Символіка військового формування Карпатської України - Карпатської Січі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Символіка військового формування

Карпатської України - Карпатської Січі

Символіка Карпатської Січі, військового формування Карпатської України, - недостатньо досліджена історична тема. Попри те, що матеріали з цієї тематики зберігаються у державному архіві Закарпатської області, публікації трапляються вкрай рідко. У системі військової символіки України історія символіки Карпатської Січі є вкрай важливою, оскільки пояснює традиції виникнення і використання таких елементів українського військового костюма, як шапка-мазепинка, котильйон тощо. Карпатська Січ хоча й не була регулярною армією, мала свій характерний кроєм однострій, оздоблений знаками розрізнення. Без висвітлення питання опрацювання та використання символіки Карпатської Січі дослідження проблематики історичних передумов, традицій української військової символіки в цілому буде незавершеним.

Рутенія, або Підкарпатська Русь - це офіційна назва території Закарпаття за Сен-Жерменським мирним договором від 10 вересня 1919 р. Цей договір закріпив результати розпаду Австро-Угорської імперії та виникнення нової держави - Чехословацької республіки, до складу якої на правах автономії входила Підкарпатська Русь. Назву «Карпатська Україна» за ініціативи Августина Волошина, керівника уряду Підкарпатської Русі, було започатковано 30 грудня 1938 р. У цей час на основі пожежно -спортивного руху Закарпаття й постає військове формування автономії у складі федеративної Чехословацької республіки, яке отримало назву - Організація народної оборони «Карпатська Січ» [317, с. 27]. Ці події відбувалися на фоні кризи державності Чехословацької республіки, пред'явлення їй територіальних претензій з боку Німеччини, Угорщини та Польщі, які розглядали цю республіку як штучно утворену державу без сталих історичних традицій державності й відповідно прагнули позбавити її права на існування, а отже, і права на існування навіть автоно мної Карпатської України [177, с. 286].

За статутом Організації народної оборони «Карпатська Січ», затвер-дженого міністерством внутрішніх справ уряду Підкарпатської Русі 10 листопада 1938 р., право носити однострій та відзнаки мали лише дійсні члени організації, які після тримісячного військового вишколу і складення січової присяги отримували січову виказку - документ, що посвідчував проходження військової підготовки [317, с. 86].

12 листопада того самого року Головний командант ОНОКС Д. Климпуш підготував проекти одностроїв і відзнак рядового та старшинського складу Карпатської Січі, у яких містилися проекти шапки-мазепинки, кителя, сорочки, плаща, штанів і чобіт рядового та старшини, проекти відзнак на шапку та рукава для гурткового, провідника, кошового, члена Ради, члена Команди, команданта, проекти відзнак для старшого січовика, десятника, чотаря, сотника й отамана. Основним кольором однострою був сіро -зелений. Головною вимогою, яка висувалась до проекту січового однострою під час його створення, була кардинальна відмінність від кольору, особливостей крою та системи відзнак мундирів чехословацької армії.

Розглянувши звернення Головного команданта Карпатської Січі, 17 ли - стопада 1938 р. прем'єр-міністр А. Волошин дозволив членам Карпатської Січі носити формений однострій та відзнаки, відповідно змінивши їх. Зокрема, А. Волошин заборонив ходити в одностроях із закритими комірами, схожими на військові однострої чехословацької армії, зазначивши натомість, що коміри уніформи січовика мають бути відкритими, як у формі пластунських старшин. Також прем'єр відзначав, що колір одностроїв не може бути таким самим або схожим на колір військових одностроїв. Заборонені були й нагрудні кишені - однострій Карпатської Січі за кроєм та кольором мав істотно відрізнятися від уніформи чехословацької армії [317, с. 87].

Відкритий комір і сорочка з краваткою надавали уніформі Карпатської Січі досить елегантного й акуратного вигляду, сформувавши цілком оригіна-льний і самобутній тип військового однострою в історії українських військових формувань XX ст. Шапка-мазепинка відрізнялася від аналогічних головних уборів українських збройних формувань та парамілітарних організацій першої третини XX ст. довшими навушниками і шкіряним ремінцем із двома пряжками, який закріплювали поверх шкіряного або лакованого дашка. З амість кокарди до шапки пришивали синьо-жовту стрічку. військова символіка карпатська січ

Згодом відзнаки у формі прямокутних смужок різного кольору на шапці та рукавах замінили зірочками на знімних погонах. Погони були обшиті золотистими кантами і вирізнялися формою. Окрім цього, розширено систему військових звань, що більше відповідало стандартам військової структури.

Уніформа Карпатської Січі відповідала національній традиції щодо способу обмундирування та знаків розрізнення українських військових формувань і парамілітарних організацій першої третини XX ст. Увібравши в себе чимало елементів із мундирів регулярних армій сусідніх держав, напіввійськових організацій та українських військових формацій періоду Визвольних змагань 1917 - 1921 рр., однострій ОНОКС набув цілком самостійного і завершеного вигляду. Водночас він мав ряд особливостей, які вирізняли його з-поміж мундирів інших українських збройних формувань XX ст.

У березні 1939 року на зібрані кошти було закуплено 150 комплектів сі - чових одностроїв, якими обмундировано дві сотні січовиків у Хусті. На цей час кількість уніформованих членів Карпатської Січі у Хусті досягла 300 чоловік [317, с. 97]. Загальна ж чисельність Карпатської Січі не встановлена, однак відомо, що у всіх селах та містечках були сформовані загони, чисельність яких іноді досягала 500 - 1000 чоловік [177, с. 283]. На ІІ Зїзді Карпатської Січі у столиці Карпатської України місті Хусті відбувся парад, у якому взяло участь десять тисяч січовиків [353, с. 468]. Більша частина січовиків одягалася у цивільне. Часто траплялися змішані форми, коли до цивільного одягу додавався один або декілька елементів військового однострою (шапка-мазепинка, китель, сорочка з краваткою чи штани типу галіфе).

У Карпатській Січі існував чоловічий та жіночий військові однострої. До однострою «Жіночої Січі» входили шапка-мазепинка без дашка, сорочка з краваткою, китель з нижніми кишенями, шкіряний ремінь, довга (нижче колін) спідниця, колготи і туфлі. Жінки не мали старшинських звань і не використовували відзнак. У зв'язку з тим, що в «Жіночій Січі» ще більше відчува - лася нестача повного комплекту уніформи, більшість жінок ходила в цивільному вбранні, або так, як і чоловіки, використовували лише окремі елементи військового однострою - шапки-мазепинки, спідниці, сорочки з краваткою чи китель [317, с. 92].

У Карпатській Україні не існувало єдиної налагодженої системи виготовлення січових уніформ, тому при кожній новій закупівлі партії одностроїв відбувалась їх певна видозміна. Так, наприклад, в одних членів Карпатської Січі дашок шапки-мазепинки був виготовлений зі шкіри, а в інших - із пластмаси. Поряд з одностроями сіро -зеленого кольору користувалися також сіро -голубими.

Відзнаками у старшин слугували синьо -жовті обшлаги (з двома жовтими і однією синьою смужкою) і жовті галуни на кінчиках навушників шапки - мазепинки. Ширина галуна на шапці-мазепинці залежала від рівня організаційної посади того чи іншого старшини. Інколи старшинам на коміри кителю нашивали ромбики із золотистими кантами. Особливими відзнаками були нарукавні нашивки із зображенням націоналістичного тризуба, який на відміну від тризуба святого князя Володимира Великого замість середнього зуба мав зображення меча.

Система військових звань та функціональних посад у структурі Карпатської Січі мала багато запозичень з Української галицької армії та Легіону Українських січових стрільців. І це не дивно, адже багато членів штабу Карпатської Січі були колишніми старшинами армій УНР та УГА. Інколи поруч з усталеною січовою системою рангів уживали відповідні назви із системи звань чехословацької армії, оскільки значний відсоток старшинських кадрів січовиків становили також українські офіцери чехословацької армії.

Нагородної системи у формуваннях Карпатської Січі встановлено не було. Цікаві відзнаки Карпатській Січі - вироби з бісеру, так звані котильйони - нагрудні знаки, які позначали приналежність січовика до певної окружної команди. Вони виступали як своєрідні відзнаки-обереги. Їх виготовляли жінки, мистецьки оздоблюючи орнаментами та візерунками. Традиція використання котильйонів перейшла від Легіону УСС, знайшла продовження у Карпатській Січі, а згодом в Українській повстанській армії [328, с. 155].

Військове формування Карпатської України - Карпатська Січ пройшло бойове випробування 14 березня 1939 року у боях із чехословацькими частинами у Хусті, угорським військом під Горондою та Страбичовим, у битві на Красному полі 16 березня 1939 року, із Військом Польським в районі міста Ужок, проводило партизанські дії у краї. Січовики вкрили себе славою незламних борців за незалежну Українську державу в Карпатах.

З нагоди 30-ї річниці від дня проголошення незалежності Карпатської України у 1969 р. Центральним Проводом Братства Карпатських Січовиків у Торонто під головуванням Степана Росохи, учасника боїв за незалежність Карпатської України, був випущений Хрест карпатських січовиків. Автор відзнаки Юрій Подлуський. За основу символу пропам'ятної відзнаки взято трилистий хрест срібного кольору з тонким золотим пружком, що відповідав усталеним народним уявленням українців про форму символічного позначення тризуба на території Закарпаття до початку XX ст. [177, с. 286] Посередині хреста розташовано герб Карпатської України, а зверху щита герба - тризуб св. Володимира Великого із хрестом на середньому зубі. На реверсі щита надпис: «Карпатська Січ 1938 - 1939» та зображення шапки-мазепинки [362, с. 18].

Размещено на Allbest.ru