Лубенщина в історичних та культурних пам’ятках XX-XXI століть (до 100-річчя від дня народження культурно-громадського діяча Горенка Івана Івановича)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЗВО «Київська академія мистецтв»

Лубенщина в історичних та культурних пам'ятках XX-XXI століть (до 100-річчя від дня народження культурно-громадського діяча Горенка Івана Івановича)

Горенко Лариса Іванівна,

кандидат мистецтвознавства, доктор філософії, заступник завідувача навчально-методичного відділу, старший науковий співробітник, відмінник освіти України, член правління

Історична та культурна спадщина Лубенщини від найдавніших часів до початку XXI ст. посідає одне з поважних місць у системі наукових досліджень емпіричного та теоретичного характеру. Важливою складовою цього історико-культурного процесу є українознавчі та концептуально - методологічні засади, які формувалися в контексті розвитку музейної справи і об'єктивно ґрунтувалися на засадах державної політики УРСР та Української держави новітньої доби в галузі національної української культури, освіти, науки і мистецтва, тому є надзвичайно пріоритетними, стратегічними та перспективними. Важливим завданням державної культурної політики України було збереження, поповнення та дослідження пам'яток прадавньої і героїчної історії українського народу, скарбів української національної культури. Музейна справа в Україні цього періоду мала чітко виявлений науковий культурологічний, краєзнавчий та українознавчий характер, а її зміст був наповнений гордістю щодо культурно-історичної спадщини української нації.

У розбудову музейної справи Лубенщини та Полтавщини упродовж 40-х - початку 90-х років XX століття важливий внесок здійснив Горенко Іван Іванович (1924-1982) - видатний український історик, археолог, біолог, природознавець, краєзнавець, педагог, митець і культурно-громадський діяч. Працював І. Горенко та здійснював наукові дослідження в Лубенському краєзнавчому музеї безперервно від 1946 по 1982 рр. (у 1976-1982 рр. - на посаді директора музею), а також вперше заснував в Україні Галерею образотворчого мистецтва Лубенського краєзнавчого музею, яку також очолив з 1976 р. (тепер Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького) [6, 165-166].

Так, одним з українознавчих осередків наукового музеєзнавства Полтавщини є Лубенський краєзнавчий музей (засн. 1891 р.), історія заснування якого пов'язана з діяльністю Катерини Миколаївни Скаржинської (уродж. фон Райзер, англ. KaterynaNikolaevnavonReiser; нар. 19 лютого 1852 р., Постав-Мука, Лохвицького повіту Полтавської губернії - пом. 1932 р., хут. Круглик Лубенського району Полтавської області) - української поміщиці, мецената, археолога, культуролога, колекціонера старожитностей, культурно-громадського діяча, фундаторки першого загальнодоступного приватного краєзнавчого музею Лівобережної України. Освіту К. Скаржинська здобула екстерном у жіночій гімназії в Лубнах, а також навчалася на Бестужевських вищих курсах у Петербурзі. Приятелювала з відомим критиком В.В. Стасовим, за порадою якого познайомилась з колекціями Ермітажу та Академії мистецтв. На її кошти на Лубенщині проводились археологічні розкопки. Також у Круглику було засновано народну школу, бібліотеку, аматорський український театр [2, 237-238; 5, 165]. У 1880 році започаткувала перший в Україні приватний музей, першим попечителем якого був Ф. І. Камінський, а також музей мав численне коло співробітників і громадських помічників, серед них: Г.С. Кир'яков, С.К. Кульжинський, хранитель музею О.А. Лавренко (18661933), професори Київського університету К.М. Феофілактов та П.Я. Армашевський, колекціонер С.М. Остроградський (1836 - після 1912), службовець С.М. Ізмайлов. Збирачами археологічних колекцій були вихованці Ф. І. Камінського: викладач К.П. Бочкарьов, сини Г.С. Кир'якова - офіцери П.Г. та С.Г. Кир'якови, краєзнавець з Катеринославщини В.В. Золотницький, а неодноразовими дарителями - професор М.П. Авенаріус, граф О.О. Бобринський, дослідник Роменщини В.Ф. Безпальчев, археологи П.П. Єфименко, І. А. Зарецький, В.Г. Ляскоронський. На спрямування діяльності музею великий вплив мали київський нумізмат та археолог К.В. Болсуновський та мистецтвознавець і публіцист В.П. Горленко, який постійно консультував співробітників музею і був першим популяризатором його колекції. Крім того, Катерина Скаржинська заклала у своєму маєтку дендрарій, а в 1883 р. познайомилася з відомими українськими колекціонерами В.В. Тарновським (1838-1899), С.А. Мазаракі (бл. 1855-1912) та їх колекціями. К.М. Скаржинська була обрана членом кількох наукових товариств: Всеросійського товариства любителів природознавства, антропології та етнографії, Всеросійського нумізматичного, почесним членом Полтавської вченої архівної комісії. Після смерті свого чоловіка передала колекцію в кількості 20 тис. експонатів і 4 тис. книг у дар Природничо-історичному музею Полтавського губернського земства. Крім того, К. Скаржинська вперше в Україні створила колекцію автентичних великодніх яєць у 1888-1905 рр. Переважна більшість писанок була розписана народними майстринями, і колекція нараховувала 2 123 одиниці (1898 р.), зібраних з 18 регіонів (губерній). Окрім писанок, К. Скаржинська збирала і їх зображення [1, 55; 2, 237-238; 3, 158; 5, 123-124]. На прохання К. Скаржинської допомогти зібрати писанки відгукнулися представники інтелігенції К. Болсуновський, С. Венгрженовський, М. Грейм, М. Грекк, М. Кульчицький, о. Ігнатій Лотоцький, професор М. Сумцов, М. Янчук, В. Ястрєбов та ін. З 1905 р. К. Скаржинська виїхала до Італії, згодом до Швейцарії, де оселилася в Лозанні. Займалася доброчинністю, матеріально підтримувала політемігрантів. У Давосі видавала літературно-науковий журнал «За рубежом» [16, 15-17; 17, 67-72].

Про лубенську колекцію старожитностей К.М. Скаржинської писали: К.П. Бочкарьов, В.П. Горленко, В.С. Іконников, Т.Н. Дяченко, І.А. Зарецький, Ф.І. Камінський, В.М. Коротенко, С.К. Кульжинський, О.М. Лазаревський, В.Г. Ляскоронський, Д. І. Яворницький, а також українські дослідники XX - початку XXI ст.: М.М. Будзар, Б.С. Ванцак, І.І. Горенко, Л.І. Горенко, В.М. Коротенко, С.К. Кульжинський, Е.М. Піскова, Т.П. Пустовіт, В.І. Семенюта, О.Б. Супруненко та ін. [3-8; 10-12; 14-17]. Зібрання старожитностей К.М. Скаржинської належить до числа перших великих музейних колекцій на Полтавщині, яке згуртувало навколо цього своєрідний науково-дослідний осередок, де працювали провідні фахівці [5, 165; 8, 3445; 9, 155]. Музей К.М. Скаржинської налічував 20 тис. експонатів. Структурно збірки поділялися на такі галузі: археологія - 1 438 одиниць збереження (понад 3 000 предметів), етнографія - 9 533 од. зб., історія - 5 178 од. зб., природознавство - 3 836 од. зб. До складу зібрання також належали музейні пам'ятки народів інших країн, збірка стародруків та наукова бібліотека - понад 4 тис. томів. Щодо історії заснування Лубенського краєзнавчого музею варто зазначити, що у 1873 р. учитель, краєзнавець та археолог-аматор Федір Іванович Камінський (1854-1891), першовідкривач Гінцівської палеолітичної стоянки, відкрив музейну кімнату в Лубенській чоловічій гімназії, що й стало початком музейної справи в місті.

У Статуті Лубенського музею чітко визначено його навчально-педагогічні, культурологічні та наукові завдання, а саме: «збирати й зберігати як науковий матеріал різні пам'ятки старовини, переважно місцевого значення; сприяти засвоєнню цього матеріалу кожним охочим учитись і розвиватись» [6, 165-166; 10, 43; 11, 481-482; 12, 595]. У музеї вели облік відвідувачів й екскурсійних груп, а вхід до нього був безкоштовним. Так, за три роки (1898-1901) кількість відвідувачів зросла від 62 осіб до 771, склавши 1 228. Згодом число відвідувачів збільшилося до 300. Серед них були відомі історики й археологи В.Б. Антонович, І А. Зарецький, В. І. Ляскоронський, Е.Р. Штерн, Д. І. Яворницький та ін. Історико-культурну традицію гідно успадкували й продовжили наступники Катерини Миколаївни Скаржинської, передусім директори Лубенського краєзнавчого музею: Іван Іванович Горенко (1924-1982) та Василь Іванович Семенюта (1926-1998). За період роботи І. І. Горенка на посаді наукового співробітника (1946-1972), старшого наукового співробітника (1972-1976), а потім директора музею (1976-1982) було оновлено нове приміщення та здійснено важливі будівельні роботи, проведено впорядкування музейних фондів та відповідного каталогу архівних матеріалів, створено новий тип експозицій та їх презентацій. І. І. Горенко став автором перших путівників історії Лубенського краєзнавчого музею, наукових статей, присвячених актуальним питанням розвитку музейної справи на Полтавщині та в Україні впродовж XVIII-XXст. [13, 595-596; 14, 47-49; 15, 113]. Йому вперше належать розробки тематично-експозиційних планів щодо побудови тематичних виставкових експозицій Лубенського краєзнавчого музею та в громадських музеях Лубенщини, Полтавщини й в інших регіонах України. Постійно брав активну участь у роботі всеукраїнських науково-практичних конференцій, семінарів, лекторій тощо. Також вперше І. І. Горенко розробив тематичний курс лекцій і методичні рекомендації для професійної підготовки лекторів-краєзнавців Полтавщини і Лубенщини, а також існують численні записи радіопередач з авторськими виступами, де висвітлено прадавню та сучасну історію міста. Всі ці матеріали та рекомендації і донині виконують функцію своєрідних навчально-методичних посібників для працівників музейної справи в Україні.

Отже, упродовж XX - початку XXI ст. Лубенський краєзнавчий музей набув значення науково-дослідного центру, де формуються нові теоретичні й практичні методи-підходи у вивченні історії та культурної спадщини України на засадах модерної наукової парадигми.

Література

1. Банкова Л.А., Дяченко Т.М., Мошнікова Т.С. Лубенський краєзнавчий музей: путівник. Харків, 1991. 67 с.

2. Білоусько О.А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII - початок XX століття. Полтава, 1996. С. 237-238.

3. Будзар М.М. З історії садибної культури України XIX сторіччя: маєток Скаржинських у Круглику під Лубнами як культурне явище. Література та культура Полісся. Вип. 30: Культура Полісся та України в історичному, філологічно-мистецькому контексті / відп. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко. Ніжин: Вид-во НДУ імені М. Гоголя, 2005. С. 157-165.

4. Г. [Горленко В.П.] Лубенський музей Е.Н. Скаржинской. Киевская старина. 1890. Т. 31. №10. С. 123-134.

5. Горленко Василь Петрович. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. Київ: Наукова думка, 2004. Т. 2: Г-Д. 518 с. С. 165.

6. Горенко Л. І. Українознавча діяльність І. І. Горенка - музеєзнавця, педагога та культурно - громадського діяча. Державна історична бібліотека України: історія, сучасність, майбутнє: матер. Міжнар. наук. - практ. конф., приур. до 70-річчя заснув. Держаної історичної бібліотеки України. Київ: Арістей, 2009. С. 165-166.

7. Горенко Л. І. Культурологічні трансцендентні цінності в розвитку духовного потенціалу особистості. За твором Г.С. Сковороди «Deliberate» («Про свободу»). Морально-світоглядне природовідповідне й культуровідповідне вчення Г.С. Сковороди в сьогоденні:матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 16 листопада 2021 р.) / ред.-упор. О.А. Шокало. Київ: Ін-т генези життя та Всесвіту, 2021. С. 46-49.

8. Дяченко Т. Віхи становлення музейництва на Лубенщині. Полтавський краєзнавчий музей: зб. наук. ст. 2001-2003 рр. Полтава, 2004. 189 с.

9. Кульжинский С.К. Описание коллекции народных писанок: на основе собрания Лубенского музея Е.Н. Скаржинской. Репринт. издание. Харків: САГА, 2011. 178 с.: іл., табл.

10. Лубенський краєзнавчий музей: путівник / упор.: І. І. Горенко та В. І. Семенюта. Полтава: Полтавське обласне книжково-газетне вид-во, 1961. 62 с.

11. Лубенський краєзнавчий музей. Полтавщина: енцикл. довідник (за ред. А.В. Кудрицького). Київ: Українська Енциклопедія, 1992. С. 481-482.

12. Піскова Е.М. Скаржинська Катерина Миколаївна. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. Київ: Наукова думка, 2012. Т. 9

13. Пустовіт Т.П., Супруненко О.Б. Скаржинсьеої колекція. Полтавіка - Полтавська енциклопедія. Т. 12: Релігія і Церква. Полтава: Полтавський літератор, 2009. С. 595-596.

14. Сергієнко Д.В. Меценатське подвижництво Катерини Скаржинської (1852-1932). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя: ЗНУ, 2015. Вип. 43. С. 45-49.

15. Супруненко О.Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України (Лубенський музей К.М. Скаржинської): монографія. Київ; Полтава: Археологія, 2000. 392 с.: іл.

16. Супруненко О.Б. Археологічні дослідження та зібрання Лубенського музею К.М. Скаржинської: автореферат дис…. канд. істор. наук. Київ: Інститут археології НАНУ, 1997. 24 с.

17. Gorenko L.I. Innovative technologies of modem media education in the conditions of European integration: theory, methodology, practice. VIIМеждународная научно-практическая конференция «Dynamicsofthedevelopmentofworldscience» (18-20.03.2021, Ванкувер, Канада). Dynamics of the development of world science. Abstracts of the 7th International scientific and practical conference. Perfect Publishing. Vancouver, Canada. 2021. Pp. 67-75.

Размещено на Allbest.ru