Підходи до розуміння причин воєнних конфліктів за часів Середньої бронзи Дніпро-Донського межиріччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПРИЧИН ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ ЗА ЧАСІВ СЕРЕДНЬОЇ БРОНЗИ ДНІПРО-ДОНСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯ

Андрій Дубяга

Abstract

APPROACHES TO UNDERSTANDING THE CAUSES OF MILITARY CONFLICTS DURING THE MIDDLE BRONZE AGE OF THE DNIPRO-DON MEASURE

Andrii Dubiaha Head of the Department of National Education, Extracurricular and Civic-Historical Education of the Donetsk Regional Institute of Postgraduate

The purpose of the article is to conduct an analysis of the possible causes of the military conflicts through the prism of the proposed approaches of V. Shnirelman.

Research methodology. The research is based on the methodological principle of determinism, which assumes the existence of cause-and-effect relationships between phenomena, and universalism, which is conditioned by the consideration of human reactions in ancient times based on the behavior and reactions of modern humans. The research is based on the historicalcomparative and historical-systemic method, which allow to fully realize the set goal.

Scientific novelty. In the article, the question of considering the causes of military conflicts between pastoralists of the Middle Bronze Age between the Dnieper and Don rivers is updated. Solving the problems of the causes of military conflicts lies at the basis of the study of not only the military affairs of the Donetsk-Don catacomb culture, but also such issues as the technical level of the development of crafts, social stratification and economic formation. The main achievements of scientists regarding the development of the issues of the military affairs of the catacomb cultural circle are highlighted. Emphasis is placed on the main achievements of the leading researchers of the issue. An analysis of the causes of military conflicts was carried out through the approaches accumulated by V. Shnirelman.

Conclusions. Analysis of the causes of the war, based on the approaches proposed by V.O. Shnirelman, testifies to the complexity of the problem. None of the proposed approaches fully reveals the causes of military conflicts. The most consistent and thorough is the neo-evolutionist approach, which proposes to consider the causes of military conflicts from the point of view of three components: organizational-structural, causal-purpose, military-technical. Taking these components into account, we can conclude that the leading cause of military conflicts is the form of economic activity, namely nomadic herding, which requires the protection or capture of new lands for livestock.

Keywords: Bronze Age, Donetsk-Don catacomb culture, military affairs, causes of military conflicts

Анотація

військовий конфлікт бронзовий катакомбний

Метою статті є проведення аналізу можливих причин воєнних конфліктів крізь призму запропонованих підходів В.О. Шнірельманом.

Методологія дослідження. Дослідження ґрунтується на методологічному принципі детермінізму, який передбачає наявність причинно-наслідкових зв'язків між явищами, та універсалізму, що зумовлений розглядом реакцій людини у давнину виходячи з поведінки та реакцій сучасної людини. В основі дослідження лежать історико-порівняльний та історико-системний методи, які дозволяють у повній мірі реалізувати поставлену мету.

Наукова новизна. У статті актуалізоване питання розгляду причин виникнення воєнних конфліктів скотарів середнього бронзового віку міжріччя Дніпра та Дону. Розв'язання проблематики причин воєнних конфліктів лежить в основі вивчення не тільки військової справи донецько-донської катакомбної культури, а й таких питань, як технічний рівень розвитку ремісничої справи, соціального розшарування та господарсько-економічної формації. Висвітлено головні здобутки науковців щодо розробки проблематики військової справи катакомбного культурного кола. Наголошено на основних здобутках провідних дослідників проблематики. Здійснено аналіз причин виникнення воєнних конфліктів крізь підходи, які було акумульовано В.О. Шнірельманом.

Висновки. Аналіз причин війни, виходячи із підходів, запропонованих В.О. Шнірельманом, свідчить про комплексність проблеми. Жоден із запропонованих підходів повністю не розкриває причин виникнення воєнних конфліктів. Найбільш послідовним і ґрунтовним є неоеволюціоністський підхід, який пропонує розглядати причини воєнних конфліктів з точки зору трьох складових: організаційно-структурного, причинно-цільового, військово-технічного. Ураховуючи ці складові можна дійти висновку, що провідною причиною виникнення воєнних конфліктів є форма господарської діяльності, а саме кочове скотарство, що вимагає охорону чи захоплення нових угідь для худоби.

Ключові слова: бронзова доба, донецько-донська катакомбна культура, військова справа, причини воєнних конфліктів

Постановка проблеми

Військова справа скотарів за часів середньої бронзи є недостатньо вивченою сторінкою праісторії українського степу та лісостепу. Це зумовлено тим, що в розпорядженні дослідників головним чином є виключно поховальні пам'ятки, бо саме вони містять інформацію про військову справу (про наявність воєнних конфліктів свідчать поховання зі зброєю й ознаками поранень). Поселення скотарів досліджені недостатньо, та й культурний шар на поселеннях незначний, а окремі знахідки озброєння ускладнені культурно-хронологічною інтерпретацією. У переважній більшості в науковій літературі наявні розвідки, які акумулюються в статті, або ж цій проблематиці в кращому випадку присвячено окремий розділ у монографіях. Як правило, у цих публікаціях автори обмежуються констатацією наявного озброєння або проводять аналіз з точки зору соціальної інтерпретації, визначаючи місце та роль військового в соціумі катакомбної культури. Та ж ситуація спостерігається серед напрацювань, присвячених причинам воєнних конфліктів. Зазвичай, науковці розглядають лише одну із можливих причин, яка безпосередньо стосується концепції питання, що розглядається. Концептуальної роботи, у якій це питання було б розглянуто різнобічно, не існує. Саме цим зумовлена актуальність цієї роботи. Розв'язання питання про причини воєнних конфліктів дасть змогу вирішити комплекс наявних задач, зокрема необхідність розвитку військової справи і рівень її розвитку, визначення соціального статусу воїна в суспільстві та багато інших.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Не дивлячись на те, що провідною метою статті є аналіз причин виникнення воєнних конфліктів, не можна оминути увагою доробок науковців у сфері військової справи скотарів середньої бронзи, адже саме ці напрацювання є відправною точкою у розкритті питання. Коли мова йде про військову справу донецько-донської катакомбної культури, неможливо залишити поза увагою фундаментальні дослідження С.Н. Братченка. Дослідник на основі аналізу поховального реманенту й іконографічних джерел довів існування не тільки простих, а й складних луків у катакомбників Братченко С.Н. Лук і стріли доби енеоліту - бронзи Півдня Східної Європи. Археологія. 1989. № 4. С. 70-80.. Фактично кульмінацією розробки питання військової справи С.Н. Братченком була монографія «Левенцівська фортеця». Необхідно підкреслити, що пам'ятник датується фіналом катакомбного часу та посткатакомбними часами, проте саме в ній здійснено кропіткий аналіз еволюції озброєння з часів енеоліту, запропоновано класифікацію наконечників стріл та обґрунтовано їхні матеріально-метричні характеристики Братченко С.Н. Левенцовская крепость. Памятник культуры бронзового века. Матеріали та дослідження з археології Східної України: Збірник наукових праць. Луганськ, 2006. С. 231-296.. Також значних результатів у розробці класифікації наконечників стріл досягнуто С.М. Разумовим Razumov S.M. Flint artefacts of Northern Pontic populations of the Early and Middle Bronze Age: 3200-1600 BC. Baltic-Pontic Studies. 2011. Vol. 16. Poznan. Р. 69-86.. Доцільно зазначити, що в основі класифікацій наконечників стріл С.М. Разумова та С.Н. Братченка лежать однакові характеристики, тому обидві класифікаційні системи легко співвідносяться. Вагомий внесок у розробку проблематики військової справи праісторії України зробив В.І. Клочко. Заслуговує на увагу монографія, яка присвячена історії зброї та військової справи України. У монографії військовій справі катакомбників присвячено окремий розділ, у якому автор аналізує наявний арсенал зброї та наводить перелік поховань з ознаками прижиттєвих поранень Клочко В.І. Озброєння та військова справа давнього населення України (5000-900 рр. до Р.Х.). Київ, 1996. С. 71-72.. Доцільно підкреслити, що саме фіксація й аналіз поховань з ознаками прижиттєвих поранень є найбільш цінною для вивчення всіх аспектів військової справи, адже наявність зброї ще не доводить наявність воєнних конфліктів. З іншого боку треба констатувати факт, що значний масив даних щодо прижиттєвих поранень залишається непоміченим, бо охоплення антропологічними дослідженнями матеріалів в Україні на вкрай низькому рівні. Тому, як правило, фіксуються тільки очевидні ознаки поранень, серед яких травми черепу та наконечники стріл, що було зафіксовано безпосередньо в кістяку. Саме на основі аналізу наконечників стріл, якими було вражено небіжчиків, В.І. Клочко зробив висновки, що воєнні конфлікти мали місце як у середині катакомбної культурної області, так і з представниками інших культур. Окремої уваги заслуговують дослідження В.І. Клочка булав часів енеоліту-бронзи. Науковцем було виділено основні типи булав і проведено порівняльну характеристику цього елементу озброєння Klochko Viktor I. Maces of the Neolithic-Bronze Age of the Northern Pontic Region. Baltic-Pontic studies. 2002. Vol. 11, s. 22-30.. Доцільно звернути увагу на те, що булави в науковій літературі ще не знайшли одностайної інтерпретації. В окремих дослідженнях вони розглядаються в якості елементу збройного комплексу, в інших - у якості інсигній влади, у третіх вбачається їхнє подвійне призначення - і в якості символу влади, і в якості зброї. Необхідно зупинитись на статті В.І. Клочка та С.Ж. Пустовалова, яка безпосередньо присвячена військовій справі катакомбної культурної області. За матеріалами поховань науковці проаналізували весь наявний збройний комплекс і здійснили реконструкцію організації війська. Треба зазначити, що деякі висунуті в статті припущення мають дискусійний характер, зокрема щодо використання бойових колісниць та етнічний принцип побудови війська Клочко В.І., Пустовалов С.Ж. До реконструкції озброєння та військової справи катакомбного суспільства північного Причорномор'я. Праці центру пам'яткознавства. Київ, 1992. С. 118-139.. Значний внесок у розробку питання військової справи зроблено С.М. Санжаровим. Науковець присвятив свої дослідження вивченню реманенту для виготовлення зброї, які доводять існування спеціалізації в ремісничій сфері, а саме появу зброярів Санжаров С.Н. О некоторых аспектах изучения катакомбных производственных наборов «стрелочников». Древнее производство, ремесло и торговля по археологическим данным: тез. докл. IV конф. молодых ученых ИА АН СССР. Москва, 1988. С. 26.. Також дослідник приділив значну увагу класифікації кам'яних сокир. Наразі можна констатувати факт, що запропонована С.М. Санжаровим класифікація чи не єдина, яка є у розпорядженні наукової спільноти Санжаров С.Н. Каменные сверленные топоры-молотки Донбасса. Российская археология. 1992. № 3. С. 165-173.. Типологічний аналіз збройного комплексу катакомбної культури здійснила В.Я. Стьоганцева Стёганцева В.Я. Военное дело в эпоху ранней и средней бронзы на юге Восточной Европы. Военная археология. Оружие и военное дело в исторической и социальной перспективе: матер. междунар. конф. Санкт-Петербург, 1998. С. 53-55.. Найбільш ґрунтовна робота щодо етимології війни та її причин здійснена В.О. Шнірельманом. Саме підходи до причин війни, запропоновані науковцем, є базисом для здійснення аналізу причин війни для донецько-донської катакомбної культури Першиц А.И., Семенов Ю.И., Шнирельман В.А. Война и мир в ранней истории человечества. Т. 1. Москва, 1994. 419 с..

Метою статті є аналіз причин воєнних конфліктів в катакомбному світі крізь призму підходів, запропонованих В.О. Шнірельманом.

Виклад основного матеріалу

В.О. Шнірельманом було запропоновано п'ять основних підходів до причин воєнних конфліктів в історії людства. Ці підходи мають узагальнений характер і фактично мають відношення до всіх періодів історії. Але кожна окрема доба та кожна археологічна культура мають свої особливості, зокрема рівень соціального та технічного розвитку, форма господарства тощо. Саме тому є нагальна необхідність проведення аналізу можливих причин воєнних конфліктів для окремих культур, зокрема донецько-донської катакомбної культури.

Психологічний підхід. Психологічний підхід розглядає першопричини виникнення війни як вроджений потяг до агресії кожного індивіду. Найбільше в цьому аспекті природу людської ворожості розглядали в межах психоаналітичного напряму в психології. Родоначальник психоаналізу З. Фройд визначав у людини два базові інстинкти: інстинкт до створення (сексуальна енергія) й інстинкт до руйнування (енергія агресії) Фрейд З. Я и Оно: Сочинения. Харьков, 1998. С. 147.. Е. Фромм, аналізуючи агресивну поведінку народів, що перебувають на початкових стадіях соціального та політичного розвитку, доходить висновку, що людина споконвічно вела війни з представниками свого виду, і тому в неї розвивалась вроджена тяга до вбивства. Проте дослідник наголошує, що у первісних людей війни були рідкісними, а загарбницькі походи не мали місця взагалі. Це був скоріше захист свого укладу, територій та угідь. Аналізуючи сучасне йому австралійське плем'я, яке перебувало на рівні свого розвитку близько до первісного ладу, Е. Фромм доводить, що вони не мають загальної стратегії, постійного військового керівництва. І взагалі ці конфлікти мають дуже локальний характер Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. Пер. с англ. Э.М. Телятникова, Т.В. Панфилова. Москва, 1994. С. 92-94.. Враховуючи, що поховання з ознаками поранень у катакомбній культурній області не є чисельними, а скоріше носять поодинокий характер, то це цілком підтверджує анонсовану Е. Фроммом «локальність конфліктів». До того ж масштабні воєнні конфлікти вимагали б масових поховань, тобто фактично масових, «братських» могил, що взагалі не фіксується в ареалі донецько-донської катакомбної культури. Натомість маємо доволі складний поховальний обряд, що підкреслює значимість обряду переходу в цій культурі, тому вважати, що після масштабних битв використовувався інший спосіб поховань, наприклад, трупоспалення, не доречно.

Розуміючи під агресією поведінку, метою якої є підкорення інших людей своїй волі чи оволодіння певними об'єктами, психологічний підхід не може в повній мірі пояснити природу та першопричини війни, адже здебільшого пояснює деструктивно-агресивну поведінку окремих індивідів. Психологічний підхід у цілому акцентує увагу на вроджених агресивних поведінкових реакція особистості та може пояснити такі агресивні дії, як кровна помста чи агресія з наміром особистого збагачення. Агресія на рівні воєнного конфлікту, крізь призму психологічного підходу, може пояснювати причини війн на більш пізніх етапах розвитку суспільства, коли з'являється інституція влади та чітка ієрархія, коли підлеглі повністю підкорені волі володаря, який у свою чергу реалізує свої агресивні тенденції через них. Такі війни можливі за умови існування цивілізації. Проте, беручи до уваги відсутність стійкого державного апарату скотарів середньобронзової доби, психологічний підхід лише частково пояснює виникнення воєнних конфліктів.

Етологічний підхід. Етологічний підхід також пояснює першопричину виникнення війни вродженими якостями. Але якщо психологічний підхід здебільшого акцентує увагу саме на поведінкових реакціях, які людина як має від народження, так і набуває в процесі соціалізації та виховання, етологічний підхід зосереджує увагу виключно на вроджених інстинктах, до того ж екстраполюючи інстинктивні реакції тварин на людей. Прихильники етологічного підходу вбачають дуже тісний зв'язок у поведінці тварин і людей. Дослідники, зокрема К. Лоренц, Н. Тиберген, дійшли висновку, що тварини, як взагалі і люди, прагнуть до внутрішньовидового об'єднання, яке дає ряд переваг. Перш за все це можливість більш ефективно захищатись від хижаків чи представників того ж виду з інших зграй Тинберген Н. Поведение животных / Пер. с англ. О. Орлова и Е. Панова; Предисл. канд. биол. наук К.Э. Фабри. Москва, 1978. С. 149-150.. У цьому було підмічена соціальна поведінка тварин, яка багато в чому співпадає з прагненням людини до групування.

У межах етологічного підходу в більшому ступені приділяється увага внутрішньовидовій агресії, адже агресивна поведінка між різними видами є поширеною і, як правило, лежить у площині захисту від хижаків. Внутрішньовидова агресія, якою безперечно є деструктивно-агресивна поведінка людини під час воєнних конфліктів, також спостерігається у тварин. Зокрема дослідниками було виділено два головних мотиви такої поведінка, а саме боротьба за території та за самок Тинберген Н. Социальное поведение животных / Пер. с англ. Ю.Л. Амченкова; Под ред. акад. РАН П.В. Симонова. Москва, 1993. С. 13-16.. Необхідно акцентувати увагу на тому, що поняття «територія» в межах розуміння причин агресивної поведінки має доволі глибокий вимір. Під територією необхідно розуміти той ареал, який здатен прогодувати окрему общину чи плем'я. Тому територіальне питання майже завжди було доволі гострим як за часів привласнюючої економіки, коли певна територія мала забезпечувати групу людей необхідною кількістю промислових тварин, так і за часів відтворювальної економіки, коли територія повинна мати відповідну кількість якісних орних земель чи угідь для випасу худоби. Здійснюючи екстраполяцію основних концептів цього підходу можна дійти висновку, що він у територіальному аспекті цілком може пояснити воєнні конфлікти, коли представники одного племені починали використовувати угіддя іншого. Це цілком могло спричинити локальний конфлікт, наслідком якого може бути або втрата угідь, або їхній захист, що зрештою забезпечує виживання племені. Воєнні конфлікти через прагнення володіння жінками наразі важко реконструювати, адже не можна відкидати можливість внутрішньогрупових шлюбів. Агресивна поведінка через жінок скоріше за все мала індивідуальний характер і зовсім не стосувалась усієї групи.

Культурологічний підхід. Зовсім на інших основах базується позиція культурологічного підходу, засновники якого фактично відкидають вплив уроджених інстинктів як першопричини початку війн. Цілком можна погодитись з головним постулатом про те, що війна ведеться не окремими особистостями. Вона ведеться певними соціальними групами Першиц А.И., Семенов Ю.И., Шнирельман В.А. Война и мир в ранней истории человечества. Т. 1. Москва,1994. С. 20.. Фактично цей підхід підтверджує наведені вище тези про те, що війна не може мати в основі індивідуальну агресивність, яка зумовлена біологічними або психологічними чинниками, особливо на додержавному етапі розвитку людства. Виходячи із визначених понять «війна» та «воєнний конфлікт», саме залучення окремої групи до ведення військових дій може вважатись воєнним конфліктом. Агресія у вигляді кровної помсти, сутичок із застосуванням зброї за жінок або особистої наживи не може вважатись воєнним конфліктом. Саме тому перехід від індивідуально-особистісних причин воєн до соціально-групових зумовлює актуальність цього підходу. Один із засновників цього підходу Л. Уайт зазначав, що культура не існує без людей, які утворюють соціум і оголошують війни Лесли А. Уайт. Наука о культуре URL: https://lib.uni-dubna.ru/search/files/phil ant cult1/~phil ant cult1.htm#16 (дата звернення 12.06.2023).. Представники соціальної антропології пішли далі у розумінні сутності впливу культури на соціум. Зокрема було виділено чотири типи культури: допервісна, первісна, воєнна та релігійна Feibleman J. The Theory of Human Culture. N.Y., 1968. P. 125-150. URL: https://muse.jhu.edu/article/639068/pdf (дата звернення 10.06.2023).. Центральною віссю диференціації типів культур, які еволюціонують, є зміни взаємозв'язків між індивідом і своєю соціальною групою. На допервісному рівні головним виступає цінність окремої людини для соціуму, на первісному - на скільки людина інтегрована у суспільство та підкоряється наявним нормам, на воєнному - на скільки людина підкорена владі та виконує свої функції, на релігійному - на скільки людина служить певному культові. У даному випадку найбільше нас цікавить воєнний тип культури та визначити, чи катакомбна спільнота відповідала йому, чи досягла цього рівня соціально-економічного розвитку. Воєнна культура, на думку дослідників, перш за все полягає у двох компонентах: торгівля та війна. Остання покликана захопити торговельні шляхи та нові території. Аналізуючи уклад життя катакомбної спільноти не можна говорити про функціонування торгівлі в чистому вигляді, проте наявність окремих матеріалів та артефактів указують на наявність бартерного обміну з людністю Кавказу, а подекуди і Балкан. У переважній більшості тут мова йде про сировину, а не про вироби. Найчастіше це фіксується по відношенню до кременю та бронзи, аналіз складу яких дозволяє з'ясувати джерело видобутку. Раніше було визначено, що загарбницькі походи не були притаманні катакомбникам, тому наразі доцільно говорити, що за часів середньої бронзи тільки відбувався перехід від первісного до воєнного типу культури. Проте визнання факту функціонування в катакомбному суспільстві первісного типу культури підтверджує можливість воєнних конфліктів, адже саме на цьому еволюційно-культурному етапі розвитку ключовою є інтеграція людини в соціум, що зрештою може забезпечити формування окремих груп для ведення військових дій. Таким чином, культурологічний підхід, в основі якого лежить соціальна антропологія, дозволяє розглядати війну не як особистісні прояви агресії, а як соціальний феномен, яким вона безперечно і є.

Неоеволюціоністський підхід. Неоеволюціоністський підхід ґрунтується на трьох основних критеріях: організаційно-структурному, причинно-цільовому, військово-технічному. З точки зору організаційно-цільового критерію будь-яка кровна помста, войовнича поведінка заради наживи чи жінок не може вважатись ані війною, ані військовим конфліктом. Усе це є індивідуальна агресія. Війною та воєнним конфліктом може вважатись лише агресія, у якій беруть участь автономні групи Першиц А.И., Семенов Ю.И., Шнирельман В.А. Война и мир в ранней истории человечества. Т. 1. Москва, 1994. С. 25.. Наразі доволі важко оцінити кількісний склад груп катакомбної спільноти, яка брала участь у воєнних конфліктах. Проте наявність ремісничої спеціалізації - зброярів - указує на те, що питання військової справи було актуалізованим, а виготовляти зброю виключно для індивідуальних потреб недоцільно, тому можна вважати, що у сутичках участь брала певна частина общини. Причинно-цільовий критерій найбільш повно відкриває сутність причин воєнних конфліктів. В основі критерію лежить мета воєнних дій, яка здебільшого розглядається у площині грабунку та територіальних захоплень. У цьому аспекті на перший план виходить форма господарства катакомбної культури - скотарство. Головною цінністю скотарів є худоба. Цей «продукт» легко відчужувати у будь-який момент на відміну від землеробських культур, адже у цьому випадку присутнє обмеження в часі, а саме період врожаю. Худоба ж може бути захопленою у будь-яку пору року. Також доцільно відмітити, що продукція землеробства потребує значних зусиль для транспортування. Звісно, візки та волокуші були відомі катакомбникам, проте це все одно викликає певні труднощі. Худоба ж переганяється без будь-яких труднощів. Територіальні претензії також могли мати місце в катакомбному суспільстві. Зазвичай кочове скотарство вимагає значних пасовиськ, тому кожна община мала контролювати свої угіддя та не допускати на них чужинців. Також доцільно відмітити, що не всі угіддя мають однакову цінність. Наприклад, улоговини річок і заплави мають більшу цінність, адже мали значне зрошення, тому являли собою значні запаси кормів для худоби. Також ці низини були краще захищені від вітру і могли мати менший сніговий покрив взимку, тому худоба могла легше дістатись до кормів. Можливо, саме контроль за такими територіями, які являли більшу цінність, і ставав причиною воєнних конфліктів. Третій критерій - військово-технічний - розкриває причини воєнних конфліктів як досягнення певного рівня технічного розвитку, так званого «військового горизонту» Першиц А.И., Семенов Ю.И., Шнирельман В.А. Война и мир в ранней истории человечества. Т. 1. Москва, 1994. С. 145.. Військовий горизонт передбачає виокремлення професійних воїнів із загальної структури соціуму, а також наявність професійної зброї. Спробуємо коротко відреагувати на два з цих положення військового горизонту. Насамперед треба наголосити, що окремі дослідники, зокрема С.Ж. Пустовалов, Д.І. Кравець, вважають, що таке виокремлення відбулось, проте наразі вважати це доведеним і достатньо аргументованим не варто. Скоріше за все воєнні функції виконували дорослі чоловіки, можливо з певного віку після обряду ініціації. Друге положення зосереджене в площині наявності професійної зброї. З цього приводу доречно звернутись до класифікації зброї С. Венцла, який виділяє спеціалізовану зброю (не може використовуватись в інших сферах діяльності, виключно у військовому, наприклад, мечі), неспеціалізовану (може використовуватись як у військовій справі, так і в інших сферах, наприклад, у полюванні чи господарстві - сокири, лук зі стрілами тощо) та випадкову зброю (та, якою можна завдати враження супротивнику, але ці предмети попередньо не оброблялись, наприклад, палиця, камінь) Vencl Sl. War and Warfare in Archaeology. Journal of Anthropological Archaeology. 1984. V. 3. № 2.. Збройний комплекс донецько-донської катакомбної культури у своєму арсеналі має лук зі стрілами, кам'яні сокири-молоти, бронзові сокири, списи-дротики, ножі (збройний комплекс представлено без урахування булав, адже цей компонент не має однозначного тлумачення), тобто професійної, спеціалізованої зброї в арсеналі катакомбників не виявлено. Виходячи з цього можна говорити про те, що донецько-донська катакомбна культура не досягла рівня військового горизонту.

функціоналістський підхід. Зазначений підхід можна вважати комплексним, бо розглядає причини війни крізь призму таких категорій як економічна, демографічна, каральна та психологічна Першиц А.И., Семенов Ю.И., Шнирельман В.А. Война и мир в ранней истории человечества.

Т. 1. Москва, 1994. С. 28-34.. Економічна категорія була ґрунтовно розглянута вище, тобто ця категорія передбачає грабунок і контроль за ресурсами, що забезпечують нормальне економічне функціонування общини. Демографічна категорія передбачає підтримку балансу народонаселення за рахунок воєнних конфліктів. Вважати цю категорію провідною наразі недоцільно, адже жодних вказівок щодо наявного перенаселення за часів середньої бронзи немає. До того ж фіксуються лише поодинокі поховання з ознаками поранення, що свідчить про локальність і короткотривалість конфліктів, тому одиночні втрати не могли мати потужний вплив на баланс населення. Проте якщо розглянути цю категорію більш ширше, а саме з позиції рівномірного розселення, то саме воєнні конфлікти сприяли цьому процесу, адже взяття під контроль окремих територій скоріше за все відбувалось військовим шляхом і відповідно відбувалось розселення. Категорія «каральності» передбачає встановлення соціальної справедливості, проте на основі виключно археологічних джерел визначити встановлення соціальної справедливості шляхом воєнних конфліктів важко, або навіть неможливо. Психологічний критерій детально було розглянуто вище, і він головним чином передбачає природну людську агресивність. Тож фактично можна вважати, що функціоналістський підхід вбирає основні положення раніше розглянутих підходів і дозволяє поглянути на проблему причин воєнних конфліктів узагальнено.

Висновки

Аналіз причин воєнних конфліктів за часів середньої бронзи степової смуги свідчить про комплексність цієї проблеми. Жоден із запропонованих підходів повністю не розкриває можливі причини виникнення війн і не може розглядатись у якості вичерпного й аксіоматичного. З іншого боку, на особливу увагу заслуговує неоеволюціоністський підхід, який відкидає розуміння війни в якості індивідуальної агресії, пропонує акцентувати увагу на економічному та технічному боці проблеми. З господарсько-економічної точки зору скотарство є одночасно прогресивним видом господарства і тим видом господарства, який певним чином спонукає до військових дій. Аналіз технічного рівня розвитку у військовій сфері донецько-донської катакомбної культури свідчить про те, що вони не досягли рівня військового горизонту та виокремлення професійних військових із соціуму ще не відбулось, тому у воєнних конфліктах брали участь ополченці з числа дорослого чоловічого населення.

Отримані результати теоретичного аналізу причин воєнних конфліктів донецько-донської катакомбної культури можуть бути використані при здійсненні соціальних реконструкцій суспільного ладу катакомбної культурної області, а також при вивченні військової справи цієї археологічної культури.

References

1. Bratchenko, S.N. (1989). Luk i strily doby eneolitu - bronzy Pivdnia Skhidnoi levropy [Bow and arrows of the Eneolithic period - bronzes of the South of Eastern Europe]. Arkheolohiia, 4, 70-82 [in Ukrainian].

2. Bratchenko, S.N. (2006). Levencovskaya krepost'. Pamyatnik kul'tury bronzovogo veka [Leventsovskaya fortress. Monument of culture of the Bronze Age]. Materiali ta doslidzhennya z arheologiiSkhidnoi Ukraini: Zbirnik naukovih prac'. Lugans'k [in Russian]

3. Klochko, V.I. (1996). Ozbroiennia ta viiskova sprava davnoho naselennia Ukrainy (5000-900 rr. do R.Kh.) [Armament and military affairs of the ancient population of Ukraine (5000-900 BC)]. Kyiv [in Ukrainian].

4. Klochko, V.I. & Pustovalov, S.Zh. (1992). Do rekonstruktsii ozbroiennia ta viiskovoi spravy katakombnoho suspilstva pivnichnoho Prychornomor'ia [To the reconstruction of weapons and military affairs of the catacomb society of the northern Black Sea region]. Pratsi tsentru pam'iatkoznavstva, 118-141 [in Ukrainian].

5. Lesli A. Uait. Nauka o kulture [Cultural Science]. URL: https://lib.unidubna.ru/search/files/phil ant cult1/~phil ant cult1.htm#16 [in Russian].

6. Pershits, A.I., Semenov, Yu.I. & Shnirelman, V.A. (1994). Voina i mir v rannei istorii chelovechestva [War and peace in early human history]. T. 1. Moskva [in Russian].

7. Sanzharov, S.N. (1992). Kamennye sverlennye topory-molotki Donbassa [Stone drilled axeshammers of Donbass]. Rossiiskaia arkheologiia, 3, 160-177 [in Russian].

8. Sanzharov, S.N. (1988). O nekotorykh aspektakh izucheniia katakombnykh proizvodstvennykh naborov «strelochnikov» [On some aspects of the study of catacomb production sets of "switchmen"]. Drevnee proizvodstvo, remeslo i torgovlia po arkheologicheskim dannym: tez. Dokl. IVkonf. molodykh uchenykh IA ANSSSR, 25-27 [in Russian].

9. Stegantseva, V.Ya. (1998). Voennoe delo v epokhu rannei i srednei bronzy na iuge Vostochnoi Evropy [Warfare in the Early and Middle Bronze Age in the South of Eastern Europe]. Voennaia arkheologiia. Oruzhie i voennoe delo v istoricheskoi i sotsialnoi perspektive. mater. mezhdunar. konf. Sankt-Peterburg, 52-57 [in Russian].

10. Tinbergen, N. (1978). Povedenie zhivotnykh. Per. s angl. O. Orlova i E. Panova; Predisl. kand. biol. nauk. K.E. Fabri. Moskva [in Russian]

11. Tinbergen, N. (1993). Sotsialnoe povedenie zhivotnykh [Animal behavior]. Moskva [in Russian]

12. Freid, Z. (1998). Ya i Ono: Sochineniia [I and It: Essays]. Kharkov [in Russian].

13. Fromm, E. (1994). Anatomiia chelovecheskoi destruktivnosti [Anatomy of human destructiveness]. Moskva [in Russian].

14. Feibleman, J. (1968). The Theory of Human Culture. N.Y., P. 125-150. URL: https://muse.jhu.edu/article/639068/pdf

15. Razumov, S.M. (2011). Flint artefacts of Northern Pontic populations of the Early and Middle Bronze Age: 3200-1600 BC. Baltic-Pontic Studies, 16 [in Polish].

16. Vencl, Sl. (1984). War and Warfare in Archaeology. Journal of Anthropological Archaeology, 3, 2 [in English].

Размещено на Allbest.ru