Історія розвитку дослідницького навчання: від історії до сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія розвитку дослідницького навчання: від історії до сучасності

Романова Оксана Олександрівна доцент, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов, Національна академія Національної гвардії України, м. Харків

Сухопара Ірина Геннадіївна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри початкової освіти, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ

Войтюк Вікторія Володимирівна магістрант факультету педагогічної освіти, Київський університет імені Бориса Грінченка, м. Київ

Анотація

Сучасне суспільство потребує компетентної освіченої особистості, яка здатна самостійно здобувати, аналізувати інформацію, використовувати її для вирішення проблем. Розвиток такої особистості можливий за умови впровадження в освітній процес дослідницьких методів навчання. Ідеї дослідницького навчання висловлювалися філософами і педагогами минулого і вплинули на становлення та еволюцію дослідницького методу навчання. Філософи Сократ, Платон, Арістотель вважали, що освіта має спонукати людину до роздумів, пошуку істини через обговорення. Педагоги епохи Відродження і Просвітництва підтримували ідеї активного навчання і вивчення природи через спостереження, дослідження. Вітторіно де Фельтре, Джон Локк навчання розглядали як процес відкриття нового, а способом отримання знань вважали спостереження, дослід. Жан-Жак Руссо вважав, що основним джерелом знань дитини про світ є її власний досвід, завдання педагога полягало в створенні ситуацій, які спонукають дитини до пошуку знань. Кінець ХІХ століття позначився реформаторськими підходами до навчання, впровадженням ідей "теорії вільного виховання". В дидактичній системі К. Ушинського навчання розуміється як шлях від незнання до знання в основі якого лежить прагнення дитини до задоволення потреби в пізнанні, що суголосно принципам дослідницького навчання. Кінець ХІХ - початок ХХ століття позначився активним впровадженням у практику школи реалізації ідей дослідницького навчання. Джон Дьюї запропонував механізм такого навчання. Марія Монтессорі, Рудольф Штайнер, Селестен Френе, Василь Сухомлинський розуміли навчальний процес як самостійну дослідницьку пізнавальну діяльність учнів у спеціально створеному середовищі, яке спонукає до роздумів, відкриття, набуття досвіду. Сучасні інформаційні цифрові технології відкрили безмежні можливості для здійснення дослідницького навчання, надали швидкі, якісні інструменти для здійснення та обробки результатів дослідження.

Ключові слова: дослідницьке навчання, дослідницька діяльність, спостереження, цифрові технології, початкова школа.

Sukhopara Iryna Gennadiyevna PhD in Pedagogic sciences, Senior Lecturer at the Department of Elementary Education, Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv навчання дослідницький педагог

Voitiuk Viktoriia Volodymyrivna Graduate student, Borys Grinchenko Kyiv University, Kyiv

HISTORY OF THE DEVELOPMENT OF THE RESEARCH METHOD OF TEACHING: FROM HISTORY TO THE PRESENT

Abstract. Modern society needs a competent, educated individual who is able to independently obtain, analyze, and use information to solve problems. The development of such a personality is possible under the condition of the introduction of research teaching methods into the educational process. The ideas of research education were expressed by philosophers and teachers of the past and influenced the formation and evolution of the research method of education. Philosophers Socrates, Plato, and Aristotle believed that education should encourage a person to think, search for truth through discussion. Educators of the Renaissance and Enlightenment supported the ideas of active learning and studying nature through observation and research. Vittorino de Feltre, John Locke considered learning as a process of discovering something new, and considered observation and experiment as a way of acquiring knowledge. Jean-Jacques Rousseau believed that the main source of a child's knowledge about the world is his own experience, the teacher's task was to create situations that encourage the child to seek knowledge. The end of the 19th century was marked by reformist approaches to education, the introduction of the ideas of the "theory of free education". In the didactic system of K. Ushinsky, learning is understood as a path from ignorance to knowledge, which is based on the child's desire to satisfy the need for knowledge, which is consistent with the principles of research education. The end of the 19th - the beginning of the 20th century was marked by the active implementation of the ideas of research education into the practice of the school. John Dewey proposed a mechanism for such learning. Maria Montessori, Rudolf Steiner, Celestine Frenet, Vasyl Sukhomlynskyi understood the educational process as independent research and cognitive activity of students in a specially created environment that encourages reflection, discovery, and gaining experience. Modern information and digital technologies have opened up unlimited opportunities for conducting research training, provided fast, high- quality tools for conducting and processing research results.

Keywords: research learning, research activity, observation, digital technologies, elementary school.

Постановка проблеми. Сучасний час, розвиток науки, технологій, виробництва, суспільства потребують компетентної, освіченої, обізнаної людини, яка здатна самостійно здобувати необхідну інформацію, знання, творчо їх опрацьовувати і впроваджувати в практичну діяльність, вирішувати проблеми і приймати рішення на основі отриманих знань, розвивати власний інтелект. Виховати таку людину можливо за умови впровадження в освітній процес дослідницьких методів навчання, організації навчально-дослідницької діяльності. Дослідницькі методи навчання використовувалися в практиці освіти з глибокої давнини і затребувані в наш час. Сучасні цифрові технології дозволяють зробити дослідницьке навчання цікавим, захоплюючим, динамічним процесом для школярів. Відповідно постає проблема розгляду, розкриття досвіду минулого з метою впровадження раціональних ідей в сучасний освітній процес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми впровадження дослідницьких методів навчання висвітлювалися в роботах філософів минулого: Давньої Греції - Сократа, Платона, Аристотеля; епохи Відродження - Вітторіно да Фельтре, Яна Амоса Коменського, Джона Локка, Жан-Жака Руссо, Йогана-Генріха Песталоцці, Адольфа Дистервега. В кінці ХІХ - на початку ХХ століття вчені К. Вентцель, Дж. Дьюї, С. Френе, М. Монтесорі, Р. Штайнер, К. Ушинський довели важливість дослідницьких методів для активного навчання, співпраці учнів, реалізації ідей вільного виховання. Теоретичні аспекти дослідницької діяльності, її сутності, структури визначені в роботах С. Омельчука, О. Пометун, О, Савєнкова. Особливості організації дослідницької діяльності в початковій школі розкрили українські науковці Т. Байбара, Н. Бібік, О. Онопрієнко, О. Савченко. Історичний огляд проблеми розвитку дослідницького методу навчання можна зустріти в роботах О. Антонової, О. Дубасенюк, Т. Мієр. Проте недостатньо висвітлені питання застосування досвіду минулого в сучасних умовах початкової школи.

Мета статті - дослідження і розкриття ідей дослідницького навчання філософів і педагогів минулого для застосування в сучасній педагогічній теорії та практиці початкової освіти.

Виклад основного матеріалу. Історія розвитку дослідницького навчання охоплює великий проміжок часу та включає різні педагогічні школи, психологічні теорії, експериментальні підходи та освітні реформи, які сприяли становленню дослідницького навчання як педагогічного методу в той спосіб, який ми спостерігаємо сьогодні.

Перші коріння дослідницького навчання відслідковуються в часи стародавньої Греції. Філософ Сократ (470-399 до н.е.) не передавав готові знання, а спонукав учнів самостійно знаходити істину, ставити запитання, шукати відповіді, доводити правильність власних переконань шляхом роздумів над проблемою, вчив мислити критично. В основі бесіди лежали запитання, які наводять учня на відповідь, допомагають знайти рішення поставленої задачі. Цей метод навчання назвали "евристичним" або "сократівським", де акцент зроблено на активному пошуку знань та власних відкриттях. Основними ознаками такого діалогу були: вільний обмін думками між рівноправними співрозмовниками; визначення понять, пов'язаних із предметом обговорення та взятих із практики; виявлення ролі учасників у діалозі і визначення композиції ролей; встановлення суперечностей; усунення їх шляхом з'ясування залежності одиничного та загального, творчого знаходження нового; усунення псевдознань шляхом доведення їх до абсурду; збудження самопізнання засобами цілеспрямованих запитань; застосування епалогічного (індуктивного) методу, який заснований на аналогії [1]. Сократ вважав, що освіта має спонукати людину до роздумів, допомогти самостійно формувати знання, що і є основою дослідницького методу навчання.

Учень Сократа Платон (427-347 до н.е.) стимулював дослідження і діалоги серед учнів Академії, яку заснував у м. Афіни. Ідея навчання, на його думку, полягала в пошуку істини через обговорення, діалоги. Філософ вважав діалог джерелом мудрості, досконалою формою викладу найскладніших думок, засобом виховання чеснот. Метод пізнання істини філософ порівнював із тертям дерева об дерево, що приводить до виникнення іскри пізнання. Щодо навчання дітей філософ вважав, що "всі науки треба викладати дітям не насильно, граючи", бо "вільна людина ніякій науці не повинна вчитися рабські" [2]. У вихованні та навчання маленьких дітей важливого значення надавав грі.

Арістотель (384-322 до н.е.) приділяв увагу розумовому і вольовому вихованню учнів. Одним із важливих методів навчання визначав емпіричні дослідження та накопичення знань шляхом спостережень та вивчення природи, довколишнього світу.

Епоха Середньовіччя в історії дослідницького навчання позначена досить протилежними підходами та поглядами, цінностями. Представники педагогічної думки не прагнули впроваджувати навчання учнів на основі власних думок, пошуку істини, знань. В той же час, середньовічні університети, які виникли в європейських містах, були центрами освіти та досліджень, в яких створювали лабораторії, здійснювали відкриття, перекладали твори учених арабського світу, зберігали і поширювали знання.

В епоху Відродження ідеї активного навчання, самостійного пошуку знань розглядались як природня потреба дитини пізнавати світ. Педагоги надають все більшого значення екскурсіям, прогулянкам, іграм, спостереженням, дослідам, пізнавальній діяльності.

Італійський філософ і педагог Вітторіно Де Фельтре (1378-1444), засновник "Школи радості", вважав, що навчання повинно бути цікавим, радісним і приємним для дітей. Вивчення матеріалу відбувалося через власний інтерес і радість відкриття нового, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Педагог широко впроваджував безпосереднє спілкування дітей з природою, в ході якого учні вели спостереження і проводили власні досліди, намагалися робити на цій основі власні умовиводи [3]. Отже, основою дослідницького навчання визначається пізнання нового, а способом отримання знань спостереження, дослід.

Чеський мислитель, педагог Ян Амос Коменський (1592-1670) у трактаті "Велика дидактика" пропонував пізнавати навчальні об'єкти за допомогою спостереження, відчуттів, "а не вбивати в голови учнів зібрану з різних авторів суміш слів, фраз, висловів, думок... А тому слід було б починати навчання не з словесного тлумачення про речі, а з реального спостереження їх. І тільки після ознайомлення з самим об'єктом говорити про нього і з'ясовувати справу більш всебічно" [4]. Таким чином, спостереження визначено дидактом як спосіб пізнання у початковій школі, що вплинуло на формування ідеї дослідницького навчання.

Англійський філософ Джон Локк (1632-1704) обґрунтував ідею сенсуалізму про походження знань та ідей з досвіду - зовнішнього (відчуття) і внутрішнього (рефлексії) [5, с. 137]. Вважав, що навчання має спиратися на допитливість, інтереси дитини, бути радісним, а знання, які отримує учень потрібними в практичному житті. Знання, на думку педагога, формують вміння думати, ставити запитання, відстоював ідею необхідності вироблення вміння самостійно мислити. Підкреслював важливість отримання досвіду у ході спостережень, дослідів, експериментів як методів здобуття знань [3]. З ідеями дослідницького навчання, в сучасному розумінні, погляди Джона Локка збігаються щодо розуміння вміння мислити самостійно, ставити запитання і отримання досвіду на основі відчуттів і рефлексії.

В епоху Просвітництва відбуваються глибокі зміни в сфері освіти, науки, культури, суспільній свідомості. В центрі постає активно діючий суб'єкт, здатний пізнавати і змінювати світ відповідно до свого розуму, а розум визнається джерелом всієї діяльності.

Франко-швейцарський філософ-просвітник Жан Жак Руссо (1712-1778) вважав, що навчання має будуватися на бажанні вчитися, інтересі дитини - "Безпосередній інтерес - ось великий двигун, єдиний, який веде правильно і далеко". Основним джерелом знань дитини про світ є її власний досвід. Навчання, на думку Жан Жака Руссо, має бути зорієнтоване на індивідуальність дитини, де вона сама вчиться через дослідницький досвід та природне відкриття. Завдання педагога полягало у створенні ситуацій, які збагачують досвід дитини, залучають її до пошуку, вирішення проблеми, здобуття знань, спонукають думати, мислити, самостійно знаходити рішення, робити відкриття, надати методи вивчення. Погляд Жан Жака Руссо на досвід і пошук, як основний спосіб отримання знань відповідає сучасним ідеям дослідницького навчання.

Погляди філософів епохи Відродження і Просвітництва вплинули на подальший розвиток освіти і зокрема дослідницького навчання, яке стає не просто методом, а філософією навчання. Ідеї про пізнавальну активність учнів, отримання знань через спостереження, дослід, самостійні відкриття намітили контури побудові освітнього процесу.

Кінець ХІХ століття позначився реформаторськими підходами до навчання в школах, де впроваджуються ідеї "теорії вільного виховання", дослідницького навчання, розробляються методики організації дослідів для школи. В європейських університетах створюються дослідницькі лабораторії, впроваджуються дослідницькі методи навчання, що вплинуло на підготовку майбутніх педагогів.

Український педагог і діяч освіти Костянтин Ушинський (1824-1871) спираючись на досягнення психології, фізіології вищої нервової діяльності, логіки, охарактеризував дидактичну систему, ідеї якої відповідають сучасним поглядам про дослідницьке навчання. Визначимо основні думки К. Ушинського, які відображають ідеї дослідницького навчання:

процес навчання розуміється як шлях від незнання до знання в основі якого лежить прагнення дитини до задоволення потреби в пізнанні;

необхідність активної пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх мислення;

важливість образного сприймання світу учнями, саме образи, які сприймає дитина є матеріалом для роботи розуму;

велике значення суб'єктного досвіду, який дитина набуває через зовнішні почуття;

умовами навчання є активність і діяльність учнів;

існування двох видів навчання: пасивне, коли вчитель викладає і активне, коли учні самостійно здобувають власний досвід. Важливе розумне поєднання двох видів навчання, коли вчитель викладає і учень самостійно працює з книгою, предметами;

поєднання репродуктивних і продуктивних (дослідницьких) методів навчання;

важливе значення має самостійна робота учнів, якою керує вчитель і надає нові матеріали для неї.

Кінець ХІХ - початок ХХ століття позначився активним впровадженням у практику школи нових підходів до навчання, реалізації ідей дослідницького навчання.

Американський філософ і педагог Джон Дьюї (1859-1952) розвиває і втілює ідеї дослідницького навчання. На його думку, процес навчання має враховувати інтереси дитини, а метою навчання є збагачення досвіду, вміння вирішувати життєві завдання, оволодіння творчими навичками. Педагог вважав, що в центрі шкільного навчання має бути дитина-дослідник. Джон Дьюї запропонував механізм такого навчання: у ході власної практики в учня виникають пізнавальні потреби, формуються пізнавальні інтереси, які пробуджують дослідницький інстинкт, що робить процес навчання захоплюючим. Етапами такого навчання шляхом вирішення поставлених проблем визначив такі: "відчуття проблеми, виявлення її природи і суті, знаходження можливого рішення, обмірковування можливих наслідків знайденого рішення, подальші спостереження та експерименти. на основі яких можна буде зробити конкретний, позитивний або негативний висновок" [6]. У практичній діяльності, коли об'єднується творчість і праця, з'являється потреба до розуміння завдання або проблеми, побудові гіпотези, вибору шляхів і способів вирішення, досягнення результату. Педагог відстоював ідею навчання через дослідження, де учні вчаться спостерігати, експериментувати та вирішувати проблеми в ході активної діяльності.

Італійська лікарка, педагог Марія Монтессорі (1870-1952) процес навчання дітей розуміла як вільну роботу (самостійну діяльність) у створеному педагогом освітньому середовищі. Вона відмічала, що "простір, в якому перебуває дитина, повинен пропонувати їй великій вибір мотивацій, які підштовхують її до діяльності й провокують на набуття власного досвіду" [7]. Гаслом методу Монтессорі був вислів "Допоможи мені це зробити самому". Основні ідеї педагогіки Марії Монтессорі, які лежать в основі дослідницького навчання можна сформулювати так:

учні краще навчаються через самостійну активну роботу та через самостійне дослідження навколишнього світу;

важливість самостійного та вільного вибору дітей у навчальному процесі. Діти можуть обирати те, що хочуть вивчати, що викликало інтерес;

важливість врахування природного спонтанного інтересу дітей до світу та надання можливості досліджувати його самостійно. Діти обирають предмети, навчальні матеріали, які приваблюють, з якими хочеться здійснювати маніпуляції, вивчати, досліджувати, вони відкривають світ і вчаться через спонтанність і цікавість;

процес навчання відбувається шляхом досвіду. На думку Марії Монтессорі, "освіта є природним процесом, який здійснюється дитиною, і не здобувається шляхом слухання слів, а шляхом досвіду в оточенні" [7, С.39]. Для отриманні власного досвіду учням важливо спостерігати, робити власні відкриття в процесі взаємодії з природніми об'єктами, спеціально розробленими навчальними матеріалами.

Ідеї Марії Монтессорі відображають основні принципи дослідницького методу навчання і відповідають природі дітей молодшого шкільного віку, покладені в основу організацію освітнього середовища в сучасній початковій школі.

Суголосні ідеї висловлювали і втілювали в практику Рудольф Штайнер і Селестен Френе, які також розуміли навчальний процес як самостійну діяльність учнів у спеціально створеному середовищі.

Австрійський філософ і педагог Рудольф Штайнер (1861-1925) у відкритій ним вальдорфській школі у м. Штутгарті у 1919 році втілював навчання, що базується на ідеї "пізнати світ, пізнаючи себе, пізнати себе, пізнаючи світ". В основу навчання і виховання була покладена здатність учнів до міркувань, суджень, висновків, які орієнтовані на різноманітність світу. В процесі навчання учні працюють і використовують природні натуральні матеріали: рослинні фарби, вовну, крейду, глину, дерево, камінь для створення власних творчих продуктів; шишки, жолуді, каштани для рахунку і дослідження, спостереження. Велика увага приділяється зв'язку з природою, впливу довкілля, вивченню природи, співпраці та злагоди зі світом природи. Проводиться велика кількість дослідів, коли учні мають можливість відкривати нові знання, закріплювати матеріал не тільки на теоретичному, а й на практичному рівні. Викладання "методом епох" дозволяє більше часу приділити дослідженню, глибше зануритися у вивчення теми предмету.

Французький педагог Селестен Френе (1896-1966), прибічник педагогічної течії "Нове виховання", засновник власної педагогічної системи центром якої була особистість дитини, яка сама себе створює, а вчитель допомагає розвивати те, що їй притаманне природною. В основу навчального процесу, створеної в 1934-1935 роках початкової школи у м. Вансе, С. Френе поклав проблемну ситуацію, вирішення якої спонукає учнів пізнавати нове, пробувати, порівнювати, аналізувати, експериментувати, робити припущення, висувати гіпотези, помилятися, знаходити рішення. Вирішального значення педагог надавав отриманню власного досвіду через свої знання, спілкування, мотивовану працю, шляхом спостережень під час прогулянок у природу, роботі в спеціально обладнаних лабораторіях, де можна досліджувати, експериментувати, в аудиторіях, де можна читати, вивчати, пізнавати нове, створювати "вільні тексти". Для оволодіння способами пізнання в навчальному процесі використовувався метод проб і помилок ("експериментальне намацування"), який допомагав навчити учнів мислити, критично ставитися до дійсності, висувати і перевіряти гіпотези, вирішувати проблемні ситуації. Вважалося, що кожен може помилятися, важливо, щоб кожна помилка була проаналізована, для чого потрібно оволодіти такими прийомами мислення, як аналіз, синтез, порівняння.

Процес засвоєння знань, на думку С. Френе, відбувався відповідно до логіки наукового пошуку і охоплював такі етапи:

1. Презентація і вираження. Дитина репрезентує за допомогою слова або малюнка своє бачення певної теми.

2. Аналіз презентацій у групі або з дорослими, коментарі кожного учня з власним аналізом.

3. Порівняння та аналогія. Відбуваються шляхом зіставлення з подібними ситуаціями, які раніше аналізувалися.

4. Комунікація в групі. Кожен учень робить свій внесок у колективну побудову знання.

5. Синтез. Правила поведінки кожного учня група приймає на обмежений термін, вони змінюються залежно від матеріалу, що вивчається [8, С.175.]

Американський педагог Вільям Кілпатрик (1871-1965), послідовник Джона Дьюї, автор концепції "методу проєктів" ввважав, що "навчання повинне відбуватися у процесі вирішення учнем проблем, які його цікавлять, будуватися на дитячих інтересах, що і дозволить навчальному процесу стати ефективним засобом формування потрібних суспільству моральних якостей підлітків" [9]. В основу навчального процесу був покладений метод проєктів, який розглядається автором як планування діяльності учнів для вирішення певного навчального завдання в реальній життєвій ситуації. Для виконання проєкту потрібно було дотримуватися таких умов: навчальне завдання має викликати стійкий інтерес у школярів; усвідомлення того, що виконання завдання збагачує учнів новими знаннями, вміннями, навичками; робота має приносити задоволення й успіх. Для виконання завдання, яке викликає інтерес і задоволення, були визначені етапи самостійної діяльності, які відповідають ідеям дослідницького навчання: формування цілі, яка веде учня впродовж виконання завдання; планування роботи; виконання відповідно до мети і плану; кінцевий результат та оцінка.

Український педагог В. Сухомлинський (1918-1970) підкреслював важливість дослідницького підходу до навчання, коли учням не дають готових висновків, пояснень, знань, не доводять правильність істини, а дають змогу самим шукати підтвердження або спростування висунутих гіпотез, самим знайти правильну відповідь, отримати нові знання шляхом взаємодії з навколишнім середовищем, переживання нагромадженого досвіду, у ході спілкування, читання, праці. Педагог відмічав, що "дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передували аналіз, зіставлення й порівняння фактів" [10]. У початковій школі широко практикував "уроки мислення на природі", "школу під голубим небом".

Сучасні інформаційні цифрові технології відкривають безмежні можливості для здійснення дослідницького навчання. Інтернет, комп'ютер, гаджети, цифрові технології стали невід'ємною частиною сучасної освіти, швидкими і якісними інструментами для здійснення та обробки результатів дослідження. Сучасні технології, які допоможуть школярам у процесі дослідницького навчання:

для отримання, збору інформації - Інтернет надає швидкий доступ до великої кількості різноманітної інформації, представленої в різній формі (текстовий варіант, аудіо та відеоматеріали), що робить процес збору матеріалу легким і цікавим для школярів;

для проведення спостережень, дослідів, експериментів - комп'ютерні програми, які дозволяють учням проводити віртуальні експерименти без необхідності в реальних лабораторіях, симуляції представляють покроковий детальний огляд того, що відбувається;

для обговорення ідей - онлайн-платформи, які дають можливість учням обговорювати способи вирішення проблеми, спілкуватися, обмінюватися ідеями, інформацією, співпрацювати, навіть, якщо вони знаходяться на відстані, що робить дослідницьку роботу школярів захоплюючою, результативною (Zoom, Google Meet, Cisco WebEx, Microsoft-Teams, Skype) та інструменти для представлення ідей, думок, що дозволяє візуалізувати їх, прикріплювати схеми, ментальні мапи, створювати логічні ланцюжки для обговорення проміжних результатів дослідження з використанням онлайн- дошок (Padlet, Lino it, Google Jumboard, Miro);

для обробки результатів - цифрові технології, які допомагають створювати графіки, діаграми, інфографіку, вести журнали спостережень, фіксувати результати в зручному форматі, візуалізувати отриману інформацію для кращого розуміння і аналізу результатів дослідження (Google-форма, Live work sheets);

для представлення інформації - мультимедійні презентації, які в доступній та інформативній формі представляють результати дослідницької роботи (Power Point, Power Prezi, Visage, Canva, Сгєііо), створення відеороликів, мультфільмів (Renderforest, Powtoon, Pixton, Scratch), створення книг (Ourboox).

Як бачимо, ключові ідеї, практики дослідницького навчання зазнали змін, еволюціонували від простого спостереження до дослідження навколишнього світу за допомогою сучасних високотехнологічних практик. Сучасна освіта визначає важливими вміння, які формуються в ході дослідницького навчання. Так у концепції реформування освіти "Нова українська школа" серед наскрізних умінь, які формуються у школярів зазначені ті, що набуваються в процесі дослідницького навчання - вміння вирішувати проблеми, висловлювати думку, логічно обґрунтовувати позицію, творити, а серед методів навчання визначені проєкти, експерименти.

В основі дослідницького навчання лежить активна, самостійна, пізнавальна діяльність учнів у процесі пошуку нових знань, встановлення зав'язків, закономірностей, послідовності, вирішення проблеми, власного відкриття. Дослідницьке навчання сприяє досягненню оптимальних результатів навчання, вихованню самостійності, відповідальності школярів, стимулює їх пізнавальну активність, вчить вирішувати практичні завдання, знаходити нестандартні рішення, розвиває креативність, критичне мислення.

Ознаками дослідницького навчання в початковій школі можна вважати:

активну участь школярів у дослідженні;

самостійність у вивченні матеріалу, вирішенні проблеми, виконанні завдання (для молодших школярів за інструкціями, алгоритмами, схемами);

вирішення реальних проблем, що цікавлять учнів практичного характеру;

застосування методів дослідження, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

В ході організації дослідницької діяльності у молодших школярів формуються дослідницькі вміння, які розуміють як сукупність інтелектуальних і практичних дій для виконання дослідницьких завдань. До таких умінь учнів початкової школи відносять: вміння бачити проблеми, ставити запитання, висувати гіпотези, давати визначення поняттям, класифікувати, спостерігати, проводити експерименти, робити висновки й умовиводи, структурувати матеріал, пояснювати, доводити і захищати ідеї.

Доцільними способами роботи в початковій школі можна вважати: введення частково-пошукових, проблемно-пошукових методів навчання, постановку проблемних запитань, вирішення дослідницьких завдань (дослідження-розпізнавання, дослідження-спостереження, дослідження-

класифікація, дослідження-порівняння, дослідження-узагальнення, дослідження- пошук), організацію спостережень за об'єктами, процесами, явищами, що вивчаються, проведення дослідів, експериментів, уроків-досліджень, організацію екскурсій, експедицій, проєктної діяльності.

Висновки

Дослідницьке навчання перетнуло століття, адаптувалося до викликів сучасності, стало невід'ємною частиною сучасної педагогічної практики і залишається однією з ключових стратегій освітнього ландшафту.

Ідеї дослідницького навчання, які були започатковані в працях філософів, просвітників, педагогів минулого успішно реалізуються в сьогоднішній шкільній практиці, а цифрові технології допомогли зробити дослідницьку діяльність школярів сучасним, захоплюючим, ефективним, технологічним процесом. Перспективи подальших наукових досліджень вбачаємо в розробці дидактичних і методичних матеріалів для організації дослідницького навчання в початковій школі.

Література

1. Нефедченко О.І. Сократівська діалогічна евристика та її розвиток у зарубіжній та вітчизняній освіті. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Суми, 2017. Вип. 5. С. 132-145.

2. Платон. Діалоги. Харків: Фоліо, 2022. 352 с.

3. Левківський М.В. Історія педагогіки: навч.-метод. посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2011. 190 с.

4. Вибрані педагогічні твори: у 3 томах. Київ: Радянська школа, 1940. Т. 1: Велика дидактика. Ян Амос Коменський / під ред. А.А. Красновського. 248 с.

5. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник. Київ: Книга, 2005. 528 с.

6. Рогозіна Л. А., Негур А.А., Залюбівська О.Б. Педагогічні ідеї Д. Дьюї у світлі сучасних освітніх тенденцій: матеріали ХЬУІ науково-технічної конференції підрозділів ВНТУ (Вінниця, 22-24 березня 2017 р). URL: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all- hum/all-hum-2017/paper/view/2273.

7. Hoort, Jill. The Case for Sacred Writing: Lessons from a Montessori Classroom, Michigan Reading. Journal: 2017. Vol. 49: Iss. 2, Article 7.

8. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посіб. Київ: Академвидав, 2004. 218 с.

9. Michael Knoll. I Had Made a Mistake: William H. Kilpatrick and the Project Method. - Teachers College Record Volume 114, 020303, February 2012, 45 pages by Teachers College, Columbia University.

10. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Харків: Акта, 2012. 537 с.

11. References:

12. Nefedchenko, O. I. (2017). Sokrativska dialohichna evrystyka ta yii rozvytok u zarubizhnii ta vitchyznianii osviti [Socratic dialogic heuristics and its development in foreign and domestic education]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii - Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies, 5, 132-145 [in Ukrainian].

13. Platon. (2022). Dialohy [Dialogues.]. Kharkiv: Folio [in Ukrainian].

14. Levkivskyi, M.V. (2011). Istoriia pedahohiky [History of pedagogy]: navch.-metod. posibnyk. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

15. Krasovskyi, А.А. (Ed.). (1940) Vybrani pedahohichni tvory: Velyka dydaktyka. Yan Amos Komenskyi [Selectedpedagogical works: Great didactics Jan Amos Comenius.] (Vols. 1-3). Kyiv: Radianska shkola, [in Ukrainian].

16. Kremen, V.H., Ilin, V.V. (2005). Filosofiia: myslyteli, idei, kontseptsii [Philosophy: thinkers, ideas, concepts]: pidruchnyk. Kyiv: Knyha [in Ukrainian].

17. Rohozina, L. A., Nehur, A. A., Zaliubivska, O. B. (2017). Pedahohichni idei D. Diui u svitli suchasnykh osvitnikh tendentsii: [Pedagogical ideas of D. Dewey in the light of modern educational trends] Materialy XLVI naukovo-tekhnichnoi konferentsii pidrozdiliv VNTU - Materials of the XLVI scientific and technical conference of VNTU subdivisions (Vinnytsia, Retrieved from https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2017/paper/view/2273. [in Ukrainian].

18. Hoort, Jill. The Case for Sacred Writing: Lessons from a Montessori Classroom, Michigan Reading. Journal: 2017. Vol. 49: Iss. 2, Article 7.

19. Dychkivska, I. M (2004). Innovatsiini pedahohichni tekhnolohii [Innovative pedagogical technologies]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

20. Michael Knoll. I Had Made a Mistake: William H. Kilpatrick and the Project Method. - Teachers College Record Volume 114, 020303, February 2012, 45 pages by Teachers College, Columbia University.

21. Sukhomlynskyi, V. O. (2012). Sertse viddaiu ditiam [I give my heart to children]. Kharkiv: Akta [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru