Історичний аналіз кодифікаційних процесів у США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичний аналіз кодифікаційних процесів у США

Габідуллін Владислав Русланович, студент, Кравченко Елеонора Володимирівна, студентка, Коновалов Віктор Романович, студент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

На початку XVII ст. відбулася колонізація американських територій англійцями. Останні принесли з собою базові елементи загального права, що і стало відправною точкою у формуванні власної американської правової системи.

Однією із особливостей правової системи США є роль статутів як джерела права. Зокрема, у 1648 р. було прийнято перший кодекс, який дав початок розвитку кодифікації і, як результат, створив умови для подальшого обговорення процесу кодифікації як ефективного способу систематизації законодавства.

Розвиток статутного права невпинно продовжувався, що призвело до вкрай важкої ситуації, яка полягала у тому, що кількість актів невпинно збільшувалася, а тому необхідність їх упорядкування ставала більш необхідною. Як наслідок, починаючи з 30-их років XIX ст. розпочалася широка дискусія щодо ефективних засобів систематизації статутного права. Прихильники цього процесу вказували, що уніфікація законодавства допоможе зменшити тиск англійського права на правову систему США, забезпечить простоту у розумінні права та доступність. Противники ж навпаки вбачали у кодифікації загрозу. Вони вважали, що статутне право це лише результат волі суддів, а судові прецеденти мали більш практичне та обґрунтоване значення. Однак, незважаючи на протиріччя у правничому середовищі процес масової кодифікації розпочався і поширився усіма штатами. Першим кодифікованим актом став Цивільний кодекс Нью-Йорку, який називають Кодексом Філда. Саме Д. Філд вважається основоположником «руху кодифікації» у XIX ст.

Після того, як було кодифіковано законодавства на рівні штатів, виникла необхідність у кодифікації законів на загальнодержавному рівні. Зокрема, величезну роль в останньому періоді кодифікаційних процесів відіграла Національна комісія уповноважених з уніфікації права штатів. За її участі було створено Звід законів США, який на теперішній час містить 54 розділи, а також Єдиний торгівельний кодекс, який вважається результатом консолідації у розумінні романо-германського права.

Процес кодифікації в США можна розділити на три періоди:

• з початку XVII ст. і до 30-их років XIX;

• з 30-их років XIX ст. і до 1892 р.;

• з 1892 р. і до теперішнього часу.

Ключові слова: кодифікація, консолідація, статутне право США, правова система США

Abstract

Historical analysis of codification processes in the united states

Gabidullin Vladyslav Ruslanovych Student, Kravchenko Eleonora Volodymyrivna Student, Konovalov Viktor Romanovych Student, Yaroslav the Wise National University of Law

In the early seventeenth century, the English colonized the North American territories. They brought with them the basic elements of common law, which became the starting point for the formation of the American legal system.

One of the features of the US legal system is the role of statutes as a source of law. In particular, in 1648, the first code was adopted, which gave rise to the development of codification and, as a result, created conditions for further discussion of the codification process as an effective way to systematize legislation.

The development of statutory law continued unabated, which led to an extremely difficult situation, in that the number of acts was constantly increasing, and therefore it was necessary to organize it. As a result, starting in the 30s of the XIX century, a broad discussion began on the effective means of systematizing statutory law. Proponents of this process pointed out that unification of legislation would help reduce the pressure of English law on the US legal system, ensure ease of understanding of the law and its accessibility. Opponents, on the other hand, saw codification as a threat and believed that statutory law was merely the result of the will of judges, and that judicial precedents were more practical and reasonable. However, despite the controversy in the legal community, the process of mass codification began and spread throughout the states. The first codified act was the Civil Code of New York, which is called the Field Code. D.D. Field is considered to be the founder of the "codification movement" in the nineteenth century.

After the codification of legislation at the state level, there was a need to codify laws at the federal level. In particular, the National Conference of Commissioners on Uniform State Laws played a huge role in the last period of codification processes. With its participation, the US Code was created, which currently contains 54 sections, as well as the Uniform Commercial Code, which is considered to be the result of consolidation in the sense of Civil law.

To summarize, the codification process can be divided into three periods:

• from the beginning of the XVII century to the 30s of the XIX century;

• from the 30s of the XIX century to 1892;

• from 1892 to the present.

Keywords: codification, consolidation, US statutory law, US legal system

Постановка проблеми

Загальне право в Сполучених Штатах викликає інтерес з боку наукової спільноти як вітчизняної, так і зарубіжної. Однією з рис, що відрізняє національну правову систему США від інших правових систем у межах загального права, є місце статутного права у системі джерел національної правової системи.

Протягом усього існування США зазнавало впливу як з боку правових систем англо-американської правової сім'ї (Англії), так і романо-германського права (Іспанії та Франції). Саме англійська колонізація мала вирішальний влив на розвиток права Штатів у контексті загального права. Однак США ніколи не прагнули запроваджувати англійське право у його чистому вигляді, а тому це зумовило особливу роль статутного права. Статутне право почало розвиватися з XVII ст., шляхом нагромадження національного законодавства, що спричинило необхідність його кодифікації.

Сама по собі кодифікація англо-американського права відрізняється від континентального. А тому варто дослідити, що для американців означала кодифікація та яким чином, вони вирішували проблему збільшення законів як на рівні окремих штатів, так і загальнодержавному.

В цій статті розглянуто питання процесів уніфікації законодавства в США, передумови для кодифікації, впливу кодифікаційних процесів на правову систему США.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Історичні аспекти кодифікації та її результати були досліджені у працях як українських, так і зарубіжних науковців: О.М. Петришина, М.В. Кравчук, Е. Кок, М. Коген, А. Вайс, Р.В. Гордон, Н.В. Сполдінг, М.Н. Марченко.

Зважаючи на актуальність роботи, важливо звернути увагу на особливості процесу кодифікації та визначити його періодизацію.

Мета статті. Встановити історичні особливості процесу кодифікації у США.

Виклад основного матеріалу

Перш ніж перейти до аналізу процесу кодифікації в США, варто зазначити особливості формування національної правової системи Штатів та передумов для кодифікації.

Сполучені Штати належать до англо-американської правової сім'ї. Сім'я загального права, як її ще називають, вважається однією із найбільш розповсюджених та найстаріших. Розвиток загального права в США розпочався із заселення північно-американських колоній у XVII ст.

Перш за все, слід враховувати загальноприйняту думку, що англійські поселенці принесли загальне право на територію США. Так, описаний інтелектуальний багаж складався з трьох Б: релігія в Біблії; література Буньяні (мається на увазі його книга «Похід паломника») та закони Блекстона [1]. Виникнення загального права в США пов'язується із заселенням вільних територій англійськими колонізаторами. При цьому варто враховувати, що це не було загальне право в тому розумінні, в якому його можна уявляти зараз. Колонізатори принесли з собою лише елементарні поняття права. Тому новозаселені території в якості джерел права використовували переважно релігію та традиції. Крім того, прецеденти, які мали місце у Англії не мали обов'язкового характеру на території США, ба-більше поширення прецедентів на Штати займало велику кількість часу.

Едвард Кок, у своїй праці, вказував на 16 джерел права у Англії, які впливали на формування та розвиток правової системи [2]. Таке різноманіття джерел мало свій відбиток серед багатьох колоній на рецепцію загального права. А пізніший вплив інших правових систем та культур сприяв формуванню власного американського права.

Незважаючи на невеликий проміжок часу, що минув з моменту заселення нової території колонізаторами, правова система Штатів зазнала різнородного розвитку. Це можна пояснити, як впливом Англії, так і інших країн. Зокрема, свій відбиток на формування особливого права в США мали: Іспанія у Техасі, Флориді та Каліфорнії; Франція у Луїзіані; корінні гавайці в Гаваях; корінні індіанці і т. д. Крім того, вплив країн із різними правовими системами призвів до створення розгалуженої системи джерел прав. Так, хоча США і належать до англо-американської правової сім'ї, однак статути (закони) тут займають інакше місце ніж в системі джерел права Англії.

Для того, щоб зрозуміти з чим пов'язані кодифікаційні процеси в США, слід враховувати слова Блекстона, що у випадку завоювання території загальне право Англії не має жодного дозволу та авторитету на такій території [3]. Таким чином, штати повинні були створювати власне право, керуючись релігією, традиціями та використовуючи загальні знання про право. «Кожна із колоній приймала власні статути, а губернатори та законодавчі органи діяли як суди. Англійські закони автоматично не застосовувалися. А кілька американських колоній запровадили змістовні правові кодекси, наприклад, Массачусетський кодекс у 1648 р. та Пенсильванський у 1682 р.» [4]. Тож першим законом був Массачусетський кодекс, який містив важливі норми стосовно прав і свобод та був викладений у алфавітному порядку.

Прийняття кодексу 1648 р. і розпочало специфічний процес кодифікації. Протягом наступних 50 років він поширився ще у 13 штатів. Массачусетський кодекс мав сильний вплив на інші кодекси, в яких по суті були скопійовані положення першого [5]. Процес кодифікації був розпочатий у всіх штатах порізному (десь більше, десь менше), проте це знаменувало початок нового суспільного та правничого ладу. В майбутньому з метою пристосувати кодекси до повсякденного життя вони змінювалися, доповнювалися, скасовувалися, однак продовжували мати своє юридичне значення.

Статутне право, як і правова система США в цілому мали гібридний розвиток. Гюнтер А. Вайс зазначає, що право складалося із колоніального, англійського права та права інших держав. М.Н. Марченко вказує, що правова система Штатів складалася із трьох елементів: елементів старого закону, нових законів, створених у результаті життєвих потреб у новій країні і правових елементів, оформлених під дією релігійних поглядів поселенців [6]. Але незважаючи на авторитет загального права, протягом XVII та XVIII ст. відбувся значний розвиток законодавства. До цього ж, Штати прийняли Декларацію Незалежності у 1776 р. і з цього моменту розпочався новий етап формування правової системи США.

Загалом, вчені виокремлюють 3-4 етапи розвитку правової системи США. Наприклад, О.М. Крилач зазначає про 3 етапи: колоніальний (1607-1776); етап після здобуття незалежності і до громадянської війни (1776-1860); третій етап (1860-сучасніть) [7]. Петришина О.В. розрізняє 4 етапи: етап колоніального права (1607-1776); етап становлення самостійної правової системи (1776-1865); етап від громадянської війни і до Другої світової війни (1865-1945); і етап з кінця Другої світової війни (1945-сучасність) [8]. За загальним правилом вчені погоджуються із думкою, що з моменту проголошення незалежності розпочинається новий етап розвитку правової системи США, однак у контексті формування статутного права періодизація відрізняється з наступних міркувань.

У процесі створення власної правової системи у США відбулося нагромадження законодавчих актів, що потребували систематизації. Проте федеративна форма державного правління стримувала уніфікацію законодавства. Хоча реформа права і вважалася необхідною, однак тоді кодифікація була далекою від визнання її як дієвого засобу. Виняток становила правова система Луїзіани.

Територія Луїзіани з 1700-их належала Франції. В 1769 році штатом володіла Іспанія і в 1800 році поступилася Франції. А вже в 1803 р. Штати придбали цю територію. Штат Луїзіана зберіг риси романо-германського права. Місцеве суспільство було знайоме із французською кодифікацією, і перша легіслатура прийняла рішення, що цивільний кодекс має бути прийнятий в традиціях романо-германської правової сім'ї і таким чином, було створено Цивільний кодекс 1808 р., який був схожим на Цивільний кодекс Франції.

Незважаючи на переважання рис англо-американської правової сім'ї в США, право Луїзіани формувалося під вплив традицій романо-германської правової сім'ї. А після здобуття незалежності серед правничої спільноти та населення у цілому починає формуватися думка про становлення правової системи як самостійної та незалежної від колишньої метрополії. Штати внаслідок свого минулого не бажали запроваджувати загальне право у тому вигляді, в якому воно існувало у Англії. Американські юристи критикували його як за формою, так і за змістом, вважали його заплутаним та незрозумілим. Однак внаслідок появи великого масиву законодавства, американці зіштовхнулися із тією ж ситуацією. Велика кількість законів ускладнювала право. Тому почалися дебати щодо ефективності кодифікації як способу вирішення даної проблеми, які належать до 30-их років XIX ст. Тому з точки зору періодизації розвитку статутного права, саме 1830-ті є кінцем першого етапу кодифікації в США та початком нового.

Однією із найважливіших постатей у контексті кодифікації у США був Джеремі Бентам, який був прихильником кодифікації. У 1811 році він писав листи Джеймсу Медісону, конгресменам, своїм друзям із інших країн. Зокрема, у своєму листі президентові він вказав, що готовий зробити драфт (проєкт) Американського кодексу, який за його планами мав стати взірцем для всіх інших, правових систем в тому числі [9]. Однак на той момент, суспільство не було готове до кодифікації, а його пропозиції були передчасними для юридичної спільноти.

Наступним суттєвим кроком на зустріч кодифікації стали пропозиції від Вільяма Сампсона. У 1823 році він виступив зі своєю промовою та підтримав ідею кодифікації, однак не називаючи імені Бентама та не називаючи систематизацію кодифікацією. Але він зустрів критику, що кодифікація притаманна лише країнам, які належать до романо-германської правової сім'ї. Однак варто віддати йому належне - його заяви розпочали палку дискусію у правничому середовищі США [5].

Основа обговорення зводилася до того, що у демократичному суспільстві найголовніше для людей це простота та доступність. Крім того, Сампсон вказував на те, що кількість прихильників серед американських юристів загального права занадто висока та повинна зменшуватися. А також стверджував, що краще керуватися принципами, а не прецедентами [10]. Прихильники загального права у його оригінальному виді взагалі бачили загрозу у кодифікації та підняли опозиційну кампанію проти кодифікації. Їх аргументи зводилися до того, що законодавчі акти були непрактичними і необгрунтованими [11].

Однак все-ж-таки прихильники кодифікації досягли своєї мети, і починаючи із 50-их років розпочалася хвиля кодифікації. Першим хто почав працювати над кодифікацією був Девід Філд. Його Цивільний кодекс досяг зразком. Крім того, Філд і надалі брав участь у розробці кодексів. Зокрема, були прийняті політичний, цивільний та кримінальний кодекси, однак вони не були ратифіковані. Лише Кодекс про покарання, пройшовши модифікації був нарешті ратифікований у 1881 р. [12].

Так, Каліфорнія у 1872 р. схвалила цивільний, кримінальний, цивільний-процесуальний та кримінальний-процесуальний кодекси, а з 1880-их років у більшості штатів були видані зводи чинних в них законів; вони складалися за різними схемами і вельми відрізнялися рівнем законодавчої техніки [13].

Таким чином, процес кодифікації розпочинався із дебатів, які створили передумови для консолідації основних галузей права. Як результат, саме Філд вважається людиною, яка розпочала кодифікацію у Сполучених Штатах, тому в його честь Цивільний кодекс досить часто називають Кодексом Філда.

Після того, як хвиля кодифікації у всіх штатах минула та були прийняті цивільні та кримінальні кодекси, наприкінці XIX ст. другий етап кодифікації завершується і розпочинається останній.

Однак поставало питання чи була кодифікація ефективний засобом уніфікації. Джон Померой писав, що у цілому законодавство є недосконалим джерелом права через розбіжність у тлумаченні певних положень, а також, що всі положення законів слід розглядати як просто декларацію тих питань, які вже були вирішені загальним правом [14]. У інших штатах ситуація була подібною. Прихильники кодифікації хоча і змогли уніфікувати законодавство, проте вплив загального права не зменшився і прецедент залишався домінуючим джерелом права.

Кодифікаційні процеси не зупинялися, статутне право залишалося джерелом права та продовжувало регулювати основні правові інститути. Так у 1892 р. було створено Національну комісію уповноважених з уніфікації права штатів, метою якої було уніфікувати та зблизити закони штатів. Комісія займалася уніфікацією як на рівнях окремих штатів, так і на федеральному рівні, а згодом і брала участь у міжнародній консолідації. Зокрема, протягом 1892-1910 р. Комісія вирішувала питання пов'язані із міграцією. Протягом 1910-1930 р. стикалася із проблемою участі на міжнародній арені і збереження федеративного устрою. Протягом наступних 25 років Комісія створила Єдиний торговий кодекс [15]. А після Другої світової війни Комісія приділяє більше уваги транснаціональним питанням.

На початку XX ст. зростання кількості прецедентів та наявність законодавства призвели до невизначеності та складності права. І хоча створення кодексу і вважалося одним із способів подолання такої проблеми, однак засіб вже був обраний. Винахідники вирішили «переформулювати» право. Перегляд мав на меті систематично змінити правові принципи різних галузей права. Зокрема, Гайс вказував, що це відбувалося у колізійному праві; контрактному праві; праві власності; реституції; деліктах і т. д. І до сих пір, перегляд певних положень вважається дієвим засобом для удосконалення законодавства. Однак вони не мали обов'язкового характеру, а скоріш рекомендаційний, оскільки їм бракувало законодавчого підгрунття.

Що стосується федерального законодавства, то після завершення Громадянської війни почалася консолідація усіх штатів. Це сприяло зміцненню США як федерації, а тому влада продовжувала централізуватись. Зважаючи на такі тенденції, почало активно розвиватися федеральне законодавство. Враховуючи федеративний устрій США, законодавство штатів вже було достатньо розвинутим та кодифікованим, однак тоді все актуальнішим поставало питання стосовно кодифікації на федеральному рівні.

Тому у 1926 р. був розроблений Звід законів, який нині складається із 54 розділів [16]. Кожен із розділів відображає певний інститут права. Наприклад, 18 розділ - злочини та кримінальний процес, 20 розділ - освіта, 35 - патенти, 50 - війна та національна оборона. Звід зібрав у собі різні інститути права. При цьому, особливістю такої уніфікації є те, що це просто зібрання близьких за собою положень у єдиному розділі. Тобто це систематизація, яка має на меті консолідувати федеральне законодавство у єдиному акті.

кодифікація уніфікація право закон

Висновок

Слід звернути увагу, що кодифікація у США у порівнянні із кодифікацією у континентальній Європі відрізняється як за формою, так і за змістом. Законодавство не було і не стало основним джерелом права в США, проте судді мають змогу відмовитися від застосування прецедентів та керуватися законом.

Ми вважаємо, що «кодифікатори» не змогли досягти своєї мети. Однією із першочергових цілей кодифікації було посилення ролі законодавця, а також бажання позбутися впливу загального права. Роберт Гордон у своїй роботі вказував, що дискусія 30-их років мала туманний та абстрактний характер, навіть недосягаючи конкретних пропозицій як і що кодифікувати [17]. Ретроспектива показує, що за кодифікацією стояла лише уніфікація, а всі спроби кодифікувати законодавство провалилися. Однак, створення Єдиного торгівельного кодексу у 1952 р. є результатом саме кодифікації, що свідчить про посилення статутного права як джерела права.

Процес кодифікації можна розділити на три періоди:

• з початку XVII ст. і до 30-их років XIX;

• з 30-их років XIX ст. і до 1892 р.;

• з 1892 р. і до теперішнього часу.

Зі сплином часу, роль законів у США помітно збільшилась. Порівняння впливу статутного права в США та Англії показує, що для США закони не мають просто декларативного характеру, вони не є результатом волі судді, а у певних випадках визнаються самостійним джерелом права.

Література

1. M.L. Cohen. (1989). The Common Law in the American Legal System: The Challenge of Conceptual Research, 81 Law Library Journal 13

2. E. Coke. The first part of the institutes of the laws of England (Vol. 3) (n. d.)

3. Sir William Blackstone. [1753]. Commentaries on the laws of England (Vol. 1) The Online Library of Liberty

4. Lewis, Andrew D.E., Kiralfy, Albert Roland and Glendon, Mary Ann. (2023) "common law". Encyclopedia Britannica

5. Gunther O. Weiss. (2000). The Enchantment of Codification in the Common-Law World, The Yale Journal of International Law

6. М.Н. Марченко. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. - М.: «Зерцало-М», 2001. - С. 148.

7. О.М. Крилач. Особливості правової системи Сполучених Штатів Америки / О.М. Крилач // Часопис Академії адвокатури України - №20 (2013) C. 1-5

8. Порівняльне правознавство: підручник / С.П. Погребняк, Д.В. Лук'янов, І.О. Биля-Сабадаш та ін.; за заг. ред. О.В. Петришина. - Х.: Право, 2012. - 272 с.

9. Charles Noble Gregory (1900), Bentham and the Codifier (Vol. 13). Harvard Law Review

10. Norman W. Spaulding. (2004).The Luxury of the Law: The Codification Movement and the Right to Counsel, 73 Fordham L. Rev. 983

11. E. Paine. (2018). Reports of Cases Argued and Determined in the Circuit Court of the United States for the Second Circuit: Comprising the Districts of New-York, Connecticut, and Vermont (Vol. 6). Franklin Classics Trade Press.

12. Subrin, Stephen N. (1988). David Dudley Field and the Field Code: A Historical Analysis of an Earlier Procedural Vision (Vol. 6). Law and History Review. JSTOR

13. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. - д. ю. н. проф. А.Я. Сухарев. - 2-е изд., изм. и доп. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - С. 600.

14. Pomeroy, John Norton, 1828-1885. (1885). The "civil Code" In California. New York: Bar association building

15. Peter Winship. (2014). The national conference of commissioners on unification of private law. Penn Law: Legal Scholarship Repository.

16. US Code

17. Robert W. Gordon and Robert W. Gordon. (1983), The American Codification Movement, A Study of Antebellum Legal Reform, 36 Vanderbilt Law Review 431

References

1. M.L. Cohen. (1989). The Common Law in the American Legal System: The Challenge of Conceptual Research. Law Library Journal

2. E. Coke. The first part of the institutes of the laws of England (Vol. 3) (n. d.) (n. p.)

3. Sir William Blackstone. [1753]. Commentaries on the laws of England (Vol. 1) The Online Library of Liberty

4. Lewis, Andrew D.E., Kiralfy, Albert Roland and Glendon, Mary Ann. (2023). common law. Encyclopedia Britannica

5. Gunther O. Weiss. (2000). The Enchantment of Codification in the Common-Law World, The Yale Journal of International Law

6. M.N. Marchenko. (2001). Pravovie systemi sovremennoho myra [Legal systems of modern world]. Moscow: «Zertsalo-M» [in Russian].

7. O.M. Krylach. (2013). Osoblyvosti pravovoi systemy Spoluchenykh Shtativ Ameryky [Features of the legal system of the United States of America]. Chasopys Akademii advokatury Ukrainy - Journal of the Academy of Advocacy of Ukraine, 20, pp. 1-5 [in Ukranian].

8. S.P. Pohrebniak, D.V. Lukianov, I.O. Bylia-Sabadash, O.V. Petryshyna et al. (2012). Porivnialne pravoznavstvo [Comparative law] Kharkiv: pravo [in Ukranian].

9. Charles Noble Gregory. (1900). Bentham and the Codifier (Vol. 13). Harvard Law Review

10. Norman W. Spaulding. (2004).The Luxury of the Law: The Codification Movement and the Right to Counsel, 73 Fordham L. Rev. 983.

11. E. Paine. (2018). Reports of Cases Argued and Determined in the Circuit Court of the United States for the Second Circuit: Comprising the Districts of New-York, Connecticut, and Vermont (Vol. 6). Franklin Classics Trade Press.

12. Subrin, Stephen N. (1988). David Dudley Field and the Field Code: A Historical Analysis of an Earlier Procedural Vision (Vol. 6). Law and History Review.

13. A. Ya. Sukharev. (2001). Pravovie systemy stran myra [Legal systems of the world]. Moscow: NORMA. [in Russian].

14. Pomeroy, John Norton. (1885). The "civil Code" In California. New York: Bar association building

15. Peter Winship. (2014). The national conference of commissioners on unification of private law. Penn Law: Legal Scholarship Repository.

16. US Code

17. Robert W. Gordon and Robert W. Gordon. (1983). The American Codification Movement, A Study of Antebellum Legal Reform. 36 Vanderbilt Law Review 431

Размещено на Allbest.ru