Становище давньоримської армії в 1-й чверті І ст. до н.е.

Трішки відійдемо від нашої проблеми й порівняємо діяльність двох визначних полководців того часу - Гая Марія та Сулли. Протистояння між ними було однією з першопричин першої (88-87 роки) та другої (83-81 роки) громадянських воєн і роль та вплив яких на тогочасну римську армію був величезним. На відміну від Сулли, Марій не наважувався діяти настільки радикально по відношенню до республіканських інститутів. Також арпінат не зміг так скористався військом як політичним інститутом (а, можливо, й не встиг - прим. авт.), як це зробив Сулла. Марій ніколи не переступав меж традиційної політичної культури та не порушував одвічні республіканські устої. Сулла був більше одержимий владою і зробив багато для одноосібного правління. І хоча не можна відкидати однакової відповідальності обох діячів за громадянську війну, саме Луцій Корнелій зі своїми легіонами першим знехтував заборону, перетнувши межі Pomerium (Aul. Gell. 10.15.4). Квінт Цецилій Метелл у 107 р., наприклад, був змушений передати командування через Руфа Марію і, хоча з образою, але покинув Африку без війська. Подібне, також за участі Марія, сталося у 88 р., і в Римі очікували, що Сулла зробить те ж саме, що й Метелл. Та цього не сталося, і таким чином розпочалася насильницька фаза протистояння періоду Пізньої республіки. Це сталося тому, що Сулла, замість того, щоб змиритися з відстороненням від командування військом і наданням можливого проконсульства Марію, залишив Рим. Він відправився до легіонів, якими командував на посаді легата в 90-89 рр. Сулла звернутися до цих військових, які тоді перебували в Кампанії, з пропозицією приєднатися до нього, стверджуючи, що сенат узурпований і що для відновлення порядку необхідно повернутися до Риму (App. 1.57). Більшість легіонерів пам'ятала Суллу з років Союзницької війни, і йому не склало особливих зусиль переконати їх у своїй правоті. Вони сподівалися на багату здобич в Азії й були лояльними до свого командира, адже він обіцяв їм у винагороду землю та трофеї у переможній війні проти Мітрідата (Plut., Sull. 8.8, 9; Val. Max. 9.7.1). І хоча багато офіцерів покинули військо, не бажаючи брати участь в цій авантюрі (App. 1.57; Plut. Sull. 9.2), така практично одностайна підтримка Сулли була доказом того, що його армія була однією з перших «клієнтських» армій в римській історії. Це й відрізняло Марія від Сулли, адже останній фактично перший за багатовікову історію повів легіони на Рим (Plut. Sull. 9) [44, s. 135-144]. Важко погодитися з тим, що нібито самі вояки були ініціаторами захоплення силою Вічного міста (App. BC.57; Plut. Mar. 35. 5) [44, s. 145-150]. Адже їх підбурював це зробити сам Сулла! Заради справедливості відмітимо, що Марій також здобув своє сьоме консульство силою у 86 р. без народних зборів (Liv. Per. 80), і як Луцій Корнелій (Oros. 5.21.1-10; Plut. Sul. 31; Val. Max. 9.2.1) не цурався терору (App. BC. 22; Plut. Mar. 43; Val. Max. 9.2.2). Та Сулла перевершив арпіната в жорстокості до своїх опонентів (18 вбитих від рук маріанців та близько 10 000 жертв султанських репресій - прим. авт.), зберігши лише видимість діяльності державних інститутів та ставши диктатором (App. BC. 1.95-96, 1.98-100). Обидва були відповідальними за хаос у Римі, який в кінцевому підсумку призвів до падіння республіки (Plut. Sul. 7). Та, принаймні, Марій не був таким радикальним стосовно змін традиційних норм правління - згадаймо так звану «сулланську конституцію» (Plut. Pomp. 22.3) яка, щоправда, через деякий час була відмінена [4, с. 370-411]. Марій надмірно не тяжів до єдиновладдя, хоча й був марнославним, честолюбним, егоїстичним та жадібним до слави (Liv. Per. 80; Plut. Sul. 7; Sall. lug. 63.2, 63.6). На нашу думку, відповідальність за громадянські війни лежить на обох діячах, адже без прагнень Марія за будь яку ціну отримати консульську владу, його демагогії, була велика ймовірність того, Сулла не пішов би на Рим у 88 р. (див. вище). Щодо таланту військовика то, як вважає В. Сєргєєв, Сулла на цьому поприщі затьмарив Марія, навіть в роки Кімврської та Союзницької воєн [8, с. 236]. На відміну від арпіната, Луцій Корнелій був обережнішим на полі бою, але водночас славився своїм фаталізмом, вміло орієнтувався у складних обставинах, мав кращі військово-організаторські здібності, аніж Марій. Стосовно політичного поприща, то Сулла був винесений на політичне поприще грою обставин - він був більше воїном, а не політиком. Про це свідчить добровільне складання диктаторських повноваженнь (imperium summum) в 79 р. (App. BC. 1.103-104; Plut. Sull. 34). Це також пояснюється його характером - відсутністю «систематичного честолюбства», прагненням до особистого спокою, енергійністю і одночасно байдужістю, легковажністю, зануре- ністю в самого себе [4, с. 412-413; 8, с. 236-237]. Та запам'ятався Сулла, в першу чергу, в ролі жорстокого диктатора і, як зауважує Плутарх, «тільки один раз поставлений над військом, десять років підряд не випускав з рук зброї, призначаючи себе то консулом, то проконсулом, то диктатором і завжди залишаючись тираном» (Plut. Sull. 39).

Висновки

Підсумовуючи зазначимо, що Союзницька війна вплинула на етнічний склад легіонів. Їх ряди поповнили колишні союзники (socii) - італіки. Починає зростати роль допоміжних підрозділів з числа народів Г аллії, Іберії, Нумі- дії, Криту та Балеарів. Також, тривалі військові дії вимагали частих додаткових наборів (supplemen- tum), які проводили консульські вербувальники - conquisitores. Римська армія того часу ще не було професійною, адже обов'язковий набір (dilectus) військовозобов'язаних (adsidui) залишався, а професійними вояками можна називати лише невеликий прошарок військових, які бачили себе лише на полі бою, а не за плугом чи з мотикою, обробляючи свої наділи. Стосовно реформаторських ініціатив Сулли, то він відмежував військові компетенції намісника провінції від адміністративних, передавши перші промагістратам (Cic. Ad fam. 1.9.25, 3.6.3, 8.8.8). Консул і претор повинні були займатися лише державними справами і підпорядковуватися сенату та народним зборам; проконсули і пропретори - лише армією. Консулам і преторам заборонялася будь-яка військова справа, проконсулам і пропреторам - політична діяльність на час наданих повноважень. Ми також бачимо, що з цього часу починає зростати роль командуючих арміями і зміцнюватися їх взаємозв'язок з простими вояками, нижчим та середнім офіцерським складом. Вже Октавіан Август фактично перевів військо на професійну основу, збільшивши термін проходження військової служби та розквартирувавши більшість легіонів у прикордонних провінціях (Dio Cass. 52.27). Та цьому передували ще довгі, виснажливі роки громадянських та завойовницьких воєн, під час яких виковувалася майбутня імператорська армія.

Список літератури

Игнатенко А. В. Армия в государственном механизме рабовладельческого Рима эпохи Республики: Историко-правовое исследование. Свердловск : Сред.-Уральск. кн. изд-во, 1976. 208 с.

Коваль А. П. Військово-політична та суспільна діяльність Помпея Великого : дис. ... к-та іст. наук : 07.00.02. Київ, 2017. 271 с.

Лившиц Г. М. Социально-политическая борьба в Риме 60гг. І в. до н. э. и заговор Катилины. Минск : Изд-во Белгосуниверситета, 1960. 208 с.

Моммзен Т История Рима. В 5 т. Т 2. Кн. 4. От битвы при Пидне до смерти Суллы. М. : ООО «Издательство АСТ» ; Харьков «Фолио», 2001. 525 с.

Нечай Ф. Н. Рим и италики. Минск : М-во высш., сред. спец. и проф. образования БССР, 1963. 195 с.

Олійник М. А., Стрельбицька С. М. Зміни у тактиці та організації легіону на зламі ІІ-І ст. до н. е. Zaporizhzhia Historical Review. Vol. 4(56). 2021. С. 261-274.

Олійник М. А., Пасічник М. С. Проблема професійності та реформи у війську Стародавнього Риму в 1-й пол. І ст. до н. е. Військово-науковий вісник. 2023. № 39. С. 154-170.

Сергеев В. С. Очерки по истории Древнего Рима. Часть I. Москва : ОГИЗ, 1938. 372 с.

Смирин В. М. Римская республика в ІІІ - І вв. до н. э. История Европы. Т. 1. Древняя Европа. М. : Наука, 1988. С. 446-492.

Bringmann, K. Historia Republiki Rzymskiej. Od poczatkow do czasow Augusta. Poznan : Wydawnictwo Poznanskie, 2010. 332 s.

Blois de L. Army and Society in the Late Roman Republic: Professionalism and the Role of the Military Middle Cadre. Kaiser, Heer und Gesellschaft in der romischen Kaiserzeit. Gedenkschrift fur Eric Birley. Stuttgart : Franz Steiner Verlag, 2000. Р 11-32.

Blois de L. The Roman Army and Politics in the First Century Before Christ. Amsterdam : J. C. Gieben Publisher, 1987. VI+112 p.

Brizzi G. Storia di Roma. 1. Dalle origini ad Azio. Bologna : Patron, 1997. 574 p.

Brunt P A. Italian Manpower 225 B.C. - A.D. 14. Oxford : Oxford University Press, 2001. XXI+762 p.

Cadiou F. A propos du service militaire dans l'armee romaine au IIe siecle av. J.-C.: le cas de Spurius Ligustinus (Tite-Live, 42, 34). Hommages a Carl Deroux, II. Prose et linguistique, Medecine (Collection Lato- mus, 267), 2002. Р 76-90.

Cadiou F. L'Armee imaginaire. Les soldats proletaries dans les legions romaines au dernier siecle de la Republique. Mondes anciens, 5. Paris : Les Belles Lettres, 2018. 488 p.

Cagniart P The Late Republican Army (146-30 BC). A Companion to the Roman Army. Ed. P Erdkamp. Oxford: Blackwell, 2007. Р. 80-95.

Cowan R. Roman Legionary 109-58 BC: The Age of Marius, Sulla and Pompey the Great. Oxford : Osprey Publishing, 2017. 64 p.

Crawford M. Rzym w okresie republiki. Warszawa : Proszynski i S-ka, 1992. 270 s.

Crook J. A., Lintott A., Rawson E. Epilogue Cambridge Ancient History. Second edition. Vol. IX. The Last Age of the Roman Republic, 146-43 B.C. Cambridge : Cambridge University Press, 1994. Р 769-776.

Dillon M. & Garland L. The Ancient Romans: History and Society from the Early Republic to the Death of Augustus. New York : Routletge, 2021. 818 p.

Erdkamp P. Army and Society. A Companion to the Roman Republic. Ed. N. Rosenstein & R. Morstein- Marx. Oxford : Blackwell, 2006, p. 278-296.

Gabba E. Rome and Italy: the Social War. Cambridge Ancient History. Second edition. Vol. IX. The Last Age of the Roman Republic, 146-43 B.C. Cambridge : Cambridge University Press, 1994. P 104-128.

Gauthier F. Did velites Really Disappear in the Late Roman Republic? Historia: Zeitschrift fur Alte Geschichte. Vol. 70. Issue 1, 2021. Pp 69-82.

Gauthier F. Financing War in the Roman Republic 201 BCE - 14 CE. A thesis submitted to the Faculty of Graduate Studies and Research in partial fulfillment of the requirements of the degree of Doctor of Philosophy. Department of History and Classical Studies. Montreal : McGill University, 2015. 263 p.

Gauthier F. The transformation o the Roman army in the last decades of the Republic. Romans at War. Soldiers, Citizens, and Society in the Roman Republic. Ed. Jeremy Armstrong & Michael P Fronda. London : Routledge, 2020. P. 283-296.

Faszcza M. N. Bunty w poznorepublikanskich armiach rzymskich (88-30 przed Chr.). Rozprawa dok- torska napisana pod kierunkiem prof. zw. dr. hab. Adama Ziolkowskiego. Warszawa : Uniwersytet Warszawski, 2014. 270 s.

Faszcza M. N. Gn. Pompejusz Wielki a zolnierze. Formy utrzymywania dyscypliny i budowania esprit de corps. Wybitni Rzymianie czasow schylku Republiki. Gnejusz Pompejusz Wielki (106-48 przed Chrystusem). Pod redakcja Norberta Rogosza. Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Slaskiego, 2018. S. 35-51.

Faszcza M. N. Jazda rzymska w okresie schylku republiki. Nowy Filomata. 2010. XIV. Nr. 1. S. 27-33.

Faszcza M. R. “Reformy Mariusza” i ich prawdziwi autorzy. Nowy Filomata. 2010. № 1. P 77-86.

Keawney A. Lukullus. Warszawa : Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1998. 298 s.

Keawney A. The Army in the Roman Revolution. New York : Routletge, 2007. 160 p.

Keppie L. The Making of the Roman Army: from Republic to Empire. London: Batsford, 1998. 272 p.

Konik E. Gnejusz Pompejusz Wielki na Balkanach. Balcanica Posnaniensia. Acta et studia VII. Balkany antyczne. Poznan : Wydawnictwo UAM, 1995. S. 89-116.

Krawczuk A. Kolonizacja sullanska. Wroclaw-Krakow : Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. 91 s.

Krawczuk A. Virtutis ergo: nadania obywatelstwa rzymskiego przez wodzow republiki. Krakow : Nakl. Uniwersytetu Jagiellonskiego, 1963. 177 p.

Kromayer J. & Veith G. Historia wojskowosci Grekow i Rzymian. Tom 2. Rzym w okresie Cesarstwa. Oswiqcim : Napoleon V, 2018. 367 s.

Uadon T Kontrowersje wokol bitwy przy Bramie Kollinskiej (1 listopada 82 r. p.n.e.). Armia, systemy obronne i ideologiczno-religijne aspekty wojny w imperium rzymskim. Lublin : Lublin: Wydawnictwo Uniwersi- tetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2015. S. 134-153.

Uoposzko T. Ruchy plebejskie w Rzymie od Grakchow do Cezara. Lublin : Uniwersytet Marii Curie- Sklodowskiej, 1982. 168 s.

McCall J. The Cavalry of the Roman Republic. London : Routledge, 2002. 208 p.

Mrozek S. Ostatni wodz Republiki : zycie i dzialalnosc Lucjusza Licyniusza Lukullusa. Gdansk : Mar- press, 2003. 121 s.

Nicolet C. Economy and society, 133-43 B.C. Cambridge Ancient History. Second edition. Vol. IX. The Last Age of the Roman Republic, 146-43 B.C. Cambridge : Cambridge University Press, 1994. P 599-643.

Rich J. W. The Supposed Roman Manpower Shortage of the Later Second Century B.C. Historia: Zeitschrift fur Alte Geschichte. Vol. 32. Issue 3. 1983. P 287-331.

Rogosz N. Kwestia lojalnosci armii L. Korneliusza Sulli wobec Republiki Rzymskiej w poczqtkowym okresie pierwszej wojny domowej (88 r.). Armia, systemy obronne i ideologiczno-religijne aspekty wojny w imperium rzymskim. Lublin : Wydawnictwo Uniwersitetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2015. S. 155-168.

Rosenstein N. & Morstein-Marx R. The Transformation of the Republic. A Companion to the Roman Republic. Ed. N. Rosenstein and R. Morstein-Marx. Oxford : Blackwell, 2006. P. 625-637.

Sage M. The Army of the Roman Republic: From the Regal Period to the Army of Julius Caesar. Barnsley : Pen & Sword Military, 2018. 332 p.

Sage M. The Republican Roman Army: A Sourcesbook. New York & London : Routletge, 2010. 310 p.

Seager R. The rise of Pompey Cambridge Ancient History. Second edition. Vol. IX. The Last Age of the Roman Republic, 146-43 B.C. Cambridge : Cambridge University Press, 1994. P 208-228.

Seager R. Sulla. (1994). Cambridge Ancient History. Second edition. Vol. IX. The Last Age of the Roman Republic, 146-43 B.C. Cambridge : Cambridge University Press, 1994. P. 165-207.

Smith R. E. Service in the Post-Marian Roman Army. Manchester University Press, 1958. VII+76 p.

Southern P Pompejusz Wielki. Warszawa : Swiat Ksiqzki, 2004. 240 s.

Syme R. Rewolucja rzymska. Poznan : Wydawnictwo Poznanskie, 2009. 619 s.

Wolff C. Les volontaires dans l'armee romaine jusqu'a Marius. Latomus. 2010. № 69. P. 18-28.

Ziolkowski A. Historia Rzymu. Poznan : Wydawnictwo Poznanskie, 2008. 635 s.

Размещено на Allbest.ru