Історія становлення Волинського музею (1929-1939 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Історія становлення Волинського музею (1929 - 1939 рр.)

Кінд-Войтюк Наталія Василівна кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та археології

Анотація

Стаття присвячена дослідженню діяльності Волинського музею у 1929-1939 рр.

У статті охарактеризовано музейну політику Другої Речі Посполитої, заснування і становлення Волинського музею у 1929-1939 роках, його внесок у вивчення минувшини регіону, пошук і збереження культурної спадщини краю.

У 1927 році в Луцьку було створено Волинське товариство краєзнавства та опіки над пам'ятками минулого, яке займалось збором пам'яток для майбутнього Волинського музею.

У вересні 1928 року Товариство організувало в Луцьку Рільничо- промислову виставку, на якій були представлені вироби народних майстрів Волині й Полісся, а також предмети старовини. За офіційними даними, у виставці взяли участь 62 майстри, які подали зразки ткацтва, вишивки, деревообробки, лозоплетіння, ковальства та інше.

Перша етнографічна виставка продемонструвала високий художній рівень і самобутність населення краю. Частина експонованих матеріалів була придбана для майбутнього музею.

Завдяки старанням Товариства 16 червня 1929 року у Луцьку було відкрито регіональний Волинський музей. У відкритті музею взяв участь Президент Речі Посполитої Ігнаци Мосціцький. Освячений музей був 28 червня 1929 року.

Серед засновників Волинського музею відомі дослідники природи та історії волинського краю: громадський діяч, історик і педагог Якуб Гофман (1896-1964), лікар Адам Войніч (1864-1955), історик мистецтва і реставратор Збігнев Ревський (1905-1989), археолог Ян Фітцке (1909-1940), палеонтолог і педагог Казимеж Пшемиський (1882-1941), історик і бібліотекар Юліан Нєч (1908-1939), етнограф і музеолог Олександр Прусевич (1879-1944), який став першим директором новоствореного музею.

У становленні і розбудові музею значну роль відіграли вчений- ботанік Стефан Мацко (1899-1967), мистецтвознавець Йозеф Дуткевич (1903-1968), історик Анатолій Дублянський (1912-1997), археолог Зигмунт Леський (1896-1965).

Ключові слова: музей, історико-краєзнавчі дослідження, експонат, відділ, колекція.

Kind-Voytiuk Nataliya Vasylivna Candidate of Historical Sciences, Assistant profesor of the Department of History of Ukraine and Archaeology, Lesya Ukrainka Volyn National University

THE HISTORY OF THE ESTABLISHMENT OF THE VOLYN MUSEUM (1929-1939).

Abstract

The article is devoted to researching the activities of the Volyn Museum in 1929-1939.

The article describes the museum policy of the Second Polish- Lithuanian Commonwealth, the establishment and development of the Volyn Museum in 1929-1939, its contribution to the study of the region's past, the search for and preservation of the region's cultural heritage.

In 1927, the Volyn Society of Local History and Preservation of Monuments of the Past was established in Lutsk, which was engaged in collecting monuments for the future Volyn Museum.

In September 1928, the Society organized an Agricultural and Industrial Exhibition in Lutsk, at which the products of folk craftsmen of Volhynia and Polissia, as well as antiques, were presented. According to official data, 62 craftsmen took part in the exhibition and presented samples of weaving, embroidery, woodworking, wickerwork, blacksmithing, and more. The first ethnographic exhibition demonstrated the high artistic level and originality of the population of the region. Some of the exhibited materials were purchased for the future museum.

Thanks to the efforts of the Society, on June 16, 1929, the Volyn Regional Museum was opened in Lutsk. The President of the Polish- Lithuanian Commonwealth Ignacy Mostytskyi took part in the opening of the museum. The museum was consecrated on June 28, 1929.

Among the founders of the Volyn Museum are well-known researchers of the nature and history of the Volyn Region: public figure, historian and teacher Yakub Hoffman (1896-1964), physician Adam Voynich (1864-1955), art historian and restorer Zbigniew Revskyi (1905-1989), archaeologist Jan Fitzke (1909-1940), paleontologist and teacher Kazimierz Przemyszky (1882-1941), historian and librarian Julian Nech (1908-1939), ethnographer and museologist Oleksandr Prusevich (1879-1944), who became the first director of the newly created museum. The botanist Stefan Matsko (1899-1967), art critic Jozef Dutkevych (1903-1968), historian Anatoly Dublyansky (1912-1997), archaeologist Zygmunt Lesky (1896-1965) played a significant role in the establishment and development of the museum.

Keywords: museum, historical and local studies, exhibit, department, collection.

Постановка проблеми. Одним із важливих завдань сучасної історичної науки є вивчення минувшини окремих регіонів України. Дослідження та популяризація історії Волині музеями служать могутнім засобом виховання патріотичних почуттів, джерелом формування національної гідності українського народу. Музеї відіграють велику роль у збереженні історико-культурних цінностей нашої держави.

Вагомим осередком дослідження минулого Західної України 1920-1930-х років пошуку, вивчення і збереження його старожитностей, відродження історичних традицій, звичаїв та побутової культури місцевого населення став Волинський музей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджувана тема була предметом розгляду окремих авторів. Так, вона знайшла часткове висвітлення у статтях А. Силюка, О. Ошуркевича, Т. Верби [ 11; 10; 1]

Мета статті - метою даного дослідження є розкриття головних особливостей музейної політики Другої Речі Посполитої, характеристика заснування та становлення Волинського музею у 1929-1939 роках.

Виклад основного матеріалу. За Ризьким мирним договором від 18 березня 1921 року Західна Волинь увійшла до складу Польщі. Внаслідок адміністративно-територіального поділу було утворене Волинське воєводство з центром у Луцьку.

У Другій Речі Посполитій своєрідним координатором діяльності музеїв, захисту їх інтересів виступав Союз музеїв Польщі, створений ще у квітні 1914 році у Кракові. До Союзу входили директори різних музеїв міжвоєнної Польщі. Його завдання полягали у підтримці взаємних відносин між музеями і музеологами Речі Посполитої, захисті інтересів музеїв та їх працівників, організації курсів для директорів місцевих музеїв, співпраці з фаховими науковими і науково-популярними виданнями, популяризації музейних збірок серед громадськості, ін [18, 221-223].

Функціонування музейних закладів Польщі здійснювалося спочатку на підставі положень, укладених Союзом музеїв ще перед відродженням Польщі у листопаді 1918 року, а згодом - закону від 28 березня 1933 року про опіку над державними музеями [12, s. 29]. Згідно нього керівництво музеями у наукових, мистецьких, організаційних, технічних та інших питаннях питаннях покладалося на міністра віровизнань і народної освіти, який затверджував статут музеїв і надавав дозволи на їх відкриття.

Дорадчим органом влади у музейній політиці виступала Державна музейна рада Міністерства віровизнань і народної освіти [13, арк. 2]. Вона мала такі завдання: займатися проблемами музейництва Другої Речі Посполитої, надавати міністру звіти про свою діяльність і витрачені кошти на ці потреби. До складу Державної музейної ради входило 16 осіб: 9 членів призначалися міністром віровизнань і народної освіти, 7 членів обирав Союз музеїв Польщі (їх згодом затверджував міністр віровизнань і народної освіти). Повноваження членів ради закінчувалися через 3 роки. Раду очолював сам міністр віровизнань і народної освіти чи його заступник [14, s. 103].

Закон від 28 березня 1933 року про опіку над державними музеями визначав поняття „музей”. Державними музеями вважалися всякі збори мистецтва, культури і природи, організовані за науковим, мистецьким, пам'яткоохоронним принципами, що перебувають у власності держави, уряду, громадських організацій, товариств чи приватних осіб [12, s. 29].

За законом визначились 3 типи музеїв: центральні; в університетських містах (Варшава, Краків, Львів, Познань і Вільно); окружні (розміщені у воєводських центрах) та регіональні музеї [12, s. 84]. Музеї мали за мету „підносити і поширювати знання і культуру з дотриманням ідеалів правди, добра і краси через служіння Речі Посполитій, народу і людству” [12, s. 85].

Завдання музеїв полягали у нагромадженні старожитностей з історії та здобутків культури, у збереженні збірок згідно наукових засад, науковій праці, виставленні музейних експонатів на огляд громадськості, навчанні відвідувачів і на цій підставі пробудження зацікавленості скарбами культури і природи та вихованні естетичного смаку. Засобами для реалізації мети і завдань вважалися встановлення розмірів і хронологічних рамок збірок, утримання їх в належному стані (інвентаризація, каталогізація та ін.), популяризація музейних зібрань через видання друкованих праць, лекції; виставки матеріалів тощо [14, 211-212].

Враховуючи на тлі багатої історико-культурної спадщини Волині таку незавидну ситуацію з станом музейництва, а також беручи до уваги й політичний фактор, представники інтелігенції Волині, переважно польської, почали порушувати питання про доцільність організації на теренах воєводства нових музейних закладів. Воно неодноразово піднімалося на сторінках періодичної преси того часу, обговорювалося у колі науковців і громадськості краю. Так, у другій половині 1920-х років між її представниками К. Пшемиським, Я. Гоффманом, А. Савицьким, Я. Фітцке та іншими зав'язалася дискусія, яка продовжилася у 1930-х роках, про перспективи формування музейної мережі на Волині та принципи музейної політики в краї.

Учасники дискусії висловили думку про необхідність створення тут нових музеїв. При цьому вони враховували, що влада не фінансуватиме провінційні музеї. Тому значні надії у цій справі науковці покладали на фінансове сприяння з боку громадськості.

Так, К. Пшемиський пропонував створити музей у кожному повітовому центрі Волинського воєводства. Регіональний музей він передбачав відкрити у місті Луцьку. К. Пшемиський підкреслював, що населення повітів, де будуть створені подібні заклади, повинне розуміти практичну цінність музеїв у справі подальшого культурного розвитку краю. Він наголошував на необхідності утримання у кожному повітовому місті силами місцевої громадськості самодіяльних музеїв, що носили б насамперед навчальний характер.

Я. Гоффман, враховуючи особливості даного регіону і рід занять місцевих жителів, пропонував на території воєводства створити три, максимум чотири музеї. Позиція А. Савицького полягала у доцільності функціонування на Волині єдиного центрального музею, що зосередив би в своїх руках всю дослідницьку, у тому числі збиральницьку і пам'яткоохоронну роботу.

Особливим було бачення даної проблеми з боку польського вченого і музеєзнавця Я. Фітцке. Основні положення його музеєзнавчої програми можна охарактеризувати наступним чином :

визнання доцільності створення і функціонування у краї багатьох музейних осередків (там, де для цього є наукові, фінансові, організаційні можливості);

шкідливість орієнтації повітових музеїв на існуючі адміністративні, а не на історичні, етнографічні, природничо-географічні межі;

повітові музеї повинні мати насамперед пам'яткоохоронний характер, цікавиться всіма видами пам'яток, але не всіма поповнювати власні колекції; недопустимо зберігати у маленьких музеях чи приватних збірках пам'ятки археології, яким найбільше загрожує зникнення чи рівнозначна зникненню депаспортизація; за винятком кількох зразків предмети археології, як і архівні збірки, мають передаватися у великі наукові центри;

право головного музею воєводства вести згідно своїх планів збиральницьку роботу на всій його території, а по можливості, охопити нею історичну Волинь;

співпраця у галузі музейного будівництва на Волині владних органів і громадських наукових та культурно-освітніх об'єднань (Польське краєзнавче товариство, Волинське товариство приятелів наук, ін.), навчальних установ, залучення до цієї справи провідних університетських центрів країни;

керівна роль музею Волинського товариства приятелів наук у Луцьку, який має не централізувати все музейне життя краю, а узгоджувати плани роботи закладів, визначати - за погодженням із засновниками і в інтересах всієї Волині - спеціалізацію окремих музеїв, усувати зайву конкуренцію у зборі матеріалів, надавати методичну допомогу;

врахування домовленостей і набутого на їх основі позитивного досвіду співпраці керованого Я. Фітцке Волинського музею з Кременецьким музеєм (виключне право останнього на збір матеріалів про Ю. Словацького і Кременецький ліцей з одночасною передачею до Луцька всіх матеріалів про Ю. Крашевського та інших волинян, пам'яток польських повстань), з Промисловим музеєм у Рівному (передача йому з Луцька предметів господарського характеру) [19].

Перші підсумки дискусії були підведені під час роботи вересневої (1928 року) Волинської виставки народних промислів, на якій були представлені високохудожні самобутні килими, рушники, вироби з лози, експонувалися рукописи та стародруки, іконографічні матеріали [11, 7]-

Враховуючи кількість та якість представлених тут предметів, що відбивали специфіку історичного минулого та культурної спадщини Західної Волині і могли стати базою для початку функціонування тут повноцінного музейного закладу, наявність Волинського товариства краєзнавців і опіки над пам'ятками старовини, а також приймаючи до уваги суттєве узгодження поглядів вищезгаданих науковців щодо характеру майбутнього музею (як регіональної центральної установи такого зразка), було вирішено організувати такий музей у Луцьку.

Відкриття Волинського музею відбулося 16 червня 1929 року під час офіційного візиту на Волинь президента Речі Посполитої І. Мосціцького [1, арк. 2-3]. Повідомлення про цю подію та розповідь про заклад вмістив часопис „Przeglqd Wolynski”.

На думку преси, його завдання цілком очевидні: „Волинський музей ... має завдання не лише збирати різноманітні зразки пам'яток, але й поширювати знання про ті пам'ятки культури й мистецтва і любов до них, досліджувати терен Волині, її природу, пам'ятки історії, етнографії і т.п. Він повинен розповсюджувати відомості про Волинь через музейні виставки”.

Спочатку музей знаходився під патронатом Волинського товариства краєзнавців і опіки над пам'ятками старовини. У 1935 році Волинський музей став науковим закладом, що підпорядковувався Волинському товариству приятелів наук [15, s. 32]. Він отримав статус регіонального музею, діяльність якого поширювалася на територію Волинського воєводства і яку регламентував статут, укладений у тому ж 1929 році [15, s. 46].

За статутом на чолі музею стояв директор, який керував музейними збірками і фондами, складав звіти про роботу музею, ін. [5, арк. 8]. Керувати новоствореним музейним закладом запросили відомого польського етнографа, колекціонера, музеєзнавця О. Прусевича. Пізніше директором музею став Ю. Нєць [16, s. 32]. Волинським музеєм опікувалася й музейна рада, до складу якої входили директор, представники наукових товариств, яким підпорядковувався заклад, а також громадськості воєводства. На утримання музею щорічно з міського бюджету виділялося 15 тис. злотих [8, арк. 1].

Значну частину перших експонатів Волинського музею склали предмети Волинської виставки народних промислів 1928 року, що були спеціально придбані для цієї цілі [7, арк. 1]. Відповідно систематизовані за видовими і тематичними ознаками, експонати розмістилися у кількох, порівняно невеликих, мало пристосованих для музейного експонування залах взятого в оренду у місті Луцьку приміщення по вулиці Ягеллонській, 91. Згодом музей знаходився по вулиці Сєнкевича, 31. Для його потреб передбачалося спорудити спеціальну двоповерхову будівлю [8, арк. 2]. Однак цей проект так і не був реалізований через нестачу потрібних коштів.

Волинський музей працював щодня з 10 до 18 години з перервою від 14 до 16 години. У свята музей був відчинений з 13 до 17 години. Вхідний квиток коштував від 50 грошей до 1 злотого в залежності від статусу відвідувачів [4, арк. 6]. Для активнішого огляду музейних збірок широкими колами громадськості і пропаганди історії Волині музей встановив пільги для школярів і військових. Зокрема, для учнів квиток до музею коштував 25 грошей [3, арк. 26]. Щороку музей відвідувало від 1 до 3 тисяч осіб. Так, у 1931 році музейні експонати оглянуло 1450 осіб, у 1936 році - 2474 особи. В останньому випадку у музеї за оплату побувало 1839 осіб, безкоштовно - 635 осіб. З числа цих відвідувачів молодь склала 1571 особу [9, арк. 1].

З самого початку функціонування музею визначилась його структура. Музей поділявся на фахові відділи - природничий, археологічний, історико-мистецький та етнографічний - на чолі яких стояли хранителі. Обов'язки хранителя полягали в керівництві науковою і музейною працею у своєму відділі, проведенні інвентаризації музейних збірок, контролю за роботою працівників музею, підготовці і подачі директорові звітів про проведену діяльність, ін. [6, арк. 8]. За пропозицією музейної ради для роботи у відділах

призначались асистенти [17, s. 44].

Одне з провідних місць у структурі музею посідав природничий відділ. Він містив багату колекцію рослин, матеріали з геології та мінералогії. В археологічному зберігалися кістки викопних тварин, бронзові вироби, посуд культури шнурової кераміки, урни лужицької культури, кам'яні сокирки та крем'яні стріли. Його завідувачем був магістр Я. Фітцке.

Дещо специфічним, різноплановим щодо експонатів був історико- мистецький відділ. Чільне місце займала тут велика колекція кахлів XIV - XIX століть - ренесансових, барокових, майстерно оздоблених стилізованим рослинним орнаментом, зразки порцеляни з Корця і Баранівки, фаянсу з Городниці, Полонного, Славути. Увагою відвідувачів користувались цінні зібрання документів - диплом князя Федора Чарторийського, луцького старости на село Дядьковичі з добре збереженими восковими печатками (1536 рік), привілей Владислава IV для містечка Миляновичі (1646 рік), два рукописних Євангелія XVI століття, Осьмогласник, Служебник, Октоїх, Діяння Апостолів та ін. Волинське малярство було представлене іконами Святої Покрови з Межиріча Острозького (XVI ст.), Св. Софії та її трьох дочок - Віри, Надії та Любові, Св. Василія (XVI! ст.), вишитим на шовку образом Почаївської Божої Матері (1774 рік), портретами єпископа Афанасія Шептицького, Яноша і Беати Острозьких (XVI!! ст.). Тут же зберігалася відзнака Українських січових стрільців із зображенням лева та написом „У.С.С. 1914 рік”, колекція паперових грошей, випущених 1919 року у Кременці, Рівному, Луцьку.

Серед інших експонатів цього відділу варто відзначити зібрання невеликих хрестиків та образків, що походять з XVI - XVII ст., прикраси з гробу воєводи А. Киселя, похованого у селі Низкиничі Володимирського повіту, колекцію стародавньої зброї та сонячних годинників.

Історико-мистецький відділ містив у своєму складі й нумізматичну колекцію, представлену понад 40 скарбами, переважно XVI століття. Однією з найцінніших знахідок став знайдений 1934 року у Гнідаві - передмісті Луцька - скарб монет XVI століття, в якому знаходилось 188 півгрошей Олександра Ягеллончика, 251 литовський півгрош Сиґізмунда Старого, 379 півгрошів Сигізмунда-Августа.

Дві зали займав етнографічний відділ, укомплектований матеріалами ткацтва і вишивки, рільництва і рибальства, гончарними виробами з Кульчина, Рокити, Дубровиці, Острога. До послуг дослідників при музеї були організовані картотека матеріалів з археології і етнографії Волині, краєзнавча бібліотека, невелика технічна майстерня для реставрації пам'яток.

Колекції Волинського музею комплектувались різними шляхами. Ними служили безкоштовні передачі експонатів від приватних осіб та організацій, купівля реліквій, науково-пошукові експедиції працівників самого музею - насамперед археологічні - та ін. В результаті цього у 1931 році відділ археології поповнився такими експонатами: двома кам'яними урнами з Острога, великим базальтовим молотом, знайденим у селі Хворостів Володимирського повіту, чаркою, кістяним гребенем, двома бронзовими шпильками з готської могили у селі Гірка Полонка Луцького повіту, ін. Нумізматичний і етнографічний зали музею розширили свої експозиції такими речами: 120 монетами польського короля Сигізмунда-Августа, знайденими у селі Доманики Вишгородської гміни, 164 монетами від пана Червінського, 284 монетами із скарбу XVII століття з Сарненського повіту, 106 писанками з Горохівського, Володимирського, Кременецького повітів, ін.

У січні 1935 року обговорювалось питання про придбання для музею цінних рукописів відомого орієнталіста І. Радлінського. Воно було підняте на засіданні ради щойно створеної організації польських дослідників - Волинського товариства приятелів наук, яке тоді ж прийняло рішення про опіку над Волинським музеєм, бібліотекою і архівом давніх актів у Луцьку.

Різноманітні знахідки, матеріали з власних колекцій передавали музеєві деякі жертводавці і у другій половині 1930-х років. Так, станом на 1 січня 1938 року 137 благодійників передали музеєві 864 предмети старовини, в тому числі й цілі їх комплекти. Серед них були директор музею П. Беднарський, який передав срібну обручку, зуб моржа і унікальні книги, повітовий староста Г. Бонкович - шкільний загальноосвітній атлас 1809 року і пам'ятні медалі, інженер С. Помикальський з Кременця - кам'яну сокиру, С. Чернецька з Луцька - ікону Почаївської Божої Матері. Г. Йозерська офірувала кам'яний хрестик, який знаходився в користуванні повстанця 1863 року, Й. Сташорська - велику пам'ятну медаль, присвячену Люблінській унії. І. Шира подарував фаянсову тарілку, Ж. Пашкевич - 10 польських монет часу Сигізмунда-Августа і Олександра І, а також срібні арабські монети та наполеонівську медаль, учні російської гімназії І. Лоренс і Т. Нечипорук - глиняну люльку і 11 старих російських монет, знайдених під час розкопок у Луцьку [3, арк. 8]. волинський музей колекція

До музейних зібрань надійшли „Альбом рисунків Ю. Крашевського”, виданий 1861 року у Варшаві, комплект літографій віденського маляра Г. Пейєра, який у другій половині ХІХ століття побував на Волині і зробив ряд зарисовок тогочасних магнатських резиденцій, визначних історико-архітектурних споруд, ін.

Намагаючись відповідати статусу регіональної наукової установи, керівництво музею у якості допоміжного методичного матеріалу розробило анкету, згідно якої мала описуватись археологічна знахідка. Для ознайомлення любителів старовини і усіх небайдужих до історико- культурної спадщини Волині осіб ця анкета з ініціативи музею неодноразово друкувалася в пресі. Вона складалась із 10 питань:

Коли була викопана знахідка і на чиїй землі?

Докладна адреса особи, яка відкрила історичну пам'ятку.

Назва урочища, місця, де була відкрита знахідка.

На якій глибині вона (знахідка) розташовувалась?

На якому прошарку землі (глина, чорнозем, попіл) реліквія лежала?

Якщо знахідка мала курганне походження, чи були поховання одиночні чи групові?

Чи знайдені на місці розкопок старовинні предмети і які?

Виміряйте відстань від місця знахідки до найближчого розташованого предмету (будинку, дороги, хреста, колодязя, мосту та ін.). Відстань найкраще вказати в метрах з найдокладнішим поданням маршруту.

Можливо, у межах (подати адресу) [певної території чи населеного пункту - Н.К.-В.] хтось мав предмети старовини, виявлені під час розкопок: горщики, знаряддя з каменю, кістки, металу. Чи передані вони до музею? Можливо, продані?

На вищезазначені пункти просимо відповісти в міру розбірливим почерком.

У загальній системі діяльності музею особливе місце займали питання збору та вивчення етнографічних матеріалів. З цією метою було проведено ряд експедиційних виїздів у різні повіти Волинського воєводства. Водночас окремі знахідки, матеріали із власних колекцій передавали музеєві жертводавці. Волинські етнографічні матеріали стали об'єктом досліджень С. Турковського (народні промисли), А. Гузовської (техніка вишивки), Я. Гоффмана (писанки) та ін. Проблемами етнографії Західної Волині у різні роки займалися наукові співробітники музею А. Прусєвіч, З. Леський. Значна увага приділялася вивченню побуту польських поселенців, караїмів

Завдяки використанню різних форм роботи щодо поповнення експозиції Волинського музею його фонди значно зросли. Якщо на початку 1930-х років у музеї згідно інвентарних книг нараховувалось 4375 експонатів, то після реорганізації музею у 1935 році він нараховував вже близько 9 тисяч предметів старовини [10, 42]. Дослідниця з Познані О. Карпінська, ознайомившись із збірками та роботою музею, в одному з номерів часопису „Волинська земля” за 1938 рік писала: „Музей той, піднесений до характеру наукового закладу в повному значенні цього слова, знаний фаховим персоналом, свідомий своїх завдань” [10, 42].

Таким чином, вагомими осередками вивчення минулого, дослідження і збереження пам'яток Волинського воєводства у 1920 - 1930-х роках стали музейні заклади. Їм належить заслуга у відродженні й поширенні історичних традицій, народних звичаїв та побутової культури українського та інших народів, які заселяли цей регіон. Одним з найпотужніших музейних закладів став Волинський музей, створений 1929 року в місті Луцьку. Він мав чотири основні відділи: природничий, археологічний, історико-мистецький та етнографічний.

Колекції Волинського музею комплектувались різними шляхами: через науково-пошукові експедиції його працівників, безкоштовні передачі експонатів від приватних осіб та організацій, купівлю реліквій, ін. У загальній системі діяльності Волинського музею особливе місце посідали збір та вивчення археологічних і етнографічних матеріалів.

З цією метою проводилися систематичні експедиційні виїзди в різні повіти Волинського воєводства. Завдяки їм вдалося, зокрема, укомплектувати обширну етнографічну збірку музею. Для збору та опису етнографічних та інших знахідок керівництво закладу розробило спеціальну анкету, яку для ознайомлення громадськості друкувало в пресі.

Завдяки подвижницькій діяльності музейних працівників і представників науково-громадських осередків Волині у музеях краю були зібрані багаті колекції предметів минулого, чимало з яких сьогодні є невід'ємною частиною культурної спадщини українського народу. Зосереджені у фондах Волинського музею та інших музеїв, що працювали на теренах воєводства, вони - поряд з архівними збірками - стали цінним джерелом з історії України та її регіонів. Оригінальні пам'ятки матеріальної і духовної культури волинських музеїв змогли чітко окреслити роль і місце автохтонного населення краю в історії Східної Європи, показати його непересічну значущість на тлі минувшини Речі Посполитої.

Зібрані, ретельно збережені, науково опрацьовані, розміщені і художньо оформлені згідно з тематико-експозиційними планами у цілісну постійну чи тимчасову експозицію, вони у міжвоєнний період гідно репрезентували сторінки минулого Волині. Через них молодь активно прилучалася до історичних знань та досвіду старших поколінь.

Література

Верба Т., Янішевський С. Формування археологічною збірки Волинського музею у 1930-ті рр. (За матеріалами періодичних видань). Літопис Волині.2022. Вип. 26. С. 235-239.

Волинський краєзнавчий музей ( далі - ВКМ ), Друковані матеріали, №34235

ВКМ, Персоналії, №4960

Державний архів Волинської області, ф. 46, оп. 2, спр.127

Державний архів Волинської області, ф. 158, оп. 1, спр. 705

Державний архів Рівненської області, ф. 160, оп. 1, спр. 75

Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника Національної академії наук України ( далі - ЛНБ імені В. Стефаника НАН України ), відділ рукописів, ф. 88, спр. Прус 109

ЛНБ імені В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, ф.88, спр. Прус 136

ЛНБ імені В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, ф. 88, спр. Прус 139

Ошуркевич О. Етнографія Волинського музею у Луцьку (1929-1939 рр.). Тези наукової конференції до 100-річчя Волинського єпархіального сховища, 18-20 т равня 1993р. Житомир: Житомирський обласний краєзнавчий музей, 1993. С. 41-42

Силюк А. Волинський краєзнавчий музей: сторінки історії формування колекції. Волинський музей. Історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск II. Луцьк: Настир'я, 1999. С. 5-8

Archiwum Akt Nowych ( далі - AAN ), zesp. 14, sygn. 6998

AAN, zesp. 14, sygn. 6999

AAN, zesp. 14, sygn. 7001

AAN, zesp. 14, sygn. 7006

AAN, zesp. 14, sygn. 7028

AАN, zesp. 14, sygn. 7030

Bochowski Z. Zw^ekz muzeow w Polsce. Nauka Polska. 1935. T. XX. S. 221 - 223

Fitzke J. Muzeum ks. Ostrogskich Polskiego Towarzystwa Krajoznawczego w Ostrogu i uwagi na temat polityki musealnej na Wolyniu. Zemia Wofynska. 1939. № 1. S. 56

References

Verba, T., Janishevs'kij, S. (2022). Formuvannja arheologichnoju zbirki Volins'kogo muzeju u 1930-ti rr. (Za materialami periodichnih vidan') [Formation of the archaeological collection of the Volyn Museum in the 1930s (Based on materials from periodicals)]. Litopis Volini - Chronicle of Volyn, 26, 235-239 [in Ukrainian].

Volins'kij kraeznavchij muzej ( dali - VKM ), Drukovani materiali, №34235 [Volyn Local Lore Museum (hereinafter - VKM), Printed materials, No. 34235] [in Ukrainian].

VKM, Personali'i, №4960 [VKM, Personnel, No. 4960] [in Ukrainian].

Derzhavnij arhiv Volins'koi oblasti, f 46, op. 2, spr.127 [State archive of the Volyn region, f 46, Op. 2, file 127] [in Ukrainian].

Derzhavnij arhiv Volins'koi oblasti, f 158, op. 1, spr. 705 [State archive of the Volyn region, f 158, Op. 1, reference 705] [in Ukrainian].

Derzhavnij arhiv Rivnens'koi oblasti, f 160, op. 1, spr. 75 [State archive of the Rivne region, f 160, Op. 1, reference 75] [in Ukrainian].

L'vivs'ka naukova biblioteka imeni V. Stefanika Nacional'noi akademii nauk Ukraini ( dali - LNB imeni V. Stefanika NAN Ukraini ), viddil rukopisiv, f. 88, spr. Prus 109 [Lviv Scientific Library named after V. Stefanyk of the National Academy of Sciences of Ukraine (hereinafter - V. Stefanyk Library of the National Academy of Sciences of Ukraine), manuscripts department, f 88, reference Prus 109] [in Ukrainian].

LNB imeni V. Stefanika NAN Ukraini, viddil rukopisiv, f. 88, spr. Prus 136 [LNB named after V. Stefanyk of the National Academy of Sciences of Ukraine, Department of Manuscripts, f.88, file no. Prus 136] [in Ukrainian].

LNB imeni V. Stefanika NAN Ukraini, viddil rukopisiv, f 88, spr. Prus 139 [LNB named after V. Stefanyk of the National Academy of Sciences of Ukraine, Department of Manuscripts, f. 88, reference Prus 139] [in Ukrainian].

Oshurkevich, O. (1993). Etnografija Volins'kogo muzeju u Luc'ku (1929-1939 rr.) [Ethnography of the Volyn Museum in Lutsk (1929-1939)]. Proceedings from Naukovo- praktychna konferentsiia do 100-richchja Volins'kogo eparhial'nogo shovishha - The Scientific and Practical Conference for the 100th anniversary of the Volyn Diocesan Repository (pp. 41-42). Zhitomir: Zhitomirs'kij oblasnij kraeznavchij muzej [in Ukrainian].

Siljuk, A. (1999). Volins'kij kraeznavchij muzej: storinki istorii formuvannja kolekcii [Volyn Museum of Local Lore: pages of the history of the formation of the collection]. Volins'kij muzej. Istorija і suchasnist' - Volyn Museum. History and modernity, 5-8 [in Ukrainian].

Archiwum Akt Nowych ( dali - AAN ), zesp. 14, sygn. 6998 [Archiwum Akt Nowych (hereinafter - AAN), zesp. 14, sygn. 6998][in Ukrainian].

AAN, zesp. 14, sygn. 6999 [AAN, zesp. 14, sygn. 6999] [in Ukrainian].

AAN, zesp. 14, sygn. 7001 [AAN, zesp. 14, sygn. 7001] [in Ukrainian].

AAN, zesp. 14, sygn. 7006 [AAN, zesp. 14, sygn. 7006] [in Ukrainian].

AAN, zesp. 14, sygn. 7028 [AAN, zesp. 14, sygn. 7028] [in Ukrainian].

AAN, zesp. 14, sygn. 7030 [AAN, zesp. 14, sygn. 7030] [in Ukrainian].

Bochowski, Z. (1935). Zw^ekz muzeow w Polsce. NaukaPolska, XX, 221 - 223 [in Poland].

Fitzke, J. Muzeum ks. (1939). Ostrogskich Polskiego Towarzystwa Krajoznawczego w Ostrogu i uwagi na temat polityki musealnej na Wolyniu. Zemia Wofyhska, 1, 56 [in Poland].

Размещено на Allbest.ru