"Історія мігранта": форми збору даних та способи їх представлення у наукових публікаціях

Третій спосіб -- агрегування кількісних даних -- найпоширеніший стосовно висвітлення історій родинної міграції, зокрема, через таблиці, які акумулюють дескриптивну статистику або наслідки регресії, отримані з множини (як правило, сотні) кейсів. Безпосередня візуалізація результатів відбувається через описану вище діаграму Лексіса або, рідше, гістограми. Графіки історії міграції та календарі історії подій, як відзначають дослідники, методично обмежені, аби інформаційно коректно донести дані у візуальній формі в цій ситуації, оскільки досить складно уявити, як буде показано десятки/сотні траєкторій в єдиному форматі, уникаючи нашарування ліній, на противагу до діаграми Лексіса, де таке „нашарування” є звичайним явищем, що сигналізує про повторюваність тенденції і її інтенсивність у конкретній точці за координатами двох, закладених для аналізу, осей-критеріїв. При цьому важливо (аби це реалізувати), щоб сприйняття міграційної історії було за умови „одне переміщення на одну особу”, що цілком корелюється з великими за масштабами опитуваннями, де респондентів запитують зазвичай про перший або останній переїзд (альтернативно можна користуватися даними з реєстрів, які фіксують міграційні зміни в країні або надають право на офіційне проживання). Загалом, відповідна діаграма ефективна саме тоді, коли науковець має справу зі сукупними даними у двовимірному обмеженні, що дає змогу розглядати їх у зв'язку зі змінами у певній сфері держави, зокрема, в політиці в межах дій уряду стосовно імміграційної діяльності, мультикультуралізму і т. д. Як наслідок, вона відіграє місце транслятора загального уявлення про варіативність респондентів, де імміграція кожного індивіда може представлятися як маркер. Таким чином, в межах агрегації доречніше вдаватися до сепарації між діаграмами, з одного боку, та календарями і графіками, з іншого, в процесі збору та висвітлення інформації, проте однозначно, якщо спробувати обійтися лише одним з них, то дослідження приречене на невдачу: або будуть зібрані дані і нечітко візуалізовані, або ж саме графічне відображення ґрунтуватиметься на некоректних даних.

Урешті-решт, четвертий і найменш уживаний спосіб наведення даних є формат інформаційної довідки, ідея якої імпліцитно висвітлена у тексті. Це є така позатекстова інформація, що допоміжно повинна вказувати на корінь проблеми, яка вивчається; чи відповідну контекстуалізацію у зв'язку з теорією і практикою; чи розширювати ключові аспекти, що вміщені до основного тексту, підсилюючи їх аргументацію. При цьому, її обсяг і деталізація буде корелюватися з тим, який рівень (на думку науковця) обізнаності з темою є у читача -- іншого вченого або пересічного зацікавленого індивіда. Проте, незважаючи на попередній момент, ці дані оптимально мають бути лаконічними, чіткими та зрозумілими без тексту, що подається у публікації, бо центральний текст має сконцентруватися на описі тієї цінності/значущості, яка вкладається, як правило, в нетекстовий елемент. У наведенні даних з міграційних історій такий спосіб, як демонструє велика кількість досліджень Зокрема, це яскраво демонструють роботи Й. Карлінга, який часто апробовував звичайні анкети, календарі історії життя та графіки історії міграції для збору даних, з одного боку, і тематичні розвідки -- з використанням власних класифікацій та агрегації кількісних даних у них - для їхнього дослідницького представлення, з іншого. І багато науковців (К. Малдер, Р. Кінг, Р. Лукас, В. Дейкстра, Н. Ван Гер та ін.) наслідують його приклад., не поширений. Це пояснюється тим, що якісні дослідження дають великий обсяг текстових даних, частина яких графічно візуалізується, проте досі залишається основним матеріалом. Як наслідок, ця „додаткова” інформація -- це зведені в іншу форму репрезентації ключові дані, аби не переобтяжувати статтю одним (текстовим) типом інформації і зробити її комплексно зрозумілішою. Так, „історія мігранта” як конструкція розкривається виключно цілісно, а тому те, що не ввійшло до неї, стає нерелевантним (другорядним), тобто тією часткою даних, які набувають статусу „додаткових”. Учені завжди „тримають” їх у своїй пам'яті напоготові, аби за дослідницької потреби ввести в „експлуатацію”.

Висновки

Сьогодні дедалі чіткішим і зрозумілішим стає той факт (принаймні для зарубіжних розвідок), що „історія мігранта” -- це широке інформаційне підґрунтя у вивченні міграційних процесів, явищ й індивідуального/групового/колективного досвіду осіб, що переміщуються. Завдяки різним методологічним інструментам, що доступні вченим, науковці мають змогу не лише якісно зібрати ці дані, але й ефективно і доречно їх подавати у своїх дослідженнях. При цьому, така опція альтернативності у виборі знаряддя -- форми збору даних -- сприяє підвищенню безпосередньої цінності, здобутої інформації та її точності. Апробуючи, зокрема, такі нові для української науки методи, як календарі історії подій або графіки історії міграції, можна досягати подвійного аналітичного ефекту: ґрунтовнішого збору даних, що отримані від респондентів, через вищий ступіть репрезентації спогадів та оптимальнішої манери висвітлення їх міграційних історій завдяки графічній візуалізації, що дозволяє зробити ці дослідження менш переобтяженими текстом, оскільки нетекстові елементи -- таблиці, графіки, діаграми, зображення -- це речі, за допомогою яких міграціологи (і не лише вони) можуть досягнути лаконічності і чіткості думки, не множачи словесних сутностей. Читачі, у свою чергу, можуть осмислювати відповідні моменти на побутовому рівні, чим усвідомлювати ті або інші питання через багатовимірність проблематики, а тому розширювати її межі -- суспільне охоплення. Зважаючи на останній аспект, історії міграції українських вимушено переміщених осіб, котрі постраждали від повномасштабного вторгнення в Україну військ держави-агресора Росії, можуть бути почутими на весь світ. Але для того, щоб це відбулося конструктивніше та впливовіше у різних контекстах -- правовому, політичному, культурному і т. д., -- слід, щоб український дослідник інтенсивніше долучався би до використання методологічного інструментального різноманіття, яке вже апробовано зарубіжними науковцями.

У статті досягається поставлена мета -- показано, які три форми збору міграційних історій нині переважають під час дослідницького вибору науковця-міграціолога, зважаючи на ті чи інші сильні та слабкі сторони кожної з них. Іншим питанням було висвітлити те, як можна завдяки чотирьом способам навести дані з цих історій у наукових публікаціях. При цьому, підсилюючим ефектом -- як аргумент -- стали безпосередні роботи, що демонструють логіку відповідного розгляду, а також графічна візуалізація, властива певному формату. Сукупно все це сприяє розширенню поглядів на інструментальні можливості під час вивчення „історій мігрантів”, а тому містить у собі практичну актуальність у вигляді об'єктивації історичної правди з життя українських мігрантів.

Перспективи подальших досліджень. Зважаючи на специфіку проблеми, яка висвітлювалася, слід виокремити низку наступних дослідницьких аспектів, на які доречно звернути увагу у майбутньому. По-перше, методологічний, де науковці здатні будуть відкрити дискусію щодо процесу інтеграції нових інструментів у вивченні міграційних історій у межах „української школи”, куди можна віднести багатьох суспільствознавців, окреслюючи як вузькосоціологічний наголос апробації, так і міждисциплінарний. По суті, це даватиме імпульс до практичного освоєння цих методів у польових розвідках. Тому висновки з їхнього використання було б цікаво порівняти, аби здійснити якісний аналіз здобутих результатів „до” та „після” розширення методологічного інструментарію.

По-друге, концептуальний, який характеризуватиметься тим, що здобуті дані можуть стати дійсно новою базою для вияву закономірностей розвитку процесів з переміщення осіб, класифікацій їх різноманітних особливостей та навіть дескрипцію якісно іншого типу мігранта, що з'являється у Європі після подій лютого 2022 р.

І, нарешті, по-третє, політико-практичний, що полягатиме у зборі інформації та її групуванні у форматі доказів -- свідчень очевидців, які потенційно будуть документально використовуватися і під час міжнародного трибуналу (як уже історично було), і для просвітницької мети всередині країни і зовні, аби консолідувати думки і ставлення світової спільноти щодо подій минулорічної давності: до часу завершення та наслідків, що спричинила ця агресія. Не менш важливим напрямом будуть спільні розвідки українських науковців з міжнародними колегами, які можуть поєднувати описані вище аспекти або генерувати інший погляд на цю проблематику, однак у центрі залишаться історії тих самих українських мігрантів.

Бібліографічні посилання / References

1. Гнатюк В. „Усна історія” як концептуальна форма у вивченні історичних питань (на прикладі Голодомору 1932-1933). Збірник наукових праць „Національна пам'ять” (на вшанування жертв тоталітаризму). Частина VI. Львів: Друкарня ЛНМУ імені Данила Галицького, 2023. С. 27-33.

2. Hnatiuk V. „Usna istoriia” yak kontseptualna forma u vyvchenni istorychnykh pytan (na prykladi Holodomoru 1932-1933). Zbirnyk naukovykh prats „Natsionalna pam'iat” (na vshanuvannia zhertv totalitaryzmu). Chastyna Vl. Lviv: Drukarnia LNMU imeni Danyla Halytskoho, 2023. S. 27-33. („Oral history” as a conceptual form in the study of historical issues (on the example of the Holodomor of 1932-1933).

3. Комплексні вимірювальні інструменти в соціологічних дослідженнях: розроблення, адаптація, обґрунтування / ред.: Є. Головаха, С. Дембіцький. Київ: Інститут соціології НАН України, 2022. 405 с.

4. Kompleksni vymiriuvalni instrumenty v sotsiolohichnykh doslidzhenniakh: rozroblennia, adaptatsiia, obgruntuvannia / red.: Ye. Holovakha, S. Dembitskyi. Kyiv: Instytut sotsiolohii NAN Ukrainy, 2022. 405 s. (Complex measuring instruments in sociological researches: development, adaptation, justification).

5. Ключковська І., П'ятковська О., Марусик Ю., Гойсан В., Жилич Х., Качур Дз. Українці Південно-Африканської Республіки: суспільство, ідентичність, майбутнє. Результати дослідження. Львів: Колор ПРО, 2020. 262 с.

6. Kliuchkovska I., P'iatkovska O., Marusyk Yu., Hoisan V., Zhylych Kh., Kachur Dz. Ukraintsi Pivdenno-Afrykanskoi Respubliky: suspilstvo, identychnist, maibutnie. Rezultaty doslidzhennia. Lviv: Kolor PRO, 2020. 262 s. (The Ukrainians of South African Republic: Society, Identity, Future).

7. Ключковська І., П'ятковська О., Марусик Ю., Черепенчук В., Манюк Х. Українці Туреччини: суспільство, ідентичність, майбутнє. Результати дослідження. Львів: Колор ПРО, 2022. 315 с.

8. Kliuchkovska I., P'iatkovska O., Marusyk Yu., Cherepenchuk V., Maniuk Kh. Ukraintsi Turechchyny: suspilstvo, identychnist, maibutnie. Rezultaty doslidzhennia. Lviv: Kolor PRO, 2022. 315 s. (The Ukrainians of Turkey: Society, Identity, Future).

9. Маєрчик М. Польові дослідження: проблема достовірності й порозуміння. Народна творчість та етнографія. 2003. № 5-6. С. 82-85.

10. Maierchyk M. Polovi doslidzhennia: problema dostovirnosti y porozuminnia. Narodna tvorchist ta etnohrafiia. 2003. No. 5-6. S. 82-85. (Field researches: the problem of credibility and understanding).

11. Auriat N. „My wife knows best”. A comparison of event dating accuracy between the wife, the husband, the couple, and the Belgium population register. Public Opinion Quarterly. Oxford : Oxford University Press. 1993. No. 57. P. 165-190.

12. Auriat N. Who forgets? An analysis of memory effects in a retrospective survey on migration history. European Journal of Population. New York: Springer. 1991. No. 7. P. 311-342.

13. Axinn W., Pearce L., Ghimire D. Innovations in life history calendar applications. Social Science Research. Cambridge : Academic Press. 1999. No. 28. P. 243-264.

14. Belli R., Callegaro M. The emergence of calendar interviewing: a theoretical and empirical rationale. Calendar and Time Diary Methods in Life Course Research. Thousand Oaks: Sage, 2009. P. 31-52.

15. Belli R., Shay W., Stafford F. Event history calendars and question list surveys. A direct comparison of interviewing methods. Public Opinion Quarterly. Oxford: Oxford University Press. 2001. No. 65. P. 45-74.

16. Bernard H., Killworth P., Kronenfeld D., Sailer L. The problem of informant accuracy. The validity of retrospective data. Annual Review of Anthropology. San Mateo: Annual Reviews. 1984. No. 13. P. 495-517.

17. Bilsborrow R., Hugo G., Oberai A., Zlotnik H. International Migration Statistics. Guidelines for Improving Data Collection Systems. Geneva: International Labour Office, 1997. 436 p.

18. Boyle P., Halfacree K., Robinson V. Exploring Contemporary Migration. Harlow: Longman, 1998. 296 p.

19. Carling J. Collecting, analysing and presenting migration histories. Handbook of research methods in migration. Cheltenham, Northampton: Edward Elgar Publishing. 2012. P. 137-162.

20. Carling J. Mother-child trajectories in Cape Verdean transnational families. Paper presented at Transnational Parenthood and Children-Left-Behind. Oslo: Peace Research Institute Oslo (PRIO), 2008.

21. Carling J. Towards a demography of immigrant communities and their transnational potential. International Migration Review. New York: SAGE Publications. 2008. No. 42. P. 449-475.

22. Cicirelli V. Sibling Relationships across the Life Span. New York: Plenum Press, 1995. 266 p.

23. Cohen J., Sirkeci I. (Eds.). Handbook of Culture and Migration. Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2021. 480 p.

24. Dijkstra W., Smit J., Ongena Y. An evaluation study of the event history calendar. Calendar and Time Diary Methods in Life Course Research. Thousand Oaks: Sage, 2009. P. 257-276.

25. Eltringham N. „We are not a Truth Commission” Fragmented Narratives and the Historical Record at the International Criminal Tribunal for Rwanda. Journal of Genocide Research. London : Routledge Taylor and Francis Group. 2009. No. 11. P. 55-79.

26. Fiddian-Qasmiyeh E., Loescher G, Long K., Sigona N. (Eds). The Oxford Handbook of Refugee and Forced Migration Studies. Oxford: Oxford University Press, 2014. 784 p.

27. Freedman D., Thornton A., Camburn D., Alwin D., Young-DeMarco L. The life history calendar: a technique for collecting retrospective data. Sociological Methodology. Washington: American Sociological Association. 1988. No. 18. P. 37-68.

28. Hagerstrand T. Diorama, path and project. Human Geography. An Essential Anthology. Oxford: Blackwell, 1996. P. 650-674.

29. Harris D., Parisi D. Adapting life history calendars for qualitative research on welfare transitions. Field Methods. New York: SAGE Publications. 2007. No. 19. P. 40-58.

30. King R., Skeldon R., Vullnetari J. Internal and international migration: Bridging the theoretical divide. Paper presented at Theories of Migration and Social Change. Oxford: Oxford University Press, 2008.

31. Lucas R. Migration (draft questionnaire modules). Designing Household Survey Questionnaires for Developing Countries. Washington, DC: The International Bank for Reconstruction and Development. 2000. No. 3. P. 333-348.

32. Miller D., Miller L. Survivors: An Oral History of the Armenian Genocide. Los Angeles: University of California, 1999. 274 p.

33. Mulder C. The family context and residential choice: a challenge for new research. Population, Space and Place. New Jersey: Wiley. 2007. No. 13. P. 265-278.

34. Mulder C., van Ham M. Migration histories and occupational achievement. Population, Space and Place. New Jersey: Wiley. 2007. No. 11. P. 173-186.

35. Reed H., Andrzejewski C., White M. Men's and women's migration in coastal Ghana: an event history analysis. Demographic Research. Rostock: Max-Planck Institute for Demographic Research. 2010. No. 22. P. 771-812.

36. Sayles H., Belli R., Serrano E. Interviewer variance between event history calendar and conventional questionnaire interviews. Public Opinion Quarterly. Oxford: Oxford University Press. 2010. No. 74. P. 140-153.

37. Smith J., Thomas D. Remembrances of things past: test-retest reliability of retrospective migration histories. Journal of the Royal Statistical Society: Series A. New Jersey: Wiley. 2003. No. 166. P. 23-49.

38. Toney M., Golesorkhi B., Stinner W. Residence exposure and fertility expectations of young Mormon and non-Mormon women in Utah. Journal of Marriage and Family. Saint Paul: National Council on Family Relations. 1985. No. 47. P. 459-465.

39. Tufte E. The Visual Display of Quantitative Information. Chesire: Graphics Press LLC, 2001. 200 p.

40. Van Hear N. New Diasporas. The Mass Exodus, Dispersal and Regrouping of Migrant Communities. London: UCL Press, 1998. 316 p.

41. Vargas-Silva C (Ed.). Part II. Introduction to different techniques and approaches. Handbook of research methods in migration. Cheltenham, Northampton: Edward Elgar Publishing, 2012. P. 117-269.

42. White M. (Ed.). International Handbook of Migration and Population Distribution (International Handbooks of Population, 6). New York: Springer, 2016. 643 p.

43. Wu L. Event history models for life course analysis. Handbook of the Life Course. New York: Kluwer Academic Publishers, 2003. P. 477-502.

Размещено на Allbest.ru