Рід князів Острозьких: вісім поколінь в українській історії

Останнім часом українською історичною наукою приділяється увага дослідженню українських родів, які своїми справами і вчинками зробили помітний внесок в творення української державності, в боротьбу за державу та в розвиток української культури.

Одним з найвідоміших в українській історії є аристократичний рід князів Острозьких. Він оповитий багатьма таємницями і славиться історіями про здобутки та звитягу. Вісім поколінь, упродовж двох з половиною століть князі Острозькі відігравали одну з ключових ролей в історії руських земель Великого князівства Литовсько-Руського та Речі Посполитої, дали світу визначних політичних, військових та просвітницьких постатей, що і нині слугують нащадкам взірцем патріотизму й любові до України.

У нашій розвідці ми намагаємося на підставі наявних історіографічних джерел систематизувати у хронологічному порядку перелік найвідоміших представників роду Острозьких.

Український історик, мовознавець та громадський діяч Іван Огієнко порівняв долю та трагізм династії Острозьких із долею України: «Історія роду князів Острозьких - це найтрагічніша історія. Це й символічна історія, - це вся історія України» [9].

Походження роду князів Острозьких остаточно не встановлене. Князівський титул це яскраве свідчення на користь давності та шляхетності, адже його не можна було отримати інакше аніж за правом народження. За однією версією, Острозькі пішли від короля Данила Галицького, а за іншою - від Гедиміновичів. Український учений М. Максимович виводив Острозьких від князів Турівських і Пінських. Самі представники цього роду, зокрема Василь - Костянтин, вважали себе нащадками Рюриковичів, правителів Київської Русі, а саме - великого князя Володимира Святого. В усіх випадках йдеться про правлячі роди Київської Русі та Великого князівства Литовського. Поза тим, якою б не була історична правда, достеменно відомо, що пізніше Острозькі споріднилися із Ґедиміновичами. Князь Костянтин Іванович Острозький був правнуком великого литовського князя Ольґерта Ґедиміновича.

Родоначальником роду князів Острозьких вважають князя Данила Острозького (назву перебрав від назви свого головного удільного міста, як це було зазвичай у давнину, пом. 1346 р.) [4].

Серед славних представників роду Острозьких слід згадати князя Волинського і Сіверського Федора Острозького (1386-1441) - політика і полководця, який мав велике військо і вів успішні війни з Польщею та татарами. В похилому віці він пішов у монахи Києво - Печерської лаври, де під іменем Феодосій закінчив свій славний земний шлях. У 1490 р. церква канонізувала його, проголосивши святим чудотворцем. Нетлінні мощі преподобного Федора - Феодосія почивають у дальніх печерах [2].

Сини Федора - Данило (пом. 1410 р.) та Василь (Красний - пом. 1453 р.), продовжували справу батька, укріплюючи свої володіння по Волині і особливо Острог, будували церкви та монастирі.

Син Василя (Красного) Іван (1427-1465), князь Острозький намісник турівський. Відстоюючи незалежність України і Литви, воював на боці Свидригайла проти Польщі [2].

Князь Костянтин Іванович Острозький (1460-1530) - відомий в українській історії як славний полководець, який, обіймаючи посаду гетьмана Великого князівства Литовського, провів безліч успішних походів проти волохів, татар, московитів. В битві під Оршею 8 вересня 1514 року князь здобув блискучу перемогу над втричі чисельно переважаючим московським військом. Велику увагу приділяв князь Костянтин Острозький будівництву укріплень і церков, давав пожертви на розвиток церков по всіх своїх володіннях, був похований в Києво-Печерській лаврі [7].

Найславетнішим представником могутнього роду князів Острозьких був Василь - Костянтин Острозький (1526-1608), київський воєвода, маршалок волинський, який увійшов в українську історію передусім як культурно-освітній діяч, невтомний подвижник і великий меценат для безліч культурних проєктів, був організатором освіти і книгодрукування та провідником духовності в Україні, брав активну участь практично в усіх важливих подіях свого часу, що стосувалися політичного, церковного і культурно-освітнього життя держави. У хрещенні названий Василем, він у дорослому віці став уживати і друге - славне батьківське ім'я - Костянтин, тому в літературі фігурує під подвійним ім'ям Василь-Костянтин або Костянтин-Василь. В спогадах І. Огієнка використано Костянтин Костянтинович.

Князь Василь-Костянтин Острозький все своє життя вкладав значні кошти в будівництво, відновлення та опорядження церков і монастирів Острога, Києва, Львова, Вільно, Дубно та інших міст і сіл. Також він заснував школи, зокрема в Турові (1572), Володимирі - Волинському (1577) та інших містах. У 1576 році з ініціативи і коштом князя Василя - Костянтина Острозького було засновано Острозьку греко-слов'яно-латинскую колегію (академію) - перший вищий навчальний заклад України, засновує Острозьку друкарню - одну з перших друкарень України, де було видрукувано понад 20 високовартісних перекладних та оригінальних богословських і світських книжок, в тому числі славнозвісну Острозьку Біблію [8].

Останнім з представників роду став Януш Острозький (1554-1620), староста білоцерківський, богуславський, черкаський, канівський, переяславський, воєвода волинський, каштелян краківський [6].

Отже, висновок: славний рід князів Острозьких і через віки подає чудовий приклад великого меценатства, піднесення української культури, любові й безкорисливого служіння Україні.

Література

1. Білінський В. Україна-Русь. Князі галицькі-острозькі. Книга 2. Тернопіль: Богдан, 2015. 376 с.

2. Бондарчук Я. Князі Василь Федорович та Іван Васильович Острозькі.Історична Волинь.

3. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX - початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2002. Розділ: 3.15.

4. Войтович Л. Данило Василькович. Княжа доба: портрети еліти. Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2006. 782 с.

5. Волинь в легендах і переказах / упор. П. Андрухов. Остріг, 1995.

6. Ворончук І. Острозькі князі. Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. Київ: Парламентське видавництво, 2011. С. 526.

7. Князі Острозькі / П. Кралюк, Я. Хаврук. Х.: Фоліо, 2012. 126 с.

8. Князі Острозькі: науково-популярне видання / колектив авторів. Київ: Балтія-Друк, 2014. 280 с., іл.

9. Огієнко І. Князь Костянтин Острозький і його культурна праця. Вінніпег, 1958; Київ: Либідь, 1999.

10. Українська мала енциклопедія : 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. Буенос-Айрес, 1962. Т. 5, кн. X: Літери Ол - Пер. С. 1256.

Размещено на Allbest.ru