Історичний аспект формування культурної спадщини Грузії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичний аспект формування культурної спадщини Грузії

Харковенко Роман,

кандидат історичних наук, Міністерство культури України

Грузинський народ - один з найдавніших на теренах СНД, має давні традиції державотворення. Вже у VI ст. до н. е. на території сучасної Західної Грузії виникло Колхідське царство, а в Східній Грузії у IV ст. до н. е. постало Картлійське царство (Іберія). Важливим фактором становлення грузинського етносу і державності стало введення християнства: в IV ст. н. е. - в Картлійському царстві, а в VI ст. в Лазському царстві (Колхіда), а також створення грузинської писемності (не пізніше V ст.). У VI - на початку Х ст. територія Грузії перебувала під владою перської династії Сасанідів, Візантії та Арабського халіфату. грузинський етнос грузинський

Усі князівства Східної і Західної Грузії в одну централізовану державу об'єднав під своєю зверхністю цар Баграт III (975-1014), представник династії Багратидів. Тбілісі залишався під владою Арабського халіфату до 1122 р., коли його звільнив Давид Будівник (1089-1125). Найвищого розквіту Грузія досягла в період правління цариці Тамара (1184-1213). У цей же період практично завершилось формування грузинського етносу, були також встановлені зв'язки з Київською Руссю, Західною Європою, Сходом. В період правління Тамара Грузія являла собою поліетнічну країну, що охоплювала і вірмен, і різні мусульманські народи. Сучасну назву "Сакартвело" для означення своєї країни грузини почали використовувати у XIV ст., коли знову об'єднались під зверхністю одного монарха Східна Грузія (Картлі) і Західна (Ьмеретія), адже у 30-40-ві роки XIII ст. Грузія потрапила в залежність від Золотої Орди, незалежність зберегла лише !меретія зі столицею Кутаїсі. Остаточно "добив" Грузію Тамерлан (Тимур) у 1386 і 1403 рр. Останнім царем об'єднаної Грузії був Олександр I (1412-1443), за правління його синів Грузія була поділена на кілька князівств - Картлі, Кахетію та Імеретію.

В цей час грузинські ремісники досягли високої майстерності в мистецтві обробітку металів. Вироби із срібла, золота, бронзи знайдені в похованнях, що датуються II і I тис. до н. е. Упродовж X-XIII ст. грузинські майстри створили унікальні зразки ювелірного мистецтва з емалі: ікони, розп'яття, прикраси.

Монголо-татарське нашестя та вторгнення протягом XIV-XV ст. інших тюрко-монгольських завойовників завдали найтяжчих збитків високорозвиненій, з багатовіковими традиціями культурі народів Кавказу, поклали початок тривалій смузі її занепаду. Найгірші наслідки вторгнень загарбників виявилися для культур Вірменії й Грузії, де масового знищення зазнали найцінніші витвори писемності, мистецтва і культурної спадщини. У Грузії зусилля діячів культури і всієї нації були спрямовані на збереження культурної спадщини й традицій від їхнього повного знищення загарбниками.

У XVI-XVIII ст. Грузія поперемінно перебувала під владою Оттоманської Порти та Ірану. Так, за мирним договором 1555 р. між іранським шахом і турецьким султаном Сулейманом І Кануні Імеретинське царство, Гурійське і Мінгрельське князівства, західна частина південногрузинської області Самцхе - Саатабаго і Західна Вірменія перейшли до Османської імперії, а Східна Грузія (Картлі і Кахетія), східна частина Самцхе, Східна Вірменія, Шекі, Ширван і Карабах - до складу Ірану. Боролися за Закавказзя й кримські хани.

Останню спробу створити багатонаціональну Грузинську державу здійснив цар Іраклій ІІ у другій половині XVLQ ст., але цього разу завадила вже Російська імперія. У 1783 р. Росія і Східна Грузія (Картлійсько -Кахетинське царство), а точніше російська імператриця Катерина ІІ і грузинський цар Іраклій ІІ уклали Георгіївський або "Дружній договір", за яким Росія встановлювала свій протекторат над Картлійсько-Кахетинським царством. У 1801 р. Росія анулювала Георгіївський трактат і анексувала Східну Грузію (це сталося після того, як 1800 р. помер останній представник династії Багратидів Георгій ХІІ).

У 1810 р. Імеретинське царство, 1829 р. Аджарія, 1857 р. Гурія, 1858 р. Мінгрелія і 1864 р. Сванетія були анексовані Росією. Цьому процесові особливо посприяли перемоги Росії в російсько -перських (1804-1813 і 1826-1828 рр.) і російсько-турецьких (1806-1812 і 1828-1829 рр.) війнах. Насамкінець в результаті російсько-турецької війни 1877-1878 рр. до Росії увійшли Південно- Західна Грузія і порти Поті й Батумі.

На території колись єдиної Грузії російська влада утворила Тифліську і Кутаїську губернії. У такому стані Грузія перебувала до листопада 1917 р., коли до влади прийшли грузинські меншовики. У 1918 р. в Грузію були введені німецькі і турецькі війська. 26 травня 1918 р. Грузія за підтримки Німеччини проголосила незалежність й утворення Грузинської демократичної республіки. Від кінця 1918 р. до липня 1920 р. на території Грузії перебували англійські війська і саме у цей період, а точніше у січні 1920 р. країни Антанти визнали де - факто незалежність Грузії. Проте, вже 25 лютого 1921 р. внаслідок повстання більшовиків, підтриманого Червоною армією, в Грузії було проголошено радянську владу і створено Грузинську СРР, що від березня 1922 р. до грудня 1936 р. входила до складу Закавказької Федерації, яка, в свою чергу, у грудні 1922 р. увійшла до складу СРСР. З грудня 1936 р. Грузія перебувала у складі СРСР як союзна республіка.

У 1970-х роках в радянській Грузії поширився дисидентський рух, в у другій половині 1980-х років в республіці розпочався процес національно - державного відродження, що стрімко прискорився після того, як 9 квітня 1989 р. масова демонстрація в Тбілісі була розстріляна радянськими військами. У жовтні 1990 р. в Грузії були проведені перші в СРСР вільні парламентські вибори на багатопартійній основі.

У березні 1991 р. було проведено всегрузинський референдум, 93 % учасників якого висловилися за відновлення державної незалежності Грузії.

Грузія - країна стародавньої культури з величезною кількістю пам'яток. Головні архітектурні пам'ятки, що збереглися, переважно церкви і монастирі. Статус об'єкта Всесвітньої культурної спадщини отримав музей-заповідник у Мцхеті, де збереглися рештки укріплених кварталів і могильників доби Картлійського царства (початок І тис. до н. е. - XV ст.). Класичними зразками грузинської архітектури є місто-фортеця Уджарма (V ст.) і храми в Картлі (V- VI ст.). Чимало чудових храмів збереглося в Абхазії (Піцундський - X ст., Бедійський - XI ст. та ін.).

Міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) знайомить людство з культурою інших країн і народів. Для цієї мети найбільш цінні пам'ятки культури і природи кожної країни заносяться в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Світова спадщина (замки, палаци, церкви), утворена цими пам'ятками, визнається загальнолюдською цінністю й охороняється міжнародним співтовариством. Це приносить користь державам, на території яких знаходяться пам'ятники ЮНЕСКО. Надходять кошти на охорону, реставрацію, розвиток, залучаються туристи.

У 1972 р ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (вступила в силу в 1975 р.) Майже щороку Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО проводить сесії, на яких присуджується "статус об'єкта всесвітньої спадщини".

Отже, розглянемо пам'ятки Грузії, які відносяться до Списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО:

1. Історичні пам'ятки Мцхета, першої столиці Грузії. До об'єкту входять історичні церкви Мцхета, які є зразками релігійної архітектури Кавказу епохи середньовіччя.

2. Храм Баграта - зведений в Кутаїсі в правління Баграта III як головний собор його єдиного Грузинського королівства і освячений на честь Успіння Богородиці в 1003 році. Величний по розмірах і пропорціям храм став принципово новим словом в історії закавказького зодчества, був пишно прикрашений різьбленням і мозаїками і грав виняткову роль у середньовічній історії Грузії. Зокрема, саме тут був коронований Давид IV Будівельник.

3. Гелатський монастир - заснований царем Давидом IV в 1106 році, який став його усипальнею. Соборна церква будувалась до 1125 р. і ще п'ять років прикрашалась мозаїкою, яка вважається найкращою в усьому Закавказі. В той час монастир був місцем перебування Гелатської академії, члени якої цікавились давньогрецькою філософією.

В XIII ст. до монастирського ансамблю додались церкви св. Миколая і св. Георгія, а також трьохярусна дзвіниця. Опис стін різних періодів грузинської історії: з XII по XVIII ст; особливо примітні портрети венеціанських осіб.

Станом на 2019 рік, 16 об'єктів на території Грузії перебувають в числі кандидатів на включення до Списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Размещено на Allbest.ru