Історичні етапи діяльності Миронівської дослідно-селекційної станції (1912-1968)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН

Історичні етапи діяльності Миронівської дослідно-селекційної станції (1912-1968)

Демуз Інна Олександрівна

доктор історичних наук, професор

головний науковий співробітник

сектору наукової бібліографії та біографістики

Анотація

миронівський селекційно-дослідний станція

У статті комплексно досліджено напрями й організаційні засади діяльності Миронівської селекційно-дослідної станції протягом 1912-1968 рр. Визначено передумови поетапної розбудови установи (від дослідно-селекційної станції до науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці) на фоні загальних тенденцій становлення та розвитку вітчизняної сільськогосподарської науки означеного періоду.

Висвітлено процес формування структури станції; акцентовано увагу на специфіці сортовивчення сільськогосподарських культур, розвитку агротехніки.

Прослідковано вплив суспільно-політичної ситуації 1917-1920-х рр. на процес організації дослідницької діяльності в установі, зміни напрямів наукової діяльності у ході реформувань. Окреслено основні етапи селекційної роботи над створенням спеціалістами Миронівської станції сорту Українка 0246 (УКР) та відзначено внесок відомих вчених, зокрема, В.Є. Жолткевича, І.М. Єремеєва в дану справу.

Проаналізовано діяльність установи щодо поширення сільськогосподарських знань і реалізації результатів досліджень дослідних установ у співпраці з селянськими господарствами, шляхом залучення селян до різного роду заходів презентації наукових здобутків колективу Миронівської дослідно-селекційної станції. Розглянуто зміни статусу станції, розширення наукової роботи на станції в 1930-х рр. Приділено увагу особливостям проведення «колективних дослідів» на станції, діяльності мережі кореспондентів-дослідників, участі в колгоспній дослідній справі через діяльність колгоспних хат-лабораторій.

Охарактеризовано селекційну роботу з зерновими, технічними, бобовими культурами на кожному з етапів функціонування станції. Встановлено, що з виведенням ще одного шедевру світової селекції на початку 1960-х рр. - сорту пшениці озимої Миронівська 808 розпочався новий етап в існуванні установи, що позначився її утвердженням як одного з провідних центрів аграрної науки в Україні в статусі науково-дослідного інституту.

Ключові слова: Миронівська селекційна станція, науково-дослідна установа, селекція в рослинництві, розвиток сільськогосподарської науки, цукрова промисловість, професор І.М. Єремеєв, Українка 0246 (УКР), В.М. Ремесло.

Demuz Inna Oleksandrivna Doctor of History, Professor, Chief Researcher of the Sector of Scientific Bibliography and Biography, National Scientific Agricultural Library of the National Academy of Agricultural Sciences of Ukraine

Historical stages of myronivsk breeding and research station activity (1912-1968)

Abstract

The Article comprehensively researches the directions and organizational foundations of Myroniv breeding and research station activity during 1912-1968. The prerequisites for the institution gradual development (from the breeding and research station to the research institute of wheat breeding and seed production) are determined against the background of general trends in the formation and development of domestic agricultural science in the specified period.

The process of forming the station structure is highlighted; attention is focused on the specifics of the varietal study of agricultural crops, and the development of agricultural technology.

The influence of the social and political situation in 1917-1920s on the process of research activity organization in the institution, and changes in the directions of scientific activity during the reforms were traced. The main stages of the breeding work on the creation of the variety Ukrainka 0246 (UKR) by specialists of the Myronivsk station are outlined, and the contribution of famous scientists, in particular, V.Ye. Zholtkevych, I.M. Yeremeiev in this case.

The activity of the institution regarding the dissemination of agricultural knowledge and the implementation of research results achieved by research institutions in cooperation with peasant farms, by involving peasants in various events representing scientific achievements of the team at Myronivsk breeding and research station, was analyzed. Changes in the status of the station, and the expansion of scientific work at the station in the 1930s are considered. Particular attention is paid to the peculiarities of conducting «collective experiments» at the station, the activities of research correspondents network, and participation in collective farm research through the activities of collective farm houses-laboratories.

The breeding work with grain, technical, leguminous crops at each stage of the station's operation is characterized. It was established that with the breeding of another masterpiece of world breeding in the early 1960s - Myronivska 808 winter wheat variety, a new stage in the existence of the institution began, which was marked by its establishment as one of the leading centers of agricultural science in Ukraine in the status of a research institute.

Keywords: Myronivka breeding station, research institution, selection in crop production, development of agricultural science, sugar industry, professor I.M. Yeremeiev, Ukrainka 0246 (UKR), V.M. Remeslo.

Постановка проблеми

Науковий супровід аграрно-промислового виробництва є невід'ємною складовою його ефективності, адаптації в умовах різних форм господарювання. Створення дослідницьких центрів в аграрному секторі на території України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. започаткувало якісно новий рівень розвитку сільського господарства, досягнення яких актуальні до сьогодні. Виняткове місце в мережі дослідних установ, що посприяли виведенню основних галузей вітчизняного сільськогосподарського виробництва на світовий рівень, належить Миронівській дослідно-селекційній станції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження історії Миронівської селекційно-дослідної станції та її місця в системі науково-дослідних установ аграрної сфері ХХ ст. знайшли фрагментарне відображення, головним чином, в узагальнюючих працях, присвячених річницям діяльності установи [2; 5-6; 14-16], а також у спеціалізованому вивченні розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні на початку ХХ ст. [1; 12-13; 17].

Суттєвим внеском у розширення фактологічного матеріалу стають дослідження розвитку селекційної діяльності станції в окремі періоди вітчизняної історії загалом та еволюції селекції в установі, зокрема [4; 9-10; 20]. Важливим комплексом історіографічних джерел з теми постають біографічні розвідки представників наукового колективу станції, вчених, що відіграли ключову роль у досягненнях якості зразків зернових культур міжнародного значення [7-8].

Цілісне відображення в історіографії питання ролі установи у науковому супроводі вітчизняного та світового сільськогосподарського виробництва є перспективним з огляду на специфіку її дослідницької діяльності.

Мета статті

Комплексний історико-науковий аналіз діяльності Миронівської дослідної станції (1911-1968 рр.) в контексті розвитку вітчизняної аграрної галузі, внеску установи у розвиток виробничих можливостей сільського господарства.

Виклад основного матеріалу

Зміна форм організації наукової роботи та впровадження результатів дослідницької діяльності у сільське господарство наприкінці ХІХ ст. позначилася появою дослідних станцій поряд з дослідницькими полями, лабораторіями та розсадниками. Покращення агротехнічної діяльності, становлення селекційної науки на території українських земель в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. було пов'язане з цукровою промисловістю. Якість культури цукрового буряка та врожайність були одними з визначальних чинників ефективності виробництва цукру загалом в Російській імперії. З організацією Мережі дослідних полів Всеросійським товариством цукрозаводчиків (ВТЦ), ідейним натхненником створення постійно діючої дослідної станції став професор сільського господарства, вчений-агробіолог С.Л. Франкфурт.

У 1902 р. вченим було поставлено питання про створення науково-агрономічної установи з постійною територією та географічною близькістю до агрохімічної лабораторії Київського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості [8, с. 204].

Результатом десятирічної роботи стало заснування згідно з «Законом про деякі заходи по облаштуванню і утриманню сільськогосподарських дослідних станцій» від 9 червня 1912 р. Центральної дослідної станції. Активна позиція С.Л. Франкфурта щодо рішення про створення узагальнюючої дослідної установи ВТЦ в 1909 р., виділення земельної ділянки, власне розробка програми діяльності станції та її презентація в 1911 р. трансформувалася в загальне керівництво професора установою до 1920 р.

Програма дослідів станції, опублікована в журналі «Хозяйство» 1912 р., окрім власне питань підвищення врожайності цукрових буряків, включала питання вивчення зернових і кормових культур. З огляду на створення станції як регіональної дослідної установи, важливим напрямом діяльності передбачалася популяризація та впровадження станцією в поміщицькі та селянські господарства наукових розробок дослідних установ Київської губернії [5, с. 151].

Організаційна структура станції формувалася зважаючи на необхідність удосконалення агротехнічної роботи, що забезпечило створення в 1913 р. метеорологічного відділу, проведення постійних метеоспостережень під керівництвом О.К. Філіповського, а також відкриття хімічної лабораторії в 1914 р. [14, с. 2,3].

1913 р. під егідою С.Л. Франкфурта було вперше представлено Центральну дослідну станцію на Всеросійській фабрично-заводській, торгово-промисловій, сільськогосподарській і науково-художній виставці, де Всеросійське товариство цукрозаводчиків було учасником експозиції буряківничого відділу [5, с. 165].

Вивчення особливостей складу культури цукрового буряку у сівозмінах здійснювалася на базі закладеного в 1912 р. довгострокового польового досліду, т.зв. «Старого дослідного поля» [15, с. 31]. Висока вартість імпорту насіння культури, а в умовах Першої світової війни неможливість імпортувати насіння, обумовили розширення завдань для Миронівської станції, а саме вивчення наявних на той час сортів цукрового буряку, методичне вдосконалення створення вихідного матеріалу високої якості; одержання маточного матеріалу [15, с. 11].

Водночас на Центральній дослідній станції відбувалося сортовивчення зернових культур. Спочатку у сортовипробуванні озимої пшениці було використано сорти буряківничих господарств регіону. Навесні 1913 р. розпочалися польові дослідження ярих зернових культур, вівса, гороху. Восени 1913 р. фахівцем Мережі дослідних полів ВТЦ С.О. Нікольським на базі акліматизаційного розсадника станції досліджувався вплив місцевих умов на продуктивність іноземних сортів зернових культур (німецькі, російські сорти пшениці) [15, с. 11].

У 1915 р. було створено селекційний відділ Миронівської станції. Перший етап селекції озимої пшениці розпочав спеціаліст Мережі дослідних полів ВТЦ В.Є. Жолткевич, який у 1915 р. на основі даних досліджень С.О. Нікольського, провів добори зразків пшениці озимої за ознаками колоса (довжина, маса) та зерна (величина, форма, колір, маса). Кращим було визначено потомство колоса з сорту Banatka (з Австро-Угорщини), висіяного під номером 0246. Селекційну роботу продовжив Л.І. Ковалевський, який займався збереженням розсадника через несприятливі умови взимку 1916-1917 р., проведенням фенологічних спостережень [15, с. 14]. Найбільш стійка лінія під номером 0246 на пропозицію С.Л. Франкфурта отримала назву «Українка».

В умовах революційних подій 1917-1920 рр. відбулася дезорганізація та призупинення діяльності Миронівської селекційно-дослідної станції. Проте, завдяки праці фахівців А.Ф. Нестерова, Ф.П. Сененка, І.Л. Абезгауза, О.К. Філіповського та ін. було збережено найважливіші розробки [10, с. 69].

Насінницьку роботу на станції розпочато в 1918 р. з вирощування в селекційному відділі маточного насіння цукрового буряку [3]. У зв'язку із націоналізацією цукрової промисловості, станція ввійшла до системи селекційно-насінницької роботи Головцукру (з кінця 1921 р. Цукротресту). Вагомий вплив на вивчення культури цукрових буряків мало створення у 1920 р. в мережі Головцукру Сортонасіннєвого управління, яке координувало організацію селекційного процесу. Селекційний відділ Миронівської станції спрямовував роботу на сортовипробування кращих ліній, впровадження сортового матеріалу у виробництво. Підвищення врожайності завдяки науковим розробкам сприяло конкурентоспроможності сортів. Відомо, що «станом на 1925 р. співвідношення середньої врожайності коренів Миронівських сортів і закордонних становило - 1998 до 1925 (1838) пуд з десятини; цукристості буряків 17,7-18,1% (18,7%); урожайності цукру 353 проти 340 пудів з десятини» [10, с. 69].

Протягом 1917-1923 рр. на Миронівській дослідній станції відбулося завершення справи щодо створення сорту пшениці озимої Українка 0246, визнаного шедевром світової селекції. З червня 1917 р. І.М. Єремеєв очолив роботи з селекції пшениці озимої. Станційне сортовипробування було закладене у 1918 р. з 62 кращих зразків [15, с. 14]. Враховуючи складнощі в технічних можливостях станції після неодноразових пограбувань у тогочасних умовах, задля розмноження нової лінії № 246, яка в 1919 р. зайняла перше місце в сортовипробуванні, за ініціативою І.М. Єремеєва було організовано Спілку селян-насінників (1920 р.), налагоджувалася співпраця з місцевими селянськими господарствами про вирощення нового сорту на насіння. У результаті випробувань, станом на 1922 рр. Українка отримала характеристику високоврожайного, морозостійкого та посухостійкого сорту з відмінною якістю зерна, сорт було внесено Сортівничо-насінницьким управлінням до сортименту колективного випробування. Офіційне визнання сорт отримав у 1923 р. після клопотання Миронівської станції до Сортівничо-насінницького управління щодо дозволу на розмноження та внесення до племінного реєстру сорту Еритроспермум 0246 та присвоєння йому назви «Українка 0246» на основі результатів чотирирічних випробувань [7, с. 230-232].

У ході організаційних змін сортівничо-насінницької мережі Цукротресту, збільшення масштабу досліджень, Миронівська дослідна станція в 1922 р. набула статусу дослідно-селекційної.

З 1924 р. перший сорт Миронівської дослідно-селекційної станції Українка 0246 (УКР) почали використовувати в товарних посівах. З використанням сорту УКР в місцевості округу середня врожайність озимої пшениці збільшилася з 12 до 20 ц/га [4].

З 1923-1924 р. селекціонери на Миронівськїй дослідно-селекційнїй станції крім індивідуального одноразового добору стали використовувати метод схрещувань [3], що означало перехід до нового етапу селекційної роботи.

У 1923-1926 рр. у сортовипробуванні Миронівської станції серед близько 70 сортів озимої пшениці різних станцій першість залишалась за «Українкою» [7, с. 233]. У 1929 р. врожайність «Українки» перевищувала місцеві сорти на 20-30% [11, с. 18].

Великого значення на державному рівні надавалося пропаганді та сільськогосподарських знань і реалізації результатів досліджень дослідних установ у селянських господарствах, залучення робітників агрономічної галузі та селянства до участі в дослідах, виставках, екскурсіях тощо. З цією метою у 1920-х рр. в структурній мережі дослідних станцій створюються відділи пристосування (впровадження). У 1925 р. відділ пристосування був створений на Миронівській сільськогосподарській дослідно-селекційній станції.

Акцент на впровадженні результатів досліджень установи безпосередньо в місцевих селянських господарствах зумовив організацію відділом «пристосування» екскурсій селян до станції. У тогочасній періодиці зазначалося, що такий формат діяльності реалізовувався, «щоб селянство мало змогу, крім лекцій та дискусій, відчути й бачити всі здобутки культурного господарства» [18, с. 24]. Такі екскурсії в Миронівці в 1925 р. відвідало 400 селян [19, с. 5].

На сільськогосподарській виставці в Миронівці 20-21 вересня 1925 р. задля зацікавлення селянства селекційними сортами пшениці було роздано 1500 зразків зернових культур, серед яких була і Українка 0246 [21, с. 4].

Заходами з поширення сільськогосподарських знань та обміну досвідом серед господарів-селян, агрономів та науковців стали організовані Миронівською станцією з 1925 р. щорічні з'їзди агрономів [7, с. 167].

Водночас, запроваджувалося проведення «колективних дослідів» як тестування найкращих способів для зростання ефективності селянських господарств, застосування єдиного методу та техніки в селянських господарствах декількох адміністративних районів [17, с. 77]. Впровадження колективних наукових дослідів на селянських землях Миронівською станцією з 1926 р. охоплювало 10 районів Білоцерківського та Шевченківського округу, а з весни 1927 р. - 28 районів Білоцерківського, Шевченківського та Зінов'ївського округів. Під час колективних дослідів вивчали зайнятість парів; удобрення озимої пшениці, вівса, цукрових буряків і картоплі; сортовипробування озимої пшениці, жита, вівса і проса. У 1927 р. на Миронівській станції було організовано курси для агрономів, які мали проводити колективні досліди [7, с. 168], що засвідчувало високий рівень експертного підходу до реалізації даних практик.

В умовах колективізації та державної кампанії щодо підвищення врожайності у сільському господарстві ще одним форматом впровадження результатів досліджень у селянські маси Миронівською дослідною станцією з 1929 р. стає - «мережа кореспондентів-дослідників». Робота відділу пристосування полягала в ознайомленні з роботою станції активу сіл [7, с. 172].

Миронівською дослідно-селекційною станцією приділялася увага також просвітницькій роботі. Так, до 1927 р. було опубліковано близько 40 окремих видань наукового змісту і порад селянам [15, с. 3-4].

Упродовж 1920-х рр. з розширенням напрямів досліджень відбувалася розбудова структури установи. Планові наукові дослідження хвороб сільськогосподарських рослин здійснювалися після організації на станції в 1924 р. фітопатологічної та ентомологічної секцій. Удосконалення роботи з сортом пшениці озимої Українка сприяло створенню в 1925 р. відділу насінництва. У 1927 р. було завершено будівництво насіннєсховища (елеватора) [15, с. 27, 29]. У 1929 р. на Миронівський дослідній станції з метою вивчення сівозмін і систем удобрення з'явився новий польовий стаціонарний дослід, що згодом отримав назву «Нове дослідне поле» [15, с. 32].

Новий етап діяльності станції розпочався зі змінами та реорганізаціями сортівничо-насіннєвого управління, появою нових форм впровадження результатів селекційної роботи.

У 1931 р. Миронівській дослідно-селекційній станції було надано статус зональної і підпорядковано Всесоюзному науково-дослідному інституту цукрової промисловості [16, с. 337]. З 1934 р. Миронівська станція долучається до колгоспної дослідної справи. Колективні досліди в одноосібних селянських господарствах замінили нові структурні одиниці сільськогосподарської науки та практики - т.зв. «колгоспні хати-лабораторії».

Практична діяльність хат-лабораторій Миронівської обласної сільськогосподарської дослідної станції спрямовувалася на вивчення агротехніки цукрових буряків в регіоні. Так, у 1935 р. експедиційне вивчення агротехніки цієї культури здійснювалося на виробничій базі 23-х колгоспів площею понад 4000 га, проведено облік більше 200 дослідів хат-лабораторій Київської області [12, с. 248].

Миронівські зразки культури цукрового буряку не отримали впровадження у виробництво. У результаті реорганізації мережі Цукротресту в 1933-1937 рр. селекцію цукрового буряку на станції було припинено, а вихідний матеріал передано Білоцерківській дослідній станції Всесоюзного НДІ цукрового рільництва [15, с. 12].

Відповідно до постанови РНК СРСР від 27 червня 1937 р. «Про заходи з покращення насінництва зернових культур» на основі селекційного відділу Миронівської станції було організовано Миронівську державну селекційну станцію. Основним завданням, яке мала вирішувати установа було проведення селекції та насінництва сільськогосподарських культур для забезпечення районних насіннєвих господарств високоврожайним і високоякісним насінням еліти [9, с. 311].

До Другої світової війни селекційний відділ займався селекцією і насінництвом озимої пшениці, вівса, проса, сочевиці, конюшини та вирощуванням насіння еліти ярого ячменю, озимого жита, гречки, гороху, квасолі.

Сорт Українка протягом 1930-х рр. зберігав позицію найпоширенішого сорту у СРСР та був визнаний міжнародним стандартом сильної пшениці. Зерно сорту, маючи дуже високі хлібопекарські якості, стало вагомою статтею в експорті. З 1937 р. Миронівська державна селекційна станція щороку виконувала плани виробництва насіння еліти основних зернових культур, незмінно будучи в числі передових наукових установ тогочасного СРСР [7, с. 172].

Новим аспектом селекційної роботи на станції стає здійснення внутрішньовидової гібридизації. Вперше міжсортову гібридизацію озимої пшениці було застосовано у 1937 р. «шляхом вільного та обмежено вільного вітрозапилення з урахуванням здатності рослин до вибіркового запліднення для усунення недоліків і покращення сорту Українка» [20, с. 398].

На початку 1940-х рр. значна увага приділялась насінництву багаторічних трав. Згідно з наказом НКЗС УРСР від 18 квітня 1941 р. на науково-дослідні установи, зокрема й на Миронівську станцію, покладалось наукове-виробниче обслуговування районів, МТС і колгоспів для надання колгоспам допомоги в справі збільшення врожайності багаторічних трав.

У передвоєнний період одним із стратегічних напрямків в селекції технічних культур було виведення сортів з найбільшим вмістом каучуку в коренях рослин. Миронівська селекційна станція входила до 13 науково-дослідних станцій, які здійснювали селекційно-насіннєву роботу даного напряму з весни 1941 р. [13, с. 85].

Під час Другої світової війни та тимчасової окупації території станції селекційний і колекційний матеріал з озимої пшениці та інших культур збереглися лише на 10-15% [20, с. 398].

Після деокупації території станції в 1944 р. поступово було відновлено господарські споруди. В результаті інтенсивної селекційно-насінницької роботи було повністю відновлено агротехнічні стаціонари (1946 р.), досягнуто довоєнного рівня масштабів досліджень за всіма культурами [9, с. 312].

З 1946 р. на урядовому рівні було закріплено статус дослідно-селекційних станцій УРСР, які здійснювали селекцію зернових і технічних культур, на рівні державних селекційних станцій Міністерства земельних справ СРСР. Серед шести селекційних станцій, що стали найбільшими виконавцями замовлень держави з відновлення насіннєвих фондів, визначалась і Миронівська селекційна станція [13, с. 281-282].

Селекційно-насінницьку роботу на станції проводили з зерновими, зернобобовими культурами і багаторічними травами (озима пшениця, озиме жито, яра пшениця, гілляста озима і яра пшениця, ячмінь, овес, горох, сочевиця, квасоля, просо, гречка, конюшина, еспарцет).

До кінця 1940-х рр. селекційним відділом було створено перспективні сорти озимої пшениці (Радянська та Ювілейна); номери ячменю (А-289, 45-33, 45-36 і 45-7) та проса (85/44, 7/44, 3/44 і 6/44); сорти вівса (Комсомолець і Більшовик), квасолі (Київська 5, Миронівська 14); сорти багаторічних бобових трав (Конюшина місцева Толмачська, Конюшина місцева Салов-Хуторська, Еспарцет 9, Еспарцет 12) [9, с. 313-314].

Найвизначніші досягнення установи другої половини XX ст. пов'язані з ім'ям В.М. Ремесла, який з 1948 р. обіймав заступника директора з наукової роботи та завідувача відділу селекції і насінництва зернових культур, а з 1964 р. - директора Миронівської селекційно-дослідної станції. В.М. Ремесло застосував метод спрямованого виховання й перетворення ярих форм пшениці в озимі, в результаті якого вдалося у 1957 р. вивести нові сорти - Миронівська 264 (1957 р.), Миронівська 808 (1960 р.), Київська 893 (1963 р.). Миронівська 808 стала одним із шедеврів світової селекції, для якої характерна зимостійкість, пластичність, висока врожайність зерна [9, с. 314]. Сорт Миронівська 808 був створений на основі поєднання генетичних факторів озимої та ярої пшениці, що стало принципово новим зразком генетичного складу культури пшениці озимої.

У 1967 р. площа посівів Миронівської 808 в Україні становила 4,5 млн. га. Характеристики сорту обумовили географію вирощування (більшість республік СРСР, соціалістичні країни Європи) [14, с. 5-6]. Миронівська 808 є одним з найпоширеніших у світі за посівними площами сортів озимої пшениці та одним з найбільш використовуваних у світовій селекції.

Із приєднанням у 1956 р. Миронівської станції до мережі Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи, було розпочато селекцію цієї культури та досліди щодо агротехніки вирощування [9, с. 315]. З 1960 р. Миронівська станція забезпечувала насінням зернових, зернобобових, олійних культур і кормових трав еліти та першої репродукції 128 колгоспів та чотири радгоспи семи районів Київської області [15, с. 5].

Створення нових сортів пшениці озимої на початку 1960-х рр., що продемонструвало наукові досягнення світового рівня, не тільки сприяло визнанню установи в широких колах аграрного виробництва, а й вплинуло на реорганізацію Миронівської селекційно-дослідної станції у Миронівський ордена Леніна науково-дослідний інститут селекції і насінництва пшениці у 1968 р., який став визнаним центром вітчизняної науки із селекції озимої пшениці.

Висновки

Історія Миронівської дослідно-селекційної станції є невід'ємною сторінкою становлення та розвитку вітчизняної селекційної науки та зростання сільськогосподарського виробництва.

Високий рівень сортовипробувальних та селекційних робіт, проведених на станції, засвідчила якісна перевага вітчизняних зразків культур цукрового буряку та пшениці озимої над закордонними, що вплинуло на масштабування сільськогосподарського виробництва й експортних можливостей навіть в умовах соціально-політичної нестабільності.

На кожному з етапів розвитку станції було налагоджено системну роботу через поєднання власне наукової діяльності та практичного випробовування результатів, враховуючи тенденції вітчизняного та світового виробництва, потреб ринку. У ході реформувань та впровадження нових форм популяризації здобутків станції розширювалася організаційна структура установи, що забезпечувало утвердження її в системі вітчизняних науково-дослідних установ, як центру втілення актуальних до сьогодні методів.

Результатом роботи Миронівської станції за період 1911-1968 рр. стали створення сортів пшениці озимої та перспективних сортів зернобобових культур і багаторічних трав, які є досягненням світової та вітчизняної селекції, та перетворення установи на один з ключових центрів вітчизняної аграрної науки.

Література

1. Бокшиц О.М. Науковий супровід цукробурякового виробництва в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття: передумови, основні етапи розвитку мережі дослідних установ: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.07. Переяслав-Хмельницький, 2012. 25 с.

2. Вергунов В.А. Передумови становлення та діяльність Миронівської селекційно-дослідної станції (1911-1968): До 100-річчя заснування Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН. Київ, 2011. 120 с.

3. Відділ насівництва та агротехнологій. Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України: сайт. URL: http://www.mip.com.ua/ page/127-viddil-nasinnytstva-ta-ahrotekhnolohii.

4. Власенко В.А., Колючий В.Т. Джерела цінної геноплазми селекційних поколінь миронівських сортів пшениці м'якої озимої. URL: https://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/28164/1/Sources%20of%20valuable%20genoplazmi.pdf.

5. Демидов О.А. Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла НААН - історичні етапи становлення, сьогодення та перспективи розвитку. URL: http://confer.uiesr.sops.gov.ua/frank2016/paper/viewFile/9214/4033.

6. Демидов О.А., Гудзенко В.М., Кузьмінська Г.П. Понад 100 років виробничо-просвітницької діяльності. Миронівський вісник. 2019. Вип. 8. С. 163-188.

7. Демидов О.А., Гудзенко В.М., Кузьмінська Г.П. Селекціонер і педагог Іван Максимович Єремеєв та його Українка 0246. Миронівський вісник. 2017. Вип. 5. С. 225-242.

8. Демидов О.А., Кузьмінська Г.П. Соломон Львович Франкфурт: Центральна дослідна станція та «Українка». Миронівський вісник. 2016. Вип. 3. С. 203-214.

9. Євич П.П. Науково-організаційна діяльність Миронівської селекційної станції у 1940-1960 рр. Зрошуване землеробство. Херсон, 2011. Вип. 56. С. 311-315.

10. Євич П.П. Миронівська дослідно-селекційна станція і розвиток цукровиробництва на початку XX століття. Вісник аграрної науки. 2011. № 12(704). С. 68-70.

11. Зосімов В. Яке насіння - такий і врожай. Нова громада. № 4. 1929. С. 18.

12. Коваленко С.Д. Система організації впровадження наукових розробок у сільське господарство України (друга половина ХІХ - 50-ті роки ХХ століття). Київ, 2019. 464 с.

13. Корзун О.В. Сільськогосподарська дослідна справа в Україні в роки Другої світової війни (1939-1945). Вінниця: ТОВ «ТВОРИ» 2019. 440 с.

14. Кочмарський В.С., Кириленко В.В., Коломієць Л.А., Гуменюк О.В. Сторічний період селекції пшениці мякої озимої в Миронівському інституті пшениці. Генетичні ресурси рослин. 2013. № 12. С 5-12.

15. Кочмарський В.С. До сторічного ювілею Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії наук України. URL: https://dspace.nuft.edu.ua/ j spui/handle/123456789/28166.

16. Кочмарський В.С. Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла національної академії аграрних наук України (до сторіччя від часу заснування). Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів. 2012. Т. 10. № 2. С. 337-343.

17. Науково-організаційне забезпечення розвитку сільськогосподарської галузі в УСРР (1920-1930). Збірник документів і матеріалів. Ч. 2. (1926-1930). Вінниця 2021. 425 с.

18. Поліпшення сільського господарства. Глобус. № 16. 1925. С. 24.

19. Поліпшення сільського господарства. Радянське село. № 90. 06.08.1925. С. 5.

20. Сергєєва І.Л. Роль Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла НААН у створенні Національного генбанку зернових колосових культур в Україні. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2018. Вип. 51. С. 396-402.

21. Сільсько-господарська виставка. Радянське село. № 111. 22.10.1925. С. 4.

References

1. Bokshyts O.M. (2012). Naukovyi suprovid tsukroburiakovoho vyrobnytstva v druhii polovyni XIX - na pochatku XX stolittia: peredumovy, osnovni etapy rozvytku merezhi doslidnykh ustanov [Scientific support of sugar beet production in the second half of the 19th and early 20th centuries: prerequisites, main stages of development of the network of research institutions]: avtoref. dys. ... kand. ist. nauk : 07.00.07. Pereiaslav-Khmelnytskyi. 25 s. [in Ukrainian].

2. Verhunov V.A. (2011). Peredumovy stanovlennia ta diialnist Myronivskoi selektsiino-doslidnoi stantsii (1911-1968) [Prerequisites for the establishment and activity of the Myronivka breeding and research station (1911-1968)]: Do 100-richchia zasnuvannia Myronivskoho instytutu pshenytsi im. V.M. Remesla NAAN. Kyiv. 120 s. [in Ukrainian].

3. Viddil nasivnytstva ta ahrotekhnolohii. Myronivskyi instytut pshenytsi imeni V.M. Remesla Natsionalnoi akademii ahrarnykh nauk Ukrainy [Department of seed production and agricultural technologies. Myroniv Wheat Institute named after V. M. Remesla of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine]: sait. URL: http://www.mip.com.ua/page/127-viddil-nasinnytstva-ta-ahrotekhnolohii [in Ukrainian].

4. Vlasenko V.A., Koliuchyi V.T. Dzherela tsinnoi henoplazmy selektsiinykh pokolin myronivskykh sortiv pshenytsi miakoi ozymoi [Sources of valuable genoplasm of breeding generations of Myronov soft winter wheat varieties]. URL: https://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/28164/1/Sources%20of%20valuable%20genoplazmi.pdf [in Ukrainian].

5. Demydov O.A. Myronivskyi instytut pshenytsi imeni V.M. Remesla NAAN - istorychni etapy stanovlennia, sohodennia ta perspektyvy rozvytku [Myroniv Wheat Institute named after V.M. Remesla of the National Academy of Sciences - historical stages of formation, present and development prospects]. URL: http://confer.uiesr.sops.gov.ua/frank2016/paper/viewFile/9214/4033 [in Ukrainian].

6. Demydov O.A., Hudzenko V.M., Kuzminska H.P. (2019). Ponad 100 rokiv vyrobnycho-prosvitnytskoi diialnosti [Over 100 years of production and educational activity]. Myronivskyi visnyk. Vyp. 8. S. 163-188. [in Ukrainian].

7. Demydov O.A., Hudzenko V.M., Kuzminska H.P. (2017). Selektsioner i pedahoh Ivan Maksymovych Yeremeiev ta yoho Ukrainka 0246 [Breeder and teacher Ivan Maksymovich Yeremeev and his Ukrainka 0246]. Myronivskyi visnyk. Vyp. 5. S. 225-242. [in Ukrainian].

8. Demydov O.A., Kuzminska H.P. (2016). Solomon Lvovych Frankfurt: Tsentralna doslidna stantsiia ta «Ukrainka» [Solomon Lvovych Frankfurt: Central Research Station and «Ukrainka»]. Myronivskyi visnyk. Vyp. 3. S. 203-214. [in Ukrainian].

9. Ievych P.P. (2011). Naukovo-orhanizatsiina diialnist Myronivskoi selektsiinoi stantsii u 1940-1960 rr. [Scientific and organizational activities of the Myronivka breeding station in 1940-1960]. Zroshuvane zemlerobstvo. Kherson. Vyp. 56. S. 311-315. [in Ukrainian].

10. Ievych P.P. Myronivska doslidno-selektsiina stantsiia i rozvytok tsukrovyrobnytstva na pochatku XX stolittia [Myronivsk research and selection station and the development of sugar production at the beginning of the 20th century]. Visnyk ahrarnoi nauky. 2011. № 12(704). S. 68-70. [in Ukrainian].

11. Zosimov V. Yake nasinnia - takyi i vrozhai [As is the seed, so is the harvest]. Nova hromada. №4. 1929. S.18. [in Ukrainian].

12. Kovalenko S.D. (2019). Systema orhanizatsii vprovadzhennia naukovykh rozrobok u silske hospodarstvo Ukrainy (druha polovyna XIX - 50-ti roky XX stolittia) [The system of organizing the implementation of scientific developments in the agriculture of Ukraine (second half of the 19th - 50s of the 20th century)]. Kyiv. 464 s. [in Ukrainian].

13. Korzun O.V. (2019). Silskohospodarska doslidna sprava v Ukraini v roky Druhoi svitovoi viiny (1939-1945) [Agricultural research in Ukraine during the Second World War (19391945)]. Vinnytsia: TOV «TVORY» 440 s. [in Ukrainian].

14. Kochmarskyi V.S., Kyrylenko V.V., Kolomiiets L.A., Humeniuk O.V. (2013). Storichnyi period selektsii pshenytsi miakoi ozymoi v Myronivskomu instytuti pshenytsi [A hundred-year period of soft winter wheat selection at the Myroniv Wheat Institute]. Henetychni resursy roslyn. № 12. S 5-12. [in Ukrainian].

15. Kochmarskyi V.S. Do storichnoho yuvileiu Myronivskoho instytutu pshenytsi imeni V.M. Remesla Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy [To the centenary of the Myroniv Wheat Institute named after V.M. Remesla of the National Academy of Sciences of Ukraine]. URL: https://dspace.nuft.edu.ua/jspui/handle/123456789/28166 [in Ukrainian].

16. Kochmarskyi V.S. (2012). Myronivskyi instytut pshenytsi imeni V.M. Remesla natsionalnoi akademii ahrarnykh nauk Ukrainy (do storichchia vid chasu zasnuvannia) [Myroniv Wheat Institute named after V.M. Remesla of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine (until the centenary of its foundation)]. Visnyk Ukrainskoho tovarystva henetykiv i selektsioneriv. T. 10. № 2. S. 337-343. [in Ukrainian].

17. Naukovo-orhanizatsiine zabezpechennia rozvytku silskohospodarskoi haluzi v USRR (1920-1930) [Scientific and organizational support for the development of the agricultural sector in the USSR (1920-1930)]. Zbirnyk dokumentiv i materialiv. Ch. 2. (1926-1930). Vinnytsia 2021. 425 s. [in Ukrainian].

18. Polipshennia silskoho hospodarstva [Improvement of agriculture]. Hlobus. № 16. 1925. S. 24. [in Ukrainian].

19. Polipshennia silskoho hospodarstva [Improvement of agriculture]. Radianske selo. № 90. 06.08.1925. S. 5. [in Ukrainian].

20. Serhieieva I.L. (2018). Rol Myronivskoho instytutu pshenytsi im. V.M. Remesla NAAN u stvorenni Natsionalnoho henbanku zernovykh kolosovykh kultur v Ukraini [The role of the Myroniv Wheat Institute named after V.M. Remesla of the National Academy of Sciences in the creation of the National gene bank of grain ear crops in Ukraine]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. Vyp. 51. S. 396-402. [in Ukrainian].

21. Silsko-hospodarska vystavka [Agricultural exhibition]. Radianske selo. № 111. 22.10.1925. S. 4. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru