Внесок Й. Залевського в розвиток діяльності Центральної польської державної бібліотеки в Києві 1925-1931-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого

ВНЕСОК Й. ЗАЛЕВСЬКОГО В РОЗВИТОК ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ БІБЛІОТЕКИ В КИЄВІ 1925-1931-Х РР.

Соколов Віктор Юрійович, кандидат історичних наук,

доцент, головний бібліотекар сектору

енциклопедичних досліджень науково-дослідного відділу

Діяльність Центральної польської державної бібліотеки в Києві (ЦПДБ) у 1924-1937-х рр. залишається ще недостатньо дослідженою. До лютого 1925 р. бібліотекою керували спочатку С. Соколовський, потім Е. Свіонтек (Свьонтек), проте, при них установа тільки починала свою роботу та ледве працювала. З лютого 1925 р. до лютого 1931 р. ЦПДБ очолював радянський український культурно-освітній діяч польського походження Йосип (Юзеф) Олександрович Залевський (J. А. Zalewski) (1894-?). Й. Залевський, як і багато інших соціалдемократів з Польщі, що залишилися потім в Україні, брав активну участь у революційних подіях жовтня 1917 р. За часів національно -визвольних змагань 1917-1921 рр. працював на різних посадах у галузі освіти та культури, профспілок, а також на керівних посадах різних радянських установ. 1921 р. переїхавши у Кам'янець-Подільский, займав посаду заступника завідувача культвідділу спочатку волосного, а потім округового Бюро профспілок. У 1923-1925 рр. завідував округовою Кам'янець-Подільською бібліотекою. У 1925 р., під час закупівлі книг у Києві для округової бібліотеки, Й. Залевський був запрошений редактором газети «Sierp» («Серп») І. Вишневським зайняти посаду директора ЦПДБ. Цікаво, що дружина Й. Залевського (О. А. РуденчикЗалевська) також була завідувачкою бібліотеки (в Інституті економіки харчової промисловості). Одночасно у 1926-1927 рр. Й. Залевський був директором Польського драматичного театру. З 1929 р. був співробітником Кабінету нацменшин при Етнографічній комісії ВУАН.

Співробітники ЦПДБ під керівництвом Й. Залевського проводили значну бібліографічну роботу: створювали поточні та тематичні рекомендаційно-бібліографічні списки польськомовних видань, складали бібліографічні покажчики, рецензії, огляди літератури тощо. На 10-ту річницю Великої Жовтневої революції працівники ЦПДБ організували виставку польських видань, що були надруковані в СРСР за період першого десятиліття радянської влади (19171927). У др. пол. 1920-х рр., під приводом Й. Залевського, вони склали авторські двозначні таблиці польською мовою американського бібліотекознавця Ч. Кеттера; підготували картотеку літератури про Польщу та польське питання видань, що були надруковані в СРСР російською, українською та білоруською мовами у 1917-1928 рр.; підготовили матеріали до № 1 «Бібліотечного бюлетеня» ЦПДБ («Biuletyn biblioteczny» вийшов у листопаді 1929 р.), який вміщував анотовану бібліографію польської радянської літератури за 1928 р., бібліографію з «Роїопісі» («Полоніки») видань, надрукованих українською, російською та білоруською мовами та пропонував організаційно-методичний порадник для польського бібліотекаря.

1928 р. Й. Залевський підготував і видав польською мовою бібліографічний покажчик «Bibliografja polskiej luteratury wydanej w ZSRR w 1917-1927 r.» («Бібліографія польської радянської літератури, виданої в СРСР в 1917-1927 рр.») (Київ, 1928), а також розробив інструкцію для покращення діяльності польських шкільних бібліотек. Під керівництвом Й. Залевського, ЦПДБ охоплювала своєю роботою близько 15 % польського населення Києва. Зокрема, більшість робітників-поляків користувалися фондами ЦПДБ завдяки існуванню колективних абонементів, якими послуговувалися профспілкові бібліотеки, клуби та книгозбірні інших установ поляків. Утім, половину читацького складу (52 %) ЦПДБ становила учнівська молодь - студенти й учні польських шкіл. Учнівська молодь серед читачів ЦПДБ займала значний відсоток можливо через ту обставину, що бібліотека розміщувалася в тому самому приміщенні, що й Польський педагогічний технікум ім. Фелікса Кона, польські семирічна школа, професійна школа механізації, драматична студія (провулок Рильського, 10).

Наприкінці 1920-х рр. співробітниками ЦПДБ під керівництвом Й. Залевського було опрацьовано й упорядковано 90 % книжкового фонду книгозбірні; створено систематичний, абетковий та інвентарний каталоги. Щороку відбувалося поступове зростання основних показників бібліотечної роботи: збільшення кількості книжкового фонду, читачів, проведених книгозбірнею культосвітніх заходів тощо. Завдяки вмілому керівництву Й. Залевського, ЦПДБ вдалося налагодити постійний зв'язок із багатьма польськими відділами при округових бібліотеках, польськими районними бібліотеками, хатами - читальнями, клубами, яким надавалася систематична організаційна та методична допомога. Загалом, при активному сприянні Й. Залевського та працівників ЦПДБ було організовано окремі відділи з надання методичної та організаційної допомоги польським книгозбірням у восьми округових бібліотеках.

У січні 1931 р. Й. Залевський, не маючи завершеної університетської освіти, поступив в аспірантуру Українського наукового інституту книгознавства (УНІК). Після звільнення за власним бажанням з посади директора ЦПДБ 03.02.1931 р., з травня цього року він працював науковим співробітником «Кабінету вивчення читача і книги» УНІК (секція соціології книги), виступаючи там із доповідями, наприклад, такими як «Київські бібліотеки в цифрах», «Польський читач на Україні та дещо про його читацькі інтереси», «Організація товариства друзів книги», а також з оглядами польських бібліотечних журналів тощо. Утім, 22 листопада 1932 р. Й. Залевський був заарештований за «систематичне впровадження в широкі маси радянських читачів ідеологічно шкідливої літератури» під час керування ЦПДБ. Під слідством він знаходився 6 місяців. За рішенням суду Й. Залевський був обмежений у правах та у виборі місця проживання на три роки. Певний час він був безробітним. Потім влаштувався на роботу у відділ технічної пропаганди при дирекції Південно - Західної залізниці та бібліографом у Польському педагогічному інституті.

1933 р. каральними органами ДПУ було сфабриковано справу так званої «Польської організації військової» (ПОВ), внаслідок розгортання якої чимало працівників та організаторів польського радянського культурного процесу опинились у в'язниці або були розстріляні. 3-го липня 1933 р. у цій справі було звинувачено в «безправному управлінні та придбанні в Польщі «буржуазної літератури», зберіганні в бібліотечних фондах творів старих польських класиківнаціоналістів (таких, наприклад, як А. Міцкевича), а також у «підозрілих контактах» із зарубіжними культурними установами.

директора ЦПДБ Й. Залевського. Його було притягнуто й колишнього У 1933-1934 рр. на численних допитах Й. Залевський детально розповідав, яким чином він, як директор ЦПДБ, з дозволу Наркомосу УРСР, виписував літературу безпосередньо з Польщі, зокрема журнали і книги з точних наук, із польської мови, з літератури, словники тощо, на суму 100 крб. щомісячно. У подальшому закупку книг для ЦПДБ проводив НКО УРСР. Усю літературу, за свідченнями Й. Залевського, заносили до інвентарної книги, але деякі видання зберігали окремо «для ответственных товарищей». Близько 510 % видань виявлялися ідеологічно шкідливими для радянського читача і були заховані в окремій шафі, ключ від якої був у Й. Залевського. У 1928-1929 рр. за свідченнями Й. Залевського, комплектування видань з-за кордону було припинено. Утім, за показаннями заарештованого колишнього директора Польського педінституту Ст. Сохацького, Й. Залевський у своїх бібліографічних оглядах уперто не хотів давати відгуків на зміст книжок, прагнув до створення особливої польської класифікації книжок і дійшов висновку про невідповідність радянської літератури для польського трудового населення. Проте, колишній директор ЦПДБ Едуард Емануїлович Свіонтек (Свьонтек) у свідченнях на допиті 11 січня 1934 р. заперечував приналежність Й. Залевського до цієї організації, але підтверджував, що він замовляв із Польщі книги антирадянського змісту. На підставі таких свідчень Й. Залевського було звинувачено в тому, що він систематично впроваджував у широкі маси радянських читачів ідеологічно шкідливу «контрреволюційну» літературу. При умові відсутності речових доказів його було засуджено на три роки виправних робіт у концтаборах за ст. 54-11 КК УРСР.

Окрім Й. Залевського, у сфабрикованій справі ПОВ було притягнуто ще три працівники ЦПДБ, зокрема: Яна Органищака, який 1933 р. був директором ЦПДБ; Ч. Брудко та Моравську, які через бібліотеку «підтримували зв'язок з окремими особами керівного складу Червоної армії». За свідченнями Й. Залевського, після його звільнення з посади директора ЦПДБ, у 19311933 рр. керівниками цієї книгозбірні послідовно були Ст. Бернадський (Бернацький, Бильський) (1931), К. Кучинський, Ян Органищак (1933), при яких стан справ у Бібліотеці майже не покращився. Цікаво, що Ст. Бернадський, який 3 січня 1933 р., будучи також притягнутий у справі ПОВ (слід зазначити, що ПОВ 1922 р. було офіційно розпущено польською владою і «de iure» припинила своє існування), як основний чинник політичної недовіри Й. Залевському назвав збирання ним різних відомостей про поляків у Радянському Союзі. Подальша доля Й. Залевського незнана. Відомо, що Й. Залевський був автором багатьох бібліографічних праць та оглядів польської літератури, а також статей і рецензій [1].

На початку 1930-х рр., в умовах посилення державного тоталітарного режиму партійної бюрократії, відбувалося поступове згортання «політики коренізації». Проте, незважаючи на всі перепони й об'єктивні труднощі, ЦПДБ під керівництвом Й. Залевського активно здійснювала культурно-освітню, культурно-масову, просвітницьку та науково-бібліографічну роботу, зокрема при книгозбірні організовували заняття з аспірантами, проводили певні заходи з підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів польських бібліотек, організовували виставки, лекції, творчі вечори, семінари з обміну досвідом бібліотечної роботи тощо. Завдяки керівній діяльності Й. Залевського працівники ЦПДБ проводили широку організаційно -методичну роботу; створювали польські пересувні бібліотеки, що обслуговували польське населення у віддалених регіонах країни; допомагали організовувати нові польські відділи при округових книгозбірнях у багатьох містах України. Саме на межі 1920-30-х рр., під керівництвом Й. Залевського, спостерігається найбільший підйом темпів розвитку ЦПДБ, коли в УРСР майже сформувалася певна мережа польських бібліотек, хат-читалень і клубів.

Література

залевський польський бібліотека київ

1. Гарбар Л. В. Історія української бібліотечної справи в іменах (кін. ХІХ ст. - 1941 р.): матер. до біобібліогр. словн. / авт.-уклад.: Л. В. Гарбар ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. Київ, 2017. 616 c. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146

2. Дело И. А. Залевского. Архів СБУ, ф. 6, спр. 60830 фп, т. 39, арк. 1-68.

3. Єременко Т. І. Польська національна меншина в Україні в 20-30-ті рр. ХХ століття. Історичні зошити. Київ: НАНУ, Ін-т Історії України, 1994. 74 с.

4. Жуковський О. І. Національні меншини Правобережної України у 20-ті роки ХХ століття: суспільно-політичний та культурний розвиток: дис. канд. іст. наук 07.00.01 - Історія України / Чернівец. нац. ун-т імені Юрія Федьковича. Чернівці, 2006. 176 арк.

5. Жуковський О. І. Роль Центральної польської державної бібліотеки у розвитку польської національної культури на Правобережній Україні у 20-ті роки ХХ ст. Українська полоністика. Вип. 1. Житомир: Вид. відділ ЖДУ, 2004. С. 3-9.

6. З життя Центральної Польської Державної Бібліотеки. Авторські рукописи статей та матеріали до хроніки, що не були використані редакцією «Бібліологічних вістей» протягом 1923-1930років. НБУВ ІР, ф. 47, спр. 336, арк. 144-150.

7. Залевський Й. Автобіографія. Архів НБУВ, оп. 1л, спр. 23, арк. 67-68.

8. Калакура О. Я. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті. Київ: Знання України, 2007. 508 с.

9. Ковальчук Г. І. Український науковий інститут книгознавства (1922-1936) / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ: Академперіодика, 2015. 684, [4] с.

10. Матеріали до реформи бібліотечної справи на Україні. Бібліологічні вісті. 1928. № 1 (18). С. 86-102.

11. Польська центральна бібліотека. Пролетарська правда. 1929. № 44. C. 4

12. Річні звіти про роботу Польської державної бібліотеки у м. Києві за 1926-27 рр. ЦДАВО України (Центральний державний архів вищих органів влади і управління). Ф. 166, оп. 6, спр. 3349, арк. 7-45.

13. Справа «Польської Організації Військової» в Україні. 1920-1938 рр.: зб. док. і матер. / упоряд.: С. А. Кокін, Р. Ю. Подкур, О. С. Рубльов. Київ: Гол. ред. наук.-док. серії книг «Реабілітовані історією», 2011. 472 с.

14. Центральная государственная польская библиотека. Вечерний Киев. 1929. № 150. С. 3.

15. Чорна Л. М. Культурне життя національних меншин Києва (1920-ті - пер. пол. 1930-х рр.). Інтелігенція і влада. 2009. Вип. 15. С. 196-207. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN /iiv_2009_15_23

Размещено на Allbest.ru