Богом обдарована і поцілована талантом людина: Тодор Васильович Тарнавський

Размещено на http://www.allbest.ru/

Богом обдарована і поцілована талантом людина: Тодор Васильович Тарнавський

Личук Світлана Василівна кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри мовознавства, Івано-Франківський національний медичний університет

Анотація

У цивілізованому, культурному світі існує гарна традиція: пізнавати, пам'ятати і зберігати своє минуле. Село Стецева Коломийського району Івано-Франківської області - неодноразово руйноване, поневолене, але ніколи не було переможене, відродилося з попелища, бо завжди було українським. Стецева славиться багатьма народними талантами: музикантами, співаками, акторами, майстрами декоративно-прикладного мистецтва. Стецівчани заслужено пишаються багатьма односельцями. У статті висвітлено творчий шлях талановитого народного музиканта, художнього керівника, сценариста, декоратора, костюмера, художника Тодора Васильовича Тарнавського, одного з найяскравіших представників і засновників аматорського театрального гуртка Снятинщини (нині Коломийський район). Стецівські аматорські колективи в той час були добре відомі на Прикарпатті та в столиці. Поруч із біографічними відомостями про митця та його родину, описано середовище рідної йому стецівської традиції та охарактеризовано індивідуальний підхід до мистецтва та організаторські здібності цього талановитого виконавця, майстра своєї справи. Тодор Васильович любив українську літературу, драматургію і впродовж років намагався донести їх зміст до свого народу. Це була симпатична, мужня, талановита, з широким світоглядом людина. Колективи художньої самодіяльності Стецеви під керівництвом Тодора Васильовича неодноразово були переможцями і лауреатами багатьох обласних та республіканських конкурсів і фестивалів, їм аплодували навіть у Києві. Танцювальна група виступала в Києві у 1949 р. Тодор Васильович писав пісні і музику, складав композиції танців і хороводів, розписував партії для пісень та струнних інструментів. Він створив і ляльковий театр, де всі ляльки та декорації були зроблені ним власноруч. Це була Богом обдарована людина, яка жила сценою.

Ключові слова: Тодор Васильович Тарнавський, біографічні відомості, творчий шлях, талант, театральний гурток, аматори, сцена.

Abstract

Lychuk Svitlana Vasylivna Candidate of philological sciences, Associate professor, Associate professor of the Department of Linguistics, Ivano-Frankivsk National Medical University

THE MAN GIFTED BY GOD AND KISSED WITH TALENT: TODOR VASYLOVYCH TARNAVSKY

There is a good tradition: to learn, remember and preserve one's past in the civilized, cultured world. The village of Stetseva of Kolomiysky district of Ivano-Frankivsk Region was repeatedly destroyed, enslaved, but was never defeated, it was reborn from the ashes, because it was always Ukrainian. Stetseva is famous for many folk talents: musicians, singers, actors, masters of decorative and applied arts. People are deservedly proud of many of their fellow villagers. The article highlights the creative path of the talented folk musician, artistic director, screenwriter, decorator, costume designer, artist Todor Vasyliovych Tarnavskyi, one of the brightest representatives and founders of the amateur theater group of Snyatyn region (now Kolomyysky district). At that time, Stetseva amateur teams were well known in Prykarpattia and a capital. Along with biographical information about the artist and his family, the environment of his native Stetseva's tradition is described, and the individual approach to art and organizational abilities of this talented performer, a master of his craft, are characterized. Todor Vasyliovych loved Ukrainian literature and drama, over the years he tried to convey their meaning to his people. He was a handsome, courageous, talented person with a broad outlook. Stetseva's artistic amateur groups under the leadership of Todor Vasyliovych were repeatedly winners and laureates of many regional and republican competitions and festivals, they were applauded even in Kyiv. The dance group performed in Kyiv in 1949. Todor Vasyliovych wrote songs and music, composed compositions for dances and round dances, wrote parts for songs and string instruments. He also created a puppet theater where all the puppets and decorations were made by himself. He was a God-gifted man who lived on stage.

Keywords: Todor Vasyliovych Tarnavskyi, biographical information, creative path, talent, theater group, amateurs, stage.

Постановка проблеми

Покуття - один із найдавніших в Україні історико-географічний регіонів, де відбувалася кристалізація і становлення слов'янських етнокультурних утворень, що згодом, набувши територіального та етнополітичного значення, трансформувались у назву - український народ.

Покуття сягає від Карпат до Дністра і розмежоване срібно- голубою стрічкою річки Прут. Це здебільшого зелені горби, за якими ген-ген на обрії, окутані синявою, стоять ланцюги Карпатських гір. А вздовж ріки Прут тягнуться зелені луги, трав'яно-кам'янисті зарінки та пишні килими розквітлих левад, які то тут, то там перетинають круті, сварливо-гомінкі кришталевої чистоти потічки. Серед цього розмаїття багато віків назад (перша письмова згадка 4 травня 1472 р.) виросло Королівське містечко, моя рідна Стецева.

Стецева - одне з найбільших, найпрекрасніших і найбагатших, з багатьма садами, ставками і молодим сосновим лісом, сіл Покуття. Вона славиться народними талантами: музикантами, співаками, акторами, майстрами декоративно-прикладного мистецтва. Стецівчани заслужено пишаються багатьма односельцями.

До визначних постатей села Стецева XX ст. належить Тодор Васильович Тарнавський.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З-поміж найбільш вдячніших учнів і приятелів Тодора Тарнавського - Теофіл Виноградник, родом із сусіднього села Русів, вихованець Стецівської середньої школи. Теофіл Ількович Виноградник - педагог, юрист, краєзнавець, журналіст за покликанням, просвітянин і громадський діяч. Про нелегкий життєвий і творчий шлях Т. В. Тарнавського він добре відав і описав його нелегку долю у праці “Словом та пером: Публіцистичні нариси, статті” [1, С. 52-53]. Таланту Т Тарнавського присвячені роботи Миколи Болотенюка [1, С. 54-55] та Миколи Гуйванюка [2].

Мета статті - показати вихідця з народу, на таланті якого виросла не одна плеяда особистостей, народжених і вихованих стецівською землею, який став взірцем для сучасного й майбутніх поколінь - як треба служити своєму народові.

Виклад основного матеріалу

Тодор Васильович Тарнавський народився в селі Стецева Снятинського району (нині Коломийський район) Івано-Франківської області 5 березня 1925 року в селянській бідній родині. Вже з малих літ він захоплювався малюванням та ліпленням, любив співати, проявляв здібності до музики, дуже любив вишивати. На стінах батьківської хати вимальовував такі узори, якими дивував усіх. У їхньому городі була копанка (маленький ставок), на дні якої був глей. З того глею Тодор ліпив дивовижні фігурки. А ще дбайливо вирощував квіти, з якими ходив до церкви і які дарував людям. Його невеличка хатина завжди була уквітчана різними квітами від ранньої весни до пізньої осені.

Вечорами малий Тодор любив слухати мамині казки. А після казок було так багато запитань, на які не завжди вдавалося дати такі відповіді, які б задовільнили допитливого хлопчика.

Він дуже швидко опанував письмо. Читання книжок вивело його на новий щабель осмислення всього, що оточувало його. Та все-таки він найбільше захоплювався читанням драматичних творів, а також творів на історичну тематику.

З однокласниками, сусідськими хлопчиками і дівчатками у себе вдома почав ставити одноактні п'єси. Так закладалися смаки й уподобання, так формувалася його життєва позиція.

У школі Тодор був відмінником. У час німецької окупації його було направлено у Снятинську торговельну школу за громадський кошт. Молодий хлопець, потрапивши в круговерть війни, опинився в Німеччині, але йому вдалося звідти втекти. У воєнні роки Тодор перебував у Франції у складі дивізії СС “Галичина”.

У повоєнні роки він мріяв про навчання в такому навчальному закладі, який відповідав би його прагненням, його покликанням. Довгожданна мрія здійснилася. Він поступив у Станіславське музичне училище й успішно його закінчив.

Після війни Тодор Васильович одружився. Працював у Стецівській школі вчителем, де викладав німецьку мову, співи і малювання. А поза роботою вів хоровий і драматичний гуртки, далі створив гуртки при сільському клубі, став художнім керівником, завідуючим клубом. За цей час він створив чудову художню самодіяльність, яка кілька разів виходила переможницею на районних оглядах художньої самодіяльності.Так розпочалася його діяльність на культурно-мистецькій ниві.

Одночасно його друг і соратник, обдарований музикант Касіян Реус відновлює та очолює духовий оркестр.

Робота завклубом стала новим випробуванням для Тодора Васильовича. То були надзвичайно важкі сталінські часи, які сіяли розбрат між людьми, вбивали все, що будило людей до національної свідомості. Звичайно, в таких умовах дуже тяжко було підібрати репертуар.

Бібліотекарем на той час працював Реус Касян Васильович. Вони разом просиджували годинами, щоб знайти п'єсу, яка була б цікава і захоплююча для глядача і не дратувала б владу. А ще хотілося щось створити своє, стецівське. І їм це вдалося. Пісні “Ой на лану стецівському...” (слова і музику написав Тодор Васильович) аплодував Київ. Перемога на столичній сцені окрилила стецівських аматорів. Багато молодих людей після тяжкої колгоспної роботи поспішали до клубу. І треба сказати, що кожний, хто прийшов, був задоволений.

На той час регулярно працювали театральний (драматичний), хоровий, танцювальний, духовий, ляльковий, акробатичний гуртки.

Тодор Васильович писав пісні і музику, складав композиції танців і хороводів, розписував партії для пісень та струнних інструментів. Він створив і ляльковий театр, де всі ляльки та декорації були зроблені ним власноруч.

Маленький старий клуб мав сто сорок сидячих місць, стоячих за сидячими рядами було сімдесят, на балконі - сімдесят. Крім цього були ще дві невеликі гримерні кімнати і, безумовно, сцена, яку Тодор Васильович пізніше розширив.

Коли керівник (Тодор Васильович) вже підібрав п'єсу, яку буде ставити, то збирав усіх, хто хотів би брати участь у ній. П'єсу читали і перечитували, вибирали виконавців на головні ролі, не менш прискіпливо підходили до тих, хто виконуватиме другорядні ролі і масові сцени. Такий підхід давав можливість відбирати кращих аматорів, проявити себе певним чином на сцені і ставати улюбленцями глядачів.

На сцені у той час йшли п'єси української класики, зарубіжних авторів. Більшість п'єс ставилися по кілька разів.

Глядацькі симпатії завойовували такі стецівські аматори: сам Тарнавський Т В. (керівник), Тарнавська О. Д. (його дружина), Щербань Г І. , Щербань С. І., Личук З. М., Сухолиткий Р Г., Грицяк Р М., Римар М. М., Вербіцький В., Грицяк А. Т., Свестун М., Сандуляк Г. М., Загарук М. Г. та інші.

Зі співу глядацькі симпатії завоювали:

Личук М. Д., Курилюк Г. П., Заренчук Ю. С., Заренчук П. С., Филипчук О. М., Пертащук В. М.

Особливої уваги заслуговує роль суфлера, від якого у великій мірі залежить, на якому рівні відбудеться п'єса. Цю невидиму роль виконувала Курджос Параска Василівна. Вона мала чудову пам'ять і всі п'єси, які ставилися в клубі, знала майже напам'ять, вміла тактовно, делікатно, артистично підстрахувати аматора.

Рада клубу схвалила пропозицію Тодора Васильовича про невелику заохочувальну премію акторам, учасникам художньої самодіяльності за успішні виступи. Такий критерій оцінки всіх учасників спонукав вдосконалювати свої аматорські здібності і дорожити завойованим.

Аматори Стецеви в 1947 році дали 67 концертів, з них 25 - для інших сіл і завоювали право участі в Республіканському огляді. Там посіли друге місце й одержали грошову премію.

Окремо треба сказати про сценічні костюми та декорації сцени. То були часи, коли тканини, з якої можна було б пошити щось для сцени, не було. Коли в магазин привозили звичайний ситець, то стояла велика черга. А тому Тодор Васильович використовував стару мішковину. Над виготовленням костюмів працювали всі драмгуртківці і навіть не драмгуртківці. І так кожний гурток готував костюми, декорації для свого сценічного виступу. Учасники самі переробляли старий одяг, використовували різні саморобні глеї і фарби, оздоблювали їх. Шили чудові сценічні костюми. Сам Тодор Васильович був закрійником і модельєром цих костюмів. Він чудово вишивав, ткав, малював. А ще в клубі сам переклав печі, в яких менше згорало палива, а тепловіддача була більша.

І неодноразово, як у казці, на сцену виходили виконавці різних гуртків у неперевершених козацьких, покутських чи гуцульських строях. Тодор Васильович з дружиною Ольгою перетворили клуб в універсальну майстерню: ткали на верстаті, вишивали, робили декорації.

Клуб фактично став другим домом для Тодора Васильовича. Тут він днював і ночував. Йому вдалося створити таку атмосферу, за якої всім, хто приходив сюди, хотілося щось корисного зробити для громади. Вдень провідник готувався до репетицій, а ввечері їх проводив. Під безпосереднім його керівництвом в 1949 -1951 рр. на сільській сцені йшли вистави: “Олекса Довбуш”, “Весілля в Малинівці”, “Лісова пісня”, “Суєта”, “Сватання на Гончарівці”, “Ой не ходи, Грицю”, “Сади Цвітуть”, “На Україні милій”, “День відпочинку”, “Мати-наймичка”, “За двома зайцями”, “Під золотим орлом” та інші.

Звичайно, не всіх тішила поява такого лідера в громадському житті села. Почалися доноси, всякі плітки, інтриги. Знайшлися “людці”, які посадили в городі Тодора Васильовича колгоспні саджанці. Це і стало формальним приводом до ув'язнення Тодора. І суд засудив Тодора Тарнавського до десяти років виправно-трудових робіт з конфіскацією майна. А майном у нього були п'єси, пісні, декорації в клубі.

Так він і став невинною жертвою режиму, який пожирав все чисте, світле і справедливе.

У в'язниці помітили здібності Тодора Васильовича. І там йому вдалося створити драматичний і хоровий гуртки. Керівництво в'язниці запропонувало залишитися у них на роботі, коли закінчився термін його ув'язнення. Однак Тодор Васильович не погодився.

На волю стецівчанин вийшов з покаліченою душею, пригніченим морально і фізично, з підірваним здоров'ям.

З дружиною Ольгою та дочками Мотрею і Дзвінкою поселилися спочатку у с. Ланчин (Надвірнянського району Івано-Франківської області), де п'ять років працював з дружиною в районному Будинку культури, а пізніше - у м. Долина (Долинського району Івано- Франківської області). Там він сповна віддав себе сім'ї. Виховував дочок і надзвичайно радів за їхні успіхи в навчанні. Після тих інтриг, які прийшлося йому і його родині пережити в Стецеві, а далі в'язниця, настав справжній рай.

Йшли роки... Багато чого мінялося, переоцінювалося. Настав час задоволення від особистого і громадського життя. А все-таки чогось не вистачало: хотілося додому, у рідне село, у Стецеву.

Такий час настав. Це була осінь 1975 року. Тодор Васильович, відвідавши рідних, чекав якогось транспорту, щоб повернутися в Долину. На той час головою сільської ради працював Микола Григорович Курилюк. Без всяких натяків запитав Тодора чи хоче він додому, у Стецеву? І Тодор Васильович відповів: “Так. Хочу, але хто мене тут чекає?” На ці слова Микола Григорович відповів: “Стецева Вас вже давно чекає”.

Микола Григорович вирішив не відкладати це питання на якийсь час, а діяти негайно. Про переговори з Тарнавським Тодором Васильовичем розповів секретареві парткому Малейкому Василю Іллічу. Він схвально віднісся до повернення Тодора Васильовича у Стецеву. Вони обидва (Микола Григорович і Василь Ілліч) добре знали, що стосунки між Тодором Васильовичем і депутатом Верховної Ради СРСР, двічі героєм Соціалістичної праці Личуком Юстином Тодоровичем у минулому були непростими. Про свій намір Микола Григорович і Василь Ілліч розповіли Личуку Ю. Т. Правда, він уважно їх вислухав і сказав: “Я не хочу бути колодою на поверненні Тарнавського Тодора у Стецеву”.

Пізніше Микола Григорович запросив Тодора Васильовича до кабінету Юстина Тодоровича. Зустріч відбулася без вибачень, без дорікань. Голова колгоспу (Личук Ю. Т.) сказав, що колгосп економічно сильний (на той час був міліонером) і має можливість виділити достатню кількість коштів, щоб підняти на високий рівень роботу Будинку культури. Він відразу розпорядився видати необхідну суму грошей для культосвітньої роботи.

Робота в Будинку культури пробудилася від млявої сплячки. Спочатку прийшли аматори 40-50 років, а потім і молодь. На допомогу Тодору Васильовичу прийшов колишній учасник, вчитель музики і співу Степан Васильович Чешик. Робота в Будинку культури кипіла: шили сценічні костюми, готували декорації, вивчали сценарії, пісні. При переповненому залі проходили вистави, концерти. Уже через рік роботи Тодора Васильовича хор стецівського Будинку культури в області зайняв перше місце.

У 1985 році Т. Тарнавський вийшов на пенсію, прибав шматочок городу і побудував сам власноручно маленьку хатинку. От і все майно!

Робота без вихідних, без відпусток підірвала здоров'я талановитого і відповідального керівника. На повну силу він уже не міг працювати, а тому вирішив залишити роботу.

Та мало хто знає, що Тодор Васильович був не тільки лікарем, який лікував душі. Без медичної освіти він допомагав лікувати й тіло. До нього звідусіль приїжджали люди за допомогою. Тодор Васильович займався голкотерапією, голковколюванням, рефлексотерапією (акупунктурою). Багато пацієнтів із вдячністю згадують його. Він лікував і словами, і голками. Однак себе вилікувати не зміг. Хвороба прогресувала і першого травня 1989 року він помер на 64 році життя.

Стецівчани прийшли провести в останню дорогу Тодора Васильовича Тарнавського, в якому жила і творила іскра Божого таланту, характеру спонукати наші душі любити, берегти і плекати своє, рідне, українське.

Нині на фасаді Будинку культури є меморіальна дошка з таким написом: “Тарнавський Тодор Васильович (5.03.1925 р. - 1.05.1989 р.), талановита, заслужена людина культури і мистецтва Покуття”. Ініціатором і натхненником цієї меморіальної дошки був уродженець с. Русова, учень Стецівської СШ, активний учасник шкільної художньої самодіяльності, журналіст, краєзнавець Виноградник Теофіл Ілліч.

Висновки

Рідне село - наша гордість, і кожен несе цю гордість по життю. Село - маленька батьківщина. Тут відбувалося створення громади, здійснення її планів. Дуже пишаюся, що виросла в такому мальовничому куточку нашої рідної країни, як село Стецева. Багато тут було зла та все ж таки добро перемагає і цьому сприяють талановиті люди. Справжньою окрасою села є люди, вони скромні та працьовиті, вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя - то джерело людської мудрості і самовідданості.

Таким був і Тодор Васильович Тарнавський. Він є добрим прикладом і фундаментом майбутніх поколінь. Це була Богом обдарована людина, яка жила сценою. Тодор Васильович любив українську літературу, драматургію, впродовж років намагався донести їх зміст до свого народу. Це була симпатична, мужня, талановита, з широким світоглядом людина.

І не дивно, що саме із Стецеви вийшли десятки й сотні особистостей, які зберегли здорові основи, набуті ще з дитинства на благородній стецівській землі і, розійшовшись по великій Україні і за її межі, не забували - хто вони, чиї діти - і в чужому оточенні зберегли українську самобутність.

Література

тарнавский стецева режисура

1. Виноградник Т Словом та пером: Публіцистичні нариси, статті. Снятии: Прут Принт, 2008. 408 с.

2. Гуйванюк М. Р Людина великого таланту і сумної долі: Тодор Васильович Тарнавський (1925-1989). Чернівці: Наші книги, 2012. 67 с.: іл.

3. Харитон В. Населені пункти Снятинщини: Історичне минуле, культурні традиції, персоналії. Снятин: Прут Принт, 2010. 304 с., іл. 22 см. (Літопис краю).

References

1. Vynohradnyk, T. (2008). Slovom ta perom: Publitsystychni narysy, statti [By word and pen: journalistic essays, articles]. Sniatyn: Prut Prynt,. 408 [in Ukrainian].

2. Huivaniuk, M. R. (2012). Liudyna velykoho talantu i sumnoi doli: Todor Vasylovych Tarnavskyi (1925-1989) [A man of great talent and sad fate: Todor Vasyliovych Tarnavskyi (1925-1989)]. Chernivtsi: Nashi knyhy. 67 [in Ukrainian].

3. Kharyton, V. (2010). Naseleni punkty Sniatynshchyny: Istorychne mynule, kulturni tradytsii, personalii [Settlements of Snyatyn Oblast: Historical past, cultural traditions, personalities]. Sniatyn: Prut Prynt. 304 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru