Педагогічні принципи режисера Сергія Данченка у освітньому та творчому процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні принципи режисера Сергія Данченка у освітньому та творчому процесі

Перепилицина Олександра Русланівна, здобувачка ІІ курсу магістратури кафедри; Погребняк Галина Петрівна, доктор мистецтвознавства, доцент, професор кафедри режисури та акторської майстерності імені Лариси Хоролець Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Сергій Данченко - видатна творча особистість ХХ-ХХІ століття. Його режисерсько-мистецький здобуток нараховує більше 60 вистав, що були поставлені в різних країнах Європи та Світу. Педагогічний спадок налічує велику кількість режисерів та акторів, які саме завдяки видатному таланту митця отримали необхідні знання, вміння, навички та досвід для гідного існування в мистецькому просторі сучасної України. А найголовніше - випрацювали багатовимірний світогляд, який дозволяє не лише підтримувати високий рівень творчої діяльності, а й розвивати сучасну режисури і театральне мистецтво в цілому.

Після переходу Сергія Данченка із Львівського театру імені Марії Заньковецької до Київського театру імені Івана Франка, режисер продовжив і оновив свою педагогічну діяльність. Перші педагогічні пошуки розпочалися ще у Львові, у студії при театрі Марії Заньковецької, де Сергій Данченко займався із молодими митцями, поступово готуючи їх до повноцінної професійної роботи в театрі. Учні та випускники студії поповнили ряди як Львівських театрів так і розподілилися по містах України популяризуючи та розповсюджуючи набуті знання режисерсько-акторської школи С. Данченка [2]. данченко театр режисерський педагогічний

З 1978 року Сергій Данченко вливається у сферу вищої мистецької освіти, розпочавши роботу в Київському університеті театру кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. В університеті митець навчає режисурі молоде покоління, передаючі набуті знання та досвід. Його учні до сьогодні складають режисерську основу сучасного театрального мистецтва. С. Данченко мав ряд режисерських принципів, які втілював у мистецтві і тому ж навчав своїх студентів, зокрема:

- Завдання режисера не лише організувати сценічний простір та режисерське рішення вистави. А й створити єдиний акторський ансамбль, який може існувати в театрально-сценічному просторі, як цілісний живий організм.

- Творча діяльність має провадитися за принципом взаємоповаги та взаєморозуміння.

- Має бути передбачена рівність всіх учасників творчого процесу.

- Ролі у виставі мають розподілятися виключно з урахуванням природи актора та потреб постановки. Природа існування персонажу не має йти всупереч природі актора.

- Не можна повторюватись ані режисеру, ані актору. Не має існувати двох ідентичних режисерських постановок і немає існувати двох однакових персонажів в одній чи різних п'єсах.

- Театр не має бути засобом комунікації людини і держави і не має транслювати будь-які потреби політичної урядової складової.

- Актор має розвиватися в напрямку універсальності (вміння співати, танцювати, тощо) [1].

За період роботи в університеті С. Данченко став Членом Академії мистецтв України, випустив більше 5 режисерських курсів, надавши своїм студентам знання, вміння та навички, які створили їм базу для творчого та професійного розвитку на теренах сучасної України, в країнах Європи та всього світу. З 1996 року С. Данченко став завідувачем кафедри акторської майстерності і режисури драми. Він відповідально підходив до відбору студентів на вступних випробуваннях, оскільки саме цей етап є підґрунтям для подальшого розвитку. Для митця було важливо не пропустити і не загубити справжній талант, людей, які мають своє унікальне творче бачення і культурно-мистецький витончений смак. Те ж саме стосувалося і акторів. Студентів-акторів він відбирав так само ретельно, як і на конкурсах-прослуховуваннях до професійного театру, тому що саме ці молоді фахівці через кілька років поповнять лави державних театрів і саме від них залежить подальший курс розвитку сучасного театрального мистецтва. С. Данченко задав високу планку театру ім. І. Франка та українському театральному мистецтву в цілому і для нього було важливо, аби цю планку втримати та підняти ще вище.

Окрім університету педагогічну діяльність С. Данченко провадив і керуючи дворічним стажуванням для молодих режисерів при театрі Франка. Завданням стажування була робота з випускниками театральних вищих навчальних закладів для підвищення їх кваліфікації та майбутнього працевлаштування [3]. Штат режисерів у будь-якому театрі дуже маленький, що не є співрозмірним із кількістю випускників театральних закладів освіти. Проте здобуті знання і практичні навички після роботи з Сергієм Данченко допомагали молодим митцям розвивати свою творчу кар'єру і знаходити свою нішу театрального мистецтва, в якій вони досягнуть успіху.

С. Данченко вважав, що режисерська діяльність нерозривна пов'язана з педагогічною. В даному випадку мова йде не лише про заклади професійної підготовки молодих фахівців, а й про творчий процес у роботі над виставою ,коли режисер виступає не лише в ролі режисера-постановника, а й в окремих випадках у ролі педагога для акторів, аби на виході отримати якісний мистецький продукт, що є конкурентоспроможним в українському, а бажано і в світовому театральному мистецтві.

Педагогічні та керівні здібності С. Данченка були оцінені керівництвом держави, про що свідчить велика кількість не лише мистецьких, а й державних нагород, також С. Данченка включили до комісії з присвоєння почесних звань для діячів культури і мистецтва при Міністерстві культури. Митець також очолював і спілку театральних діячів України і саме за його головування спілку було реформовано та реорганізовано відповідно до інших мистецьких об'єднань України.

У національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого С. Данченко пропрацював до останнього дня життя і залишився одним з найвидатніших педагогів.

На сьогодні учні Сергія Данченка працюють в театрах Києва, України, Європи та інших країн світу, а також є викладачами, які навчають молодих фахівців усім тонкощам режисерського та акторського мистецтва. Також учні режисера є і серед нинішніх викладачів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого.

Використані джерела

1. Борис І.О. Процес становлення професії актора та режисера: Культура України: зб. наук. пр. Харків. держ. акад. культури. Харків, 2014. Вип. 46. C. 180-189.

2. Коваленко О. Сергій Данченко. Бесіди про театр. Київ, 1999. 367 с.

3. Національного академічний драматичний театру імені Івана Франка.

Размещено на Allbest.ru