Історія селекції цукрових буряків в Україні (друга половина ХІХ-ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Історія селекції цукрових буряків в Україні (друга половина ХІХ-ХХ ст.)

Молоткіна Валентина Костянтинівна

докторка історичних наук, професорка

завідувачка кафедри історії і культури України

та спеціальних історичних дисциплін

Анотація

селекція цукровий буряк

На основі аналізу друкованих матеріалів висвітлено розвиток селекції цукрових буряків в Україні протягом другої половини ХІХ-ХХ ст. Проаналізовано діяльність селекційних станцій та їх роль в розвитку вітчизняної селекційної науки. На прикладі Білоцерківської, Миронівської, Уладово-Люлінецької, Немиричанської та інших дослідно-селекційних станцій розкрито основні напрямки та методи селекції. Визначено, що у другій половині ХІХ ст. аграрії користувалися насінням іноземного походження, тому, головним завданням вчених було введення високоякісних сортів буряків. У результаті проведеного дослідження з'ясовано, що методами індивідуального та масового добору, а також схрещування було створено ряд сортів із вмістом цукру до 21%.

В роботі охарактеризовано діяльність селекціонерів А.Є.Зайкевича, Л.Л. Семполовського, О. І. Кулік, І.М. Єремеєва та основі методи селекційної справи. Наукова робота вчених заклала початок наукового підходу у вітчизняній селекційній науці.

Із встановленням Радянської влади робота селекційних станцій підпорядковується Науковому інституту селекції (сьогодні Інститут цукрових буряків УААН), який організовував та розробляв плани селекції. Ним було окреслено основні принципи селекційної роботи з метою покращення сортовипробування. Вченими були вдосконалені методи селекції буряка цукрового та районовано більше 10 гібридних сортів.

Окреслено основні здобутки селекції буряків у часи незалежності України. Серед успішних програм Інституту цукрових буряків була програма «Бетаінтеркрос», в результаті роботи якої було виведено низку сортів внесених до Державного Реєстру насіння цукрового буряку.

У висновках підводяться результати селекції буряка цукрового в досліджуваний період. Зазначено внесок вітчизняних селекціонерів у розвиток селекційної науки та бурякоцукрової справи України.

Ключові слова: цукровий буряк, цукрова промисловість, насінництво, розвиток сільськогосподарської науки, наукова діяльність, селекція в рослинництві, вчений-селекціонер, професор І.М. Єремеєв.

Molotkina Valentyna Kostyantynivna Doctor of History, professor, Head of the Department of History and Culture of Ukraine and Special Historical Disciplines, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

History of sugar beet breeding in ukraine (second half of the XIX-XX centuries)

Abstract

Based on the analysis of printed materials, the development of sugar beet breeding in Ukraine during the second half of the 19th and 20th centuries is highlighted. The activities of breeding stations and their role in the development of domestic breeding science are analyzed. On the example of Bila Tserkva, Myroniv, Uladovo-Liulinetsk, Nemyrychansk and other breeding and research stations, the main directions and methods of selection are revealed. It was determined that in the second half of the 19th century. farmers used seeds of foreign origin, therefore, the main task of scientists was the introduction of high-quality varieties of beets. As a result of the research, it was found that a number of varieties with a sugar content of up to 21% were created by the methods of individual and mass selection, as well as crossing.

The work describes the activities of breeders A.Y. Zaikevych, L.L. Sempolovskyi, O.I. Kulik, I.M. Yeremeiev based on the methods of breeding. The scientific work of the scientists marked the beginning of the scientific approach in domestic breeding science.

With the establishment of Soviet power, the work of breeding stations was subordinate to the Scientific Institute of Breeding (today the Sugar Beet Institute of the Ukrainian Academy of Sciences), which organized and developed breeding plans. It outlined the main principles of selection work with the aim of improving variety testing. Scientists have improved sugar beet selection methods and more than 10 hybrid varieties have been regionalized.

The main achievements of beet selection during the independence of Ukraine are outlined. Among the successful programs of the Sugar Beet Institute was the «Betaintercross» program, as a result of which a number of varieties were bred and entered into the State Register of Sugar Beet Seeds.

The results of sugar beet selection in the studied period are summarized in the conclusions. The contribution of domestic breeders to the development of breeding science and beet sugar business of Ukraine is indicated.

Keywords: sugar beet, sugar industry, seed production, development of agricultural science, scientific activity, selection in plant breeding, scientist-breeder, professor I.M. Yeremiev.

Постановка проблеми

Важливу роль в розвитку сучасної вітчизняної аграрної науки відіграє селекція та насінництво, як її складові. Поряд із зерновими рослинами, цукровий буряк є важливою технічною культурою, який є одним з ключових елементів агропромислового комплексу України. Тому, дослідження становлення та розвитку селекційно-дослідної справи цукрового буряка є досить актуальним. Вивчення досягнень вчених дасть змогу краще зрозуміти не лише сільськогосподарську дослідну справу, а й загальну історію України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняній літературі велику увагу зосереджено на розвитку селекції цукрового буряка. В працях колективу авторів Васильківського С.П., Кочмарського В.С. [3], Присяжнюкд О.І., Присяжнюкд Л.М., Мельникд С.І. Колючого В.Т., Волощука Г.Д., Борсука Г.Ю., Власенка В.А., Петренка О.В. [14] та Ільєвича С.В. [9], узагальнюється досягнення в даній галузі в XIX - поч. ХХ ст. Автори звертають увагу на успіхи в створенні власних сортів та підвищення ефективності насіннєвого матеріалу в дослідних установах. В публікаціях вчених Борисенка Л.Б. [2], Гізбулліна Н.Г. [5], Тарабріна О.Є. [18, 19] висвітлювалася діяльність селекціонерів та їхня робота на дослідних станціях, а також тогочасний стан селекційної науки. Важливими роботами є публікації присвячені цукровій промисловості Марцінишин Г. [12], Скиртач В.В. [15, 16] та ролі сортонасіннєвої справи в її розвитку.

Мета статті полягає у висвітлені основних етапів розвитку селекції цукрових буряків в Україні в другій половині ХІХ-ХХ ст. Також описати виробництво та методику насіннєвого матеріалу.

Виклад основного матеріалу

Термін «селекція» (лат. selectio - добір) став застосовуватися з ХІХ ст. й означає розвиток закономірностей, згідно з якими й відбувається формотворчий процес, який зумовлює створення сорту [4, с. 8-9]. Селекційна робота технології базується на вивчені генетичних ознак рослин, фізіологічних й біологічних чинників з метою покращення корисних господарських характеристик. Здійснюється пошук методів для гібридизації матеріалу та різних аспектів сільськогосподарських культур.

Однією з основних технічних культур, які мають світове значення є цукровий буряк (Beta vulgaris L.). До ХІХ ст. на ринку домінував цукор з тростини, але, з розвитком методів селекції буряків аграрії отримали змогу отримати з нього цукор, що був в рази дешевим. Вперше селекцією даної культури почав займатися в 1802 р. вчений із Сілезії Фредерік-Шарль Ашар. Але, найбільший успіх із виведенням буряків із високим вмістом цукристості здійснили в Франції у компанії Вільморен. Методом індивідуального відбору було виведено сорт «Білий поліпшений Вільморена» з вмістом цукру 15-16% [18, с. 88]. Французькі селекціонери також вперше застосували поляриметричний метод визначення цукру в буряках.

В Російській імперії, зокрема в Україні, бурякоцукровою справою почали займатися в першій половині ХІХ ст. За різними даними перший цукровий завод був побудований в 1824 році в с. Макошино Чернігівської губернії або с. Таращі Київської губернії [19, с. 329]. При цукрових заводах були організовані перші селекційні дослідження. Однією з проблем з якою зіштовхнулися промисловці було домінування маточного насіння сортів іноземного походження: Клейнванцлебен, Кнауера, сорти компанії Вільморена, які були досить дорогими - до 500 крб. золотом [18, с. 87]. Українські селекціонери розводили сорти в лабораторіях організованих при заводах кожного власника.

Вітчизняне насіння поступалося іноземним меншим вмістом цукру та більш якісними характеристиками. Крім того, врожайність закордонних сортів залежала від клімату та ґрунту. Вчений Н. Xаркевич зазначав «природні умови клімату і ґрунту нашого цукробурякового району зовсім не роблять неминучим вирощенням високих сортів цукрових буряків» [15, с. 131]. В тогочасній російській селекції не було проведено дослідження із узагальнення та систематизації наявного насіння. Це було зроблено лише 1886 р. за ініціативи професора С.М. Богданова.

Перше спеціалізоване насіннєве господарство з цукрових буряків було створене 1850 р. в Калинівці (Вінницька область) [5, с. 11]. Після реформ 60-х рр. посівні площі буряків збільшилися майже вдвічі. З'являлися відомі цукрозаводчики Терещенки, Харитоненки, Кенігіви та ін. До 1914 р. в Наддніпрянській Україні працювало більше 300 цукробурякових заводів.

У другій половині ХІХ ст. у вітчизняній селекційній науці переважав метод масового відбору найкращих зразків за зовнішнім виглядом та вагою. Під час проведення експериментів коренеплоди зберігались в надземних кагатах, засипаних землею, зверху накривали соломою та ще раз землею, а потім висаджувалися за принципом схемою 14x14 вершків. В підсумку це давало врожай до 82 пудів з десятини. У 80-х рр. за даним принципом було посіяно 5804 десятини посівних площ, а врожайність в середньому становила 448,4 тис. пудів [19, с. 329-330].

До кінця ХІХ ст. Російська імперія стала однією з лідерів із виготовлення та експорту бурякового цукру і займала четверте місце в Європі за обсягами виробництва цукру. Посівні площі сягали до 546 тис. га. За 1871-1880 рр. було вироблено 120,9 млн. пудів.

У зв'язку з розвитком цукрової промисловості та селекційної науки, а також бажанням вивести якісні вітчизняні сорти буряка цукрового Департамент Землеробства Російської імперії поставив перед селекціонерами завдання вивчити існуючі на той період сорти цукрового буряка і надати їм наукову оцінку; розробити прийоми та методи створення високоякісного вихідного матеріалу; підвищити урожайність та вміст цукру в них [11]. Додаткове фінансування надавало Всеросійське товариство цукрозаводчиків. В основному, сортуванням цукрового буряка займалися на Немерчанському, Уладово-Люлинецькому насіннєвих господарствах, Іванівській, Верхняцькій, Миронівській та інших селекційно-дослідних станціях.

У 1875 р. розпочалося дослідження цукрового буряка на Уладівській селекційній станції (з 1888 р. Улодово-Люлинецька) під керівництвом «батька вітчизняної селекції цукрових буряків» Л.Л.Семполовського [2]. На основі німецьких та французьких сортів методом кількісного та якісного відбору насіння було виведено одні з перших вітчизняних сортів: Калинівські білі, Калинівські рожеві 2 і Калинівські 3. Згідно з дослідженнями вихідних матеріалів вони характеризувалася високою цукристістю, врожайністю, величиною та якісними показниками коренеплодів, а також стійкістю до хвороб. До 1913 р. сорти давали до 30 тис. пудів на рік якісного насіння із вмістом цукру близько 18% [17, с. 22]. Тут у 1900 р. був побудований насіннєвий завод цукрових буряків, що забезпечило потреби не лише заводу, але й дало можливість продавати насіння закордон.

Значні успіхи у становленні вітчизняної селекційної справи буряків цукрових пов'язані з відкриттям професора Харківського університету Зайкевича А.Є. 1881 р. в с. Тростянець Харківської губернії було створено перше дослідне поле, а 1884 р. методами індивідуального добору та схрещування різних сортів він вивів буряки з вмістом цукру 21% та з доброякісністю нормального соку до 90% [14, с. 6]. Це дало можливість збільшити виробництво цукру та покращило його якість. Крім того, він заклав початок наукового підходу вітчизняних досліджень цукрових буряків. Наприклад, на полях дослідної мережі було проведено ряд експериментів із використання впливу мінеральних добрив на насіння, що підтвердило ефективність їх внесення під різні польові культури, в тому числі й цукровий буряк [1, с. 85].

Основними завданнями селекційної науки наприкінці XIX ст. були: 1) вивчити вплив добрив на цукронакопичення, 2) виведення і вивчення сортів з більш високою цукристістю та врожайністю для різних зон бурякосіяння, 3) розроблення прийомів відбору родоначальників рослин з метою одержання місцевого насіння [19, с. 330].

Одним з найбільших центрів бурякоцукрової справи була Подільська губернія. Тут діяла низка насіннєвих товариств, які займалися вивченням та виведенням нових сортів. Серед них, Немерчанське насіннєве господарство, на базі якої у 1886 р. було створено лабораторію, дослідну та метеорологічну станції. Господарство Єловицького В.Е. «Баштаньовка», де було виведено новий сорт - «Єловицький», середня урожайність якої становила близько 13-15 ц/га, Господарство братів Якубовських у с. Дашкові та с. Петрашівці Ямпільського уїзду, товариство Баранецького М. та Орловського І. «Сєв» у с. Удрієвці Летичівського повіту та інші [15, с. 5]. В середньому до 21000 пудів (350 т) насіння цукрового буряка в рік вирощували Шпиківське, Смілянське і Полянське насінницькі господарства в Київській губернії [19, с. 330].

Насіннєве господарство Євстратьєва в с. Оситняжки Чигиринського повіту в 70-х рр. досягло значного успіху в вирощенні якісного насіння буряка із вмістом цукру - 15,71 % та доброякісність - 82,68 % [15, с. 131].

Немерчанська селекційна станція була організована 1886 р. Під керівництвом вченого Е.Ю. Заленського було впроваджено метод індивідуального добору з оцінкою потомства за різних агроекологічних умов. Селекціонерами було введено стандартизацію випробування зразків та розроблено методику колективного сортовипробування. Це дало можливість збільшити цукристість буряків з 13,5% у 1886 р. до 18,1 % у 1913 р. [3, с. 15-16] Було виведено низку сортів. З 1923 р. роботу продовжили під керівництвом Л.І. Ковалевського.

Протягом перших десятиліть ХХ ст. в Україні створено низка нових селекційних станцій: Одеська, Драбівська, Миронівська, Катеринославська (Синельниківська), Великополовецька (з 1922 р. Білоцерківська), Носівська, Поліська, Чернігівська та інші станції. Загалом на них було створено 33 нових сорти.

1897 р. було організовано Всеросійське товариство цукрозаводчиків під керівництвом професора С.Л. Франкфурта. Основними завданнями його діяльності було покращення якості бурякової сировини; здешевлення вартості виробництва цукру; застосування нових підходів в селекційно-насіннєвій роботі та розширення збуту цукру [16, с. 237-238]. До нього входили відомі вчені-аграрії, наприклад А. Зайкевич, О.М. Філіпповський, Вотчал Є.П. та інші.

Селекцію цукрового буряка проводили фахівці Миронівської селекційно-дослідної станції. У 1915 р. розпочали роботу із сортовивчення та селекції буряка цукрового, яким керував К. Ф. Мурашко. В 1928 р. було утворено Маслівський інститут селекції та насінництва, який став першим селекційно-насінницьким вищим навчальним закладом. Під керівництвом завідуючого селекційного відділу І.М. Єремеєва методом добору було виокремлено близько 700 пудів найкращих зразків насіння для подальшої селекції. Згідно з матеріалами Всесоюзної наради з питань науково - дослідної агрономічної роботи в цукровій промисловості І.М. Єремеєв обґрунтував, що метод термічного впливу на насіння цукрового буряка не впливає на покращення якості насіння [7, с. 233 - 235].

Матеріали Всесоюзної наради з питань науково - дослідної агрономічної роботи в цукровій промисловості, в якій брав участь науковець, дають можливість проаналізувати проведені дослідження. Так, наприклад, вчений приходить до висновку, що метод термічного впливу на насіння цукрового буряка не впливає на покращення якості насіння, а підживлення посівних площ навпаки зберігає сталий відсоток цукристості в буряках. Тобто, якщо збільшити площу живлення, то продуктивність буряка зростає, також при цьому стає більшою і вага кореня та бадилля буряка та ще ряд інших результатів [7, с. 233].

На початку ХХ ст. почали проводити спеціалізовані наукові сільськогосподарські з'їзди. Так, у 1911 р. на Всеросійському з'їзді із питань селекції і насінництва цукрових буряків було представлено досягнення вітчизняної селекції та цукрової справи. Згідно матеріалів з'їзду посівні площі буряка займали 30 тис. десятин, врожайність насіння коливалась в межах 90-95 пудів з десятини (13,2-14,9 ц/га) в 450-500 господарствах [19, с. 331]. Виведені сорти успішно впроваджувалися в районування і стали конкурувати з іноземним насінням.

До 1914 р. цукровим буряком було засіяно близько 676 тис. га і зібрано більше 1028 млн. пудів. Споживання цукру становило 8,1 кг на людину. А Російська імперія імпортувала цукор до Італії, Франції, Румунії, Австо-Угорщини та інших країн.

Роки Першої світової та громадянської воєн призвели скорочення посівних площ до 22% та занепаду деяких станцій, що позначилося на забезпеченні насіннєвого матеріалу, що в свою чергу призвело до зменшення виробництва цукру. З 1919 р. до 1922 р. виробництво цукру зменшилося з 683 тис. ц до 427 тис. ц [12, с. 59].

Кризу створював і перехід сортівничих господарств із приватної власності до державної. У 1917 р. в Україні діяли дві установи з селекційно-насінницької роботи - Головне Управління цукрової промисловості (Головцукор) та Всеукраїнське товариство насінництва. Перше займалося питаннями загальної селекції рослин на станціях, які увійшли до його системи. Це були переважно колишні приватні організації. Друге, керувало роботою цих дослідних станції, які до першого не входили. Але, уже в 1918 р. усі станції були об'єднані в цукротрест та передані в управління Головцукру. З 1920 при ньому діяло Сортівничо-Насіннєве Управління (СНУ), яке керувало організацією усього селекційного процесу. Його керівником було призначено Л.Л. Семполовського. При управлінні була створена Вчена рада, яка вирішувала теоретичні питання з розвитку селекційної та насіннєвої справи. «Закінчилась доба селекціонера-артиста-науковця-одинака і почалась доба більш комплексного охоплення проблем селекції», - згадував вчений [2]. В 1921 р. було створено Білоцерківську дослідно-селекційну станцію, а 1925 р. Веселоподолянську. Крім того, діяли близько 200 насінницьких господарств.

З приходом радянської влади розпочався новий етап в селекції цукрових буряків. У 1922 р. згідно з рішенням другого з'їзду селекціонерів у Києві було організовано Науковий інститут селекції (нині Інститут цукрових буряків УААН) як науково-методичний центр, що очолив мережу з 12 дослідно-селекційних станцій в районах бурякоцукрової справи [13, 229]. Першим директором інституту став професор Колкунов В.В. Серед відомих вчених, які працювали тут були фізіолог рослин Вотчал Є.П., цитогенетик Левітський Г.А., вчений Табенцький О.О., подружжя Савицького В.Ф. та Харечко-Савицької О.І., Лебединський Б.Н., Хелмер та інші [14, с. 7-8].

В цей час було Інститутом прийнято основні методи селекції буряків. З 1925 р. ними було запропоновано використовувати переважно метод масового відбору кращих зразків насіння для розмноження комерційного випуску до 1930 р. Згодом почали проводити селекцію із елітних сортів методом перехресного запилення. Він дав можливість виділити кращі зразки сортовипробування та створювати різні комбінації гетерозису зразків [14, с. 8]. В підсумку, вченими було запропоновано до посіву близько 2500 зразків створених на станціях методами добору насіннєвої еліти.

У 1922 р. Головцукромом проведено III З'їзд з сортівничо-насіннєвої справи на якій було розглянуто ряд питань із сортування цукрового буряка. Зокрема методика селекції на станціях Сортонасіннєвого управління, значення і способи випробування нащадків при сортівництві буряків, значення індивідуального та масового відбору в сортуванні буряків у теоретичному й практичному відношеннях, значення екстер'єру в селекції цукрових буряків, які сорти доцільно розмножувати в насіннєвих господарствах СНУ, сортовипробування, племінні реєстри, організаційні й технічні вимоги насіннєвого господарства (персонал, ґрунти, будівлі, сівозміни, боротьба зі шкідниками, сортування, підживлення, зберігання) та інші [14, с. 9].

У 1921 р. на Уладівській станції методом індивідуального добору виведений та районований сорт «У1030», що характеризувався високою цукристістю та був затверджений як Всесоюзний стандарт при сортовипробуванні цукрових буряків у 1930 р. Гарні показники також показали сорти У1017, У1018, У172К [9, с. 142]. В 30-х рр. цими сортами були засіяні 60% посівних площ в СРСР.

В 30-х роках Інститут селекції підпорядковувався Наркомзему України, який проводив організацію селекції. Згідно з планом, на всіх станціях республіки займалися селекцією озимої пшениці та цукрових буряків, а також ще однієї культури. Таким чином вченими досліджувалися практично всі сільськогосподарські культури та були виділені пріоритетні. В цей період були виведені нові однонасінні сорти буряків авторства О.К. Коломієць, Л.І. Федоровича, О.В. Попова, Г.С. Мокана [3, c. 17]. Вченими з Інституту селекції були систематизовані та удосконалені методи покращення системи насінництва (схрещування, нумерація еліти та інші). Було створено до 50 сортодільниць, які займалися сортовипробуванням та селекцію [19, с. 333].

Одним з центрів селекції цукрового буряка в радянській Україні був Білоцерківський сільськогосподарський інститут, створений 1934 р. У 30-х рр. селекціонерка О.К.Коломієць першою почала схрещувати рослини, відділивши автоферильну однонасінну расу, що дало змогу підвищити врожайність стандартних сортів на 7-15 ц/га [8, с. 3-4]. У роки Другої Світової війни дослідження майже не проводилися. В повоєнні роки, з 1945 р. під керівництвом І.М. Єремеєва, який очолив кафедру селекції та насінництва інституту, робота над селекцією відновилася. У публікації «Урожай та цукристість буряка в залежності від площі живлення» вчений підсумував результати роботи Миронівської станції над сортовипробуванням буряка цукрового: «підживленням посівних площ зберігається сталий відсоток цукристості, якщо збільшити площу живлення, то продуктивність буряка зростає, також при цьому стає більшою і вага кореня та бадилля буряка та ще ряд інших результатів» [7, с. 234].

Після Другої Світової війни розпочався новий період в селекції цукрового буряка. 1944 р. пройшла Всесоюзна нарада селекціонерів з метою організації відновлення селекційної роботи на станціях. У 1945 р. Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрової промисловості був реорганізований у Всесоюзний науково - дослідний інститут цукрових буряків (ВНЩ), до якового входило 10 дослідно-селекційних станцій, 52 сортодільниці, 36 дослідних та 45 спостережних пунктів [19, с. 334].

Основними завданнями селекціонерів в цей період стало виведення сортів високої продуктивності та покращення якості коренеплодів та насіннєвого матеріалу. На нараді ВНЩ із селекційно - насінницької роботи було окреслено основні напрямки роботи: використовувати метод індивідуального добору та безперервного суперелітного добору з обов'язковим застосуванням поляриметричного методу добору по цукристості та іншим корисним і біологічним ознакам; з метою підвищення гетерозису добори проводили в межах окремих елементів сорту з подальшим схрещуванням еліти для маточних посівів, а для фабричного насіння - першої репродукції [19, с. 334-335]. Також було затверджено план для станцій створення однонасінних сортів цукрових буряків.

На Уладово-Люлинецькій станції було проведено ряд досліджень зі сортовипробування та обробітку ґрунту та власне насіння. В результаті яких встановлено взаємозалежність коефіцієнту кількості насіння із його зволоженням. З 2 кг маточного насіння можна було отримати 2,0 т фабричного насіння, що сприяло розмноженню гібридів цукрових і кормових буряків [5, с.12].

На дослідних полях Іванівської станції новими методами самозапилення та сестринських схрещувань було виведено насіння гібридів покоління I6 [14, с. 10]. Було проведено ряд випробувань, згідно яких сорти класифікувалися за морфологічними та якісними характеристиками: І2, І3, І4, I5, І6 тощо. Вони відрізнялися між собою за формою листків та коренеплодів, а також врожайністю та вмістом цукру. З 40-х рр. на станції проводилися розробки вирощування маточних буряків і насінників супереліти. В 60-х рр. В.В. Сисецький досліджував вперше в Україні «метод штеклінгів» на вітчизняних сортах з метою збільшення якості коренеплодів.

В 50-60-х рр. успішні дослідження із виведення однонасінних поліплоїдних сортів проводилися на Білоцерківській, Верхняцькій дослідно-селекційних станціях та на Уманському селекційному пункті. Вчені Роїк М.В. та Кулік О. покращили систему сортовипробування використавши гетерозисничну селекцію буряків [14, с. 12]. 1956 р. був районований перший Білоцерківський сорт, а через 2 роки Ялтушківський, які були виведені методом схрещування однонасінних та багатонасінних цукрових буряків. До кінця 60-х рр. було виведено та районовано близько 10 гібридних сортів, серед яких Білоцерківський полі 2 та 19 [19, с. 335].

Після здобуття незалежності України рівень цукрової промисловості скоротився. Через скорочення посівних площ цукрового буряка впало виробництво цукру. В 1993 р. Інститутом цукрових буряків в селекційних установах була введена програма «Бетаінтеркрос» (М.В. Роїк, О.Г. Кулик) з метою підвищення ефективності селекції цукрового буряка, яка передбачає селекцію енерго-економічних сортів за формою коренеплодів із застосуванням генетично модифікованого насіння. Завдяки цьому сьогодні вітчизняні та закордонні селекціонери вивчають та створюють нові сорти, поєднуючи різноманітні шляхи селекції, як традиційні (добору, гібридизації, поліплоїдії) так і сучасні методи біотехнології та генної інженерії [10].

На сьогоднішній день Інститутом цукрових буряків НААН рекомендовано більше 15 сортів цукрового буряка, а саме Анічка, Аепікард, Ворскла, Галина та інші. Також були затверджені до використання 7 сортів ТОВ Всеукраїнським науковим інститутом селекції «ВНІС», а також Інститутом коренеплідних культур НААН, Приватним науково-виробничим підприємством «Насіння», ТЗОВ «Українська насіннєва компанія», Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту цукрових буряків та Іванівською дослідно-селекційною станцією [6, 126].

Висновки

Історія селекції цукрового буряка є важливим елементом становлення аграрної науки України. Селекцією даної технічної культури розпочали займатися на початку ХІХ ст. Перші насіннєво-селекційні організації були створені на Поділлі й на початковому етапі залежали від іноземних сортів насіння. Тому, основною метою вчених стало виведення високопродуктивних вітчизняних сортів. Свідченням розвитку селекції стала велика кількість господарств на початку ХХ ст.

Високий рівень сортовипробувальних робіт та удосконалення методів селекції вплинули на стан сільськогосподарського виробництва в умовах соціально-політичної нестабільності. Протягом досліджуваного періоду вченими було виведено низку високоякісних сортів цукрових буряків, які районовані в Україні. Передові ідеї вітчизняних селекціонерів забезпечили важливе місце бурякоцукрової справи в аграрному секторі нашої держави.

Література

1. Бокшиц О.М. Зародження наукових осередків і розвиток мережі дослідних установ Всеросійського товариства цукрозаводчиків (1896-1911 рр.). Переяславський літопис.. Вип. 4. 2013. С. 84-93.

2. Борисенко Л.Б. Життєвий і творчий шлях Л.Л. Семполовського - виданого селекціонера цукрових буряків в Україні. URL: http://politics.ellib.org.ua/pages-5080.html.

3. Васильківський С.П., Кочмарський В.С. Селекція і насінництво польових культур: підручник. Біла Церква. 2016. 376 с.

4. Вергунов В.А. Нариси історії аграрної науки, освіти та техніки; УААН, ДНСГБ. Київ: Аграрна наука, Ч. 3. (Кн. 36). 2010. 284 с.

5. Гізбуллін Н.Г. Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція - флагман досліджень з селекції і насінництва цукрових буряків. Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. Вип. 18. 2013. С. 11-13.

6. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2009 році. Гол. ред. Хаджиматов В.А. Київ. ТОВ Алефа. 2009. 243 с.

7. Еремеев И.М. Урожай и сахаристость свеклы в зависимости от площади питания. Материалы Всесоюзного совещания по вопросам научно-исследовательской агрономической работы в сахарной промышленности, созванного ЦИНСОМ и сортоводно-семенным управлением Сахаротреста в Киеве 12-19 декабря 1928 г. Москва. 1929. С. 233-235.

8. З історії кафедри генетики, селекції і насінництва. https://btsau.edu.ua/sites/default/files/news/pdf/faculteti/agro/istor_kaf_gen_sel_nasin.pdf.

9. Ильевич С.В. Очерки истории свеклосахарного производства в Украине: люди, события, факты. С.В. Ильевич; под ред. Н.В. Роика. Нежин. ООО «Видавництво «Аспект-Полиграф». 2007. 236 с.

10. Історія становлення та розвитку інституту: сайт URL: https://bio.gov.ua/uk/bioenergy/istoriya.

11. Кочмарський В.С., Ковалишина Г.М., Колючий В. Т., Волощук Г.Д., Борсук Г.Ю., Власенко В.А., Петренко О.В. Результати селекції сільськогосподарських культур у Миронівському інституті пшениці. https://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/28165/1/Results%20of%20selection.pdf.

12. Марцінишин Г. Державна цукрова промисловість в роки НЕПу. Вісник ТДТУ. № 1. 1996. Ст. 58-63.

13. Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І. Селекція і насінництво сільськогосподарських культур: [підручник]. Київ. Вища освіта. 2006. 463 с.

14. Присяжнюк О.І., Присяжнюк Л.М., Мельник С.І., Гринів С.М. Буряки цукрові - селекція, насінництво та технологія вирощування. монографія. Вінниця. ТОВ «ТВОРИ». 2022. 310 с.

15. Скиртач В.В. Історичні аспекти зародження та розвитку вітчизняної селекції та насінництва цукрових буряків (друга половина ХІХ століття). Український селянин: Зб. наук. пр. - Черкаси. Вип. 11. 2008. С. 131-133.

16. Скиртач В.В. Історія становлення та розвитку Всеросійського товариства цукрозаводчиків (1897 - 1918 рр.). Гуржіївські історичні читання: Зб. наук. пр. Вип. 3. 2009. С. 237-239.

17. Семполовский Л.Л. Селекция - это упорный труд. Сахар. свекла. № 11. 1957. С. 21-25.

18. Тарабрін О.Є. Вплив іноземних насіннєвих компаній на насінництво та селекцію цукрових буряків (Beta vulgaris L. ssp. vulgaris var altissima Doell) в Україні (кінець ХУШ - початок ХХ ст.). Вивчення та охорона сортів рослин. № (2(12). С. 87-91.

19. Тарабрін О.Є. Розвиток селекції та насінництва цукрових 2011. буряків: історико-науковий аналіз. Селекція і насінництво. Випуск 100. 2011. С. 328-337.

References

1. Bokshyts O.M. (2013). Zarodzhennia naukovykh oseredkiv i rozvytok merezhi doslidnykh ustanov Vserosiiskoho tovarystva tsukrozavodchykiv (1896-1911 rr.) [The birth of scientific centers and the development of a network of research institutions of the All-Russian Society of Sugar Growers (1896-1911)]. Pereiaslavskyi litopys. Vyp. 4. S. 84-93. [In Ukrainian].

2. Borysenko L.B. Zhyttievyi i tvorchyi shliakh L.L. Sempolovskoho - vydanoho selektsionera tsukrovykh buriakiv v Ukraini [Life and creative path of L.L. Sempolovskyi - a recognized breeder of sugar beets in Ukraine]. http://politics.ellib.org.ua/pages-5080.html[In Ukrainian].

3. Vasylkivskyi S.P., Kochmarskyi V.S. (2016). Selektsiia i nasinnytstvo polovykh kultur [Breeding and seed production of field crops]: pidruchnyk. Bila Tserkva. 376 s. [In Ukrainian].

4. Verhunov V.A. (2010). Narysy istorii ahrarnoi nauky, osvity ta tekhniky. UAAN, DNSHB [Essays on the history of agricultural science, education and technology. UAAN, DNSHB]. Kyiv. Ahrarna nauka. Ch. 3. (Kn. 36). 284 s. [In Ukrainian].

5. Hizbullin N.H. (2013). Uladovo-Liulynetska doslidno-selektsiina stantsiia - flahman doslidzhen z selektsii i nasinnytstva tsukrovykh buriakiv [Uladovo-Lyulynetsk Research and Breeding Station is the flagship of sugar beet breeding and seed breeding research]. Naukovi pratsi Instytutu bioenerhetychnykh kultur i tsukrovykh buriakiv. Vyp. 18. S. 11-13. [In Ukrainian].

6. Derzhavnyi reiestr sortiv roslyn, prydatnykh dlia poshyrennia v Ukraini u 2009 rotsi [State register of plant varieties suitable for distribution in Ukraine in 2009]. Hol. red. Khadzhymatov V.A. Kyiv: TOV Alefa. 2009. 243 s. [In Ukrainian].

7. Eremeev I.M. (1929). Urozhay i saharistost sveklyi v zavisimosti otploschadipitaniya [Harvest and sugar content of beets depending on the area of nutrition]. Materialyi Vsesoyuznogo soveschaniya po voprosam nauchno-issledovatelskoy agronomicheskoy rabotyi v saharnoy promyishlennosti, sozvannogo TsINSOM i sortovodno-semennyim upravleniem Saharotresta v Kieve 12-19 dekabrya 1928 g. Moskva. S. 233-235. [In Russian].

8. Z istorii kafedry henetyky, selektsii i nasinnytstva [From the history of the Department of Genetics, Breeding and Seed Production]. Retrieved from https://btsau.edu.ua/sites/default/files/news/pdf/faculteti/agro/istor_kaf_gen_sel_nasin.pdf [In Ukrainian].

9. Ilevich S.V. (2007). Ocherki istorii sveklosaharnogo proizvodstva v Ukraine: lyudi, sobyitiya, faktyi [Essays on the history of sugar beet production in Ukraine: people, events, facts]. S.V. Ilevich; pod red. N.V. Roika. Nezhin. OOO «Vidavnitstvo «Aspekt-Poligraf». 236 s. [In Russian].

10. Istoriia stanovlennia ta rozvytku instytutu [History of establishment and development of the institute]. Retrieved from https://bio.gov.ua/uk/bioenergy/istoriya. [In Ukrainian].

11. Kochmarskyi V.S., Kovalyshyna H.M., Koliuchyi V.T., Voloshchuk H.D., Borsuk H.Iu., Vlasenko V.A., Petrenko O.V. Rezultaty selektsii silskohospodarskykh kultur u Myronivskomu instytuti pshenytsi [Results of selection of agricultural crops at the Myroniv Institute of Wheat]. Retrieved from https://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/28165/1/Results^o/o20of%20selection.pdf. [In Ukrainian].

12. Martsinyshyn H. (1996.) Derzhavna tsukrovapromyslovist v roky NEPu [State sugar industry in the years of NEP.]. Visnyk TDTU. №1. St. 58-63. [In Ukrainian].

13. Molotskyi M.Ya., Vasylkivskyi S.P., Kniaziuk V.I. (2006). Selektsiia i nasinnytstvo silskohospodarskykh kultur: [pidruchnyk] [Breeding and seed production of agricultural crops: [textbook]. Kyiv: Vyshcha osvita. 463 s. [In Ukrainian].

14. Prysiazhniuk O.I., Prysiazhniuk L.M., Melnyk S.I., Hryniv S.M. (2022). Buriaky tsukrovi - selektsiia, nasinnytstvo ta tekhnolohiia vyroshchuvannia [Sugar beets - selection, seed production and growing technology]. monohrafiia. Vinnytsia. TOV «TVORY». 310 s. [In Ukrainian].

15. Skyrtach V.V. (2008). Istorychni aspekty zarodzhennia ta rozvytku vitchyznianoi selektsii ta nasinnytstva tsukrovykh buriakiv (druhapolovyna KhlKh stolittia) [Historical aspects of the origin and development of domestic selection and seed production of sugar beets (second half of the 19th century)]. Ukrainskyi selianyn: Zb. nauk. pr. - Cherkasy. Vyp. 11. S. 131-133. [In Ukrainian].

16. Skyrtach V.V. (2009). Istoriia stanovlennia ta rozvytku Vserosiiskoho tovarystva tsukrozavodchykiv (1897-1918 rr.) [The history of the establishment and development of the AllRussian Society of Sugar Growers (1897-1918)]. Hurzhiivski istorychni chytannia: Zb. nauk. pr. Vyp. 3. S. 237-239. [In Ukrainian].

17. Sempolovskiy L.L. (1957). Selektsiya - eto upornyiy trud [Breeding is hard work]. Sahar. svekla. № 11. S. 21-25. [In Russian].

18. Tarabrin O.E. (2011). Vplyv inozemnykh nasinnievykh kompanii na nasinnytstvo ta selektsiiu tsukrovykh buriakiv (Beta vulgaris L. ssp. vulgaris var altissima Doell) v Ukraini (kinets KhVIII - pochatok KhKh st.) [Influence of foreign seed companies on seed production and selection of sugar beet (Beta vulgaris L. ssp. vulgaris var altissima Doell) in Ukraine (end of the 18th - beginning of the 20th century)]. Vyvchennia ta okhorona sortiv roslyn. № (2(12). S. 87-91. [In Ukrainian].

19. Tarabrin O.E. (2011). Rozvytok selektsii ta nasinnytstva tsukrovykh buriakiv: istoryko-naukovyi analiz [Development of breeding and seed production of sugar beets: historical and scientific analysis]. Selektsiia i nasinnytstvo. Vypusk 100. S. 328-337. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru