Богадільні як благочинні установи соціального захисту українського населення ХІХ ст.

Жіноча частина графіку Кам'янецької богадільні 1868 р. має чітко виражену криву лінію поступового зростання зі спадами до вісі абсцис на п'ятьох ділянках: 5-14, 20-24, 65-69, 85-89, 95-99 років. Фемінна крива лінія 1875 р. більш ривкоподібна. Нульові показники виявлено у таких вікових групах: 0-4, 5-9, 20-24, 25-29, 30-34, 50-54, 75-79, 85-89, 95-99 років.

Як вже вище зазначено, на відміну від маскулінних кривих ліній (рис. 1) направленість фемінних траєкторій руху (рис. 2) починається з дитячої вікової категорії - 0-14 років. На таку особливість указує наявність наймолодших зареєстрованих дівчат у двох церковних книгах: за матеріалами 1868 р. - 1 (3,2%), 4-річна Олександра Федорова, 1875 р. також - 1 (3,2%) дівчина, 13-річна солдатська донька Пелагія Войтюкова. Перша з них, очевидно, могла бути: жебрачкою, покинутою байстрючкою, перебувати на грудному харчуванні матері-арештантки або бути солдатською донькою. У вікових групах працездатного віку - від 15 до 64 років, зареєстровано відповідно 21 (67,7%) та 12 (38,7%) жінок у розрахунку до 31 (100%) особи. Із-поміж осіб старшого непродуктивного покоління, від 65-річного віку, спостерігаємо таке представництво: 1868 р. - 9 (29,0%), 1875 р. - 18 (58,1%) жінок.

Отже, чоловічі лінії трьох богаділень (рис. 1) демонструють перевагу або майже тотожну кількість осіб продуктивного віку - 77,3%, 55,6% та 50,9%. На відміну від маскулінних фемінні показники осіб працездатного віку (рис. 2) показово зменшуються від максимальних чисел - 93,3%, 67,7%, до середніх - 38,7% від загальної чисельності жінок. Така відмінність зумовлена утриманням у богадільнях значного числа жінок до 50-річного фертильного віку. Ці жінки репродуктивного віку, очевидно, представляли значне число солдатських або офіцерських удів і дочок. Відсутність безпосередніх вказівок їхнього вдового сімейного статусу в церковних джерелах наводить на думку про недоведеність, відсутність смертельних документів загиблих військових-чоловіків Бороденко О.А. Шлюб і родина православного населення... С. 78-79.. Особи від 50 років, недітородного віку були більш варіативні за соціальною належністю: дворянського, чиновницького за чоловіком або нез'ясованого походження. Фемінні показники демонструють поступову тенденцію зменшення осіб працездатної категорії та навпаки зростання числа літніх жінок.

Висновки

Богадільні згадувалися з часів появи християнства. Статутні вимоги щодо їхньої діяльності започатковувалися у XVIII ст., проте функції соціального захисту населення переважно виконували монастирі. Богадільні набули поширення у ХІХ ст., різнилися за віросповіданням утриманців, існували осібно або в складі богоугодних комплексів, які підпорядковувалися Приказам громадського піклування або земствам. Такі заклади управлялися призначуваними особами, які завідували господарською, фінансовою, організаційною та медичною сферами життя. У благочинних установах за статевою ознакою виокремлювалися дві частини.

Богадільні демонстрували наростання суспільних тенденцій звернення до християнських моральних цінностей, толерантного, милосердного, шанобливого ставлення до змаргіналізованих осіб загалом та інститутів дитинства, материнства, удівства, старості, жебрацтва, байстрюківства тощо.

Статевовікова, кількісна та соціальна структура утриманців будь-якої богадільні була залежною від політичного, соціально-економічного становища, «спокійних» чи-то воєнних років, підпорядкування цих закладів Приказу громадського піклування або земствам, епідеміологічної ситуації, зростання або зменшення захворюваності серед населення, голодних років, соціальних бунтів, чисельності таких богоугодних закладів у межах губернії, повіту тощо.

Історико-демографічні дослідження проведено за матеріалами сповідних розписів Гадяцької 1849 р., Роменської 1846 р. та Кам'янецької 1868 р., 1875 р. богаділень, які відповідно розташовувалися в межах Полтавської та Подільської губерній. Оскільки в інструктивних матеріалах щодо укладання сповідних розписів, очевидно, не було визначено певного алгоритму занотування даних про мешканців богаділень, тому кожний священник реєстрував таких осіб на свій розсуд, що дещо ускладнює для дослідника персоніфікацію богадільців. З точки зору статевовікової, кількісної та соціальної структури утриманців, особливостей запису людей найбільш інформативними можна вважати церковні книги Кам'янецького 1875 р. богоугодного закладу. Вивчені інформаційно-публікаторські джерела Полтавської та Подільської губерній продемонстрували наявність фрагментарних відомостей із порушеної проблеми дослідження.

Статутні вимоги щодо прийому в богадільні надавали пріоритет маргінальним елементам людності, передовсім калічним і похилого віку, однак у проаналізованих нами закладах переважали особи працездатного віку. За відсутності в регіонах психічних лікарень, психічнохворих людей могли утримувати в богоугодних закладах такого типу. За сімейним складом, напевно, це були переважно самотні категорії жінок і чоловіків (незаміжні / неодружені, удови / удівці), утім виявлено й окремі випадки матримоніальних пар. До закладу приймалися паспортизовані особи всіх станів, окрім поміщицьких селян. Щоправда, аналіз статутних вимог щодо вступу дозволяє стверджувати про те, що за окремих обставин утримувалися й особи цього соціального прошарку та без наявних засвідчувальних документів. У кількісному співвідношенні особи чоловічої частини всіх богаділень переважали жінок. Упродовж років персоніфікований склад богадільців був змінним, але побутували й постояльці.

Кількісне співвідношення у певних вікових категоріях осіб було прямо залежним від соціального статусу утриманців. Така особливість була більш характерною для чоловічого представництва. Маскулінні кількісні показники зростали у вікових групах продуктивного віку тоді, коли з-поміж чоловіків була значна частка поранених, калічних і відставних військових. Фемінна соціальна структура була дещо менш строкатою у порівнянні з маскулінною. Жінок-утримувачок таких закладів представлено найбільше з-поміж солдаток.

У фемінній віковій структурі на противагу маскулінній виявлено більше представників дитячої групи. Репрезентовано жінок особливо поважного 100- літнього і старше віку. Маскулінне представництво працездатної вікової групи (15-64 років) варіювалося від незначно більшої частки або рівної % у порівнянні з групою старшого покоління - 65 років і старше. Жінок продуктивного віку було дещо більше ніж чоловіків цієї категорії. Така особливість пов'язана зі значною кількістю солдаток. Утім, спостерігаємо поступове зростання чисельності жіноцтва з-поміж осіб літнього віку.

References

Arendarenko, N. (1849). Zapiski o Poltavskoy gubernii Nikolaya Arendarenka, sostavlennye v 1846 godu [Proceedings about Poltava gubernia by Nikolai Arendarenko in 1846]. Vol. III. Poltava: V tipografii Gubernskogo Pravlenlya [in Russian].

Bodyanskiy, P. (Comp.). (1865). Pamyatnaya kniga Poltavskoy gubernii za 1865 god [The memorial book of the Poltava province, for 1865]. Poltava: Otdel IV [in Russian].

Borodenko, O.A. (2014). Samotnia zhinka v silskomu sotsiumi Hetmanshchyny druhoi polovyny XVIIIst.: istoryko-demohrafichnyi analiz (na prykladi Poltaskoho polku) [A single woman in the rural society in Hetmanship in the second half of the 18^th century: historical and demographic analysis (on the example of Poltava regiment)] (Candidate's thesis). Zaporozhzhia [in Ukrainian].

Borodenko, O.A. (2020). Shliub i rodyna pravoslavnoho naselennia Livoberezhnoi Ukrainy druhoi polovyny XVIII - pershoi polovyny XIXstolit: sotsialno-demohrafichnyi aspekt [Marriage and family of the orthodox population of left bank ukraine in the second half of the 18^th - the first half of the 19^th centuries: socio-demographic aspect]. Odesa: Vydavnychyi dim «Helvetyka» [in Ukrainian].

Borodenko, O. & Sitarchuk, R. (2022). Ukrainian Interfaith Families in the Context of Church, Marriage, and Social Relations of the 19^th Century. Occasional Papers on Religion in Eastern Europe, 42 (2). Article 10 (pp. 78-102). DOI: 10.55221/2693-2148.2330 [in English].

Dubrovina, L.A. & Gorobets, V.Y. (Ed., Comps.) (1993). Dilova dokumentatsiia Hetmanshchyny XVIIIst.: Zbirnyk dokumentiv [Official Hetman documentation of 18^th century: Collection of documents]. Kyiv: Naukova Dumka [in Ukrainian].

Dyczewski, L. (2005). Grupy marginalne. Kultura grup mniejszosciowych i marginalnych [Marginal groups. Culture of Minorities and Marginal Groups]. Lublin: Wydawnictwo KUL [in Polish].

Henri, L. & Blyum, A. (1997). Metodika analiza v istoricheskoy demografii [Methods of analysis in historical demography]. Moscow: RGGU [in Russian].

Here, V. (1898). Pryzrenye obshchestvennoe [Charity public]. In Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona. Vol. XXV: Praiaha - Prosrochka otpuska. Sankt-Peterburg: Tipo-Litohrafiya (Y.A. Efrona), 165-177 [in Russian].

Ivanenko, D.A. (Comps.). (1901). Adres-kalendar. Spravochnaya knizhka Poltavskoi gubernii na 1901 god [Address-calendar. Reference book of the Poltava gubernia for 1901]. Poltava [in Russian].

Kopylov, S.A. & Zadorozhniuk, A.B. (Comps.) (2011). Opysy Podilskoi hubernii kintsia XVIII - pochatku XIXst. [Descriptions of the Podolsk province of the late 18^th - early 19^th centuries]. Kam'ianets- Podilskyi: Aksioma [in Ukrainian].

Kuklo, C. (2009). Demografia Rzeczypospolitej przedrozbiorowej [Demography of the Pre-Partition Commonwealth]. Warszawa: Wydawnictwo DiGSp. J. [in Polish].

Liubchenko, V.B. (2007). Kantonisty [Cantonists]. In Smolii, V.A. (Ed.). Entsyklopediia istorii Ukrainy. Vol. 4: Ka-Kom. Kyiv: Naukova dumka, p. 85 [in Ukrainian].

Maroszek, J. (2004). Wilenskie przytulki-szpitale w XVI-XVIII w. [Vilna almshouses-hospitals in the 16^th - 18^th centuries]. In Kuklia, C. & Guzowskiy, P. (Eds.). Cala historia to dzieje ludzi... Studia z historii spolecznej ofiarowane profesorowi Andrzejowi Wyczanskiemu w 80-tq rocynicq urodzin i 55-lecie pracy naukowej. Bialystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Bialymstoku, 191-218 [in Polish].

Volkovynskyi, V.M. (2007). Viiskova povynnist zahalna [Conscription general]. In Smolii, V.A. (Ed.). Entsyklopediia istorii Ukrainy. Vol. 1: A-V. Kyiv: Naukova dumka, p. 546-547 [in Ukrainian].

Volkovynskyi, V.M. (2012). Rekrutska povynnist [Recruit duty]. In Smolii, V.A. (Ed.). Entsyklopediia istorii Ukrainy. Vol. 9: Pril-S. Kyiv: Naukova dumka, p. 173 [in Ukrainian].

Yuriy, I.A. (2012). Pravove rehuliuvannia orhanizatsii derzhavnoho pikluvannia ta hromadskoi dobrochynnosti na Pivdni Rosiiskoi imperii (persha polovyna XIX st.) [Legal regulation of the organization of public charge and public charity in the south of the Russian Empire (first half of the 19 century)]. Aktualniproblemy polityky, 45, 349-356 [in Ukrainian].

Yanovskiy, A.E. (1891). Bohadelnia. [Almshouse]. In Entsiklopedicheskiy slovar Brokgauza i Efrona. Vol. IV: Bytburh - Boskha. Sankt-Peterburg: Tipo-Litohrafiya (Y.A. Efrona), 141-143 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru