Репресивна політика радянської влади відносно протестантських конфесій в Україні періоду пізнього сталінізму (1944-1953 рр.) у сучасних дослідженнях українських істориків

Размещено на http://allbest.ru

Репресивна політика радянської влади відносно протестантських конфесій в Україні періоду пізнього сталінізму (1944-1953 рр.) у сучасних дослідженнях українських істориків

Михайло Федоренко*

THE REPRESSIVE POLICY OF THE SOVIET GOVERNMENT REGARDING PROTESTANT CONFESSIONS IN THE PERIOD OF LATE STALINISM IN UKRAINE (1944-1953) IN CONTEMPORARY RESEARCH OF UKRAINIAN HISTORIANS

Mykhailo Fedorenko*

Abstract

The analysis of the research of modern Ukrainian historians studying the relationship between representatives of the Protestant denominations of Ukraine with the bodies of the People's Commissariat of State Security (NKVD) Ministry of State Security - MSS and party and Soviet authorities in the era of late Stalinism is provided. The chronological framework of the problem is determined from 1945 to 1953, which is due to the specifics of the specified period, which consisted of some changes in the approaches and methods of work of the Soviet special services with Protestants. The historiography of the problem is considered. It was established that each of the scientists, based on the object of his research, investigated the scientific heritage of his predecessors. It was found out that researchers focused mainly on the pseudo-liberalization of relations between the Stalinist regime and Protestant denominations in the post-war years. Decorative changes of a liberal nature were determined by the course of events and the results of the Second World War. The efforts of the leadership of the USSR to create a positive image in Western democratic societies were studied. At the same time, it was established that the aforementioned "liberalization" did not stop the repressive machine of the Soviet special services against Protestants, only made it more sophisticated. Two stages of research on the specified topic were defined. The first stage 1991-2015, the opening of secret funds related to the activities of the Council for Religious Cults. The closure of the State Security Committee archives at the first stage of research did not allow researchers to fully determine the role of repressive bodies in the ongoing processes. The second stage is from 2015 to today. It is characterized by the provision in 2015 of access to the closed archive funds of the CPSU and the State Security Committee. The beginning of active use of previously unavailable documents of the state security bodies of the USSR was studied. Emphasis on methods and forms of work of the repressive apparatus in relation to Protestants was done. It has been proved that the results of the research of domestic historians regarding the repressive policy of the Soviet authorities in relation to the Protestant confessions of Ukraine during the late Stalinist era coincide in many positions.

Keywords: Baptists, All-Union Council of Evangelical Baptist Christians, historiography, Protestants, Pentecostals, Soviet special services, repressions

радянський репресивний протестантські конфесії

Анотація

Надано аналіз дослідженням сучасних українських істориків, що вивчають взаємовідносини між представниками протестантських конфесій України з органами НКДБ-МДБ та партійними і радянськими органами влади в добу пізнього сталінізму. Хронологічні рамки проблеми визначені 1944-1953 рр., що обумовлено специфікою вказаного періоду, яка полягала у деяких змінах підходів та методів роботи радянських спецслужб з протестантами. Розглянуто історіографію проблеми. встановлено, що кожен з науковців виходячи з об'єкту свого дослідження, досліджував наукову спадщину попередників. З'ясовано, що головним чином дослідники концентрували увагу на псевдо лібералізацію відносин між сталінськім режимом і протестантськими конфесіями в повоєнні роки. Декоративні зміни ліберального характеру були обумовлені перебігом подій та результатами Другій світовій війни. Намаганням керівництва СРСР скласти свій позитивний імідж в західних демократичних суспільствах. Одночасно, встановлено, що згадана «лібералізація» не зупинила роботу репресивної машини радянських спецслужб по відношенню до протестантів, лише зробило її більш витонченою.

Визначено два етапи досліджень з зазначеної теми. Перший етап 1991-2015 рр., відкриття секретних фондів, пов'язаних з діяльністю Ради у справах релігійних культів. Закритість, на першому етапі досліджень, архівів КДБ, не дозволила дослідникам повною мірою визначити роль репресивних органів в процесах що відбувались. Другій етап - 2015 р. по сьогодні. Характеризується наданням 2015 р. доступу до закритих архівних фондів КПРС і КДБ. Початок активного використання раніш не доступних документів органів державної безпеки СРСР. Акцентуація уваги на методи і форми роботі репресивного апарата по відношенню до протестантів. Доведено, що результати досліджень вітчизняних істориків щодо репресивної політики радянської влади відносно протестантських конфесій України доби пізнього сталінізму, в багатьох позиціях мають співпадіння.

Ключові слова: баптисти, Всесоюзна рада євангельських християн-баптистів, історіографія, протестанти, п'ятидесятники, радянські спецслужби, репресії

Постановка проблеми. Сучасна українська історична наука, останнім часом приділяє значну увагу ґенезі різних протестантських конфесій на території України. Різнобічні дослідження з історії протестантизму в Україні надають можливість краще зрозуміти закономірності, специфіку виникнення та розвитку євангельських конфесій, що безумовно з одного боку збагачує українську історію, з іншого сприяє міжконфесійній злагоді та спокою в Україні, особливо в ці буремні часи.

Однім з пріоритетних напрямів в дослідженнях з зазначеної теми, є репресії радянської влади по відношенню до українських протестантів. Завдяки прийняття Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що був прийнятий 9 квітня 2015 р., відбулось надання доступу до закритих архівних фондів Комуністичної партії Радянського Союзу (далі - КПРС) і Комітету державної безпеки (далі - КДБ). Історики отримали великі можливості в вивченні процесу організації і розгортання репресій, відносно протестантських конфесій, що діяли в Україні, в розумінні функціонування потаємних механізмів впливу радянських органів влади та спецслужб на релігійне життя протестантських громад.

Вивчення документів КДБ УРСР надає можливість стверджувати про всеохоплюючу роль каральних органів в контролі релігійних конфесій, їх деструктивній вплив на життя українських протестантів. Відкривається панорама величезної оперативної роботи заради підкорення власному впливу різного роду протестантських течій та їх лідерів, усунення непокірних шляхом репресій. Однак необхідно зазначити, на сьогодні значною мірою дослідження які пов'язані з репресіями протестантів торкаються періоду «Великого терору» 1937-1938 рр. Період післявоєнних репресії 1945-1953 рр., або період пізнього сталінізму, ще потребує більш достатнього висвітлення в сучасній української історіографії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи історіографію зазначеної теми, необхідно зазначити, що кожен дослідник репресивної політики радянської влади й органів держбезпеки по відношенню до протестантських конфесій, діючих в Україні в період 1944-1953 рр., надавав аналіз попереднім науковим розвідкам. Однак кожен з науковців, виходячи з об'єкту свого дослідження, розглядав попередні наукові здобутки виходячи з теми власного дослідження. Так І. Саламаха, досліджуючи становище п'ятидесятників в добу пізнього сталінізму, в історіографії питання зосередився на аналізі попередніх робіт відповідного напряму Саламаха І. П'ятидесятники України в післявоєнні роки (1945 - 1948 рр.). Наукові записки Національного університету Острозька академія сер.: Історичне релігієзнавство. Острог, 2009. Вип. 1. С. 208.. Надзвичайно інтересні історіографічні дослідження О. Довбні, яка систематизувала наукові розробки, що пов'язані з репресіями проти протестантів в Україні в 1920-1980-х рр. Довбня О. Репресії проти протестантів УСРР/УРСР (1920 - 1980-ті рр.) у сучасній вітчизняній історіографії: регіональний аспект. Актуальні питання гуманітарних наук. Дрогобич, 2018. Вип. 21. Т. 1. С. 15-22.

Однак на сьогодні її дослідження потребують доповнення новітніми розробками. У своєму дисертаційному дослідженні О. Висовень надала загальну характеристику трьох етапів вивчення історії взаємовідносин протестантських громад з радянською владою в Україні, однак вказана характеристика дещо абстрактна в узагальненнях Висовень О.І. Громади Євангельських християн-баптистів радянської України в політичних, соціокультурних вимірах тоталітарної доби (40-80-і рр. ХХ ст.): дис... д-ра іст. наук: 07.00.01. Переяслав, 2021. 506 с.. Характеристика наукових праць інших дослідників надано в основному матеріалі статті, при цьому необхідно підкреслити, що публікації з історіографії репресивної політики радянської влади по відношенню протестантів, в повоєнні роки, нечисленні. На сьогодні залишається актуальним питання комплексного історіографічного дослідження із зазначеної теми.

Мета статті - на основі наявних публікацій узагальнити існуючи дослідження з репресивної практики радянської влади періоду пізнього сталінізму відносно протестантських конфесій в Україні та ролі органів держбезпеки в контролюючих і репресивних заходах даної практики. Визначити можливі напрями подальших досліджень.

Виклад основного матеріалу. Окремі дослідження історії діяльності протестантських конфесій в СРСР у період пізнього сталінізму спостерігаються ще в радянської історіографії. Історію баптистського руху було простежено в колективній монографії «История евангельских христиан-баптистов в СССР». Дослідження базується на використанні відкритих, офіційних джерел, післявоєнний період обмежується Серпневою угодою 1945 р. История Евангельских христиан-баптистов в СССР. Москва: Изд-во ВСЕХБ, 1989. 624 с. Дещо подібний характер у висвітленні історичних подій має дослідження В. Заватського «Евангелическое движение в СССР после Второй мировой войны». Автором також розглядаються умови Серпневої угоди 1945 р. та відношення до неї з боку п'ятидесятників і баптистів Заватский В. Евангелическое движение в СССР после Второй мировой войны. Москва: ИЦ- Гарант, 1995. С. 102-107..

Розглядаючи засоби та методи роботи каральних радянських органів у післявоєнний період, серед протестантів, що діяли в радянській Україні, необхідно в першу чергу звернути увагу на дослідження О. Бажана, які більшою мірою стосуються євангельських християн-баптистів (ЄХБ) Бажан О. Розділяючи на «чистих» і «нечистих». З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 1995. Вип. 1/2 (2/3). С. 218-234.. Обравши хронологічний відрізок з 1950-х по 1980-ті рр., автор з'ясував суттєву відмінність у діяльності карних органів до і після воєнного періоду. Якщо до війни головною метою радянських спецслужб було намагання взяти під повний контроль релігійні конфесії, в тому числі й протестантські, з метою їх послаблення за допомогою репресій по відношенню до активістів і духовенства, а також знищення євангельських центрів. То вже після війни, продовжуючи втручатися в релігійні справи за допомогою спеціальних агентів, безпосередніх репресій, спецслужбы вже ставлять за мету відбудову протестантських центрів задля підпорядкування їх органам Народного комісаріату державної безпеки (далі - НКДБ) - з 1946 р. Міністерство державної безпеки (далі - МДБ) з подальшим використанням. Однак, у цілому, методи роботи спецслужб змін не зазнали. Особливу увагу О. Бажан приділяє створенню спецслужбами Всесоюзної ради євангельських християн та баптистів (далі - ВРЄХБ) в 1944 р. з метою повного контрою євангельських конфесій Ibid. С. 221.. Не маючи на той час доступу до зачинених ще тоді архівів КДБ, О. Бажан об'єктивно не міг повною мірою реконструювати увесь процес створення ВРЄХБ.

Дослідниця Т. Грушова, розглянула політику радянської влади щодо п'ятидесятників в Україні початку 1920-х - 1991 рр. Виходячи з хронологічних рамок дослідження, доба пізнього сталінізму розглядалась в контексті хронологічного перебігу подій. Дослідниця достатньо прискіпливо розібрала специфіку роботи НКДБ-МДБ у середовищі п'ятидесятників, та, вслід за О. Бажаном зробила висновок стосовно зміни напрямку роботи спецслужб з протестантами в післявоєнну добу. Одночасно дослідниця зазначила, що радянські каральні органи використовували по відношенню до п'ятидесятників «добрі» старі методи Грушова Т. Радянська держава та секта п'ятидесятників в Україні (початок 1920-х - 1991 рр.): дис... канд. іст. наук / Запор. держ. ун-т. Запоріжжя, 2000. С. 80.. Так, небажання громад п'ятидесятників входити до складу штучно створеного радянською владою та спецслужбами ВРЄХБ, призвело до звинувачення керівництва і активу п'ятидесятників в співпраці з німецькими окупантами та масових арештів в 1944-1948 рр. Ibid. С. 85-90.

Серед існуючих на сьогодні досліджень, що перекликаються із зазначеним у статті періодом, у першу чергу звертають на себе увагу роботи Ю. Вільхового і В. Войналовича. Зокрема, Ю. Вільховий дослідив політику радянської держави щодо протестантських церков в Україні середини 1940-х - 1970-х рр. Характеризуючи репресивну політику партійних і державних органів СРСР і УРСР по відношенню до протестантських конфесій, він головним чином приділив увагу євангельським християнам баптистам. Відносно репресій, які проводили органи МДБ-КДБ 1949-1954 рр. автор робить висновок, що вони стосувалися, у першу чергу, незареєстрованих в РСРК євангельських конфесій. Головною причиною репресій, на думку дослідника, було небажання вказаних релігійних конфесій входити до складу ВРЄХБ. Репресії проти п'ятидесятників було розглянуто в загальному контексті Вільховий Ю.В. Політика радянської держави щодо протестантських церков в Україні (середина 40-х - 70-х років ХХ ст.): дис. канд. істор. наук: 09.00.11. Полтава, 2002. 298 с..

На основі широкого кола джерел партійних та державних органів влади В. Войналовичу вдалося розкрити особливості їх репресивної політики стосовно українських протестантів у 1940-х - 1960-х рр. Головна увага дослідника сконцентрована на ЄХБ. На основі значної джерельної бази окремим підпунктом автор проаналізував «розкол» у церкві ЄХБ Войналович В.А. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940 - 1960-х років: політологічний дискурс. Київ. Світогляд, 2005. 742 с.. Слід зазначити що перелічені дослідження головним чином базуються на використанні корпусу джерел, які зберігаються в партійних і державних архівах України і Російської Федерації. Документи архівів колишнього КДБ представлені меншою мірою, що зумовлено як метою досліджень так і неможливістю дослідників повною мірою користуватися закритими на той час фондами архівів спецслужб. Таким чином, механізм роботи самих репресивних органів розкрито недостатньо. П'ятидесятники, не будучи об'єктом дослідження, розглядалися у загальному контексті. Обидва автори підкреслюють що джерельна база, яка пов'язана з п'ятидесятниками досить звужена, оскільки значна частина конфесії перебувала на нелегальному стані Вільховий Ю.В. Політика радянської держави щодо протестантських церков в Україні... С. 30..

Л. Бабенко також об'єктом дослідження обрала роботу МДБ-КДБ серед євангельських конфесій України в 1940-х - 1950-х рр. У статті «Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40-50-х років ХХ століття» авторка на основі архівних справ НКДБ-МДБ, які містили великий шар інформації щодо репресивних дій по відношенню до різних протестантських конфесій Буковини, запропонувала періодизацію згаданих репресій, розподіляючи їх на три етапи: 1) 1944-1945 рр. - репресії викликані головним чином антимілітаристськими діями і агітацією; 2) друга половина 40-х - початок 50-х років - спровоковані реакцією опозиційних протестантських громад на соціально-економічні та політичні заходи радянської влади; 3) середина - друга половина 50-х років - унаслідок посилення місіонерської діяльності, поширення релігійної літератури та інших друкованих матеріалів з критикою богоборчої політики держави; репресивна діяльність органів держбезпеки скеровувалася директивними документами комуністичної партії, органів виконавчої влади в центрі і на місцях, керівництва НКДБ - МДБ - КДБ УРСР та СРСР Бабенко Л.Л. Протестантські громади Буковини: репресії та переслідування 40 - 50-х років ХХ століття. Краєзнавство. 2005. № 1-4. С. 78-83.. Дослідниця, активно використовуючи архіви КДБ, пересікається з висновками О. Бажана стосовно уповільнення масових репресій в добу пізнього сталінізму. Авторка робить наголос на вибірковість репресивних заходів по відношенню до протестантів, частково покладаючи провину за репресій власне на протестантські конфесії, що на той час діяли в Україні, які недоброзичливо ставилися до політики радянської влади до християн євангельських конфесій, та до радянських соціально-економічних експериментів Бабенко Л. Протестантські конфесії в оперативних розробках радянських органів державної безпеки (1940- 1950-ті рр.). Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. 2018. Вип. 28. Частина I. С. 365..

Дослідник О. Лахно приділив увагу проблемі опозиції в євангельсько-баптистському русі в УРСР, середини 1940-х - 1980-тих рр. Автор використав широку базу джерел, до яких належали документи вищих органів влади та управління (постанови ЦК КПРС і ЦК КПУ, інструктивні листи Ради у справах релігійних культів (далі - РСРК) Ради у справах релігій (далі - РСР) при РМ СРСР і РСРК (РСР) при РМ УРСР, інформаційні звіти уповноважених Ради, директивні постанови урядів СРСР і УРСР, укази президій ВР СРСР і ВР УРСР, інструкції та накази союзних та республіканських міністерств, інформації центральних партійних органів). Матеріали уповноважених РСРК (РСР), які працювали в кожному облвиконкомі УРСР, різноманітні документи самих об'єднань ЄХБ - офіційної та нелегальної Спілок віруючих євангельсько-баптистського спрямування й ін. Однак, знову, враховуючи час дослідження теми (2008 рік), дослідник не мав змоги опрацювати архіви КДБ, які на той час ще були не доступні, що, безумовно, об'єктивно обмежило можливості автора в баченні впливу спецслужб на події, що ним вивчалися. Однак це не завадило О. Лахно зробити достатньо ґрунтовні висновки, стосовно процесів, що відбувались серед протестантських громад України в 40-х - початку 50-х рр. минулого століття. Так, автор зазначив, що в середині 1940-х - початку 1950-х рр. у релігійному житті України починається криза в середовищі протестантських громад. Кризу було спровоковано органами партійної та радянської влади, які намагалися набути повного контролю над протестантськими конфесіями через єдиний духовний центр - ВР ЄХБ. Кризові явища в церкві мали б сприяти ослабленню й поступовому занепаду ВС ЄХБ. Проте, цей процес вийшов з-під контролю державних органів: через зародження опозиційних настроїв поміж віруючих значна їх частина залишила офіційну Спілку та активно діяла поза правовим і церковним полем як незареєстровані групи й громади ЄХБ. Упродовж 1950-х рр. функціонували громади «чистих баптистів», «істинних баптистів», «доскональців», «молодих баптистів», «чистих євангельських християн» тощо. Їх позиція та діяльність лягли в основу виникнення альтернативної деномінаційної (з середини 1980-х рр. - церковної) організації, котра категорично опозиціонувала офіційній зареєстрованій ВС ЄХБ Лахно О.П. Опозиція в євангельсько-баптистському русі в УРСР (середина 40-х - 80-ті роки XX століття): дис... канд. іст. наук: 09.00.11. Полтава, 2008. 289 с..

У своєму дисертаційному дослідженні О. Висовень на тему «Громади Євангельських християн-баптистів радянської України в політичних, соціокультурних вимірах тоталітарної доби (40 - 80-і рр. ХХ ст.)» значно розширила джерельну базу дослідження. Дослідниця активно використовувала документи фондів Центрального комітету Компартії України, відділу «Особливий сектор ЦК Компартії України». Фонду уповноваженого Ради в справах релігій при РМ СРСР в УРСР. Протоколи засідань політбюро, секретаріату та президії ЦК КПУ, які стосувалися питань релігії, документи місцевих органів влади. Також авторка використала значний масив архівного матеріалу про роботу органів МДБ-КДБ, який зберігається у фондах архіву ГДА СБУ. Це, на відміну від попередників, надало їй можливості більш всебічно відобразити сутність процесів, які відбувались в середовище євангельських християн України 40-80-х рр. ХХ ст.

Характеризуючи політику партійних та державних органів влади по відношенню до протестантів у добу пізнього сталінізму, О. Висовень приходить до висновку, що у 1940-1950-х рр. було сформовано та впроваджено оновлену релігійну модель взаємодії держави та церкви в СРСР. Її зміст визначався намаганням одержавлення протестантських релігійних громад з метою досягнення геополітичних завдань. З атеїстичної літератури відносно громад Євангельських християн-баптистів, зникли сталінські ідеологічні штампи, поширені в 1930-х рр., як: «саботаж», «буржуазно-націоналістичний ухил», «викорінення релігії», «боротьба з контрреволюцією та пристосуванством церкви» тощо. Однак подібні «послаблення», на думку дослідниці, несли в собі подвійні стандарти: з одного боку, через посередництво провладного ВРЄХБ СРСР демонстрував міжнародним партнерам демократію та свободу сумління, з іншого - за сприяння спецслужб було створено низку прихованих механізмів, які робили вся для закриття громад.

У повоєнний період була розроблена і нова тактика боротьби з релігією, яка реалізовувалася спецслужбами МДБ-КДБ, Радою в справах релігійних культів та пропагандистами атеїзму на «високому науковому рівні». Ними була розроблена орієнтована схема реєстрації та масового розпуску громад Євангельських християн- баптистів. Унаслідок політики подвійних стандартів щодо релігії було закрито тисячі молитовних будинків, що змусило віруючих йти у підпілля і задовольняти свої духовні потреби нелегально Висовень О.І. Громади Євангельських християн-баптистів радянської України в політичних, соціокультурних вимірах тоталітарної доби (40-80-і рр. ХХ ст.): дис... д-ра іст. наук: 07.00.01. Переяслав, 2021. 506 с.. Необхідно зазначити, що у власних висновках О. Висовень підтверджує тези щодо зміни вектору політики сталінського режиму відносно протестантських конфесій у повоєнний період, які було раніш зроблено О. Бажаном, Т. Грушової та і Л. Бабенко. Сама авторка дослідження зазначає, що вивчення історії громад Євангельських християн-баптистів радянської України в політичних, соціокультурних вимірах тоталітарної доби 1940-1980-і рр. потребує подальшого дослідження й осмислення із залученням ширшого кола маловідомих джерел, особливо використання спецфондів СБУ України та справ під грифом «цілком таємно» Ibid. С. 449..

Слід зауважити, що вище розглянуті дослідження, за винятком Т. Грушової, головним чином торкаються євангельських християн-баптистів. Наукові розробки, присвячені історії п'ятидесятницького руху в Україні, нажаль, не численні. Указаною темою опікується і І. Саламаха та виокремлює усього трьох авторів: В. Мельник, О. Назаркіну і В. Франчука Саламаха І. П'ятидесятники України в післявоєнні роки (1945-1948 рр.). Наукові записки Національного університету Острозька академія сер.: Історичне релігієзнавство. Острог, 2009. Вип. 1. С. 208..

З перерахованих досліджень найбільший інтерес викликає праця В. Франчука «Просила Россия дождя у Господа». Автор на основі широкої джерельної бази простежив історію п'ятидесятників, основну увагу приділяючи подіям що розгорталися на території України. Окремо досліджуються репресії, які застосовувала до віруючих вказаної конфесії радянська влада і каральні органи. Книга написана в притаманному для багатьох протестантських науковців стилі історично-літературної оповіді Франчук В. Просила Россия дождя у Господа Київ: «Світанкова зоря», 2001. 648 с.. Стосовно самої статті І. Саламахи можна сказати, що вона присвячена дослідженню спроби створення Союзу п'ятидесятників в Україні в 1948 р., їх взаємовідносинам з ЄХБ і партійними та державними органами влади. Цікавим є той факт, що в висновках автор вказує на необхідність подальшого дослідження в даному напрямі, з використанням архівів СБУ, архіву Всесоюзної ради.

У питанні репресій проти протестантів на Півдні України необхідно звернути увагу на статтю О. Довбні. Так, авторка у своєму дослідженні, присвяченому сучасній історіографії репресії проти протестантів в УСРР/УРСР 1920-1980-х рр., окреслила і систематизувала основні напрями регіональних досліджень. Згідно з її даними, репресії по відношенню протестантських конфесії Півдня України досліджували наступні науковці. Так, Є. Голощапова дослідила антирелігійну боротьбу партійних і державних органів проти євангельських християн баптистів в період суспільних трансформацій у 1920-1930 рр. Також перу авторки належать біографії членів баптистської громади Бердянська. Т. Савчук приділила увагу динаміці репресії проти ЄХБ південної України в 1980 р. І. Ніколаєв і Г. Маринченко висвітлили діяльність Свідків Єгови Одещини та Миколаївщини у повоєнний період. Безпосередньо Г. Маринченко в окремих працях спрямувала свою увагу на механізми тиску радянської влади на протестантські громади Півдня в другій половині 1940-х - середини 1960-х рр. Авторка дійшла висновку, що в 1947-1953 рр. репресії, головним чином, було спрямовано на незареєстровані громади, до яких належали християни євангельської віри (ХЄВ) або п'ятидесятники, адвентисти реформатори та чисті баптисти.

Користуючись матеріалами архівно-слідчої справи, І. Павелко простежив трагічну долю пастора Ковальова Митрофана Степановича з села Шелюги Запорізької області. Взаємовідносини радянської влади з протестантами Криму в 1920-х рр. розкрито в роботах Р. Бєлоглазова, а О. Катуніна дослідила вказані відносини в 1940-1960 рр. Авторка історіографічного дослідження О. Довбня у висновках звертає увагу на брак комплексних досліджень та історико-статистичних розвідок із залученням документів фонду Галузевого державного архіву СБУ та відомчих архівів управлінь СБУ в областях Довбня О. Репресії проти протестантів УСРР/УРСР (1920-1980-ті рр.) у сучасній вітчизняній історіографії: регіональний аспект. Актуальні питання гуманітарних наук. 2018. Вип. 21. Т. 1. С. 15-22..

Слід зазначити, що серед вище перерахованих робіт, тема репресій проти п'ятидесятників досліджена вкрай недостатньо. Виключенням є дослідження В. Франчука. Трагічні події, що відбувалися в Миколаївській та Одеській областях майже не дослідженні. Дисертаційна робота Г. Маринченко торкається вказаної проблеми лише частково, авторка майже не використовує матеріали архівів репресивних органів Маринченко Г. Відносини радянської влади та церкви в Південній Україні (друга половина 40-х - середина 60-х років ХХ століття): автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. Миколаїв, 2013. 20 с..

Серед дослідників репресій протестантських громад п'ятидесятників на півдні України 1945-1953 рр. можна назвати і М. Федоренко та С. Макарчука. Використовуючи матеріали справи, що зберігаються в архіві УСБУ в Миколаївській області та Галузевому державному архів Служби Безпеки України дослідники дійшли наступних висновків. Метою репресій була поступова ліквідація п'ятидесятників шляхом об'єднання їх з баптистами у ВРЄХБ. Керівництво та громади п'ятидесятників чинили спротив об'єднанню, відмовляючись вступати до ВРЄХБ. Унаслідок опору, партійні та державні органи влади відмовляли громадам п'ятидесятників в реєстрації, що ставило існування громад поза законом.

Враховуючи активну діяльність незареєстрованих (нелегальних) громад п'ятидесятників, органами НКДБ-МДБ розпочинаються репресивні дії відносно останніх. Заводяться агентурні справи під назвою «Пророки», «Фанатики», «Розкольники» та інші, з метою виявлення, нейтралізації та знешкодження їх керівництва й активу. До головних звинувачень відносились наступні: приналежність до «секти»; залучення до «секти» інших громадян і особливо молоді; підпільна діяльність, критика ВКП(б), радянської влади і політичного устрою СРСР; агітація проти колгоспного ладу; зберігання і розповсюдження релігійної «сектантської» літератури, особливо закордонного друку; спів релігійних пісень «антирадянського характеру»; відмова служити в лавах Радянської армії; позитивні відгуки про німецький окупаційний режим під час Другої світової війни; зв'язок з закордонними центрами п'ятидесятників; пророцтва про можливу війну СРСР з США і Англією, та поразку СРСР в війні.

Необхідно зазначити, що всі звинувачення як правило носили штучний характер і були безпідставні. Усі звинувачені були зорієнтовані на те, щоб людей піддати репресіям та засудженню на відбування покарання у виправних таборах строком від 10 до 25 років. Автори зазначають, що, взагалі, повоєнні репресії 1945-1953 рр., проти п'ятидесятників України, на сьогодні є практично не вивченими і тема потребує подальшого поглибленого дослідження Fedorenko M., Makarchuk S. Protestant Pentecostals in the Post-War Repression in Southern Ukraine 1945 - 1953. Occasional Papers on Religion in Eastern Europe. 2021. Vol. 41. Iss. 4, Article 8. URL: https://digitalcommons.georgefox.edU/ree/vol41/iss4/8.

Дослідженню проблеми агентурно-оперативної роботи радянських спецслужб у протестантському середовищі, а також репресіям проти п'ятидесятників Ізмаїльщини Тригуб О.П. П'ятидесятники Ізмаїльшини під прицілом радянських спецслужб. Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірник наукових праць. Вип. 8. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. С. 381-387. і Дніпропетровщини Тригуб О. П'ятидесятники Дніпропетровщини у післявоєнний час (1945-1953 рр.). Аркасівські читання: історичні та краєзнавчі дослідження: виклики та перспективи. Матеріали ХІ міжнародної наукової конференції (21-23 травня 2021 р.). Миколаїв: МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2021. С. 97-101. 1945-1953 рр. приділив увагу О. Тригуб. Аналізуючи справи, що зберігаються в Галузевому державному архів Служби Безпеки України, автор приходить до висновку, що незважаючи на проголошену Й. Сталіним свободу релігійних сповідань, практики «Великого терору» 1930-х років стосовно релігійних організацій було збережено. Легалізовані протестантські центри й осередки перебували під гласним і негласним контролем, де гласний контроль здійснювала філія МГБ-РСРК, а негласний - за допомогою агентурної мережі. Автору вдалося встановити, що в 1952 р. агентурний апарат, який працював серед протестантів, налічував 1024 агенти та 4 спецагенти. За підрахунками дослідника, на 1-го агента припадало 5 інформаторів. У ході досліджень автором доведено, що за 1944-1953 рр. було заарештовано 553 осіб - п'ятидесятників і 185 осіб - адвентистів- реформістів. Виходячи з цього, О. Тригуб робить висновок, що репресії залишались головним інструментом радикального вирішення релігійного питання у повоєнний період Trygub Oleksandr. Agent-Operational Activities of Soviet Security Services in A Protestant Environment (1945-1953). Occasional Papers on Religion in Eastern Europe. 2021. Vol. 41. Iss. 4, Article 7. URL: https://digitalcommons.georgefox.edU/ree/vol41/iss4/7.

Серед найбільш активних дослідників зазначеної теми варто також відмітити О. Коротаєва. Активно впроваджуючи до наукового обігу нові документи з архівів колишнього КДБ, автор у своїх дослідженнях розкриває історію протестантських течій скрізь призму роботи радянських спецслужб, намагаючись співставити дві точки зору на події, що відбувалися. Тобто, точку зору безпосередньо спецслужби і точку зору її ведучих лідерів Коротаєв О. Всесоюзна спілка євангельських християн-баптистів (ВСЄХБ), як об'єкт оперативної розробки радянських спецслужб 1942-1948 рр. // Przegl^d Srodkowo-Wschodni. 2020. № 5. С. 285-318.. Заслуговує увагу стаття О. Коротаєва що до репресій відносно п'ятидесятників в повоєнні роки 1944-1953 рр. В роботі, автор базуючись на основі маловідомих джерел дослідив роботу антирелігійних підрозділів органів НКДБ-МДБ і зміст проведеної ними роботи в середовищі п'ятидесятників України за часів пізнього сталінізму (1944-1953 рр.). Коротаєв О. П'ятидесятницькі релігійні союзи України як об'єкт оперативної розробки органів НКДБ-МДБ за часів пізнього сталінізму (1944-1953) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. 2020. Вип. 33. С. 55-65. Однак, виходячи з мети дослідження, О. Коротаєв основну увагу приділив подіям штучного поєднання Всеукраїнського союзу ЄХБ та Всеукраїнського союзу ХЄВ, який був сформований з общин п'ятидесятників в єдину організацію - ВРЄХБ з центром у Москві. Також автор підкреслював роль у даному процесі спецслужб, організації та проведенню 16 березня 1948 р. у м. Кам'янське (Дніпропетровської області) таємного з'їзду лідерів п'ятидесятників, які відмовлялись приєднуватись до ВРЄХБ.

Висновки. Наданий історіографічний аналіз дає підстави стверджувати наступне. Дослідження взаємовідносин між радянською владою і протестантськими деномінаціями в сучасної української історіографії можна розділити на два етапи. Перший етап припадає на 1991-2015 рр., починається з відкриття секретних фондів пов'язаних з РСРК. Етап представлений дослідженнями О. Бажана, Т. Грушової, Ю. Вільхового, В. Войналовича, Л. Бабенко, О. Лахно й інших дослідників. Особлива увага у дослідженнях приділена створенню спецслужбами Всесоюзної ради євангельських християн і баптистів, а також наслідкам цієї події. Певна закритість, на першому етапі досліджень, архівів КДБ, не дозволила дослідникам повною мірою визначити роль репресивних органів у процесах, що відбувались.

Другий етап окреслюємо 2015 р. і до сьогодні. Він характеризується наданням 9 квітня 2015 р. повного доступу до закритих архівних фондів КДБ. Початок активного використання раніше недоступних документів органів державної безпеки СРСР. До цього етапу відносимо дослідження Л. Бабенко, О. Висовень, О. Довбні, О. Тригуба, М. Федоренка, О. Коротаєва. У дослідженнях цього періоду акцентується увага на методах і формах роботи репресивного апарата щодо протестантів.

З'ясовано, що дослідники головним чином концентрували увагу на псевдо лібералізації відносин між сталінськім режимом і протестантськими конфесіями в повоєнні роки. Декоративні зміни ліберального характеру були обумовлені перебігом подій і результатами у Другій світовій війні. Це було намагання керівництва СРСР сформувати свій позитивний імідж в західних демократичних суспільствах. Одночасно встановлено, що згадана «лібералізація» не зупинила роботу репресивної машини радянських спецслужб щодо до протестантів, лише зробила її більш витонченою.

Доведено, що результати досліджень вітчизняних істориків щодо репресивної політики радянської влади відносно протестантських конфесій України доби пізнього сталінізму, в багатьох позиціях мають співпадіння. Однак існують розбіжності в розумінні ступеня жорсткості заходів, які застосовували органи НКДБ- МДБ, до вірян протестантського напряму.

Враховуючи те, що наявні публікації досить нечисленні, можна певно стверджувати про необхідність комплексних досліджень, які повною мірою проілюстрували б механізм роботи репресивних радянських органів НКДБ-МДБ в середовищі протестантських конфесій у добу пізнього сталінізму.

Размещено на Allbest.ru