Погляди Петра Шелеста на перспективи соціально-економічного розвитку Української РСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Україна

Погляди Петра Шелеста на перспективи соціально-економічного розвитку Української РСР

Лук'янченко Світлана Василівна

кандидатка історичних наук

доцентка кафедри гуманітарних наук

Ярослав Вікторович Марченко

кандидат історичних наук

заступник начальника кафедри іноземних мов

та військового перекладу

Анотація

шелест секретар лідер комуніст

Охарактеризовано бачення Першого Секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста перспектив соціально-економічного розвитку Української РСР. Показано його взаємини з вищим компартійним керівництвом СРСР, зокрема Л. Бреєнєвим, визначено коло пріоритетних завдань, які потребували першочергового вирішення на думку лідера українських комуністів. Відзначено, що П. Шелест намагався лобіювати економічні інтереси Української РСР, неодноразово вступав у гострі дискусії з представниками вищої партноменклатури СРСР, зокрема критикував магістральні лінії «Косигінських реформ», політику ціноутворення, розподілу коштів між республіками, необґрунтовані планові показники Держплану СРСР тощо.

Ключові слова: Петро Шелест, Українська РСР, економіка, ЦК КПУ, промисловість, сільське господарство.

У липні 1963 р. Першим Секретарем ЦК КПУ було обрано Петра Шелеста. На думку відомого українського історика О. Бажана новий статус в партійній ієрархії, надавав ваги та значимості виступів П. Шелеста на засіданнях Президії (згодом й політбюро) ЦК КПРС, дозволяв активно боронити економічні інтереси УРСР, сміливо порушувати питання стосовно більшої незалежності республіканських структур у господарських інтересах [1]. Ю. Шаповал справедливо стверджував, що «серед істориків, політологів, журналістів утвердилась думка, що він [П. Шелест - авт.] боровся за більші права України, підтримував обмежену «українізацію» і взагалі зважився вимагати більшої пошани до республіки, в якій «директорствував», демонстрував московським вождям власну гідність і підкреслював необхідність шанобливого ставлення до минулого і сьогодення України» [2, c. 5].

Зважаючи на непрості відносини із Першим Секретарем ЦК КПРС М. Хрущовим, П. Шелест підтримував тісні контакти із сторонниками Л. Бреєнєва. Однак, Ю. Шаповал констатував, що почавши працювати під керівництвом останнього, П. Шелест «досить швидко став прозрівати і розуміти, кого він разом з іншими антихрущовськими змовниками привів до влади. Інтриги, демагогія, мстивість, акторство, любов до слави і нагород і водночас боязкість - усі ці та інші негативні брежнєвські риси почали викликати у Шелеста тривогу» [2, c. 70].

У серпні 1964 р. П. Шелест здійснив спробу розширити зовнішньоекономічну самостійність Української РСР - у доповідній записці, надісланій Л. Брежнєву, йшлося про необхідність усунути перешкоди у налагодженні прямих контактів між республікою та іншими державами уникаючи посередництва центру [6, арк. 90]. Таким чином, де факто, він звинувачував «центр» у надмірній концентрації влади. Так, у приватній розмові П. Шелест дорікав Л. Брежнєву: «...Ви в центрі створили неймовірно непробивну центропробку. Нас у республіці так затиснуто, що ми й дихнути самі не в силі. Скажімо, десь треба перекинути греблю через річку - запитуй у Москви... Дітям потрібен піонерський палац - без Кремля ані кроку... Доводиться переобладнати якесь виробництво - знову тільки дозвіл згори. Ось до чого ми дожилися» [3, c. 122]. Проте у відповідь, М. Суслов, П. Дємічев, О. Косигін та ін. звинуватили П. Шелеста у «незрілості», «необачності», а також у тому, що подібні твердження «спотворюють ленінські принципи зовнішньої торгівлі...» [2, c. 72].

Березневий Пленум ЦК КПРС (1965 р.) викликав чимало риторичних запитань у П. Шелеста, зважаючи на сумнівні результати т. зв. «Косигінських реформ» [4, c. 284]. У своєму щоденнику він згодом напише: «Потрібно сільському господарству не словами, а справами надавати допомогу, перш за все в матеріально-технічному забезпеченні, давати більше і якісних сільського господарських машин, тракторів, комбайнів, автомашин, будматеріалів, більше займатися соціальними питаннями села.» [5, c. 312].

Щодо сільського господарства, як стверджував М. Коломієць, П. Шелест загалом реалістично оцінював економічний потенціал колгоспно-радгоспної системи господарювання, як і його соратники був переконаний, що сільське господарство мало розвиватися на основі інтенсифікації [4, c. 285]. Однак Перший секретар ЦК КПРС вкрай негативно оцінював ініціативу Ради Міністрів СРСР у травні 1965 р. про передачу з відання Міністерства сільського господарства УРСР у безпосереднє підпорядкування Міністерства сільського господарства СРСР 17 племінних заводів продуктивної худоби, 3 кінних заводів і 3 промислових радгоспів [4, c. 285].

П. Шелест констатував, що планування роботи колгоспів та радгоспів організовувалось нераціонально. На його думку в Українській РСР повинно було б бути значно більше великих, самодостатніх спеціалізованих господарств (на зразок промислових підприємств). Виступаючи на з'їзді колгоспників 1 3 листопада 1969 р. П. Шелест зазначав: «Колгоспи займають виключно важливе місце в забезпеченні населення продуктами харчування і промисловості сировиною. В нашій республіці доля колгоспів в державних заготівлях становить: зерна - 80%, соняшника - 87%, цукрових буряків - 96%, картоплі - 71%, м'яса - 67%, молока - 76%. Це ще раз доводить, яку велику відповідальність несуть колгоспи за виробництво сільськогосподарських продуктів» [3, с. 123].

У цьому контексті П. Шелест, з метою підвищення рентабельності колгоспів, пропонував розгорнути великомасштабну зрошувальну меліорацію [6, арк. 105]. Прагнучи за будь-яку ціну виконати плани хлібозаготівель, він не звертав увагу на висновки екологів, у яких йшлося, зокрема, про те, що зрошувальна меліорація спричиняє інтенсивну деградацію ґрунтів, а діючі зрошувані системи досить марнотратно використовували підземні водні ресурси [5, с. 105]. Водночас, у руслі Постановв ЦК КПУ і Ради Міністрів Української РСР «Про заходи по зміцненню кормової бази і поліпшення племінної справи, підвищення продуктивності тварин в колгоспах та радгоспах» (1965 р. та 1975 р. відповідно), Перший Секретар ЦК КПРС неодноразово порушував питання про нарощування потенціалу тваринницької галузі [2, с. 75].

Проаналізувавши проект «Основних напрямків розвитку сільського господарства УРСР на 1971-1975 рр.», П. Шелест, наводячи найрізноманітніші статистичні приклади, наголошував, що намічені Держпланом СРСР контрольні цифри на 1975 р. із закупок продуктів сільського господарства є нереальними, бо вони не підкріплюються необхідними матеріально-технічними ресурсами, «отже, вказані обсяги заготівель не розв'язують завдання поліпшення постачання населення продуктами харчування у зв'язку з чим уважаємо за необхідне доручити Держплану СРСР додатково розглянути питання повнішого задоволення потреб республіки в мінеральних добривах, сільгосподарській техніці і капіталовкладеннях» [3, с. 123].

Щодо промисловості, можна виокремити декілька проблемних питань, які намагався вирішити Перший Секретар ЦК КПУ. По-перше, неодноразово П. Шелест звертався до центральних установ з проханням вирішити упродовж другої половини 1960-х років питання про додаткове розміщення в Південно - Західному економічному районі УРСР потужних високорентабельних підприємств, зокрема::

заводу побутових холодильників;

шиногумового комбінату;

заводу синтетичного каучуку;

комбінатів текстильної, взуттєвої та харчової промисловості [3, с. 123].

По-друге, як відзначає В. Чорний, у серпні 1969 р. П. Шелест підготував телеграму до Держплану СРСР з проханням збільшити капіталовкладення в економіку Української РСР. Зокрема у документі констатовано, що потрібно збільшити (незважаючи на інструкції відділів Держплану) асигнування коштів у житлове будівництво УРСР. Водночас партчиновником засуджувалося заплановане зменшення введення в експлуатацію нового житлового фонду [3, с. 123]. Знову ж таки, центр почав критикувати П. Шелеста, звинувачуючи його у «місництві», «розбазарюванні державного майна» [2, с. 73]. «Я обурився і відповів, що це не місництво, а розумна державна ініціатива...», - пригадував Перший Секретар ЦК КПРС [2, с. 73].

По-третє, у 1960-ті рр. П. Шелест був одним з ініціаторів масового будівництва в УРСР атомних електростанцій. ЦК КПУ просило ЦК КПРС «доручити Держплану СРСР, Державному виробничому комітету з енергетики й електрифікації СРСР і Комітету з використання атомної енергії предбачити в плані на 1966-1970 рр. будівництво в Українській СРСР атомних електростанцій потужністю 2,6 млн. кВт» [3, c. 123]. Необхідність будівництва додаткових електростанцій пояснювалась «зростанням потреб промисловості... і зростанням обсягів робіт з електрифікації сільського господарства України» [3, c. 123].

Таким чином, як слушно стверджується в українській історіографії, Петро Шелест, перебуваючи на посаді Першого Секретаря ЦК КПУ, активно відстоював економічні інтереси Української РСР. Щодо сільського господарства виступав за створення великих, самодостатніх спеціалізованих господарств, підтримував меліорацію з метою збільшення посівних площ, сприяв розвитку тваринництва. Для розвитку промисловості Української РСР П. Шелест пропонував ввести в експлуатацію низку нових високорентабельних підприємств (заводи побутових холодильників, синтетичного каучуку, комбінатів текстильної, взуттєвої та харчової промисловості тощо), значно збільшити капіталовкладення в економіку Української РСР та наростити потенціал української електроенергетичної сфери.

Список використаних джерел

1. Бажан О. До питання про українофільство першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста. Вилучено з: https://www.researchgate.net/publication/344290987_Do_pitanna_pro_ukrainofilstvo_persogo_sekretara_CK_KPU_Petra_Selesta.

2. Петро Шелест (2013). Харків, 127 с.

3. Чорний, В. (2012). Економічна політика УРСР під час перебування П.Ю. Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ (1960-х - початок 1970-х рр.). Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Історичні науки, (17), 119-124.

4. Коломієць, М. (2012). Колгоспно-радгоспна система в політичній концепції П. Шелеста (1963-1972 рр.). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, (32), 282-285.

5. Шелест, П. (2003). Справжній суд історії ще попереду. Спогади. К., 617 с.

6. Центральний державний архів громадських організацій України (далі - ЦДАГО України). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 1918. 150 арк.

Размещено на Allbest.ru