З історії органного мистецтва Львова

Размещено на http://www.allbest.ru/

З історії органного мистецтва Львова

Гуральна Світлана Степанівна, кандидат мистецтвознавства, доцент, доцент кафедри мистецьких дисциплін та методик їх навчання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка

Україна відзначається багатою та різноманітною музичною культурою. Її мистецтво представлене вокальним, інструментальним, вокально-інструментальним, симфонічним жанрами. Проте з-поміж усіх яскраво виділяється органна музика. Її джерела є досить давніми на теренах нашої країни, а тому потребують окремої уваги науковців.

Галичина як історико-географічний регіон, перебуваючи в тісних взаємовідносинах із західноєвропейськими країнами, рано запозичила органне мистецтво, і тому вже з XV ст. тут були перші органи. Так, в Архикатедральній базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії з 1405 року грав на органі перший з відомих нам львівський органіст Петро Енґельбрехт.

До питання дослідження органної музики Галичини зверталися переважно зарубіжні вчені, такі як Анджей Гладиш, Мацей Бабніс, Леон Блащик, Євген Кубала та ін. Вони висвітлювали окремі проблеми органного виконавства, освіти, життєтворчості окремих майстрів, проте не заглиблювалися у відомості про органи в самих римо-католицьких парафіях.

Мета статті - дослідити історію життя органа церкви св. Петра і Павла у Львові.

Згідно з дослідженнями експертів від міністра польської національної культури (передусім професора Віктора Лияка) та Національного інституту польської спадщини за кордоном «Полоніки», на чолі з директором Доротою Янішевською-Якубяк, було опрацьовано історію органа львівської (поєзуїтської) церкви св. Петра і Павла. У їх дописах станом на 2018 рік у церкві містилися органи латинського походження, поєднані між собою варварськими ремонтними роботами та перетворені в більший інструмент.

Проте походження початкового органа тривалий час залишалося невідомим, оскільки така інформація зберігалася німецькою або латинською мовою. Найважливіші дані знаходимо в документах 1836-1848 років. Так, інструмент станом на 1836 рік не мав ногової клавіатури, але мав дві педалі. Він складався з двох частин, які були призначені для гри, зокрема мануала з 9 регістрами і чотириголосим (4 регістри) позитивом, оціненим у 300 злотих.

У 1837 році Роман Дученський додав до органа ножну (ногову) клавіатуру зі звучанням триголосого ансамблю за 65 рейнських злотих. 1844 року сам Р. Дученський очистив і настроїв інструмент за 30 злотих, а за добру роботу отримав ще 2 злотих чайових [7].

Барокова передня частина не могла бути змінена на той час. А додана триголоса педальна частина, імовірно, легко розташовувалася за корпусом органа, будучи невидимою з нави костелу.

Пізніше в документах було відзначено, що клавіатура мануала закривалася на замок [6].

Єзуїтський інструмент був описаний німецькою мовою на сторінках послідовних описів, інвентарних списків, починаючи з 1848 року. Отож станом на 1848 рік інструмент мав 8 октав і 57 клавіш (така кількість не є можливою), нову педаль (отже, ідеться про ножну клавіатуру та її регістри). Його ремонтували за 365 рейнських злотих і налаштували за 25 злотих, що дало загальну суму 390 злотих [8].

1850 року орган мав 8 октав, 57 клавіш і перероблену нову педаль за 365 злотих. Наступний ремонт педалі здійснили 1853 року [9].

Пізніше повідомлення про орган відновилися в пресі: з 1882 року починають з'являтися дописи про стан інструмента. Проте своєрідною преамбулою варто вважати допис латинською мовою в єзуїтських хроніках, який руйнує всі знахідки авторів друкованих книг: «Отець Владислав Войцехівський, призначений настоятелем храму, побачив, що орган необхідно відремонтувати. Отримавши певні фінансові субсидії, він скористався працею львівського органобудівничого Яна Сливінського, який справді за короткий час збудував новий орган.

Інструмент не сподобався ні експертам, ні прихожанам, оскільки мав приглушене звучання.

З цієї причини отець Адольф Каменський, призначений у вересні 1881 року настоятелем резиденції, знову задумався про ремонт органа. 1882 року він витратив на ремонт інструмента 700 злотих, проте цих коштів було недостатньо для завершення робіт. Проблеми наявності кваліфікованого майстра та достатньої кількості коштів вирішилися тоді, коли до Львова прибув будівельник на ім'я Ігнацій Жебровський. Жебровський попросився до священника на роботу і за короткий час служіння біля монахинь Пресвятого Серця Ісуса збудував невеликий, але дуже розумний орган. Дізнавшись про це, А. Каменський доручив І. Жебровському збудувати нові органи. Фінансування не стало перешкодою: пані Ельжбета Метла Кампф з м. Житомира в Росії, яка перебувала у Львові тривалий час, дізналася про поганий стан органів і негайно пожертвувала на їх будівництво 2000 рублів» [10, 169].

І хоча Я. Сливінський вважався хорошим майстром, ця справа є серйозним історичним інцидентом і викриває той факт, що завершене ним будівництво інструмента він свідомо не включив до списку каталогу «Місцеві органи», опублікованому 1892 року [5].

Відмінні результати з ремонту органа стали свого роду рекламою для діяльності І. Жебровського в Галичині. Ось як він сам писав про себе 1882 року: «Оселившись у Львові як органобудівник, я маю найкращі рекомендації від Литви та Познанського воєводства. Завершена мною реставрація органа в оо. Єзуїтів у Львові задовольняє фахівців та поціновувачів в усіх відношеннях, тому я рекомендую свою майстерню для ремонту старих та для виготовлення нових органів. Після завершення роботи над новим органом для каплиці монахинь Пресвятого серця Ісуса (Sacre Coeur) у Львові можна буде побачити мою нову роботу» [2, 64].

Реставрація органа після Жебровського у львівських єзуїтів справді задовольняла всіх, що свідчить про глибоке знання мистецтва органобудування автора та сумлінність роботи майстра [3, 72].

На цьому вихваляння покращеного інструмента в церковній пресі не закінчилася. 16 жовтня 1882 року було поміщено дві рекомендації, що стосуються щойно виготовлених органів до каплиці сестер серканок у Львові та до костелу отців єзуїтів. Так, адміністратор костелу єзуїтського святих апостолів Петра і Павла у Львові Адольф Каменський 21 жовтня 1882 року писав: «Варшавські органобудівники Ігнацій та Олександр Жебровські відреставрували з такою сумлінною точністю орган костелу святих Апостолів Петра і Павла у Львові під керівництвом Товариства Ісуса і зміцнили інструмент своїми знаннями, зробили гармонію більш приємною. З цієї причини, усі хто бажає збудити побожність вірних досконалішими органами, рекомендую як дуже талановитих органобудівників Ігнація та Олександра Жебровських» [4, 170].

Цікаво, що переїхавши з Варшави до Львова, батько й син Жебровські з 1881 року вдосконалювали органи у Львові. Часто це були роботи їх попередника Яна Сливінського. Станом на 1886 рік вони виконали вже тринадцять робіт по органах. І на останньому, тринадцятому місці був костел єзуїтів у Львові, роботу над яким вони невдовзі мали закінчити [12, 18].

Отож у «Відомостях Католицьких» від 15 березня 1887 року професор при Львівській консерваторії Рудольф Схваж (Rudolf Schwarz) у посібнику зареєстрував такі особливості інструмента:

manuale: Bordon 16 st., gemshorn 8 st., salicynal 8 st., cynowy Rohrflet 4 st., flotrovers 4 st., tromba 8 st., picolo 2 st. I mixtura;

pozytywie: vox celeste 8 st., gamba 8 st., portunal 8 st., klarynet 8 st., flautomajor 8 st., flauto harmonique 4 st., flauto travers 4 st.;

pedale: pryncypal 16 st., tromba 8 st., violoncelle 8 st., quartviola 16 st. i major bass 32 st.

Звуки мають силу звучання та зливаються в гармонійне ціле, тому інструмент вважали найкращим у Львові.

Тобто в порядковості секцій це мало такий вигляд:

Таблиця 1

Посилання на ціни окремих голосів не збереглися, тому дуже зручно, що приблизно в той самий час, 12 квітня 1887 року, Ігнацій та Олександр Жебровські підготували кошторис на новий орган для парафіяльного костелу отців Бернардинів у Львові [1, 601-604].

Порівнюючи заплановані регістри, можемо вирахувати та оцінити роботу майстрів при костелі отців єзуїтів у Львові.

Але цікаво, що ціна за Pryncypal 16 st. для бернардинів становила величезну суму, очевидно, через включення до проспекту. Натомість в отців єзуїтів цей голос складався з 5 дерев'яних сопілок, розміщених у бічних органних шафах, а в проспекті - з 32 труб (сопілок, піщалок), 12 з яких відігравали суто декоративну роль. Найдовші, найширші та найтовстіші труби для перших п'яти тонів були виготовлені з дерева в єзуїтському інструменті, що здешевило їхню вартість. Проте такий регістр мав би бути найдорожчим, коштуючи не менше 1500 рейнських злотих. Більше того, 8-градусна труба, як свідчать збережені сопілки, була виготовлена з дерева, а рухомі язики до неї - французького типу як у фісгармонії, що значно здешевило ціну. Якщо спиратися на ці факти як докази, на нові голоси в церкві св. Петра і Павла могли витратити до 4500 рейнських злотих.

1888 року Ігнацій Жебровський взявся за ремонт органа костелу св. Миколая у Львові. Також він переробив органи в церкві отців домініканців, кармелітів, у костелі св. Мартіна і св. Марії Магдалини у Львові [13, 128]. Тобто станом на 1888 рік у Львові вже було 27 нововиготовлених органів.

Отож у жовтні 1889 року роботи над запущеними попередниками органами були повністю завершені. Їх зовнішній вигляд із вишуканими бароковими розписами та позолотою стали окрасою храмів, а пересічні люди й експерти отримували задоволення, дивлячись на них та слухаючи гармонію співзвуч.

Підсумовуючи, засвідчимо, що орган у церкві Петра і Павла став невдалим твором Яна Сливінського. Ігровий стіл, духові скрині, вітрові балки та структура, очевидно, походять від майстерні Я. Сливінського. Проте І. і О. Жебровські здійснили його реконструкцію та встановили сопілки на 20 голосів. Боковини проспекту, де розміщена частина ножної клавіатури, розділеної на сторони: С та Gs, очевидно, були створені наприкінці 1870-х років. Хоча робота над декоруванням, оздобленням органа закінчилася у жовтні 1889 року, проте відомостей про те, хто це зробив, не виявлено.

Історій інструментів в Україні є безліч. Про них потрібно писати, висвітлювати їх загалу, бо саме так ми дізнаємося про минувшину, джерела наших традицій та відчуємо свій обов'язок перед культурою.

орган церков львів

Література

1. Archiwum Prowincji Ojcow Bernardynow, sygn. XXII-l-2. S. 601-604.

2. Bonus Pastor. 1882, nr 8. S. 64.

3. Bonus Pastor. 1882, nr 9. S. 72.

4. Bonus Pastor. 1882, nr 21. S. 170.

5. Fabryka organow koscielnych i harmonium Jana Sliwinski we Lwowie w domu wlasnym przy ulicy Kopernika Nr. 16. Rok zalozenia 1876. Lwow. Nakladem Jana Sliwinskiego, Zwiazkowa Drukarnia we Lwowie, 1892. S. 15-18.

6. Krakowski Archiwum Prowincju Polski Poludniowej Towarzystwa Jezusowego (dalej APPPTJ). sygn. 1170-VII, Akt czyli Krotki Opis Syanu Kosciola S: S: Apostolow Piotra i Pawla od roku 1836 do roku 1848.K. 23.

7. Krakowski Archiwum Prowincju Polski Poludniowej Towarzystwa Jezusowego (dalej APPPTJ). sygn. 1170-VII, Akt czyli Krotki Opis Syanu Kosciola S: S: Apostolow Piotra i Pawla od roku 1836 do roku 1848. K. 27.

8. Krakowski APPPTJ. sygn. 1016-III. Inwentarium der Lemberger Jesuiten Kirche Sactorum Petri & Pauli [1848 rok]. K. 4.

9. Krakowski APPPTJ. sygn. 1170-VII. Inwentarium der Lemberger Ex=Jesuiten Kirche Sactorum Petri & Pauli [1850]. K. 32.

10. Krakowski APPPTJ. sygn. 2029. Historia Domus Missionis Leopoliensis Societatis Jesu a die 2 1 Augusti Anni 1836. Historia haec inchoata anno 1836 perducitus in eodem tom usque ad an. 1890. S. 169.

11. Piekarski M. Z muzycznej przeszlosci lwowskich kosciolow katolickich. Rocznik Lwowski. 14 (2008-2009). S. 81-107.

12. Wiadomosci Katolickie. 1886, nr 2. S. 18.

13. Wiadomosci Katolickie. 1888, nr 16. S. 128.

Размещено на Allbest.ru