духовної освіти майбутній митрополит взяв прізвище свого вихователя Могила, але дещо його змінив за модою того часу, ставши Могилянським. Євстафій, який також узяв те саме прізвище Могилянський, був священиком, а після постригу в чернецтво з ім'ям Єпіфанія, архімандритом монастирів у Ніжині та Києві. Василь став військовим товаришем. Про Ганну біограф митрополита не мав якихось відомостей. Ми ж, слідуючи логікі адже рідна сестра митрополита Арсенія, а іншої сестри у митрополита за даними його біографа не було, маємо вважати матір'ю нашого героя. Проте М.А. Шпачинський посилається і на першого біографа митрополита (рукопис XVIII ст.), який писав, що батько майбутнього митрополита Попович помер ще до народження свого первістка. Якщо це так, а не помилка, міркував священик Шпачинський, Ірина Федорівна Попович (уроджена Могила) повторно вийшла заміж і мала дітей від другого шлюбу.

У радянські часи основний внесок у вивчення біографії О.М. Шумлянського вніс історик біології Самуїл Львович Соболь. Ним було виявлено листи та інші рукописні матеріали проф. Шумлянського, які він використав для написання його біографії, частину з яких він опублікував. Так ось, він ґрунтуючись на листі О.М. Шумлянського від 30/19 березня 1783 р. Из архива профессора А.М. Шумлянского. Письма и документы (1781-1795). Публикация и примечания С.Л. Соболя// Научное наследство. Естественно-научная серия. - М.: из-во АН СССР, 1951. - Т.2. - С. 432-496.Письмо А.М. Шумлянского И.В. Руцкому. Вена, 30/19 марта 1783 г. // Там же. - С. 445-447., наводить ім'я та по батькові мами Олександра Шумлянського Марина Семенівна, яка у 1783 р. була ще жива [19]. Виходить, що мамою О.М. Шумлянського була не рідна, як сказано у життєписі 1812 р., а єдиноутробна сестра митрополита (по батькові митрополита за одними даними Васильович, а за іншими Федорович). З іншого боку, виходить, що М.А. Шпачинський або припустився помилки, написавши, що у митрополита була сестра на ім'я Ганна, а насправді її звали Марія, або біограф митрополита не знав ще про одну його сестру. Принаймні з'ясування цього питання має стати предметом подальшого вивчення.

Таким чином, мамою Олександра Шумлянського була Марина Семенівна, а прізвище його діда з боку матері поки невідоме. Більше відомо про його бабусю з боку матері Ірини Федорівни (уроджена Могила), а також її родичів.

1812 р.: «Родители его не были знатны, богаты и могущественны, но благородны, житием благочестивы, и по гражданским их добродетелям и благовоспитанною детей своих общие любимцы и почитаемы». Ґрунтуючись на цьому твердженні, біографи проф. Шумлянського радянської епохи стверджували, що народився Сашко в дуже бідній родині [20]. Шлейф цього твердження тягнеться досі, хоча у наведеному джерелі про це, як бачимо, не сказано. Так, не багата сім'я, але це автоматично не означає бідна. Вже згаданий нами М.К. Бородій у київському архіві вивчив Генеральний (Румянцівський) опис Лівобережної України 1765-1769 років. У цьому описі на 28 аркушах докладно описано все рухоме та нерухоме майно батька Сашка значкового товариша Михайла Шумлянського: кількість худоби, землі, ставків, вітряків, а також зазначено наявність житлового будинку, що складається з 7 житлових покоїв та двох людських. Таким чином, можна зробити висновок, що родина Шумлянських була заможною, а не бідною. З купчої від 23 січня /3 лютого 1749 р.Тут і далі, якщо проставлені подвійні дати, це означає, що дати наведені за старим і новим стилями., яка пришита до того ж опису, видно, що М. Шумлянський тоді змінив с. Яківці на с. Малі Будищі [2].

Початкову освіту Олександр Шумлянський здобув удома навчився грамоті та письму, а потім, продовжуємо читати життєпис 1812 р., «на одиннадцатом году возраста своего был он послан в Киевскую академию для изучения словесных наук». Офіційно до Києво-Могилянської академії прийом вихованців відбувався в перших числах вересня, але фактично вступ до цієї Академії тривав протягом усього року, але все-таки, здебільшого, в осінні місяці [16]. Отже, народився наш герой у 1748 р. додаємо ще 10 років і отримаємо 1758 р. Таким чином, вступив він до Академії у 1758 р., але це лише в тому випадку, якщо до прибуття в Київ вже був його день народження, але якщо день народження своє він відзначав вже після вступу до Академії, треба рахувати так: 1748 плюс 11 років дорівнює 1759 р. Виходить, що точного року його вступу до Академії ми не знаємо, це могло бути як в 1758 р. так і в 1759 р.

В Академії він «сперва продолжал науки на иждивение родителей своих, которые, не имея надежды оставить сыну своему в наследство особливого имущества, старались наградить сие приличным воспитанием, и в пользу его жертвовали последними остатками малых доходов своих». Далі в життєписі 1812 р.: «но когда с одной стороны молодой Шумлянский чувствовал нужду в достаточном содержании, то с другой Провидение, благословляя добрые намерения благочестивых родителей его и ревностные труды сего любезного юноши, открыло ему другой источник пособия в благодетельной душе бывшего в то время Киевского митрополита преосвященного Арсения Могилянского <...> Сей достопочтенный иерарх, заметив отличные таланты в молодом своем родственнике, принял его на собственное иждивение».

Академія, яка була вищим духовно-навчальним закладом, включала у собі, крім вищих, також нижчі та середні класи. Весь академічний курс від початкової та середньої школи до вищої був поділений на класи: фара, інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослов'я.

У курсі словесних наук навчання у кожному класі тривало рік, крім класу риторики, де навчалися два роки. Отже курс словесних наук становив сім років. Навчання в класі філософії тривало два роки, а в класі богослов'я чотири роки. Виходить, що повний академічний курс у першій чверті другої половини XVIII ст. тривав 13 років.

1812 р.: «По окончании курса словесных наук, философии и богословии в Киевской академии отправился в Москву, и в 1772 году по отличным знаниям языков, особливо латинского и греческого, был там определен в должность переводчика при архиве Государственной коллегии иностранных дел». Тут не сказано, в якому році Олександр Шумлянський закінчив Академію. Юний Шумлянський вступив до Академії в 1758 чи 1759 р. Якщо він пройшов усі класи, і не затримувався в жодному, то виходить, що він повинен був закінчити Академію в 1771 або 1772 р.

Між тим у деяких публікаціях зазначено, що з Києво-Могилянської академії він вибув у 1765 р. [10], що теоретично могло бути не всі вихованці закінчували всі класи Академії. Однак це твердження не підкріплюється посиланням на жодне історичне джерело. І що він робив з 1765 до 1772, коли вступив на службу, також не вказують. Все це дає нам підставу висловити припущення, що ці твердження є помилковими.

Ми повинні перейти до наступного етапу життя нашого героя, і для цього будемо цитувати джерело 1812 р.: «В 1773 году приехав в Санкт-Петербург был определен при Адмиралтейской гошпитали на собственном содержании для изучения медицинских наук. Приобретённые им познания в словесных науках и примерная рачительность, с которою он упражнялся в слушании лекций и посещении больных в гошпиталях, были причиною тому, что он в короткое время оказал превосходные успехи, и в 1775 году после экзамена произведен лекарем».

Я.О. Чистович на основі архівних матеріалів з'ясував, що Олександр Шумлянський вступив до госпітальної школи при Петербурзькому адміралтейському госпіталі 12/23 березня 1773 р., а закінчив повний курс і проведений в лікарі не в 1775 р. (див. вище), а 5/16 вересня 1776 р. [25] Переважна більшість авторів слідує проф. Чистовичу, відзначаючи 1776 р., як рік отримання О.М. Шумлянським звання лікаря. Ставши лікарем Шумлянський залишився працювати у тому ж шпиталі.

1812 р.: «Благотворения незабвенной княгини Екатерины Дмитриевны Голицыной, урожденной княжны Кантемировой, открыли путь сему молодому врачу к приобретению обширнейших познаний. Начальство единогласно избрало его к отправлению в чужие края на иждивении ея для усовершения во врачебной науке, и он уже действительно в 1777 году в октябре месяце отправился из Кронштадта, и находился целую неделю в пути, как вдруг случившаяся, и наводнением своим Санкт-Петербургских жителям довольно памятная буря 10 того же месяца в одну ночь унесла корабль его обратно в Кронштадт, где он принужден был остаться зимовать. Сие время не праздно провел он, но имея дружбу с профессором Тереховским, сколько в других медицинских науках, столько же и в анатомии опытным, упражнялся с ним большею частию в анатомических исследованиях при бывшем тамошнем врачебном училище».

Таким чином, лікар Шумлянський у 1777 р. отримав стипендію княгині К.Д. Голіциної. Остання заповідала капітал у 200 000 рублів, на відсотки з якого раз на шість років намічено було посилати за кордон молодих людей для навчання акушерству. Проте через погодні умови корабель повернувся до Кронштадта, де Олександр Шумлянський змушений був залишитися на зиму 1777/78 років. Цей час він використав, щоб удосконалитися у медичних науках у шпитальній школі (у цитованому тексті вона названа лікарським училищем) Кронштадтського шпиталю під керівництвом Мартина Матвійовича Тереховського (1740-1796). Вся наступна література слідує хронологічній канві цього цитованого тексту.

1812 р.: «В 1778 году по наступлении весны вторично отправился в назначенный ему путь, и, прибыв в Страсбург, проходил все медицинские и вспомогательные науки с особенным прилежанием и успехами в тамошнем университет, и по защищении сочиненной им на латинском языке превосходной диссертации о строении почек ученым светом с толикою похвалою принятой, получил от университета диплом на достоинство доктора медицины и хирургии в 1782 году.» Дійсно, в 1782 р. була опублікована дисертація О.М. Шумлянського (А. Schumlansky. De structura renum). Російський переклад другої частини дисертації Шумлянського опублікував С.Л. Соболь [27]. Він же вперше навів фотографію титульного аркуша цієї дисертації, де бачимо дату захисту: Die XVI. Novembr. A. MDCCLXXXII [18, с.391]. Отже, захист дисертації відбувся 16 листопада 1782 р. Проте, у літературі зустрічаються невірні твердження: 1781 р., 1783 р. і навіть 1788 р., коли побачило світ друге видання дисертаційної праці О.М. Шумлянського.

1812 р.: «совершенно кончив курс медицинских наук в Страсбургском университет предпринял ученое путешествие, и был сперва несколько времени в Париже для обозрения тамошних врачебных заведений, а потом в Вене. На возвратном пути в Россию остановился в Марбурге, и пробыл там немало времени для упражнения в повивальном искусстве, которое по тогдашним тамошним превосходным заведениям по сей части и опытности профессора, преподававшего оное, привлекало многочисленных слушателей». І наступні автори пишуть про це ж.

1812 р.: «По возвращении в Россию в 1784 году, марта 29 дня, был экзаменован Государственною медицинскою коллегиею и признан российским доктором».

Дійсно, повернувся 29 березня /9 квітня 1784 р. Ця ж дата вказана в листі О.М. Шумлянського, яке опублікував С.Л. СобольПисьмо А.М. Шумлянского И.В. Руцкому. С.-Петербург, 3 апреля 1784 г. // Научное наследство. Естественнонаучная серия. М.: из-во АН СССР, 1951. Т.2. С.454-455.. Складається враження, що невідомий автор життєпису проф. Шумлянського 1812 р. мав можливість ознайомитися з особистим архівом останнього або з цього архіву були надані йому виписки. За правилами того часу, закордонний диплом треба було підтвердити, а для цього зазнають іспиту в Державній медичній колегії (іноді спрощуючи цей вищий орган управління охороною здоров'я в Імперії називають Медичною колегією). Проф. Чистович встановив, що екзаменований Олександр Шумлянський був 6/17 червня 1784 р., а екзаменаторами були барон Є.Ф. Аш, Х.Т. Тихорський і С.Д. Горголі [25]. Тим часом Л.Ф. Зміїв дає трохи іншу дату 4/15 червня 1784 р. [8] Ми не знаємо, де помилка розбіжності всього дві доби, принаймні, сьогодні можна сказати, що право практики у Російській імперії О.М. Шумлянський отримав у червні 1784 р.

1812 р.: «правительство, в то время занимавшееся лучшим устроением врачебных училищ, назначило его и профессора Тереховского отправить в путешествие по Европе для обозрения разных университетов, иностранных заведений по врачебной части наилучших в своем роде, и способа учения в оных, и по возвращении составить план учения по медицинскому факультету в России.» Усі біографи проф. Шумлянського відзначають факт його другої закордонної поїздки, початок якої припадає на березень 1785 р. 1812 р.: «1786 году, Августа 12 дня, возвратились из своего путешествия в С. Петербург». В опублікованому С.Л. Соболєвим листі О.М. Шумлянського зазначено 13/24 серпня 1786 р. Розбіжність в один день.

1812 р.: «Вскоре по возвращении Шумлянский был определен профессором повивального искусства при бывшем в С. Петербурге Медико-хирургическом институте». Історія служби проф. Шумлянського в Імператорському Медико-хірургічному інституті не з'ясована досі. У 1786 р. Іван Кельхен (J.H. von Kelchen) опублікував план викладання у цьому училищі, де згадував і О.М. Шумлянського, як професора акушерства чи повивального мистецтва, як тоді говорили [29]. Однак, ще до від'їзду у відрядження закордон О.М. Шумлянського, за даними Я.О. Чистовича було призначено професором у цей інститут. У радянську епоху Б.М. Палкін (1959) так само писав, що Шумлянський став професором повивального мистецтва в даному інституті ще до другого свого закордонного відрядження і додає, що він не встиг зайняти цю посаду, оскільки повинен був їхати за кордон. історіографія гістологічний нефрологічний професор шумлянський

Вище ми наголосили, що С.Л. Соболь опублікував низку цінних паперів із домашнього архіву проф. Шумлянського і на деякі опубліковані його листи ми вже посилалися. У листі від 30 січня / 10 лютого 1785 р. він писав, що днями йому запропонували викладати повивальну науку в Імператорському медико-хірургічному інституті, і він погодивсяПисьмо А.М. Шумлянского И.В. Руцкому. С.-Петербург, 30 января 1785 г. // Научное наследство. Естественнонаучная серия. М.: из-во АН СССР, 1951. Т.2. С.470-471.. Отже, слід вважати, що на початку 1785 р. О.М. Шумлянський став професором названого інституту, а не після його повернення до столиці в 1786 р., як написано в його біографії 1812 р. Під час закордонної поїздки він отримував не тільки гроші за відрядження («прогонные деньги»), але йому йшла і його професорська платня, а інакше б він, мабуть, відмовився б від цієї поїздки.

1812 р.: «В сие время <...> судьбе угодно было испытать его терпение и добродетель». Долі завгодно було випробувати терпіння О.М. Шумлянського тому, що його місце професора-акушерства після повернення до столиці було вже зайняте і йому запропонували інше місце. З 29 квітня / 10 травня 1787 р. була вакантна кафедра патології та терапії в Московському медико-хірургічному училищі (1786 р. госпітальні школи були перетворені на училища) після виходу у відставку проф. Г. Фрізе (H. von Frese). У тому ж році О.М. Шумлянський погодився зайняти її. Таким чином, виходить, що в «Encyclopedia of Ukraine» помилково стверджується про те, що проф. Шумлянський зайняв кафедру в Москві в 1786 р.Shumliansky, Oleksander // Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Edmonton, 1993. Vol. 4.

У 1787 р. проф. Шумлянський опублікував книгу: «Мнение одного истиннолюбца о поправлении наиполезнейшей для людей науки», яка підлягає детальному аналізу, оскільки досі цього зроблено не було.

1812 р.: «Проходя звание профессора до 1794 года с достохвальною ревностию занял в сем году место московского городового акушера». Як клініцист проф. Шумлянський був насамперед лікарем-акушером. З метою вдосконалення своїх знань та навичок він був відряджений закордон. Я.О. Чистович свідчив (1883): «А.М. Шумлянский обладал всеми качествами хорошего профессора: обширным образованием, любовью к своему предмету и способностью ясного изложения предмета. При этом он был счастливым и опытным практиком акушером, так что воспоминание о нем сохранилось в Москве до настоящего времени» [25, с. 343]. Щасливий та досвідчений, а отже популярний серед пацієнтів доктор медицини та професор Шумлянський у великому місті міг мати велику приватну практику, як лікар-акушер. У той час дохід від приватної практики міг бути значно більшим, ніж зарплата за посадою, а якщо говорити конкретно про заробітки від приватної практики доктора Шумлянського, то ми нічого про це, на жаль, не знаємо.

Після смерті міського акушера 21 вересня/2 жовтня 1793 р. Григорія Павловича Тимченка, на цю посаду став претендувати і О.М. Шумлянський. 11/22 листопада 1793 р. медична колегія перевела його з Медикохірургічного училища на названу посаду. У біографії 1812 р. написано до 1794 року (див. вище). Отже, в даному випадку треба розуміти «до», не включаючи 1794 р., тобто в 1793 р. Посада міського акушера передбачала і викладання в акушерській (повивальній) школі, де проходили навчання майбутні акушерки (повитухі), а викладач у цьому середньому спеціальному навчальному закладі іменувався професором, як і у вузі.

1812 р.: «Приключившаяся ему смерть в 1795 году, июня 25 дня, положила предел достохвальной его ревности, полезным трудам, и той лестной надежде, с которою ожидали от него обильнейших плодов». Таким чином, помер Олександр Михайлович Шумлянський 25 червня /6 липня 1795 р. і треба думати в Москві. Наведена дата його смерті в біографії 1812 р. з того часу вказується у всіх біографічних словниках і не піддається сумніву.

Біографічний нарис 1812 р. закінчується карбованою фразою: «Он был в намерениях своих тверд, терпения непоколебимого, примерный любитель правды, в трудах неутомим, и для имевших нужду в его помощи себя не щадил». Отже, життєпис проф. Шумлянського 1812 р. став основою при висвітлені його наступних біографій, але в ній не було сказано ні слова про його науковий внесок.

Перший про це заговорив Н.А. Хржонщевський пізніше став професором Київського університету. Повертаючись із закордонної поїздки через Петербург, він виступив із доповіддю на засіданні місцевого Товариства російських лікарів (16/28 жовтня 1864 р.), у якому повідомив про свої роботи зроблені за кордоном. У цьому повідомленні він наголосив і на пріоритеті О.М. Шумлянського в описі тонкої будови нирки [24]. Доповідь була опублікована в протоколах товариства і не залишилася непоміченою.

Л.Ф. Зміїв у своєму бібліографічному словнику написав буквально наступне: «Эта замечательная работа, прославившая автора в Европе, доказавшая существования capsulae [ниркового клубочка] цитируется и до сих пор с уважением» [8]. Він також вказав наукові видання (всього вісім), де дисертація О.М. Шумлянського цитувалась і дав посилання на статтю Н.А. Хржонщевського, про яку ми писали вище.

Отже, ми маємо позначити перший етап у вивченні життя та діяльності Олександра Михайловича Шумлянського дорадянський. Саме тоді з'явилася перша біографічна стаття про нього в 1812 р. Я.О. Чистович, Н.А. Хржонщевський та Л.Ф. Зміїв зробили внесок у висвітленні його біографії. Завдяки їм ім'я проф. Шумлянського потрапило до біографічних довідників та енциклопедичних словників.

Наступний етап радянський, який пов'язаний насамперед із працями С.Л. Соболя. Саме він у низці публікацій, на які ми вже посилалися, не лише дав нові факти для біографії проф. Шумлянського, залучаючи при цьому нові архівні матеріали, докладно розібрав внесок їх у науку. Крім того, він опублікував переклад другої частини латинської дисертації О.М. Шумлянського та його листи, а також деякі інші папери з архіву останнього. Зазначимо і монографію про шпитальні школи Б.М. Палкіна, яка стала результатом його кандидатської дисертації. У зв'язку з роботою над цією темою він вивчав діяльність вихованців госпітальних шкіл і, в тому числі, Олександра Шумлянського. І, звісно, не слід забувати й статтю М.К. Бородія, засновану на скрупульозному вивченні архівних джерел.

Після робіт С.Л. Соболя біографічні довідки про проф. Шумлянського з'явилися в українських виданнях, у «Большой советской энциклопедии»Шумлянський Олександр Михайлович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. 1-е вид. К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. Т. 3. С. 819.Шумлянський Олександр // Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р В. Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1984 - Т. 10. - С. 3904.Шумлянский Александр Михайлович // Большая советская энциклопедия. 2-е из-ние. - М., 1957. - Т.48. - С. 233-234., у «Большой медицинской энциклопедии» [21]Шумлянский Александр Михайлович // Большая медицинская энциклопедия. 2-е из-ние. - М., 1964. - Т.34. - Стб. 1086-1087.. Капсулу ниркового клубочка (capsula glomeruli), за якою у світовій літературі закріпилася назва капсули Боумена, у нас почали називати капсулою БоуменаШумлянського.

Для публікацій радянських часів були характерні ідеологічні обмеження. Наприклад, будь-що, необхідно було показати, що герой походить з найбідніших верств населення. Намагалися докладно не розповідати про сім'ю хто були батьки, дружина (чоловік), діти. У цілому було вето на генеалогічні дослідження.

У пострадянську епоху всі обмеження було знято, і тому ми маємо виділити цей уже третій етап у вивченні життя та наукової спадщини Олександра Михайловича Шумлянського. Насамперед, відзначимо публікацію американського автора (C.W Gottschalk, 1994), який із сучасних позицій розглянув історію вивчення гістологічної будови нирки та підтвердив пріоритет проф. Шумлянського: It was only 59 years later that Bauman provedol Schumlansky to be correct. Тобто, Боумен лише за кілька десятиліть після Шумлянського довів його правоту [28]. Те саме говорив у жовтні далекого 1864 р. Н.А. Хржоншевський. У фундаментальних біографічних словниках про професорів імператорської Росії було опубліковано біографії проф. Шумлянського [3, 4]. З'явилася стаття про першого декана медичного факультету Харківського університету П.М. Шумлянського та у зв'язку з чим розглянута біографія його брата О.М. Шумлянського [1].

У виданому 2001 р. словнику масонів було вміщено біографічну довідку про О.М. Шумлянського. Він став масоном був присвячений 3-й ступень 15 грудня 1781 р., тобто тоді, коли знаходився в Страсбурзі [17].

С.Л. Соболь перший дізнався, хто була дружина проф. Шумлянського «француженка» Катерина Любимівна Імбер, але від детального розгляду сімейних зв'язків він відмовився, хоча працював з домашнім архівом Олександра Михайловича. Далі наведено деякі відомості з генеалогічного сайту, а також з біографій пасинків О.М. Шумлянського братів Булгакових.

Дружина Шумлянського не зовсім була француженкою, а лише наполовину. Її батько Любим (Емабль) Імберх народився у Франції, а помер у Російській імперії. Її мама Олена Самойлівна Імберх (у дівоцтві Фігнер), у свою чергу була дочкою уродженця Петербурга Самуїла Фігнера (Figner von Rudemersbah) та Юліани Вейде (Weide).

Катерина (Катрін) Любимівна Imbert (1752-1809); кирилицею Імбер або Ембер спочатку була невінчаною дружиною дипломата Якова Івановича Булгакова (1743-1809) і мала від нього позашлюбних дітей Олександра (1781-1863) та Костянтина (1782-1835). Десь після 1787 р. вона вийшла заміж за О.М. Шумлянського, від якого між 1790 і 1795 народила двох доньок: Ольгу і Єлизавету Шумлянських. Домашній архів проф. Шумлянського після її смерті опинився у його пасинків Булгакових. Вивчення цього архіву, дослідження якого розпочав С.Л. Соболь, наддасть нові факти з біографії О.М. Шумлянського.

По закінченню надаємо посилання на статті про О.М. Шумлянського, які мали більше ювілейний характер. Вони почали з'являтися за радянських часів [5-7, 9, 13, 22] і продовжують публікуватись і в сучасну епоху [11]. На численні популярні публікації в Інтернеті ми не вказуватимемо. Досі портрета Олександра Михайловича Шумлянського виявлено не було.

Висновки

Вперше проведено критичний аналіз публікацій про професора О.М. Шумлянського за понад два століття. Виявлено помилкові твердження та помилки, зазначені прогалини у біографії професора, які підлягають дослідженню. Запропоновано періодизацію історіографії:

1) Дорадянський період. У 1812 р. була опублікована перша стаття про професора. Показано, що вона має характер першоджерела, послуживши основою при викладі його подальших життєписів. Проте в ній не було сказано про науковий внесок О.М. Шумлянського. Доповнили його біографію Я.О. Чистович та Л.Ф. Зміїв. Але про його класичне дослідження з мікроскопічної будови нирки перший вказав Н.А. Хржонщевський. Завдяки названим вченим ім'я проф. Шумлянського потрапило до біографічних довідників та енциклопедичних словників.

2) Радянський період. У цей час побачили світ фундаментальні дослідження С.Л. Соболя. Він увів у науковий обіг та опублікував ряд матеріалів домашнього архіву О.М. Шумлянського. Він детально описав його внесок у науку. У зв'язку з чим опублікував переклад російською мовою другої частини латинської дисертації доктора Шумлянського (перше видання 1782 р.). Саме після робіт С.Л. Соболя біографічні довідки про проф. Шумлянськом з'явилися в українських та радянських енциклопедіях та словниках. Певний внесок у вивченні його біографії зробили Б.М. Палкін та М.К. Бородій.

3) Пострадянський період. З одного боку з'явилося дослідження, що підтверджує пріоритет проф. Шумлянського, а з іншого було зроблено акцент на соціальну історію у вивченні його біографії.

Список використаної літератури

1. Белозеров, И.В. Харьковский университет и братья Шумлянские / И.В. Белозеров, Б.А. Рогожин // Східноєвропейський журнал внутрішньої та сімейної медицини. 2021. №2(Б). С. 6-10.

2. Бородий Н.К К биографии братьев А.М. и П.М. Шумлянских // Советское здравоохранение. 1984. №7. С. 66-68.

3. Волков В.А., Куликова М.В. Шумлянский Александр Михайлович // В.А. Волков, М.В. Куликова. Московская профессура XVIII начала XX века. Естественные и технические науки. М.: Янус-К, 2003. С. 279.

4. Волков В.А., Куликова М.В. Шумлянский Александр Михайлович // В.А. Волков, М.В. Куликова. Российская профессура. XVIII начало XX века. Биологические и медико-биологические науки. Биографический словарь. СПб., РХГИ, 2003. С. 505.

5. Гусаков Н.И. К 200-летию учения А.М. Шумлянского о почке (1782-1982) // Советская медицина. 1983. №4. С. 117-119.

6. Дмитриева З.В. К вопросу о приоритете отечественных ученых. А.М. Шумлянского и его работа по изучению микроскопического строения почки // Здравоохранение Казахстана. 1953 №3. С. 33-34.

7. Дудченко М.А. Александр Михайлович Шумлянский // Клиническая медицина. 1983. №1. С. 114-116.

8. Змеев Л.Ф. Шумлянский Александр Михайлович // Л.Ф. Змеев. Русские врачи-писатели. СПб., 1886. Тетрадь 2. С. 169.

9. Иванов Н.И. Научное значение работы А.М. Шумлянского «О строении почки» // Советская медицина. 1950. №9. С. 35-37.

10. Криштопа Б.П. Шумлянський Олександр Михайлович // Києво-Могилянська академія в іменах. XVII-XVIII ст. К., 2001. С. 594-595.

11. Моргошия Т.Ш., Беляева Д.О. Вклад А.М. Шумлянского (1748-1795) в клиническую медицину одного из основоположников нефрологии и микроскопической анатомии в России (к 225-летию со дня смерти профессора) // Клиническая нефрология. 2020. №4. С. 80-83.

12. Никитин А.Н. Шумлянский Александр // А.Н. Никитин. Краткий обзор состояния медицины в России в царствование императрицы Екатерины II. СПб., 1855. С. 66-67.

13. Олейник С.Ф. К открытию капсулы Шумлянского // Клиническая медицина. 1952. №6. С. 89-91.

14. Павловский И.Ф. Шумлянский, Александр Михайлович // И.Ф. Павловский. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава, 1912. С. 224.

15. Палкин Б.Н. Шумлянский Александр Михайлович // Б.Н. Палкин. Русские госпитальные школы XVIII века и их воспитанники. М.:Медгиз, 1959. С. 241.

16. Серебренников В. Киевская академия с половины XVIII века до преобразования её в 1819 г. Киев, 1897.223 с.

17. Серков А.И. Шумлянский Александр Михайлович // А.И. Серков. Русское масонство. 1731-2000 гг. Энциклопедический словарь. М.: РОССПЭН, 2001. С. 916.

18. Соболь С.Л. История микроскопа и микроскопических исследований в России в XVIII веке. М.; Л., 1949. С. 389-396.

19. Соболь С.Л. Основоположник отечественной гистологии А.М. Шумлянский (1748-1795) // Научное наследство. Естественнонаучная серия. М.: из-во АН СССР, 1951. Т.2. С. 401-481.

20. Соболь С.Л. Александр Михайлович Шумлянский (17481795) // Люди русской науки. Очерки о выдающихся деятелях естествознания и техники. М.: из-во физико-математической литературы, 1963. Т.3. С. 45-55.

21. Сперанский В.С. Шумлянский Александр Михайлович // Большая медицинская энциклопедия. 3-е из-ние. М.: Советская энциклопедия, 1986. Т.27. С. 498.

22. Суслов В.В., Гусаков Н.И. К 200-летию учения А.М. Шумлянского о почке (1782-1982) // Урология и нефрология, 1983. №1. С. 61-64.

23. Турчинская. Шумлянский Александр Михайлович // Русский биографический словарь. СПб., 1911. Т.: Шебанов Шютц. С. 538.

24. Хржонщевский Н.А. Исследование эпителия легочных пузырьков, печени, почек и лимфатических сосудов помощью физиологической инъекции // Протоколы заседаний Общества русских врачей в С.-Петербурге. СПб., 1864-1865. 31 год. С. 51-74.

25. Чистович Я.О. Шумлянский Александр Михайлович // Я.О. Чистович. История первых медицинских школ в России. Петербург, 1883. С.

26. Шпачинский Н.А. Киевский митрополит Арсений Могилянский и состояние Киевской митрополии в его правление (1757-1770). Киев, 1907. XII, 667 с.

27. Шумлянский А.М. О строении почек // Соболь С.Л. История микроскопа и микроскопических исследований в России в XVIII веке. М.; Л., 1949. С. 519-558.

28. Gottschalk C.W. Alexander Schumlansky's De structura renum // American Journal of Nephrology. 1994. V 14. P 320-324.

29. Kelchen J.H. de. Plan de l'Ecole Imperiale medicochirurgicale. St. P., 1786. Р. 10.

Размещено на Allbest.Ru