Маріо Ланца – всесвітньо відомий тенор: життєвий та творчий шлях співака

студент магістратури НАКККіМ, кафедра естрадного виконавства ІСМ.

Науковий керівник - доктор філософії, к.п.н., проф. Садовенко С.М.

Маріо Ланца (Альфредо Арнольдо Кокоцца) відомий усьому світу саме під цим іменем, яке складається з чоловічого варіанту імені і дівочого прізвища його матері і став сценічним псевдонім співака, народився 31 січня 1921 року в Філадельфії, в родині Антоніо Кокоцца і Марії Кокоцца-Ланца.

Батько емігрував до Америки з італійського міста Філініано, коли хлопцю було 16 років. Служив у Збройних Силах США, був важко поранений в бою при Аргонському лісі і згодом демобілізований, отримавши пенсію по інвалідності.

Матір майбутнього співака, Марію Ланца, батьки привезли в Америку з іншого італійського містечка, Токко Так Касауріа (в Абруццо), коли їй було всього 6 місяців. Марія познайомилася з Антоніо Кокоцца в 1919 році, коли їй було лише шістнадцять років. Проте, майже через кілька тижнів після першої зустрічі Антоніо і Марія одружилися, оселившись у будинку Сальваторе Ланца, батька Марії у Філадельфії. Саме в цьому домі через два роки народився "Фредді", як називали його в родині.

Фредді рано став захоплюватися оперної музикою. Із задоволенням слухав і запам'ятовував записи у виконанні італійських майстрів вокалу з багатої колекції батька. Однак більше хлопчик тоді любив гри з однолітками. Але, мабуть, щось було у нього закладено в генах. Ель де Пальма, власник магазинчика на Вайн-стріт у Філадельфії, згадує: "Пам'ятаю один з вечорів. Якщо мені не зраджує пам'ять, було це в тридцять дев'ятому році. У Філадельфії розігрався справжній буран. Місто завалило снігом. Все білим-біло. Я сумую за стійкою. На відвідувачів не сподіваюся. А тут двері відчиняються; дивлюся і очам своїм не вірю: мій юний друг Альфредо Кокоцца власною персоною. Весь в снігу, з-під якого ледь проглядає синій морський капелюх і синій светр. В руках у Фредді згорток. Ні слова не кажучи, пройшов він вглиб ресторанчика, влаштувався в самому теплом його куточку і став крутити платівки з Карузо і Руффо. Те, що я побачив, мене здивувало: Фредді плакав, слухаючи музику. Так він сидів довго. Приблизно о дванадцятій ночі я обережно гукнув Фредді: мовляв, час закривати магазин. Фредді не чув мене, і я пішов спати. Повернувся вранці, Фредді на тому ж місці. Виявляється, всю ніч він слухав платівки. Пізніше я запитав у Фредді про ту ніч. Він ніяково усміхнувся і сказав: "Синьйор де Пальма, мені було дуже сумно. А у вас так затишно".

Я ніколи не забуду цього випадку. Мені все це здалося тоді таким дивним. Адже повсякчасний Фредді Кокоцца, наскільки мені пам'ятається, був зовсім іншим: жартівливим, вигадливим. Вічно він здійснював "подвиги". Ми звали його за це Джессі Джеймс. В магазинчик він вривався, як протяг. Якщо йому щось було потрібно, він не говорив, а проспівував прохання. Якось він прийшов і мені здалося, що Фредді чимось сильно стривожений. Як завжди, проспівав своє прохання. Я кинув йому стаканчик з морозивом. Фредді підхопив його на льоту і на жартівливий манер проспівав: "Якщо ти - Король хогіз, то я збираюся стати Королем співаків!".

Коли Маріо виповнилося 9 років, сім'я переїхала в будинок 2040 по Мерсі стріт, який був набагато просторіше перенаселеного будинку на Крисчен стріт. Маріо навчався в трьох школах: спочатку в "Сент-Мері Магдален ді Пацці", потім в "ВЕР Джуніор Хай Скул", нарешті, в "Саусерн Хай Скул".

Першим учителем Фредді став хтось Джованні Ді Сабато. Йому було за вісімдесят. Він узявся навчати Фредді музичної грамоти і сольфеджіо. Потім були заняття з А. Вільямс і Г. Гарнеллом.

Як наголошується в більшості біографічних джерел, професійно займатися співом Маріо почав у талановитого співака і педагога Антоніо Скардуццо. У цей період сформувався музичний стиль американського співака, а також був закладений необхідний фундамент всіх його вокальних навичок.

Крім того, вдосконаленням таланту майбутнього відомого виконавця займалися також деякі інші видатні американські педагоги. Однією з найбільш помітних серед них є професійна співачка Ірен Вільямс. Саме вона вперше познайомила Маріо зі світом великої сцени. За її підтримки було організовано перші виступи молодого тенора.

Саме вона в один прекрасний день познайомила Маріо з концерт- менеджером музичної академії Філадельфії Уїлльямом К. Хаффам, який в свою чергу влаштував для Ланца прослуховування у Сергія Кусевицького. Відомий російський диригент в той період очолював школу для молодих співаків - Танглвуд. Вокальні здібності Маріо справили гарне враження на Сергія Олександровича, і вже дуже скоро молодий вокаліст був зарахований до престижної музичної школи.

У цьому місці Ланца провчився кілька років, залишаючись завжди в числі найяскравіших учнів свого курсу.

На випускному іспиті Маріо виконав партію Фентона з опери "Віндзорські пустунки" і тим буквально наповал приголомшив всіх педагогів і музичних критиків. З тих пір творчість Маріо Ланца постійно перебувала під пильною увагою журналістів, музичних метрів і простих поціновувачів гарної музики. тенор співак музичний

Як і в житті багатьох великих співаків, і у Фредді був свій щасливий випадок. Розповідає сам Ланца:

"Одного разу я повинен був допомогти доставити на замовлення, що надійшло в транспортну контору, рояль. Інструмент потрібно було привезти в Музичну академію Філадельфії. У цій академії з 1857 року виступали найбільші музиканти Америки. Та й не тільки Америки. Бували тут і виголошували свої найзнаменитіші промови майже всі американські президенти, починаючи з Авраама Лінкольна. І кожен раз, проходячи повз цього великого будинку, я мимоволі знімав головний убір.

Встановивши рояль, я було зібрався з друзями йти, як раптом побачив директора Філадельфійського форуму містера Вільяма К. Хаффа, який якось слухав мене у моїй наставниці Айрін Вільямс. Він кинувся до мене назустріч, але, побачивши "моє миттєве заняття", сторопів. На мені був комбінезон, на шиї зав'язана червона хустка, підборіддя обсипаний тютюном - цієї модної в той час жуйкою.

- Що ви тут робите, мій юний друг?

- Чи не бачите? Пересуваю роялі.

Хафф докірливо похитав головою:

- І не соромно, молодий чоловіче? З таким-то голосом! Треба вчитися співати, а не намагатися пересувати роялі.

Я хмикнув.

- Дозвольте запитати, а на які гроші? У моїй родині мільйонерів не передбачається.

Тим часом знаменитий диригент Сергій Кусевицький тільки що закінчив репетицію з Бостонського симфонічного оркестру в великому залі і, весь спітніле, з рушником на плечах, увійшов в свою артистичну вбиральню. Містер Хафф схопив мене за плече і штовхнув в сусідню з артистичної Кусевицького кімнату. "Тепер співайте! - крикнув він. - Співайте, як не співали ніколи!" - "А що співати?" - "Що завгодно, тільки, будь ласка, швидше!" Я виплюнув жуйку і заспівав.

Минуло небагато часу, і в нашу кімнату увірвався маестро Кусевицький.

- Де цей голос? Цей чудовий голос? - вигукнув він і сердечно привітав мене. Він з розмаху сів за рояль, перевірив мій діапазон. І, по- східному розцілувавши мене в обидві щоки, маестро, ні на секунду не замислюючись, запропонував мені взяти участь в беркширському музичному фестивалі, який проходив щорічно в Танглвуді, штат Массачусетс. Мою підготовку до цього фестивалю він доручив таким чудовим молодим музикантам, як Леонард Бернстайн, Лукас Фосс і Борис Голдовський".

У 1942-му році Маріо Ланца в складі американських військ брав участь в бойових діях в Європі. У цей період він також виступав перед військами і вищим офіцерським керівництвом. Після цього були також концерти на радіо, які транслювалися в військових частинах і гарнізонах.

Таким чином, вже під час Другої Світової війни молодий співак став добре відомим в середовищі американських солдатів і тих осіб, що були так чи інакше пов'язані з армією.

Размещено на Allbest.ru