Формування професійної військової еліти у племен Волині та Східного Прикарпаття напередодні та за доби великого переселення народів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра історії, музеєзнавства і культурної спадщини

Терський С.В., д.і.н., професор

Стасюк І.М., к.і.н., доцент

м. Львів

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань становлення професійного військового стану у період напередодні та за доби Великого переселення народів у Східній Європі. В цей період на землях Волині та Прикарпаття відбувалось формування слов'янського етносу. Наприкінці розглядуваного періоду відбувалась активна інвазія слов'янських племен із вказаної території на сусідні землі. Цей рух, насамперед, до кордонів Римської імперії, передбачав наявність певної військової еліти. На основі аналізу останній досліджень і публікацій встановлено певну концентрацію в даний період на землях Волині та Прикарпаття предметів озброєння та розкоші, пов'язаних із формуванням у середовищі місцевих племен професійних військових загонів.

На конкретних прикладах розглянуто поширення на цій території у IV-VII ст. знахідок озброєння та спорядження професійних воїнів (насамперед, клинкової зброї). З'ясовано значне зростання кількості знахідок озброєння під час другого етапу переходу племен пшеворської культури через сучасні українські землі наприкінці III - у IV ст. Проаналізовано процес формування комплексів клинкової зброї на основі римського довгого кавалерійського меча - т.зв. спати. та її трансформації протягом V-VI ст.

Зроблено висновок про формування певних «вождівських» осередків, що фіксуються наприкінці IV- у VI ст. у Подністров'ї та на Волині. Осередок влади на Середньому Дністрі обслуговувала ювелірна майстерня у Бернашівці та склоробна у Комарові. Подібний осередок з концентрацією військової еліти та ювелірів, які її обслуговували, фіксується також у верхній течії ріки Західний Буг. Він пов'язаний з городищем у Зимному коло Володимира. На проаналізованих фактах зроблено висновок стосовно поширення у середовищі слов'янських племен певної «військової» моди, в першу чергу у «вождівському» середовищі, культурно, а може бути і в політичному плані орієнтованому на Римську імперію.

Ключові слова: Римська імперія, доба великого переселення народів, Волинь, Прикарпаття, клинкова зброя.

Abstract

The formation of a professional military elite among the tribes of Volhynia and Eastern Prykarpattia on the eve and during the days of the great resettlement of peoples

Постановка проблеми

Період т. зв. «великого переселення народів» - IV-VII ст. - важливий, проте маловивчений етап давньоукраїнської історії. Адже саме в цей період відбувалося становлення та вихід на історичну арену слов'янських народів загалом. Більшість вчених знаходить прабатьківщину слов'ян поміж Дніпром і Віслою і значна частина з них погоджується, що обов'язковою складовою цієї «слов'янської колиски» є територія Волині та суміжні райони Східного Прикарпаття на яких виявлено низку пам'яток кінця V ст. Визнаним фактом є участь в слов'янському етногенезі місцевих племен поморської, зарубинецької та пшеворської культур, які проживали на цій території у перші століття нашої ери. Тому, з'ясовуючи початки військової еліти у слов'ян, необхідно враховувати культуру їх попередників. Військова складова найбільш виразно проступає на пам'ятках пшеворської культури. І не випадково, провідні дослідники слов'янського етногенезу бачать пшеворську культуру, як ключовий елемент при формуванні культури ранніх слов'ян [1].

Саме цій професійній військовій еліті слов'яни завдячують швидкому виходу «з тіні» на широку європейську арену у V ст. До недавнього часу зафіксувати процес формування цієї військової еліти були складно через відсутність відповідних історичних та археологічних джерел про події на вказаній слов'янській прабатьківщині.

Стосовно формування первісних дружин у слов'ян першочерговим є знахідки предметів озброєння та військового спородження. За останні півтора десятка років значно збагатилася джерельна база з даної проблеми. Нові джерела вимагають проведення свіжих узагальнень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні існує чимала наукова література стосовно характеристики ранньодержавних етапів в суспільному розвитку мешканців Волині та Східного Прикарпаття протягом V-X ст. (В.Д. Баран, В.В. Ауліх, Б.О. Тимощук, Л.В. Войтович, О.Г. Овчинніков, О. Майоров та інші).

За останні десятиліття в т.ч. зусиллями багатьох дослідників сформована чимала джерельна база стосовно археологічних артефактів з цього питання, яка за знахідками найперше клинкового озброєння дозволяє виділити ряд етапів у становленні професійної військової еліти на території Волині та Східного Прикарпаття протягом V-X ст.

Над розглядом питань наявності місцевих професійних дружин на території Східної Європи у період IV-VII ст., формуванням т.зв. місцевої «вождівської» субкультури, характеристикою поширення певних професійних видів озброєння та працювали історики та археологи Л. Вакуленко, Д. Козак, М. Казанський та інші, Одним із авторів статті проблема становлення військової еліти за матеріалами археології у слов'ян Прикарпаття та Волині раніше також вже вивчалась, але без достатнього врахування фактору клинкової зброї [2; 3]. Натомість завдяки розробкам останніх двох десятиліть, представлених роботами К. Мікса, В. Потова, М. Левади, М. Білборського, Г. Баранова, П. Котовича та інших сьогодні можна вже достатньо надійно продатувати всі відомі знахідки клинкової зброї незалежно від контексту знахідки.

Мета статті - дослідження особливостей становлення професійної військової еліти слов'янських племен Прикарпаття та Волині на прикладі поширення, насамперед, характерної тогочасної клинкової зброї - спати.

Виклад основного матеріалу

Роль клинкової зброї у становленні професійної армії є добре відомою. Тому картографування подібних знахідок має велике значення для з'ясування питання про час появи професійної дружини у ранніх державних об'єднаннях племінної доби. В основі сучасної типології лежить класифікація клинкової зброї, запропонована в середині 2000-х років одним із провідних фахівців у галузі озброєння Римської імперії та доби Великого переселення народів - Крістіаном Міксом (Christian Miks). Німецький дослідник на значному за кількістю речовому матеріалі розробив досить ґрунтовну типологічну схему клинків, що зустрічалися з кінця І ст. до н.е. і до кінця V ст. н.е. у Римській імперії та у племен, які проживали на територіях європейського Барбарикуму [4]. слов'янський військовий клинковий спорядження подністров'я волинь

Помітна концентрація професійної військової еліти на території Волині та Прикарпаття маркується вже в перші століття нашої ери під час першої інвазії племен пшеворської культури. Досліджено десятки поховань, в яких, переважно, обов'язковим елементом є короткоклинковий меч на зразок тогочасного римського гладіуса [5, с. 222-226].

Вивчення етнічної історії цих племен поки що перебуває в зародковому стані. Прийнято вважати що пшеворська культура раннього етапу - І-ІІ ст. належала слов'яно-германському об'єднанню на чолі з відомими за писемними джерелами лугіями. Натомість пшеворська культура пізнього етапу - ІІІ-IV ст. відображає процес переходу вандалів через заселені ранніми слов'янами землі. Саме з цим племенем прийнято пов'язувати чисельні знахідки професійного озброєння, яке насичувало суспільне середовище.

За наявним матеріалом помітно, що друга хвиля пшеворської експансії на території Західної України, була значно потужніше за першу. Для пам'яток цього періоду предмети озброєння стають значно поширенішими в пшеворських похованнях, аніж у попередній період. Найчастішою знахідкою у цих похованнях є списи [6]. Проте найбільш важливим хронологічним маркером є мечі римського зразка зразка спата. У пшеворській культурі цього типу мечі починають поширювати майже одночасно, як і в римській армії. Виявлені на Західній Україні спати, відповідно до класифікації мечів пшеворської культури М. Біборського, належать до IX типу [7; 8].

Саме ці мечі, які прийнято класифікувати як пізньоримські спати, під час другої хвилі міграції племен пшеворської культури через наші землі стають звичним маркером професійної військової еліти. Для зброї цього типу характерні довгі та дуже довгі клинки розміром від 70 до понад 80 см, які закінчуються короткими та середньодовгими загостреними вістрями. Хвостовики, на яких кріпилося руків'я, дуже короткі і зазвичай не перевищують 13 см завдовжки. Серед різних типів пізньоримської спати особливо місце займають екземпляри з т. зв гранованими лезами, тобто з шестикутним поперечним перерізом або із злегка увігнутими сторонами, які створюють враження, що через їхню середину проходить широке лезо. Значна довжина клинка та дуже короткі хвостовики для кріплення руків'я, маса яких, разом із кріпленням, не врівноважувала вагу клинка, свідчать про те, що ці вироби призначалися для певного способу бою. Вони є класичним прикладом мечів, якими після удару над головою наносилися рани з великою силою. Такі екземпляри зазвичай мають плоскі шестикутні перерізи, т. зв гранований. Клинки багатьох спат, найчастіше середньої ширини, тобто не більше 6 см, зазвичай ближче до вістря виразно звужуються в межах 1,5-2,5 см, що пристосовувало цю зброю ще й до колючих ударів.

Сучасні дослідження пшеворської зброї, знайденої на сусідніх із Заходом України польських землях показали, що значна частка мечів, знайдених у пшеворських похованнях, має римське походження, хоча нерідкими були й мечі власного виробництва, які імітували римські. До типових римських мечів безсумнівно відноситься меч, знайдений у похованні в Громівці на Хмельниччині, на клинку якого збереглась характерна латунна інкрустація, розташована поряд гарди. На одній стороні клинка є зображення Марса, який тримає спис в одній руці та щит в іншій, а з протилежного боку клинка зображений римський легіонний орел [9]. Хвостовики мечів часто завершувалися овальним плоским навершям, яке збереглося на екземплярах із Капустинців, Чеснівського Раківця, Вельбівного та інших.

До типових ознак римських мечів, окрім інкрустації, яку зазвичай виявляють лише при спеціальних дослідженнях, є присутність з обох сторін клинка долів. До таких клинків належить, зокрема, меч, знайдений у 1989 році археологічною експедицією Інституту суспільних наук Української РСР під керівництвом Василя Івановича Івановського поруч із шістьма похованнями черняхівської культури поблизу Чеснівського Раківця Збаразького району Тернопільської області [10, с. 98-99]. Довжина цього меча - 94 см, довжина вістря рукояті 11,8 см, товщина меча 5 мм. Вздовж його леза з обох боків розміщено по дві т.зв. галтелі (жолобки). Від подібних мечів до VII або IX типу за класифікацією мечів пшеворської культури М. Біборського даний екземпляр відрізняється більшими розмірами. Дуже подібний на цей меч виявлено ще 1960 р. неподалік с. Вельбівне на Рівненщині. Його випадково натрапили в руслі р. Горині. До речі, знахідка мечів у руслах рік поряд із переправами вважається характерного ознакою використання цієї зброї в якості культового жертвоприношення. За подібних обставин було знайдено клинок в рукотворному Солинському озері неподалік с. Полянчик у Ліському повіті в Карпатах, Острові біля Тарнова [11] та в інших місцевостях [12].

Мечі Чеснівського Раківця, як і меч з Вельбівного в стані дуже доброї збереженості, що є свідченням високої майстерності металургів, які їх виготовляли.

Рифлення поверхні клинка меча (т.зв. доли) дещо іншого типу, ніж на мечах з Чеснівського Раківця та Вельбівного, присутнє також на мечах із поховань у Млинові Рівненської області, Громівці та Ілятці на Хмельниччині [13]. Щоправда, обидва згадані клинки значно коротші - довжиною всього по 65 см та шириною 55-6,7 см. Дещо довшим - 75 см, при ширині - 4,4 см був клинок з долами із Волиці на Тернопільщині. Наявність долів на клинку вважалась ознакою його високої якості, що було важливим у римській варварській торгівлі та впливало на вартість таких предметів

Поряд із чисельними знахідками мечів, переважно, поховання військової еліти за ранньослов'янського періоду також маркуються знахідками металевих частин щитів (умбони, ручки, цвяхи), двоскладовими підв'язними фібулами із заокругленим і трикутним перетином спинки, трапецієподібними плоскими наконечниками ременів, металевими деталями відер тощо.

Одночасно, відмічена певна байдужість місцевої військової еліти до інших важливих деталей римського військового обладунку, таких як, наприклад, шоломи, кольчуги, кинджали. Це пов'язують із особливостями методів ведення бою давніми слов'яно-германськими дружинами.

Їх військові з'єднання рухались, переважно до римським кордонів у Подністров'ї, а далі - в Подунав'я. Проте недавні знахідки свідчать про охоплення пшеворцями близько рубежу Ш/ІУ ст. значніших територій на Житомирському Поліссі (Чуднів) та Східному Поділлі.

Починаючи з У ст. в межах Волинської височини, особливо у її прибужській частині археологічно фіксується помітна соціальна диференціація мешканців, яка супроводжується появою низки багатих скарбів воєнного походження (військові трофеї, амуніція тощо). Їх, зазвичай прийнято датувати періодом середини 420 років, коли гуни почали пересуватися на Середній Дунай, зачіпаючи населення суміжних земель [14, с. 84]. Із цими процесами пов'язують остаточний відхід готів з території України та початок становлення військової еліти першої достовірно слов'янської археологічної культури Європи - празької.

Для характеристики цієї еліти надзвичайно важливими є ідентифіковані недавно знахідки клинкової зброї гунської доби, т.зв. «гунських спат» У-УІ ст., які були генетично пов'язані з озброєнням попереднього періоду. Вони прогнозовано зосереджені неподалік одна від одної у долині р. Західний Буг у Вигаданці (тепер - с. Амбуків, знахідка 1932 р.) та у Клюсові (тепер - північна околиця м. Червоноград, знахідка 2012 р.). Обидва залізні клинки загальною довжиною близько 92-93 см знайдено на місці давніх переправ, причому меч із Вигаданки знайдено у руслі ріки в супроводі решток загиблого воїна у шоломі [15; 16]. Прийнято вважати, що подібні мечі могли бути візантійським імпортом і належати або ж вождям племен, або ж їх найближчому оточенню [17, с. 240-241].

Як відомо, в цей час відбулося формування певних «вождівських» осередків, що фіксуються вже наприкінці IV- у VI ст. у Подністров'ї та на Волині. Осередок влади на Середньому Дністрі обслуговувала ювелірна майстерня у Бернашівці, яка виготовляла парадне оздоблення для ремінної фурнітури вершників, а склоробна майстерня у Комарові була складовою частиною іншого великого ремісничого центру. Тутешня «військова» мода, яка формувалася у цьому «вождівському» середовищі, культурно, а може бути і в політичному плані була орієнтована на Римську імперію. Очевидно, ця ж еліта населення празької культури виразно представлена у басейні Верхнього Дністра низкою багатих скарбів VII ст. [18].

Подібний осередок з концентрацією військової еліти та ювелірів, які її обслуговували, дещо пізніше фіксується також у верхній течії ріки Західний Буг навколо з городищ у Зимному коло Володимира та Лежниці біля Нововолинська. Своєрідна «військова» мода зимнівського осередку на цей раз в більшій мірі була зорієнтована на степ [19].

Висновки

Таким чином, картографування знахідок клинкової зброї та іншого професійного військового спорядження унаочнює наші уявлення про становлення професійного давньоукраїнського війська на початковому етапі його історії.

Становлення класу професійних військових саме на тій території, де в період т.зв «великого переселення народів» за даними археології чітко фіксується процес формування слов'янського етносу багато в чому прояснює ефективність слов'янської експансії, в першу чергу, в бік Римської імперії, що за порівняно короткий період дозволила сформувати суцільно заселені території у Подунав'ї та на Балканах [20]. Очевидно, що професійне слов'янське військо поступово здобувало свою майстерність не лише нападаючи на прикордонні провінції імперії, але й отримуючи зброю від римлян (візантійців) для стримування інших груп агресивних сусідів, насамперед германських племен готів, вандалів тощо. Із зміною політичної ситуації це вміння воювати та передове професійне озброєння дозволило слов'янам перемагати своїх колишніх «роботодавців». Звичайно, ці логічні побудови зроблено, в значній мірі на припущеннях, які потребують ґрунтовніших подальших досліджень. В першу чергу потрібно з'ясувати різні аспекти взаємодії поміж загонами вандалів, які пересувались через означені землі до кордоні Римської імперії, та місцевими слов'янськими племенами. Для цього необхідні цілеспрямовані розкопки пам'яток IV-V ст. в басейнах правобережних приток Прип'яті, де за найновішими даними, зосереджена значна кількість знахідок мілітарій даного періоду.

Література

1. Лецієвич Л. Західна зона кристалізації ранньослов'янської культури. Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. Київ-Львів, 1999, с. 115-122.

2. Терський С.В. Ремінні трійники-розподільники VI-ХІІІ ст. на Правобережжі України. Наукові записки (Рівненський краєзнавчий музей). Вип. 13. Ч. 1. Рівне, 2015. C. 176-179.

3. Терський С.В. Формування кінноти у слов'ян VI-ХІ ст. на Правобережжі України // Військово-науковий вісник. Вип. 24. Львів: АСВ, 2015. С. 29-39.

4. Miks C. Studien zur romischen Schwertbewaffnung in der Kaiserzeit. Kolner Studien zur Archaologie der romischen Provinzen. Katalog und Tafeln. Rahden, 2007. Band. 8.

5. Козак Д.Н. Від неврів до венедів і готів (VII до н.е. - V ст. н.е.). Історія Волині. Т. 1. Київ-Харків, 2021. С. 20-249.

6. Vakulenko L.V., Didenko S.V. Przeworsk tribes in the Western Ukrainian lands in the first centuries AD (according to the materials of funeral sites). Acta Archaeologica Carpathica, 57 (2022), s. 63-88.

7. Biborski M. Miecze z okresu wplywow rzymskich na obszarze kultury przeworskiej, Materialy Archeologiczne XVII, 1978, s. 53-165.

8. Biborski M. Nowe znaleziska rzymskich mieczy z Barbaricum w swietle problemow konserwatorskich, Superiores Barbari, Ksifga ku czci Profesora Kazimierza Godlowskiego, R. Madyda-Legutko, T. Bochnak (eds.), Krakow, 2000, s. 49-80.

9. Левада М.Е. Мечи римского времени восточноевропейского Барбарикума. Археологічний літопис Лівобережної України. №1-2. 1998. С. 53-58.

10. Строцень Б. Черняхівська культура Західного Поділля. Монографія. Тернопіль, 2008, 272 с.

11. Szope M. Miecze ze zbiorow Muzeum Okr^gowego w Tarnowie, Tarnoviana 1985, р.205-218.

12. Kotowicz P.N., Fedyk R. Late-Roman Spatha from Lake Solinskie in Polanczyk. Monumenta studia gothica, t. V: The turbulent epoch materials from the Late Roman Period and the Migration Period, II. Lublin, 2008. S. 113-118.

13. Vakulenko L.V., Didenko S.V. Przeworsk tribes in the Western Ukrainian lands in the first centuries AD (according to the materials of funeral sites). Acta Archaeologica Carpathica, 57 (2022), s. 63-88.

14. Козак Д.Н. Готські скарби Волині початку раннього середньовіччя. Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. Київ-Львів, 1999, с. 80-93.

15. Терський С.В., Стрельченко О.В., Войнаровський В.М. Нові знахідки ранньосередньовічної зброї у р. Західний Буг. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. № 809: Держава та армія. 2014. С. 7-12.

16. Терський С.В. Археологія міста Володимира. Володимир-Волинський; Новоград- Волинський: Вид-во «Новоград», 2019. 244 с., іл.

17. Казанский М.М. Ранневизантийские мечи с инкрустированной гардой. Погребения знати из Приазовья и их место в истории племён Северного Причерноморья в постгуннскую эпоху. СПб.: Изд-во Гос. Эрмитажа, 2007. С. 122-141.

18. Казанский М.М. О центрах власти у славян: днестровские клады VII века. Stratum plus. 3. 2011. С. 509-524

19. Терський С.В. Військова справа на галицько-волинських землях у V-IX ст. (за археологічними джерелами). Військово-науковий вісник. Вип. 30. Львів: НАСВ, 2018. С. 61-69.

20. Брайчевський М.Ю З історії слов'яно-візантійських війн |VI ст. Війна 560-561 рр. Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. Київ-Львів, 1999, с. 41-48.

References

1. Letsievich, L. (1999). Zakhidna zona krystalizatsiyi rann'oslovyanskoyi kultury [The Western Zone of Crystallization of Early Slavic Culture]. Etnokulturni protsesy v Pivdenno-Skhidniy Yevropi v I tysyacholitti n.e. - Ethnocultural processes in South-Eastern Europe in the 1st millennium AD20. Kyiv-Lviv, 115-122 [in Ukrainian].

2. Tersky, S.V. (2015). Reminni triynyky-rozpodil'nyky VI-XIII st. na Pravoberezhzhi Ukrayiny. [Belt tees-distributors VI-XIII centuries. on the Right Bank of Ukraine]. Naukovi zapysky (Rivnens'kyy krayeznavchyy muzey) - Scientific notes (Rivne Local Lore Museum), 13. Part 1. Rivne, 176-179 [in Ukrainian].

3. Tersky, S.V. (2015). Formuvannya kinnoty u slovyan VI-XI st. na Pravoberezhzhi Ukrayiny [Cavalry formation among the Slavs of the VI-XI centuries. on the Right Bank of Ukraine]. Viyskovo-naukovyy visnyk - Military-scientific bulletin, 24. Lviv, 29-39 [in Ukrainian].

4. Miks, C. (2007). Studien zur romischen Schwertbewaffnung in der Kaiserzeit [Studies on Roman sword armament in the imperial period]. Cologne studies on the archeology of the Roman provinces. Catalog and boards - Kolner Studien zur Archaologie der romischen Provinzen. Katalog und Tafeln. Rahden. Band. 8 [in German].

5. Kozak, D.N. (2021). Vid nevriv do venediv i hotiv (VII do n.e. - V st. n.e.). [From the Nevrians to the Veneds and the Goths (VII BC - V century AD)]. Istoriya Volyni - History of Volhynia, 1. Kyiv-Kharkiv, 20-249 [in Ukrainian].

6. Vakulenko, L.V., Didenko, S.V. (2022). Przeworsk tribes in the Western Ukrainian lands in the first centuries AD (according to the materials of funeral sites). Acta Archaeologica Carpathica, 57, 63-88 [in English].

7. Biborski, M. (1978). Miecze z okresu wplywow rzymskich na osci§ kultury przeworskiej [Swords from the period of Roman influence on the blades of the Przeworsk culture], Materialy Archeologiczne - Archaeological Materials, XVII, 53-165 [in Polish].

8. Biborski, M. (2000). Nowe znaleziska rzymskich mieczy z Barbaricum w swietle problemow konserwatorschich [New finds of Roman swords from Barbaricum in the light of conservation problems] Superiores Barbari, Ksiega ku czci Profesora Kazimierza Godlowskiego - .Superiores Barbari, Book in honor of Professor Kazimierz Godlowski,, Krakow, 2000, 49-80 [in Polish].

9. Levada, M.E. (1998). Mechi rymskoho vremeni vostochnoevropeyskoho Barbarikuma [Swords of the Roman period of Eastern European Barbarycum]. Arkheolohichnyy litopys Livoberezhnoyi Ukrayiny - Archaeological annals ofthe Left Bank ofUkraine, 1-2, 53-58 [in Russian].

10. Strotsen, B. (2008). Chernyakhivs'ka kul'tura Zakhidnoho Podillya. Monohrafiya [Chernyakhiv Culture of Western Podillia. Monograph]. Ternopil, 272 p. [in Ukrainian].

11. Szope, M. (1985). Miecze ze zbiorow Muzeum Okr^gowego w Tarnowie [Swords from the collections of the District Museum in Tarnow], Tarnoviana, 205-218 [in Polish].

12. Kotowicz, P.N., Fedyk, R. (2008). Late-Roman Spatha from Lake Solinskie in Polanczyk. Monumenta studia gothica, t. V: The turbulent epoch materials from the Late Roman Period and the Migration Period, II. Lublin, 113-118 [in English].

13. Vakulenko, L.V., Didenko, S.V. (2022). Przeworsk tribes in the Western Ukrainian lands in the first centuries AD (according to the materials of funeral sites). Acta Archaeologica Carpathica, 57, 63-88 [in English].

14. Kozak, D.N. (1999). Hotski skarby Volyni pochatku rannioho seredniovichchya [Gothic treasures of Volyn of the early Middle Ages]. Etnokulturniprotsesy vPivdenno-Skhidniy Yevropi v I tysyacholitti n.e. - Ethnocultural processes in South-Eastern Europe in the 1st millennium AD20. Kyiv-Lviv, 80-93 [in Ukrainian].

15. Terskyi, S.V., Strelchenko, O.V., Voynarovskyi, V.M. (2014). Novi znakhidky rann'oseredn'ovichnoyi zbroyi u r. Zakhidnyy Buh [New finds of early medieval weapons in the Western Bug River]. Visnyk Natsional'noho universytetu “L'vivs'ka politekhnika”. №809: Derzhava ta armiya - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University, 809: The State and the Army, 7-12 [in Ukrainian].

16. Tersky, S.V. (2019). Arkheolohiya mista Volodymyra [Archeology of the city of Volodymyr]. Volodymyr-Volynskyi; Novograd-Volynskyi: "Novograd" Publishing House, 2019 [in Ukrainian].

17. Kazanskyi, M.M. (2007). Rannevizantiyskiye mechi s inkrustirovannoy gardoy [Early Byzantine swords with an inlaid guard]. Pogrebeniya znati iz Priazov'ya i ikh mesto v istorii plemon Severnogo Prichernomor'ya v postgunnskuyu epokhu - Burials of nobles from the Azov region and their place in the history of the tribes of the Northern Black Sea region in the post-Hun era. St. Petersburg, 122-141 [in Russian].

18. Kazanskyi, M.M. (2011). O tsentrakh vlasti u slavyan: dnestrovskiye klady VII veka [On the centers of power among the Slavs: Dniester hoards of the 7th century]. Stratum plus, 3, 509-524 [in Russian].

19. Tersky, S.V. (2018). Viyskova sprava na halytsko-volynskykh zemlyakh u V-IX st. (za arkheolohichnymy dzherelamy) [Military affairs in the Galicia-Volyn lands in the V-IX centuries. (according to archaeological sources)] Viyskovo-naukovyy visnyk - Military-scientific bulletin, 30. Lviv, 61-69 [in Ukrainian].

20. Braychevskyi, M.Yu. (1999). Z istoriyi slovyano-vizantiyskykh viyn |VI st. Viyna 560561 rr. [From the history of the Slavic-Byzantine wars of the VI century. War of 560-561]. Etnokulturni protsesy v Pivdenno-Skhidniy Yevropi v I tysyacholitti n.e. - Ethnocultural processes in South-Eastern Europe in the 1st millennium AD20. Kyiv-Lviv, 41-48 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru