Отець Дмитро Кубаєвич: сторінками облікової справи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківська академія Івана Золотоустого, кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

Науково-дослідний інститут історії Церкви

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства

Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України,

відділ науково-консультаційного та інформаційного забезпечення економіки та маркетингу

ОТЕЦЬ ДМИТРО КУБАЄВИЧ: СТОРІНКАМИ ОБЛІКОВОЇ СПРАВИ

Руслан ДЕЛЯТИНСЬКИЙ

Ірина ІВАШКІВ

Володимир ПОСТРІЛЬОННИЙ

Івано-Франківськ

Анотація

кубієвич обліковий вислання спекпоселення

У статті автори вперше розкривають матеріали облікової справи отця Дмитра Кубаєвича (1890-1980), священика Української Греко-Католицької Церкви, який зазнав репресій органів КДБ у 1950 р., а згодом став душпастирем Катакомбної Церкви. Нині ця справа, яка була започаткована 1950 року та проваджена радянськими органами держбезпеки, зберігається за № 490 у Архіві Головного управління Національної поліції у Тернопільської області (за адресою м. Тернопіль, вул. Валова, 11).

У статті висвітлено лише окремі фрагменти облікової справи, а саме чотири документи: постанова про запровадження облікової справи, висновок про виселення, довідка на спецпоселенця та особова анкета священика Дмитра Івановича Кубаєвича. Автори публікації при перекладі з російської мови на українську прагнули максимально зберегти автентичність документа. В опублікованих документах вміщена цінна біографічна інформація про місце народження, адресу, національність, громадянство, освіту, професію і спеціальність, склад сім'ї, соціальне походження висланого, з'ясовано окремі деталі про причину вислання на спецпоселення.

Ключові слова: облікова справа, радянські органи державної безпеки, виселення, спецпоселення, священик, Дмитро Кубаєвич, підпільна Українська Греко-Католицька Церква.

Annotation

FATHER DMYTRO KUBAYEVYCH: THE PAGES OF THE ACCOUNT FILE

Ruslan DELIATYNSKYI Ivano-Frankivsk Academy Ivana Zolotoustoho, Department of Social and Humanitarian Disciplines, Research Institute of Church History, Ivano-Frankivsk

Iryna IVASHKIV Carpathian State Agricultural Research Station of the Institute of Agriculture of the Carpathian Region of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Department of Scientific Consulting and Information Support for Economy and Marketing Ivano-Frankivsk,

Volodymyr POSTRILONNYI Velyki Birky village, Ternopil district, Ternopil region, Ukraine

In the article, the authors reveal for the first time the materials of the accounting case of Father Dmytro Kubayevich (1890-1980), a priest of the Ukrainian Greek Catholic Church, who was repressed by the KGB authorities in 1950, and later became the pastor of the Catacomb Church. Currently, this case, which was initiated in 1950 and conducted by the Soviet state security agencies, is stored under No. 490 in the Archives of the Main Directorate of the National Police in the Ternopil region (at the address of the city of Ternopil, 11 Valova St.).

The article highlights only separate fragments of the accounting case, namely four documents: the resolution on the introduction of the accounting case, the conclusion on eviction, the special settler's certificate and the personal questionnaire of the priest Dmytro Ivanovich Kubaevich. The authors of the publication tried to preserve the authenticity of the document as much as possible when translating it from Russian into Ukrainian. The published documents contain valuable biographical information about the place of birth, address, nationality, citizenship, education, profession and specialty, family structure, social background of the deportee, and specific details about the reason for the deportation to the special settlement have been clarified.

Keywords: accounting, Soviet state security agencies, eviction, special settlement, priest, Dmytro Kubaevich, underground Ukrainian Greek Catholic Church.

Виклад основного матеріалу

В сучасних умовах воєнного стану в Україні знову актуалізується питання збереження історичної пам'яті та популяризації історичних знань як однієї з основ формування української національної ідентичності. Прийнятий в грудні 2022 р. спеціальний закон про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, зокрема, передбачає “вшанування видатних особистостей українського державотворен - ня” та популяризацію культурної спадщини України в процесі духовно -морального виховання та громадянської освіти Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності: Закон України № 2834-ІХ від 13 грудня 2022 року. Верховна Рада України - Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2834-20#n442.. Значну роль у цих процесах відіграють фахові історики, завданням яких сьогодні має стати звернення уваги суспільства до різних періодів -сторінок свого історичного минулого. Однією з таких сторінок історії України є історія Української Греко-Католицької Церкви (далі - УГКЦ), яка упродовж ХХ - початку ХХІ ст. пережила складні періоди - від значного впливу на українське громадянське суспільство в складі Австро-Угорщини, ЗУНР і Польщі до переслідувань радянським тоталітарним режимом після Другої світової війни, а відтак - “через терни до зірок” - стала на шлях відродження, активного розвитку й утвердження як одного з авторитетних духовних центрів й соціального інституту.

Звідси й випливає потреба повернення істориків “ad fontes” (з латині - “до джерел“), що відкриває перспективи поступового формування менш-більш об'єктивних уявлень про минуле, часто переповнене подіями, що набувають суперечливого трактування як серед фахових істо - риків, так і в суспільній думці. В цьому контексті особливо актуальними є міркування митропо - лита Андрея Шептицького, продиктовані своєму секретареві під час переховування від ар - тобстрілів у сховищі митрополичого дому у Львові 24 липня 1944 р.: “Донедавна ще само поняття історії ще було настільки тотожне з поняттям об'єктивности, що не треба було в праці істориків підносити важливість архівальних праць. Хто говорив “історія” тим самим казав про об'єктивне і дійсне представлення предмету. В останніх майже десятиліттях та справа змінлася. Сенс критики досягнув того, що ніякий історик не є абсолютно об'єктивним, на кожного впливає його оточення народність, віросповідання, партійна заангажованість. Дійшли навіть до того, що вартість історії узалежнили від релятивного ставлення до правди, ніж від її об'єктивності. Не той найліпший історик, що об'єктивну правду послідовно подає, а той, що вміє подати її зі свого становища для оборони, атаки чи звільнення від вини оскаржених. Тепер, хто хоче об'єктивної історії, той мусить її виразно казати“ Цит. за: Митрополит Андрей Шептицький. Документи і матеріали 1941-1944 / упорядн. Жанна Ковба; наук. ред. Андрій Кравчук. Київ: Дух і Літера. 2003. С. 5.. Наведена цитата, вперше оприлюднена Ж. Ковбою у підготовленому нею збірнику документів, сьогодні спонукає до нових пошуків архівних джерел, які допоможуть не тільки зберегти історичну пам'ять, але й реконструювати “об'єктивну історію”.

Гасло “повернення із забуття”, свого часу поєднане із “образом сили духу” та реалізоване колективом істориків Інституту історії Церкви Українського католицького університету (далі - ІІЦ УКУ) в окремому науково-дослідному проекті з реабілітації пам'яті про духовенство Катакомбної УГКЦ Гуркіна С. “Образ сили духу“: греко-католицьке духовенство Львівської архиєпархії після Другої світової війни і проблема персоніфікації релігійних переконань та ідентичности. Україна Модерна. 2011. Вип. 7. С. 99-110. URL: https://uamoderna.com/images/archiv/11/7_UM_n_Statti_Hurkina.pdf., сьогодні, в даній статті, хочемо використати для реконструкції (в перспективі) біографії ще одного з священиків - о. Дмитра Кубаєвича.

На сьогодні, на жаль, мусимо констатувати, що навіть для ширшого кола фахових істориків, які досліджують проблематику Катакомбної УГКЦ, цей священик залишається маловідомим. Так, короткі біографічні відомості про нього вперше сформовані о. Дмитром Блажейовським у його відомому для фахівців збірнику-довіднику “Історичний шематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії...”, які наводимо тут повністю: “Кубаєвич Дмитро (1890-- [1938]), рукоположениий 1919 р. в стані целібату. Катехит в школі с. Делятин Надвірнянського деканату ([1925]). Сотрудник парохії в м. Чортків Чортківського деканату ([1927]-1928). Адміністратор парохії с. Лятач Заліщицького деканату (1928-1929). Катехит в школі с. Хоростків Гусятинського деканату (1929-[1938])” Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885-1938): англ. мовою. Львів, 2002. С. 319.. Слід додати, що позначення дат в квадратних дужках використовувалися упорядником довідника у тому випадку, коли на основі достовірного джерела зафіксовано певний факт, а надалі відсутні точні відомості. Отож, на основі довідника о. Д. Блажейовскього фаховий історик міг би зробити цілком вірний висновок, що після 1938 р. доля о. Д. Кубаєвича залишається невідомою.

До подальшого дослідження біографії цього священика доклали зусиль також фахівці вище згаданого ІІЦ УКУ, котрі в межах науково -дослідного проекту, побудованого на основі методики “усної історії”, серед багатьох інтерв'ю на початку 1990-х рр. зібрали також свідчення про о. Д. Кубаєвича однієї з його сучасниць, мирянки Теклі Довгошиї Алфавітний покажчик (по персоналіям): “К”. Архів Інституту історії Церкви Українського католицького університету. URL: http://ichistory.org.ua/proekty/katalogy-arhivu-iits/alfavitnyj-pokazhchyk-po- personaliyam-a/alfavitnyj-pokazhchyk-po-personaliyam-k/ (дата звернення: 08.05.2023).. Згодом на основі усних свідчень сучасників ширші чи коротші відомості про о. Д. Кубаєвича вмістили у своїх книгах громадський діяч і письменник Богдан Савка (зокрема, згадує про його виселення з с. Хлопівка у березні 1950 р., пошанування його серед парафіян та виселенців, повернення додому і смерть у 1980 р.) та письменник Роман Іваничук (згадав його лише як про учня гімназії в Коломиї) Савка Б. А нас й Сибір не доконав.: Історична довідка про репресії радянської влади на землях Західної України, депортації національно-свідомих українців, і їх сімей у віддалені краї СРСР та спогади учас - ників цих подій. Тернопіль: Терно-граф, 2007.: Історична довідка про репресії радянської влади на землях Західної України, депортації національно-свідомих українців, і їх сімей у віддалені краї СРСР та спогади учасників цих подій. Тернопіль: Терно-граф, 2007. С. 65; Іваничук Р. І. Бо війна - війною.; Через перевал: романи / худож.-іпюстратор С. В. Кривенченко; худож.-оформлювач Л. Д. КиркачОсіпова. Харків: Фоліо, 2008. С. 156.. Під час відзначення 70-ї річниці Львівського псевдо-собору Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ, закликав вшанувати всіх переслідуваних радянською владою священиків і мирян Катакомбної Церкви, а в детальному переліку осіб у додатку до цього інформаційного повідомлення подано такожкороткі відомості, зокрема, такого змісту: “Кубаєвич Дмитро. Катехит народної школи у м. Хоростків. У 1945 р. вивезений на Сибір, у другій половині 1950-х рр. повернувся на Західну Україну” У 70-у річницю Львівського псевдособору митрополит Ваислій закликав вшанувати кожного, хто залишився вірним УГКЦ та Україні. Католицький оглядач. Дата оновлення: 08.03.2016. URL: http:// catholicnews.org.ua/u-70-u-richnicyu-lvivskogo-psevdosoboru-mitropolit-vasiliy-zaklikav-vshanuvatikozhnogo-hto (дата звернення: 08.05.2023)..

Нову спробу реконструкції біографії цього священика здійснили нещодавно, у 2020 р., упорядники збірника документів серії “Реабілітовані історією” в томі “Тернопільська область” (кн. 6), яку наводимо повною цитатою: “Кубаєвич Дмитро Іванович, 31.08.1890 р., с. Залуччя, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл., освіта вища теологічна. Закінчив українську гімназію в м. Коломия і духовну семінарію в м. Станиславів (нині Івано -Франківськ). Рукоположений 1919 р. Катехит народної школи у м. Хоростків і парох у с. Хлопівка. Заарештований 1946 р. та вивезений на спецпоселення в Сибір (Росія). Звільнений 1955 р. Повернувся в с. Хлопівка. Помер 1980 р.” Реабілітовані історією: у 27 т. Тернопільська область. Книга шоста / упор. О. Г. Бажан, П. З. Гуцал, Г. М. Маєвська. Тернопіль: ТОВ “Терно-граф”, 2020. С. 168-169..

Здавалось би, шлях виходу “із забуття” отця Дмитра Івановича Кубаєвича, священика УГКЦ, на цьому можна було б і завершити. Однак уважний аналіз вищенаведених біографічних даних про цього священика, поєднаний з власними “польовими дослідженнями”, спонукав автора цієї статті (Руслана Делятинського) засумніватися в достовірності окремих фактів (зокрема точності датування окремих подій), а відтак продовжити пошук нових джерел.

Доброю нагодою для продовження дослідження стала регіональна студентська наукова конференція “Українська Греко-Католицька Церква у другій половині ХХ століття в Україні: підпілля, легалізація, становлення” (м. Івано-Франківськ, 20 листопада 2019 року), на яку співавтор (Ірина Івашків) подала коротку (так і неопубліковану) доповідь про о. Д. Кубаєвича, сформовану на основі окремих документів і свідчень сучасників, зокрема власної родини Відбулася регіональна студентська наукова конференція. Івано-Франківська академія Івана Золотоустого. Дата оновлення: 20.11.2019. URL: http://www.ifaiz.edu.ua/novyny/530-vidbulasia-rehionalna- studentska-naukova-konferentsiia.html (дата звернення: 04.05.2023).. Другим “приводом” стало “відкриття” третім співавтором (Володимиром Пострільонним), який досліджував долю своєї родини, вивезеної у березні 1950 р. у “віддалені краї СРСР” Інтерв'ю від 21.04.2023 р. з п. Володимир Пострілльоний, 23.04.1956 р. нар., що проживає за адресою вул. Сагайдачного, буд. 34, смт Великі Бірки Тернопільського Тернопільської області. Інтерв'юер Руслан Делятинський. Архів історика Руслана Делятинського., архівної справи про цього священика в Архіві Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області. Внаслідок “синергійних” зусиль трьох дослідників (одного фахового історика і двох зацікавлених власним родоводом краєзнавців) щодо дослідження біографії о. Дмитра Кубаєвича вирішено спершу опублікувати фрагменти архівної справи, а в дальшій перспективі - цілковито реконструювати його життєпис.

Врешті, треба додати декілька зауваг щодо самої архівної справи. Справа в тому, що, на відміну від багатьох інших репресованих органами МДБ СРСР греко -католицьких священиків, на яких запроваджували, як правило, слідчі кримінальні справи, в даному випадку, на о. Д. Кубаєвича було заведено лише “облікову справу”, оскільки упродовж усього періоду проведення слідства о. Дмитро повністю не визнавав своєї провини в порушенні хоча б однієї статті Кримінального Кодексу УРСР. Варто додати, що у випадку навіть часткового визнання такої провини підслідним (звичайно, вміло сфальсифікованої слідчим на основі оперативних доку - ментів) запроваджувалася кримінальна справа, яку направляли на розгляд військового трибуналу (ВТ) МВС або МДБ, після цього на Особливу нараду при МДБ СРСР або в Народний суд, які визначали максимальні терміни покарання. Якщо ж не вистачало доказів на кримінальну справу, тоді слідчі УМДБ або УМВС оформляли облікову справу, яку відправляли на розгляд Особливої наради МДБ СРСР, а підозрюваних вилучали в т.зв. “пересильні тюрми”, звідки “етапували” у визначені “віддалені краї СРСР” Там само..

Отця Дмитра Кубаєвича, як згадує В. Пострілльоний, “забрали з дому вночі з 2 на 3 березня, а зранку він вже був в камері в Копичинцях, разом з моїми батьками і братом. 18 березня в Москві було прийнято рішення і оформлено протоколом список висиланих. Контингент категорії ОУНовці, бандпосібники, а отця ще назвали уніатським священиком-опозиціонером. Назбирували невільників на ешелон № 97432 з різних пересильних тюрем, узгоджували маршрут, згідно рознарядок-замовлень на “рабсилу” і направили в дорогу на провідну неділю 16 квітня 1950 року” Там само..

Метою даної статті є публікація для введення в науковий обіг фрагментів облікової справи, започаткованої в грудні 1949 р. на о. Дмитра Кубаєвича, священика на той час уже Катакомбної УГКЦ.

Отож, надалі - свідчення “мовою документів”...

Документ № 1: Постанова про запровадження облікової справи Архів Головного управління Національної поліції у Тернопільській області. Архівна справа № 490: [част. 1] Облікова справа № 15867 на уніатського священика-опозиціонера Кубаєвича Дмитра Івановича, 39 арк.; [част. 2] Особова справа спец поселенця № 2633 Кубаєвича Дмитра Івановича, 34 арк., [част. 1], арк. 1..

Постанова (про запровадження облікової справи)