Дослідження Золотих воріт Василем Ляскоронським у світлі документів Всеукраїнського археологічного комітету 1926-1927 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний заповідник «Софія Київська»

Дослідження Золотих воріт Василем Ляскоронським у світлі документів Всеукраїнського археологічного комітету 1926-1927 років

Вячеслав Корнієнко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник, заступник генерального директора з наукової роботи



Анотація

Мета дослідження археографічна публікація документів ділового листування Всеукраїнського археологічного комітету з державними установами, що стосуються підготовки та проведення археологічних розкопок Золотих воріт у Києві, здійснених під керівництвом Василя Ляскоронського восени 1927 р. Документи зберігаються у науковому архіві Інституту археології Національної академії наук України, їх крайні дати: 1926-1927 рр. При підготовці документів до публікації автор спирався на методи едиційної археографії, особливий акцент зроблено на загальнонаукових методах кодикографічного опису та критичного аналізу документального матеріалу. Наукова новизна. До наукового обігу вводиться корпус ділової документації Всеукраїнського археологічного комітету, яка раніше перебувала поза межами наукового дискурсу. Врахування цієї інформації дозволило суттєво уточнити наявні в історіографії відомості щодо етапності підготовки та здійснення рятувальних археологічних розкопок Золотих воріт восени 1927 р. Аналіз наявного листування дозволив встановити, що поширена в історіографії інформація щодо виконання розкопок у два етапи протягом 2-30 вересня та від 10 жовтня до 4 листопада, яка спиралася на публікацію короткого повідомлення про розкопки В. Ляскоронського (1931 р.), є помилкова. Насправді строки виконання робіт охоплювали періоди від 22 вересня до 1 жовтня та від 19 жовтня до 2 листопада. Завдяки кошторисній документації визначено загальну вартість робіт і кількість робітників на об'єкті. Деталізовано причини складних умов, у яких довелось працювати В. Ляскоронському під час виконання розкопок, побіжні згадки про які були присутніми у наявній історіографії. Висновки. Опубліковані документи суттєво поглиблюють знання щодо особливостей виконання рятівних археологічних розкопок Золотих воріт, здійснених під керівництвом В. Ляскоронського восени 1927 р.

Ключові слова: В. Ляскоронський; Золоті ворота; Всеукраїнський археологічний комітет; археологічні дослідження; листування.



Viacheslav Korniienko

Doctor of Historical Sciences, Senior Reasearcher, Deputy General Director for Scientific Work, National Conservation Area «St. Sophia of Kyiv»

RESEARCH OF THE GOLDEN GATE BY VASYL LIASKORONSKY IN THE LIGHT OF THE DOCUMENTATION OF THE ALL-UKRAINIAN ARCHAEOLOGICAL COMMITTEE OF 1926-1927

Abstract

The purpose of the research is the archeographic publication of business correspondence of the All-Ukrainian Archaeological Committee with state institutions regarding the preparation and conduct of archaeological excavations of the Golden Gate in Kyiv, conducted under the leadership of Vasyl Liaskoronsky in the fall of 1927. The documents are stored in the scientific archive of the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, their latest dates: 1926-1927. When preparing documents for publication, the author relied on the methods of edition archeography, special emphasis was placed on general scientific methods of codicographic description and critical analysis of documentary material. Scientific novelty. The body of business documentation of the AllUkrainian Archaeological Committee, which was previously outside the boundaries of scientific discourse, is introduced into scientific circulation. This information made it possible to significantly clarify the records available in the historiography regarding the phasing of the preparation and implementation of the rescue archaeological excavations of the Golden Gate in the fall of 1927. The analysis of the available correspondence made it possible to establish that the information spread in historiography regarding the excavations in two stages during September 2-30 and from October 10 to November 4, which was based on the publication of a short report on the excavations by V. Liaskoronsky (1931), is erroneous. In fact, the time frame for the works covered the periods from September 22 to October 1 and from October 19 to November 2. Thanks to the estimated documentation, the total cost of the works and the number of workers at the facility were determined. The reasons for the difficult conditions in which V. Liaskoronsky had to work during the excavations, which were briefly mentioned in the existing historiography, are detailed. Conclusions. The published documents significantly deepen knowledge about the peculiarities of the rescue archaeological excavations of the Golden Gate, carried out under the leadership of V. Liaskoronsky in the fall of 1927.

Key words: V. Liaskoronsky; Golden Gate; All-Ukrainian Archaeological Committee; archaeological research; correspondence.



Останнім часом в українській гуманітаристиці активізувалися студії з історії науки 1920-х 1930-х років. До кола дослідницьких інтересів потрапляють як загальні питання діяльності наукових установ або їхніх структурних підрозділів, так і питання розвитку окремих наукових галузей чи напрямів, а також біографії вчених. Нинішнє зростання зацікавлення означеною проблематикою обумовлене подібністю завдань, що постали перед представниками національної науки як тоді, так і нині. Тоді постановка цих завдань була інспірована подіями Української революції та політикою коренізації 1920-х років, пізніше здобуттям нашою державою незалежності на початку 1990-х років. У фокусі наукових студій опинилася саме українська проблематика, що поступово відходила від фарватеру російської історіографії, тоді імперської, нині радянської та пострадянської. Природно, такий розвиток подій призводив до відмови від взорування на російські наукові центри та «співпрацю» з ними, що передбачала повний контроль над досліджуваною проблематикою. Тож уже наприкінці 1920-х років радянська каральна машина почала розгортати маховик репресій, який протягом 1930-х років знищив національні наукові осередки, репресувавши їхніх представників і поставивши подальше функціонування наукових установ у цілковиту залежність від російського союзного центру. Після розпаду радянського союзу та здобуття незалежності в Україні знову розгорнулися процеси розвитку національної науки, що були подібні процесам 1920-х років, відтак розпочався відхід від російських імперських наративів і впливів. І знову ж таки це негативно сприйняли російські «колеги», які активно намагалися протидіяти процесам становлення національних наукових шкіл, сформувавши зрештою ідеологічне підґрунтя для розгортання сучасної російсько-української війни.

Всебічне вивчення процесів, що відбувалися в українській гуманітарній науці 1920-х 1930-х років, сприятиме акумуляції наявного досвіду, убезпечуючи від низки допущених тоді помилок. Природно, що у радянський час студіювання жодного з подібних напрямів були просто неможливими та забороненими. І лише з падінням комуністичного режиму та здобуттям незалежності постаті українських науковців і їхні здобутки почали поступово повертатися із небуття, виринаючи на сторінках наукових праць чи дисертаційних робіт.

Головною джерельною базою подібних студій є праці самих учених (частина з яких залишається досі ще не опублікованою, хоча й не втратила наукового значення), ділова документація установ (плани, звіти, розпорядження, офіційне листування тощо) та особисті документи (щоденники, спогади, приватне листування тощо). Комплексне залучення цих джерел дозволяє якнайвиразніше висвітлити різні аспекти тогочасного наукового середовища та місце в ньому окремих учених. У цьому контексті важливим моментом є археографічна публікація складових цієї джерельної бази, яка, власне, і перетворює архівні документи на історичні джерела. Введення їх до наукового обігу дозволяє залучити до вивчення документів та їх використання у подальших наукових студіях максимально можливе коло науковців. Сприяє публікація й збереженню документів, що особливо яскраво показала нинішня «діяльність» російських окупантів, спрямована на свідоме знищення чи викрадення пам'яток історії українського минулого, у т. ч. й складових Національного архівного фонду. Тож перед сучасною українською археографією на сьогодні актуальним завданням є активізація опрацювання та введення до наукового обігу якомога більшого кола архівних документів з української історії. У рамках виконання цих завдань до друку підготовлене листування Всеукраїнського археологічного комітету (далі ВУАК), що стосується історії дослідження визначної пам'ятки середньовічної архітектури Києва Золотих воріт. Ці дослідження були проведені восени 1927 р. під керівництвом відомого археолога Василя Григоровича Ляскоронського (1859-1928).

Постаті цього українського вченого присвячено вже чимало наукових розвідок, що спираються як на опубліковані джерела, так і неопубліковані документи, що своєю чергою поступово також вводяться дослідниками до наукового обігу З останніх праць див.: Андрощук Ф. Від студента до професора (жит-тя, кар'єра та епістолярій Василя Ляскоронського) // Seminarium. Ruthenica. Спеціальний випуск. Київ, 2023. С. 162-193; Яненко А. «Словом, усі діла та діла такі неприємні» : листи Василя Ляскоронського до Петра Курінного як джерело з історії українського музейництва 1920-х рр. // Болховітіновський щорічник 2017/2018. Познань; Київ, 2019. С. 637-647; Гордієнко Д. С. Дві автобіографії Василя Ляскоронського (1909-1913) та його особова справа (1923) // Український археографічний щорічник. 2013. Вип. 18. С. 654-678. Там же див. бібліографію.. Тож певні моменти біографії В. Ляскоронського отримали виразніше висвітлення, проте низка з них усе ще потребує докладнішого розгляду, особливо щодо періоду його роботи в структурах Всеукраїнської академії наук (далі ВУАН), тобто, у 1920-х роках Гордієнко Д. С. Зазнач. твір. С. 656. Одним із таких моментів, щодо яких можуть бути внесені певні уточнення, є його керівництво дослідженням Золотих воріт восени 1927 р. Певні епізоди щодо обставин організації та проведення розкопок висвітлюють документи справи № 82 фонду «ВУАК/ Київ» Наукового архіву Інституту археології Національної академії наук України. Проте, перш ніж перейти безпосередньо до документів справи, варто кілька слів сказати про результати тогорічних розкопок пам'ятки.

Ці результати були висвітлені у короткому повідомленні В. Ляскоронського, опублікованому у третьому випуску «Хроніки археології та мистецтва» Ляскоронський В. Звідомлення про розкопи біля «Золотої Брами» у Києві восени 1927 р. // Хроніка археології та мистецтва. Київ, 1931. Чис. 3. С. 45-47.. Не виключено, що Василь Григорович мав підготувати ширшу наукову працю про результати робіт 1927 р., проте невдовзі після завершення розкопок помер (1 січня 1928 р.). Чи була підготовлена розгорнутіша праця або звіт, наразі сказати складно; можливо, подальші розшуки в архівах дозволять з'ясувати це питання певніше. Наразі ж маємо користуватися інформацією повідомлення, яке із зрозумілих причин не пройшло авторської коректури. Це мало наслідком певні неточності щодо обставин проведення археологічних робіт, про що мовитиметься нижче.

За наявною публікацією відомо, що розкоп В. Ляскоронським було розбито біля південно-західного рогу збереженої частини Золотих воріт. Тоді археолог виявив елементи мурованих фундаментів західної стіни брами, а також залишки дерев'яної конструкції на південь від них. Продовження досліджень у цьому місці, здійснене на початку 1970-х років, дозволило інтерпретувати відкриті дерев'яні конструкції як залишки кріплень бортів дороги XVII-XVIII ст., що проходила через проїзд Золотих воріт Висоцький С. О., Лопушинська Є. І., Холостенко М. В. Архітектур-но-археологічні дослідження Золотих Воріт у Києві в 1972-1973 рр. // Архео-логічні дослідження стародавнього Києва. Київ, 1976. С. 68-69..

Незважаючи на отримані під час розкопок важливі наукові результати, сам Василь Григорович відверто пожалів про те, що дослідження тоді відбулися. Про цей епізод та складні умови, в яких опинився керівник розкопок, згадано у некролозі, написаному колегою та близькою подругою вченого Катериною Мельник-Антонович Мельник-Антонович К. Василь Григорович Ляскоронський (некро-лог) // Записки історично-філологічного відділу. Київ, 1929. Кн. XXIV : праці історичної секції за ред. акад. М. Грушевського та проф. О. Грушевського. С. 374-375.. Документи, що публікуються нижче, дозволяють виразніше окреслити умови, в які потрапив археолог, і які, зрештою, змусили його емоційно висловитися, що «краще було зовсім не братись до тих розкопів» Мельник-Антонович К. Василь Григорович Ляскоронський (некро-лог) // Записки історично-філологічного відділу. Київ, 1929. Кн. XXIV : праці історичної секції за ред. акад. М. Грушевського та проф. О. Грушевського. С. 375..

Документи складаються з копій вихідної документації ВУАК і кількох оригіналів, розташованих у порядку хронології та зшитих між собою в одній теці. Вочевидь, ця тека зберігалася в Археологічному музеї ВУАН. Згадка про неї міститься у «Коротких відомостях про основні комплекси експонатів колишніх Археологічного музею та Кабінету антропології ВУАН з документальним матеріалом», опублікованих нещодавно А. Яненко Археологічний музей Всеукраїнської академії наук : дослідження і ма-теріали / авт.-упоряд. А. Яненко. Київ, 2017. С. 248.. У цьому списку під номером 200 зазначений «Матеріал з розкопів проф. В. Г. Ляскоронського “Золотої брами” у Києві (1926 р.)», а також його публікація у «Хроніці археології та мистецтва», яку згадано вище. Хоча у «Коротких відомостях» якихось характеристик «матеріалу» не наведено, побіжно таку ідентифікацію підтверджують допущені укладачем помилки у році розкопок: написано 1926 р. замість правильного 1927 р. Такої помилки можна було припуститися саме з цієї текою, на титулі якої початок справи був віднесений до 1926 р. на тій підставі, що перший документ датований саме 1926 р.

Цим документом є копія одного зі звернень президії ВУАК до Відділу комунального господарства Київського окружного виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (далі Комунвідділ) із проханням виділити відповідні кошти для здійснення рятівних протиаварійних археологічних робіт на Золотих воротах. На той час пам'ятка перебувала у вкрай незадовільному стані, що засвідчено не лише документами справи, але й документами з інших установ, зокрема, опублікованим Ф. Андрощуком описом Золотих воріт перед початком розкопок 1927 р. Андрощук Ф. Зазнач. твір. С. 174-175. Надію, що питання рятівних архітектурно-археологічних досліджень пам'ятки вирішиться позитивно, ВУАК плекав через те, що Комунвідділ якраз тоді здійснював упорядкування Золотоворітського скверу. Однак міська влада проігнорувала звернення науковців, про що восени того ж року ВУАК писав до Київської крайової інспектури по охороні пам'яток старовини й мистецтва Українського головного управління науковими установами при Народному комісаріаті освіти, прохаючи забезпечити виконання таких потрібних археологічних робіт. Копія цього звернення також присутня у справі.

Проте питання щодо організації розкопок розтягнулося аж на рік, і лише восени 1927 р. ВУАК таки зміг розпочати археологічні дослідження. Наступними документами справи № 82 є ділова частина листування між установами, що складається зі звернень, відповідей та кошторисів. Історію археологічних досліджень Золотих воріт можемо окреслити таким чином.

Розкопки 1927 р. відбувалися у два етапи. Перший тривав від 22 вересня до 1 жовтня, другий від 19 жовтня до 2 листопада. Варто підкреслити, що у друкованій праці В. Ляскоронського вказані зовсім інші дати: «від 2 вересня по 30 вересня включно» та «від 10 жовтня по 4 листопада включно» Ляскоронський В. Зазнач. твір. С. 37., що не підтверджується документально. Такі розбіжності, вочевидь, слід пояснити друкарськими помилками під час набору статті до «Хроніки археології й мистецтва», перевірити гранки якої автор, природно, вже не мав змоги. Правильні дати етапів дослідницьких робіт встановлені за кошторисами, в яких вказані суми, що їх отримали робітники та керівник робіт.

Розкопки почалися 22 вересня, земляні роботи тривали до 30 вересня, на оброблення виявлених матеріалів і виготовлення фотознімків виділено ще один день 1 жовтня. Окрім самого В. Ляскоронського, на цьому етапі працювали ще 10 осіб. Ними були 7 копачів, наглядач і 2 члени техперсоналу: десятник Аруб і Макаревич. Вочевидь, саме він і є той «доглядач-помічник», який був постійно присутній на розкопі разом із В. Ляскоронським, що про нього згадує К. Мельник-Антонович Мельник-Антонович К. Зазнач. твір. С. 375. Андрощук Ф. Зазнач. твір. С. 177. Цей щоденник зберігається в архіві Національного музею історії України. Для дослідження історії розкопок Золо-тих воріт важливо його опублікувати.. Цей помічник Михайло Макаревич, студент музейного відділення Київського художнього інституту, який здійснював записи та замальовки у щоденнику ^п.

Під час другого етапу земляні роботи тривали від 19 до 29 жовтня, після їх завершення розкоп було засипано та утрамбовано. Кількість робітників, які у цей час працювали на розкопі, не вказана, однак за виділеними на них сумами можна визначити, що працювало 8-9 чоловік. Після завершення земляних робіт ще кілька днів В. Ляскоронським було відведено на оброблення отриманих матеріалів.

Таким чином, загальна тривалість досліджень становила 25 днів і вартувала майже 397 крб. Із цієї суми сам керівник розкопок отримав менше чверті «добових» лише 90 крб, що абсолютно не відповідало тим екстремальним умовам, у яких йому доводилося працювати. Дещо про них згадано у некролозі К. Мельник-Антонович, проте детальніший опис подано у доповідній записці В. Ляскоронського, адресованій інспектору з охорони пам'яток старовини й мистецтва Федору Ернсту.

Василь Григорович, як згадувала К. Мельник-Антонович, постійно перебував на розкопі, «і в дощ, і в холод, з раннього ранку до кінця роботи, пильно доглядаючи всього, міряючи, закреслюючи, занотовуючи кожен штрих» Мельник-Антонович К. Зазнач. твір. С. 374-375.. Причиною такого напруження були не лише обмежені бюджет і час, а й намагання археолога встигнути зафіксувати виявлені у розкопі залишки давньої архітектури до того, як вони зіштовхнуться зі справжнім відношенням «пролетарської молоді» до пам'яток старовини. У доповідній записці Ф. Ернстові вчений детально та в емоціях описав ті руйнування, яких зазнавали Золоті ворота від безпритульних, що облюбували їх собі за місце для ночівлі, для чого у стіні зробили печеру, а також від місцевої молоді «підростків», що руйнували постійно як саму пам' ятку, так і виявлені під час розкопок архітектурні залишки. Протистояння археолога та «підростків» завершилося справжнім погромом розкопу та регулярними нападами на робітників і керівника, в яких жбурляли грудками землі й камінням. Прикметно, що під час таких нападів міліціонерів поблизу не було, тож В. Ляскоронський з робітниками залишалися сам на сам із юрбою «підростків». Міська влада тоді так і не забезпечила надійної охорони ані розкопу, ані пам'ятки. Саме тому вчений так напружено працював, аби вберегти бодай у планах і фотографіях те, що вдалося розкопати.

Зрештою, емоційне напруження та перевтома настільки послабили здоров'я Василя Григоровича, що грип, на який він захворів на початку грудня 1927 р. Яненко А. Зазнач. твір. С. 647., поступово переріс у запалення легенів, від якого вчений згорів менш ніж за місяць Мельник-Антонович К. Зазнач. твір. С. 367.. Тож розкопки Золотих воріт стали своєрідною «лебединою піснею» визначного українського археолога, чия непересічна постать заслуговує на поглиблене вивчення та введення до наукового обігу неопублікованих праць ученого і документів, пов'язаних з його діяльністю. Складовою цієї праці є публікація документів справи № 82.

У відповідності до вимог, які висуваються до археографічних публікацій, документи друковано українською мовою зі збереженням особливостей тогочасного правопису. Скорочення слів у документах для кращого сприйняття читачем розкриті у квадратних дужках. Якщо у справі присутні кілька копій документів, для публікації взято найповнішу з таких копій, а інформацію про наявність інших вміщено у посиланнях із вказівкою аркушів справи та зазначенням відмінностей, якщо вони існують. Так само у посилання винесений опис зовнішніх характеристик документів, що дозволить читачам скласти повноцінне уявлення про них без необхідності додаткового звернення до оригіналів.

№ 1 ¹

19 травня 1926 р.

№ 585.

До Комунвідділу.

Золоті ворота, видатний пам'ятник князівської доби, зараз прибувають в жахливому стані. Два бічних контрофорси розбито, бляха зірвана з усіх контрофорсів, частина стіни одхилилась і загрожує падінням. В багатьох місцях видно свіжі сьогорічні сліди нищення цегли князівської доби і т[аке] и[нше].

Всеукраїнський археологічний комітет просить Комунвідділ асігнувати кошти для спасіння цього памятника ХІ сторіччя. Упорядкування Золоторотського сквера, що зараз переводиться Комунвідділом, мусить бути завершене й упорядкуванням самих Золотих воріт.

Про час засідання, на якому обговорюватиметься питання про ремонт Золотих воріт, просимо сповістити Комітет, аби він мав змогу послати свого представника.

Голова ВУАК, академік

Вчений секретар ВУАК

Управсправами ВУАК

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 1. Машинопис, тогочасна копія.

золоті ворота ляскоронський археологічний

№ 2 Документ надруковано на одинарному аркуші паперу, дата і номер напи-сані від руки. У справі зберігається рукописна копія цього звернення (арк. 2). Документ надруковано на одинарному аркуші паперу, дата і номер напи-сані від руки.

25 жовтня 1926 р.

№ 1117.

До Інспектури по охороні пам'яток старовини й мистецтва.

Всеукраїнський археологічний комітет не раз (останній раз 19 травня 1926 р. за № 585) звертався до Комунвідділу з заявами про тяжкий стан видатного памятника Старого Київа «Золотих воріт» і про необхідність негайної його консервації. Але Комунвідділ досі на вжив жадних заходів для збереження цієї памятки і на цих днях одна з арок північної стіни упала, діти розносять цеглу з неї і псують памятник далі.

ВУАК звертається до інспектури з проханням вжити рішучих заходів для збереження Золотих воріт, а також просить скликати нараду з представників відповідних інституцій для організації охорони, яка забезпечила б памятки київської старовини й мистецтва від дальнійшого руйнування.

Голова ВУАК, академік

Вчений секретар ВУАК

Управсправами

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 3. Машинопис, тогочасна копія.

№ 3 ³

Вих. 1535.

6/Х-[19]27 р.

До Київської Окрнаросвіти.

Всеукраїнський археологічний комітет при УАН ласкаво просить Вас включити до кредиторських списків витрати, що перевів ВУАК на розкопи біля «Золотої брами» 22/ІХ-30/ІХ ц[ього] р[оку] загальною сумою на сто дев'яносто п'ять (195) карб. і 96 коп, згідно з доданими тут рахунками:

Голова ВУАКу, академік (О. Новицький)

Вчений секретар ВУАКу (М. Рудинський)

Керсправ ВУАКу (Д. Маламуж)

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 4. Машинопис, тогочасна копія.

№ 4 ⁴

Розписка.

Одержано від Київського краєвого інспектора охорони пам'яток культури для проведення через фінвідділ й повернення витрачених коштів такі рахунки за переведення розкопів коло Золотої Брами у Києві:

1. Відомість на розплату з робітниками-грабарями Шубою, Славинським, Котляром, Галинським, Павловим, Лукіяченком, Ройтблатом та наглядачем, а також техперсоналом Макаревичем та Арубом, загальною сумою на 150 крб. -, від 30. IX. 1927 р., підписану керівником розкопів проф. В. Ляскоронським та десятником Арубом.

2. Замітку фото-радіо крамниці Вулиха (Прорізна, № 2) на фото-приладдя, від 1. Х. 1927 р., заг[альною] сумою 70 коп.

3. Рахунок № 1202 від 27. ІХ. 1927 р. від Книгоспілки на матеріяли для викреслювання, заг[альною] сумою в 2 крб. 96 коп.

4. Рахунок Л. Креча (вул. Раковського, 2) за одну скриньку, від 22. ІХ. 1927, вартістю в коп. 60.

5. Рахунок фото-крамниці Вулиха (Прорізна № 2) від 1. Х. 1927 на фото-папір, заг[альною] сумою крб. 6 коп. 20.

6. Рахунок фотографа Макаревича за 4 платівки, від 1. Х. 1927 р., загальною] сумою крб. 1 коп. 50.

7. Рахунок проф. В. Г. Ляскоронського на добові за час керівництва розкопами з 22 вересня до 1 жовтня ц[ього] р[оку] карб. 34, коп. -.

Разом на загальну суму крб. 195 коп. 96.

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 6. Рукопис, тогочасна копія. Документ надруковано на одинарному аркуші паперу, дата і номер на-писані від руки. Також у верхньому правому куті червоним олівцем написано «Нар Освіта», ліворуч тим же чорнилом, що й вихідний номер та дата - «спр. 4». Нижче, сірим олівцем виконаний у два рядки напис «Штамп 6/Х». У справі також збереглася рукописна копія звернення (арк. 5), ідентична надрукованій, хоча має нижче доданий рядок «1. Відомости на розплату». Документ написано на одинарному аркуші паперу. У справі збереглася машинописна копія розписки (арк. 7), проте у ній відсутній перший абзац.

№ 5 Документ надруковано на одинарному аркуші паперу. Вихідні номери на-писані від руки. Також на верхньому березі від руки тим же чорнилом написано «Спр. 4».

Вих. 1568 14/Х-[19]27 р.

До Київської інспектури наросвіти.

Всеукраїнський археологічний комітет при У А Н ласкаво просить Інспектуру Наросвіти дати 200 карб. на продовження розкопів, що їх розпочала біля «Золотої брами» Інспектура охорони пам'яток культури.

Президент ВУАКу, академік (О. Новицький).

Керсправ ВУАКу (Д. Маламуж).

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 8. Машинопис, тогочасна копія.

№ 6 Документ надруковано на одинарному аркуші паперу. У лівому куті нав-скіс наявні три написані від руки резолютивно-інформаційні частини. Вгорі олів-цем написано у два рядки: «Зас[ідання] Арх[еологічного] в[відділу]. 1/ХІ-[19]27 п. V». Трохи нижче - чорнилом у три рядки: «Арх[еологічному] відділові для ознайомлення 21/ХІ 1927». Нижче - олівцем: «До засід[ання] Арх[еологічного] відд[ілу] през[иденту] Арх[еологічного] в[ідділу] 24/ХІ [19]27». Нижче червоним олівцем написана цифра «17». Вгорі від руки червоним чорнилом написано: «Ко-пію до ВУАК'у».

До Інспектора охорони пам'яток старовини м. Київа.

Дійсного члена ВУАК'у, профес[ора] В. Г. ЛЯСКОРОНСЬКОГО.

Заява.

З приводу того, що за часи, коли робилися наукові досліди біля «Золотої брами», виявилося чимало несприятливих умов як для наукової роботи, так і для збережіння цього важливого старовинного пам'ятника, вважаю доцільним познайомити Інспектуру охорони пам'яток старовини з цими несприятливими умовами. Перш за все, стан «Золотої брами» дуже небезпечний, як з боку руйнацької діяльності фізичних сил природи: дощів, снігу, повітря, вохкости, сонця і т[ому] п[одібного], так і з боку руйнації від людських рук. Справа в тому, що, завдяки недостатній охороні «Золотої брами», безпритульні підростки зробили з «Золотої брами» постійне для себе мешкання: вони видовбали в стіні «Золотої брами» печеру, в якій зробили собі логовище для спання в ночі і, забравшися в нього чоловіка по три, або й по чотири, вони дуже нівечать мури «Золотої брами», виколупуючи з мурів каміння, яке ще й досі досить міцно тримається майже на усьому протязі брамових стін; далі безпритульні обдовбують цеглу навколо країв печери і тим підготовляють руйнацію стіни брами. Крім того, вони накладають при вході в печеру велике каміння та шпурляють шматками каміння та цегли в збергішуюся частину стіни «Золотої брами».

Таке явище дуже шкодить цьому важливому пам'ятнику старовини і його потрібно, як найшвидше, ліквідувати. Далі, не малу перешкоду «Золотій брамі» вчиняють також і підростки, які збираються для іграшок в садках, що біля «Золотої брами». Вони раз у раз перелізали через чаунну огорожу, яка оточує кругом «Золоту браму» і нівечіли те, що було викопане вдень. Особливо багато руйнації задавали вони «Золотій брамі» зараз же після закінчення денних робот: тоді на розкопи біля «Золотої брами» нападав натовп підростків, звичайно, в кілька десятків чоловік і змагався зруйнувати усе, що траплялось назустріч; завдяки цьому було зруйновано до щенту викопане нами цікаве й важливе з наукового боку дерев'яне спорудження, що йшло біля старовинних фундаментів «Золотої брами» та розкидувано те каміння, яке нарочито було залишено нами на своїх місцях для кращого з' ясування загального вигляду підземних споруджень «Золотої брами». Покликати міліціонера, який би міг одігнати розбищацький натовп підростків, було неможливо по тій причині, що міліціонера ніде поблизу ніколи не видко, а шукати його десь у другому районі не було доцільним. Вважаю за потрібне додати до цього, що нахабство підростків було остільки великим, що вони кілька разів під час роботи, шпурляли каміннями в котлован, де провадилися розкопи і влучали в робочих; декілька камнів пролетіли біля моєї голови, але по щастю, не влучило в мене К. Мельник-Антонович зазначає, що каміння таки влучило у В. Ляскорон- ського: «ще каменем прибили йому голову». Див.: Мельник-Антонович К. Зазнач. твір. С. 375.. Кидання камнів та грудок в «Золоту Браму» це улюблене заняття гуляючих в садках підростків і цим, безумовно, причиняється велика шкода для мурів «Золотої брами», де оббивається таким чином старовинна облицьовка і через це найважливіший наш пам'ятник все більш та більш руйнується. Щоб упевнитися, як опановали ці розбишацькі підростки територію навколо «Золотої брами» досить подивитися н скат боків тієї горки, на якій стоїть зазначена «брама»: всі боки, склони горки пориті, поруйновані, ніби то там рилися все час свині, скрізь пороблено доріжки там, де хто хотів, земля обсипалася додолу, обдернованне покриття боків горки зруйновано до щенту і, замісць трави, скрізь видно пориту землю. До якого занепаду дойшла територія «Золотої брами», видно з того, що весь грунт по під старовинними стінами запруджений людськими екскрементами.

Таке становище являється безумовно неприпустимим і його треба негайно і рішуче ліквідувати, особливо ж хулігансько-погромницькі вчинки підростків.

Дійсний член ВУАК'у, профессор В. Ляскоронський.

28/Х 1927 року.

м. Київ

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 9-9зв. Машинопис, тогочасна копія.

№ 7 ⁸

Вих. 1624-1627 29/Х-[19]27 р.

Посвідчення.

Пред'явник цього ⁹ дійсно працював на розкопах

Всеукраїнського археологічного комітету біля «Золотої брами» з 19/Х до 29/Х ц[ього] р[оку] включно, одержуючи поденно по 1 карб. і 50 коп. за день. Керівник розкопів, проф. (В. Ляскоронський).

1927 року 29 жовтня.

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 10. Машинопис, тогочасна копія.

№ 8 Документ надруковано на одинарному аркуші паперу. Вихідні номери написані від руки. Також на верхньому березі від руки тим же чорнилом написа-но “Спр. 11”. Нижче у стовпчик записані прізвища: “Вячеславов Корнеев Крас- ницкий Шкуровичу”. Так у тексті: залишені місця для вписування прізвищ, чиї імена, воче-видь, написані на цьому ж аркуші. Це дає підстави вважати, що частина робіт - ників-землекопів, яка працювала на першому етапі, відмовилася від подальшої участі, зважаючи на небезпеку через свавілля безпритульних і молоді, про що писав В. Ляскоронський у своїй доповідній. Документ надруковано на одинарному аркуші паперу. Вгорі синім олів-цем від руки написано: “Золота брама”. Документ надруковано на одинарному аркуші паперу. Вгорі червоним олівцем від руки написана цифра «4». У справі зберігається також рукописна ко-пія документа (арк. 13).

Вих. 1689 12/ХІ-[19]27 р.

До інженера В. А. Безмертного.

Вельми шановний Володимир Андріянович.

Зважаючи на те, що біля «Золотої брами» закінчено, ВУАК дуже просить Вас оглянути як зроблено засипку котловану і, в разі потреби, вжити заходів, щоб справа з розкопами не загрожувала стану пам'ятки.

Президент ВУАКу, академік (О. Новицький).

Керсправ ВУАКу (Д. Маламуж).

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 11. Машинопис, тогочасна копія.

№ 9 ¹¹

Вих. 1700 19/ХІ-[19]27 р.

До Київської Окрнаросвіти.

Разом з цим надсилається виправдуючи документи по розкопах в Київі біля “Золотої Брами”:

1. Рахунок Бахмача за папір 50 коп.

2. [Рахунок] Ляскоронського добові 19/Х-2/ХІ 56 кар.

3. Табель робітників 143 [кар.] 50 [коп.].

Разом 200 кар. 00 [коп.].

Археологічний комітет просить зняти цю суму з його рахунку (двісті карбов.).

Президент ВУАКу, академік (О. Новицький).

Керсправ ВУАКу (А. Бахмач).

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 12. Машинопис, тогочасна копія.

№ 10 ¹²

УСРР, Народний комісаріят освіти, Укрнаука Київська краєва інспектура охорони пам'яток культури

6. ХІІ. 1927 р.

№ 359/627

Київ, вул. Революції 29; тел. 14-20, 2-91

До ВУАК.

Київська краєва інспектура охорони пам'яток культури просить Вас надіслати копію відчита проф. В. Г. Ляскоронського про роскопи біля Золотої брами.

Київський краєвий інспектор охорони пам'яток культури: Ф. Ернст. Секретар: В. Базилевич.

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 14. Оригінал, рукопис.

№ 11 ¹³

12/І [19]28 р.

ч. ІІІ.

До Інспектури охорони пам'яток культури.

На 359/627 з 6/ХІІ-[19]27 р.

Разом з цим надсилається копію звіту ¹⁴ проф. В. Г. Ляскоронського про розкопи року 1927 біля «Золотої брами» у Києві.

Учений секретар ВУАКу (М. Рудинський).

Керсправ ВУАКу (Д. Маламуж).

НА ІА НАН України. Фонд «ВУАК/Київ». Спр. 82. Арк. 15. Машинопис, тогочасна копія.

Документ написано від руки на бланку Київської краєвої інспектури охорони пам'яток культури, чорнильний штамп якої поставлений у лівому верхньому куті аркуша та заповнений від руки. Поверх нього від руки написана резолюція у три рядки: «Президії 23-ХІІ, 1927 п. 6.». Ліворуч написано чорнилом вхідний номер документа у два рядки: вгорі «Вх. 1063», під ним «20/ХІІ-[19]27».

Документ надруковано на одинарному аркуші паперу. Вхідний номер написаний від руки. Також вгорі олівцем від руки написана цифра «8».

Можливо, цей «Звіт» складався з тексту, що його було згодом надруковано у «Хроніці археології та мистецтва».



References

1. Androschuk, F. (2023). Vid studenta do profesora (zhyttia, kariera ta epistoliarii Vasylia Liaskoronskoho) [From a student to professor (the life, career, and epistolary of Vasyl Liaskoronsky)]. Seminarium. Ruthenica. Spetsialnyi vypusk (pp. 162-193). Kyiv. [in Ukrainian].

2. Hordiienko, D. S. (1923). Dvi avtobiohrafii Vasylia Liaskoronskoho (1909-1913) ta yoho osobova sprava [Two autobiographies of Vasyl Liaskoronsky (1909-1913) and his personal file]. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk, 18, 654-678. [in Ukrainian].

3. Liaskoronskyi, V. (1931). Zvidomlennia pro rozkopy bilia «Zolotoi Bramy» u Kyievi voseny 1927 r. [Report on excavations near the Golden Gate in Kyiv in the fall of 1927]. Khronika arkheolohii ta mystetstva, 3, 45-47. [in Ukrainian].

4. Melnyk-Antonovych, K. (1929). Vasyl Hryhorovych Liaskoronskyi (nekroloh) [Vasyl Hryhorovych Liaskoronsky (obituary)]. Zapysky istorychnofilolohichnoho viddilu, 24: pratsi istorychnoi sektsii za red. akad. M. Hrushevskoho ta prof. O. Hrushevskoho (pp. 374-375). Kyiv. [in Ukrainian].

5. Vysotskyi, S. O., Lopushynska, Ye. I. & Kholostenko, M. V. (1976). Arkhitekturno-arkheolohichni doslidzhennia Zolotykh Vorit u Kyievi v 1972-1973 rr. [Architectural and archaeological research of the Golden Gate in Kyiv in 19721973]. Arkheolohichni doslidzhennia starodavnoho Kyieva (pp. 63-85). Kyiv. [in Ukrainian].

6. Yanenko, A. (2019). «Slovom, usi dila ta dila taki nepryiemni»: lysty Vasylia Liaskoronskoho do Petra Kurinnoho yak dzherelo z istorii ukrainskoho muzeinytstva 1920-kh rr. [«In a word, all the deeds and affairs are so unpleasant»: letters from Vasyl Liaskoronsky to Petro Kurinnyi as a source for the history of Ukrainian museum studies in the 1920s.]. Bolkhovitinovskyi schorichnyk 2017/2018 (pp. 637-647). Poznan; Kyiv. [in Ukrainian].

7. Yanenko, А. (Comp.) (2017). Arkheolohichnyi muzei Vseukrainskoi akademii nauk: doslidzhennia i materialy [Archaeological Museum of the Ukrainian Academy of Sciences: research and materials]. Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...